Постанова

від 20.04.2023 по справі 420/10132/22

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2023 р.м.ОдесаСправа № 420/10132/22

Головуючий в 1 інстанції: Самойлюк Г.П.

Місце та час укладення судового рішення «--:--», м. Одеса

Повний текст судового рішення складений 20.09.2022р.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Крусяна А.В.,

суддів Єщенка О.В.., Яковлєва О.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Юг» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2022 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Юг» до Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправними та скасування постанов про застосування адміністративно-господарських штрафів, -

ВСТАНОВИВ:

22.07.2022р. товариство з обмеженою відповідальністю (надалі - ТОВ) «Транс-Юг» звернулося до суду з позовом до Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправними та скасування постанов від 17.01.2022р. №№330487, 330488 про накладення адміністративно-господарських штрафів за кожною постановою у розмірі 17000грн., за порушення абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме за відсутність тахокарт за 17.11.2021 та 24.11.2021р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки відповідача про порушення ним вимог законодавства про автомобільний транспорт є передчасними та необґрунтованими, тому прийняті постанови про застосування до нього адміністративно-господарських штрафів є протиправними.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20.09.2022р. відмовлено у задоволенні позову, оскільки доводи позивача про наявність у водія тахокарт, які пред`являлись посадовим особам Укртрансбезпеки не підтверджені жодними доказами, а надання копій тахокарт до суду не свідчить про їх наявність під час перевірки контролюючим органом.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з`ясування обставин справи, невідповідності висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, внаслідок чого просить рішення суду скасувати та прийняти нове про відмову у задоволені позовних вимог.

Апелянт зазначає, що всі належні документи, на підставі яких виконуються вантажні перевезення, що передбачені Законом України «Про автомобільний транспорт», водієм транспортного засобу надавались при перевірці працівникам Укртрансбезпеки.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Транс-Юг» зареєстровано 30.01.2001р. у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та займається наступним видом діяльності за КВЕД: 52.29. Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту, 77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів, 52.21 Допоміжне обслуговування наземного транспорту, 52.24 Транспорте оброблення вантажів. /а.с.4-5/

17.11.2021р. працівниками Східного міжрегіонального управління Укртрасбезпеки проведено рейдову перевірку транспортного засобу DAF XF 95/430, номерний знак НОМЕР_1 із напівпричепом SCHWARMULLER SPA-3EK, номерний знак НОМЕР_2 , на додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, за результатом чого складено акт №289373.

Вищезазначеним актом встановлено порушення позивачем абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме на момент проведення перевірки відсутня тахокарта за 17.11.2021р. /а.с.7/

24.11.2021р. працівниками Схінного міжрегіонального управління Укртрасбезпеки проведено рейдову перевірку транспортного засобу DAF XF 95/430, номерний знак НОМЕР_1 із напівпричепом SCHWARMULLER SPA-3EK, номерний знак НОМЕР_2 , на додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, за результатом чого складено акт №289418.

Вищезазначеним актом встановлено порушення позивачем абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме на момент проведення перевірки відсутня тахокарта за 24.11.2021р. /а.с.6/

Постановами Південного міжрегіонального управління Укртрасбезпеки від 17.01.2022р. №№330487, 330488 застосовано ТОВ «Транс-Юг» адміністративно-господарські штрафи за кожною постановою в розмірі 17000грн., за порушення абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме відсутність тахокарт за 17.11.2021 та 24.11.2021р. /а.с.12/

Не погоджуючись з постановами про застосування адміністративно-господарських штрафів, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Перевіривши матеріали справи, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо безпідставності позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.29 Закону України «Про дорожній рух» до участі у дорожньому русі допускаються транспортні засоби, конструкція і технічний стан яких відповідають вимогам діючих в Україні правил, нормативів і стандартів, що мають сертифікат на відповідність цим вимогам, укомплектовані у встановленому порядку, а у разі, якщо транспортний засіб згідно з цим Законом підлягає обов`язковому технічному контролю, пройшов такий контроль. З метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи на підставі яких виконуються вантажні перевезення.

Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015р. №103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека).

Згідно п.п.1 п.4 Положення №103 основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.

Підпунктами 2 п.5 Положення №103 визначено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті.

Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо через утворенні в установленому порядку територіальні органи (п.8 Положення №103).

Отже, здійснення державного нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті належить до повноважень Укртрансбезпеки та її територіального органу - Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначено Згідно із Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006р. №1567 (надалі - Порядок №1567).

За приписами п.14 Порядку №1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Відповідно до п.15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених ст.ст.39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог ст.ст.53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Згідно ст.49 Закону України «Про автомобільний транспорт» (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) зазначено, що водій транспортного засобу зобов`язаний: мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень; перевіряти надійність пломбування, закріплення, накриття та ув`язування вантажу для його безпечного перевезення; забезпечити збереження вантажу, прийнятого до перевезення, та своєчасно його доставити вантажовласнику (уповноваженій ним особі); дотримуватися визначеного режиму праці та відпочинку.

Згідно з абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений ст.ст.39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як зазначено у п.1 Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні», затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2009р. №207 (Перелік №207), для водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, необхідними документами для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні є: - фотокопія ліцензії, засвідчена автомобільним перевізником, або ліцензійна картка; - товарно-транспортна накладна; - посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії; - реєстраційний документ на транспортний засіб або інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження транспортним засобом; - талон про проходження державного технічного огляду; - поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Для водія юридичної особи необхідним є також дорожній лист з відмітками про проведення передрейсових медичного огляду водія та огляду технічного стану транспортного засобу.

Відповідно до п.2 Переліку №207 для водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб: - накладна або інший документ, який підтверджує право власності на вантаж; - посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії; - реєстраційний документ на транспортний засіб або інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження транспортним засобом; - талон про проходження державного технічного огляду; - поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Для водія юридичної особи необхідним є також дорожній лист з відмітками про проведення передрейсових медичного огляду водія та огляду технічного стану транспортного засобу.

Згідно з п.1.4 Розділу І Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010р. №385, (надалі Інструкція №385), у цій Інструкції терміни вживаються у такому значенні: перевізники - суб`єкти господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільним транспортом.

У п.3.3 Розділу ІІІ Інструкції №385 зазначено, що водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; (…).

Як зазначено у п.3.5 Розділу ІІІ Інструкції №385, перевізники: забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії; аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому.

Згідно з п.1.3 Положення про робочий час і відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010р. №340 (надалі Положення №340), вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ).

Відповідно до п.1.5 Положення №340 у цьому Положенні терміни вживаються в такому значенні: автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи/та вантажів транспортними засобами (далі - Перевізник); тахограф - контрольний пристрій, який встановлюється на ТЗ для показу та реєстрації інформації про рух ТЗ.

Відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року №153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, ст. 18 ЗУ «Про автомобільний транспорт» та з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв колісних транспортних засобів Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010р. №340, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 вересня 2010р. за №811/18106 затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів.

Пунктами 6.1., 6.2. та 6.3. Положення №340 передбачено, що автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами. Облік робочого часу водіїв здійснюється на основі табеля обліку використання робочого часу. Перевізник, який використовує водіїв за наймом, щомісяця складає графік змінності водіїв, веде відомість обліку робочого часу та відпочинку водія (додаток 2), у якій щодо кожної робочої зміни зазначаються планові та фактичні дані щодо маршруту, початок та кінець робочої зміни. Водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3).

Отже, водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, повинен мати при собі заповнені тахокарти, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом, а у разі керування транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, водій веде індивідуальну контрольну книжку водія.

В силу пунктів 21, 22 Порядку № 1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3. Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).

У разі відмови уповноваженої особи суб`єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб`єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадова особа (особи), що провела перевірку, вносить про це запис.

Згідно з п.27 Порядку №1567 у разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Статтею 49 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що водій транспортного засобу зобов`язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.

З аналізу наведених норм слідує, що за відсутності документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення, зокрема, роздруківки даних роботи тахографа та особистої картки для цифрового тахографу, на підставі яких виконуються вантажні перевезення, до осіб, які здійснюють перевезення вантажів транспортними засобами, застосовуються адміністративно-господарські штрафи, визначені ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт»

При цьому, Законом України «Про автомобільний транспорт» передбачена відповідальність у вигляді адміністративно-господарського штрафу саме до автомобільних перевізників.

В розумінні вимог ст.1 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.11.2021р. та 24.11.2021 працівниками Східного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки проведено перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, за результатом чого складено акти №№289373, 289418.

Вищезазначеними актами встановлено порушення позивачем абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» - відсутність тахокарт за 17.11.2021 та 24.11.2021р. /а.с.6, 7/

В своєю чергою на спростування вказаного висновку контролюючого органу, в матеріалах справи містяться надані позивачем документи, а саме копії тахокарт водія від 17.11.2021р. та 24.11.2021р. із датою, підписом посадової особи та відбитком печатки Укртрансбезпеки. /а.с.28-30/

Разом з цим, позивач заперечує вчинення порушень під час проведення перевірок, вказуючи про те, що всі належні документи, на підставі яких виконуються вантажні перевезення, що передбачені Законом України «Про автомобільний транспорт», водієм транспортного засобу надавались працівникам Укртрансбезпеки.

Отже, спірним у цій справі питанням є необхідність встановлення факту вчинення порушень під час перевірки.

Положеннями ч. ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Так, в актах перевірки 17.11.2021р. №289373 та 24.11.2021 №289418 відсутній підпис водія транспортного засобу та у графі «пояснення водія про причини порушень» відповідачем зазначено, що водій з актом ознайомлений, від підпису та пояснень відмовився.

Інших доказів допущення порушення, встановленого суб`єктом владних повноважень, останнім не надано.

Натомість позивач заперечує факт не надання водієм транспортного засобу необхідних документів під час перевірок.

За приписами ст.6 Закону України «Про автомобільний транспорт» під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, мають право, зокрема, використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, у тому числі в автоматичному режимі.

Наведене свідчить, що одним із доказів вчинення порушень під час проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) є, зокрема, відеозапис процесу перевірок.

Проте, в матеріалах справи такий відеозапис відсутній.

Варто зазначити, що один із принципів адміністративного судочинства, що закріплений у п.4 ч.3 ст.2 КАС України, є офіційне з`ясування всіх обставин справи, який полягає в тому, що суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, в тому числі стосовно виявлення та витребування доказів з власної ініціативи, що передбачено ч.4 ст.9 КАС України.

Така активна роль адміністративного суду і сприяє захисту порушених прав та свобод незахищених осіб з боку суб`єкта владних повноважень. На відміну від інших в адміністративному судочинстві тягар доказування покладається на суб`єкта владних повноважень, а не на позивача. При цьому суб`єкт владних повноважень може посилатися лише на докази, які були покладені в основу оскаржуваної постанови, за винятком випадків, коли він доведе, що вони не були отримані ним до його прийняття з незалежних від нього причин.

З огляду на приписи ч.2 ст.77 КАС України, колегія суддів вважає, що матеріали справи не містять належних, достатніх та беззаперечних доказів на підтвердження того, що під час проведення рейдових перевірок транспортних засобів позивача 17.11.2021р. та 24.11.2021р. допущено вантажні перевезення за відсутності документів, визначених Законом України «Про автомобільний транспорт», що свідчить про протиправність оскаржуваних постанов.

Дана правова позиція викладена у відповідності до постанови Верховного Суду від 29.03.2023 р. у справі №620/19132/21.

На підставі викладеного, оскільки судом першої інстанції при вирішенні справи неповно з`ясовано обставини справи, неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції в порядку ст.317 КАС України підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст.311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Юг» задовольнити, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2022 року скасувати.

Ухвалити у справі постанову, якою визнати протиправними та скасувати постанови Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки від 17.01.2022р. №№330487, 330488 про накладення адміністративно-господарських штрафів за кожною постановою у розмірі 17000грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення.

Головуючий суддя Крусян А.В.Судді Єщенко О.В. Яковлєв О.В.