Ухвала

від 20.04.2023 по справі 460/14725/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

про повернення касаційної скарги

20 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 460/14725/22

провадження № К/990/11652/23

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Єзерова А.А.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області на додаткову постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.03.2023 у справі №460/14725/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівненський Молодіжний Жилий Комплекс» до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Рівненська міська рада про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,

у с т а н о в и в:

У травні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Рівненський Молодіжний Жилий Комплекс» звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Рівненська міська рада (залучено до участі у справі ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 17.05.2022), у якому просило:

- визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області при застосуванні сукупного коефіцієнту Км3 величиною « 1,38» у витязі, сформованому 13.09.2021 та зареєстрованому за №2042/304-21 від 15.09.2021, із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки площею 113 м2, яка розташована в районі вулиць Гайдамацької та Гагаріна, м. Рівне, кадастровий номер 5610100000:01:012:0112;

- визнати протиправним і скасувати витяг Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №2042/304-21 від 15.09.2021;

- визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області при застосуванні сукупного коефіцієнту Км3 величиною « 1,15» у витязі, сформованому 13.09.2021 та зареєстрованому за №2043/304-21 від 15.09.2021, із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки площею 4232 м2, яка розташована за адресою: м. Рівне, в районі вулиць Гагаріна та Струтинської, кадастровий номер 5610100000:01:012:0074;

- визнати протиправним і скасувати витяг Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №2043/304-21 від 15.09.2021;

- визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області при застосуванні сукупного коефіцієнту Км3 величиною « 1,15» у витязі, сформованому 13.09.2021 та зареєстрованому за №2044/304-21 від 15.09.2021, із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки площею 56968 м2, яка розташована за адресою: м. Рівне, в районі вулиць Гагаріна та Струтинської, кадастровий номер 5610100000:01:012:0073;

- визнати протиправним і скасувати витяг Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №2044/304-21 від 15.09.2021.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 13.10.2022, яке було залишене без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.02.2023, позовні вимоги задоволено повністю.

У подальшому, позивач подав заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просив вирішити питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з апеляційним розглядом справи.

Додатковою постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.03.2023 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівненський Молодіжний Жилий Комплекс» про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівненський Молодіжний Жилий Комплекс» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області судові витрати, понесені на професійну правничу допомогу в справі №460/14725/22 у сумі 2000 гривень. У задоволені решти вимог заяви відмовлено.

31.03.2023 Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на додаткову постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.03.2023.

Дослідивши зміст касаційної скарги відповідача, Верховний Суд дійшов наступних висновків.

Згідно з частинами першою та другою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України) витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Отже, за загальним правилом питання розподілу судових витрат суд розв`язує у судовому рішенні, яким закінчується розгляд справи. Одночасно КАС України передбачені випадки, коли суд може вирішити питання розподілу судових витрат після ухвалення рішення по суті позовних вимог, а саме:

1) якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат (частина 3 статті 143 КАС України);

2) у разі постановлення ухвали про закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду або ухвалення рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням суд вирішує питання про розподіл судових витрат не пізніше десяти днів з дня ухвалення відповідного судового рішення, за умови подання учасником справи відповідної заяви і доказів, які підтверджують розмір судових витрат (частина шоста статті 143 КАС України);

3) якщо це питання не було розв`язане (пункт 3 частина перша статті 252 КАС України).

У цій справі суд ухвалив додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 КАС України.

Оскільки додаткове судове рішення після його ухвалення стає частиною судового рішення по суті позовних вимог, то відповідно порядок його оскарження є таким, як і для рішення по суті.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в ухвалах від 13.05.2020 у справі №760/23423/18, від 04.06.2020 у справі №140/3119/19, від 16.07.2020 у справі №640/6821/19, від 10.11.2021 у справі №560/5643/20.

Судом встановлено, що розгляд справи в суді першої інстанції відбувався за правилами спрощеного позовного провадження.

Статтею 129 Конституції України як одну з основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Із зазначеною правовою нормою кореспондуються пункт 7 частини третьої статті 2 КАС України, який відносить до основних засад (принципів) адміністративного судочинства забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом, а також частина перша статті 13 цього Кодексу, якою визначено право, зокрема, учасників справи на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках.

Механізм реалізації права на касаційне оскарження судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовано Главою 2 Розділу ІІІ КАС України.

Так, згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Виходячи з аналізу наведених положень законодавства, право на касаційне оскарження судового рішення мають учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, однак, лише у визначених законом випадках.

Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статті 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі ж подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, заявник повинен чітко вказати, яку саме норму права суди першої та (або) апеляційної інстанцій застосували неправильно, а також обґрунтувати, у чому полягає помилка судів під час застосування відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма має застосовуватись.

Верховний Суд наголошує, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України треба зазначати, щодо яких саме правовідносин Верховний Суд ще не сформував правового висновку, а не абстрактно на це покликатися.

У разі, якщо скаржник вважає, що суди порушили норми процесуального права і неналежно дослідили зібрані у справі докази, неповно встановили обставини справи або встановили обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які суд не дослідив, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Натомість за правилами пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Тобто аналіз норми пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України свідчить про те, що під час касаційного оскарження судових рішень, ухвалених у справах незначної складності та в інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), заявник має обов`язково аргументувати у касаційній скарзі наявність однієї або кількох обставин, перелік яких викладений у підпунктах «а», «б», «в» та «г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Одночасно суд касаційної інстанції наголошує, що умова, передбачена частиною четвертою статті 328 КАС України, щодо зазначення у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права під час ухвалення судами першої та (або) апеляційної інстанцій оскаржених ним судових рішень, є загальною та має виконуватися у процесі оскарження в касаційному порядку усіх судових рішень, визначених частиною першою статті 328 КАС України, тобто така вимога стосується будь-яких рішень суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанов суду апеляційної інстанції, незалежно від того, справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження чи за правилами загального позовного провадження.

Тому (1) окрім наведення обставин, передбачених підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, особа, яка подає касаційну скаргу в справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), (2) мусить зазначати те, неправильного застосування яких конкретно норм матеріального права та/або порушення норм процесуального права припустився суд (припустилися суди) під час ухвалення оскаржених судових рішень.

Дослідивши касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області щодо її відповідності зазначеним вище вимогам процесуального закону, Суд встановив, що заявник підставою касаційного оскарження судового рішення зазначає, зокрема, пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України з посиланням на не застосування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду від 27.10.2022 у справі №820/1699/17, від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, від 25.10.2022 у справі №820/3681/18, від 09.12.2021 у справі №922/3812/19.

Верховний Суд зауважує, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) обґрунтування, в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

При цьому недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.

Подібність правовідносин означає, зокрема, подібність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи.

Однак скаржником не обґрунтовано у чому саме полягало неправильне застосування норми матеріального права, не обґрунтовано подібність правовідносин у справах.

Фактично ж доводи касаційної скарги зводяться до викладення обставин справи, цитування норм законодавства й незгоди із наданою судом правовою оцінкою встановленим обставинам і дослідженим доказам, що не є тотожним застосуванню норм права без урахування висновків Верховного Суду та підставою касаційного оскарження судового рішення.

Також скаржником вказано підставою касаційного оскарження пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України, пункт 1 частини 2 статті 353 КАС України.

Верховний Суд зауважує, що у разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України), у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Верховний Суд зауважує, що пунктом 1 частини 2 статті 353 КАС України встановлено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 4 статті 328 цього Кодексу.

Тобто, при посиланні на пункт 1 частини 2 статті 353 КАС України скаржником мають бути обґрунтовані заявлені підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 2, 3 частини 4 статті 328 КАС України, а наслідком касаційного розгляду має бути направлення справи на новий судовий розгляд.

Разом з тим, відповідачем не обґрунтовано заявлені підстави касаційного оскарження, в прохальній частині касаційної скарги зазначено про скасування судового рішення суду апеляційної інстанції у справі та прийняття нового, яким у задоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення слід відмовити.

До того ж, у касаційній скарзі, щодо якої розв`язується питання про відкриття касаційного провадження, відповідач взагалі не зазначає, на підставі якого підпункту пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України подається касаційна скарга та не наводить належного обґрунтування відповідної підстави.

Беручи до уваги зміни до КАС України, що внесені Законом України від 15.01.2020 № 460-IX і які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює взяття її до розгляду і відкриття касаційного провадження.

Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

Верховний Суд не має самостійно визначати підставу для касаційного оскарження судових рішень, а таку підставу має вказувати особа, яка подає касаційну скаргу, з одночасним наведенням підстави касаційного оскарження з огляду на обставини справи та висновки судів попередніх інстанцій.

Пункт 4 частини п`ятої статті 332 КАС України встановлює, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

З огляду на те, що заявник не виклав передбачених КАС України підстав для оскарження у касаційному порядку судового рішення, ухваленого в справі, яка розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, касаційну скаргу слід повернути особі, яка її подала, з огляду на вимоги пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України.

Керуючись положеннями статті 248 та приписами пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України, Верховний Суд

у х в а л и в:

1. Касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області на додаткову постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.03.2023 у справі №460/14725/22 повернути особі, яка її подала.

2. Роз`яснити заявникові, що повернення касаційної скарги не перешкоджає йому реалізувати право на повторне звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

3. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не оскаржується.

Суддя А.А. Єзеров