Рішення

від 02.03.2023 по справі 760/7719/21

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Україна

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

провадження № 2/361/710/23, cправа № 760/7719/21

02.03.2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«02» березня 2023 року м.Бровари Київської області

Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Василишина В.О.,

за участю секретаря судових засідань Степанюк А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПМК ПЛЮС» до ОСОБА_1 про спростування недостовірної інформації,

в с т а н о в и в:

У березні 2021 року ТОВ «ПМК ПЛЮС» звернулося до суду із позовною заявою, в якій просило визнати недостовірною інформацію, оприлюднену ОСОБА_1 на інтернет сторінці https://www.drive2.com/I/565309506448261149/, висновок, що ТОВ «ПМК ПЛЮС» продає підробки свічок запалення. Видалити статтю «Свічки запалювання. Спробуємо порівняти, відрізнити підробку або «Свічки запалювання РМК (ТОВ «ПМК ПЛЮС»), під виглядом оригіналу!» від 17 серпня 2020 року https://www.drive2.com/I/565309506448261149/.

В обґрунтування вимог позивач посилається на те, що 14 лютого 2020 року відповідач купив у позивача свічки запалювання, та не будучи спеціалістом з ремонту автомобілів, самостійно їх встановив, не скориставшись послугами СТО. 14 липня 2020 року до проведення діагностики автомобіля та причин виходу з ладу свічок, відповідач написав негативний відгук про якість придбаних свічок. У переписці з відповідачем, позивач просив вказати місце та час діагностики автомобіля для можливості бути присутнім, а також просив надати свічки для проведення експертизи, на що відповідач не погодився. Діагностику автомобіля, свічок та причин виходу з ладу свічок проведено відповідачем самостійно у відсутність позивача. 17 серпня

2020 року на інтернет сторінці https://www.drive2.com/I/565309506448261149/ відповідач оприлюднив статтю під заголовком: «Свічки запалювання. Спробуємо порівняти, відрізнити підробку або «Свічки запалювання РМК (ТОВ «ПМК ПЛЮС»), під виглядом оригіналу!». За змістом даної статті відповідачем робиться висновок, що відповідач придбав у позивача свічки, які є підробкою. Позивач вважає приведений відповідачем висновок щодо підробки таким, що не відповідає дійсності і таким, що спрямований на руйнування ділової репутації.

Позивач як юридична особа та має право на недоторканність ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Відповідно до приписів чинного законодавства, особа, про яку поширено недостовірну інформацію, навіть якщо таке поширення не завдало шкоди її ділової репутації, має право на спростування такої інформації. Згідно з правовими висновками Постанови пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» № 1 від 27 вересня 2009 року, недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Поширення недостовірної інформації відбулося шляхом її розміщення на інтернет-сторінці https://www.drive2.com/I/565309506448261149/, доступній необмеженому колу осіб, яке переважно складається з кола споживачів автозапчастин. Інформація, що оспорюється, стосується безпосередньо позивача, який вважає таку інформацію недостовірною, у зв`язку з чим звернувся до суду за захистом своїх немайнових прав, оскільки розповсюджена інформація шкодить діловій репутації товариства.

12 серпня 2021 року ухвалою судді Солом`янського районного суду міста Києва позовну заяву ТОВ «ПМК ПЛЮС» до ОСОБА_1 про спростування недостовірної інформації передано за підсудністю на розгляд до Броварського міськрайонного суду Київської області.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 04 листопада 2021 року цивільну справу прийнято до розгляду за правилами загального провадження.

28 грудня 2021 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким відповідач визнав факт придбання у позивача свічок запалювання, а також не припинення спілкування з позивачем через неможливість вирішення ситуації мирним шляхом. Відповідачу не відомо хто є автором статті, в додатках до позовної заяви стаття надана неповною, містить окремі вставки з невідомих статей. Жодна зі статей, наданих позивачем не містить даних відповідача які б вказували на нього, як на їх автора. Доступу до статей відповідач не отримав для можливості ознайомитися з їх змістом. Позивачем не надано жодних доказів щодо того чи являється відповідач власником доменного імені або домену розміщення статті. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього були порушені його особисті немайнові права. Стаття стосується власної оцінки автора якості свічок запалювання, не може бути предметом перевірки на предмет істинності, адже є оціночним судженням.

17 січня 2022 року від позивача надійшло клопотання про долучення доказів на підтвердження авторства статті відповідача.

02 березня 2023 року ухвалою суду відмовлено у задоволені заяви представника відповідача адвоката Чубка В.В. про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Представник позивача ОСОБА_2 у судовому засіданні підтримав позовну заяву, просив задовольнити її вимоги.

У судове засідання відповідач та представник відповідача не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися у встановлений законом спосіб, причини неявки суду не повідомили.

Дослідивши письмові матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

З матеріалів справи вбачається, що сторони не оспорюють факту купівлі-продажу ОСОБА_1 свічок запалювання у ТОВ «ПМК ПЛЮС», проте, відповідачем ОСОБА_1 заперечується авторство статті, недостовірність інформації в якій оспорюється позивачем ТОВ «ПМК ПЛЮС».

Відповідно до частини першої статті 2Цивільного процесуальногокодексуУкраїни (далі ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного за-хисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За змістом статей 11, 15Цивільного кодексУкраїни (далі ЦК України) цивільні права і обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

Відповідно до статті 32Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Статтею 201 ЦК України передбачено, що честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

Згідно з частиною першою статті 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Статтею 94 цього Кодексу передбачено, що юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.

Відповідно до частини першої статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Отже, за змістом статті 91 ЦК України право на спростування недостовірної інформації, передбачене частиною першою статті 277 цього Кодексу, належить не лише фізичним, але й юридичним особам у передбачених законом випадках, у тому числі як спосіб судового захисту проти поширення інформації, що шкодить діловій репутації господарюючого суб`єкта.

У Постанові ПленумуВерховного СудуУкраїни «Просудову практикуу справахпро захистгідності тачесті фізичноїособи,а такожділової репутаціїфізичної таюридичної особи»від 27лютого 2009р.за №1 зазначено, що фізична чи юридична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Вирішуючи дані спори, суди повинні враховувати наступні відмінності: а) при спростуванні поширена інформація визнається недостовірною, а при реалізації права на відповідь - особа має право на висвітлення власної точки зору щодо поширеної інформації та обставин порушення особистого немайнового права без визнання її недостовірною; б) спростовує недостовірну інформацію особа, яка її поширила, а відповідь дає особа, стосовно якої поширено інформацію.

При розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Відповідно до пункту 19 Постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни від27лютого 2009року №1«Про судовупрактику усправах прозахист гідностіта честіфізичної особи,а такожділової репутаціїфізичної таюридичної особи» вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Положеннями статті30Закону України«Про інформацію»передбачено,що ніхтоне можебути притягнутийдо відповідальностіза висловленняоціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири).

Оціночні судженняне підлягаютьспростуванню тадоведенню їхправдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому медіа з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду. Ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

Європейський суд із прав людини також підтвердив, що правдивість оціночних суджень не припускає можливості доказування, і оціночні судження, дійсно, слід відрізняти від фактів, існування яких може бути підтверджене та виділив три можливі варіанти фундаменту, на якому можна побудувати свою оцінку: 1) факти, що вважаються загальновідомими; 2) підтвердження висловлювання яким-небудь джерелом; 3) посилання на незалежне дослідження.

Таким чином, фактичні твердження та оціночні судження є різними поняттями, а розмежовування цих термінів лежить в основі захисту права на честь та гідність, як особистих немайнових прав.

Позивачем до позовної заяви долучено роздруківки скриншотів сайту інтернет-сторінки https://www.drive2.com/I/565309506448261149/, в тому числі зі статтею під заголовком: «Свічки запалювання. Спробуємо порівняти, відрізнити підробку або «Свічки запалювання РМК (ТОВ «ПМК ПЛЮС»), під виглядом оригіналу!», які надумку позивачапідтверджують фактпоширення відповідачем недостовірної інформації. Також на підтвердження авторства даної статті, розміщеної на інтернет-сторінці https://www.drive2.com/I/565309506448261149/, долучив відповідь адміністратора сайту Avto.PRO та коментар, прикріплений до замовлення № 2042745 ОСОБА_1 , які, на думку позивача підтверджують авторство статті. Проте відповідачем авторство вищезазначеної статті заперечується.

На момент розгляду справи судом на інтернет-сторінці https://www.drive2.com/I/565309506448261149/відсутнійдоступ допублікації статті «Свічки запалювання ПМК (ТОВ «ПМК ПЛЮС»), під виглядом оригіналу!». При цьому у відповіді адміністратора сайту Avto.PRO, 14 липня користувачем залишені відгуки, які ним були видалені.

Додані позивачем роздруківки скриншотів сайту інтернет-сторінки https://www.drive2.com/I/565309506448261149/, які за твердженням позивача розмістили публікацію відповідача та коментарі на цю публікацію, відхиляються судом як неналежні докази, оскільки посилання на веб-адресу розміщення інформації виключає можливість встановити його походження, автора статті, тощо, оскільки вищевказані роздруківки не містять належним чином засвідченого напису про відповідність паперової копії електронного документу його оригіналу.

Відповідно до статті 100 ЦПК України, електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Згідно звимогами доелектронних доказів,встановленими устатті 100ЦПК України,електронні доказиподаються воригіналі абов електроннійкопії,засвідченій електроннимпідписом,прирівняним довласноручного підписувідповідно доЗакону України«Про електроннідовірчі послуги».Учасники справимають правоподавати електроннідокази впаперових копіях,посвідчених упорядку,передбаченому законом.Паперова копіяелектронного доказуне вважаєтьсяписьмовим доказом.Учасник справи,який подаєкопію електронногодоказу,повинен зазначитипро наявністьу ньогоабо іншоїособи оригіналуелектронного доказу. Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Статтями 12, 81ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У статті 76ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 89ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При розгляді даної справи по суті позивач не надав доказів поширення у будь-який спосіб відповідачем інформації щодо позивача, у тому числі такої, яка б була спрямована на руйнування його ділової репутації позивача.

Статтею 16 ЦК України передбачені способи захисту цивільних прав та інтересів, до яких відносяться: визнання права; визнанняправочину недійсним; припиненнядії,яка порушуєправо; відновленнястановища,яке існувалодо порушення; примусовевиконання обов`язкув натурі; змінаправовідношення; припиненняправовідношення; відшкодуваннязбитків таінші способивідшкодування майновоїшкоди; відшкодуванняморальної (немайнової)шкоди; визнаннянезаконними рішення,дій чибездіяльності органудержавної влади,органу владиАвтономної РеспублікиКрим абооргану місцевогосамоврядування,їхніх посадовихі службовихосіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Щодо вимоги позивача про видалення статті «Свічки запалювання. Спробуємо порівняти, відрізнити підробку або «Свічки запалювання РМК (ТОВ «ПМК ПЛЮС»), під виглядом оригіналу!» від 17 серпня 2020 року https://www.drive2.com/I/565309506448261149/, у її задоволенні слід відмовити, оскільки відсутній доступ до даної Інтернет-сторінки.

З огляду на викладені обставини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 263-265 ЦПК України, Броварський міськрайонний суд Київської області,

в и р і ш и в:

У задоволенні позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, то зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В.О.Василишин