Ухвала

від 18.04.2023 по справі 2-386/11

КОЛОМИЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-386/11

Провадження № 6/346/15/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2023 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

у складі: головуючого судді Беркещук Б.Б.,

з участю секретаря: Гайової Г.Ф.,

заявника ОСОБА_1 ,

представника заінтересованої особи Микицей В.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Коломийський відділ державної виконавчої служби у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Адміністрація Державної прикордонної служби України, стягувач АТ КБ «Приватбанк», про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, -

В С Т А Н О В И В :

Заявник ОСОБА_1 звернулася до Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області із заявою про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України посилаючись на те, що ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області вiд 21 січня 2014 року в справі № 2-386/11 задоволено подання державного виконавця відділу ДВС Коломийського міськрайонного управління юстиції Панкратьєва В.В. та встановлено їй , заявнику, тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України до виконання своїх майнових зобов`язань згідно рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 28 квітня 2011 року по справі №2-386/2011.

В зв`язку з прогресуючою хворобою її чоловіка інваліда другої групи, в неї виникла необхідність проведення лікарських консультацій за кордоном, тому вона змушена була їхати за кордон. Про заборону про виїзд за кордон вона дізналася тільки 23 жовтня 2022 року, отримавши на руки рішення державної прикордонної служби про відмову в перетині державного кордону України. Зазначила, що дійсно в неї є невиконане зобов`язання, однак законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання, а вона не ухиляється. Нею вживаються дії для погашення заборгованості за постановою державного виконавця ВП №56577801 від 25.06.2028 року. Заборгованість, яка виникла, погашається нею з 01.10.2018 року щомісячно за рахунок відрахувань з пенсії. Зазначила, що інших доходів немає.

За даних обставин вважає, що накладення на неї тимчасової заборони виїзду за кордон є невиправданим, обмежує свободу її пересування, хоча можливо початково і була обґрунтованою, але на сьогоднішній день така міра стала неспівмірною і порушує її права. Просить скасувати їй, заявнику ОСОБА_1 , тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон.

Заявник у судовому засіданні заяву підтримала та пояснила, що на неї накладено тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон, в зв`язку з ухиленням від сплати боргу. Однак вона не ухилялася, а подала всі документи для стягнення з неї боргу. Відділ ДВС стягує з її пенсії 20% боргу на користь АТ КБ «ПриватБанк», добровільно не погашала борг. В зв`язку з хворобою її чоловіка, в неї виникла необхідність проведення лікарських консультацій за кордоном. 23 жовтня 2022 року вона дізналася про заборону про виїзд за кордон, отримавши рішення державної прикордонної служби про відмову в перетині державного кордону України. Обмеження у праві виїзду за межі України є порушенням її конституційного права як громадянина України та її честі і гідності. Державна виконавча служба не видавала документів, що підтверджують факт її ухилення від виконання судового рішення.

Вказала, що у неї дійсно є ще не до кінця погашена заборгованість по вищезгаданому рішенню суду від 28 квітня 2011 року, але вона не ухилялася від їх виконання. Вона не має наміру покидати територію України.

Головний державний виконавець Коломийського відділу державної виконавчої служби у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Микицей В.Д. у судовому засіданні зазначив, що виконавче провадження повернуто стягувачу на підставі ст.37 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки при виконанні рішення суду встановлено, що на майно ОСОБА_1 накладено арешт та встановлено заборону відчуження, а тому виконання рішення суду призупинено. Стягувач після повернення виконавчого провадження більше не звертався. Доказів того, що стягувач отримав постанову про повернення виконавчого провадження у відділі ДВС немає, всі докази були у виконавчому провадженні, а виконавче провадження про стягнення боргу з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» в розмірі 68703,56 грн. завершене на підставі п.9 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» та знищене, у зв`язку з закінченням трирічного терміну зберігання.

Представник заінтересованої особи Адміністрації Державної прикордонної служби України в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи без їх участі, зазначив, що у прийнятті рішення покладаються на розсуд суду. Крім того, представник вказав, що ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 21.01.2014 у цивільній справі № 2-386/11, якою суд, керуючись ст. 377-1 ЦІК України за поданням державного виконавця ВДВС Коломийського міськрайонного управління юстиції Івано-Франківської області Панкратьєва В.В. тимчасово обмежив у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до виконання нею своїх майнових зобов?язань, згідно рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 28.04.2011 по справі № 2-386/2011, про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по отриманому кредиту в розмірі 68703,56 грн. на користь ПАТ КБ «ПриватБанк».

23 жовтня 2022 року в міжнародному пункті пропуску через державний кордон України для автомобільного сполучення «Краківець» громадянці ОСОБА_1 посадовими особами Державної прикордонної служби України відмовлено у праві виїзду з України на підставі та на виконання ухвали Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 21.01.2014 у цивільній справі № 2-386/11.

16 грудня 2022 року постановою Івано-Франківського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 21.01.2014 залишено без змін.

Зазначили, що відповідно до спільного наказу Міністерства юстиції України та Міністерства внутрішніх справ від 30.01.2018 №256/5/65 «Про затвердження Порядку взаємодії органів та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів, та органів Державної прикордонної служби України під час здійснення виконавчого провадження», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 02.02.2018 за № 133/31585 (далі - спільний Порядок), а саме пункту 5 розділу IV інформація про особу, стосовно якої діє тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, вилучається з бази даних в разі винесення постанови про закінчення виконавчого провадження на підставі пунктів 1-3, 5-7, 9-12, 14, 15 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Станом на 01.04.2023 р. постанови про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчих листів, виданих Коломийським міськрайонним судом Івано-Франківської області по справі №2-386/2011, на адресу Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України для виконання не надходили.

Суд, заслухавши пояснення заявника, державного виконавця, взявши до уваги письмові пояснення представника заінтересованої особи, дослідивши матеріали справи, вважає, що у задоволенні заяви слід відмовити, за наступних підстав.

Судом встановлено, що ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 21.01.2014 року, подання державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Коломийського міськрайонного управління юстиції Івано-Франківської області про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України задоволено, тимчасово обмежено заявника по справі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Коломийським МВ УМВС в Івано-Франківській області 30 березня 2000 року , жительку АДРЕСА_1 , українку, громадянку України, у праві виїзду за межі України, до виконання нею своїх майнових зобов`язань згідно рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 28 квітня 2011 року по справі №2-386/2011 (а.с. 71-73).

Відповідно дост. 441 ЦПК України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні. Суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника. Суд розглядає заяву про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням сторін та інших заінтересованих осіб за обов`язкової участі державного (приватного) виконавця. За результатами розгляду заяви про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України постановляється ухвала, яка може бути оскаржена.

Як вбачається з копії рішення про відмову в перетині державного кордону України громадянину України, який досяг 16 річного віку прийнятого інспектором прикордонної служби вищої категорії 3 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби «Краківець» (тип А) майстер сержантом ОСОБА_2 23.10.2022 р., заявнику ОСОБА_1 відмовлено в перетині державного кордону на виїзд з України у зв`язку з наявністю підстав згідноЗакону України «Про прикордонний контроль»ст.14 ч.1, а саме даній особі тимчасово обмежено у праві виїзду з України відповідно до ухвали Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області по цивільній справі №2-386/11 від 21.01.2014 року (а.с. 163).

Згідно ізст. 33 Конституції Україникожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

У той же часКонституція Українипередбачає можливість обмеження наданих громадянинові прав у випадках, що не заборонені законом.

Відповідно ч. 1ст. 441 ЦПК Українитимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.

За приписами п. 5 ч. 1ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України»право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадку, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Отже, тимчасове обмеження у праві виїзду за межі Українице певного виду санкція, яка може застосовуватися у зв`язку з ухиленням особи від виконання зобов`язання, зокрема виконання судового рішення.

У справі «Soering vs UK» від 07.07.1989 року Європейський суд з прав людини визначив, що Конвенція як основоположний правовий акт, що підтверджує, забезпечує та надає захист прав людини, визначає, що її гарантії мають бути реальними та дієвими. Також, будь-яке тлумачення гарантованих прав та свобод, повинно відповідати загальним положенням Конвенції, метою якої є забезпечення і сталий розвиток цінностей демократичного суспільства. Тобто, на державі лежить безпосередній обов`язок дотримуватися прав та свобод особи і забезпечувати своєчасне та в повному обсязі виконання судових рішень, що набрали законної сили. Виконання будь-якого рішення суду є обов`язковою стадією процесу правосуддя, і як наслідок, повинна відповідати вимогам ст. 6 Конвенції.

Крім того, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд. Також у справі «Горнсбі проти Греції» Європейський суд з прав людини зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду.

Положеннями ч. 5ст. 441 ЦПК Українипередбачено, що суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника.

Згідно приписів ст. 63Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України»право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Також слід враховувати, що Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженоїнаказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5, передбачено дві підстави для зняття тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України в межах виконавчого провадження: 1) закінчення виконавчого провадження на підставі п. 1 3, 5 7, 9 12, 14, 15 ч. 1 ст. 39 Закону; 2) скасування тимчасового обмеження у праві виїзду особи з України у разі погашення заборгованості зі сплати періодичних платежів у повному обсязі.

З аналізу зазначених норм слідує, що скасування застосованих судом обмежень може мати місце у разі, якщо відпали підстави для застосування таких заходів, зокрема, досягнення переслідуваної мети гарантування повернення боргу, або виявлено обставини, які спростовували б критерій співмірності цілі втручання застосованим обмежувальним заходам, або інші обставини, які дають підстави для висновку про наявність таких факторів, що порушують справедливий баланс між правами людини та публічним інтересом, хоча при застосуванні таких заходів існувала обґрунтована виправданість втручання в здійснення особою права на свободу пересування.

Предметом розгляду заяви про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України є не питання правомірності вжиття судом заходів забезпечення виконання судового рішення у вигляді обмеження боржника у праві виїзду за межі України як такої, а виключно наявність чи відсутність підстав для його скасування.

Заявник ОСОБА_1 , 1962 року народження, не виконала рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 28.04.2011 по справі № 2-386/2011, про стягнення з неї заборгованості за кредитним договором в розмірі 68703,56 грн. на користь ПАТ КБ «ПриватБанк», виконавче провадження з примусового виконання такого рішення не закінчено. Доказів, які в вказували на те, що божник виконала рішення суду, до суду надано не було.

Відповідно до положень ч. 5ст. 441 ЦПК Українимотивування є обов`язковою вимогою заяви боржника про скасування тимчасового обмеження в праві виїзду за кордон. При чому вмотивованість заяви - це відображення всіх мотивів та обґрунтувань заяви у її змісті, які забезпечені повнотою доказів, їх достатністю та належністю.

Отже, вмотивованість заяви є свідченням того, що доводи та міркування сторони (учасника) судового процесу повинні бути відображені у заяві; заявником повинно бути зібрано та подано докази приведеним доводам та обставинам; наведені норми права, якими урегульовані спірні правовідносини, з наданням обґрунтування того, чому ті чи інші правові норми мають бути застосовані у конкретній спірній ситуації.

Натомість, в своїй заяві та поясненнях боржник зазначає про те, що не було доведено факту ухилення боржника від виконання зобов`язань та те, що немає жодних підстав для застосування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України заявника. Однак, суд вважає за необхідне зазначити, що в даному випадку, суд не перевіряє обґрунтованість подання про тимчасове обмеження у праві виїзду ОСОБА_1 за межі України. Таке питання будо вирішено Коломийським міськрайонним судом та з даного приводу прийнято судове рішення, яке набрало законної сили.

16 грудня 2022 року постановою Івано-Франківського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 21.01.2014 р. про тимчасове обмеження у праві виїзду ОСОБА_1 за межі України залишено без змін.

З матеріалів справи вбачається, що в боржника ОСОБА_1 наявна заборгованість за виконавчим листом № 2-386/11 від 28.04.2014 року, яка не є погашена на день розгляду справи та відомості про оплату боргу по даному виконавчому листу про стягнення з неї 68703,56 грн. боргу на користь ПАТ КБ «ПриватБанк», відсутні (а.с. 224).

Згідно довідки №64 від 29.12.2022 року Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, з пенсії заявника ОСОБА_1 проводилось стягнення боргу на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» відповідно до постанови державного виконавця Коломийського відділу ДВС у Коломийському районі Івано-Франківської області №56577801 від 25.06.2018 року та за період з жовтня 2018 року по квітень 2022 року з боржника Рибчанської стягнуто 7233,60 грн. боргу (а.с. 186-188), до жовтня 2018 року боржник ОСОБА_1 заборгованість ПАТ КБ «ПриватБанк» не сплачувала.

Особи,якіберутьучастьувиконавчомупровадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метоюзабезпеченнясвоєчасноготавповномуобсязівчинення виконавчих дій.

При цьому під ухиленням від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням, слід розуміти такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею таких обов`язків.Тобто ухилення від виконання рішення суду може виражатися не лише у активних діях боржника, але й в утриманні від вчинення дій, спрямованих на виконання судового рішення.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 , будучи поінформованою про наявність відкритого виконавчого провадження,протягом дев`яти років не виконала рішення суду, свідомо утримуючись від вчинення дій, спрямованих на його виконання, не цікавлячись ходом виконання рішення, не надаючи державному виконавцю будь-якої інформації про свої доходи і майно.

Отже, застосоване тимчасове обмеження прав заявника є цілком виправданим, оскільки воно сприяє погашенню заборгованості боржника перед стягувачем.

Сукупність досліджених обставин справи, не дають на даний час підстав дійти переконливого висновку про наявність обставин, які давали б підстави для скасування обмежувальних заходів, оскільки виконання боргових зобов`язань не підтверджено належними доказами, жодних фінансових документів заявником не було надано, відтак не можна стверджувати про очікуване виконання рішення суду.

Таким чином, обставини, які слугували для застосування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України боржника на даний час не відпали.

У відповідності достатті 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти та об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Відповідно до ч. 6ст. 81 ЦПК Українидоказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із ч. 7ст. 441 ЦПК Україниза результатами розгляду заяви про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України постановляється ухвала, яка може бути оскаржена.

За таких обставин, враховуючи те, що тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України є спеціальною нормою, що застосовується на стадії виконання судових рішень, а також те, що заявником не доведено, що на даний час виконавче провадження, в рамках якого було тимчасово обмежено боржника у праві виїзду за межі України, закінчено та виконання боргових зобов`язань не підтверджено належними доказами, тому суд доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви про скасування заходів щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

При цьому, суд роз`яснює, що відповідно до частини 8ст.441 ЦПК Українивідмова у скасуванні тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України не перешкоджає повторному зверненню з такою самою заявою у разі виникнення нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України.

З огляду на викладене, у задоволенні заяви ОСОБА_1 слід відмовити.

На підставі наведеного, керуючисьст. 441 ЦПК України,-

У Х В А Л И В :

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Коломийський відділ державної виконавчої служби у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Адміністрація Державної прикордонної служби України, стягувач АТ КБ «Приватбанк», про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, встановленого ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 21.01.2014 р. - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя Беркещук Б. Б.