Постанова

від 06.06.2023 по справі 2-386/11

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 2-386/11

Провадження № 22-ц/4808/707/23

Головуючий у 1 інстанції Беркещук Б. Б.

Суддя-доповідач Максюта

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2023 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

головуючого (суддя-доповідач) Максюти І.О.,

суддів: Василишин Л.В., Фединяка В.Д.,

секретаря Працун В.В.,

з участю представника особи, яка подала апеляційну скаргу, ОСОБА_1 , представника заінтересованої особи (стягувача) АТ КБ «ПриватБанк» адвоката Рокетської С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Коломийський відділ державної виконавчої служби у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Адміністрація Державної прикордонної служби України, стягувач - АТ КБ «ПриватБанк», про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області, постановлену суддею Беркещук Б.Б. 18 квітня 2023 року в м. Коломия Івано-Франківської області,

в с т а н о в и в :

У лютому 2023 року ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Коломийський відділ державної виконавчої служби у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Адміністрація Державної прикордонної служби України, стягувач АТ КБ «ПриватБанк», звернулася до суду із заявою про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Заява мотивована тим, що ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 21 січня 2014 року в справі № 2-386/11 задоволено подання державного виконавця відділу ДВС Коломийського міськрайонного управління юстиції Панкратьєва В.В. та встановлено їй, заявнику, тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України до виконання своїх майнових зобов`язань згідно рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 28 квітня 2011 року по справі №2-386/2011.

В зв`язку з прогресуючою хворобою її чоловіка, інваліда другої групи, в неї виникла необхідність проведення лікарських консультацій за кордоном, тому вона змушена їхати за кордон. Щодо заборони про виїзд за кордон вона дізналася тільки 23 жовтня 2022 року, отримавши на руки рішення державної прикордонної служби про відмову в перетині державного кордону України. Зазначила, що дійсно в неї є невиконане зобов`язання, однак законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання. Однак, нею вживаються дії для погашення заборгованості за постановою державного виконавця ВП №56577801 від 25.06.2028 року. Заборгованість, яка виникла, погашається нею з 01.10.2018 року щомісячно за рахунок відрахувань з пенсії. Зазначила, що інших доходів немає.

За даних обставин вважає, що накладення на неї тимчасової заборони виїзду за кордон є невиправданим, обмежує свободу її пересування, хоча можливо спочатку накладення заборони і було обґрунтованим, але на сьогоднішній день така міра стала неспівмірною і порушує її права. Просила скасувати їй, заявнику ОСОБА_2 , тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон (а.с.141-146, 177-182, том 1).

Ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 18 квітня 2023 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Коломийський відділ державної виконавчої служби у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Адміністрація Державної прикордонної служби України, стягувач АТ КБ «Приватбанк», про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, встановленого ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 21 січня 2014 року - відмовлено (а.с.230-235, том 1).

Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, у якій посилається на незаконність оскаржуваного судового рішення.

Зазначає, що чинним законодавством передбачено право боржника звернутися до суду із заявою про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон. Вона скористалася таким правом та просила суд визначити, чи її заборонене право залишати країну є виправданим та пропорційним за будь-яких обставин і в сьогоднішніх умовах.

Однак, суд не дослідив, чи за 9 років дії тимчасової заборони вона ухилялася від виконання судового рішення про стягнення заборгованості. Вважає таку заборону невиправданою, оскільки вона не впливає на погашення боргу.

Зазначає, що суд в оскаржуваному рішенні наводить підстави для скасування заборони, які стосуються виконавчої служби. Але нею не оскаржуються дії виконавців, вона звернулася до суду з підстав виправданості та пропорційності накладеного покарання, пов`язаного зі стягненням боргу. Вважає таке покарання надмірним, яке не впливає на погашення боргу.

Наголошує, що нею виконуються всі дії для погашення заборгованості, а саме - вона погашає таку з 01.10.2018 року щомісяця шляхом щомісячних відрахувань з пенсії, що підтверджується листом Головного управління Пенсійного фонду України у Івано-Франківській області від 30.12.2022 року. Інших доходів немає. Таким чином, вона добросовісно виконує свої боргові зобов`язання.

Вважає, що судом не встановлено, в чому полягають її свідомі дії на утримання від виконання рішення про стягнення боргу та про її незацікавленість ходом виконання цього рішення.

Також судом не наведено жодного факту на підтвердження того, що нею не надавалося ніякої інформації державному виконавцю про свої доходи та майно. Такі твердження суду, на думку апелянта, є голослівними та нічим не підтвердженими.

Просить скасувати ухвалу суду та прийняти нову, якою скасувати тимчасове обмеження в праві виїзду за межі України, накладене ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 21.01.2014 року та повернути сплачений нею судовий збір в сумі 1073,60 грн (а.с.2-9, том 2).

Від представника АТ КБ «ПриватБанк» надійшов відзив на апеляційну скаргу, просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Іншими учасниками справи відзив на апеляційну скаргу не подано, що відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

У судове засідання не з`явився представник відділу Коломийського відділу Державної виконавчої служби у Коломийському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) та Державної прикордонної служби України, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином.

Від представник відділу Коломийського відділу Державної виконавчої служби у Коломийському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) надійшла заява про розгляд справи без участі їх представника.

Приймаючи до уваги, що неявка осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає розгляду справи в апеляційному порядку, апеляційним судом виконаний обов`язок щодо повідомлення осіб, які беруть участь у справі, про день, місце та час судового засідання, тому колегія суддів розглянула справу за їх відсутності.

Вислухавши пояснення представника особи, яка подала апеляційну скаргу, ОСОБА_1 , представника заінтересованої особи (стягувача) АТ КБ «ПриватБанк» адвоката Рокетської С.В., суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає її необґрунтованою, виходячи з таких підстав.

В силу ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, але апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення.

Відмовляючи у задоволенні заяви про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, суд, врахувавши те, що тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України є спеціальною нормою, що застосовується на стадії виконання судових рішень, а також те, що заявником не доведено, що виконавче провадження закінчено та виконання боргових зобов`язань не підтверджено належними доказами, дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується апеляційний суд з таких підстав.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначається Законом України «Про виконавче провадження».

Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, порядок вирішення спорів у цій сфері регулюється Законом України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України».

За змістом ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» підставою для тимчасового обмеження в праві виїзду є дія неврегульованих зобов`язань.

Пункт 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» надає виконавцю право звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України до виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням суду.

Положеннями ч. 5 ст. 441 ЦПК України передбачено, що суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника.

Згідно з приписами ст. 63 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5, передбачено дві підстави для зняття тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України в межах виконавчого провадження: 1) закінчення виконавчого провадження на підставі п. 1 3, 5 7, 9 12, 14, 15 ч. 1 ст. 39 Закону; 2) скасування тимчасового обмеження у праві виїзду особи з України у разі погашення заборгованості зі сплати періодичних платежів у повному обсязі.

Із матеріалів справи встановлено, що заочним рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 28 квітня 2011 року у справі №2-386/11 позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № SAMDN03000002459391 від 06 травня 2005 року у розмірі 8696,65 доларів США (що еквівалентно 68703,56 грн) та 687,04 грн судового збору і 120,00 грн витрат за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи (а.с.44-45, том 1).

На виконання зазначеного рішення 01 липня 2011 року Коломийським міськрайонним судом Івано-Франківської області видано виконавчий лист із зазначенням, що рішення набрало законної сили 29 травня 2011 року (а.с.67, том 1).

Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Коломийського міськрайонного управління юстиції від 15.11.2013 року відкрито виконавче провадження по виконанню виконавчого листа Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області №2-386 від 28.04.2011 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» боргу в розмірі 68703,56 грн (а.с.60, том 1).

Ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 21.01.2014 року, подання державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Коломийського міськрайонного управління юстиції Івано-Франківської області про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України задоволено, тимчасово обмежено заявника по справі ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України, до виконання нею своїх майнових зобов`язань згідно рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 28 квітня 2011 року по справі №2-386/2011 (а.с. 71-73, том 1).

23 жовтня 2022 року в міжнародному пункті пропуску через державний кордон України для автомобільного сполучення «Краківець» громадянці ОСОБА_2 посадовими особами Державної прикордонної служби України відмовлено у праві виїзду з України на підставі та на виконання ухвали Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 21.01.2014 року у цивільній справі № 2-386/11 (а.с.86, том 1).

16 грудня 2022 року постановою Івано-Франківського апеляційного ухвалу Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 21.01.2014 року залишено без змін (а.с.131-133, том 1).

В судовому засіданні ОСОБА_2 пояснила, що їй відомо про стягнення грошових коштів, державний виконавець звернув стягнення на її пенсію по інвалідності 3 групи, з якої відраховується з жовтня 2018 року по 20% щомісячно на користь ПриватБанку за цим виконавчим листом.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_2 , будучи поінформованою про наявність відкритого виконавчого провадження, протягом дев`яти років не виконувала рішення суду, свідомо утримуючись від вчинення дій, спрямованих на його виконання, не цікавлячись ходом виконання рішення, не надаючи державному виконавцю будь-якої інформації про свої доходи і майно.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що предметом розгляду заяви про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України є не питання правомірності вжиття судом заходів забезпечення виконання судового рішення у вигляді обмеження боржника у праві виїзду за межі України як такої, а виключно наявність чи відсутність підстав для його скасування.

Скасування застосованих судом обмежень може мати місце у разі, якщо відпали підстави для застосування таких заходів, зокрема, досягнення переслідуваної мети гарантування повернення боргу, або виявлено обставини, які спростовували б критерій співмірності цілі втручання застосованим обмежувальним заходам, або інші обставини, які дають підстави для висновку про наявність натепер таких факторів, що порушують справедливий баланс між правами людини та публічним інтересом, хоча при застосуванні таких заходів існувала обґрунтована виправданість втручання в здійснення особою права на свободу пересування.

Тобто, звертаючись до суду із заявою про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, боржник повинен довести факт зміни обставин, що обґрунтовують необхідність скасування тимчасового його обмеження у праві виїзду за межі України.

Згідно довідки №64 від 29.12.2022 року Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, з пенсії заявника ОСОБА_2 проводилось стягнення боргу на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» відповідно до постанови державного виконавця Коломийського відділу ДВС у Коломийському районі Івано-Франківської області №56577801 від 25.06.2018 року та за період з жовтня 2018 року по квітень 2022 року з боржника Рибчанської стягнуто 7233,60 грн боргу (а.с. 186-188, том 1), до жовтня 2018 року боржник ОСОБА_2 заборгованість ПАТ КБ «ПриватБанк» не сплачувала.

Із змісту листа Коломийського відділу Державної виконавчої служби у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції від 06.04.2023 року №24.12-19/32942 встановлено, що виконавчий лист №2-386/11, виданий Коломийським міськрайонним судом 28.04.2011 року про стягнення з ОСОБА_2 68 703,56 грн боргу на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» перебував на виконанні декілька разів. Востаннє вказаний виконавчий лист перебував на виконанні у період з 04.10.2016 року по 29.06.2017 року. Виконавче провадження завершене на підставі п.9 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення) та знищене у зв`язку з закінченням трирічного терміну зберігання. Відомості про оплату боргу по даному виконавчому листу відсутні (а.с.224, том 1).

У статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.40 Закону України «Про виконавче провадження», у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

З урахуванням наведеного, наслідки закінчення виконавчого провадження, закріплені у ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», не настають у разі завершення виконавчого провадження на підставі п.9 ч.1 ст. 37 зазначеного Закону.

Крім того, відповідно до частини 5 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону, крім випадків, коли виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди.

Відповідно до спільного наказу Міністерства юстиції України та Міністерства внутрішніх справ від 30.01.2018 №256/5/65 «Про затвердження Порядку взаємодії органів та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів, та органів Державної прикордонної служби України під час здійснення виконавчого провадження», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 02.02.2018 за № 133/31585 (далі - спільний Порядок), а саме пункту 5 розділу IV, інформація про особу, стосовно якої діє тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, вилучається з бази даних у разі винесення постанови про закінчення виконавчого провадження на підставі пунктів 1-3, 5-7, 9-12, 14, 15 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно наданої Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України №91-2144/19/23-Вих від 03.04.2023 року, станом на 01.04.2023 року постанови про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчих листів, виданих Коломийським міськрайонним судом Івано-Франківської області по справі №2-386/2011, на адресу Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України для виконання не надходили (а.с.221, том 1).

Колегія суддів зазначає, що під ухиленням від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням, розуміються будь-які свідомі діяння (дії, бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у боржника є всі реальні можливості (наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які не залежні від нього об`єктивні обставини (непереборні сили, події тощо).

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, з яким погоджується і суд апеляційної інстанції, про те, що скасування такого засобу обмеження боржника можливо тільки при виконанні останнім зобов`язань за певними виконавчими документами.

Представник ОСОБА_2 у судовому засіданні надав пояснення про те, що рішення суду фактично виконується з жовтня 2018 року в примусовому порядку, оскільки із пенсії ОСОБА_2 відраховується щомісячно 20% доходу на користь ПриватБанку і щомісячна сума становить приблизно 210 гривень. Перетин кордону заявницею не вплине на погашення боргу, оскільки такі відрахування не припиняться у зв`язку із її виїздом за межі України і не збільшаться, оскільки інших доходів і майна вона не має.

Разом з тим, заявницею ОСОБА_2 факт ухилення від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням, не спростовано, відсутність можливості виконати (частково виконати) обов`язок не доведено, об`єктивних обставин, які б незалежно від боржника унеможливили вчинення реальних дій на виконання обов`язку, не встановлено.

Заявниця не подала жодних доказів, що вона намагалася виконати рішення суду за рахунок інших грошових коштів або наявного у неї рухомого майна будь-якої цінності.

Доводи апеляційної скарги висновків суду щодо відсутності підстав для тимчасового обмеження боржника в праві виїзду за межі України не спростовують. Неврегульовані зобов`язання мають місце, тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України є заходом забезпечення виконання судового рішення, яке протягом більше десяти років не виконано.

Крім того, завершення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» не є підставою для скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Апеляційним судом не приймаються доводи ОСОБА_2 стосовно того, що їй вкрай важливо виїхати за територію України в зв`язку з потребою лікування чоловіка, оскільки це не є підставою для задоволення заяви про скасування тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України.

З урахуванням викладеного, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_2 про скасування обмеження у праві виїзду за межі України.

Доводи апеляційної скарги зводяться до повторення доводів заяви, які були предметом розгляду суду, і яким надана мотивована оцінка, та до незгоди з висновками суду першої інстанції і не спростовують висновків суду, оскільки не ґрунтуються на положеннях норм процесуального права та спеціального закону, зокрема, ЗУ «Про виконавче провадження».

За таких обставин, відсутні підстави для скасування оскаржуваної ухвали.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду, доводи апеляційної скарги її не спростовують, оскільки ухвалу постановлено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч.8 ст.441 ЦПК України ОСОБА_2 має право повторно звернутись до суду із заявою про скасування заходів обмеження у праві виїзду за межі України, у разі виникнення нових обставин, що обґрунтовують скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

За наведених обставин, керуючись ст. 367, 374,375,381- 384,389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 18 квітня 2023 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуючий І.О. Максюта

Судді: Л.В. Василишин

В.Д. Фединяк

Повний текст постанови складено 16 червня 2023 року.