Постанова

від 06.04.2023 по справі 911/355/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" квітня 2023 р. Справа№ 911/355/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коробенка Г.П.

суддів: Козир Т.П.

Кравчука Г.А.

за участю секретаря судового засідання Огірко А.О.

за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 06.04.2023

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного орендного сільськогосподарського підприємства "Геворг"

на рішення Господарського суду Київської області

від 07.09.2022 (повний текст складено та підписано 23.09.2022)

у справі №911/355/22 (суддя Карпечкін Т.П.)

за позовом Приватного орендного сільськогосподарського підприємства "Геворг"

до Березанської міської ради Київської області

про визнання незаконним та скасування рішення

УСТАНОВИВ:

Приватним орендним сільськогосподарським підприємством «Геворг» подано позов до Березанської міської ради Київської області про визнання незаконним п.1 рішення п`ятнадцятої чергової сесії сьомого скликання Березанської міської ради Київської області від 23.06.2016 року № 137-15-VІІ, яким відповідно до поданої заяви ПАТ «Банк «Київська Русь» договір оренди земельної ділянки від 18.07.2006 року за реєстровим номером 2076 розірваний та вилучено з користування земельну ділянку площею 0,1624 га, що становить 18/25 частини від загальної площі (0,2256 га) по вул. Героїв Небесної Сотні,14. Одночасно з позовом подано заяву про відновлення пропущеного строку для подання такого позову.

Рішенням Господарського суду Київської області від 07.09.2022 у справі №911/355/22 у задоволенні позову відмовлено.

Рішення обґрунтоване тим, що норми чинного земельного законодавства не передбачають правонаступництва за правочином у разі переходу прав на земельну ділянку за ст. 120 Земельного кодексу України, натомість чинне земельне законодавство чітко визначає порядок та підстави оформлення прав на землю, серед яких не передбачено правонаступництва у договорах оренди землі, отже судом не встановлено ознак незаконності п. 1 рішення п`ятнадцятої чергової сесії сьомого скликання Березанської міської ради Київської області від 23.06.2016 року № 137-15-VІІ.

Не погодившись із вказаним рішенням суду Приватне орендне сільськогосподарське підприємство "Геворг" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення від 07.09.2022 у справі №911/355/22 скасувати та прийняти нове про задоволення позовних вимог.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.10.2022 апеляційну скаргу у справі № 911/355/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді: Козир Т.П., Кравчук Г.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2022 витребувано матеріали справи з суду першої інстанції та відкладено вирішення питання щодо подальшого руху справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2023 відкрито апеляційне провадження та апеляційну скаргу призначено до розгляду в судовому засіданні на 21.02.2023.

14.03.2023 у розгляді справи оголошено перерву до 06.04.2023.

На адресу суду надійшов відзив від представника відповідача, у якому останній заперечує проти задоволення апеляційної скарги і просить оскаржуване рішення залишити без змін. Крім того відповідач у відзиві просив відмовити у задоволенні заяви позивача про поновлення пропущеного процесуального строку на подання позову у зв`язку зі спливом позовної давності.

28.03.2023 на адресу суду від позивача надійшло клопотання про подання додаткових доказів до суду апеляційної інстанції.

05.04.2023 (повторно той же документ № 04-23/985 від 04.04.2023 надійшов на адресу ПАГС 06.04.2023) на електронну адресу суду від представника відповідача надійшли додаткові пояснення, у яких він просить відмовити у задоволенні клопотання позивача про подання додаткових доказів.

У судове засідання 06.04.2023 з`явилися представники сторін у справі.

Представник позивача просив суд задовольнити клопотання, прийняти і долучити додаткові докази у справі. Представник відповідача заперечив просив відмовити у задоволенні указаного клопотання з підстав пропуску строку визначеного ст. 80 ГПК України.

Колегія суддів, розглянувши клопотання про подання додаткових доказів, вирішила відмовити у його задоволенні. При цьому суд керувався наступним.

Відповідно до ч. ст. 73, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви (ч. 2 ст. 80 ГПК).

Згідно ч. 4 ст. 80 ГПК України, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї ( ч. 8 ст. 80 ГПК).

Обґрунтовуючи клопотання, позивач зазначає, що документи, які він просить долучити, були втрачені директором ПОСП «Геворг» і були знайдені старостою села Войтове в кінці вересня 2022 уже після прийняття рішення та повернуті власнику, що на думку позивача є об`єктивною підставою неподання цих документів до суду першої інстанції.

Проте апеляційний суд не знаходить підстав для задоволення клопотання позивача, оскільки ним не обґрунтовано належним чином неможливість подання таких доказів з позовною заяво (надійшла до ГС Київської області 01.02.2022), з наданого листа за підписом старости с. Войтове не вбачається коли відбулась втрата цих документів, про це не зазначає і сам позивач та не вказав, які дії вчинялися ним для пошуку цих документів.

Представник позивача підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити. Представник відповідача заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просив суд залишити рішення без змін.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, пояснення сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

На підставі Договору купівлі-продажу від 26.07.2005 року № 2531, посвідченого Березанською міською державною нотаріальною конторою, який зареєстровано Переяслав-Хмельницьким міжміським бюро технічної інвентаризації 25.08.2005 року за № 201, в книзі № 1, реєстраційний № 68903 ТОВ «Нафтосервіс» набув 7/25 частин Майнового комплексу, а також згідно договору оренди земельної ділянки від 26.07.2006 року Березанською міською радою Київської області було передано ТОВ «Нафтосервіс» в оренду 7/25 частини земельної ділянки, а саме 0,0632 га від загальної площі земельної ділянки розміром 0,2256 га.

18/25 частин Майнового комплексу, що знаходиться за адресою: Київська область, місто Березань вулиця Героїв Небесної Сотні (колишня Фрунзе) будинок 14 належали на праві приватної власності ПАТ «Банк «Київська Русь».

Згідно з Договором оренди земельної ділянки від 18.07.2006 року, посвідченого державним нотаріусом Березанської міської державної нотаріальної контори за № 2076 та зареєстрованим у Березанському відділі Київської регіональної філії Центру ДЗК 02.08.2006 року передано в оренду ПАТ «Банку «Київська Русь» земельну ділянку площею 0,1624 га від загальної площі земельної ділянки розміром 0,2256 га.

В подальшому, між Приватним орендним сільськогосподарським підприємством «Геворг» та ПАТ «Банком «Київська Русь» 29.04.2016 року укладено Договір купівлі-продажу нерухомого майна, що продане на аукціоні від 29.04.2016 року № 555, предметом якого є передача ПАТ «Банком «Київська Русь» (Продавцем) у власність Приватному орендному сільськогосподарському підприємству «Геворг» (Покупцю) 18/25 частин Майнового комплексу, що знаходиться за адресою: Київська область, місто Березань, вулиця Героїв Небесної Сотні (колишня Фрунзе) будинок 14. Даний Договір купівлі-продажу посвідчено державним нотаріусом Березанської міської державної нотаріальної контори за № 9555.

Відповідно до п.1 рішення Березанської міської ради №137-15-VІІ від 23.06.2016 року «Про розгляд питань по врегулюванню земельних відносин» відповідно до поданої заяви ПАТ «Банк «Київська Русь» договір оренди земельної ділянки від 18.07.2006 року за реєстровим номером 2076 розірваний та вилучено з користування земельну ділянку площею 0,1624 га, що становить 18/25 частини від загальної площі (0,2256 га) по вул. Героїв Небесної Сотні,14.

Обґрунтовуючи позовні вимоги та наводячи аналогічні підстави в апеляційній скарзі, позивач стверджує, що зі змісту ст. 377 ЦК України, ст. 120 ЗК України та ст. 7 ЗУ «Про оренду землі» слідує, що при виникненні в Приватного орендного сільськогосподарського підприємства «Геворг» права власності на майновий комплекс, який розташований за адресою: Київська область, місто Березань вулиця Героїв Небесної Сотні (бувша Фрунзе) будинок 14, право попереднього користувача земельної ділянки - ПАТ «Банк «Київська Русь» припинилось автоматично в силу закону, без оформлення припинення права будь-якими актами та документами. Дана норма є імперативною, відступ від неї на підставі договору не допускається. Договір оренди земельної ділянки від 18.07.2006 при цьому не припиняється в цілому, має місце лише заміна сторони в зобов`язанні ПАТ «Банк «Київська Русь» на Приватне орендне сільськогосподарське підприємство «Геворг».

У відзиві на апеляційну скаргу, яка відповідає позиції, висловленій у суді першої інстанції, відповідач заперечує з огляду на те, що рішенням Березанської міської ради «Про врегулювання земельних відносин» від 11.10.2021 року № 315-25-VІІ, а саме: п. 3 Територіальній громаді м. Березані в особі Березанської міської ради затвердили технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки для будівництва та обслуговування будівель кредитно-фінансових установ, площею 0,2256 га (кадастровий номер: 3210400000:08:010:0021) по вул. Героїв Небесної Сотні, 14 в м. Березань, Броварського району Київської області на земельні ділянки площами: 0,0583 га по вул. Героїв Небесної Сотні, 14-А в м. Березань, Броварського району Київської області, кадастровий номер: 3210400000:08:010:0054; 0,1673 га по вул. Героїв Небесної Сотні, 14 в м. Березань, Броварського району Київської області, кадастровий номер: 3210400000:08:010:0053. Здійснити державну реєстрацію права комунальної власності на вказані земельні ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та п. 4 Територіальній громаді м. Березані в особі Березанської міської ради надали дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 0,1673 га (кадастровий номер: 3210400000:08:010:0053) по вул. Героїв Небесної Сотні, 14 у м. Березань, Броварського району Київської області, для будівництва та обслуговування будівель кредитно-фінансових установ, на земельні ділянки: площею 0,0320 га; площею 0,1353 га.

Вказане рішення Березанської міської ради було оскаржене позивачем і рішенням Господарського суду Київської області від 29.06.2022 року у справі № 911/3525/21 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Відповідно ч. 1 ст. 120 Земельного кодексу України, в редакції, яка діяла в період спірних правовідносин станом на квітень-червень 2016 року, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (ч. 2 ст. 120 ЗК України).

У разі переходу права власності на будинок або його частину від однієї особи до іншої за договором довічного утримання право на земельну ділянку переходить на умовах, на яких ця земельна ділянка належала попередньому землевласнику (землекористувачу) (ч. 3 ст. 120 ЗК України).

У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди (ч. 4 ст. 120 ЗК України).

У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду фізичними або юридичними особами, які не можуть мати у власності земельних ділянок, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташований жилий будинок, будівля або споруда, на умовах оренди (ч. 5 ст. 120 ЗК України).

Істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з набуттям права власності на ці об`єкти.

Укладення договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що пов`язане з переходом права на частину земельної ділянки, здійснюється після виділення цієї частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй окремого кадастрового номера.

У разі набуття права власності на жилий будинок (крім багатоквартирного), який розташований на землях державної або комунальної власності, що перебувають у користуванні іншої особи, та необхідності поділу земельної ділянки площа земельної ділянки, що формується, не може бути меншою, ніж максимальний розмір земельних ділянок відповідного цільового призначення, визначених статтею 121 Земельного кодексу України (крім випадків, коли формування земельної ділянки в такому розмірі є неможливим) (ч. 6 ст. 120 ЗК України).

Згідно з ч. 1 ст. 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Відповідно до ч. 6 ст. 120 Земельного кодексу України істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з набуттям права власності на ці об`єкти, крім об`єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації.

Відповідно до ст. 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування не земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків та об`єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації).

Статтею 141 Земельного кодексу України було визначено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є: е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Статтею 7 Закону України «Про оренду землі» визначено, що до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку.

Абзацом 8 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі припиняється в разі: набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.

Отже, для реалізації прав суб`єктів спільної часткової власності на житловий будинок, будівлю або споруду на отримання у власність (користування) частки в праві на земельну ділянку, на якій розміщений набутий у власність об`єкт нерухомості, земельна ділянка має набути ознак об`єкта права власності (користування).

Як вбачається з матеріалів справи, земельна ділянка по вул. Героїв Небесної Сотні 14, на момент укладення Договору купівлі-продажу не була сформованою, не мала кадастрового номеру та відповідно не могла бути об`єктом цивільних прав. Спірна земельна ділянка, як після прийняття оскаржуваного рішення, так і на теперішній час перебуває у комунальній власності Березанської міської ради.

Отже. з наведеного слідує, що до особи, яка набула право власності на будівлю, переходить на підставі ст. 120 ЗК України та ст. 7 ЗУ "Про оренду землі" право користування (оренди) саме тією земельною ділянкою, як об`єктом цивільних прав, кадастровий номер якої зазначено в договорі, що передбачає набуття права власності на будівлю, незалежно від її цільового призначення, але не частиною такої земельної ділянки.

Аналогічна позиція, висловлена у постанова Верховного суду від 14.08.2019 у справі № 910/14257/18.

Враховуючи викладене, колегія вважає, що п. 1 рішення п`ятнадцятої чергової сесії сьомого скликання Березанської міської ради Київської області від 23.06.2016 року № 137-15-VІІ є законним та відповідає вимогам чинного законодавства, отже суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для його скасування.

При цьому посилання позивача на порушення відповідачем п. 32, 34, 35 Договору оренди земельної ділянки від 18.07.2006 року щодо неможливості розірвання договору в односторонньому порядку, колегія вважає неспроможними, оскільки з матеріалів справи вбачається звернення банку до Березанської міської ради з повідомлення про припинення з 29.04.2016 року Договору оренди землі від 18.07.2006 року, в якому він висловив бажання про припинення своїх зобов`язань, як орендаря за договором та договору в цілому, а отже розірвання договору оренди землі відбулось за взаємною згодою сторін.

Стосовно пропуску позивачем процесуального строку на подання позову, то, як зазначає позивач, про існування рішення Березанської міської ради №137-15-VІІ від 23.06.2016 року дізнався при розгляді справи № 911/3525/21 з документів доданих Березанською міською радою при поданні відзиву на позовну заяву 24.12.2021, з урахуванням чого, зважаючи на приписи ст. 256,257, 267 ЦК України, а також на те, що позивач на момент прийняття оспорюваного рішення не був стороною договору оренди землі, суд приходить до висновку про поважність причин пропуску позовної давності.

Відповідно ч.ч. 2, 3 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб., проте позивачем не доведено належними доказами наявності у нього права оренди земельних ділянок, на захист якого подано позов.

За змістом статей 15 та 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання у спосіб, що встановлений договором або законом.

Позов це вимога позивача про захист порушеного або оспорюваного суб`єктивного права чи охоронюваного законом інтересу, яка здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Предмет позову це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен винести рішення. Матеріально-правова вимога позивача повинна опиратися на певні обставини, якими позивач обґрунтовує її, а саме на підставу позову.

Необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність певного суб`єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача. На позивача покладено обов`язок обґрунтувати своєї вимоги поданими доказами, тобто, довести, що його права та інтереси порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.

Тобто, на час звернення до суду повинно мати місце порушення, невизнання або оспорювання прав та законних інтересів позивача, за захистом яких він звертається.

Відсутність порушеного або оспорюваного права, інтересу особи, яка звернулася з позовом до суду, є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Звідси висновок суду першої інстанції про необґрунтованість і недоведеність позивачем наявності в нього права, на захист якого останнім подано позов, та відсутність, з урахуванням встановленого судом, підстав для задоволення такого позову, колегія визнає правомірним.

Щодо посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 03.03.2018 у справі № 904/6296/17, колегія суддів зазначає, що спір у справі № 904/6296/17 стосувався стягнення збитків завданих використанням земельної ділянки і питання розірвання договору оренди земельної ділянки там не вирішувалось, тому висновки суду касаційної інстанції, наведені в указаній постанові, не можуть бути враховані судом при вирішенні даного спору.

Також позивач звертає увагу суду на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.02.2020 у справі № 922/510/19, з якої вбачається, що остання вирішувала питання віднесення спорів за участю фізичної та юридичної особи про розірвання договору оренди землі до цивільної юрисдикції, в результаті чого було закрито провадження у справі, що унеможливлює застосування означеної постанови при вирішенні даного спору.

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права, обставини на які посилається позивач в апеляційній скарзі перекликаються з доводами позовної заяви, яким надано належну оцінку при розгляді справи у суді першої та апеляційної інстанції.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення, оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду та відповідно скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини першої статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів погоджується із здійсненим судом першої інстанції розподілом судових витрат.

Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покладаються судом на апелянта у відповідності до статті 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129, 267-270, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного орендного сільськогосподарського підприємства "Геворг" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Київської області від 07.09.2022 у справі №911/355/22 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на Приватне орендне сільськогосподарське підприємство "Геворг".

Матеріали справи №911/355/22 повернути Господарському суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 19.04.2023.

Головуючий суддя Г.П. Коробенко

Судді Т.П. Козир

Г.А. Кравчук