Постанова

від 18.04.2023 по справі 910/5549/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

"18" квітня 2023 р. Справа№ 910/5549/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Владимиренко С.В.

суддів: Ходаківської І.П.

Демидової А.М.

при секретарі судового засідання Нікітенко А.В.

за участю представників учасників справи:

від позивача: Секелик Л.В.,

від відповідача: Дубов Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бергамо Україна» та Фізичної особи-підприємця Стоянова Леоніда Афанасійовича

на рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2022 (повний текст рішення складено 02.11.2022)

у справі №910/5549/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бергамо Україна»

до Фізичної особи-підприємця Стоянова Леоніда Афанасійовича

про стягнення безпідставно одержаних коштів, неустойки, ціна позову 1 587 006,25 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бергамо Україна» (далі по тексту - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Фізичної особи-підприємця Стоянова Леоніда Афанасійовича (далі по тексту - відповідач) про стягнення 201 788,69 грн попередньої оплати, 1 385 217,56 грн пені та 23 805,10 грн судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору №20012020-01 від 04.02.2020 про виконання робіт і надання послуг з розробки сайту (далі по тексту - Договір) в частині виконання зобов`язань за 3 та 4 етапами, а тому позивач в односторонньому порядку відмовився від Договору шляхом направлення на адресу відповідача повідомлення про припинення Договору з 30.04.2021 та стягнення суми попередньої оплати. Крім того, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 1% за кожний день прострочення від розміру суми передбаченої оплати таких робіт на підставі п. 8.11 Договору.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.10.2022 у справі №910/5549/22 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бергамо Україна» задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи підприємця - Стоянова Леоніда Афанасійовича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бергамо Україна» 201 788,69 грн безпідставно набутих коштів, 250 000,00 грн пені, 15 815,29 грн витрат по оплаті судового збору.

Ухвалюючи вказане рішення суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірний Договір між сторонами розірвано, а тому сума одержаної відповідачем попередньої оплати за роботи з етапу № 3, які не були виконані, набуті відповідачем безпідставно. Щодо позовної вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 385 217,56 грн пені, то в цій частині суд першої інстанції, з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України (далі по тексту - ГК України) дійшов висновку про часткове задоволення вказаної позовної вимоги та визнав обґрунтованим розмір пені на суму 852 564,16 грн (734 510,83 грн + 118 053,33 грн) за прострочення виконання робіт за №№ 3, 4 етапами. Водночас суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 233 ГК України, ст. 616 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) вирішив за можливе зменшити розмір належної до стягнення з відповідача на користь позивача неустойки до 250 000,00 грн.

Не погоджуючись із ухваленим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Бергамо Україна» (далі по тексту - апелянт 1) звернулося до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2022 у справі №910/5549/22 в частині стягнення пені у розмірі 250 000,00 грн та в цій частині ухвалити нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача 1 385 217,56 грн.

В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги позивач посилається на те, що судом першої інстанції не було встановлено ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором, оскільки роботи було прийнято на 25 % від усіх робіт, а оплата здійснена позивачем у розмірі 79,25 % від всієї вартості робіт. При цьому позивач не може використовувати результат роботи, так як роботи виконано частково.

Апелянт 1 зазначає, що суд першої інстанції не мав підстав для зменшення розміру пені, посилаючись на фінансовий стан відповідача. На спростування негативного майнового стану відповідача позивач надав до апеляційної скарги копії: витягу з Єдиного реєстру Міністерства внутрішніх справ стосовно зареєстрованих транспортних засобів Стоянова Леоніда Афанасійовича, витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань по ТОВ «Біометрика», ТОВ «Наносемантіка», ТОВ «Фармедіа», ТОВ «Аура пей» на підтвердження того, що відповідач є учасником та (або) директором вказаних юридичних осіб.

Також апелянт 1 зазначає, що відповідач є недобросовісним виконавцем Договору, а тому нарахування штрафних санкцій (пені) не є каральною санкцією, а носить саме компенсаційний характер. Водночас суд першої інстанції неправильно застосував шестимісячний строк нарахування пені, оскільки пунктом 7 розділу ІХ Прикінцевих положень ГК передбачено, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Отже, вказане положення надає можливість нараховувати штрафні санкції більше, ніж за шість місяців.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.12.2022 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бергамо Україна» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2022 у справі №910/5549/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Владимиренко С.В., судді: Ходаківська І.П., Демидова А.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2022 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/5549/22. Відкладено розгляд питання про відкриття, повернення, залишення без руху або відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Бергамо Україна» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2022 у справі №910/5549/22.

Також, не погоджуючись із ухваленим рішенням суду першої інстанції у даній справі, Фізична особа-підприємець Стоянов Леонід Афанасійович (далі по тексту - апелянт 2) звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2022 у справі №910/5549/22 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги відповідач посилається на те, що рішення суду першої інстанції не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки позивачем допущено порушення умов Договору щодо односторонньої відмови від Договору. Крім того, судом першої інстанції при ухваленні спірного рішення застосовано спосіб захисту, який є відмінним від того, який було заявлено позивачем, так як позивач звернувся до суду із позовом про стягнення попередньої оплати, тоді як суд першої інстанції стягнув з відповідача на користь позивача суму безпідставно набутих коштів.

Відповідно до протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки, додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 19.12.2022 апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Стоянова Леоніда Афанасійовича на рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2022 у справі №910/5549/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Владимиренко С.В., судді: Ходаківська І.П., Демидова А.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.12.2022 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/5549/22. Відкладено розгляд питання про відкриття, повернення, залишення без руху або відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Бергамо Україна» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2022 у справі №910/5549/22.

09.01.2023 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/5549/22.

У зв`язку із перебуванням головуючого судді - Владимиренко С.В. з 03.01.2023 по 06.02.2023 у відпустці, вирішення питання щодо розгляду апеляційної скарги здійснено після виходу головуючого судді з відпустки.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2023 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Бергамо Україна» про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2022. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Бергамо Україна» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2022 у справі №910/5549/22. Зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2022 у справі №910/5549/22 на час апеляційного провадження. Учасникам справи надано право подати відзив на апеляційну скаргу, заяви, клопотання, пояснення до 06.03.2023. Розгляд апеляційної скарги призначено на 21.03.2023 о 12 год. 40 хв.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Стоянова Леоніда Афанасійовича на рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2022 у справі №910/5549/22. Об`єднано апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бергамо Україна» та Фізичної особи-підприємця Стоянова Леоніда Афанасійовича на рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2022 у справі №910/5549/22 до спільного провадження. Учасникам справи надано право подати відзив на апеляційну скаргу, заяви, клопотання, пояснення до 06.03.2023. Розгляд апеляційної скарги призначено на 21.03.2023 о 12 год. 40 хв.

06.03.2023 на електронну адресу Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу відповідача, за яким позивач заперечує проти апеляційної скарги відповідача, посилаючись на те, що судом першої інстанції було правомірно встановлено порушення відповідачем строків надання послуг/виконання робіт, а тому у позивача виникло право відмовитись від Договору в односторонньому порядку на підставі ст. 849 ЦК України. За твердженням позивача, суд першої інстанції не застосовував відмінний спосіб захисту ніж було заявлено позивачем, оскільки у позовній заяві позивач посилався на положення ст. 1212 ЦК України, ст. 224 ГК України.

У судовому засіданні 21.03.2023 суд апеляційної інстанції протокольною ухвалою відмовив позивачу у задоволенні клопотання про долучення доказів, а саме: копій витягу з Єдиного реєстру Міністерства внутрішніх справ стосовно зареєстрованих транспортних засобів Стоянова Леоніда Афанасійовича, витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань по ТОВ «Біометрика», ТОВ «Наносемантіка», ТОВ «Фармедіа», ТОВ «Аура пей», оскільки останнім не дотримано вимог ч. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту - ГПК України).

У судовому засіданні 21.03.2023 оголошено перерву до 18.04.2023 до 12 год. 00 хв.

Представник позивача у судовому засіданні 18.04.2023 підтримали вимоги та доводи своєї апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції її задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2022 у справі №910/5549/22 змінити в частині стягнення пені та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Також представник позивача просив суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні апеляційної скарги відповідача.

Представник відповідача у судовому засіданні 18.04.2023 підтримав вимоги та доводи своєї апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції її задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2022 у справі №910/5549/22 скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, та відмовити у задоволенні апеляційної скарги позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши вимоги та доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Судом першої інстанції встановлено, що 04.02.2020 між позивачем (Замовник) та відповідачем (Виконавець) укладено Договір, за умовами якого Замовник замовляє, а Виконавець зобов`язується надати Замовнику послуги (надалі - Послуги) та виконати роботи (надалі - Роботи), вказані в статті 3 цього Договору (надалі разом - Роботи/Послуги), а Замовник зобов`язується оплатити такі Роботи/Послуги відповідно до умов і в порядку, встановленого цим Договором та додатками, які після підписання Сторонами є його невід`ємною частиною (а.с. 81-90).

Відповідно п. 3.1 Договору Послуги та Роботи, що надаються/виконуються Виконавцем Замовникові за Договором включають розробку та впровадження комплексної цифрової стратегії, призначеної для розміщення в мережі інтернет матеріалів Замовника з метою просування товарів чи послуг, а саме: SMM, SEO, створення (розробка) веб-сайту, баннера, програм; розміщення рекламних матеріалів Замовника (баннерів на інтернет-площадках, оголошень у пошукових системах, брендування веб-сайтів); технічна підтримка та контентне наповнення веб-сайтів; стратегічне планування, що включає розробку комунікаційної стратегії, креативної та медійної стратегії; інші послуги за домовленістю сторін.

Засвідчення факту належного виконання робіт/надання послуг за цим Договором є акт виконання робіт (наданих послуг), підписаний уповноваженими представниками Сторін (п. 3.4 Договору).

Згідно п. 4.1 Договору вартість Робіт/Послуг, що надаються Замовнику за цим Договором визначаються у відповідних Додатках до цього Договору. Загальна сума Договору складається з вартості Робіт/Послуг, визначеної в усіх Додатках до цього Договору.

Відповідно до п. 4.4 Договору, якщо в процесі виконання робіт/надання послуг за цим Договором Сторонами буде визначена необхідність будь-якої зміни умов виконуваних робіт/послуг, необхідність виконання додаткових робіт на вимогу Замовнику у порівняні з узгодженими структурою та лейаутами та концепт-дизайном, то ці роботи виконуються на підставі окремої угоди Сторін і оплачуються додатково.

Виконавець приступає до надання Послуг/виконання Робіт, вказаних у ст. 3 цього Договору винятково на підставі підписаного Сторонами Додатку, що складений щодо таких Робіт/Послуг, та наданих Замовником необхідної для початку роботи текстової, графічної, статистичної, довідкової та іншої інформації в електронній формі (п. 5.2 Договору).

Згідно з п. 7.1 Договору після закінчення надання послуг за відповідним Додатком Виконавець направляє Замовнику два примірники Акта виконаних робіт (наданих послуг). Замовник зобов`язаний повернути підписаний примірник Акта протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання, або у випадку невиконання або неналежного виконання (неякісного) виконання/надання або виконання/надання з відступами/недоліками Робіт/Послуг направити Виконавцю письмову мотивовану відмову від підписання Акта у той самий строку.

За невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за цим Договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором і чинним законодавством України (п. 8.1 Договору).

Згідно із п. 8.11 Договору за несвоєчасне виконання Виконавцем Робіт/Послуг за цим Договором та його Додатками, Виконавець зобов`язаний сплатити Замовнику пеню у розмірі 1 % за кожний день прострочення від розміру суми передбаченої оплати таких робіт.

Цей Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2020, однак не припиняє свою дію раніше повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за цим Договором (п. 9.1 Договору).

Пунктом 3.2 Договору сторони узгодили, що найменування, обсяг, вартість, строки та порядок надання Робіт/Послуг, вказаних у п. 3.1 цього Договору, узгоджуються Сторонами у відповідних Додатках до цього Договору.

Відповідно п. 3 Додатку №2 від 04.02.2020 до Договору (а.с. 91-93) оплата розробки програмного забезпечення за домовленістю сторін здійснюється у 4-и етапи, кожен з етапів має свою вартість та набір функцій. Сплата кожного етапу сплачується в 2 кроки: 50% попередня оплата та 50% по закінченню кожного з етапів. Етапи можуть розроблятися паралельно, відповідно попередня оплата здійснюється за кожен розпочатий етап.

Замовник зобов`язаний сплатити Розробнику суму, що включає в себе вартість виконаних робіт, вартість Програмного забезпечення, що є ціною Договору у розмірі 48 257 доларів США, які оплачуються у гривневому еквіваленті по комерційному курсу ПриватБанку на день оплати на основі рахунку.

Загальний строк розробки етапів №№1-3 - 20 тижнів (5 місяців) з дати підписання цього Додатку. Етап №4 розробляється окремо, та його строк розробки складає 4 тижні (1 місяць). Загальний строк розробки етапів №№1-4 - 24 тижні (6 місяців) (п. 4 Додатку №2 від 04.02.2020 до Договору).

На виконання умов Договору позивач перерахував відповідачу 177 435,10 грн за платіжним дорученням №2682 від 17.02.2020 (а.с. 11), 202 218,02 грн за платіжним дорученням №2681 від 17.02.2020, 201 788,69 грн за платіжним дорученням №3038 від 02.06.2020, №3068 від 11.06.2020 (а.с. 14).

03.06.2020 сторонами складено та підписано акт №1 про передання-прийняття виконаних робіт за Договором, за яким відповідач передав позивачу послуги з розробки сайту «Етап №1», вартість виконаних робіт складає 371 015,07 грн (без ПДВ). (а.с. 15).

Як зазначає позивач, всупереч умов Договору відповідач не виконав 3 та 4 етапи Договору та допустив порушення зобов`язання щодо строків виконання робіт (надання послуг) згідно 3-го етапу на 301 календарний день, а згідно 4-го етапу - 270 календарні дні, у зв`язку із чим позивач 30.04.2021 звернувся до відповідача із повідомленням №05-04-21 від 30.04.2021 про припинення з 30.04.2021 Договору, повернення 220 027,00 грн попередньої оплати та 1 499 669,56 грн пені (а.с. 16-17). На підтвердження направлення вказаного повідомлення позивачем надано суду копії: поштових описів вкладення у цінний лист №0312408531871, №0312408531880, накладних №0312408531871 від 30.04.2021, №0312408531880 від 30.04.2021, фіскальних чеків від 30.04.2021 (а.с. 19-22).

Відповідач листом №11-05-21 від 11.05.2021 відмовився від повернення суми попередньої оплати з підстав того, що позивачем не дотримано порядок розірвання Договору в односторонньому порядку, який визначено у п. 5.11 Договору, за яким Замовник має право ініціювати дострокове припинення виконання Робіт/надання Послуг за цим Договором та його Додатками, письмово повідомивши Виконавця за 30 (тридцять) робочих днів до дати дострокового припинення виконання Робіт/надання Послуг та оплативши фактично надані послуги/роботи (а.с. 131-132).

У відповідь на лист №11-05-21 від 11.05.2021 відповідача позивач листом №09-06/21 від 04.06.2021 повідомив відповідача про те, що він не розривав Договір на підставі п. 5.11 Договору, а відмовився від Договору на підставі ст. 849 ЦК України (а.с. 120-121).

Спір виник через допущене відповідачем порушення умов Договору щодо строків виконання робіт по 3-ому та 4-ому етапах, а тому позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь 201 788,69 грн, сплачених як попередня оплата, з посиланням на приписи ст.ст. 849, 1212 ЦК України та стягнути з відповідача на користь позивача 1 385 217,56 грн пені, нарахованої позивачем на підставі п. 8.11 Договору, за період з 05.07.2020 по 30.04.2021 по 3-ому етапу та з 05.08.2020 по 30.04.2021 по 4-ому етапу.

Відповідно до ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Згідно із ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою ст. 846 ЦК України визначено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Згідно із ч. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Позивач платіжним дорученням № 3038 від 02.06.2020 перерахував відповідачу 201 788,69 грн в рахунок попередньої оплати за передбачені Договором роботи за розробку Програмного забезпечення (рахунок №СФ-27052020 від 27.05.2020). Судом встановлено і зазначене не спростовується сторонами вказана сума була перерахована позивачем відповідачу в якості 50 % попередньої оплати по 3-ому етапу.

Згідно п. 4 Додатку № 2 від 04.02.2020 до Договору Етап № 3 включає в себе: особистий кабінет директора та менеджера, процедуру купівлі товару, варіації товарів, формування КП, другий етап 1С інтеграції, тестування розроблених компонентів. Етап включає в себе елементи: особисті кабінети, графік поставок, замовлення, резерви, зразки, комерційні пропозиції, формування КП, опис товарів по типу, статуси та повідомлення, мультимовність, коментарі та рейтинг товарів.

Етап № 4 включає в себе копіювання інтернет магазину, та оптимізація його до функціоналу В2С, розгортання програмного оточення, базова установка модулів, програмування елементів. Етап включає в себе наступні наявні елементи: заміна картки товару на відповідну В2С; заміна процедури авторизації та реєстрації на відповідну В2С; заміна процедури купівлі на відповідну В2С; заміна особистого кабінету на відповідний В2С.

Загальний строк розробки етапів №№ 1-3 20 тижнів (5 місяців) з дати підписання додатку. Етап № 4 розробляється окремо та його строк розробки складає 4 тижні (1 місяць).

Таким чином, строк виконання робіт за Етапами №№ 1-3 спливає 04.07.2020, а за Етапом № 4 - 04.08.2020, проте доказів виконання відповідачем робіт за Етапами №№ 3 та 4 за Договором матеріали даної справи не містять.

30.04.2021 позивач звернувся до відповідача із повідомленням №05-04-21 від 30.04.2021 про припинення з 30.04.2021 Договору, повернення 220 027,00 грн попередньої оплати та 1 499 669,56 грн пені.

05.05.2021 відповідач виставив позивачу рахунки-фактури №СФ-04052021-1 від 05.05.2021 на оплату 35 539,52 грн, №СФ-04052021-2 від 05.05.2021 на оплату 35 539,52 грн за розробку Програмного забезпечення за Договором, сплата 50% за Етапом №4 (а.с. 94, 95), та надав Акт №4 про передання-прийняття виконання робіт за Договором (а.с. 96, 97), які позивач відмовився підписати з огляду на допущене порушення відповідачем умов Договору щодо строків виконання робіт (надання послуг) та, враховуючи односторонню відмову позивача від Договору, про що зазначено у повідомленні №07-05/21 від 14.05.2021 про відмову від підписання Акту про передачу-приймання виконаних робіт за Договором, що складений 05.05.2021. В Акті про передачу-приймання виконаних робіт за Договором, що складений 05.05.2021 міститься відмова позивача від підписання Акта у зв`язку із відмовою від Договору та простроченням виконання Договору відповідачем (а.с. 112-113, 114).

В матеріалах даної справи також міститься Акт №3 від 29.04.2021 про передання-приймання виконаних робіт до Договору за Етапом №3 на суму 408 225,93 грн, підписаний з боку відповідача, який містить також відмову позивача від його підписання у зв`язку із відмовою від Договору та прострочення строку виконання робіт відповідачем (а.с. 158). Також повідомленням за №06-05/21 від 11.05.2021 позивач відмовився підписати вказаний Акт з огляду на допущене порушення відповідачем умов Договору щодо строків виконання робіт (надання послуг) за Етапами №№3, 4 та, враховуючи односторонню відмову позивача від Договору (а.с. 156-157).

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно неналежне виконання господарського зобов`язання полягає у простроченні підрядника у строк виконати роботи за договором підряду.

За приписами ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Згідно зі ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Статтею 849 ЦК України визначені права замовника під час виконання робіт.

Замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника.

Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника.

Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Отже, законодавчо закріплено права замовника на односторонню відмову від договору, зокрема у випаду, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим (ч. 2 ст. 849 ЦК України).

За приписами ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Згідно із ч. 7 ст. 180 ГК України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що умовами спірного Договору сторони узгодили, що Замовник має право ініціювати дострокове припинення виконання Робіт/надання Послуг за цим Договором та його Додатками, письмово повідомивши Виконавця за 30 (тридцять) робочих днів до дати дострокового припинення виконання Робіт/надання Послуг та оплативши фактично надані послуги/роботи (п. 5.11 Договору).

Позивач скориставшись своїм правом, 30.04.2021 надіслав відповідачу повідомлення №05-04-21 від 30.04.2021 про припинення з 30.04.2021 Договору, повернення попередньої оплати та стягнення пені. Повідомлення про припинення Договору отримане відповідачем 05.05.2021, про що сторони не заперечують, отже, враховуючи положення п. 5.11 Договору, Договір є розірваним з 17.06.2021, а не 30.04.2021 як вказує позивач.

За змістом ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання.

Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19, постанова об`єднаної палати Верховного Суду від 16.09.2022 у справі №913/703/20, постанова Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №910/12382/17).

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним. Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення ст.1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 06.02.2020 у справі №910/13271/18, від 23.01.2020 у справі №910/3395/19, від 23.04.2019 у справі №918/47/18, від 01.04.2019 у справі №904/2444/18.

Таким чином, враховуючи односторонню відмову позивача від Договору через допущене відповідачем порушення умов Договору в частині виконання робіт по Етапах №№3, 4 у встановлені Договором строки, Договір є розірваним з 17.06.2021, а тому правова підстава виникнення спірних правовідносин є припиненою і до спірних правовідносин підлягає застосуванню положення ст. 1212 ЦК України.

Верховий Суд у постанові від 04.10.2022 у справі №910/13391/20 погодився із висновком суду апеляційної інстанції про те, що з припиненням дії договору підряду така грошова сума втрачає ознаки авансу та стає майном (грошовими коштами) набутими підрядником без достатньої правової підстави, а тому наявні підстави для застосування положень ст. 849 ЦК України в сукупності із приписами ст. 1212 ЦК України.

Доводи апелянта про те, що судом першої інстанції при ухваленні спірного рішення застосовано спосіб захисту, який є відмінним від того, який було заявлено позивачем, так як позивач звернувся до суду із позовом про стягнення попередньої оплати, тоді як суд першої інстанції стягнув з відповідача на користь позивача суму безпідставно набутих коштів, судом апеляційної інстанції до уваги не приймаються, оскільки зазначене не змінює суті спірних правовідносин.

При цьому Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм, а суд, з`ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц, від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц, від 04.09.2019 у справі №265/6582/16-ц, від 15.06.2021 у справі №916/585/18 (916/1051/20) тощо).

Суд першої інстанції правомірно вказав у резолютивній частині рішення про стягнення з відповідача на користь позивача саме суми безпідставно набутих коштів, оскільки, як встановлено судом, спірні правовідносини регулюються положеннями правових норм про повернення безпідставно набутого майна.

За порушення термінів виконання робіт по 3-ому та 4-ому Етапах позивач нарахував відповідачу 1 385 217,56 грн пені на підставі п.п. 8.1, 8.11 Договору.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 218 ГК України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За приписами ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Статтею 546 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин. Ці загальні засади втілюються в конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Крім того, положення умов договору мають відповідати засадам цивільного законодавства, зокрема, зазначеним у статті 3 ЦК України.

Разом з тим за частиною третьою статті 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Приписами частин другої та третьої статті 6 та статті 627 ЦК України встановлено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Особам надається право вибору: використати вже існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на свій розсуд. Відтак цивільний (господарський) договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, виявляє автономію волі сторін щодо врегулювання їхніх правовідносин на власний розсуд (у межах, встановлених законом), тобто є актом встановлення обов`язкових правил для сторін договору, регулятором їх відносин.

Приписи частин другої та третьої статті 6 та статті 627 ЦК України визначають співвідношення між актами цивільного законодавства і договором. Допустимість конкуренції між актами цивільного законодавства і договором випливає з того, що вказані норми передбачають ситуації, коли сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд, і коли вони не вправі цього робити.

Свобода договору, як одна з принципових засад цивільного законодавства, є межею законодавчого втручання у приватні відносини сторін. Водночас сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, коли такий відступ неможливий в силу прямої вказівки акта законодавства, а також якщо відносини сторін регулюються імперативними нормами.

Відповідно сторони не можуть врегулювати свої відносини (визначити взаємні права та обов`язки) у спосіб, який суперечить існуючому публічному порядку, порушує положення Конституції України, не відповідає загальним засадам цивільного законодавства, передбаченим статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору (справедливість, добросовісність, розумність). Домовленість сторін договору про врегулювання своїх відносин всупереч існуючим у законодавстві обмеженням не спричиняє встановлення відповідного права та/або обов`язку, як і його зміни та припинення. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №910/12876/19.

Пунктом 8.11 Договору сторони погодили, що за несвоєчасне виконання Виконавцем Робіт/Послуг за цим Договором та його Додатками, Виконавець зобов`язаний сплатити Замовнику пеню у розмірі 1 % за кожний день прострочення від розміру суми передбаченої оплати таких робіт.

Судом встановлено, що відповідач допустив прострочення виконання зобов`язання по Договору, в частині виконання робіт по Етапах №№3, 4 у строки, визначені у Додатку №2 від 04.02.2020 до Договору.

Як у суді першої, так і у суді апеляційної інстанції відповідач належними та допустимими доказами не спростував допущене порушення умов Договору, натомість у матеріалах даної справи містяться надані відповідачем Акти про передання-прийняття виконаних робіт по Етапу №3 та Етапу №4 датовані 05.05.2021 та 29.04.2021, підписані відповідачем, з мотивованою відмовою позивача від їх підписання, що також підтверджує порушення відповідачем строків виконання робіт за Етапах №3 та №4.

Посилання відповідача на те, що виконання умов за спірним Договором є творчим процесом судом апеляційної інстанції оцінюється критично, оскільки укладений між сторонами Договір є договором підряду, який містить чіткий графік виконання робіт - Додаток №2 від 04.02.2020 до Договору, що відповідає приписам ст. 846 ЦК України. Крім того, матеріали даної справи не містять доказів звернення відповідача до позивача щодо продовження строків по Етапах №№3, 4 шляхом укладення Додатків та/або додаткових угод до Договору у письмовій формі, як це визначено п. 12.2 Договору.

За приписами ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За вказане порушення умов Договору позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 1 385 217,56 грн, з розрахунку вартості робіт по кожному Етапу, з урахуванням порушених відповідачем строків виконання робіт по Етапу №3 та Етапу №4, починаючи з наступного дня після закінчення цих строків по 30.04.2021.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позову вимогу про стягнення пені, виходив з того, що заявлена позивачем сума пені розрахована без дотримання вимог ч. 6 ст. 232 ГК України щодо періоду нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання.

Проте суд першої інстанції не врахував, що відповідно до п. 7 розділу ІХ ГК - Прикінцеві положення під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину, чим допустив порушення норм матеріального права.

Вказаний пункт був введений в дію на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 № 540-IX, який набрав чинності з 02.04.2020.

На всій території України триває карантин, який продовжений згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19.08.2022 року № 928) до 31.12.2022, під час дії якого виникли та існували спірні правовідносини.

Таким чином, дія Закону України від 30.03.2020 року № 540-IX фактично надає можливість нараховувати штрафні санкції більше, ніж за шість місяців.

Позивачем нараховано відповідачу пеню за період з 05.07.2020 по 30.04.2021 за прострочення виконання робіт за Етап №3 та за період з 05.08.2020 по 30.04.2021 за прострочення виконання робіт за Етап №4 на загальну суму 1 385 217,56 грн, що відповідає вищевказаним приписам.

Доводи відповідача про виконання ним умов Договору по Етапах №№3, 4 та порушення позивачем умов Договору щодо односторонньої відмови, не заслуговують на увагу, оскільки факт порушення відповідачем строків виконання робіт по Етапах №№3, 4 є доведеним та підтвердним матеріалами даної справи.

Водночас судом апеляційної інстанції враховано, що п. 5.11 Договору сторони погодили, що Замовник має право ініціювати дострокове припинення виконання Робіт/надання Послуг за цим Договором та його Додатками, письмово повідомивши Виконавця за 30 (тридцять) робочих днів до дати дострокового припинення виконання Робіт/надання Послуг та оплативши фактично надані послуги/роботи.

При цьому п. 8.9 Договору визначено, що у випадку порушення Замовником строків відмови від надання послуг/виконання робіт, вказаних у п. 5.11 цього Договору, Замовник зобов`язується оплатити Виконавцю 100% вартості послуг, від яких відбулась відмова.

Отже, за умовам п. 5.11 Договору Замовник має право ініціювати дострокове припинення виконання Робіт/надання Послуг за цим Договором та його Додатками, письмово повідомивши Виконавця за 30 (тридцять) робочих днів до дати дострокового припинення виконання Робіт/надання Послуг та оплативши фактично надані послуги/роботи.

Доказом фактично виконаних робіт/наданих послуг згідно п. 3.4 Договору та ст. 882 ЦК України є відповідний акт приймання-передачі виконаних робіт/надання послуг, проте відповідач не надав суду доказів вартості фактичного надання позивачу послуг/робіт, які залишилися неоплаченими позивачем.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акту і виникнення за таким актом прав та обов`язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт (виявлені недоліки) у строк, визначений договором. Таким чином, відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акту. У свою чергу, обов`язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника (такі висновки наведені в постановах Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №917/1489/18, від 18.07.2019 у справі №910/6491/18, від 19.06.2019 у справі №910/11191/18).

Позивач у даній справі, враховуючи порушення відповідачем строків виконання робіт/надання послуг по Етапах №№3,4 більше ніж півроку, скористався своїм правом на односторонню відмову від Договору, та в подальшому відмовився від підписання Актів приймання-передавання виконаних робіт по спірних Етапах.

Відповідач не позбавлений права на судовий захист, у випадку доведення порушення позивачем умов Договору, водночас зазначене не забороняє позивачу відмовитись в односторонньому порядку від Договору через допущене відповідачем порушення строків виконання робіт/надання послуг по Етапах №№3,4 більше ніж півроку.

За таких обставин, позовні вимоги документально обґрунтовані та є такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи допущене судом першої інстанції порушення норм матеріального права, рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2022 у справі №910/5549/22 підлягає скасуванню в частині відмови у стягненні з відповідача на користь позивача пені у розмірі 1 135 217,56 грн.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що позовні вимоги є документально обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Водночас суд апеляційної інстанції, з урахуванням встановлених обставин справи, дійшов наступних висновків.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин. Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 дійшла висновку про те, що такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549-552 ЦК України. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (частина перша статті 624 ЦК України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер. Така неустойка стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі 1 385 217,56 грн на суму робіт/послуг невиконаних у строки, визначені Договором за Етапами №№3, 4, що складає 468 441,85 грн. Отже, заявлена до стягнення сума пені майже в три рази більша від суми невиконаного відповідачем зобов`язання, що свідчить про її надмірно великий розмір.

За приписами ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, зменшення неустойки (зокрема пені) є протидією необґрунтованому збагаченню однієї із сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення пені спрямоване на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагента на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.

З огляду на викладене, на підставі частини 3 статті 551 ЦК України, частини 1 статті 233 ГК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (пені) до її розумного розміру. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 30.03.2021 у справі №902/538/18.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає за можливе зменшити розмір пені на 50 % до 692 608,78 грн, оскільки заявлений позивачем розмір пені є надмірно великим із сумою невиконаного зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).

Згідно ст.ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 5 ст. 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

В п. 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Судом апеляційної інстанції при винесені даної постанови було надано обґрунтовані та вичерпні висновки доводам апелянтів із посиланням на норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню.

Враховуючи те, що судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального права рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2022 у справі №910/5549/22 підлягає частковому скасуванню.

За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Стоянова Леоніда Афанасійовича задоволенню не підлягає, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Бергамо Україна» підлягає задоволенню частково із скасуванням рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2022 у справі №910/5549/22 в частині відмови у стягненні пені у розмірі 1 135 217,56 грн та ухвалення в цій частині нового рішення про стягнення 692 608,78 грн - 50 % від заявленої суми пені.

Судовий збір за подання апеляційної скарги відповідача покладається на нього відповідно до ст. 129 ГПК України.

Судовий збір за подання апеляційної скарги позивача покладається на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України, враховуючи визнання судом апеляційної інстанції правомірності нарахування позивачем відповідачу пені та зменшення її розміру з власної ініціативи суду апеляційної інстанції на 50 %.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Стоянова Леоніда Афанасійовича на рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2022 у справі №910/5549/22 залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бергамо Україна» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2022 у справі №910/5549/22 задовольнити частково.

3. Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2022 у справі №910/5549/22 в частині відмови у стягненні 1 135 217,56 грн пені та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з Фізичної особи-підприємця Стоянова Леоніда Афанасійовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бергамо Україна» (03058, м. Київ, вул. Леваневського, 9, нежиле приміщення 276, ідентифікаційний код 34192206) 692 608,78 грн (шістсот дев`яносто дві тисячі шістсот вісім гривень 78 копійок) пені та 7 989,80 грн (сім тисяч дев`ятсот вісімдесят вісім гривень 80 копійок) судового збору.

4. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2022 у справі №910/5549/22 залишити без змін.

5. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Стоянова Леоніда Афанасійовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бергамо Україна» (03058, м. Київ, вул. Леваневського, 9, нежиле приміщення 276, ідентифікаційний код 34192206) 25 542,39 грн (двадцять п`ять тисяч п`ятсот сорок дві гривні 39 копійки) судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити Господарському суду міста Києва.

7. Матеріали справи №910/5549/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

8. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст.ст. 287, 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано суддями 20.04.2023.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді І.П. Ходаківська

А.М. Демидова