Постанова

від 27.03.2023 по справі 910/7804/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" березня 2023 р. Справа№ 910/7804/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Євсікова О.О.

суддів: Демидової А.М.

Корсака В.А.

за участю:

секретаря судового засідання Звершховської І.А.,

від ОСОБА_1 : Куса Л.І.;

від ОСОБА_2 : Ленська Т.І., Куса Л.І.;

від ОСОБА_3 : Голуб М.В. (особисто);

від ОСОБА_4 : Байда В.В.;

від третьої особи: не з`явились,

розглянувши апеляційні скарги

ОСОБА_4 та ОСОБА_3

на рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2021 (повний текст складено 27.09.2021)

у справі № 910/7804/21 (суддя Щербаков С.О.)

за позовом ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2

до ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів:

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Грицик Людмила Олександрівна

про визнання недійсним договору, акту та скасування реєстраційної дії, -

в с т а н о в и в :

Короткий зміст і підстави вимог, що розглядаються.

У травні 2021 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) та ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ) звернулись до Господарського суду міста Києва з позовною заявою, у якій просили:

- визнати недійсним договір міни частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-впроваджувальна фірма «Криптон» (далі - ТОВ НВФ «Криптон») від 20.04.2021, укладений між ОСОБА_4 (далі - ОСОБА_4 ) та ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3 );

- визнати недійсним акт приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ НВФ «Криптон» від 20.04.2021, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дібровою О.С., зареєстрований в реєстрі за №№521, 522, за яким ОСОБА_4 (відчужувач) передав, а ОСОБА_3 (набувач) прийняв частку в статутному капіталі ТОВ НВФ «Криптон» у розмірі 33%, яка в грошовому еквіваленті становить 16500 грн;

- скасувати в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційної дії: внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах, проведену державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Грицик Людмилою Олександрівною (далі - ОСОБА_5 ) від 22.04.2021, стосовно зміни учасників ТОВ НВФ «Криптон».

В обґрунтування заявлених вимог позивачі зазначають, що всупереч приписам законодавства та положенням статуту ТОВ НВФ «Криптон», зокрема п. 3.8, інші учасники товариства не надавали згоди на відчуження третій особі частки ОСОБА_4 у статутному капіталі товариства, загальні збори не проводились, повідомлення про намір відчужити частку від ОСОБА_4 не надходило.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Господарський суду міста Києва рішенням від 16.09.2021 у справі №910/7804/21, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.06.2022, позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнив; визнав недійсним договір міни (обміну) часток у статутному капіталі ТОВ НВФ «Криптон» від 20.04.2021, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 ; визнав недійсним акт приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ НВФ «Криптон» від 20.04.2021, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дібровою О.С. і зареєстрований в реєстрі за №№521,522, і за яким ОСОБА_4 (відчужувач) передав, а ОСОБА_3 прийняв частку в статутному капіталі ТОВ НВФ «Криптон» у розмірі 33%, яка в грошовому еквіваленті становить 16500 грн; скасував в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційну дію №1000661070026000645: внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах, проведену державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Грицик Л.О. від 22.04.2021, стосовно зміни учасників ТОВ НВФ «Криптон».

Постановляючи таке рішення, господарський суд першої інстанції вказав на відсутність доказів повідомлення ОСОБА_4 позивачів про намір відчужити свою частку на користь ОСОБА_3 , а також доказів отримання ОСОБА_4 згоди на відчуження ним своєї частки, скликання та проведення відповідних зборів учасників для вирішення вказаного питання, що в свою чергу свідчить про те, що згоди учасників товариства на відчуження ним своєї частки надано не було.

Відхиляючи доводи відповідача-2 про те, що у даному випадку відбувся обмін частками, який не потребував погодження інших учасників товариства, місцевий господарський суд зазначив, що у даному випадку відбулось саме відчуження ОСОБА_4 своєї частки ОСОБА_3 , що потребувало отримання згоди інших учасників товариства - позивачів.

Зважаючи на встановлення факту неправомірності укладеного договору міни та акта приймання-передачі, суд дійшов висновку, що вимога про скасування реєстраційної дії, якою внесено зміни до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах, стосовно зміни учасників ТОВ НВФ «Криптон» є правомірною та підлягає задоволенню з метою повного відновлення та захисту корпоративних прав позивачів.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 16.09.2021, ОСОБА_4 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким у позові відмовити.

ОСОБА_4 вважає оскаржуване рішення таким, що було ухвалено за неповного з`ясування судом обставин, що мали значення для справи, за недоведеності обставин, які суд першої інстанції визнав встановленими, що мало наслідком невідповідність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду, встановленим обставинам справи.

Скаржник не погоджується з висновком суду, що договір міни суперечить положенням ч. 2 ст. 21 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», вважає його таким, що не ґрунтується ані на положеннях чинного законодавства, ані на фактичних обставинах справи, які були встановлені під час розгляду справи, проте не були враховані судом при ухваленні оскаржуваного рішення.

На думку апелянта, це положення чинного законодавства України не містить прямої заборони на відчуження учасником товариства своєї частки (чи її частини) будь-якій іншій особі, а лише вказує на можливість передбачити в статуті такого товариства відповідного положення, при цьому безпосередньо вказаною нормою передбачається і обов`язкова умова, за дотримання якої відповідне положення зможе знайти своє відображення в статуті Товариства, - у разі одностайного рішення всіх без виключення учасників такого товариства.

На думку скаржника, суд міг встановити, що: 1) як станом на день проведення загальних зборів учасників, якими було затверджено Статут Товариства в редакції 2020 року (22.07.2020), так і на день укладення відповідачами спірного договору міни (обміну) (20.04.2021) учасниками ТОВ «НВФ «Криптон» були громадянин ОСОБА_2 (частка в статутному капіталі - 34%), громадянин ОСОБА_1 (частка в статутному капіталі - 33%) та громадянин ОСОБА_4 (частка в статутному капіталі - 33%); 2) на протоколі загальних зборів учасників №39/20 від 22.07.2020 і на редакції статуту ТОВ НВФ «Криптон», затвердженій цим протоколом, присутні підписи лише ОСОБА_2 (34% статутного капіталу) та ОСОБА_1 (33% статутного капіталу), які в сукупності володіли 67% статутного капіталу Товариства.

Оскільки суд не взяв вказані обставини до уваги, це мало наслідком незастосування абз. 3 ч. 2 ст. 98 ЦК України та ч. 2 ст. 24 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», відповідно до яких рішення з питань, передбачених п. п. 2, 3, 13 ч. 2 ст. 30 цього Закону, приймаються голосів усіх учасників товариства, які мають право голосу з відповідних питань, які набрали чинності 17.06.2018 року та підлягали застосуванню на день затвердження статуту Товариства в редакції 2020 року.

Крім того, апелянт вважає, що суд, презюмуючи непорушність права власності, гарантовану положеннями ст. 41 Конституції України та ст. 316 ЦК України, не навів мотивів свого висновку про те, що можливість особи вільно розпоряджатися належною йому часткою в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю порушує чи обмежує (може порушити чи обмежити) права інших учасників такого товариства, та які саме права таких інших учасників порушуються чи обмежуються.

ОСОБА_4 також вважає, що суд проігнорував вимоги п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України, які зумовлювали обов`язкове зупинення розгляду цієї справи до вирішення господарської справи №910/8980/21 (про визнання недійсним статуту ТОВ НВФ «Криптон» в редакції 2020 року та протоколу загальних зборів учасників №39/20 від 22.07.2020, яким цей статут затверджено), що мало наслідком прийняття невмотивованого та незаконного рішення.

Апелянт зазначає, що прийнявши оформлене протоколом №39/20 від 22.07.2020 рішення, яким затверджено статут Товариства в редакції 2020 року, позивачі в незаконний спосіб встановили обмеження щодо можливості відчуження належної відповідачу-2 частки у статутному капіталі ТОВ НВФ «Криптон», оскільки ОСОБА_4 не був присутній на цих загальних зборах учасників Товариства. Однак суд не надав оцінки такій неправомірній поведінці позивачів та вважав за необхідне захистити їх «ефемерні» права, в той час як в межах даної справи захисту підлягало саме право ОСОБА_4 на власний розсуд розпоряджатись належною йому часткою в статутному капіталі ТОВ НВФ «Криптон».

Вказуючи на порушення судом норм процесуального права, ОСОБА_4 зазначає, що суд не задовольнив клопотання його представника про відкладення призначеного на 16.09.2021 судового засідання, що мотивоване неможливістю ані самого ОСОБА_4 , ані його представника прибути в таке судове засідання. Цим, на думку скаржника, його було позбавлено можливості належним чином користуватися своїми процесуальними правами, передбаченими ст. 42 ГПК України, та можливості реалізувати своє право на правову допомогу, визначене положеннями ст. 16 ПІК України.

Також не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 16.09.2021, ОСОБА_3 звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким у позові відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_3 посилається на нез`ясування судом обставин, що мали значення для правильного вирішення справи по суті, недоведеість обставин, що мали значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, встановленим обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 повторюють доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 в частині, що стосується: висновків суду щодо суперечності договору міни положенням ч. 2 ст. 21 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»; обставин щодо статуту ТОВ НВФ «Криптон» у редакції 2020 року; незастосування судом абз. 2 ч. 2 ст. 98 ЦК України та ч. 2 ст. 34 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»; відмови судом у задоволенні клопотання про зупинення провадження до розгляду Господарським судом міста Києва справи №910/8980/21; дій позивачів, які (на думку скаржника) протиправно встановили обмеження щодо можливості відчуження належної ОСОБА_4 частки у статутному капіталі ТОВ НВФ «Криптон» (прийнявши рішення, оформлене протоколом №39/20 від 22.07.2020), яким затвердили статут Товариства в редакції 2020 року, про які ОСОБА_4 , котрий не був присутній на цих загальних зборах учасників Товариства, не було належним чином проінформовано; суд захистив «вигадані» права позивачів, не врахувавши того, що в межах даної справи захисту підлягало саме право ОСОБА_4 на власний розсуд розпоряджатися належною йому часткою в статутному капіталі Товариства; недоведеності наявності у позивачів права чи охоронюваного законом інтересу, який підлягає відновленню у спосіб, обраний ними для захисту.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.10.2022 справа № 910/7804/21 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Корсак В.А., Попікова О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.10.2022 прийнято апеляційні скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2021 у справі №910/7804/21 до провадження у визначеному складі суду. Розгляд апеляційної скарги призначено на 14.11.2022.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.11.2022 задоволено клопотання представника відповідача-1 адвоката Сича О.Ю., представника відповідача-2 адвоката Адаменка В.К. та представника позивачів адвоката Куси Л.І. про відкладення розгляду апеляційних скарг ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2021 у справі №910/7804/21. Відкладено судове засідання на 28.11.2022.

12.12.2023 ОСОБА_3 звернувся із заявою (повторною) про зупинення провадження, у якій просив зупинити провадження у справі №910/7804/21 до набрання законної сили судовим рішенням від 09.08.2022 у справі №910/8980/21.

12.12.2023 від ОСОБА_4 надійшла заява про зупинення провадження, у якій заявник просить зупинити провадження у справі №910/7804/21 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №910/8980/21, що перебуває в провадженні Господарського суду міста Києва.

В поданій заяві ОСОБА_4 та ОСОБА_3 зазначають, що в обґрунтування заявлених у справі №910/7804/21 вимог позивачі посилаються на п. 3.8 Статуту ТОВ НВФ «Криптон», затвердженого рішенням загальних зборів учасників Товариства, оформленим протоколом №39/20 від 23.07.2020. Водночас предметом спору у справі №910/8980/21 є визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ НВФ «Криптон», оформленого протоколом загальних зборів учасників №39/20 від 22.07.2020 про затвердження нової редакції статуту Товариства.

На думку заявника, в залежності від результатів розгляду справи №910/8980/21 буде вирішуватись питання про наявність у позивачів підстав, якими вони обґрунтовують позовні вимоги у справі №910/7804/21.

13.12.2022 від представника позивачів надійшло клопотання про долучення висновку експерта у галузі права щодо деяких питань тлумачення та застосування норм та положень господарського законодавства (до якого долучено відповідний висновок).

Колегією суддів 28.11.2022 у судовому засіданні оголошено перерву до 14.12.2022 на підставі ст. 216 ГПК України.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2022 задоволено клопотання представника позивачів адвоката Куси Л.І. про відкладення розгляду апеляційних скарг ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2021 у справі №910/7804/21. Відкладено судове засідання на 18.01.2023.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.01.2023 справа №910/7804/21 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Демидова А.М., Корсак В.А. (у зв`язку з тим, що суддю Попікову О.В. обрано XIX позачерговим З`їздом суддів України членом ВРП).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2023 прийнято апеляційні скарги до провадження у визначеному складі суду.

У судовому засіданні 18.01.2023 суд протокольно оголосив перерву у розгляді справи до 13.02.2023, про що повідомив ОСОБА_4 та приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Грицик Л.О. відповідною ухвалою.

У судовому засіданні 13.02.2023 суд протокольно оголосив перерву у розгляді справи до 27.02.2023, про що повідомив приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Грицик Л.О. відповідною ухвалою.

У судовому засіданні 27.02.2023 суд протокольно оголосив перерву у розгляді справи до 27.03.2023, про що повідомив ОСОБА_4 та приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Грицик Л.О. відповідною ухвалою.

У судовому засіданні 27.03.2023 суд розглянув заяви ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про зупинення провадження та протокольно відмовив у її задоволенні, з підстав, наведених нижче за текстом цієї постанови.

Позиції учасників справи.

У листопаді 2021 року позивачі надали відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_4 , у якому проти доводів апеляційної скарги заперечили, вважаючи їх необґрунтованими та безпідставними, просили відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення залишити без змін як законне та обґрунтоване.

У листопаді 2022 позивачі надали письмові пояснення, у яких навели додаткові міркування щодо доводів, зазначених у постанові Верховного Суду, вважають оскаржуване рішення таким, що прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування і задоволення апеляційної скарги відсутні.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.

23.03.2017 згідно з протоколом №3/17 загальних зборів часників ТОВ НВФ «Криптон» затвердило Статут (нова редакція) Товариства (далі - Статут-2017).

Згідно з п. 3 Статуту-2017 учасниками Товариство є ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .

Відповідно до п. 8 Статуту-2017 учасники мають право в т.ч. вийти з Товариства у встановленому порядку, здійснити відчуження часток у статутному капіталі Товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у Товаристві, в порядку, встановленому законом. Учасники Товариства зобов`язані додержуватись Статуту Товариства, виконувати рішення зборів учасників і інших органів управління Товариства.

Відповідно до рішення загальних зборів учасників частки учасників Товариства розподілені наступним чином: ОСОБА_1 - 24% номінальною вартістю 12 000,00 грн; ОСОБА_2 - 23% номінальною вартістю 11 500,00 грн; ОСОБА_6 - 30% номінальною вартістю 15 000,00 грн; ОСОБА_4 - 23% номінальною вартістю 11 500,00 грн (п. 9 Статуту).

Згідно з п. 12 Статуту-2017 вищим органом Товариства, що здійснює загальне управління справами, є загальні збори учасників, що складаються з учасників Товариства або призначених ними представників.

Пункт 13 Статуту-2017 врегульовує вихід учасника з Товариства.

Так, учасник Товариства має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього Товариства.

Учасник Товариства може за згодою решти учасників відступити свою частку (її частину) одному чи кільком учасникам цього ж Товариства або іншим особам. Учасники Товариства користуються переважним правом купівлі частки (її частини) учасника пропорційно до розмірів своїх часток, якщо домовленістю між учасниками не буде встановлений інший порядок здійснення цього права. Купівля здійснюється за ціною та на інших умовах, на яких частка (її частина) пропонувалась для продажу третім особам. Якщо учасники Товариства не скористаються своїм переважним правом протягом місяця з дня повідомлення про намір учасника продати частку (її частину), частка (її частина) учасника може бути відчужена третій особі.

При передачі частки (її частини) третій особі відбувається одночасний перехід до неї всіх прав та обов`язків, що належали учаснику, який відступив її повністю або частково.

Частка учасника Товариства після повного внесення ним вкладу може бути придбана самим Товариством. У цьому разі воно зобов`язане передати її іншим учасникам або третім особам у строк, що не перевищує одного року.

У питаннях, які не були визначені цим Статутом, повинні застосовуватись норми чинного законодавства.

Статут підписали ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2

08.07.2019 за актом прийому-передачі №1 частини частки в статутному капіталі ТОВ НВФ «Криптон» ОСОБА_6 передав ОСОБА_4 частину частки в статутному капіталі Товариства в розмірі 10%, що еквівалентно 5 000,00 грн.

22.07.2020 згідно з протоколом №39/20 загальних зборів учасників ТОВ НВФ «Криптон» затвердило Статут (нова редакція) Товариства (далі - Статут-2020).

Згідно з п. п. 3.1, 3.2 Статуту-2020 розмір статутного капіталу Товариства визначається рішенням учасників Товариства та складається з номінальної вартості часток його учасників, виражених у національній валюті України. Розмір частки учасника товариства у статутному капіталі Товариства може додатково зазначатися у відсотках. Розмір частки учасника товариства у відсотках повинен відповідати співвідношенню номінальної вартості його частки та статутного капіталу Товариства.

Пунктом 3.8 Статуту-2020 врегульовано відчуження частки у статутному капіталі Товариства.

Відповідно до пп. 3.8.1 Статуту-2020 учасник товариства має право відчужити свою частку (частину частки) у статутному капіталі товариства оплатно або безоплатно іншим учасникам товариства або третім особам. Учасник товариства має право відчужити свою частку (частину частки) у статутному капіталі лише в тій частині, в якій вона є оплаченою.

Відчуження частки (частини частки) та надання її в заставу допускається лише за згодою інших учасників товариства (пп. 3.8.2).

Учасник товариства має переважне право на придбання частки (частини частки) іншого учасника товариства, що продається третій особі (пп. 3.8.3).

Якщо кілька учасників товариства скористаються своїм переважним правом, вони придбавають частку (частину частки) пропорційно до розміру належних їм часток у статутному капіталі товариства (пп. 3.8.4).

Учасник товариства, який має намір продати свою частку (частину частки) у статутному капіталі товариства третій особі, зобов`язаний письмово повідомити про це інших часників товариства, поінформувати про ціну та розмір частки, що відчужується, інші умови такого продажу та за письмовим зверненням учасника, який висловив бажання придбати частку (частину частки), провести переговори щодо продажу частки (частини частки). Якщо жоден з учасників товариства протягом 10 днів з дати отримання повідомлення про намір учасника продати частку (частину частки) не повідомив письмово учасника, який продає частку (частину частки), про намір скористатися своїм переважним правом, вважається, що такий учасник товариства надав на 11 день з дати отримання повідомлення свою згоду на продаж частки (частини частки), і така частка (частина частки) може бути відчужена третій особі на умовах, які були повідомлені учасникам товариства (пп. 3.8.5).

Статут підписали ОСОБА_2 , ОСОБА_1 .

Згідно з реєстраційною справою ТОВ НВФ «Криптон» та відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 20.04.2021 засновниками (учасниками) та кінцевими бенефіціарними власниками юридичної особи ТОВ НВФ «Криптон» (ідентифікаційний код - 19136506) були: ОСОБА_1 - розмір внеску до статутного фонду 17000 грн (частка 34%); ОСОБА_2 - розмір внеску до статутного фонду 16500 грн (частка 33%) та ОСОБА_4 - розмір внеску до статутного фонду 16500 грн (частка 33%).

20.04.2021 ОСОБА_7 (сторона-1) та ОСОБА_4 (сторона-2) уклали договір міни (обміну) часток у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, за умовами якого сторона-1 передала у власність стороні-2, а сторона-2 прийняла від сторони-1 частину частки в розмірі 6,6% в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «ПТКС» (далі - ТОВ «ПТКС») (код ЄДРПОУ 43119226) (далі - товариство-1), в обмін на частку в розмірі 33% в статутному капіталі ТОВ НВФ «Криптон» (код ЄДРПОУ 19136506) (далі - товариство-2) на умовах, визначених цим договором.

Сторона-2 ( ОСОБА_4 ) передала у власність стороні-1 ( ОСОБА_7 ), а сторона-1 прийняла від сторони-2 частку в розмірі 33% в статутному капіталі ТОВ НВФ «Криптон» в обмін на частку в розмірі 6,6% в статутному капіталі ТОВ «ПТКС» на умовах, визначених цим договором.

Згідно з п. п. 3.1 - 3.2 договору право власності на частку в розмірі 6,6% статутного капіталу у товаристві-1 (ТОВ «ПТКС») переходить від сторони-1 ( ОСОБА_7 ) до сторони-2 ( ОСОБА_4 ) з моменту підписання цього договору. Право власності на частку в розмірі 33% статутного капіталу у товаристві-2 (ТОВ НВФ «Криптон») переходить від сторони-2 до сторони-1 з моменту підписання цього договору.

За умовами п. 3.3 договору з моменту його укладення та державної реєстрації змін до установчих документів, пов`язаних із зміною складу учасників, сторона-1 ( ОСОБА_7 ) стає по відношенню до товариства-2 (ТОВ НВФ «Криптон») його новим учасником. До сторон- 1 переходять всі права та обов`язки учасника, передбачені чинним законодавством та установчими документами товариства-2.

Пунктом 3.4 договору визначено, що з моменту укладення цього договору та державної реєстрації змін до установчих документів, пов`язаних із зміною складу учасників, сторона-2 стає по відношенню до товариства-1 його новим учасником. До сторони-2 переходять всі права та обов`язки учасника, передбачені чинним законодавством та установчими документами товариства-1.

Відповідно до п. 3.5 договору сторона-1 ( ОСОБА_7 ) з моменту набуття частки в статутному капіталі товариства-2 (ТОВ НВФ «Криптон») в розмірі 33% зобов`язується виконати вимоги установчих документів товариства-2, а також нести всі обов`язки учасника, що передбачені установчими документами товариства-2 та чинним законодавством України.

20.04.2021 ОСОБА_7 (далі - набувач) та ОСОБА_4 (далі - відчужувач) склали та підписали акт приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ НВФ «Криптон» (код 19136506), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дібровою О.С., зареєстрований в реєстрі за №№521,522 до договору міни від 20.04.2021, за яким ОСОБА_4 (відчужувач) передав, а ОСОБА_7 (набувач) прийняв частку в статутному капіталі ТОВ НВФ «Криптон» у розмірі 33%, яка в грошовому еквіваленті становить 16500 грн.

22.04.2021 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесені зміни про юридичну особу ТОВ НВФ «Криптон» стосовно зміни учасників, проведені державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Грицик Л.О.

У травні 2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до Господарського суду міста Києва з позовною заявою, у якій просили: визнати недійсними вказані вище договір міни частки у статутному капіталі ТОВ НВФ «Криптон» від 20.04.2021, акт приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ НВФ «Криптон» від 20.04.2021; скасувати в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань реєстраційної дії: внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах, від 22.04.2021 стосовно зміни учасників ТОВ НВФ «Криптон».

В обґрунтування заявлених вимог позивачі зазначають, що всупереч приписам законодавства та положенням статуту ТОВ НВФ «Криптон», зокрема п. 3.8, інші учасники товариства не надавали згоди на відчуження ОСОБА_3 частки ОСОБА_4 у статутному капіталі товариства, загальні збори не проводились, повідомлення про намір відчужити частку від ОСОБА_4 не надходило.

Оскаржуваним у цій справі рішенням, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.06.2022, позов задоволено.

Постановою Верховного Суду від 21.09.2022 касаційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.06.2022 у справі №910/7804/21 скасовано. Справу №910/7804/21 направлено на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

У постанові від 15.06.2022 Верховний Суд вказав на таке.

Суд апеляційної інстанції вийшов за межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, позаяк виснував щодо обставин, які він встановив сам, поза межами доводів і аргументів позивачів, на які вони посилалися у позові і які у відзиві спростовували відповідачі, та які, як наслідок, не були встановлені судом першої інстанції і цей суд, відповідно, щодо них не здійснював правозастосування.

Відповідно і апеляційна скарга містила аргументи щодо законності і обґрунтованості рішення суду, прийнятого щодо розгляду аргументів і правових позицій сторін спору.

Апеляційний суд, констатувавши, що наведені судом першої інстанції мотиви не дозволяють йому визнати незаконним рішення місцевого господарського суду про визнання недійсним цього договору, зазначив про недотримання сторонами договору міни частки в статутному капіталі нотаріальної форми правочину, пов`язавши чинність цього договору міни з моментом його нотаріального посвідчення. Тобто залишивши без змін рішення суду першої інстанції про визнання недійсним договору міни, апеляційний суд по суті дійшов взаємовиключних висновків про правомірність рішення суду першої інстанції та нечинність спірного правочину, який за висновками суду апеляційної інстанції не є правовою підставою набуття права на частку в статутному капіталі товариства.

Щодо висновку про нечинність спірного договору, то апеляційний суд не навів нормативного обґрунтування такого висновку, а саме не зазначив, чи то цей договір є нікчемним, чи то неукладеним, чи то недійсним (оспорюваним), позаяк мотивувальна частина судового рішення не містить посилання на відповідні норми закону.

Зазначивши, що всупереч досягнутим домовленостям про нотаріальну форму договору сторони її не дотрималися, апеляційний суд не надав жодної оцінки тому, що хоч сторони й вказали на необхідність нотаріального посвідчення договору, однак в подальшому, не завіривши його нотаріально, в повному обсязі виконали договір та жодним чином не заперечують його чинність з огляду на недотримання погодженої ними нотаріальної форми.

Суд апеляційної інстанції не зазначив, яким чином нечинний правочин у зв`язку з недотриманням його нотаріальної форми може бути визнаний недійсним за позовом третіх осіб, які не є сторонами цього договору, не обґрунтовували свої вимоги недотриманням погодженої сторонами нотаріальної форми правочину, не зазначали, яким чином ці обставини порушують їх права.

Акцентувавши увагу на нечинності укладеного між сторонами договору міни частки в статутному капіталі через недотримання його нотаріальної форми та залишивши при цьому без змін рішення суду першої інстанції про визнання недійсним такого договору, апеляційний суд не надав жодної оцінки доводам відповідачів (апелянтів), наведеним на спростування висновків суду першої інстанції щодо визнання недійсним цього договору, зокрема стосовно: можливості учасником товариства скористатись своїм переважним правом на придбання частки іншого учасника, який має намір відчужити таку частку виключно у випадку укладення договору купівлі-продажу частки в статному капіталі; відсутності в чинному законодавстві заборони на відчуження учасником товариства своєї частки будь-якій іншій особі шляхом укладення договору міни без попереднього повідомлення інших учасників товариства та отримання їхньої згоди на це; застосування до ОСОБА_4 встановлених п. 3.8 статуту товариства обмежень щодо відчуження своєї частки в статутному капіталі товариства та їх відповідності чинному законодавству; незазначення положення (норми) чинного законодавства, порушеного відповідачами при укладанні ними договору міни (обміну) частки у статутному капіталі та складанні на його виконання акта приймання-передачі частки.

При цьому апеляційний суд не виснував по суті доводів скаржників (відповідачів) та аргументів відзиву позивачів щодо того, яким чином неповідомлення ОСОБА_4 інших учасників товариства про намір здійснити відчуження належної йому частки у статутному капіталі товариства на умовах укладення договору міни вплинуло на права та законні інтереси позивачів, порушило їх переважне право, передбачене ст. 20 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», на придбання частки іншого учасника товариства, якщо продаж такої частки за оспорюваним договором не відбувався; при укладенні договору міни частки в статутному капіталі жодним з існуючих учасників не могло бути збільшено його частку в статутному капіталі за рахунок її придбання в іншого учасника, тобто не відбулось перерозподілу часток, а лише відбулась заміна учасника товариства з одного на іншого з розподілом часток, який існував до укладення такого договору.

В контексті зазначеного поза увагою апеляційного суду залишились також доводи апеляційної скарги стосовно обраного позивачами способу захисту їх прав, з посиланням на правові позиції Верховного Суду, відповідно до яких єдиним належним способом захисту переважного права учасника товариства з обмеженою відповідальністю на придбання частки іншого учасника, яка відчужується, встановленим нормами ст. 362 ЦК України та положеннями ч. ч. 5 та 6 ст. 20 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», є переведення на себе прав і обов`язків покупця частки.

Апеляційний суд не надав належної правової оцінки фактичним обставинам справи та доводам відповідачів щодо відсутності підстав для визнання недійсними договору міни частки у статутному капіталі ТОВ НВФ «Криптон» та акта приймання приймання-передачі частки, та скасування реєстраційних дій, а також не встановивши порушення судом першої інстанції норм матеріального та/або процесуального права, вийшов за межі доводів та вимог апеляційних скарг, чим порушив права сторін доводити свою позицію, висувати заперечення щодо позицій процесуальних опонентів.

Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

На час затвердження ТОВ НВФ «Криптон» Статуту-2017 діяла ст. 53 Закону України «Про господарські товариства», відповідно до якої учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства.

Відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства.

Учасники товариства користуються переважним правом купівлі частки (її частини) учасника пропорційно до розмірів своїх часток, якщо статутом товариства чи домовленістю між учасниками не встановлений інший порядок здійснення цього права. Купівля здійснюється за ціною та на інших умовах, на яких частка (її частина) пропонувалася для продажу третім особам. Якщо учасники товариства не скористаються своїм переважним правом протягом місяця з дня повідомлення про намір учасника продати частку (її частину) або протягом іншого строку, встановленого статутом товариства чи домовленістю між його учасниками, частка (її частина) учасника може бути відчужена третій особі.

Частка учасника товариства з обмеженою відповідальністю може бути відчужена до повної її сплати лише в тій частині, в якій її уже сплачено.

У разі придбання частки (її частини) учасника самим товариством з обмеженою відповідальністю воно зобов`язане реалізувати її іншим учасникам або третім особам протягом строку, що не перевищує одного року, або зменшити свій статутний капітал відповідно до статті 52 цього Закону. Протягом цього періоду розподіл прибутку, а також голосування і визначення кворуму у вищому органі проводяться без урахування частки, придбаної товариством.

З 17.06.2018 набрав чинності Закон України від 06.02.2018 № 2275-VIII «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».

Відповідно до приписів ст. 20 цього Закону учасник товариства має переважне право на придбання частки (частини частки) іншого учасника товариства, що продається третій особі (ч. 1).

Учасник товариства, який має намір продати свою частку (частину частки) третій особі, зобов`язаний письмово повідомити про це інших учасників товариства та поінформувати про ціну та розмір частки, що відчужується, інші умови такого продажу. Якщо жоден з учасників товариства протягом 30 днів з дати отримання повідомлення про намір учасника продати частку (частину частки) не повідомив письмово учасника, який продає частку (частину частки), про намір скористатися своїм переважним правом, вважається, що такий учасник товариства надав свою згоду на 31 день з дати отримання повідомлення, і така частка (частина частки) може бути відчужена третій особі на умовах, які були повідомлені учасникам товариства (ч. 2).

Статутом товариства може встановлюватися інший порядок реалізації переважного права учасників товариства, розподілу відчужуваної частки (частини частки) між іншими учасниками товариства, відмови від реалізації переважного права учасників товариства. Статутом може встановлюватися, що учасники товариства не мають переважного права. Статутом також може бути передбачений обов`язок учасника товариства, який має намір продати частку (частину частки) третій особі, провести спершу переговори щодо її продажу з іншими учасниками товариства. Відповідні положення можуть бути внесені до статуту, змінені або виключені з нього одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства (ч. 6);

- переважне право учасника товариства не застосовується у разі, якщо це передбачено корпоративним договором, стороною якого є такий учасник (ч. 8).

Згідно з ч. ч. 1, 2, ст. 21 цього Закону учасник товариства має право відчужити свою частку (частину частки) у статутному капіталі товариства оплатно або безоплатно іншим учасникам товариства або третім особам. Статутом товариства може бути встановлено, що відчуження частки (частини частки) та надання її в заставу допускається лише за згодою інших учасників. Відповідне положення може бути внесене до статуту або виключене з нього одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства.

І ЦК України (ст. 117), і Закон України «Про господарські товариства» (ст. 11), і Закон України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» встановлювали, що учасник товариства зобов`язаний дотримуватись установчих документів товариства (статуту), мати обов`язки, встановлені законом та статутом товариства.

У справі, що розглядається, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 уклали договір міни.

Стаття 715 ЦК України визначає, що за договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов`язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар. Кожна із сторін договору міни є продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує взамін. Договором може бути встановлена доплата за товар більшої вартості, що обмінюється на товар меншої вартості. Право власності на обмінювані товари переходить до сторін одночасно після виконання зобов`язань щодо передання майна обома сторонами, якщо інше не встановлено договором або законом. Договором може бути встановлений обмін майна на роботи (послуги). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору міни.

До договору міни застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, договір контрактації або інші договори, елементи яких містяться в договорі міни, якщо це не суперечить суті зобов`язання (ст. 716 ЦК України).

Договір міни передбачає збалансований за вартістю обмін товарами, тобто такими, що є пропорційними за своїм грошовим вираженням чи еквівалентом (ціною). Якщо вартість обмінюваних товарів не є рівною, тобто один товар більшої вартості, а другий - меншої, то різниця може бути компенсована доплатою - відповідним грошовим еквівалентом цієї різниці.

Відступлення учасником товариства з обмеженою відповідальністю частки у статутному капіталі товариства є відчуженням частки. Таке відчуження потребує волевиявлення особи, яка відчужує частку, й особи, яка приймає частку у власність. Відступлення (відчуження) частки не є самостійним непоіменованим видом договору, оскільки відбувається шляхом укладання договору купівлі-продажу, міни, дарування тощо.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 ГК України).

Стаття 626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього кодексу (ст. 215 ЦК України).

Таким чином, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Суд встановив, що ТОВ НВФ «Криптон» як у Статуті-2017, так і у Статуті-2020 (який оскаржується у справі №910/8980/21) визначило можливість відступлення (відчуження) учасником Товариства своєї частки (частини частки) за згодою решти учасників.

Так, згідно з п. 13 Статуту-2017 учасник товариства може за згодою решти учасників відступити свою частку (її частину) одному чи кільком учасникам цього ж товариства або іншим особам (п. 13.2). При цьому частка учасника після повного внесення ним вкладу може бути придбана самим товариством.

Відповідно до пп. пп. 3.8 Статуту-2020 учасник товариства має право відчужити свою частку (частину частки) у статутному капіталі товариства оплатно або безоплатно іншим учасникам товариства або третім особам (пп. 3.8.1). Відчуження частки (частини частки) та надання її в заставу допускається лише за згодою інших Учасників товариства (пп. 3.8.2). Учасник товариства має переважне право на придбання частки (частини частки) іншого учасника товариства, що продається третій особі (пп. 3.8.3). Учасник товариства, який має намір продати свою частку (частину частки) у статутному капіталі товариства третій особі, зобов`язаний письмово повідомити про це інших часників товариства, поінформувати про ціну та розмір частки, що відчужується, інші умови такого продажу та за письмовим зверненням учасника, який висловив бажання придбати частку (частину частки), провести переговори щодо продажу частки (частини частки) (пп. 3.8.5).

Тобто в даному випадку у будь-якому разі, незалежно від результатів розгляду справи №910/8980/21, у якій оскаржується рішення загальних зборів учасників ТОВ НВФ «Криптон», оформлене протоколом загальних зборів учасників №39/20 від 22.07.2020, про затвердження Статуту-2020, відчуження учасником товариства (в цьому випадку ОСОБА_4 ) частки було можливе лише за згодою решти учасників і учасники Товариства користуються переважним правом купівлі частки.

За таких підстав колегія суддів вважає, що незалежно від результатів вирішення спору у справі №910/8980/21 положення і Статуту-2017 і Статуту-2020 щодо відчуження учасником Товариства частки є такими, що передбачають погодження такого правочину іншими учасниками Товариства, а також надають іншим учасникам Товариства переважне право на придбання частки.

Відтак, підстави для задоволення заяв ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про зупинення провадження відсутні; таке клопотання задоволенню не підлягає.

За цих же підстав у господарського суду першої інстанції були відсутні підстави для зупинення провадження за поданою ОСОБА_4 заявою про зупинення провадження у цій справі до набрання законної сили рішенням у справі №910/8980/21 Господарського суду міста Києва, в обґрунтування якого заявник зазначав, що від результатів розгляду справи №910/8980/21 буде залежати наявність у позивачів підстав, якими вони обґрунтовують позовні вимоги у справі №910/7804/21.

У матеріалах справи, що розглядається, відсутні докази дотримання ОСОБА_4 встановленого Статутами ТОВ НВФ «Криптон» правила про повідомлення позивачів про намір відчуження (міни) своєї частки в статутному капіталі Товариства та, відповідно, доказів надання йому згоди на відчуження такої частки, що цілком може розцінюватись як неправомірна поведінка. Адже відповідні положення обох Статутів не протирічать закону.

Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України (далі - ГК України) підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Як встановлено ст. 44 ГК України, підприємництво здійснюється на основі:

вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності;

самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону;

вільного найму підприємцем працівників;

комерційного розрахунку та власного комерційного ризику;

вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом;

самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

Частиною 1 ст. 62 ГК України визначено, що підприємство - самостійний суб`єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

З наведених вище та інших норм чинного законодавства випливає, що за своєю економічною суттю господарське товариство - це добровільне об`єднання громадян і юридичних осіб (в різних можливих комбінаціях), створене на основі єдності інтересів і об`єднання матеріальних ресурсів, з утворенням статутного капіталу, поділеного на частки, для проведення самостійної, ініціативної, систематичної, на власний ризик господарської діяльності з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Учасники товариства зазвичай прагнуть певної стабільності, передбачуваності і контрольованості у роботі як самого товариства, так і його керівних органів для зменшення як економічних, так і управлінських ризиків.

Оскільки господарське товариство створюється добровільно і на основі єдності інтересів (особливо з невеликою кількістю учасників) для подальшої співпраці, це зазвичай обумовлює певні критерії відбору учасників.

Якщо таке об`єднання на етапі створення товариства пройшло вдало, учасники цілком вправі визначити в статуті певні обмеження щодо можливості відчуження частки третім особам, що узгоджується із законом.

Закріплюючи у статуті товариства такі обмеження, учасники (як первісні, так і нові) добровільно погоджуються з ними і мають повною мірою усвідомлювати про поширення таких обмежень на їхні права. В даному випадку право на вільне розпорядження своєю часткою як об`єктом права власності перестає бути абсолютним (необмеженим), для його реалізації стає потрібною згода інших учасників.

Колегія суддів враховує, що відповідно до п. 5.4 договору міни він набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення і діє до повного виконання сторонами зобов`язань за ним. Разом з тим відсутність нотаріального посвідчення договору не робить його автоматично недійсним або нечинним або нікчемним, оскільки для такого виду договорів закон не передбачає обов`язкової нотаріальної форми. Крім того подальше повне виконання договору сторонами свідчить про те, що він реально відбувся.

У постанові від 01.06.2021 у справі №910/2388/20 Велика Палата Верховного Суду зазначила таке.

Відповідно до ч. 5 ст. 20 Законом України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» учасник товариства має право вимагати в судовому порядку переведення на себе прав і обов`язків покупця частки (частини частки), якщо переважне право такого учасника товариства є порушеним. Позовна давність за такими вимогами становить один рік.

Зазначена норма встановлює спеціальний спосіб судового захисту учасника товариства з обмеженою відповідальністю, переважне право якого порушене: такий учасник може звернутися до суду з позовом про переведення на нього прав і обов`язків покупця.

Позов про переведення прав та обов`язків покупця за договором за своєю суттю відповідає такому способу захисту прав та інтересів, як зміна правовідношення (п. 6 ч. 2 ст. 16 ЦК України), та найкраще відповідає змісту порушеного переважного права, способу (характеру) його порушення, наслідкам, які спричинило порушення, а також є найпростішим шляхом, який забезпечує для позивача відновлення та реалізацію відповідного переважного права. Положення про способи захисту порушеного переважного права особи відображені також у п. 48 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №909/337/19.

Продаж учасником товариства з обмеженою відповідальністю частки з порушенням переважного права іншого учасника (учасників) товариства не зумовлює недійсність відповідного правочину. Наслідком такого порушення є право учасника (учасників) вимагати в судовому порядку переведення на нього (на них) прав та обов`язків покупця частки.

У справі, що розглядається, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 уклали договір від 20.04.2021 міни (обміну) часток, за умовами якого ОСОБА_7 передав у власність ОСОБА_4 , а ОСОБА_4 прийняв від ОСОБА_7 частину частки в розмірі 6,6% в статутному капіталі ТОВ «ПТКС», в обмін на частку в розмірі 33% в статутному капіталі ТОВ НВФ «Криптон»; ОСОБА_4 передав у власність ОСОБА_7 , а ОСОБА_7 прийняв від ОСОБА_4 частку в розмірі 33% в статутному капіталі ТОВ НВФ «Криптон» в обмін на частку в розмірі 6,6% в статутному капіталі ТОВ «ПТКС».

При цьому ОСОБА_4 та ОСОБА_3 визначили вартість часток, що обмінюються, за номіналом у розмірі 16500 грн кожна.

Будь-яких дій щодо визначення реальної (ринкової) вартості часток сторони не вчиняли.

Під час укладення вказаного договору ОСОБА_4 не дотримався визначених Статутом ТОВ НВФ «Криптон» і добровільно прийнятих ним обмежень, своєю поведінкою допустив порушення як Статуту Товариства, так і Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», оскільки не повідомив про намір відступити ОСОБА_3 свою частку. Внаслідок цього інші учасники ТОВ НВФ «Криптон» не скористались своїм переважним правом на її придбання або на прийняття рішення про викуп частки самим Товариством.

Так, укладення такого правочину потребувало отримання згоди інших учасників ТОВ НВФ «Криптон» - позивачів. Проте, як зазначено вище, загальні збори учасників Товариства для вирішення питання щодо відчуження ОСОБА_4 своєї частки в статутному капіталі на користь ОСОБА_3 не скликались і не проводились, повідомлення від ОСОБА_4 про його намір відчужити частку в статутному капіталі не находило, згоди учасників товариства на відчуження частки надано не було.

Відтак, оспорюваний договір міни (обміну) часток у статутному капіталі ТОВ НВФ «Криптон» від 20.04.2021 не відповідає вимогам ч. 1 ст. 203 ЦК України.

Однак, на переконання апеляційного господарського суду, у справі, що розглядається, вимога про переведення на себе прав і обов`язків покупця частки не є належним та ефективним способом захисту учасників ТОВ НВФ «Криптон».

У цьому випадку практична реалізація такого способу захисту (у разі його заявлення позивачами) фактично неможлива.

Так, пунктом 4 Глави VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06.02.2018 № 2275-VIII «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» встановлено, що до внесення відповідних змін до Господарського процесуального кодексу України при розгляді справ, порушених за позовною вимогою, передбаченою частиною 5 статті 20 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», застосовуються такі правила:

1) позивач зобов`язаний внести на депозитний рахунок суду грошові кошти в розмірі, сплаченому покупцем на виконання договору купівлі-продажу частки (частини частки), визначеному в ухвалі суду;

2) невиконання вимоги про внесення грошових коштів на депозитний рахунок суду є підставою для залишення позову без розгляду;

3) суд у своєму рішенні вирішує питання про перерахування грошових коштів, внесених на депозитний рахунок суду, покупцю або про їх повернення.

У постанові від 01.06.2021 у справі №910/2388/20 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що запроваджений Законом №2275-VIII механізм внесення відповідної суми грошових коштів на депозитний рахунок суду є гарантією захисту прав та інтересів первісного покупця частки, проданої з порушенням переважного права учасника товариства. Адже у випадку задоволення позову, покупцю частки повертаються в повному обсязі сплачені ним грошові кошти на виконання умов договору.

Разом з тим, як зазначено вище, сторони уклали договір міни визначили вартість часток, що обмінюються, за номіналом у розмірі 16500 грн кожна.

Будь-яких дій щодо визначення реальної (ринкової) вартості часток сторони не вчиняли.

Існує правова думка, що в такому разі переважне право не може бути застосоване, адже учасник чи Товариство, які бажають скористатись таким правом, не в змозі запропонувати учаснику, який міняє цю частку, цю ж саму річ, визначену індивідуальними ознаками (частку в розмірі 6,6% в статутному капіталі ТОВ «ПТКС»).

В даному випадку договір міни частки може розглядатись як вчинений з наміром перешкодити реалізації іншими учасниками чи Товариством переважного права, тобто як зловживання правом.

Крім того, як вбачається з пояснень представників відповідачів, реальний економічний здобуток учасників спірної угоди перевищує номінальну вартість обміняних часток.

При цьому колегія суддів враховує таке.

Відповідно до ч. 8 ст. 24 Закону №2275-VIII у разі виходу з товариства відповідному учаснику виплачується вартість його частки, яка визначається виходячи з ринкової вартості сукупності всіх часток учасників товариства пропорційно до розміру частки такого учасника.

Якби в матеріалах справи були докази того, що в разі виходу з ТОВ НВФ «Криптон» ОСОБА_4 отримав би за частку 16500 грн або менше, то обмінну вартість у договорі міни можна було б вважати такою, що відповідає її ринковій чи справедливій вартості. І саме таку суму позивачі мали б зарахувати на депозитний рахунок суду. Але в даному випадку відсутність оцінки (у визначений законом спосіб) ринкової вартості частки ОСОБА_4 фактично унеможливлює внесення на депозит суду суми, яка в разі задоволення позову про переведення на позивачів чи Товариство прав покупця повною мірою задовольнила б майнові інтереси ОСОБА_4 . Водночас невнесення такої суми є підставою для залишення позову без розгляду.

Визнання спірного договору недійсним має наслідком виконання вимог абз. 2 ч. 1 ст. 216 ЦК України, відповідно до якого у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Такі дії можуть бути вчинені відповідачами самостійно в силу закону. І лише в разі невчинення таких дій будь-яка заінтересована особа може в подальшому пред`явити таку вимогу в судовому порядку.

Відповідно до приписів ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Таким чином, оскільки акт приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-впроваджувальна фірма "Криптон" від 20.04.2021, за яким ОСОБА_4 (відчужувач) передав, а ОСОБА_3 прийняв частку в статутному капіталі ТОВ НВФ «Криптон» у розмірі 33% відсотки, яка в грошовому еквіваленті становить 16 500, 00 грн. складено та підписано на підставі договору міни від 20.04.2021, який визнаний судом недійсним, відповідно вказаний акт приймання-передачі частки у статутному капіталі також підлягає визнанню недійсним.

При цьому апеляційний суд зауважує, що відповідно до вимог ч. 5 ст. 17 Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» такий акт є одним з документів, на підставі якого у реєстрі вчиняється реєстраційна дія щодо зміну складу учасників товариства.

Суд зазначає, що цей Закон регулює відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців.

Відомості про юридичну особу або фізичну особу-підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України (ч. 1 статті 17 вказаного Закону).

Пунктом 2 частини 1 ст. 25 вказаного Закону визначено, що державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» щодо: визнання повністю або частково недійсними рішень засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу; визнання повністю або частково недійсними змін до установчих документів юридичної особи; заборони (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій; накладення/зняття арешту корпоративних прав; зобов`язання вчинення реєстраційних дій; скасування реєстраційної дії/запису в Єдиному державному реєстрі; виділу юридичної особи; провадження у справах про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, прийнятих відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"; припинення юридичної особи, що не пов`язано з банкрутством юридичної особи; відміни державної реєстрації припинення юридичної особи; припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, що не пов`язано з банкрутством юридичної особи; відміни державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця; відміни в порядку апеляційного/касаційного оскарження судового рішення, на підставі якого вчинено реєстраційну дію.

Отже, зважаючи на встановлення факту неправомірності укладеного договору міни та акту, суд дійшов висновку, що вимога про скасування в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань реєстраційну дію № 1000661070026000645 , якою внесено зміни до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах, проведену державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Грицик Людмилою Олександрівною від 22 квітня 2021 року, стосовно зміни учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-впроваджувальна фірма "Криптон" є правомірною та підлягає задоволенню з метою повного відновлення та захисту корпоративних прав позивачів.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Практика Верховного Суду щодо способів захисту базується на двох основних взаємопов`язаних принципах: I. спосіб захисту має бути належним та ефективним; II. має дотримуватися принцип процесуальної економії. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25.01.2022 у справі №143/591/20 зауважує, що в кінцевому результаті ефективний спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто такий захист повинен бути повним та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії.

Беручи до уваги всі наведені вище обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що в даному конкретному випадку визначений позивачами спосіб захисту порушеного права є прийнятним. Так, він можливо не призведе до одномоментного відновлення порушено права. Але й відмова в позові через обрання, на думку відповідачів, неефективного способу захисту (з урахуванням практики Верховного Суду) не розв`яже спірну ситуацію і не призведе до процесуальної економії, з урахуванням серед іншого і часу розгляду судами цієї справи.

Щодо доводів апеляційної скарги ОСОБА_4 про порушення судом норм процесуального права, що полягає у тому, що суд не задовольнив клопотання його представника про відкладення призначеного на 16.09.2021 судового засідання, апеляційний господарський суд зазначає таке.

16.09.2022 представник ОСОБА_4 адвокат Байда В.В. звернувся до Господарського суду міста Києва з клопотанням про відкладення розгляду справи. В обґрунтування поданого клопотання заявник зазначив, що відчув нестерпний зубний біль, однак найближчий час запису до стоматолога-терапевта - 12:00, тобто час, на який призначено засідання. При цьому, ОСОБА_4 не може самостійно здійснювати захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів у зв`язку з відсутністю у нього знань в сфері права.

Апеляційний господарський суд відзначає, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.2022 розгляд справи було призначено на 16.09.2022 на 12:00, явка сторін обов`язковою не визнавалась.

Матеріали справи свідчать, що 06.08.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду відповідач-2 подав відзив на позовну заяву, в якому проти вимог позову заперечує, просить відмовити у його задоволенні.

У судовому засіданні 02.09.2022 представник ОСОБА_4 надав пояснення та заперечив проти задоволення позовних вимог.

13.09.2022 до Господарського суду надійшла письмова промова в судових дебатах за підписом представника ОСОБА_4 адвоката Байди В.В.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Зважаючи на наведене апеляційний господарський суд вважає, що у господарського суду першої інстанції були наявні всі підстави для розгляду справи по суті за відсутності представника ОСОБА_4 оскільки матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду у цій справі є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачається; підстави для задоволення апеляційних скарг - відсутні.

Судові витрати.

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2021 у справі №910/7804/21 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2021 у справі №910/7804/21 залишити без змін.

3. Судові витрати, пов`язані з поданням апеляційної скарги, покласти на скаржників.

4. Справу № 910/7804/21 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 21.04.2023.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

Судді А.М. Демидова

В.А. Корсак