Рішення

від 14.04.2023 по справі 903/1058/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

14 квітня 2023 року Справа № 903/1058/22

Господарський суд Волинської області у складі:

головуючого судді Гарбара Ігоря Олексійовича

секретар судового засідання Коваль Олександр Миколайович

за відсутністю представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні Господарського суду Волинської області заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення по справі №903/1058/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СМП до Товариства з обмеженою відповідальністю Ексім Фуд про стягнення 10882581,96 грн.,

ВСТАНОВИВ:

29.12.2022 на адресу суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю СМП до Товариства з обмеженою відповідальністю Ексім Фуд про стягнення 10882581,96 грн. збитків за договором оренди.

Ухвалою суду від 30.12.2022 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю СМП до Товариства з обмеженою відповідальністю Ексім Фуд про стягнення 10882581,96 грн. залишено без руху. Позивачу не пізніше 10-ти календарних днів з дня вручення ухвали усунути недоліки позовної заяви та подати суду докази сплати судового збору в сумі 163238,73 грн.

Рішенням від 04.04.2023 в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю СМП до Товариства з обмеженою відповідальністю Ексім Фуд про стягнення 10882581,96 грн. відмовлено.

07.04.2023 відповідач надіслав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення, щодо розподілу судових витрат, а саме: просить стягнути з позивача на користь відповідача 100000,00 грн. витрат на професійну правову допомогу.

Ухвалою суду від 10.04.2023 заяву про ухвалення додаткового рішення прийнято та призначено до розгляду на 14.04.2023 о 15:00 год. Запропоновано позивачу протягом трьох днів з дня отримання ухвали подати мотивовані письмові пояснення, в яких викласти свою позицію стосовно заявлених відповідачем вимог про стягнення судових витрат та направити останні на адресу суду та відповідача, докази надіслання надати суду.

13.04.2023 через систему «Електронний суд» представник позивача Пушкарський С.С. подав клопотання, в якому просив суд у задоволенні клопотання представника відповідача про стягнення з ТзОВ «СМП» витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції в сумі 100000 грн. відмовити, а розгляд заяви (клопотання) проводити за його відсутності.

14.04.2023 представник відповідача через систему «Електронний суд» Кавчук А.В. подав заперечення на клопотання (заяву) представника позивача, в яких просив суд відмовити у задоволенні клопотання (заяви) представника позивача, заяву про ухвалення додаткового рішення задовольнити та стягнути з ТзОВ «СМП» 100000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

У визначений судом день та час сторони своїх представників в засідання суду не направили.

Суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні рівні умови сторонам для представлення своєї правової позиції та надання доказів і вважає за можливе розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

У статті 244 Господарського процесуального кодексу України, визначено, що суд ухвалює додаткове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви.

Дослідивши матеріали заяви, суд дійшов висновку про задоволення заяви представника відповідача, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням суду від 04.04.2023 в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю СМП до Товариства з обмеженою відповідальністю Ексім Фуд про стягнення 10882581,96 грн. відмовлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

При цьому, суд зазначає, що додаткове рішення (ухвала) є засобом доповнення змісту рішення суду, тобто виправлення його неповноти при незмінності усього змісту. Унормовані названою статтею процесуального закону підстави для його ухвалення є вичерпними та розширеному тлумаченню не підлягають.

За приписами ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, віднесено витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Пунктом 4 ст. 129 ГПК України встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Таким чином, приписами вищенаведеної норми визначається порядок подання стороною доказів щодо витрат, пов`язаних із судовим розглядом, зокрема, на правничу допомогу адвоката, у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) сторін. Порядок подачі таких документів з відповідною заявою в письмовому провадженні Господарським процесуальним кодексом України не визначено.

Відповідно до ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

При цьому, суд засвідчує, що реалізація кожним права на правову допомогу не може залежати від статусу особи та характеру її правовідносин з іншими суб`єктами права. Правову позицію щодо цього висловив Конституційний Суд України у рішенні від 16.11.2000р. №13-рп/2000 у справі про право вільного вибору захисника.

Зокрема, в абзаці п`ятому пункту 5 мотивувальної частини зазначеного рішення визначається, що "закріпивши право будь-якої фізичної особи на правову допомогу, конституційний припис "кожен є вільним у виборі захисника своїх прав" (ч. 1 ст. 59 Конституції України) за своїм змістом є загальним і стосується не лише підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного, а й інших фізичних осіб, яким гарантується право вільного вибору захисника з метою захисту своїх прав та законних інтересів, що виникають з цивільних, трудових, сімейних, адміністративних та інших правовідносин".

Конституційне право кожного на правову допомогу за своєю суттю є гарантією реалізації, захисту та охорони інших прав і свобод людини і громадянина, і в цьому полягає його соціальна значимість.

Правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати.

Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати, тоді як конституційне право на професійну правничу допомогу не може бути обмежено.

У відповідності до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами ч. 3 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 ЦК України. Зокрема, ст. 903 ЦК України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За ст. 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09.06.2017, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю. Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Частина 1 статті 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

За ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України, заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 5, 7 та 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

При цьому ч. 8 ст. 129 ГПК України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як вбачається із клопотання представника відповідача про здійснення розподілу судових витрат, останній просить стягнути з позивача 100000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, в зв`язку з розглядом в господарському суді справи №903/1058/22.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунок таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Враховуючи викладене, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

Така правова позиція викладена у додаткових постановах Верховного Суду від 22.03.2018 у справі №910/9111/17 та від 11.12.2018 у справі №910/2170/18.

Факт надання відповідачу професійної правничої допомоги під час розгляду справи підтверджується наданими у строк, встановлений ч.8 ст.129 ГПК України, доказами:

- копією договору про надання правничої допомоги №03-01/23 від 03.01.2023;

- копією рахунку № 06/01 від 06.01.2023 про оплату ТзОВ «Ексім Фуд» адвокатському об`єднанню «Кавчук і Партнери» 50000 грн.;

- копією платіжної інструкції №8967 від 23.01.2023 в розмірі 50000 грн.;

-копією рахунку № 05/04 від 05.04.2023 в сумі 50000 грн.;

-платіжною інструкцією № 4230 від 06.04.2023 в розмірі 50000 грн.

- копією акта надання послуг від 05.04.2023 в розмірі 100000 грн;

-копією детального опису послуг, що надаються адвокатами Адвокатського об`єднання «Кавчук і Партнери» у справі 903/1058/22 під час розгляду справи в Господарському суді Волинської області;

- ордером серія ВС №1183646 від 31.01.2023.

Договір про надання правової допомоги від 03.01.2023 укладено між Адвокатським об`єднанням «Кавчук і Партнери» та ТзОВ «Ексім Фуд» (т.2, а.с. 88-90).

За умовами якого клієнт доручає, а об`єднання приймає зобов`язання надати клієнту послуги у галузі права (професійну правничу допомогу), а клієнт зобов`язується прийняти та оплатити їх. За договором надаються послуги професійної правничої допомоги в Господарському суді Волинської області у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СМП» про стягнення збитків, зокрема, але не виключно: представництво законних інтересів та захист прав клієнта. Підготовка і подання звернень, адвокатських запитів в інтересах клієнта, збір, аналіз подання доказів (відомостей, даних, документів тощо) в інтересах клієнта, надання клієнту усних та письмових консультацій, висновків, довідок з правових питань, правовий аналіз документів для клієнта та перевірка їх відповідності вимогам законодавства, інші юридичні послуги (правнича допомога) в інтересах клієнта за цим договором.

Сторони керуються Конституцією України, Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», Правилами адвокатської етики, іншими нормативно-правовими актами України (п.п.1.1-3).

Відповідно до п. 3.2 Договору, сторони досягли згоди щодо гонорару у фіксованому розмірі в сумі 100000 (сто тисяч) гривень 00 копійок, за надання послуг, вказаних в п. 3.3. Договору.

У відповідності до п.3.3 договору, Гонорар, вказаний в п. 3.2.1. Договору, сплачується Клієнтом за надання послуг правової допомоги з представництва інтересів та захисту прав Клієнта в суді першої інстанції, а саме:

- вивчення наданих Клієнтом документів, що стосуються спору, та їх правова оцінка;

- правовий аналіз судової практики в подібних спорах;

- визначення правової позиції у спорі в інтересах Клієнта та стратегії представництва в суді;

- збір, формування і підготовка доказів для подання до суду;

- складання і подання до суду відзиву на позовну заяву;

- складання і подання до суду заперечення (при необхідності);

- ознайомлення з матеріалами справи (при необхідності, одна дія).

- участь в судових засіданнях (до п`яти засідань);

- складання і подання заяв по суті та інших процесуальних документів (заяви, клопотання) у справі (при необхідності, до 3 (трьох) документів);

- опрацювання і підготовка відповідей (заперечень) на процесуальні документа інших учасників справи (при необхідності, до 3 (трьох) документів);

- ознайомлення з судовими рішеннями (ухвалами) підчас провадження у справі;

- вивчення процесуальних дій щодо стягнення судових витрат в користь клієнта.

Згідно п.3.5 договору, клієнт сплачує гонорар, вказаний в п. 3.2.1. Договору, в наступному порядку: аванс в розмірі 50% від суми гонорару - протягом 3 (трьох) днів з моменту укладення Договору; решту суми гонорару - протягом 3 (трьох) днів з моменту укладення договору; решту суми гонорару протягом 3 (трьох) днів з моменту ухвалення судом першої інстанції рішення по суті або настання моменту, вказаного в.п.3.9.договру.

05.04.2023 між сторонами підписано акт наданих послуг №05/04 (т.2, а.с.199) на суму 100000.00 грн.

Згідно з детальним описом послуг від 05.04.2023 (т.2, а.с.200), виконавцем надано послуги а саме: вивчення наданих клієнтом документів, що стосуються спору, їх правова оцінка, правовий аналіз судової практики в подібних спорах, визначення правової позиції у спорі в інтересах клієнта та стратегії представництва в суді, збір, формування і підготовка доказів для подання до суду, складання і подання до суду відзиву на позовну заяву, ознайомлення з відзивом на позовну заяву, складання і подання до суду заперечення, підготовка до участі та участь у судових засіданнях 14.02.2023, 28.02.2023, 04.04.2023, складання та подання заяви про компенсацію судових витрат та ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, підготовка до участі та участь у судовому засіданні щодо розподілу судових витрат на загальну (фіксовану) суму 100000,00 грн.

Згідно платіжних інструкцій №8967 від 23.01.2023 в розмірі 50000,00 грн. та №8967 від 23.01.2023 в розмірі 50000,00 грн. Товариство з обмеженою відповідальністю «Ексім ФУД» перерахувало Адвокатському об`єднанню «Кавчук і партнери» загальну суму 100000,00 грн. з призначенням платежу: професійна правнича допомога в Господарському суді Волинської області згідно рахунку №06/01 від 06.01.2023 та за професійну правничу допомогу в Господарському суді Волинської області згідно з договором №03-01/23 від 03.01.2023 у справі за позовом ТзОВ «СМП» про стягнення збитків №05/04 від 05.04.2023.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено, що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", п.п. 79 і 112).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п. п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).

За умови підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, не надання іншою стороною доказів невідповідності заявлених до відшкодування витрат критеріям співмірності, у тому числі спростування правильності відповідних розрахунків, витрати на надану професійну правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено, чи тільки має бути сплачено (Постанова об`єднаної палати КГС ВС від 22.01.2021 №925/1137/19).

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч.4 ст.126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору визначеному нормами ст. 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України (Постанова об`єднаної палати КГС ВС від 20.11.2020 у справі №910/13071/19).

Згідно висновків, викладених Верховним Судом у п. 4.16. постанови від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19 «суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони» та «суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання» не є тотожними за своєю суттю, і фактично другий висновок відповідає викладеному в пункті 6.1 постанови Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, що «під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Відповідно до висновків, які викладені в постанові Верховного Суду від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19: «Суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що витрати позивача на професійну правничу (правову) допомогу підтверджені належними та допустимими доказами, а тому підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у Договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та еитраченого адвокатом часу. Матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем послуг адвоката та понесення ним витрат в суді першої інстанції».

«Суд з огляду на умови договору про надання правової допомоги, враховуючи складання і підписання адвокатом всіх процесуальних документів від імені і в інтересах позивача, дійшов висновку, що в даній конкретній справі витрати на правову допомогу в сумі 12350 грн є реальними, підтвердженими матеріалами справи. Щодо відсутності детального опису робіт на виконання положень частини четвертої статті 134 КАС України, Суд звертає увагу на зміст цієї норми, яка запроваджена «для визначення розміру витрат», в той час як в межах цієї справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним. Доводів податкового органу щодо неспівмірності витрат на правову допомогу відзив на позовну заяву не утримує.»

У розумінні положень частини 5 статті 126 ГПК України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (постанова Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).

За приписами ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що заява відповідача про покладення на позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 100000,00 грн, пов`язаних із розглядом справи №903/1058/22 підставна та підлягає до задоволення.

Щодо твердження представника позивача про необхідність зазначення витраченого адвокате часу, судом враховано наступне.

Твердження Позивача про необхідність зазначення часу на підготовку документів надання послуг спростовується нормами Закону України «Про адвокатуру адвокатську діяльність», ГПК України, а також правовою позицією Верховного Суду.

Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», на яку покликається Позивач, містить лише норму про те, що «Гонорар має бути розумним та враховував витрачений адвокатом час». Вимога щодо вказівки витраченого часу в договорі між адвокатом (адвокатським об`єднанням) та клієнтом або в будь-яких інші документах, відсутня.

Аналогічно, ч. 4 ст. 126 ГПК України містить лише вимогу щодо співмірності витрат на оплату послуг адвоката, зокрема, із витраченим часом.

Виходячи із принципу свободи договору, сторони мають право визначити в договорі спосіб обчислення вартості послуг на свій розсуд, наприклад: погодинну оплату чи фіксований розмір.

Відповідач та АО «КАВЧУК І ПАРТНЕРИ» узгодили вартість послуг правничої допомоги (гонорар) в Договорі № 03-01/23 від 03.01.2023 у фіксованому розмірі.

Верховний Суд в постанові від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19 сформував правовий висновок:

«Суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що витрати позивача на професійну правничу (правову) допомогу підтверджені належними та допустимими доказами, а тому підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у Договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу. Матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем послуг адвоката та понесення ним витрат в суді першої інстанції. (...)

Суд з огляду на умови договору про надання правової допомоги, враховуючи складання і підписання адвокатом всіх процесуальних документів від імені і в інтересах позивача, дійшов висновку, що в даній конкретній справі витрати на правову допомогу в сумі 12350 грн є реальними, підтвердженими матеріалами справи. Щодо відсутності детального опису робіт на виконання положень частини четвертої статті 134 КАС України, Суд звертає увагу на зміст цієї норми, яка запроваджена «для визначення розміру витрат», в той час як в межах цієї справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним. Доводів податкового органу щодо неспівмірності витрат на правову допомогу відзив на позовну заяву не утримує.»

Розмір гонорару адвоката у цій справі узгоджений у фіксованому розмірі, а тому не залежить від обсягу послуг та часу, витраченого представником Відповідача.

Щодо визначення переліку послуг та їх включення у вартість, судом враховано слідцюче.

Позивач в клопотанні зазначає про безпідставність включення до рахунку певних послуг та надання їх «на власний розсуд адвоката».

Разом з цим, як слідує з матеріалів справи, відповідач не включав вартість послуг «до розрахунку». Перелік наданих послуг правової допомоги вказаний в детальному описі наданих послуг, який складений на виконання умов п. 3.10 Договору про надання правової допомоги № 03-01/23 від 03.01.2023 (т.2, а.с.200).

Детальний опис наданих послуг та Акт наданих послуг підписаний Відповідачем та АО «КАВЧУК І ПАРТНЕРИ», що спростовує твердження Позивача про те, що такі послуги надані «на власний розсуд адвоката», оскільки підписання таких документів Відповідачем підтверджує факт прийняття послуг та обов`язок їх оплати.

Перелік послуг, про які зазначає Позивач, попередньо узгоджені між АО «КАВЧУК І ПАРТНЕРИ» та Відповідачем в укладеному Договорі про надання правової допомоги № 03-01/23 від 03.01.2023, про що вказано в п. 3.3 Договору, тому не вчинялись «на власний розсуд».

Позивач ставить від сумнів необхідність, зокрема, таких послуг як складання подання відзиву, заперечень та їх надсилання іншій стороні (тобто, Позивачу) залишаючи поза увагою, що їх надсилання іншим учасникам є обов`язковою вимогою ст. 165, 167 ГПК України.

Верховний Суд в постанові від 25.05.2021 у справі № 910/7586/19 висловив таї позицію:

« 3.42. При цьому колегія суддів зазначає, що відповідно до укладеної угоди клієнтом, адвокат виконує обов`язки з представництва інтересів клієнта у суді, також бере на себе відповідальність здійснювати таке представництво у комплексі, не за взяту кожну окрему правничу дію, наприклад тільки написати процесуальна документ або суто виступити у судовому засіданні. Саме вчинення комплексу правничих дій забезпечить належну реалізацію прав та обов`язків клієнта д представництва його інтересів. (...)

3.44.Так, у частині першій статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що іншими видами правової допомоги - є види адвокатські діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

3.45.Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпечені реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративної та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільно позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

3.46.Таким чином, беручи на себе обов`язок щодо здійснення представниця інтересів клієнта в суді, адвокат бере на себе відповідальність не лише за якусь одну дію, наприклад написання процесуального документу чи виступ у суді, а бере на себе обов`язок по вчиненню комплексу дій, метою яких є забезпечення реалізації та захисту прав і обов`язків клієнта.

Щодо витраченого адвокатом часу на прибуття та підготовку до судових засідань.

У відповідності до правового висновку, що викладений Верховним Судом в постанові від 25.05.2021 справі № 910/7586/19:

« 3.47. Отже, участь у судовому засіданні являє собою не формальну присутність ньому, а підготовку адвоката до цього засідання, витрачений час на дорогу судового засідання та у зворотному напрямку, його очікування та безпосередньо участь у судовому засіданні.

3.48. Такі стадії представництва інтересів у суді, як прибуття на судове засідання очікування цього засідання є невідворотними та не залежать від волі чи бажання адвоката. При ньому паралельно, вчиняти якісь інші дії на шляху до суду чи під залом судового засідання адвокат не може та витрачає на це свій робочий час.

3.49. З огляду на що колегія суддів вважає, що такі стадії як прибуття до суду чи іншої установ та очікування є складовими правничої допомоги, які в комплексі з іншими видами правничої допомоги сприяють забезпеченню захисту прав та інтересів клієнта.»

Частина 6 ст. 126 ГПК України передбачає, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як слідує з матеріалів справи, представник позивача в поданому клопотанні не вказав обґрунтованих доводів та не подав до суду належних і допустимих доказів, які б підтвердили неспівмірність заявленого відповідачем розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Позивач не спростував доводів відповідача про співмірність витрат зі складністю справи та обсягом документів в ній, відповідність заявленого розміру витрат переліку наданих послуг і витраченому адвокатом часу для їх надання, врахування значної ціни позову та значення вирішення справи для відповідача, в тому числі впливом на його ділову репутацію.

За приписами ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що заява відповідача про покладення на позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 100000,00 грн, пов`язаних із розглядом справи №903/1058/22 підставна та підлягає до задоволення.

Керуючись ст. ст. 13, 73-80, 123, 126, 129, 221, 236-240, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Заяву представника відповідача про ухвалення додаткового рішення задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СМП» (вул. Луцька, 3, м. Нововолинськ, Волинська обл., 45400, код ЄДРПОУ 31401373) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ексім Фуд» (вул. Богдана Хмельницького, 10, смт. Куликів, Львівський р-н, Львівська обл., 80362, код ЄДРПОУ 36763010) 100000,00 грн. (сто тисяч гривень) витрат на професійну правничу допомогу.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Додаткове рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст додаткового рішення виготовлено 21.04.2023.

СуддяІ. О. Гарбар