Рішення

від 18.04.2023 по справі 904/341/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.04.2023м. ДніпроСправа № 904/341/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Стойчан В.В.

та представників:

від позивача: Журавель Р.В.;

від відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Промвибух" (м. Запоріжжя)

до Приватного акціонерного товариства "Суха Балка" (м. Кривий Ріг Дніпропетровської області)

про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу товару № 1 від 05.01.2015 у загальному розмірі 10 319 277 грн. 86 коп.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Промвибух" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства "Суха Балка" (далі - відповідач) заборгованість за договором купівлі-продажу товару № 1 від 05.01.2015 у загальному розмірі 10 319 277 грн. 86 коп.

Ціна позову складається з наступних сум:

- 9 432 700 грн. 04 коп. - основний борг;

- 715 953 грн. 08 коп. - інфляційні втрати;

- 170 624 грн. 74 коп. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором купівлі-продажу товару № 1 від 05.01.2015 в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений позивачем у період з 04.01.2022 по 10.03.2022 товар, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 9 432 700 грн. 04 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за загальний період з липня по грудень 2022 року у сумі 715 953 грн. 08 коп., а також 3% річних за загальний період прострочення з 17.06.2022 по 12.01.2023 у сумі 170 624 грн. 74 коп.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь витрати по сплаті судового збору в сумі 154 789 грн. 17 коп.

Ухвалою суду від 18.01.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 14.02.2023.

У підготовче засідання 14.02.2023 з`явився представник позивача, представник відповідача у вказане засідання не з`явився, при цьому відповідач повідомлений про день, час та місце підготовчого засідання належним чином, шляхом направлення на його електронну адресу ухвали суду від 18.01.2023, на підтвердження чого до матеріалів справи долучено довідку про доставку електронного листа, згідно з якою ухвала суду від 18.01.2023 доставлена до електронної скриньки відповідача 18.01.2023 (а.с. 6 у томі 2).

Також, з метою додаткового повідомлення відповідача про день, час та місце підготовчого засідання, судом здійснювалась спроба передати телефонограму на номери телефону Приватного акціонерного товариства "Суха Балка", які міститься у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, але за вказаними номерами телефону підприємства абонент не відповідає (а.с. 7 у томі 2).

Судом було відзначено, що матеріали справи не містять відзиву на позовну заяву.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 14.02.2023 підготовче засідання було відкладено на 07.03.2023.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. суду № 3605/23 від 27.02.2023), в якому він просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на таке:

- системний аналіз положень договору дає підстави стверджувати, що обов`язковою передумовою здійснення відповідачем оплати за партію товару є надання позивачем пакету документів, передбаченого, зокрема, пунктом 2.3. договору. У випадку невиконання вказаного обов`язку позивачем у відповідача не настає обов`язок здійснювати оплату за товар, а штрафні санкції до відповідача за порушення розрахунків за договором не застосовуються, 3% річних за користування чужими грошовими коштами та індекс інфляції не нараховуються та не сплачуються;

- позивач не додав до позовної заяви доказів надання відповідачу повного пакету документів, зокрема, рахунків-фактури, передбачених положеннями договору, що є передумовою здійснення відповідачем оплати за поставлений товар. Відтак, позивач не надав суду доказів виникнення у відповідача обов`язку здійснення оплати за договором;

- оскільки у відповідача не настав обов`язок здійснити оплату за договором внаслідок прострочення позивача, то нарахування 3% річних, інфляційних втрат за вказаний у позовній заяві період є необґрунтованим та неправомірним;

- компетентним органом - Торгово-промисловою палатою України було офіційно підтверджено настання форс-мажорних обставин, які фактично тривають з 24.02.2022 і по теперішній час.

Від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву (вх. суду № 10863/23 від 06.03.2023), в якій він просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на таке:

- позивачем залучені до матеріалів справи копії наступних рахунків на оплату на загальну суму 16 076 034 грн. 72 коп., а саме: № 1 від 04.01.2022, № 2 від 04.01.2022, № 20 від 10.01.2022, № 22 від 10.01.2022, № 23 від 10.01.2022, № 32 від 13.01.2022, № 33 від 13.01.2022, № 47 від 17.01.2022, № 48 від 17.01.2022, № 49 від 18.01.2022, № 55 від 19.01.2022, № 56 від 19.01.2022, № 72 від 21.01.2022, № 94 від 31.01.2022, № 97 від 01.02.2022, № 98 від 01.02.2022, № 99 від 01.02.2022, № 101 від 03.02.2022, № 102 від 03.02.2022, № 117 від 08.02.2022, № 118 від 08.02.2022, № 124 від 10.02.2022, № 125 від 10.02.2022, № 138 від 11.02.2022, № 137 від 15.02.2022, № 142 від 15.02.2022, № 164 від 21.02.2022, № 166 від 22.02.2022, № 169 від 23.02.2022, № 174 від 24.02.2022, № 189 від 10.03.2022. Вказані рахунки на оплату надавалися позивачем відповідачу разом із вантажем, що підтверджується товарно-транспортними накладними, в яких зазначені, серед іншого, номери відповідних рахунків;

- більше того, як зазначалося позивачем у позовній заяві, за отриманий товар на загальну суму 16 076 034 грн. 72 коп. відповідач розрахувався частково на загальну суму 6 643 334 грн. 68 коп. і в платіжних дорученнях ПрАТ "Суха Балка" у призначенні платежу вказало реквізити відповідних рахунків. Так у наступних платіжних дорученнях зазначено, зокрема:

- № 17335 від 01.02.2022 на суму 532 471 грн. 68 коп. - "рахунок № 2 від 04.01.2022";

- № 17334 від 03.02.2022 на суму 181 640 грн. 88 коп. - "рахунок № 1 від 04.01.2022";

- № 16498 від 03.02.2022 на суму 322 496 грн. 28 коп. - "рахунок № 33 від 13.01.2022";

- № 16814 від 08.02.2022 на суму 455 575 грн. 68 коп. - "рахунок № 22 від 10.01.2022";

- № 16813 від 08.02.2022 на суму 729 144 грн. 00 коп. - "рахунок № 20 від 10.01.2022";

- № 18078 від 10.02.2022 на суму 101 010 грн. 96 коп. - "рахунок № 47 від 17.01.2022";

- № 18075 від 10.02.2022 на суму 188 552 грн. 88 коп. - "рахунок № 23 від 10.01.2022";

- № 18077 від 10.02.2022 на суму 238 996 грн. 44 коп. - "рахунок № 48 від 17.01.2022";

- № 18076 від 10.02.2022 на суму 394 208 грн. 28 коп. - "рахунок № 32 від 13.01.2022";

- № 18186 від 15.02.2022 на суму 357 565 грн. 32 коп. - "рахунок № 56 від 19.01.2022";

- № 18185 від 15.02.2022 на суму 364 572 грн. 00 коп. - "рахунок № 49 від 18.01.2022";

- № 18255 від 17.02.2022 на суму 300 000 грн. 00 коп. - "рахунок № 72 від 21.01.2022";

- № 18254 від 17.02.2022 на суму 364 572 грн. 00 коп. - "рахунок № 49 від 18.01.2022";

- № 18374 від 22.02.2022 на суму 355 328 грн. 28 коп. - "рахунок № 55 від 19.01.2022";

- № 18375 від 22.02.2022 на суму 757 200 грн. 00 коп. - "рахунок № 72 від 21.01.2022";

- № 3_ЗАО09/1 від 10.03.2022 на суму 1 000 000 грн. 00 коп. - "рахунок № 94 від 31.01.2022, рахунок № 97 від 01.02.2022". Цього б відповідач не міг би зробити, не маючи у себе рахунків на оплату тощо;

- позивачем наданий відповідачу разом із товаром повний пакет супровідних документів на вантаж, зокрема, рахунки на оплату. Відповідно, станом на 31.03.2022 та на дату подання позову (12.01.2023) відповідач мав і має борг перед позивачем у розмірі 9 432 700 грн. 04 коп. (16 076 034 грн. 72 коп. - 6 643 334 грн. 68 коп.);

- з моменту отримання товару, що мало місце у 1 кварталі 2022 року і до подання позову, ПрАТ "Суха Балка" жодного разу не наголошувало на тому, що до товару не наданий повний пакет супровідних документів;

- доводи про відсутність повного пакету документів на товар також не знайшли свого відображення і у листі № 43.1/802 від 06.05.2022 ПрАТ "Суха Балка", яким відповідач визнав суму заборгованості перед позивачем у розмірі 9 432 700 грн. 04 коп. та пропонував 6-ти місячний графік погашення боргу;

- позивач отримав право для стягнення суми боргу у розмірі 9 432 700 грн. 04 коп. та нарахування 715 953 грн. 08 коп. - інфляційних втрат, 170 624 грн. 74 коп. - 3% річних;

- військова агресія Російської федерації проти України, що стала підставою для запровадження військового стану, не є форс-мажорною обставиною, яка унеможливлює для відповідача здійснити зобов`язання щодо сплати коштів за товар.

Від позивача надійшло клопотання (вх. суду № 10865/23 від 06.03.2023), в якому він просив суд провести підготовче засідання 07.03.2023 без участі представника позивача.

Від відповідача засобами електронного зв`язку надійшло клопотання (вх. суду №10934/23 від 06.03.2023), в якому він просив суд відкласти розгляд справи, у зв`язку з участю представника відповідача 07.03.2023 в іншому судовому провадженні.

У підготовче засідання 07.03.2023 представники позивача та відповідача не з`явились, при цьому, судом враховано наявність клопотання про проведення підготовчого засідання без участі представника позивача, а також клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, яке було задоволено судом.

Крім того, судом було відзначено, що строк на подання заперечень на відповідь на відзив на позовну заяву не закінчився.

Враховую вказане, ухвалою суду від 07.03.2023 підготовче засідання було відкладено на 16.03.2023.

Від позивача засобами електронного зв`язку надійшла заява (вх. суду № 12018/23 від 13.03.2023), в якій він просив суд провести підготовче засідання 16.03.2023 без участі представника позивача та повідомив суд, що ним подані всі докази у справі, тому позивач просить суд закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті.

Від відповідача засобами електронного зв`язку надійшла заява (вх. суду № 11952/23 від 13.03.2023), в якій він просить суд забезпечити проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщенням суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи відеоконференцзв`язку EasyCon.

За відомостями Відділу інформаційно-технічного забезпечення суду у Господарському суді Дніпропетровської області була наявна технічна можливість для проведення судового засідання 16.03.2023 в режимі відеоконференції з використанням системи "EаsyCon".

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 15.03.2023 заява відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (з використанням системи "EаsyCon") була задоволена судом.

У підготовче засідання 16.03.2023 з`явився представник відповідача, представник позивача у вказане засідання не з`явився, при цьому, судом було враховано наявність заяви про проведення судового засідання без участі представника позивача, яка була задоволена судом.

У вказаному засіданні представник відповідача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи, з метою надання часу для підготовки заперечень на відповідь на відзив на позовну заяву.

Судом було здійснено відстеження поштового відправлення на адресу відповідача, в якому містилася відповідь на відзив на позовну заяву, через офіційний сайт Акціонерного товариства "Укрпошта" та з`ясовано, що відповідь на відзив на позовну заяву отримана відповідачем - 15.03.2023, отже судом констатовано, що строк на подання заперечень на відповідь на відзив не закінчився.

Враховуючи вказане, клопотання відповідача було задоволено судом.

У відповідності до частини 3 статті 177 Господарського процесуального кодексу України, підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

Враховуючи, що встановлений Господарським процесуальним кодексом шістдесятиденний строк проведення підготовчого провадження закінчується 20.03.2023, з метою надання можливості сторонам скористатися процесуальними правами, визначеними статтями 42 та 46 Господарського процесуального кодексу України (зокрема, подання до суду відповіді на відзиви, заперечень, а також доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень), та з метою дотримання принципів господарського судочинства, а саме: рівності усіх учасників перед законом і судом та змагальності, а також для належної підготовки справи для розгляду по суті, суд вважав за необхідне продовжити строк проведення підготовчого провадження на 30 днів.

З метою створення належних умов для участі всіх учасників справи в розгляді справи та забезпечення права сторін на висловлення власної правової позиції, керуючись положеннями статті 197 Господарського процесуального кодексу України, суд вважав за доцільне відкласти підготовче засідання, надавши можливість прийняти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 16.03.2023 строк проведення підготовчого провадження був продовжений на 30 днів, а саме: по 19.04.2023 включно; підготовче засідання було відкладено на 28.03.2023; надано можливість представнику відповідача прийняти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

У підготовче засідання 28.03.2023 з`явилися представники позивача та відповідача.

У вказаному підготовчому засіданні представники позивача та відповідача підтвердили, що ними подані всі заяви по суті справи, а також долучені всі необхідні для правильного вирішення спору докази, також представники позивача та відповідача підтвердили доцільність закриття підготовчого провадження у даній справі.

У підготовчому засіданні 28.03.2023 судом, відповідно до вимог статті 182 Господарського процесуального кодексу України, були здійснені всі дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Представником відповідача у підготовчому засіданні 28.03.2023 було заявлено усне клопотання про участь у наступному судовому засіданні в режимі відеоконференції. Вказане клопотання було задоволено судом.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 28.03.2023 підготовче провадження було закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 18.04.2023; надано можливість представнику відповідача прийняти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку "EаsyCon", а також роз`яснено представникам відповідача, що для участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції останні зобов`язані зайти та авторизуватися в системі відеоконференцзв`язку за 10 хвилин до часу судового засідання; активувати технічні засоби (мікрофон, навушники, камеру) та перевірити їх працездатність шляхом тестування за допомогою системи відеоконференцзв`язку; очікувати запрошення секретаря судового засідання до участі в судовому засіданні. Ризики технічної неможливості участі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.

Від відповідача засобами електронного зв`язку надійшло клопотання (вх.суду №18859/23 від 18.04.2023), в якому він просив суд відкласти розгляд справи, посилаючись на перебування його представника у терміновому відрядженні, на підтвердження чого відповідач не має можливості надати відповідні докази, оскільки відрядження є незапланованим.

У судове засідання 18.04.2023 з`явився представник позивача, представник відповідача у вказане засідання не з`явився, при цьому судом було враховано наявність клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, з приводу якого слід зазначити наступне:

- у даному випадку за відповідним клопотанням самого відповідача судом було надано можливість представнику відповідача прийняти участь у судовому засіданні 18.04.2023 в режимі відеоконференції, при цьому, суд відзначає, що клопотання відповідача про відкладення розгляду справи не містить жодної інформації щодо неможливості прийняти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції;

- у підготовчому засіданні 28.03.2023 дата розгляду справи по суті - 18.04.2023 була узгоджена з присутніми у засіданні представниками позивача та відповідача; у вказаному засіданні, зокрема, представник відповідача підтвердив, що вказана дата та час є зручними для нього.

Суд не вбачав підстав для задоволення клопотання позивача про відкладення розгляду справи з огляду також на таке:

- як вбачається з поданого позивачем 18.04.2023 клопотання про відкладення розгляду справи, а також з протоколу судового засідання 128.03.2023, відповідач обізнаний про день, час та місце даного судового засідання, оскільки приймав участь у засідання 28.03.2023 та дата судового засідання 18.04.2023 була узгоджена судом як з позивачем так і з відповідачем;

- відповідно до частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки;

- у даному випадку причину неявки позивача - "незаплановане термінове відрядження", суд визнає неповажною, оскільки, по-перше, жодного доказу на підтвердження існування вказаних обставин відповідачем не надано; по-друге, дата судового засідання 18.04.2023 була узгоджена з представником відповідача завчасно (за три тижні до призначеного судового засідання);

- відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 Господарського процесуального кодексу України).

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема в постановах Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 922/1200/18, від 04.06.2020 у справі № 914/6968/16.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи все вищевикладене у своїй сукупності, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та вважає за можливе здійснити розгляд справи у даному судовому засіданні, оскільки сторонами у повному обсязі висловлені свої правові позиції та долучені всі необхідні докази; доказів протилежного суду не надано, таких відомостей суду не повідомлено.

В даному випадку підстави для відкладення розгляду справи чи оголошення перерви у судовому засіданні, визначені статтями 202, 216 та 252 Господарського процесуального кодексу України, відсутні.

Судом враховано, що всіма учасниками судового процесу висловлена своя правова позиція у даному спорі.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

У судовому засіданні 18.04.2023 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача,

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з укладенням договору поставки, строк дії договору, умови поставки, факт поставки, загальна вартість поставленого товару, настання строку його оплати, наявність часткової чи повної оплати, допущення прострочення оплати та наявність підстав для застосування наслідків такого прострочення у вигляді стягнення інфляційних втрат та 3% річних у заявлених до стягнення сумах.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Так, 05.01.2015 між Публічним акціонерним товариством "Євраз Суха Балка", яке в подальшому змінило своє найменування на Приватне акціонерне товариство "Суха Балка" (далі - покупець, відповідач) та Приватним акціонерним товариством "Промвибух" (далі - постачальник, позивач) укладено договір купівлі-продажу товару № 1 (далі - договір, а.с. 22-24 у томі 1), відповідно до умов пункту 1.1. якого постачальник зобов`язується передати покупцеві продукцію (далі - товар), а покупець зобов`язується прийняти у власність і оплатити товар на передбачених договором умовах.

У пункті 13.8. договору сторони визначили, що договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2015, але в будь-якому разі до виконання сторонами своїх зобов`язань за договором. Моментом підписання договору є дата підписання, зазначена на першій сторінці договору.

Крім того, в подальшому сторонами було укладено наступні додаткові угоди до договору:

- 31.12.2015 сторонами була укладена додаткова угода № 5 до договору № 1 від 05.01.2015, за умовами пункту 1 якої сторони погодили викласти пункт 13.8. договору, у наступній редакції: "Договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2016, але в будь-якому разі до виконання сторонами своїх зобов`язань за договором. Моментом підписання договору є дата підписання, зазначена на першій сторінці договору" (а.с. 32 у томі 1);

- 30.12.2016 сторонами була укладена додаткова угода № 7 до договору № 1 від 05.01.2015, за умовами пункту 1 якої сторони погодили викласти пункт 13.8. договору, у наступній редакції: "Договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2017, але в будь-якому разі до виконання сторонами своїх зобов`язань за договором. Моментом підписання договору є дата підписання, зазначена на першій сторінці договору" (а.с. 33 у томі 1);

- 28.12.2017 сторонами була укладена додаткова угода № 9 до договору № 1 від 05.01.2015, за умовами пункту 2 якої сторони погодили продовжити строк дії договору № 1 від 05.01.2015 до 31.12.2018 (а.с. 34 у томі 1);

- 29.12.2018 сторонами була укладена додаткова угода № 10 до договору № 1 від 05.01.2015, за умовами пункту 1 якої сторони погодили продовжити строк дії договору № 1 від 05.01.2015 до 31.12.2019 (а.с. 35 у томі 1);

- 31.12.2019 сторонами була укладена додаткова угода № 12 до договору № 1 від 05.01.2015, за умовами пункту 2 якої сторони погодили продовжити строк дії договору № 1 від 05.01.2015 до 31.12.2020 (а.с. 36 у томі 1);

- 07.09.2020 сторонами була укладена додаткова угода № 13 до договору № 1 від 05.01.2015, за умовами пункту 2 якої сторони погодили продовжити строк дії договору № 1 від 05.01.2015 до 31.12.2021 (а.с. 37 у томі 1).

Судом також встановлено, що у вказаному договорі сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, встановлених законом для даного виду договорів, договір підписаний уповноваженими представниками сторін, їх підписи скріплено печатками підприємств, отже, з урахуванням презумпції правомірності правочину, такий договір є правомірним, укладеним та таким, що породжує у сторін права та обов`язки щодо його виконання.

Доказів визнання недійсним або розірвання вказаного договору сторонами суду не надано.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм § 3 глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно з пунктом 1.2. договору номенклатурний перелік, асортимент, кількість, ціна і вартість товару узгоджуються сторонами в Специфікаціях (додатках), які після їх підписання є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до пунктів 2.1. та 2.2. договору поставка товару здійснюється партіями. Партія товару - товар, оформлений одним товарно-транспортним документом. Базисні умови, терміни поставки товару, а також відвантажувальні реквізити, узгоджуються сторонами в специфікаціях (додатках) до договору.

Згідно з пунктами 3.1. та 3.2. договору ціна товару встановлюється та узгоджується сторонами відповідно до пункту 1.2. договору. Загальна вартість договору визначається вартістю всіх специфікацій (програма), підписаних за договором, які є невід`ємною частиною договору.

У відповідності до вказаних умов, сторонами були підписані, зокрема, такі Специфікації до договору:

1) Специфікація № 135 від 04.01.2022 до договору поставки № 1 від 05.01.2015, в якій вони узгодили умови поставки товару на суму 8080 822 грн. 67 коп., зокрема:

- СРТ - склад покупця у м. Кривий Ріг (цех № 1 "Північний ПАТ "Кривбасвибухпром", згідно Інкотермс 2010). Дозволяються поставки на склади вибухових речовин шахт "Ювілейна" та "ім. Фрунзе" ПрАТ "Суха балка";

- умови оплати: 100% - протягом 10-ти календарних днів з моменту поставки партії товару;

- виробник товару: ПрАТ "Промвибух". Товар новий, 2021-2022 випуску (а.с. 38 у томі 1);

2) Специфікація № 136 від 01.02.2022 до договору поставки № 1 від 05.01.2015, в якій вони узгодили умови поставки товару на суму 8 138 703 грн. 24 коп., зокрема:

- СРТ - склад покупця у м. Кривий Ріг (цех № 1 "Північний ПАТ "Кривбасвибухпром", згідно Інкотермс 2010). Дозволяються поставки на склади вибухових речовин шахт "Ювілейна" та "ім. Фрунзе" ПрАТ "Суха балка";

- умови оплати: 100% - протягом 10-ти календарних днів з моменту поставки партії товару;

- виробник товару: ПрАТ "Промвибух". Товар новий, 2022 року випуску (а.с. 39 у томі 1);

3) Специфікація № 137 від 21.02.2022 до договору поставки № 1 від 05.01.2015, в якій вони узгодили умови поставки товару на суму 1536 000 грн. 00 коп., зокрема:

- СРТ - склад покупця у м. Кривий Ріг (цех № 1 "Північний ПАТ "Кривбасвибухпром", згідно Інкотермс 2010). Дозволяються поставки на склади вибухових речовин шахт "Ювілейна" та "ім. Фрунзе" ПрАТ "Суха балка";

- умови оплати: 100% - протягом 10-ти календарних днів з моменту поставки партії товару;

- виробник товару: ПрАТ "Промвибух". Товар новий, 2022 року випуску (а.с. 40 у томі 1);

4) Специфікація № 138 від 09.03.2022 до договору поставки № 1 від 05.01.2015, в якій вони узгодили умови поставки товару на суму 473 836 грн. 80 коп., зокрема:

- СРТ - склад покупця у м. Кривий Ріг (цех № 1 "Північний ПАТ "Кривбасвибухпром", згідно Інкотермс 2010). Дозволяються поставки на склади вибухових речовин шахт "Ювілейна" та "ім. Фрунзе" ПрАТ "Суха балка";

- умови оплати: 100% - протягом 10-ти календарних днів з моменту поставки партії товару;

- виробник товару: ПрАТ "Промвибух". Товар новий, 2022 року випуску (а.с. 41 у томі 1).

При цьому, враховуючи умови пункту 3.2. договору, а також те, що у кожній з перелічених вище специфікацій сторони зазначали, що специфікація є невід`ємною частиною договору купівлі-продажу товару № 1 від 05.01.2015; більше того, підставою поставки товару за кожною з видаткових накладних в період з 04.01.2022 по 10.03.2022 (у спірному періоді) також зазначено договір купівлі-продажу товару № 1 від 05.01.2015, суд приходить до висновку, що, фактично, строк дії договору купівлі-продажу товару № 1 від 05.01.2015 сторонами було продовжено.

В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

У пункті 2.4. договору визначено, що датою поставки товару вважається дата, проставлена на видатковій накладній при отриманні товару, при поставці залізничним транспортом відмітки станції призначення в залізничній накладній, якщо інше не обмовлено специфікацією (додатком).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору, позивачем у період з 04.01.2022 по 10.03.2022 був поставлений відповідачу товар на загальну суму 16 076 034 грн. 72 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними (а.с. 73-104 у томі 1) та товарно-транспортними накладними (а.с.125-156 у томі 1).

При цьому, факт поставки товару за видатковими накладними № 48 від 17.01.2022, №119 від 08.02.2022, № 137 від 11.02.2022 та № 138 від 11.02.2022, які не містять підпису покупця, підтверджується наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними, в яких зазначений товар, що був переданий, а також реквізити видаткових накладних, та які містять підпис та печатку вантажоодержувача (а.с. 133, 145, 148, 149 у томі 1).

Товар було отримано представником відповідача на підставі наявних у матеріалах справи довіреностей (а.с. 105-124 у томі 1).

Суд зауважує, що товар, визначений умовами договору (Специфікацій), у повній мірі відповідає товару, що був поставлений згідно з вказаними видатковими накладними за період з 04.01.2022 по 10.03.2022, а отже судом визначено, що сторонами в цій частині були дотримані умови договору.

При цьому, відповідно до частин 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Так, підписання покупцем накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і відповідає вимогам статті 9 вказаного Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Товар, зазначений у вище вказаних видаткових накладних, прийнято у позивача без будь-яких зауважень до їх оформлення. Видаткові накладні підписані представником відповідача без будь-яких зауважень та скріплені відтиском печатки (штампом) підприємства-покупця.

Протягом розгляду справи судом жодних заперечень з приводу отримання товару за вказаними вище видатковими накладними відповідачем також не заявлено.

Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов`язку продавця за договором поставити товар відповідає обов`язок покупця оплатити вартість цього товару.

Так, у розділі 4 договору сторонами були визначені умови платежу, зокрема:

- оплата вартості партії товару (платежі) здійснюється у гривнях на розрахунковий рахунок постачальника, зазначений у договорі, на умовах, зазначених у специфікаціях до договору (пункт 4.1. договору);

- підставою для оплати узгодженої до відвантаження партії товару є виставлений постачальником рахунок (пункт 4.2. договору);

- умови оплати кожної партії товару можуть узгоджуватися сторонами у специфікаціях (додатках) до договору. У цьому випадку, умови оплати поширюються тільки на партії товару, передбачені такими специфікаціями (додатками) (пункт 4.3. договору);

- у разі, якщо документи, зазначені у пункті 2.3. договору, не надано постачальником або оформлені неналежним чином (з порушенням чинного законодавства та умов договору), покупець має право затримати оплату товару до надання постачальником повного комплекту належно оформленої документації, при цьому, термін оплати, вказаний у пункті 4.1. договору, збільшується на період надання документів, зазначених у пункті 2.3. договору, оформлених належним чином (цей пункт відноситься до договорів, в умови оплати з відстрочкою платежу) (пункт 4.4. договору).

Як було зазначено вище, кожна зі спірних Специфікацій містила порядок розрахунків за отриманий товар, а саме: 100% протягом 10-ти календарних днів з моменту поставки партії товару.

Як зазначає позивач та що не заперечується відповідачем, поставлений позивачем у період з 04.01.2022 по 10.03.2022 товар, був оплачений відповідачем лише частково - на суму 6 643 334 грн. 68 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями за період з 01.02.2022 по 10.03.2022 (а.с.157-172 у томі 1).

Враховуючи вказане, позивач звертався до відповідача із вимогою - листом від 03.06.2022 № 204, в якому вимагав у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги сплатити заборгованість за поставлений товар у розмірі 9 432 700 грн. 04 коп. (а.с.238-240 у томі 1).

Як зазначає позивач, вказана вимога була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Таким чином, позивач посилається на те, що відповідачем були порушені зобов`язання за договором купівлі-продажу товару № 1 від 05.01.2015 в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений позивачем у період з 04.01.2022 по 10.03.2022 товар, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 9 432 700 грн. 04 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за загальний період з липня по грудень 2022 року у сумі 715 953 грн. 08 коп., а також 3% річних за загальний період прострочення з 17.06.2022 по 12.01.2023 у сумі 170 624 грн. 74 коп. Вказане і є причиною спору.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з таких підстав.

Враховуючи визначені у Специфікаціях від 04.01.2022, 01.02.2022, 21.02.2022 та від 09.03.2022 порядок та строк оплати поставленого у період з 04.01.2022 по 10.03.2022 товару, строк оплати товару на залишкову суму 9 432 700 грн. 04 коп. є таким, що настав.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Крім того, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Слід також зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Слід також відзначити, що в матеріалах справи наявний лист відповідача від 06.05.2022 № 43.1/802, в якому він підтверджує наявність заборгованості перед позивачем у розмірі 9 432 700 грн. 04 коп. (а.с.237 у томі 1).

Крім того, зі змісту відзиву на позовну заяву також вбачається, що відповідач факт отримання товару не заперечує, при цьому, вважає, що строк його оплати не настав, з огляду на те, що позивачем не було надано відповідачу пакет документів, передбачений, зокрема, пунктом 2.3. договору.

Суд не досліджує питання фактичного отримання рахунку на оплату поставленого у період з 04.01.2022 по 10.03.2022 товару, оскільки:

- за своєю природою рахунок є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти, а в даному випадку такі реквізити містилися, зокрема у договорі поставки та видаткових накладних, складених у період з 04.01.2022 по 10.03.2022;

- ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою в розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 Цивільного кодексу України, а відсутність рахунку-фактури не звільняє боржника від обов`язку з оплати наданих товарів (послуг). Вказана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду у справі № 918/537/18 від 02.07.2019, у справі № 910/19702/17 від 20.12.2018, у справі № 910/21406/17 від 10.10.2018, у справі № 910/22589/17 від 05.09.2018, у справі № 905/915/17 від 13.07.2018.

З приводу заперечень відповідача щодо непередачі постачальником разом із товаром товаросупровідних документів суд зазначає таке.

Статтею 666 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Матеріали справи не містять, а сторонами у справі не надано доказів:

- звернення відповідача до позивача з вимогою надати документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з ним, встановивши при цьому, розумний строк для їх передання;

- відмови відповідача від договору купівлі-продажу товару № 1 від 05.01.2015;

- доказів повного повернення отриманого у період з 04.01.2022 по 10.03.2022 товару на суму 9 432 700 грн. 04 коп.;

- відмови від прийняття товару чи вчинення інших дій, які б могли свідчити про невиконання позивачем своїх зобов`язань за договором у повному обсязі.

Враховуючи вказане, заперечення відповідача в цій частині відхиляються судом.

Судом встановлено, що доказів на підтвердження повної оплати поставленого позивачем у період з 04.01.2022 по 10.03.2022 товару на залишкову суму 9 432 700 грн. 04 коп. (16 076 034,72 - 6 643 334,68) відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, не спростував.

Враховуючи зазначені норми чинного законодавства України та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та доведеними належними доказами, у зв`язку з чим підлягають задоволенню, оскільки зобов`язання повинні виконуватись належним чином та у встановлені строки.

Враховуючи вищевикладене, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 9 432 700 грн. 04 коп.

При цьому, з метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов`язань - способи або види забезпечення виконання зобов`язань.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за загальний період з липня по грудень 2022 року у сумі 715 953 грн. 08 коп.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку інфляційних втрат (а.с. 15-20), проведеного позивачем, та встановлено, що під час його проведення позивачем було вірно визначено суми заборгованості та періоди прострочення, але арифметично розрахунок проведено невірно.

Отже, розрахунок інфляційних втрат, здійснений позивачем (а.с. 15-20), визнається судом необґрунтованим та таким, що не відповідає умовам договору, вимогам законодавства та фактичним обставинам справи.

У постанові Верховного Суду від 27.05.2019 по справі № 910/20107/17 викладений наступний правовий висновок:

"З огляду на вимоги статей 79, 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).".

Аналогічні правові висновки викладені також в постановах Верховного Суду від 21.05.2019 по справі № 916/2889/13, від 16.04.2019 по справам № 922/744/18 та №905/1315/18, від 05.03.2019 по справі № 910/1389/18, від 14.02.2019 по справі №922/1019/18, від 22.01.2019 по справі № 905/305/18, від 21.05.2018 по справі № 904/10198/15, від 02.03.2018 по справі № 927/467/17.

З приводу вказаних вимог позивача суд зазначає також наступне.

Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн. - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.

Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.

Крім того, об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 надала роз`яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Враховуючи визначені судом періоди прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, застосувавши межі періодів, що визначені позивачем у розрахунку, здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат з урахуванням вказаної вище методики, судом встановлено, що інфляційні втрати у вказаному позивачем періоді складають більшу суму, ніж розраховано позивачем.

При цьому, відповідно до частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Враховуючи вказане, а також те, що позивачем розраховано та заявлено до стягнення інфляційні втрати, розмір яких є менший ніж розрахований судом, суд, у відповідності до положень частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України, вважає, що саме такий їх розмір підлягає стягненню з відповідача.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню в сумі 715 953 грн. 08 коп.

Крім того, у зв`язку з простроченням відповідачем виконання зобов`язання щодо оплати товару у строки, визначені умовами договору, позивачем на підставі статті 625 Цивільного кодексу України були заявлені до стягнення 3% річних за загальний період прострочення з 17.06.2022 по 12.01.2023 у сумі 170 624 грн. 74 коп.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку 3% річних, зробленого позивачем (а.с.15-20), та встановлено, що під час його проведення позивачем було вірно визначено суми заборгованості та періоди прострочення (за кожною накладною окремо), арифметично розрахунок проведено також вірно.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення 3% річних визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в сумі 170 624 грн. 74 коп.

З приводу обставин, наведених відповідачем у відзиві на позовну заяву, щодо наявності форс-мажорних обставин, суд зазначає таке.

У розділі 11 договору сторонами були визначені умови щодо форс-мажорних обставин, а саме:

- сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання договірних зобов`язань у разі виникнення форс-мажорних обставин після укладення договору (пункт 11.1. договору);

- до обставин непереборної сили належать: стихійні лиха, пожежа, військові конфлікти, терористичні акти, громадські заворушення, страйки, а також рішення і розпорядження урядових і державних органів, будь-які інші події і факти, що знаходяться поза волею і контролем сторін, і якщо ці обставини вплинули на виконання договору. У цьому випадку термін виконання зобов`язань за договором відсувається на час, протягом якого діяли форс-мажорні обставини (пункт 11.2. договору);

- сторона, для якої створилася неможливість виконання зобов`язань, внаслідок виникнення форс-мажорних обставин, зобов`язана сповістити іншу сторону про це, в письмовому вигляді, протягом 10-ти календарних днів факсом або телеграмою про настання, припинення, характері несприятливих обставин, що настали і про можливі наслідки. Зазначені обставини мають бути належним чином підтверджені Торгово-промисловою палатою України (пункт 11.3. договору).

Доказів виконання вказаних вище умов відповідачем матеріали справи не містять.

Крім того, 05.01.2015 сторонами був підписаний протокол розбіжностей до договору, за умовами якого сторони погодили внести зміни до деяких пунктів договору, зокрема, до пункту 11.4. договору, та викласти його у такій редакції: "У випадку дії форс-мажорних обставин більше 90 днів, кожна із сторін має право розірвати договір в односторонньому порядку без відшкодування контрагенту виниклих збитків, за винятком розрахунку за фактично поставлений товар та повернення грошових коштів за непоставлений товар."

Слід також відзначити, що відповідно до статті 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом.

Важливим елементом підприємницької діяльності є ризик збитків. Підприємницький ризик - це імовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується; невизначеність очікуваних доходів.

Відповідно до частини 1 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України", Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.

Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.

Стаття 218 Господарського кодексу України унормовує, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Статтею 617 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

За загальним правилом, неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (частина 1 статті 617 Цивільного кодексу України).

Тобто, можливе звільнення від відповідальності за невиконання, а не від виконання в цілому. В будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

Верховний Суд у постанові від 25.01.2022 по справі № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд і у постанові від 16.07.2019 по справі №917/1053/18, зазначивши, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

Відповідачем не надано належних та допустимих, у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, доказів існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах із позивачем по договору купівлі-продажу товару № 1 від 05.01.2015, як і не надано обґрунтованих причинно-наслідкових зв`язків між введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану та неможливістю виконання відповідачем своїх зобов`язань за вказаним договором.

Слід відзначити, що введення воєнного стану на території України не означає, що відповідач не може здійснювати господарську діяльність та набувати кошти, адже протилежного відповідачем не доведено відповідними доказами. Більше того, держава на даний час заохочує розвиток підприємницької діяльності з метою позитивного впливу на економіку країни (зменшення податків, митних платежів тощо). Відповідач не надав доказів того, що підприємство повністю зупинило роботу у зв`язку з воєнним станом, що всі працівники (чи їх частина), керівник підприємства, інші посадові особи мобілізовані та перебувають у складі Збройних Сил України, тимчасово не виконують професійні обов`язки у зв`язку з воєнними діями, все, або частина складу рухомого майна підприємства задіяні під час тих чи інших заходів, що б перешкоджало суб`єкту господарювання здійснювати підприємницьку діяльність під час введеного воєнного стану.

В даному випадку сторона не надала доказів, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов`язань за договором.

З урахуванням наведеного суд доходить висновку, що форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань, стороною договору має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання, тому суд відхиляє заперечення відповідача як недоведені документально і такі, що ґрунтуються на бажанні уникнути виконання грошового зобов`язання.

Відтак, аргументи відповідача судом відхиляються.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача; стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 154 789 грн. 17 коп. витрат по сплаті судового збору.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Промвибух" до Приватного акціонерного товариства "Суха Балка" про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу товару № 1 від 05.01.2015 у загальному розмірі 10 319 277 грн. 86 коп. - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Суха Балка" (вулиця Конституційна, будинок 5, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50029; ідентифікаційний код 00191329) на користь Приватного акціонерного товариства "Промвибух" (вулиця Миколи Краснова, будинок 14, м. Запоріжжя, 69014; ідентифікаційний код 32613399) - 9 432 700 грн. 04 коп. - основного боргу, 715 953 грн. 08 коп. - інфляційних втрат, 170 624 грн. 74 коп. - 3% річних та 154 789 грн. 17 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений та підписаний 20.04.2023.

Суддя Ю.В. Фещенко