Постанова

від 05.09.2023 по справі 904/341/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.09.2023 року м. Дніпро Справа № 904/341/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кощеєва І.М. (доповідач),

суддів: Березкіної О.В., Дарміна М.О..

секретар судового засідання: Манець О.В.

представники сторін:

від позивача: Журавель Р.В. - адвокат, посвідчення адвоката №КВ5999 від 23.11.2017р., довіреності №14/2 від 12.01.2023р.

від відповідача: Заклецький В.В. - адвокат, довіреність №69/335 від 02.01.2023р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

в режимі відеоконференції апеляційну скаргу

Приватного акціонерного товариства "Суха Балка"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2023 р.

(суддя Фещенко Ю.В., повний текст складено 20.04.2023 р.)

у справі № 904/341/23

за позовом

Приватного акціонерного товариства "Промвибух"

(м. Запоріжжя)

до Приватного акціонерного товариства "Суха Балка"

(м. Кривий Ріг Дніпропетровської обл.)

про стягнення заборгованості

за договором купівлі-продажу товару № 1 від 05.01.2015 р.

у загальному розмірі 10 319 277 грн. 86 коп.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

Приватне акціонерне товариство "Промвибух" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства "Суха Балка" заборгованість за договором купівлі-продажу товару № 1 від 05.01.2015 р. у загальному розмірі 10 319 277 грн. 86 коп.. Ціна позову складається з наступних сум: 9 432 700 грн. 04 коп. - основний борг; 715 953 грн. 08 коп. - інфляційні втрати; 170 624 грн. 74 коп. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням Відповідачем зобов`язань за договором купівлі-продажу товару № 1 від 05.01.2015 р. в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений Позивачем у період з 04.01.2022 р. по 10.03.2022 р. товар, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 9 432 700 грн. 04 коп.. На підставі ст. 625 ЦК України, Позивач нарахував та просить суд стягнути з Відповідача інфляційні втрати за загальний період з липня по грудень 2022 року у сумі 715 953 грн. 08 коп., а також 3% річних за загальний період прострочення з 17.06.2022 р. по 12.01.2023 р. у сумі 170 624 грн. 74 коп.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2023 р. позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Промвибух" задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Суха Балка" на користь Приватного акціонерного товариства "Промвибух" - 9 432 700 грн. 04 коп. - основного боргу, 715 953 грн. 08 коп. - інфляційних втрат, 170 624 грн. 74 коп. - 3% річних та 154 789 грн. 17 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Приватне акціонерне товариство "Суха Балка", в якій просить рішення суду від 18.04.2023 р. скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити у повному обсязі.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник вважає оскаржуване рішення суду необґрунтованим, безпідставним, прийнятим після неповного дослідження обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, з порушенням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим рішення підлягає скасуванню.

Водночас, на думку Скаржника, системний аналіз положень Договору дає підстави стверджувати, що обов`язковою передумовою здійснення Відповідачем оплати за партію Товару є надання Позивачем повного пакету документів, передбачених, зокрема, п. 2.3 цього Договору. У випадку не виконання цього обов`язку Позивачем у Відповідача не настає обов`язок здійснювати оплату за Товар, а штрафні санкції до Відповідача за порушення строків розрахунків за Договором не застосовуються, три проценти річних за користування чужими грошовими коштами та індекс інфляційне нараховуються та не сплачуються Відповідачем.

При цьому, Скаржник зазначає, що Позивач не додав до позовної заяви доказів надання Відповідачу повного пакету документів, зокрема, рахунків-фактури, передбачених положеннями Договору, що є передумовою здійснення Відповідачем оплати за поставлений Товар. Відтак, Позивач не надав суду доказів виникнення у Відповідача обов`язку здійснення оплати за Договором. Так як у Відповідача не настав обов`язок здійснити оплату за Договором внаслідок прострочення Позивача, то нарахування 3 % річних, інфляційних втрат за вказаний у позовній заяві період є необгрунтованим та неправомірним.

Крім того, згідно з п. 10.1 Договору Сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання договірних зобов`язань у разі виникнення форс- мажорних обставин та/або обставин непереборної сили після укладення Договору. Компетентним органом - ТПП України було офіційно підтверджено настання форс-мажорних обставин, які фактично тривають з 24.02.2022 р. і по теперішній час.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Від Приватного акціонерного товариства "Промвибух" до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Товариство просить суд залишити рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2023 р. у даній справі без змін, а апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Суха Балка" без задоволення.

В обгрунтування своїх заперечень, Товариство вказує на те, що доводи Відповідача про відсутність обов`язку оплачувати Товар з причин не надання Позивачем повного пакету документів є надуманими та такими, що спростовується зібраними у справі належними доказами. Керуючись ст. ст. 530, 692 ЦК України, строк виконання ПрАТ "СУХА БАЛКА" свого грошового зобов`язання за отриманий Товар за видатковими та товарно-транспортними накладними є таким, що настав, і Відповідач повинен був оплатити Товар негайно після його прийняття та прийняття товаросупровідних документів на нього.

Крім того, у відзиві Товариство посилається на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат не є санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та у отриманні компенсації' від боржника. Відповідно, доводи Апелянта в частині відсутності у Відповідача обв`язку сплатити 3% річних та інфляційних втрат за прострочення грошового зобов`язання є безпідставними.

Товариство також вказує на те, що військова агресія Російської Федерації проти України, що стала підставою для запровадження військового стану, не є форс-мажорною обставиною, яка унеможливлює для ПрАТ "СУХА БАЛКА" здійснити зобов`язання щодо сплати коштів за Товар. В даному випадку, Відповідачем не доведено у встановленому законом порядку неспроможність ПрАТ "СУХА БАЛКА" виконати зобов`язання з оплати Товару у зв`язку з військовою агресією, а також не наданий відповідний сертифікат ТПП України.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.05.2023 р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. (доповідач), судді - Орєшкіна Е.В., Чус О.В..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.05.2023 р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи № 904/341/23. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Суха Балка" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2023 р. у справі № 904/341/23 відкладено до надходження матеріалів оскарження до суду апеляційної інстанції.

Матеріали справи № 904/341/23 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.05.2023 р. апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Суха Балка" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2023 р. у справі № 904/341/23 залишено без руху, надано апелянту строк для усунення недоліків, а саме, для надання суду доказів сплати судового збору.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.06.2023 р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 13.07.2023 р..

Від представника Приватного акціонерного товариства "Суха Балка" - адвоката Заклецького Володимира Віталійовича, надійшло клопотання про його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів. Адреса електронної пошти, що буде використана заявником для входу до системи "EasyCon".

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.06.2023 р. судове засідання у справі № 904/341/23, призначене на 13.07.2023 р., вирішено провести з представником Приватного акціонерного товариства "Суха Балка", в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду ( зал судового засідання № 511 ) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в системі відеокоференцзв`язку "EasyCon" (https://vkz.court.gov.ua/).

12.07.2023 р. в систему "Діловодство спеціалізованого суду" внесено інформаційну довідку, відповідно до якої та з урахуванням п. 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, у зв`язку з перебуванням у відпустці члена колегії - судді Чус О.В. розгляд справи № 904/341/23 в судовому засіданні не відбувся.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.07.2023 р. розгляд апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Суха Балка" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2023 р. у справі № 904/341/23 призначено в судове засідання на 05.09.2023 р..

Розпорядженням керівника апарату суду від 01.09.2023р., у зв`язку з перебуванням у відпустці судді Чус О.В., та у зв`язку зі припиненням повноважень судді Орєшкіної Е.В., відповідно до ст. 123 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 904/341/23, відповідно до п. 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду №2 від 08.10.2018р. зі змінами.

Автоматичною системою документообігу для розгляду справи визначено суддю-доповідача Кощеєва І. М. у складі колегії суддів: Березкіної О.В., Дарміна М.О..

Від представника Приватного акціонерного товариства "Суха Балка" - адвоката Заклецького Володимира Віталійовича, надійшло клопотання про його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів. Адреса електронної пошти, що буде використана заявником для входу до системи "EasyCon": ІНФОРМАЦІЯ_1 , № тел. НОМЕР_1 .

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.09.2023 р., колегією суддів у складі: судді-доповідача Кощеєва І. М.,суддів: Березкіної О.В., Дарміна М.О., прийнято справу № 904/341/23 до свого провадження. Судове засідання у справі №904/341/23, призначене на 05.09.2023р. о 14:00 год., вирішено провести з представником Приватного акціонерного товариства "Суха Балка" в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду (зал судового засідання №511) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в системі відеокоференцзв`язку "EasyCon" (https://vkz.court.gov.ua/).

У судовому засіданні 05.09.2023 р., проведеному в режимі відеоконференції, була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

7. Встановлені судом обставини справи.

05.01.2015 р. між Публічним акціонерним товариством "Євраз Суха Балка", яке в подальшому змінило своє найменування на Приватне акціонерне товариство "Суха Балка" ( Покупець ) та Приватним акціонерним товариством "Промвибух" ( Постачальник ) укладено Договір купівлі-продажу товару № 1, відповідно до умов пункту 1.1. якого Постачальник зобов`язується передати Покупцеві продукцію (далі - товар), а Покупець зобов`язується прийняти у власність і оплатити товар на передбачених договором умовах.

В пункті 13.8. договору сторони визначили, що договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2015 р., але в будь-якому разі до виконання сторонами своїх зобов`язань за договором. Моментом підписання договору є дата підписання, зазначена на першій сторінці договору.

В подальшому сторонами було укладено наступні додаткові угоди до договору:

- 31.12.2015 р. сторонами була укладена додаткова угода № 5 до договору № 1 від 05.01.2015 р., за умовами пункту 1 якої сторони погодили викласти пункт 13.8. договору, у наступній редакції: "Договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2016, але в будь-якому разі до виконання сторонами своїх зобов`язань за договором. Моментом підписання договору є дата підписання, зазначена на першій сторінці договору";

- 30.12.2016 р. сторонами була укладена додаткова угода № 7 до договору № 1 від 05.01.2015 р., за умовами пункту 1 якої сторони погодили викласти пункт 13.8. договору, у наступній редакції: "Договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2017 р., але в будь-якому разі до виконання сторонами своїх зобов`язань за договором. Моментом підписання договору є дата підписання, зазначена на першій сторінці договору";

- 28.12.2017 р. сторонами була укладена додаткова угода № 9 до договору № 1 від 05.01.2015 р., за умовами пункту 2 якої сторони погодили продовжити строк дії договору № 1 від 05.01.2015 р. до 31.12.2018р.;

- 29.12.2018 р. сторонами була укладена додаткова угода № 10 до договору № 1 від 05.01.2015 р., за умовами пункту 1 якої сторони погодили продовжити строк дії договору № 1 від 05.01.2015 р. до 31.12.2019 р.;

- 31.12.2019 р. сторонами була укладена додаткова угода № 12 до договору № 1 від 05.01.2015 р., за умовами пункту 2 якої сторони погодили продовжити строк дії договору № 1 від 05.01.2015 р. до 31.12.2020 р.;

- 07.09.2020 р. сторонами була укладена додаткова угода № 13 до договору № 1 від 05.01.2015 р., за умовами пункту 2 якої сторони погодили продовжити строк дії договору № 1 від 05.01.2015 р. до 31.12.2021 р..

Згідно з пунктом 1.2. договору номенклатурний перелік, асортимент, кількість, ціна і вартість товару узгоджуються сторонами в Специфікаціях (додатках), які після їх підписання є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до пунктів 2.1. та 2.2. договору поставка товару здійснюється партіями. Партія товару - товар, оформлений одним товарно-транспортним документом. Базисні умови, терміни поставки товару, а також відвантажувальні реквізити, узгоджуються сторонами в специфікаціях (додатках) до договору.

Згідно з пунктами 3.1. та 3.2. договору ціна товару встановлюється та узгоджується сторонами відповідно до пункту 1.2. договору. Загальна вартість договору визначається вартістю всіх специфікацій (програма), підписаних за договором, які є невід`ємною частиною договору.

У відповідності до вказаних умов, сторонами були підписані, зокрема, такі Специфікації до договору:

1) Специфікація № 135 від 04.01.2022 р. до договору поставки № 1 від 05.01.2015 р., в якій вони узгодили умови поставки товару на суму 8080 822 грн. 67 коп., зокрема: СРТ - склад покупця у м. Кривий Ріг (цех № 1 "Північний ПАТ "Кривбасвибухпром", згідно Інкотермс 2010). Дозволяються поставки на склади вибухових речовин шахт "Ювілейна" та "ім. Фрунзе" ПрАТ "Суха балка"; умови оплати: 100% - протягом 10-ти календарних днів з моменту поставки партії товару; виробник товару: ПрАТ "Промвибух". Товар новий, 2021-2022 випуску;

2) Специфікація № 136 від 01.02.2022 р. до договору поставки № 1 від 05.01.2015 р., в якій вони узгодили умови поставки товару на суму 8 138 703 грн. 24 коп., зокрема: СРТ - склад покупця у м. Кривий Ріг (цех № 1 "Північний ПАТ "Кривбасвибухпром", згідно Інкотермс 2010). Дозволяються поставки на склади вибухових речовин шахт "Ювілейна" та "ім. Фрунзе" ПрАТ "Суха балка"; умови оплати: 100% - протягом 10-ти календарних днів з моменту поставки партії товару; виробник товару: ПрАТ "Промвибух". Товар новий, 2022 року випуску;

3) Специфікація № 137 від 21.02.2022 р. до договору поставки № 1 від 05.01.2015 р., в якій вони узгодили умови поставки товару на суму 1536 000 грн. 00 коп., зокрема: СРТ - склад покупця у м. Кривий Ріг (цех № 1 "Північний ПАТ "Кривбасвибухпром", згідно Інкотермс 2010). Дозволяються поставки на склади вибухових речовин шахт "Ювілейна" та "ім. Фрунзе" ПрАТ "Суха балка"; умови оплати: 100% - протягом 10-ти календарних днів з моменту поставки партії товару; виробник товару: ПрАТ "Промвибух". Товар новий, 2022 року випуску;

4) Специфікація № 138 від 09.03.2022 р. до договору поставки № 1 від 05.01.2015 р., в якій вони узгодили умови поставки товару на суму 473 836 грн. 80 коп., зокрема: СРТ - склад покупця у м. Кривий Ріг (цех № 1 "Північний ПАТ "Кривбасвибухпром", згідно Інкотермс 2010). Дозволяються поставки на склади вибухових речовин шахт "Ювілейна" та "ім. Фрунзе" ПрАТ "Суха балка"; умови оплати: 100% - протягом 10-ти календарних днів з моменту поставки партії товару; виробник товару: ПрАТ "Промвибух". Товар новий, 2022 року випуску.

У пункті 2.4. договору визначено, що датою поставки товару вважається дата, проставлена на видатковій накладній при отриманні товару, при поставці залізничним транспортом відмітки станції призначення в залізничній накладній, якщо інше не обмовлено специфікацією (додатком).

На виконання умов договору, Позивачем у період з 04.01.2022 р. по 10.03.2022 р. був поставлений Відповідачу товар на загальну суму 16 076 034 грн. 72 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними та товарно-транспортними накладними.

При цьому, факт поставки товару за видатковими накладними № 48 від 17.01.2022 р., №119 від 08.02.2022 р., № 137 від 11.02.2022 р. та № 138 від 11.02.2022 р., які не містять підпису покупця, підтверджується наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними, в яких зазначений товар, що був переданий, а також реквізити видаткових накладних, та які містять підпис та печатку вантажоодержувача.

Товар було отримано представником Відповідача на підставі наявних у матеріалах справи довіреностей.

Протягом розгляду справи судом першої інстанції, жодних заперечень з приводу отримання товару за вказаними вище видатковими накладними відповідачем також не заявлено.

У розділі 4 договору сторонами були визначені умови платежу, зокрема: оплата вартості партії товару (платежі) здійснюється у гривнях на розрахунковий рахунок постачальника, зазначений у договорі, на умовах, зазначених у специфікаціях до договору (пункт 4.1. договору); підставою для оплати узгодженої до відвантаження партії товару є виставлений постачальником рахунок (пункт 4.2. договору); умови оплати кожної партії товару можуть узгоджуватися сторонами у специфікаціях (додатках) до договору. У цьому випадку, умови оплати поширюються тільки на партії товару, передбачені такими специфікаціями (додатками) (пункт 4.3. договору); у разі, якщо документи, зазначені у пункті 2.3. договору, не надано постачальником або оформлені неналежним чином (з порушенням чинного законодавства та умов договору), покупець має право затримати оплату товару до надання постачальником повного комплекту належно оформленої документації, при цьому, термін оплати, вказаний у пункті 4.1. договору, збільшується на період надання документів, зазначених у пункті 2.3. договору, оформлених належним чином (цей пункт відноситься до договорів, в умови оплати з відстрочкою платежу) (пункт 4.4. договору).

Кожна зі спірних Специфікацій містила порядок розрахунків за отриманий товар, а саме: 100% протягом 10-ти календарних днів з моменту поставки партії товару.

Як зазначає позивач та що не заперечується відповідачем, поставлений позивачем у період з 04.01.2022 р. по 10.03.2022 р. товар, був оплачений відповідачем лише частково - на суму 6 643 334 грн. 68 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями за період з 01.02.2022 р. по 10.03.2022 р..

Враховуючи вказане, позивач звертався до відповідача із вимогою - листом від 03.06.2022 р. № 204, в якому вимагав у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги сплатити заборгованість за поставлений товар у розмірі 9 432 700 грн. 04 коп..

Як зазначає Позивач, вказана вимога була залишена Відповідачем без відповіді та задоволення.

Позивач посилається на те, що відповідачем були порушені зобов`язання за договором купівлі-продажу товару № 1 від 05.01.2015 р. в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений позивачем у період з 04.01.2022 р. по 10.03.2022 р. товар, внаслідок чого у Відповідача перед Позивачем утворилась заборгованість в сумі 9 432 700 грн. 04 коп.. На підставі ст. 625 ЦК України Позивач нарахував та просить суд стягнути з Відповідача інфляційні втрати за загальний період з липня по грудень 2022 року у сумі 715 953 грн. 08 коп., а також 3% річних за загальний період прострочення з 17.06.2022 р. по 12.01.2023 р. у сумі 170 624 грн. 74 коп. Вказане і є причиною спору.

За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі, яким в задоволені позову відмовлено.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.

Сутність розглядуваного спору полягає у спонуканні Відповідача до сплати залишку вартості поставленого товару та штрафних санкцій за несвоєчасну оплату вартості поставленого товару та відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів внаслідок порушення ( прострочення у виконанні ) зобов`язань зі своєчасної оплати, обумовленого в договорі товару.

Беручи до уваги правову природу укладеного між Публічним акціонерним товариством "Євраз Суха Балка", яке в подальшому змінило своє найменування на Приватне акціонерне товариство "Суха Балка" ( Покупець ) та Приватним акціонерним товариством "Промвибух" ( Постачальник ) Договору купівлі-продажу товару № 1 від 05.01.2015 р., кореспондуючі права та обов`язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки, які (приписи), в свою чергу, згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України передбачають можливість застосування загальних положень про купівлю-продаж.

Викладене зумовлює погодження із доводами місцевого господарського суду щодо визначення норм матеріального права, у світлі яких має вирішуватися питання відносно розглядуваного спору.

Беручи до уваги встановлену ст. 204 ЦК України та не спростовану в межах цієї справи в порядку ст. 215 цього Кодексу презумпцію правомірності означеного договору, апеляційний суд вважає його належною у розумінні ст. ст. 11, 509 ЦК України та ст. ст. 173, 174 ГК України підставою для виникнення та існування обумовлених таким договором кореспондуючих прав і обов`язків сторін.

Як встановлено ч. 1 ст. 265 ГК України, ст. ст. 655, 662 та 663 ЦК України, Продавець зобов`язаний передати товар, визначений у договорі купівлі-продажу у строк, встановлений договором, разом з товаросупровідними документами. Означений обов`язок ч.1 ст.712 цього Кодексу безпосередньо закріплений і для договору поставки.

Наразі, отримання коштів за поставлений товар та штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання з оплати поставленого товару та відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та трьох процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України є належним об`єктом судового захисту у розумінні ст. 5 ГПК України та ст. 15 ЦК України правом Позивача, примушення Відповідача до сплати яких - є належним способом судового захисту у разі наявності порушення такого зобов`язання з боку останнього.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 202 ГК України та ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи викладене, Відповідач не має правових підстав для ухилення від виконання обов`язку із здійснення своєчасної оплати поставленого товару за договором, що зумовлює право Позивача у разі неповної або несвоєчасної оплати товару на нарахування у відповідності до ст. 625 ЦК України матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів, та трьох процентів річних, а також суми вартості товару у розмірі встановленому умовами договору.

Звертаючись з даним позовом до суду, Позивач зазначає про те, що Відповідачем були порушені зобов`язання за договором купівлі-продажу товару № 1 від 05.01.2015 р. в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений у період з 04.01.2022 р. по 10.03.2022 р. товар, внаслідок чого у Відповідача перед Позивачем утворилась заборгованість в сумі 9 432 700 грн. 04 коп.. На підставі ст. 625 ЦК України Позивач нарахував Відповідачу інфляційні втрати за загальний період з липня по грудень 2022 року у сумі 715 953 грн. 08 коп., а також 3% річних за загальний період прострочення з 17.06.2022 р. по 12.01.2023 р. у сумі 170 624 грн. 74 коп..

Судом першої інстанції встановлено, що враховуючи визначені у Специфікаціях від 04.01.2022 р., 01.02.2022 р., 21.02.2022 р. та від 09.03.2022 р. порядок та строк оплати поставленого у період з 04.01.2022 р. по 10.03.2022 р. товару, строк оплати товару на залишкову суму 9 432 700 грн. 04 коп. є таким, що настав. Також в матеріалах справи наявний лист Відповідача від 06.05.2022 р. № 43.1/802, в якому він підтверджує наявність заборгованості перед Позивачем у розмірі 9 432 700 грн. 04 коп..

Крім того, зі змісту відзиву на позовну заяву також вбачається, що Відповідач не заперечує факт отримання товару, при цьому, вважає, що строк його оплати не настав, з огляду на те, що Позивачем не було надано Відповідачу пакет документів, передбачений, зокрема, пунктом 2.3. договору.

Доводи Скаржника щодо не доведення Позивачем доказів виникнення у Відповідача обов`язку здійснення оплати за Договором, суд апеляційної інстанції відхиляє як безпідставні, виходячи з наступного.

Як слушно зауважив суд першої інстанції, з посиланням на правові позиції викладені в постановах Верховного Суду у справі № 918/537/18 від 02.07.2019 р., у справі № 910/19702/17 від 20.12.2018 р., у справі № 910/21406/17 від 10.10.2018 р., у справі № 910/22589/17 від 05.09.2018 р., у справі № 905/915/17 від 13.07.2018 р. - ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою в розумінні ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 ЦК України, а відсутність рахунку-фактури не звільняє Боржника від обов`язку з оплати наданих товарів (послуг).

За своєю природою рахунок є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти, а в даному випадку такі реквізити містилися, зокрема у договорі поставки та видаткових накладних, складених у період з 04.01.2022 р. по 10.03.2022 р..

Також, слід зазначити, що матеріали справи не містять, а сторонами у справі не надано доказів: звернення Відповідача до Позивача з вимогою надати документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з ним, встановивши при цьому, розумний строк для їх передання; відмови Відповідача від договору купівлі-продажу товару № 1 від 05.01.2015 р.; доказів повного повернення отриманого у період з 04.01.2022 р. по 10.03.2022 р. товару на суму 9 432 700 грн. 04 коп.; відмови від прийняття товару чи вчинення інших дій, які б могли свідчити про невиконання Позивачем своїх зобов`язань за договором у повному обсязі.

Судом встановлено, що доказів на підтвердження повної оплати поставленого позивачем у період з 04.01.2022 р. по 10.03.2022 р. товару на залишкову суму 9 432 700 грн. 04 коп. ( 16 076 034,72 грн. - 6 643 334,68 грн. ) Відповідач не надав, доводи Позивача щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, не спростував.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Такі висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 р. у справі № 646/14523/15-ц, від 18.03.2020 р. у справі № 902/417/18 (пункт 8.35).

Також Велика Палата Верховного Суду зазначала, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою ( постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 р. у справі № 902/417/18 (пункт 8.22)).

Крім того, Верховний Суд неодноразово зазначав, що оскаржене судове рішення належить залишати без змін за наявності незначних порушень закону, які вже були усунені при розгляді справи, або ж таких, які можуть бути виправлені судом апеляційної інстанції (постанови Верховного Суду від 18.04.2022 р. у справі № 522/18010/18, від 28.09.2022 р. у справі № 343/131/17, від 05.10.2022 р. у справі № 757/72370/17 тощо).

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду погоджується з судом першої інстанції, що вимоги Позивача в є обґрунтованими та доведеними належними доказами, у зв`язку з чим підлягають задоволенню, оскільки зобов`язання повинні виконуватись належним чином та у встановлені строки.

З приводу обставин, наведених Скаржником щодо наявності форс-мажорних обставин, то як вірно зазначив суд першої інстанції форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань, стороною договору має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання.

Так, у розділі 11 договору сторонами були визначені умови щодо форс-мажорних обставин, а саме: сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання договірних зобов`язань у разі виникнення форс-мажорних обставин після укладення договору (пункт 11.1. договору); до обставин непереборної сили належать: стихійні лиха, пожежа, військові конфлікти, терористичні акти, громадські заворушення, страйки, а також рішення і розпорядження урядових і державних органів, будь-які інші події і факти, що знаходяться поза волею і контролем сторін, і якщо ці обставини вплинули на виконання договору. У цьому випадку термін виконання зобов`язань за договором відсувається на час, протягом якого діяли форс-мажорні обставини (пункт 11.2. договору); сторона, для якої створилася неможливість виконання зобов`язань, внаслідок виникнення форс-мажорних обставин, зобов`язана сповістити іншу сторону про це, в письмовому вигляді, протягом 10-ти календарних днів факсом або телеграмою про настання, припинення, характері несприятливих обставин, що настали і про можливі наслідки. Зазначені обставини мають бути належним чином підтверджені Торгово-промисловою палатою України (пункт 11.3. договору).

Доказів виконання вказаних вище умов Відповідачем матеріали справи не містять.

Крім того, 05.01.2015 р. сторонами був підписаний протокол розбіжностей до договору, за умовами якого сторони погодили внести зміни до деяких пунктів договору, зокрема, до пункту 11.4. договору, та викласти його у такій редакції: "У випадку дії форс-мажорних обставин більше 90 днів, кожна із сторін має право розірвати договір в односторонньому порядку без відшкодування контрагенту виниклих збитків, за винятком розрахунку за фактично поставлений товар та повернення грошових коштів за непоставлений товар."

Відповідно до частини 1 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України", Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.

Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 р. № 2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022 р.. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 р. до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.

Відповідно до ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо.

Ст. 218 ГК України унормовує, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Ст. 617 ЦК України встановлено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

За загальним правилом, неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання ( частина 1 ст. 617 ЦК України).

Тобто, можливе звільнення від відповідальності за невиконання, а не від виконання в цілому. В будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

Верховний Суд у постанові від 25.01.2022 р. по справі № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд і у постанові від 16.07.2019 р. по справі № 917/1053/18, зазначивши, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

Як вірно зазначив місцевий господарський суд - Відповідачем не надано належних та допустимих, у розумінні статей 76, 77 ГПК України, доказів існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах із Позивачем по договору купівлі-продажу товару № 1 від 05.01.2015 р., як і не надано обґрунтованих причинно-наслідкових зв`язків між введенням 24.02.2022 р. в Україні воєнного стану та неможливістю виконання Відповідачем своїх зобов`язань за вказаним договором. Введення воєнного стану на території України не означає, що Відповідач не може здійснювати господарську діяльність та набувати кошти, адже протилежного відповідачем не доведено відповідними доказами. Більше того, держава на даний час заохочує розвиток підприємницької діяльності з метою позитивного впливу на економіку країни (зменшення податків, митних платежів тощо). Відповідач не надав доказів того, що підприємство повністю зупинило роботу у зв`язку з воєнним станом, що всі працівники (чи їх частина), керівник підприємства, інші посадові особи мобілізовані та перебувають у складі Збройних Сил України, тимчасово не виконують професійні обов`язки у зв`язку з воєнними діями, все, або частина складу рухомого майна підприємства задіяні під час тих чи інших заходів, що б перешкоджало суб`єкту господарювання здійснювати підприємницьку діяльність під час введеного воєнного стану. В даному випадку сторона не надала доказів, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов`язань за договором.

Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.

Викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги Відповідача.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.

За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення залишенню без змін.

13. Судові витрати.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Суха Балка" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2023 р. у справі № 904/341/23 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст.ст. 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 06.09.2023 р.

Головуючий суддя І.М. Кощеєв

Суддя О.В. Березкіна

Суддя М.О. Дармін