Рішення

від 21.04.2023 по справі 904/1141/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.04.2023м. ДніпроСправа № 904/1141/23За позовом Приватного підприємства "Діп-Транс", м. Кропивницький

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Дніпроагро", м. Дніпро

про стягнення 54 846,19грн

Суддя Євстигнеєва Н.М.

Без виклику (повідомлення) учасників

С У Т Ь С П О Р У:

Приватного підприємства "Діп-Транс" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, яким просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Дніпроагро" заборгованість у розмірі 54 846,19грн, з яких:

- основний борг у розмірі 35 056,80грн;

- 3 % річних у розмірі 3 118,21грн;

- втрати від інфляції у розмірі 16 671,18грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №ТП-00047 перевезення вантажів автомобільним транспортом від 14 січня 2019 року в частині повної та своєчасної оплати.

Також позивач просить стягнути з відповідача судовий у розмірі 2684,00грн та витрати на оплату професійної правничої допомоги в сумі 3 500,00грн. Позивач зазначає, що докази понесених судових витрат будуть надані суду та відповідачу у строки передбачені ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.03.2023 справу №904/1141/23 передано на розгляд судді Євстигнеєвої Н.М.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.03.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у порядку письмового провадження.

Відповідач правом на подання відзиву на позов з викладенням письмових пояснень у межах визначеного законом і судом строків не скористався, клопотань про необхідність витребування доказів чи прийняття від нього додаткових доказів не заявляв, як не заявляв і про бажання надати власні пояснення по суті спору.

Про розгляд справи відповідач повідомлявся рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення (ухвали суду) за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: просп. Дмитра Яворницького, 1-А, оф. 702, м. Дніпро, 49005.

Направлена судом на адресу відповідача ухвала про порушення провадження повернута підприємством зв`язку з відміткою: "адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с. 50-53).

Відповідно до п.4 ч.6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Суд звертає увагу, що адреса, зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є офіційним місцезнаходженням відповідача. Отже, якщо відповідач за власним волевиявленням не скористався правом отримати кореспонденцію, а тому відповідач вважається таким, що повідомлений про розгляд справи.

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/15442/17 та від 04.12.2018 у справі №921/32/18.

Крім того, Верховний Суд в постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 зазначив, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).

Отже, відповідач вважається таким, що повідомлений про відкриття провадження у справі належним чином.

Судом також враховано, що за приписами ч.1 ст.9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 07.03.2023 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з частиною дев`ятою статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи приписи частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення підписано без його проголошення.

Розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

14 січня 2019 року між Приватним підприємством "Діп-Транс" (перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Дніпроагро" (замовник) укладено договір №ТП-00047 перевезення вантажів автомобільним транспортом (а.с. 9-11).

Відповідно до пункту 1.1 договору перевізник зобов`язується на протязі усього строку дії цього договору за завданнями замовника у встановлені строки приймати і доставляти довірений йому замовником вантаж автомобільним транспортом до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу замовника, а замовник зобов`язується оплачувати належним чином надані перевізником послуги.

Перевізник здійснює перевезення вантажів на підставі письмової заявки, у якій сторони узгоджують всю необхідну для виконання умов цього договору інформацію, а саме: найменування замовника; найменування, характеристика, кількість вантажу; адреси, дата та час (години) завантаження і розвантаження вантажу; найменування та реквізити вантажоодержувача; вартість послуги (п. 2.1 договору).

3аявка на перевезення вантажів подається замовником не менше, ніж за одну добу до моменту подання автомобіля до пункту завантаження. У разі термінового перевезення вантажів за згодою сторін замовник подає, а перевізник приймає до виконання заявку в той самий день, але не менше, ніж за одну годину до моменту подання автомобіля до пункту завантаження. Перевізник на протязі однієї години з моменту отримання заявки від замовника зобов`язується підтвердити прийняття заявки або надання відмови від її виконання. У разі направлення перевізником на адресу замовника підписаної уповноваженою особою перевізника отриманої заявки, така заявка вважається погодженою сторонами і прийнятою до виконання перевізником (п. 2.2 договору).

Сторони домовилися, що передача заявок і інших документів за цим договором може здійснюватися за допомогою електронної пошти. Сторони для цього узгодили наступні реквізити: електронна пошта уповноваженого представника замовника ІНФОРМАЦІЯ_1; електронна пошта уповноваженого представника перевізника ІНФОРМАЦІЯ_2 (п. 2.3 договору).

За пунктом 3.1.12 договору перевізник зобов`язаний протягом трьох календарних днів з дати передання вантажу вантажоодержувачу надати замовнику Акт виконаних робіт (послуг).

Замовник зобов`язаний, зокрема своєчасно подати заявку на перевезення вантажу, зазначивши усі необхідні відомості для здійснення перевізником перевезення вантажу (п. 3.2.1); здійснити своєчасну та повну оплату за послуги по перевезенню перевізнику в порядку та згідно умов, передбаченим цим договором та заявок (п. 3.2.6).

За умовами п. 4.1 договору надання послуг по цьому договору фіксується двостороннім Актом виконаних робіт (послуг), який складається у двох примірниках, по одному для кожної із сторін, підписується уповноваженими представниками перевізника й замовника та засвідчується печатками сторін та повинен містити наступну інформацію: найменування замовника; найменування вантажу: дата і маршрут(и)/відстань перевезення; марка автомобіля, державний реєстраційний номер автомобіля і причепу; номер товарно-транспортної накладної; вартість перевезення.

Загальна сума цього договору складається із сум вартостей підписаних обома сторонами Актів виконаних робіт (послуг) (п. 4 .2 договору).

Вартість послуг зазначається та узгоджується сторонами безпосередньо у заявці до початку перевезення вантажів (п. 4.3 договору).

Згідно п. 4.4 договору послуги вважаються виконаними належним чином, якщо вантаж доставлено у відповідності до умов узгоджених сторонами у відповідній заявці.

Надані послуги з перевезення підтверджуються товарно-транспортною накладною. Актом виконаних робіт (послуг) і документами, що підтверджують передавання вантажу вантажоодержувачу з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу згідно чинного законодавства України (п. 4.5 договору).

За умовами пункту 4.6 договору замовник оплачує послуги з перевезення на підставі виставленого перевізником рахунку-фактури протягом 7 (семи) банківських днів з моменту передавання вантажу вантажоодержувачу, але у будь-якому випадку не раніше надання перевізником усіх документів згідно п. 4.5 цього договору і з урахуванням п. 5.3, 5.4.1 цього договору.

Підставою для виставлення рахунку-фактури є дані підписаного сторонами Акту виконаних робіт (послуг), відмітки замовника у супровідних документах, а також акти, складені для підтвердження фактів, які можуть бути підставою для покладання на перевізника матеріальної відповідальності (п. 4.7 договору).

Замовник має право затримати оплату перевезення, якщо будь-які документи, надані перевізником, не відповідають вимогам чинного законодавства України і/чи містять помилки або невідповідності, пропорційно кількості днів, протягом яких такі помилки і/чи невідповідності будуть виправлені та/або документи будуть приведені у відповідність до чинного законодавства України і передані замовнику (п. 4.8 договору).

У разі відсутності претензій у замовника до якості перевезення, замовник підписує наданий перевізником Акт виконаних робіт (послуг). За наявності претензій щодо якості перевезення замовник надає перевізнику мотивовану письмову відмову від прийняття послуг. У разі наявності у замовника претензій щодо якості наданих перевізником послуг, строк оплати продовжується на кількість днів, протягом яких сторони врегульовували розбіжності (п. 4.9 договору).

Відповідно до п. 5.1 договору за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність відповідно до договору, а у випадках неврегульованих умовами договору згідно діючого законодавства України. Сторони відшкодовують одна одній збитки, заподіяні неналежним виконанням своїх зобов`язань по цьому договору.

У разі порушення замовником строків оплати наданих перевізником послуг, крім випадків передбачених п. 4.9, 4.10 та розділом 6 цього договору, замовник зобов`язаний на вимогу перевізника сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення (п. 5.5 договору).

Цей договір набуває чинності з дати його підписання обома сторонами і діє до 31 грудня 2019 року, але у будь-якому випадку до повного належного виконання сторонами своїх зобобов`язань по ньому (п. 9.1 договору).

Термін дії даного договору може бути продовжений за взаємною згодою сторін, шляхом укладення додаткової угоди до даного договору. Закінчення терміну договору не звільняє сторін від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії даного договору (п. 9.2 договору).

Дострокове розірвання договору можливе лише за письмовою згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законодавством України (п. 9.4 договору).

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками без зауважень та заперечень до нього.

Згідно статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В матеріалах справи відсутні докази того, що спірний договір визнавався недійсним в судовому порядку.

Так, жодна із сторін письмово не виявила бажання припинити дію договору. Відтак, договір №ТП-00047 перевезення вантажів автомобільним транспортом від 14.01.2019 був чинним протягом спірного періоду.

На виконання умов договору Приватним підприємством "Діп-Транс" надано відповідачу транспортні послуги з автоперевезення шроту соняшника (з розрахунку 450,00грн без ПДВ за одну тонну продукції) на загальну суму 117 612,00грн, що підтверджується актами надання послуг:

№23 від 29.02.2020 на суму 35 056,80грн (64,92т) (а.с. 13);

№10 від 28.01.2020 на суму 33 156,00грн (61,4т) (а.с. 21);

№4 від 16.01.2020 на суму 33 091,20грн (61,28т) (а.с. 25);

№5 від 18.01.2020 на суму 16 308,00грн (30,2т) (а.с. 29).

Зазначені акти надання послуг містять посилання на договір №ТП-00047 від 14.01.2019 та підписи сторін скріплені печатками підприємств.

Надання відповідачу послуг з перевезення вантажу підтверджується також наявними в матеріалах справи товарно-транспортними та податковими накладними. Також відповідачу були виставлені відповідні рахунки на оплату.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Дніпроагро" частково розрахувалося за надані автотранспортні послуги, сплатило на рахунок позивача 82 555,20грн, що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача (а.с. 23, 27, 31).

Залишок несплаченої суми становить 35 056,80грн (117612,00грн - 82 555,20грн), а саме за актом надання послуг №23 від 29.02.2020.

03.02.2023 на адресу відповідача позивачем направлена претензія від 03.02.2023 з вимогою здійснити оплату за рахунком №23 від 29.02.2020 у розмірі 35 056,80грн до 20.02.2023 (а.с. 32-33).

Згідно витягу з офіційного сайту Акціонерного товариства "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштового відправлення №2500676222693, претензія отримана відповідачем 08.02.2023 та залишена без задоволення.

Станом на час звернення позивача з позовом до суду заборгованість за договором №ТП-00047 перевезення вантажів автомобільним транспортом від 14.01.2019 у сумі 35 056,80грн відповідачем не сплачена.

Позивач просить стягнути з відповідача основний борг у розмірі 35 056,80грн, 3 % річних у розмірі 3 118,21грн та інфляційні втрати у розмірі 16 671,18 що і є причиною виникнення спору.

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з укладенням договору на надання автотранспортних послуг, строк дії договору, строк та порядок надання послуг, загальна вартість наданих за договором послуг, порядок оплати за надані послуги, наявність заборгованості за надані послуги, наявність оплати, наявність/відсутність підстав для застосування відповідальності за порушення зобов`язань за договором.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Так, укладений між сторонами по справі договір є підставою для виникнення у сторін договору зобов`язань відповідно до ст. 173, 174 ГК України (ст. 11, 202, 509 ЦК України). В свою чергу згідно ст. 629 ЦК України вказаний договір є обов`язковим для виконання його сторонами.

Відповідно до положень ч.1 ст. 307 Господарського кодексу України (аналогічної ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України) за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно частини 2 статті 307 Господарського кодексу України (аналогічної ч. 2 ст. 909 Цивільного кодексу України) договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статті 173 Господарського кодексу України один суб`єкт господарського зобов`язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб`єкта, а інший суб`єкт має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

За ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За умовами п. 4.6 договору замовник оплачує послуги з перевезення на підставі виставленого перевізником рахунку-фактури протягом 7 (семи) банківських днів з моменту передавання вантажу вантажоодержувачу, але у будь-якому випадку не раніше надання перевізником усіх документів згідно п. 4.5 цього договору і з урахуванням п. 5.3, 5.4.1 цього договору.

З огляду на положення спірного договору відповідач повинен був оплатити вартість наданих послуг:

за актом №23 від 29.02.2020 на суму 35 056,80грн (ТТН №000001688 від 27.02.2020 та ТТН №000001692 від 28.02.2020) є таким, що настав 10.03.2020, прострочка з 11.03.2020.

Будь-яких доказів своєчасної оплати заявленої позивачем до стягнення заборгованості у сумі 35 056,80грн відповідачем відповідно до положень статей 13,74 ГПК України під час розгляду справи не надано, а судом таких обставин не встановлено.

За наведеного, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 35 056,80грн визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З аналізу зазначеної норми випливає, що нарахування 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу, а також 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Позивачем заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 3 118,21грн за період із 11.03.2020 по 26.02.2023 та інфляційні втрати за період із березня 2020 року по січень 2023 року у розмірі 16 671,18грн.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, судом встановлено його арифметичну вірність (тобто помилок не виявлено).

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом третім частини третьої статті 129 Конституції України та статями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Враховуючи вищевикладене, надавши відповідну юридичну оцінку всім доказам наявним в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, стягненню з відповідача підлягає основний борг у сумі 35 056,80грн, 3% річних у розмірі 3 118,21грн, втрати від інфляції у розмірі 16 671,18грн, а всього 54 846,19грн.

При зверненні до господарського суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 684,00грн, що підтверджується платіжним дорученням №190 від 24.02.2023 (а.с. 8). Зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України підтверджено випискою.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача у сумі 2684,00грн.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Приватного підприємства "Діп-Транс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Дніпроагро" про стягнення 54 846,19грн - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Дніпроагро" (просп. Дмитра Яворницького, буд. 1-А, оф. 702, м. Дніпро, 49005; ідентифікаційний код 36161054) на користь Приватного підприємства "Діп-Транс" (вул. Шульгиних, буд. 10/14, м. Кропивницький, Кіровоградська обл., 25006; ідентифікаційний код 38613953) основний борг у розмірі 35 056 (тридцять п`ять тисяч п`ятдесят шість)грн 80 коп., 3% річних у сумі 3 118 (три тисячі сто вісімнадцять)грн 21коп., інфляційні втрати у сумі 16 671 (шістнадцять тисяч шістсот сімдесят одна)грн 18коп. та витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири)грн 00коп., видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення підписано - 21.04.2023

Суддя Н.М. Євстигнеєва