Рішення

від 21.04.2023 по справі 908/634/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 34/57/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.04.2023 Справа № 908/634/23

м.Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О.,

розглянув у спрощеному позовному провадженні,

без виклику представників сторін,

справу № 908/634/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімпромторг», ідентифікаційний код юридичної особи 31686419 (вул. Авраменка, буд. 7, кв. 190, м. Запоріжжя, 69120)

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Запорізький електровозоремонтний завод», ідентифікаційний код юридичної особи 01056273 (вул. Залізнична, буд. 2, м. Запоріжжя, 69095)

про стягнення 250 101 грн 94 коп.

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Хімпромторг» про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Запорізький електровозоремонтний завод» 250 101 грн 94 коп.

Як вбачається з позовної заяви позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення заборгованості за договорами поставки № 210629-3 від 29.06.2021, № 211029-4 від 29.10.2021, № 210413-3 від 13.04.2021, № 220210-4 від 10.02.2022, № 211230-8 від 30.12.2021 на загальну суму 175 933 грн 41 коп. та видатковою накладною № Х-00000055 від 23.12.2022 на суму 26 956 грн 43 коп.

Також у зв`язку з порушенням відповідачем строків оплати за отриманий товар позивачем нараховано пеню в сумі 16 532 грн 93 коп., 3% річних в сумі 4 135 грн 64 коп. та інфляційні втрати в сумі 26 543 грн 53 коп.

На підставі викладеного, посилаючись на ст.ст. 525, 526, 839 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 232 Господарського кодексу України, позивач просить суд позов задовольнити та стягнути 250 101 грн 94 коп. за п`ятьма договорами поставки та однією позадоговірною поставкою, а також заявляє про 8 000 грн 00 коп. витрат на професійну (правову) допомогу.

У позові позивач просив суд розглянути справу у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.02.2023 справу № 908/634/23 передано для розгляду судді Науменку А.О.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 01.03.2023 у справі № 908/634/23 позовна заява прийнята судом до розгляду. Ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, розгляд справи по суті розпочати через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Сторони належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, зокрема поштовим зв`язком, електронною поштою. Відповідачем ухвала суду отримана поштою 07.03.2023, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення.

Відповідно до частин 2 і 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

28.03.2023 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач посилається на не укладення між сторонами договору поставки 210413-3 від 30.04.2021. Щодо інших договорів, то відповідач вважає, що строк оплати за договором не настав, у зв`язку з неотриманням відповідачем рахунків. Посилається не неправомірне стягнення пені більше ніж шість місяців та враховуючи воєнний стан, а також те, що підприємство відповідача знаходиться у районі проведення бойових дій і має стратегічне значення для економіки та безпеки держави, часткову оплату, просить зменшити розмір пені, у разі задоволення позову. Щодо інфляційних втрат, відповідач посилається на їх помилкове нарахування.

Відзив прийнятий судом до розгляду, строк на його подання поновлений з поважних причин, викладених у відзиві.

У відповіді на відзив, прийнятої судом до розгляду, позивач посилається на описку у позовній заяві щодо дати договору № 210413-3 від 13.04.2021 та його укладення між сторонами. Вказує на те, що ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів ст. 212 Цивільного кодексу України та не є прострочення кредитора у розумінні ст. 613 Цивільного кодексу України, а отже не звільняє від обов`язку оплатити товар. Посилається на правомірне нарахування пені, враховуючи продовження відповідного строку на строк дії карантину в Україні. Вважає, що відповідачем не обґрунтовано підстави для зменшення пені. Щодо правничої допомоги позивач надав розрахунок та просить стягнути з відповідача 10500 грн 00 коп. відповідних витрат.

У запереченнях на відповідь на відзив, прийнятих судом до розгляду, відповідач вважає відповідь на відзив необґрунтованою і зауважує, що товарно-транспортні та видаткові і податкові накладні не містять посилання на договір поставки № 210413-3 від 13.04.2021.

Згідно з ч. ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Статтею 248 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

21.04.2023 судом ухвалено рішення у даній справі.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Хімпромторг» (постачальником, позивачем у справі) та Приватним акціонерним товариством «Запорізький електровозоремонтний завод» (замовником, відповідачем у справі) укладені договори поставки, які за своїм змістом, формою та істотними умовами є ідентичними.

Так, між сторонами було укладено:

1) Договір № 210629-3 від 29.06.2021, за яким здійснювались поставки за видатковими накладними:

-№Х-00000111 від 17.12.2021 (довіреність№2080 від 16.12.21 Єрко О.П) сума: 6000,00 грн,

-№Х-00000012 від 07.02.2022 (довіреність №159 від 04.02.22 Єрко О.П) сума: 26394,00 грн,

-№Х-00000013від 11.02.2022 (довіреність№159 від 04.02.22 Єрко О.П) сума: 2544,00 грн.

2) Договір № 211029-4 від 29.10.2021, за яким здійснювались поставки за видатковими накладними:

- №Х-00000107 від 06.12.2021 (довіреність №1996 від 06.12.21 Єрко О.П) сума: 31337,28 грн,

-№Х-00000015від 16.02.2022р (довіреність№220 від 16.02.22 Єрко О.П) сума: 31337,28 грн.

3) Договір № 210413-3 від 13.04.2021, за яким здійснювались поставки за видатковими накладними:

№Х-00000114 від 17.12.2021 (довіреність№1996від 16.12.21р. Проскуріна І.І.) сума: 4999,72 грн,

-№Х-00000002 від 04.01.2022 (довіреність№2191 від 04.01.22 Проскурін І.І.) сума: 15858,42 грн,

-№Х-00000014 від 11.02.2022 (довіреність №190 від 10.02.22 Нікішенко С.В.) сума: 15342,71 грн.

4) Договір №220210-4 від 10.02.2022, за яким здійснювалась поставка за видатковою накладною: №Х-00000016 від 16.02.2022 (довіреність №229 від 16.02.22 Єрко О.П) сума: 20880,00 грн.

5) Договір №211230-8 від 30.12.2021р. за яким здійснювалась поставка за видатковою накладною: №Х-00000008 від 10.01.2022 (довіреність №2191 від 04.01.22 Проскуріна І.І.) сума: 21240,00 грн.

Відповідно до пункту 1.1. договорів №210629-3 від 29.06.2021, №211029-4 від 29.10.2021, №210413-3 від 13.04.2021, №220210-4 від 10.02.2022, №211230-8 від 30.12.2021, постачальник зобов`язувася у 2021 році поставити (передати у власність) замовникові товари, зазначені в Специфікаціях (додатках) до цього Договору, а замовник - прийняти та оплатити такі товари на умовах цього Договору.

Пунктом 1.2. вищезазначених договорів визначено, що найменування, номенклатура, асортимент, марка, кількість товарів: відповідно до Специфікації (додатку) до цього Договору.

Згідно з п. 1.3 договорів, обсяги закупівлі товарів за цим Договором і сума (загальна вартість) Договору можуть бути зменшені замовником в односторонньому порядку залежно від реального фінансування видатків (реального фінансування Договору, зміни фінансового та або виробничого плану).

Станом на день подання позову заборгованість за вищевказаними договорами склала 175 933 грн 41 коп.

Також, позивачем на підставі рахунку №Х-00000109 від 21.12.2022 поставлено відповідачеві товар на суму 26 956 грн 43 коп., що підтверджується видатковою накладною №Х-00000055 від 23.12.2022.

Оплату відповідач за вказаною поставкою товару також не здійснив.

Враховуючи наявність у відповідача перед позивачем простроченої заборгованості у розмірі 175 933 грн 41 коп. за вищевказаними договорами та видатковою накладною № Х-00000055 від 23.12.2022 на суму 26 956 грн 43 коп., позивач звернувся до суду з даним позовом.

Стягнення з Приватного акціонерного товариства «Запорізький електровозоремонтний завод» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімпромторг» 175 933 грн 41 коп. заборгованості за договорами поставки, 26 956 грн 43 коп. суми боргу за позадоговірною поставкою, 26 543 грн 53 коп. інфляційних втрат, 4 135 грн 64 коп. 3% річних, 16 532 грн 93 коп. пені, судового збору та 10500 грн 00 коп. витрат професійну правничу допомогу було предметом судового розгляду у даній справі.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Правовідносини сторін є господарськими та врегульовані договорами поставки № 210629-3 від 29.06.2021, № 211029-4 від 29.10.2021, № 210413-3 від 13.04.2021, № 220210-4 від 10.02.2022, № 211230-8 від 30.12.2021 на загальну суму 175 933 грн 41 коп. та видатковою накладною № Х-00000055 від 23.12.2022 на суму 26 956 грн 43 коп., які за своєю правовою природою є договорами поставки.

Приписами ст. 6 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною першою ст. 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарське зобов`язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України).

Сторони досягли всіх істотних умов відносно вказаного виду договору.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договорів поставки, позивач поставив відповідачеві товар, що підтверджується такими документами:

За Договором №210629-3 від 29.06.2021 здійснювались поставки за видатковими накладними:

- №Х-00000111 від 17.12.2021 сума: 6000,00 грн (кінцева дата сплат и 17.03.2022, з 18.03.2022 починається прострочення);

- №Х-00000012 від 07.02.2022 сума: 26394,00 грн (кінцева дата сплати 08.05.2022, з 09.05.2022 починається прострочення);

- №Х-00000013 від 11.02.2022 сума: 2544,00 грн (кінцева дата сплати 12.05.2022, з 13.03.2022 починається прострочення).

Відповідно до п. 4.2. Договору замовник здійснює оплату поставленого товару (поставленої партії товару) протягом 90 (дев`яносто) днів з дати підписання сторонами видаткової накладної.

За договором № 211029-4 від 29.10.2021 здійснювались поставки за видатковими накладними:

- №Х-00000107 від 06.12.2021 сума: 31337, 28 грн (кінцева дата сплати 20.01.2022, з 21.01.2022 починається прострочення).

- №Х-00000015 від 16.02.2022 сума: 31337,28 гри (кінцева дата сплати 04.04.2022, з 05.04.2022 (наступний робочий день за днем на який припадав вихідний) починається прострочення).

Відповідно до п. 4.2. договору замовник здійснює оплату поставленого товару (поставленої партії товару) протягом 45 (сорока п`яти) днів з дати підписання сторонами видаткової накладної.

За договором №210413-3 від 13.04.2021 за яким здійснювались поставки за видатковими накладними:

- №Х-00000114 від 17.12.2021 сума: 4999,72 грн (кінцева дата сплати 17.03.2022, з 18.03.2022 починається прострочення);

- №Х-00000002 від 04.01.2022 сума: 15858,42 грн (кінцева дата сплати 04.04.2022, з 05.04.2022 починається прострочення);

- №Х-00000014 від 11.02.2022 сума: 15342,71 грн (кінцева дата сплати 12.05.2022, з 13.05.2022 починається прострочення).

Відповідно до п. 4.2. договору замовник здійснює оплату поставленого товару (поставленої партії товару) протягом 90 (дев`яносто) днів з дати підписання сторонами видаткової накладної.

За договором №220210-4 від 10.02.2022 здійснювались поставки за видатковими накладними:

- №Х-00000016 від 16.02.2022 сума: 20880,00 грн (кінцева дата сплати 18.03.2022, з 19.03.2022 починається прострочення).

Відповідно до п. 4.2. договору замовник здійснює оплату поставленого товару (поставленої партії товару) протягом 30 (тридцяти) днів з дати підписання сторонами видаткової накладної.

За договором №211230-8 від 30.12.2021здійснювались поставки за видатковими накладними:

- №Х-00000008 від 10.01.2022 сума: 21240,00 грн (кінцева дата сплати 24.02.2022, з 25.02.2022 починається прострочення).

Відповідно до п. 4.2. договору замовник здійснює оплату поставленого товару (поставленої партії товару) протягом 45 (сорока п`яти) днів з дати підписання сторонами видаткової накладної.

Так, договори підписані з боку обох сторін, до договорів складені додаткові угоди, специфікації.

Видаткові накладні містять підпис з боку відповідача та підписані без зауважень.

Матеріали справи також містять довіреності на отримання товару та товарно-транспортні накладні.

Щодо спірних поставок в матеріалах справи також містяться податкові накладні та квитанції про їх відповідну реєстрацію в ЄРПН.

Враховуючи, що відповідачем не надані докази оплати товару, отриманого за вищевказаними видатковими накладними, суд вважає доведеними та правомірно заявленими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 175 933 грн 41 коп. заборгованості за вищевказаними договорами поставки.

Посилання відповідача на не укладення між сторонами договору поставки № 210413-3 від 30.04.2021, судом до уваги не приймається, оскільки у позові та первинних документах щодо цього договору допущено описку у даті його укладення. Як свідчить додана до матеріалів справи копія договору № 210413-3, договір укладено 13.04.2021 і видаткова накладна № Х00000114 від 17.12.2021 підтверджує поставку товару на суму 22 452 грн 30 коп. саме за договором № 210413-3 від 13.04.2021.

Ненадання рахунку на оплату, відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України та умов договорів поставок не змінює строк виконання грошового зобов`язання (з дати підписання сторонами видаткової накладної) та не є відкладальною умовою та простроченням кредитора, а отже, не звільняє від відповідного обов`язку оплатити отриманий товар.

Також слід зазначити, що матеріалами справи підтверджується поставка товару позивачем відповідачеві на підставі рахунку-фактури №Х-00000109 від 21.12.2022 на суму 26 956 грн 43 коп., що підтверджується видатковою накладною №Х-00000055 від 23.12.2022.

Згідно з ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Доказів оплати товару на суму 26 956 грн 43 коп., поставленого за видатковою накладною №Х-00000055 від 23.12.2022 відповідачем не надано, отже суд вважає обґрунтованими, документально підтвердженими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 26 956 грн 43 коп. боргу за вказаними господарськими зобов`язаннями.

Згідно з ч. 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження своїх вимог.

Таким, чином вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 202 889 грн 84 коп. основної заборгованості (175 933 грн 41 коп.- за договорами поставки + 26956 грн 43 коп. за видатковою накладною №Х-00000055 від 23.12.2022) підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 26 543 грн 53 коп. інфляційних втрат та 4 135 грн 64 коп. інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Три відсотки річних - це спосіб захисту майнового права і інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок включаються й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Сплата відсотків річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Судом перевірено розрахунок 3% річних та інфляційних втрат позивача за допомогою ІПС «Законодавство» та визнано обґрунтованими та правомірно заявленими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 4 135 грн 64 коп. 3% річних за загальний період з 13.05.202 по 22.02.2023 на суму боргу 175 933 грн 41 коп. за договорами поставки та 26 543 грн 53 коп. інфляційних втрат за загальний заявлений період: травень 2022-січень 2023 на суму боргу 175 933 грн 41 коп. за договорами поставок.

При цьому, суд зазначає, що розрахунки інфляційних втрат, здійснені позивачем відповідають Рекомендаціям відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених в листі Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р та відповідній судовій практиці з цього питання. Аналогічний висновок міститься у постанові ОП КГС ВС від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 роз`яснив, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Задовольняються і вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені в сумі 16 532 грн 93 коп. за загальний період прострочення з 13.05.2022 по 23.02.2023 на суму боргу 175 933 грн 41 коп. за договорами поставки, з урахуванням такого.

Відповідно до п. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 № 543/96-ВР «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 7.2.1 договорів поставок, у разі порушення строків оплати отриманого товару, замовник сплачує постачальнику пеню в розмірі половини облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день.

Позивачем правомірно нараховано відповідачеві 16 532 грн 93 коп. пені за загальний період з 13.05.2022 по 23.02.2023, враховуючи, що Постановою Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2022 № 1423 термін дії карантину було подовжено до 30.04.2023, а Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням короновірусної хвороби» від 30.03.2020 року № 540-ІХ внесено зміни до законодавчих актів, зокрема розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Господарського кодексу України доповнено пунктом 7 такого змісту: « 7. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Відповідачем жодним чином не обґрунтовано підстави для зменшення розміру пені та не надано доказів щодо наявності таких підстав.

У рішенні №7-рп/20ІЗ від 11.07.2013 Конституційного суду України у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_1 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» визначено, що зобов`язання повинні ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Позивач і відповідач є господарюючими суб`єктами і вони несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Зменшення заявленого штрафу, який нараховується за неналежне виконання стороною своїх зобов`язань кореспондується із обов`язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України , ст. 233 Господарського кодексу України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом, а не обов`язком суду, яке вирішується судом на власний розсуд із урахуванням конкретних обставин справи (винятковості обставин справи). Отже, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду (аналогічна позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду складі Верховного Суду від 30.05.2019 у справі № 916/2268/18 та від 04.06.2019 у справі №904/3551/18, від 28.08.2019 по справі №910/1 1944/18).

Розглянувши матеріали справи та оцінивши доводи відповідача, беручи до уваги, що у договорах передбачено і позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі половини облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення і відповідачем не надано жодного доказу в підтвердження клопотання про зменшення розміру пені, суд відмовляє відповідачеві у задоволенні клопотання щодо зменшення пені.

До того ж, суд враховує, що згідно з п. 8.2 договорів поставок, сторона, що не може виконувати зобов`язання за договором внаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом п`яти днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі.

Відповідачем не надано суду відповідних доказів та здійснення дій, передбачених умовами п. 8.2 договорів поставок.

Таким чином, судом повністю задовольняються позовні вимоги у даній справі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір за позовом в сумі 3 751 грн 53 коп. відноситься на відповідача.

Також, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 10 500 витрат на професійну правничу допомогу.

Так, у позові, позивач, відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 162 ГПК України, вказував про понесення витрат на оплату правничої допомоги в сумі 8000 грн 00 коп. за складання та подання позовної заяви у даній справі та просив їх стягнути за результатом розгляду справи. До позову було додано договір про надання правової допомоги від 22.02.2023, додаткову угоду № 1 до договору, акт приймання-передачі наданих послуг № 1 за договором на 8000 грн 00 коп., платіжне доручення № 1505 від 24.02.2023 про сплату 8000 грн 00 коп. позивачем Адвокатському об`єднанню за складання та подання даного позову до суду.

У відповіді на відзив позивач вказав про докази понесення позивачем 2500 грн 00 коп. витрат на професійну (правничу) допомогу за складання та подання відповіді на відзив. Просив стягнути з відповідача за результатами розгляду справи 10500 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу. До відповіді на відзив додано платіжне доручення від 03.04.2023 на суму 2500 грн 00 коп.

Відповідно до статті 16 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтею 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката, відповідно до частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Стаття 627 ЦК України закріплює принцип свободи договору.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналогічні положення містяться у ст. 28 Правил адвокатської етики, затверджених звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09.06.2017.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Між позивачем та Адвокатським об`єднанням «Юридична компанія Радник» було підписано договір про надання правової допомоги від 22.02.2023, відповідно до якого, клієнт доручає, а АО зобов`язується надавати правову допомогу позивачеві з питань судових справ.

Договір підписаний з боку обох сторін та містить всі істотні умови, передбачені для даного виду договору.

Додатковою угодою № 1 від 23.02.2023 до вказаного договору сторони узгодили надання правничої допомоги зі складання та подання даної позовної заяви із винагородою 8000 грн 00 коп. та встановлення винагороди у розмірі 1 година 1000 грн 00 коп.

На виконання умов договору та додаткової угоди, сторони склали акт приймання-передачі наданих послуг № 1 від 23.02.2023, в якому підтвердили факт надання послуг тна суму 8000 грн 00 коп. за складання та подання даної позовної заяви.

Акт підписано з боку обох сторін без зауважень.

На підставі рахунку-фактури № СФ-0000058 від 23.02.2023, позивач сплатив АБ 8000 грн 00 коп., що підтверджується платіжною інструкцією № 1505 від 24.02.2023.

Також, за складання та подання відповіді на відзив у справі № 908/634/23, позивачем сплачено Адвокатському об`єднанню 2500 грн 00 коп.

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 ЦК України, принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану роботу, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Аналогічну правову позиції викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.

Суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18.

Також, суд зазначає, що розмір судових витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється згідно з умовами договору про надання правової допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачено) відповідною стороною або третьою особою.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.

Правомірність та дійсність понесення відповідних витрат підтверджується матеріалами справи.

Відповідачем клопотання щодо зменшення витрат на професійну (правничу) допомогу не заявлялось.

Підсумовуючи вищевикладене, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи конкретні обставини справи, розрахунок заборгованості за шістьма господарськими зобов`язаннями, здійснення відповідних розрахунків інфляційних, річних та пені, суд вважає, що 10500 грн становлять співмірні і розумні витрати позивача на професійну правничу допомогу у даній справі.

Таким чином, суд задовольняє вимоги позивача щодо стягнення з відповідача на його користь витрат на професійну правничу допомогу у сумі 10 500 грн 00 коп.

Керуючись ст.ст. 129, 237, 238, 240, 241, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Запорізький електровозоремонтний завод», ідентифікаційний код юридичної особи 01056273 (вул. Залізнична, буд. 2, м. Запоріжжя, 69095) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімпромторг», ідентифікаційний код юридичної особи 31686419 (вул. Авраменка, буд. 7, кв. 190, м. Запоріжжя, 69120) 175 933 (сто сімдесят п`ять тисяч дев`ятсот тридцять три) грн 41 коп. заборгованості за договорами поставки, 26 956 (двадцять шість тисяч дев`ятсот п`ятдесят шість) грн 43 коп. суми боргу за позадоговірною поставкою, 26 543 (двадцять шість тисяч п`ятсот сорок три) грн 53 коп. інфляційних втрат, 4 135 (чотири тисячі сто тридцять п`ять) грн 64 коп. 3% річних, 16 532 (шістнадцять тисяч п`ятсот тридцять дві) грн 93 коп. пені, 3 751 (три тисячі сімсот п`ятдесят одна) грн 53 коп. судового збору та 10 500 (десять тисяч п`ятсот) грн 00 коп. витрат професійну правничу допомогу судового збору. Видати наказ.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 21.04.2023.

Суддя А.О. Науменко