Постанова

від 31.08.2023 по справі 908/634/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.08.2023 року м. Дніпро Справа № 908/634/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Березкіної О.В.(доповідача),

суддів: Дарміна М.О., Кощеєва І.М.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Запорізький електровозоремонтний завод

на рішення Господарського суду Запорізької області від 21.04.2023 року у справі №908/634/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Хімпромторг

до Приватного акціонерного товариства Запорізький електровозоремонтний завод

про стягнення 250 101, 94 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Хімпромторг звернувся до Приватного акціонерного товариства Запорізький електровозоремонтний завод із позовом про стягнення заборгованості у розмірі 250 101 грн 94 коп.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 21.04.2023 року у справі №908/634/23 позов задоволено.

Суд стягнув Приватного акціонерного товариства Запорізький електровозоремонтний завод на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Хімпромторг 175 933 грн. 41 коп. заборгованості за договорами поставки, 26 956 грн 43 коп. суми боргу за позадоговірною поставкою, 26 543 грн 53 коп. інфляційних втрат, 4 135 грн 64 коп. 3% річних, 16 532 грн. 93 коп. пені, 3 751 грн. 53 коп. судового збору та 10 500 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач Приватне акціонерне товариство Запорізький електровозоремонтний завод звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення господарського суду Запорізької області від 21.04.2023 року по справі № 908/634/23 скасувати, в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування своєї скарги апелянт посилається на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що винесено з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до ухвалення помилкового рішення, яке ґрунтується на висновках, зроблених після неповного та необ`єктивного з`ясування всіх дійсних обставин, що мають значення для справи.

Суд першої інстанції не надав належну оцінку аргументам відповідача, щодо наявності первинних документів за договором № 210413-3 від 13.04.2021, не настання строків оплати, неправильному розрахунку інфляційних втрат, помилково прийняв до розгляду позовну заяву з порушенням норм щодо об`єднання позовних вимог в одне провадження.

Зокрема, апелянт вважає, що доказів направлення відповідачу та отримання відповідачем оригіналів рахунків на оплату товару позивач не надав, оскільки відповідно до товарно-транспортних накладних, які надав позивач по справі, разом з товаром слідували лише видаткові накладні.

В зв`язку з неотриманням відповідачем рахунків на оплату товарів, строк оплати товару за договорами поставки №210629-3 від 29.06.2021, №211029-4 від 29.10.2021, №220210-4 від 10.02.2022, №211230-8 від 30.12.2021 не настав.

Заборгованість у сумі 36 200.85 грн. за договором поставки № 210413-3 від 13.04.2021 не підтверджуються первинними документами, оскільки видаткові накладні містять посилання на договір поставки № 210413-3 від 30.04.2021.

Посилання місцевого суду на видаткову накладну № Х00000114 від 17.12.2021 на суму 22 452.30 грн. є також безпідставним, так як у вказаній накладній зазначений договір №210413-3 від 30.04.2021.

Матеріалами справи висновок суду щодо наявності позадоговірної поставки на суму 26 956, 43 грн. не підтверджено, так як постачання товару за видатковою накладною №Х-00000055 від 23.12.2022 свідчить по укладання між стороною договору поставки (ст.638, 639 ЦК України), тобто поставка не є «позадоговірною».

Апелянт посилається на неправильний розрахунок інфляційних втрат та на те, що позов позивача до відповідача про стягнення заборгованості за 5 договорами поставки та однією видатковою накладною прийнятий судом до розгляду з порушення норм процесуального законодавства, а саме ст.173 ГПК України.

Всі ці обставини, на думку апелянта, є підставами для скасування рішення господарського суду Запорізької області від 21.04.2023 р. у справі №908/634/23 та відмови у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до повторного протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 11.05.2023 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Березкіна О.В. (доповідач), судді Дармін М.О., Іванов О.Г.

Ухвалою суду від 25.05.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства Запорізький електровозоремонтний завод на рішення Господарського суду Запорізької області від 21.04.2023 року у справі №908/634/23. Призначено розглядати апеляційну скаргу в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження.

03.07.2023 розпорядженням керівника апарату суду відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №908/634/23 у зв`язку відпусткою судді Дарміна М.О.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.07.2023, справу №908/634/23 передано колегії суддів у складі: головуючий суддя Березкіна О.В. - (доповідач), судді: Іванов О.Г., Антонік С.Г.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.07.2023 року прийнято справу №908/634/23 до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Березкіна О.В. - (доповідач), судді: Іванов О.Г., Антонік С.Г. призначено розгляд апеляційної скарги провести в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження.

23.08.2023 розпорядженням керівника апарату суду відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №908/634/23 у зв`язку відпусткою судді Іванова О.Г. та відставкою судді Антоніка С.Г.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.08.2023, справу №908/634/23 передано колегії суддів у складі: головуючий суддя Березкіна О.В. - (доповідач), судді: Дармін М.О., Кощеєв І.М.

Відповідно до ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 ГПК України).

Для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч.5 ст.12 ГПК України).

Відповідно до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю Хімпромторг надано відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому зазначено, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджено матеріали справи, прийнято вірне рішення у відповідності до норм чинного законодавства, доводи відповідача, в свою чергу, які зазначені в апеляційній скарзі, є безпідставними та необґрунтованими. Просив залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення ( відзив на апеляційну скаргу).

Згідно зі ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, що стосуються фактів, викладених в апеляційній скарзі, в межах доводів та вимог апеляційних скарг, зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю Хімпромторг (постачальником) та Приватним акціонерним товариством Запорізький електровозоремонтний завод (замовником) укладені договори поставки, які за своїм змістом, формою та істотними умовами є ідентичними.

Так, між сторонами було укладено:

1) Договір № 210629-3 від 29.06.2021, за яким здійснювались поставки за видатковими накладними:

-№Х-00000111 від 17.12.2021 (довіреність№2080 від 16.12.21 Єрко О.П) сума: 6000,00 грн.,

-№Х-00000012 від 07.02.2022 (довіреність №159 від 04.02.22 Єрко О.П) сума: 26394,00 грн.,

-№Х-00000013від 11.02.2022 (довіреність№159 від 04.02.22 Єрко О.П) сума: 2544,00 грн.

2) Договір № 211029-4 від 29.10.2021, за яким здійснювались поставки за видатковими накладними:

- №Х-00000107 від 06.12.2021 (довіреність №1996 від 06.12.21 Єрко О.П) сума: 31337,28 грн.,

-№Х-00000015від 16.02.2022р (довіреність№220 від 16.02.22 Єрко О.П) сума: 31337,28 грн.

3) Договір № 210413-3 від 13.04.2021, за яким здійснювались поставки за видатковими накладними:

№Х-00000114 від 17.12.2021 (довіреність№1996від 16.12.21р. Проскуріна І.І.) сума: 4999,72 грн.,

-№Х-00000002 від 04.01.2022 (довіреність№2191 від 04.01.22 Проскурін І.І.) сума: 15858,42 грн.,

-№Х-00000014 від 11.02.2022 (довіреність №190 від 10.02.22 Нікішенко С.В.) сума: 15342,71 грн.

4) Договір №220210-4 від 10.02.2022, за яким здійснювалась поставка за видатковою накладною: №Х-00000016 від 16.02.2022 (довіреність №229 від 16.02.22 Єрко О.П) сума: 20880,00 грн.

5) Договір №211230-8 від 30.12.2021р. за яким здійснювалась поставка за видатковою накладною: №Х-00000008 від 10.01.2022 (довіреність №2191 від 04.01.22 Проскуріна І.І.) сума: 21240,00 грн.

Відповідно до пункту 1.1. договорів №210629-3 від 29.06.2021, №211029-4 від 29.10.2021, №210413-3 від 13.04.2021, №220210-4 від 10.02.2022, №211230-8 від 30.12.2021, постачальник зобов`язувався у 2021 році поставити (передати у власність) замовникові товари, зазначені в Специфікаціях (додатках) до цього Договору, а замовник - прийняти та оплатити такі товари на умовах цього Договору.

Пунктом 1.2. вищезазначених договорів визначено, що найменування, номенклатура, асортимент, марка, кількість товарів: відповідно до Специфікації (додатку) до цього Договору.

Згідно з п. 1.3 договорів, обсяги закупівлі товарів за цим Договором і сума (загальна вартість) Договору можуть бути зменшені замовником в односторонньому порядку залежно від реального фінансування видатків (реального фінансування Договору, зміни фінансового та або виробничого плану).

Також, позивачем на підставі рахунку №Х-00000109 від 21.12.2022 поставлено відповідачеві товар на суму 26 956 грн. 43 коп., що підтверджується видатковою накладною №Х-00000055 від 23.12.2022.

Звертаючись до Приватного акціонерного товариства Запорізький електровозоремонтний завод із позовом про стягнення заборгованості за договорами поставки №210629-3 від 29.06.2021, №211029-4 від 29.10.2021, №210413-3 від 13.04.2021, №220210-4 від 10.02.2022, №211230-8 від 30.12.2021 та на підставі рахунку №Х-00000109 від 21.12.2022 у загальній сумі розмірі 250 101 грн. 94 коп., позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Хімпромторг посилався на невиконання відповідачем умов договорів поставки щодо оплати поставленого товару, що також є підставою для нарахування та стягнення інфляційних втрат в сумі 26 543,53 грн., 3 % річних в розмірі 4135,64 грн. та 16532,93грн. пені.

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не виконав умови договорів поставки в частині повної та своєчасної оплати отриманого товару, що є підставою для стягнення суми заборгованості та нарахованих на суму боргу інфляційних втрат в сумі 26543,53 грн., 3 % річних в розмірі 4135,64 грн. 16532,93грн. пені.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договорів поставки, позивач поставив відповідачеві товар, що підтверджується такими документами:

За Договором №210629-3 від 29.06.2021 здійснювались поставки за видатковими накладними:

- №Х-00000111 від 17.12.2021 сума: 6000,00 грн. (кінцева дата сплати 17.03.2022, з 18.03.2022 починається прострочення);

- №Х-00000012 від 07.02.2022 сума: 26394,00 грн. (кінцева дата сплати 08.05.2022, з 09.05.2022 починається прострочення);

- №Х-00000013 від 11.02.2022 сума: 2544,00 грн. (кінцева дата сплати 12.05.2022, з 13.03.2022 починається прострочення).

Відповідно до п. 4.2. Договору замовник здійснює оплату поставленого товару (поставленої партії товару) протягом 90 (дев`яносто) днів з дати підписання сторонами видаткової накладної.

За договором № 211029-4 від 29.10.2021 здійснювались поставки за видатковими накладними:

- №Х-00000107 від 06.12.2021 сума: 31337, 28 грн. (кінцева дата сплати 20.01.2022, з 21.01.2022 починається прострочення).

- №Х-00000015 від 16.02.2022 сума: 31337,28 гри (кінцева дата сплати 04.04.2022, з 05.04.2022 (наступний робочий день за днем на який припадав вихідний) починається прострочення).

Відповідно до п. 4.2. договору замовник здійснює оплату поставленого товару (поставленої партії товару) протягом 45 (сорока п`яти) днів з дати підписання сторонами видаткової накладної.

За договором №210413-3 від 13.04.2021 здійснювались поставки за видатковими накладними:

- №Х-00000114 від 17.12.2021 сума: 4999,72 грн. (кінцева дата сплати 17.03.2022, з 18.03.2022 починається прострочення);

- №Х-00000002 від 04.01.2022 сума: 15858,42 грн. (кінцева дата сплати 04.04.2022, з 05.04.2022 починається прострочення);

- №Х-00000014 від 11.02.2022 сума: 15342,71 грн. (кінцева дата сплати 12.05.2022, з 13.05.2022 починається прострочення).

Відповідно до п. 4.2. договору замовник здійснює оплату поставленого товару (поставленої партії товару) протягом 90 (дев`яносто) днів з дати підписання сторонами видаткової накладної.

За договором №220210-4 від 10.02.2022 здійснювались поставки за видатковими накладними:

- №Х-00000016 від 16.02.2022 сума: 20880,00 грн. (кінцева дата сплати 18.03.2022, з 19.03.2022 починається прострочення).

Відповідно до п. 4.2. договору замовник здійснює оплату поставленого товару (поставленої партії товару) протягом 30 (тридцяти) днів з дати підписання сторонами видаткової накладної.

За договором №211230-8 від 30.12.2021 здійснювались поставки за видатковими накладними:

- №Х-00000008 від 10.01.2022 сума: 21240,00 грн. (кінцева дата сплати 24.02.2022, з 25.02.2022 починається прострочення).

Відповідно до п. 4.2. договору замовник здійснює оплату поставленого товару (поставленої партії товару) протягом 45 (сорока п`яти) днів з дати підписання сторонами видаткової накладної.

Таким чином, позивач взяті на себе зобов`язання згідно умов Договору виконав у повному обсязі та належним чином. Поставивши відповідачу за договорами поставки товар на 175 933,41 грн.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобов`язаний сплатити повну ціну переданого товару.

Пунктами 4.2 укладених договорів поставки передбачені строки оплати з дати підписання видаткових накладних.

Проте, у порушення умов договорів, відповідач отриманий товар не оплатив, а тому, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача 175 933 грн. 41 коп. заборгованості за вищевказаними договорами поставки.

Крім того, матеріалами справи підтверджується поставка товару позивачем відповідачеві на підставі рахунку-фактури №Х-00000109 від 21.12.2022 на суму 26 956 грн. 43 коп., що підтверджується видатковою накладною №Х-00000055 від 23.12.2022, а тому господарський суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення на користь позивача заборгованості за договорами поставки у сумі 175 933 грн. 41 коп. та за поставлений на підставі рахунку-фактури №Х-00000109 від 21.12.2022 на суму 26 956 грн. 43 коп.

При цьому, доводи апелянта про те, що заборгованість у сумі 36 200.85 грн. за договором поставки № 210413-3 від 13.04.2021 не підтверджуються первинними документами, оскільки видаткові накладні містять посилання на договір поставки № 210413-3 від 30.04.2021, є безпідставними з огляду на очевидну технічну помилку у даті договору.

Так, наданими доказами підтверджується поставка за договором № 210413-3 від 13.04.2021, відповідач не спростував отримання товару за цим договором, який був зазначений у Специфікаціях до даного договору, та який відповідав найменуванню та кількості товару, зазначеному у видатковій накладній № Х-00000114 від 17.12.2021 року, в якому підставою значиться договір № 210413-3 від 30.04.2021.

Відповідач не надав доказів існування між сторонами іншого договору поставки за даним номером, проте, за іншою датою та не довів отримання ним товару за цією видатковою накладною за іншим договором.

Доводи апелянта про те, що позивач не надав доказів виставлення рахунку - фактури на оплату, що свідчить про ненастання строку оплати, є неспроможними, оскільки ненадання рахунку на оплату не є відкладальною умовою у розумінні приписів ст. 212 ЦКУ та не є простроченням кредитора у розумінні сг. 613 ЦКУ, а значить не звільняє від обов`язку оплатити товар.

За своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер (правова позиція Верховного Суду (Касаційний господарський суд) в постанові від 29.04.2020 р. у справі № 915/641/19».

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За приписами ст. 230 ГК України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Нормами ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. (ч. 6 ст. 231 ГК України).

Законом України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 7.2.1 Договору, у разі порушення строків оплати отриманого товар Замовник сплачує Постачальнику пеню в розмірі половини облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки.

Оскільки судом встановлений факт порушення відповідачем зобов`язань по оплаті отриманого товару у передбачені Договорами поставки строки та розмірі, то господарський суд першої інстанції також дійшов обґрунтованого висновку про стягнення на користь позивача пені в сумі 16 532 грн. 93 коп. за загальний період прострочення з 13.05.2022 по 23.02.2023 на суму боргу 175 933 грн. 41 коп. за договорами поставки.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання, то господарський суд першої інстанції обґрунтовано стягнув на користь позивача 4 135 грн. 64 коп. 3% річних за загальний період з 13.05.202 по 22.02.2023 на суму боргу 175 933 грн. 41 коп. за договорами поставки та 26 543 грн. 53 коп. інфляційних втрат за загальний заявлений період: травень 2022-січень 2023 на суму боргу 175 933 грн. 41 коп. за договорами поставок.

При цьому, доводи відповідача про неправильний розрахунок розміру інфляційних, є безпідставними з огляду на ненадання відповідачем контррозрахунку.

Доводи апелянта про необґрунтовану відмову суду у зменшенні пені, є безпідставними, оскільки з матеріалів справи вбачається, що при вирішення зазначеного питання, господарський суд першої інстанції здійснив аналіз можливості такого зменшення, врахував відсутність винятковості для її зменшення, відсутність доказів винятковості.

Крім того, колегія суддів зазначає, що підприємство позивача територіально також знаходиться у м. Запоріжжя, як і відповідач, і відповідно, відчуває вплив воєнного стану у своїй господарській діяльності.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з правильністю висновків суду першої інстанції про відсутність підстав для зменшення пені.

Посилання апелянта на порушення судом першої інстанції норм процесуального права через об`єднання позовних вимог за різними договорами, є неспроможними з огляду на наступне.

Відповідно до статті 173 ГПК України, в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Об`єднані можуть бути позовні заяви, які пов`язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того ж відповідача, однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов`язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів. Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі № 911/414/18, постанові Верховного суду від 22.04.2019 у справі № 914/2191/18.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач протягом розгляду справи не заявляв про необхідність роз`єднання позовів, а при їх об`єднанні в одно провадження судом не було допущено порушень норм ГПК.

Інші доводи є безпідставними і висновків суду першої інстанції вони не спростовують.

Таким чином, господарський суд Запорізької області всебічно, повно, об`єктивно дослідив всі обставини справи, дав їм належну правову оцінку, правильно застосував норми матеріального права, з дотриманням норм процесуального права, що у відповідності до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без зміни.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 129, 269, 270, 275,276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Запорізький електровозоремонтний завод - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 21.04.2023 року у справі №908/634/23- залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених пунктом 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.В.Березкіна

Суддя М.О.Дармін

Суддя І.М.Кощеєв