Ухвала

від 21.04.2023 по справі 915/98/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

УХВАЛА

21 квітня 2023 року Справа № 915/98/23

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Семенчук Н.О.

розглянувши заяву №19/04/23-01 від 19.04.2023 Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія ДСС", про забезпечення позову у справі

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія ДСС", 03164, м.Київ, вул.Олевська, буд.3-А, каб.3; електронна пошта: maxxi@ua.fm

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова Миколаївська електротехнічна компанія", 54028, м.Миколаїв, вул.12 Повздовжня, буд.51; електронна пошта: office.tradenikelectro@gmail.com

про: стягнення 1 434 864,44 грн. (заява про зменшення позовних вимог від 27.02.2023№27/02/23-02).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія ДСС" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №18/01/23-01 від 18.01.2023 (заява про зменшення позовних вимог від 27.02.2023 №27/02/23-02) в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова Миколаївська електротехнічна компанія" заборгованості 1 434 864,44 грн. з якої: 1 031 210,54 грн. - основний борг; - 285 653,02 грн. - інфляційні нарахування; - 118 000,88 грн. - пеня.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 21 712,60 грн.

В обґрунтування позову посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору купівлі - продажу №23-09/21-1 від 23.09.2021 в частині своєчасної оплати за товар.

19 квітня 2023 року позивач через систему «Електронний суд» надав заяву про забезпечення позову в якій просить суд: - накласти арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова Миколаївська електротехнічна компанія" на загальну суму 1 434 864,44 грн., що знаходяться на розрахункових рахунках ТОВ "Торгова Миколаївська електротехнічна компанія" в АТ «Райффайзен Банк Аваль» у м.Києві, МФО 380805, IBAN - НОМЕР_1 та в АТ «ОТП Банк» у м.Києві, МФО 300528, IBAN - НОМЕР_2 .

В обґрунтування заяви зазначає, що після отримання позивачем заперечення відповідача на позов, позивач встановив факти введення відповідачем в оману суд і позивача. Вказує, що відповідач до свого заперечення на позов надає банківську роздруківку по своїм рахункам в АТ "РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ" у м.Києві, МФО 380805, IBAN - НОМЕР_1 та в АТ "ОТП БАНК» у м.Києві, МФО 300528, IBAN - НОМЕР_2 за період 24.02.22 по 10.04.23 як доказ відсутності обігових коштів на своїх рахунках з 24.02.22 по сьогоднішній день. При цьому, надає суду роздруківку по своїм рахункам не за період з 24.02.22 по 10.04.23, а за період з 24.02.22 по 01.10.22 та за період з 01.01.23 по 10.04.23. Позивач зазначає, що у роздруківці по рахунку в АТ "РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ" у м.Києві за період з 01.01.23 по 10.04.23 значиться, що дата останньої операції була 29.12.22, то відповідач свідомо приховав від суду рух коштів по власним рахункам з 01.10.22 по 01.01.23. Вказує, що згідно даних відкритого реєстру за посиланням https://www.007.org.ua/search#edrpou=40686482find=true відповідачем в період часу з 01.10.22 та по 01.01.23 року було отримано 8 оплат. При цьому, відповідач у своєму запереченні на позов зазначає, що заборгованість його замовників перед ним складає 2 673 761,07 грн. та свідомо приховує факт розрахунку державних замовників за період з 01.10.22 та по 01.01.23 року на суму 2 540 457,06 грн. Згідно даних відкритого реєстру за посиланням https://www.007.org.ua/search#edrpou=40686482find=true відповідачем в період часу з 01.12.21 по 31.12.21 було отримано 19 оплат від тендерних державних закупівель на загальну суму 3 389 041,79 грн. Позивач, зазначає, що згідно даних відкритого реєстру за посиланням https://prozorro.gov.ua/search/tender? tenderer=40686482sort=publication date,descpage=2 , в договорах, за якими було отримано дані кошти, фігурує товар отриманий відповідачем за видатковими накладними: № БН-00010391 від 01.10.2021, № БН-00011167 від 13.10.2021, № БН-00011412 від 20.10.2021, № БН-00011686 від 23.10.2021, № БН-00009994 від 24.09.2021, № БН-00010218 від 29.09.2021, № БН-00011932 від 27.10.2021, № БН-00011977 від 28.10.2021, № БН-00011933 від 27.10.2021, № БН-00011976 від 28.10.2021, № БН-00011934 від 27.10.2021, № БН-00011975 від 28.10.2021, № БН-00011935 від 27.10.2021, № БН-00011974 від 28.10.2021, № БН-00016240 від 16.12.2021, № БН-00016238 від 16.12.2021, № БН-00015914 від 21.12.2021, № БН-00015913 від 21.12.2021, № БН-00013076 від 12.11.2021, № БН-00013156 від 25.11.2021, № БН-00013077 від 12.11.2021, № БН-00013157 від 25.11.2021, № БН-00013075 від 12.11.2021, № БН-00013155 від 25.11.2021, № БН-00015726 від 17.12.2021. Номенклатура реалізованого відповідачем товару в рамках зазначених тендерів співпадає з номенклатурою товару яка зазначена як у видаткових накладних які визнає відповідач, так і у видаткових накладних які не визнає відповідач. Згідно офіційного витягу з ЄДРЮОФОП від 06.04.23 за кодом 103656765617 єдиний засновник (учасник) та директор відповідача в одній особі - ОСОБА_1 створив 31.03.2023 року ТОВ «Торговельно-монтажна електротехнічна компанія» (код ЄДРПОУ 45080437, юридична адреса: м.Миколаїв, вул.Чкалова, 30-А) де став також єдиним засновником (учасником) та директором в одній особі. Уставний фонд новоствореної компанії становить 100 000 грн. Позивач звертає увагу суду на те, що новостворене товариство повністю є тотожним по основному КВЕДу відповідача 43,21 - електромонтажні роботи.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд ухвалив відмовити у задоволенні заяви з огляду на наступне.

У відповідності до ст.136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ст.137 ГПК України, позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Таким чином, із змісту вищенаведених процесуальних норм вбачається, що необхідною умовою вжиття заходів до забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди щодо виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення.

Отже, інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання подальшого судового рішення.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Одночасно з цим, заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням, в тому числі:

- наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Суд зазначає, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, позивач зазначає, що у випадку не застосування судом заходів забезпечення позову, існує реальна загроза невиконання судового рішення у даній справі та свідомого ухилення відповідачем від виконання своїх господарських зобов`язань.

Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Відповідно до частини 11 статті 137 Господарського процесуального кодексу України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

У відповідності до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст.78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до приписів ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України" і ст. 3 ГПК України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами міжнародних договорів, ратифікованих законами України.

Згідно з вимогами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Суд зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, тоді як спір не вирішується по суті.

Позивачем не надано суду доказів щодо наявності у відповідача наміру вчинення чи вчинення конкретних дій, спрямованих, зокрема, на відчуження належного йому майна, безпідставне витрачання коштів, для розрахунків не з позивачем, тощо, а також інших доказів, з якими діюче законодавство пов`язує необхідність застосування заходів щодо забезпечення позову та які б свідчили про неможливість або істотне ускладнення виконання рішення господарського суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивачів, за захистом яких він звернувся в разі невжиття таких заходів.

До того ж, посилання в заяві про забезпечення позову на потенційну можливість настання в майбутньому негативних наслідків, без надання відповідного обґрунтування, в тому числі доказів вчинення відповідачем певних реальних дій, спрямованих на ухилення від виконання судового рішення чи зменшення його майна, не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову.

Позивачем не доведено належними засобами доказування, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Позивачем не надано доказів на підтвердження того, що грошові суми які є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, можуть зникнути, зменшитись за кількістю на момент виконання рішення.

Посилання позивача на створення директором відповідача іншого підприємства не є підставою для вжиття заходів забезпечення позову, а доводи позивача щодо переведення товарно-грошових потоків на новостворене товариство з метою унеможливлення виконання рішення суду у даній справи, є лише припущенням, що не підкріплюється жодним доказом.

Крім того, доводи заявника викладені в заяві про забезпечення позову зводяться лише до викладення своїх заперечень та припущень на отримані від відповідача заперечення на позов.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76, 77, 78, 79, 136, 137, 138, 140, 232, 234, 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви №19/04/23-01 від 19.04.2023 Товариства з обмеженою

відповідальністю "Компанія ДСС" про забезпечення позову - відмовити повністю.

Ухвала суду, у відповідності до ч.2 ст.235 ГПК України набирає законної сили 21.04.2023.

Ухвала може бути оскаржена у відповідності п.4 ч.1 ст.255 ГПК України.

Ухвала господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 256-259 ГПК України.

Суддя Н.О. Семенчук