Рішення

від 12.04.2023 по справі 924/902/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" квітня 2023 р. Справа №924/902/22

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Димбовського В.В., при секретарі судового засідання Потербі О.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Фермерського господарства "АГРО-КОМ 1", Хмельницька обл., Городоцький р-н, с. Кремінна

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ ГРУП", м. Київ

про стягнення 456272,28 грн. з яких: 424830,16 грн. сума основної заборгованості; 26915,52 грн. інфляційних втрат, 4526,60 грн. 3% річних

Представники сторін:

від позивача: Кузнецов К.С. представник згідно ордеру

від відповідача: не з`явився

Рішення виноситься 12.04.2023р., оскільки в судовому засіданні оголошувалась перерва.

Суть спору: Фермерське господарство "АГРО-КОМ 1" звернулося до господарського суду з позовом, у якому просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ ГРУП" 523102,11 грн., з яких: 424830,16 грн. сума основної заборгованості; 88262,46 грн. інфляційних втрат, 10009,49 грн. 3% річних.

З врахуванням прийнятої судом заяви про зменшення позовних вимог просить суд стягнути з відповідача 456272,28 грн., з яких: 424830,16 грн. сума основної заборгованості, 26915,52 грн. інфляційних втрат, 4526,60 грн. 3% річних.

В обґрунтування позову посилається на неналежне виконання відповідачем договору №279-01/22К від 18.01.2022р. Позивач вказує, що відповідно до умов Договору Постачальник здійснив поставку Товару: 18.01.2022р. - кукурудза 3 клас, 101,860 тон., на загальну суму -763950,31 грн.; 19.01.2022р. - кукурудза 3 клас, 100,880 тон., на загальну суму - 756600,31 грн.; 20.01.2022р. - кукурудза 3 клас, 152,10 тон., на загальну суму - 1140750,46 грн.; 21.01.2022р. - кукурудза 3 клас, 49,76 тон., на загальну суму - 373200,15 грн. Загальна сума вартості поставленого Товару складає 3034501,23 грн. Відповідач відповідно до умов Договору, а саме п. 4.1, 4.2, лише частково виконав умови Договору, чим Порушив умови оплати Товару. 19 січня 2022 року за платіжним дорученням №3115 від 19:01.2022 656997,27 грн. За поставкою 18 січня 2022 року за Відповідачем наявний борг в розмірі 106973,04 грн. 20 січня 2022 року за платіжним дорученням №3120 від 20.01.2022р. сплачено 650676,27 грн. За поставкою 19 січня 2022 року за Відповідачем наявний борг в розмірі 105924,04 грн. 21 січня 2022 року - за платіжним дорученням №3128 від 21.01.2022 сплачено 981045,40 грн. За поставкою 20 січня 2022 року, за Відповідачем наявний борг в розмірі 159705,06 грн. 27 січня 2022 року - за платіжним дорученням №3149 від 27.01.2022 сплачено 320952,13 грн. За поставкою 21 січня 2022 року за Відповідачем наявний борг в розмірі - 52248,02 грн.

Як зазначає позивач, загальна сума боргу становить 424830,16 грн., що відповідає обороту по рахунку 361, а також гарантійному листу від 09.11.2022 року, який виданий відповідачем.

Позивач зауважив, що чинність Договору поставки сільськогосподарської продукції №433/08-22С від 17.08.2022 презюмується на підставі ст. 204 ЦК України, яка зазначає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Факт здійснення часткової оплати за поставлений Товар за Договором, а також "Гарантій лист" від 09.11.2022 року є доказами визнання та часткового виконання умов Договору.

Відповідач у відзиві від 02.01.2023р., посилаючись на п. 4.1 договору, зазначив, що заявлена позивачем ціна позову, а саме 523102,11 грн., є сумою ПДВ, яку згідно пункту 4.1 Договору протягом 3 банківських днів, наступних за датою отримання на поточний банківський рахунок відшкодування ПДВ Покупцем, відповідно до отриманих та зареєстрованих податкових накладних Постачальника. Станом на подання даного відзиву ПДВ не відшкодовано, тому відповідач не має змоги відшкодувати його Позивачу.

Як зазначає відповідач, відповідно до п.п. 69.11 п. 69 підрозд. 10 розділ XX «Перехідні положення» ПКУ на період до припинення або скасування воєнного стану на території України зупинено дію пп. 200.10-200.12 ст. 200 ПКУ, якими безпосередньо визначено терміни проведення перевірок та процедуру відшкодування. З цього випливає, що на момент воєнного стану дану процедуру зупинено. Станом на дату подання цього відзиву на позовну заяву відповідач подав декларацію з ПДВ з відповідними додатками, тому як тільки відшкодовані кошти надійдуть на поточні рахунки відповідача, здійснить розрахунок з позивачем.

Позивач у відповіді на відзив від 26.01.2023р. та письмових поясненнях від 14.03.2023р. зазначив, що стороною Позивача, в особі ФГ "Агро-Ком", належним чином були виконанні умови Договору поставки сільськогосподарської продукції №279-01/22К від 18.01.2022р., в тому числі і п. 5.1. Договору.

Представник позивача в судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог.

Відповідач ні в підготовче судове засідання, ні під час розгляду справи по суті, свого представника не направляв.

Враховуючи розумність строків розгляду судового спору, справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст.165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

18.01.2022р. між Фермерським господарством "АГРО-КОМ 1" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВВТ ГРУП" (Покупець) укладено договір поставки сільськогосподарської продукції № 279-01/22К.

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію, а саме: кукурудзу 3-го класу (код Товару 1005900000 згідно з УКТ ЗЕД), урожаю 2021 року, надалі іменований як «Товар», в кількості, у строки і на умовах, передбачених у цьому Договорі.

Згідно з п. 3.1 договору, Постачальник поставляє Товар Покупцеві в заліковій вазі на умовах поставки DAP відповідно до умов ІНКОТЕРМС 2020 - ТОВ "ВВТ ГРЕЙН" (адреса: 32101, Хмельницька обл., Ярмолинецький р-н., смт. Ярмолинці, вул. Гагаріна, буд. 44/1), в подальшому - "елеватор поставки") автомобільним транспортом. Базис поставки DAP використовується з урахуванням умов, визначених в цьому Договорі.

У відповідності до п. 3.5 Договору, датою поставки Товару Постачальником вважається фактична його передача Покупцеві на елеваторі поставки в заліковій вазі та надання Покупцю видаткової накладної на Товар.

Відповідно до п. 4.1 Договору попередня оплата в розмірі 86 (вісімдесят шість) % вартості кожної партії Товару здійснюється Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту виставлення рахунку за умови підписання даного договору.

Згідно з п. 4.2 Договору остаточний розрахунок за Товар проводиться виходячи з фактично поставленої кількості Товару, як визначено Розділом 3 цього договору, на підставі отриманих від елеватору поставки реєстрів ТТН на прийняте зерно з визначенням якості по середньодобовому зразку, наданням видаткової накладної (у заліковій вазі), реєстрів податкової накладної в ЄРПН у відповідності до вимог чинного законодавства з наданням Покупцю квитанції щодо реєстрації, а також правильно заповнених ТТН.

У відповідності до п. 5.3 Договору Постачальник зобов`язується надати Покупцю не пізніше дати постачання Товару видаткові накладні.

Згідно з п.7.1. Договору сторони не несуть відповідальності за невиконання своїх зобов`язань по цьому Договору, причиною яких стали факторі, які не підлягають контролю Сторін - стихійні лиха, пожежі, воєнні дії, громадські безпорядки, заборони державного рівня і т.д. Достатнім підтвердженням дії обставин непереборної сили буде відповідний акт, виданий Торгово-Промисловою Палатою України.

Договір скріплений підписами та печатками сторін.

Позивачем у матеріали справи надано товарно-транспортні накладні, податкові накладні, рахунки-фактури, виставлені відповідачу на підставі договору від 18.01.2022р. №279-01/22К, у яких визначено, зокрема, найменування і кількість товару та загальна сума.

Позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 3034501,23 грн., що підтверджується видатковими накладними: від 18.01.2022р. на суму 763950,31 грн., від 19.01.2022р. на суму 756600,31 грн., від 20.01.2022р. на суму 1140750,46 грн., від 21.01.2022р. на суму 373200,15 грн.

Відповідач сплатив позивачу 2609671,07 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: від 19.01.2022р. на суму 656997,27 грн., від 20.01.2022р. на суму 650676,27 грн., від 21.01.2022р. на суму 981045,40 грн., від 27.01.2022р. на суму 320952,13 грн.

У матеріалах справи наявний гарантійний лист від 09.11.2022р., відповідно до якого станом на 09.11.2022 року Гарант (Товариство з обмеженою відповідальністю «ВВТ ГРУП») має прострочену заборгованість перед одержувачем (Фермерським Господарством "АГРО-КОМ 1") за Договором поставки сільськогосподарської продукції № 279-01/22К від 18 січня 2022 року у розмірі 424830,16 грн. Гарант цим Листом зобов`язується сплатити вказану заборгованість до 15.12.2022 включно згідно із Графіком погашення-заборгованості, який зазначений у Гарантійному листі.

У матеріалах справи наявні рішення про реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних: №7104289/40481983 від 25.07.2022р., №7104288/40481983 від 25.07.2022р., №7112649/40481983 від 26.07.2022р., №7119590/40481983 від 27.07.2022р., інформація про відправлення засобами електронного зв`язку листа виробника №1 від 18.01.2022р.

Відповідач долучив до матеріалів справи копії декларацій з ПДВ з додатками.

Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, судом прийнято до уваги наступне:

У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Нормами ст. 627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто, відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У частині 2 статті 712 Цивільного кодексу України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач посилався на п. 4.1 договору, зазначаючи, що ПДВ не відшкодовано, тому відповідач не має змоги відшкодувати його позивачу. Як зазначає відповідач, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України зупинено дію пп. 200.10-200.12 ст. 200 ПКУ, якими безпосередньо визначено терміни проведення перевірок та процедуру відшкодування.

Згідно з пунктом 4.2 договору остаточний розрахунок за Товар проводиться виходячи з фактично поставленої кількості Товару, як визначено Розділом 3 цього договору, на підставі отриманих від елеватору поставки реєстрів ТТН на прийняте зерно з визначенням якості по середньодобовому зразку, наданням видаткової накладної (у заліковій вазі), реєстрів податкової накладної в ЄРПН у відповідності до вимог чинного законодавства з наданням Покупцю квитанції щодо реєстрації, а також правильно заповнених ТТН.

Відповідно до частини 2 статті 251 Цивільного кодексу України терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

За частиною 2 статті 252 Цивільного кодексу України термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (стаття 253 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Отже, вказівкою на подію, яка має неминуче настати, визначається термін - певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Специфіка визначення терміну вказівкою на подію, яка має неминуче настати, полягає в тому, що в момент укладання договору сторони відповідних правовідносин в силу об`єктивних обставин не можуть знати точної дати настання даної події. При цьому, подія про яку йдеться в частині 2 статті 252 Цивільного кодексу України, має неминуче настати.

Податкове зобов`язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, у порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України (підпункт 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (підпункт 14.1.182 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

До податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України (пункт 198.1 статті 198 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 198.2. статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до абзацу 1 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, зокрема ті, що не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункт 200.1. статті 200 Податкового кодексу України).

Відповідно до положень пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) у частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, у частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 200.7. Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. Формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування здійснюється на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження. Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Як передбачено пунктом 200.10 статті 200 Податкового кодексу України, платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування в разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу.

Узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та перераховується органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у строки, передбачені пунктом 200.13 цієї статті, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України ( пункт 200.12 статті 200 Податкового кодексу України).

Зі змісту пункту 200.13. статті 200 Податкового кодексу України вбачається, що на підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п`яти операційних днів.

Таким чином, з системного аналізу вищезазначених норм Цивільного кодексу України та Податкового кодексу України суд дійшов висновку про те, що подію з відшкодування ПДВ відповідачу, настання якої є лише ймовірним, але не обов`язковим, не можна вважати ні строком, ні терміном у розумінні статті 251 Цивільного кодексу України, адже така умова не є подією, яка має неминуче настати, оскільки залежить від дій або бездіяльності самого відповідача, а також податкових органів та органів казначейства, що не є сторонами вказаного договору поставки.

Оскільки судом встановлено, що сторони у договорі поставки не визначили термін оплати 14 % вартості поставленої продукції відповідно до приписів чинного законодавства, до цієї оплати слід застосовувати приписи частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України - після прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як вже зазначалось, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 3034501,23 грн., що підтверджується видатковими накладними: від 18.01.2022р. на суму 763950,31 грн., від 19.01.2022р. на суму 756600,31 грн., від 20.01.2022р. на суму 1140750,46 грн., від 21.01.2022р. на суму 373200,15 грн. Відповідач сплатив позивачу 2609671,07 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: від 19.01.2022р. на суму 656997,27 грн., від 20.01.2022р. на суму 650676,27 грн., від 21.01.2022р. на суму 981045,40 грн., від 27.01.2022р. на суму 320952,13 грн.

Також судом враховується наявність в матеріалах справи гарантійного листа від 09.11.2022р., за яким відповідач визнав суму боргу за договором № 279-01/22К від 18 січня 2022 року у розмірі 424830,16 грн.

Оскільки заявлена до стягнення сума основного боргу, яка складає 424830,16 грн. підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав доказів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги позивача до відповідача про стягнення цієї суми основного боргу, у зв`язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Водночас, якщо боржник після нарахування йому інфляційних втрат за відповідний місяць допустив подальше прострочення в оплаті основного боргу, то кредитор, виходячи з того, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат, яке виникло в силу закону, є грошовим, вправі нарахувати боржнику інфляційні втрати на суму основного боргу, збільшену на індекс інфляції за попередній місяць прострочення.

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі №905/21/19 від 26.06.2020р.

Також об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у справі №905/21/19 було наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося). У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу та ділиться на 100%. Для відокремлення інфляційних збитків за певний період від основної заборгованості, від остаточного розрахунку основного боргу з інфляційною складовою, проведеного із застосуванням такої послідовності, необхідно відняти основний борг, який залишився непогашеним на кінець розрахункового періоду.

Перевіривши розрахунок заявлених до стягнення сум, враховуючи заявлений позивачем період нарахування, суму боргу, проведені оплати та зважаючи на те, що позивачем дотримано порядку нарахування інфляційних втрат згідно формули, наведеної у Постанові Верховного суду у справі №905/21/19 від 26.06.2020р., суд визнав його правомірним та арифметично вірним, з огляду на що позовні вимоги в частині стягнення 26915,52 грн. інфляційних втрат за період серпень 2022 року - листопад 2022 року та 4482,65 грн. 3% річних загалом за період з 25.07.2022р. по 01.12.2022р. підлягають задоволенню.

Оскільки позивач помилково вказав дату реєстрації податкової накладної (з сумою боргу 106953,04 грн.) - 20.07.2022р. замість 25.07.2022р., суд, здійснивши розрахунок правильності здійснених нарахувань 3% річних, прийшов до висновку про відмову в позові в частині вимог про стягнення з відповідача 43,95 грн. 3% річних.

Відповідно до п. 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи викладене вище, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в частині стягнення 424830,16 грн. заборгованості, 26915,52 грн., інфляційних втрат, 4482,65 грн. 3% річних, в решті - суд відмовляє в позові.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ ГРУП" (01054, м. Київ, вул. Олеся Гончара, буд. 41, ЛІТ "А" офіс 310, код ЄДРПОУ 36716311) на користь Фермерського господарства "АГРО-КОМ 1" (32047, Хмельницька обл., Городоцький р-н, с. Кремінна, вул. Грушевського, буд. 17, код ЄДРПОУ 40481983) 424830,16 грн. (чотириста двадцять чотири тисячі вісімсот тридцять гривень 16 коп.) заборгованості, 26915,52 грн. (двадцять шість тисяч дев`ятсот п`ятнадцять гривень 52 коп.) інфляційних втрат, 4482,65 грн. (чотири тисячі чотириста вісімдесят дві гривні 65 коп.) 3% річних, 6843,42 грн. (шість тисяч вісімсот сорок три гривні 42 коп.) витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ.

У частині позовних вимог про стягнення 43,95 грн. 3% річних відмовити.

Повний текст рішення складено 21.04.2023р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1, 2 ст. 256 ГПК України).

Суддя В.В. Димбовський

Віддрук. 4 прим.:

1- в справу,

2,3- позивачу (32047, Хмельницька обл., Городоцький р-н, с. Кремінна, вул. Грушевського, буд. 17; 29013, м. Хмельницький, вул. Володимирська, 105, оф. 4; agro_kom2@ukr.net),

4- відповідачу (01054, м. Київ, вул. Олеся Гончара, буд. 41, ЛІТ "А" офіс 310; vvtgroup@ukr.net; zerno1217@gmail.com) - Всім рек.