Постанова

від 03.04.2023 по справі 452/3543/20

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 452/3543/20 Головуючий у 1 інстанції: Пошивак Ю.П.

Провадження № 22-ц/811/296/23 Доповідач в 2 інстанції: Шеремета Н.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2023 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Шеремети Н.О.

суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.

секретаря: Цьони С.Ю.

з участю: представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 , представника ОСОБА_3 ОСОБА_4 ,

приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького З.В.

розглянувши у відкритомусудовому засіданнів містіЛьвовіцивільнусправу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Старосамбірського районного суду Львівської області від 27 грудня 2022 року,-

ВСТАНОВИВ:

в листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_3 , приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького Зоряна Вікторовича, Державного підприємства «Сетам» про визнання недійсними електронних торгів з реалізації квартири, визнання недійсним акту про проведені електронні торги, визнання недійсним свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів.

В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що їй на праві приватної власності належала квартира АДРЕСА_1 . Постановою приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького З.В. від 21.12.2018 року відкрито виконавче провадження №57963770 з примусового виконання виконавчого листа №452/435/17, виданого Самбірським міськрайонним судом Львівської області 13.08.2018 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 1195 240, 50 гривень завданої матеріальної шкоди, що згідно офіційного курсу валют, встановленого НБУ станом на 03.05.2017 року становить 45000,00 доларів США та 5000,00 гривень моральної шкоди, в межах якого приватним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника, а саме, на належну їй квартиру АДРЕСА_1 . 20.06.2019 року вона отримала від приватного виконавця Маковецького З.В. повідомлення №2013 від 18.06.2019 року про визначення вартості майна із долученою копією звіту про оцінку даної квартири, виконаного експертом ФОП ОСОБА_6 , згідно якого вартість квартири на дату оцінки становить 575 907,00 гривень. Не погоджуючись з діями приватного виконавця по проведенню оцінки майна, оскаржила їх до суду, ухвалою Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 22.01.2020 року визнано неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького З.В. по проведенню оцінки майна квартири, однак ще 30.07.2019 року отримала повідомлення про те, що 11.07.2019 року ДП «СЕТАМ» реалізовано належну їй квартиру, а 16.07.2019 року приватним виконавцем складено Акт про проведення електронних торгів, переможцем яких стала ОСОБА_3 . Вважає, що електронні торги проведені приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Маковецьким З.В. та державним підприємством «СЕТАМ» є недійсними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки на момент їх проведення вона оскаржувала дії приватного виконавця з оцінки майна боржника, яка проводилась на підставі недостовірних та неактуальних даних, без проведення особистого огляду суб`єктом оціночної діяльності, що призвело до заниження ринкової вартості майна боржника та безпосередньо вплинуло на її права і обов`язки в частині суми погашення боргу за рахунок продажу з прилюдних торгів арештованого майна, а також на права та інтереси малолітньої дитини, яка зареєстрована та проживає у даній квартирі.

З наведених підстав просить:

визнати недійсними електронні торги проведені державним підприємством «СЕТАМ» 11.07.2019 року, оформлені протоколом №418362 від 11.07.2019 року, з реалізації квартири АДРЕСА_1 ;

визнати недійсним акт приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького З.В. про проведені електронні торги від 16.07.2019 року та свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів №1159 від 30.07.2019 року, видане приватним нотаріусом Самбірського нотаріального округу Копистянським Ю.Р.

Рішенням Старосамбірського районного суду Львівської області від 27 грудня 2022 року у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду оскаржила ОСОБА_1 , в апеляційній скарзі покликається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Вказує, що безпідставними висновки суду першої інстанції про те, що скарга на дії приватного виконавця по проведенню оцінки майна відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження» не є оскарженням визначення вартості чи оцінки майна, оскільки сам по собі звіт про оцінку майна не оскаржується за жодним видом судочинства, а відтак саме оскарження дій державного чи приватного виконавця щодо проведення оцінки і є належним способом захисту права щодо оскарження самої оцінки, що узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 20 березня 2019 року у справі №82/197/18/4440/16. Зазначає, що ухвалою Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 22 січня 2020 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного суду від 07 жовтня 2020 року, визнано неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького З.В. по проведенню оцінки майна квартири АДРЕСА_1 , зареєстрованої на праві власності за ОСОБА_1 з тих підстав, що суб`єктом оцінювання не проводився огляд (обстеження) об`єкту оцінки. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 грудня 2020 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_5 відмовлено. Стверджує, що дана оцінка є недійсною, і вона є недійсною не з моменту ухвалення рішення суду та набрання ним законної сили, а в цілому, з моменту її створення. Вказує, що подана представником відповідача рецензія від 18.09.2019 року жодним чином не відновлює чинність звіту про оцінку від 14.06.2019 року. Вважає, що незаконність дій приватного виконавця Маковецького З.В. щодо визначення вартості майна на торгах, які були предметом оскарження, встановлена судовими рішеннями та має преюдиційне значення для вирішення цієї справи. Вказує, що визначення вартості реалізованого майна не за ринковими цінами порушує вимоги ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» та п.2 розділу ІІ,п.2 розділу V Порядку реалізації арештованого майна. Також апелянт звертає увагу на те, що заявка на реалізацію майна скерована приватним виконавцем Маковецьким З.В. 19.06.2019 року, тобто в той же день коли позивачці було надіслано повідомлення про визначення вартості майна. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на підтримання доводів апеляційної скарги, заперечення представника ОСОБА_3 ОСОБА_4 , приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького З.В. щодо задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з положеннями ч.ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ч. 1 ст. 89 ЦПК України.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що при вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними необхідно встановити, чи мало місце порушення вимог норм законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів, і окрім наявності порушення норм закону при проведенні прилюдних торгів, повинні бути встановлені й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними, і оскільки сукупність цих обставин позивач під час розгляду справи не довела, не надала суду належних і допустимих доказів, що зазначені нею у позовній заяві порушення вплинули на результат електронних торгів, порушення її прав чи законних інтересів, то відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та не заперечується сторонами, що ОСОБА_1 була власником квартири АДРЕСА_1 , яку набула на підставі договору купівлі-продажу від 06.12.2007 року.

13.08.2018 року Самбірським міськрайонним судом Львівської області було видано виконавчий лист №452/435/17 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 1195240,50 гривень завданої злочином матеріальної шкоди, стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 5000,00 гривень моральної шкоди.

21.12.2018 року приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Маковецьким З.В. відкрито виконавче провадження №57963770 з виконання вищезазначеного виконавчого листа №452/435/17 від 13.08.2018 року, а 29.01.2019 року винесена постанова про опис та арешт майна боржника.

19.04.2019 року за вих. №1367 ОСОБА_7 звернувся з поданням про надання дозволу на реалізацію квартири за адресою: АДРЕСА_2 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_1

13.06.2019 року за вих. №2/31-683/1 Самбірська міська рада повідомила про те, що комісія з питань захисту прав дитини вирішила надати дозвіл на відчуження квартири за адресою: АДРЕСА_2 .

14.06.2019 року приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Маковецьким З.В. винесена постанова про призначення суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадження.

14.06.2019 року ФОП ОСОБА_6 склав звіт про оцінку квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та висновок про вартість об`єкта оцінки, згідно якого вартість вищевказаної квартири станом на 14.06.2019 року становить 575907,00 гривень, який позивачка отримала 20 червня 2019 року.

11.07.2019 року були проведені електронні торги з реалізації арештованого майна, на яких примусово реалізована квартира АДРЕСА_1 .

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомою майна щодо об`єкта нерухомого майна право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_3 приватним нотаріусом Самбірського нотаріального округу Копистянським Ю.Р. на підставі Свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 30.07.2019 року.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 22.01.2020 року, залишеною без змін постановою колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду від 07.10.2020 року, скаргу ОСОБА_1 задоволено. Визнано неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького З.В. по проведеню оцінки майна квартири АДРЕСА_1 , зареєстрованої на праві власності за ОСОБА_1 .

З висновку експерта №23 від 09.11.2021 року, вбачається, що ринкова вартість квартири АДРЕСА_1 з проведеним ремонтом станом на 03.07.2019 року згідно наданих матеріалів становить 645312,00 грн.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із частиною другою статті 16, частиною першою статті 215 ЦК України одним зі способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням стороною (сторонами) вимог, установлених частинами першою, третьою, п`ятою, шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема у зв`язку з невідповідністю змісту правочину цьому Кодексу та іншим актам цивільного законодавства.

У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

При здійсненні виконавчого провадження державний виконавець, зокрема, має правонакладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в порядку, встановленому законодавством.

Дотримання нормативно встановлених правил призначення та проведення прилюдних торгів є обов`язковою умовою правомірності правочину.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх добровільно, регламентуються Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням зокрема таких засад: обов`язковості виконання рішень; справедливості, неупередженості та об`єктивності; розумності строків виконавчого провадження.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Статтею 48 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Закон України «Про виконавче провадження» визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх добровільно.

Відповідно до частин першої, другоїстатті 61 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних відносин) реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною. Порядок проведення електронних торгів визначається Міністерством юстиції України.

Такий порядок визначений Порядком реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5 (далі - Порядок).

Правова природа процедури реалізації майна на електронних торгах полягає в продажу майна, тобто у вчиненні дій, спрямованих на виникнення в покупця зобов`язання зі сплати коштів за продане майно та передання права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника електронних торгів.

Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає у продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця учасника прилюдних торгів, та враховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, результат проведення процедури прилюдних торгів є правочином.

Такий висновок узгоджується й з нормами статей 650, 655 та частини четвертої статті 656 ЦК України, які відносять до договорів купівлі-продажу купівлю-продаж на біржах, конкурсах, аукціонах, публічних торгах та визначають, що до таких договорів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Зі змісту частини першої статті 650, частини першої статті 655 та частини четвертої статті 656, статей 655, 658 ЦК України, пунктів 4,5 розділу X Порядку вбачається, що набуття майна за результатами електронних торгів є договором купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна, є організатор електронних торгів, який укладає договір, та державна виконавча служба або приватний виконавець, які виконують договір у частині передання права власності на майно покупцю. Покупцем відповідно є переможець електронних торгів.

За змістом частини другої статті 638 та частини першої статті 640 ЦК України моментом укладення договору купівлі-продажу на прилюдних торгах є момент визначення переможця торгів, тобто момент акцепту пропозиції останнього щодо ціни. Підставою набуття у власність нерухомого майна, придбаного на прилюдних торгах, є договір купівлі-продажу та дії, спрямовані на передання такого майна у володіння покупця, що підтверджують відповідний протокол, акт про проведені прилюдні торги та державна реєстрація права власності за покупцем, а не свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 438/610/14-ц (провадження № 14-577цс19).

Згідно з Порядком реалізації арештованого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5 (далі Порядок) електронні торги це продаж майна за принципом аукціону засобами системи електронних торгів через Веб-сайт, за яким його власником стає учасник, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну.

Організатор електронних торгів пропонує майно для продажу шляхом розміщення інформаційного повідомлення про електронні торги, в якому визначається це майно (пункти 5-10 розділу ІІІ Порядку). Тим самим організатор визначає одну з умов майбутнього договору купівлі-продажу - майно, яке продається організатором. Отже, до початку торгів як продавцю, так і потенційним покупцям (учасникам торгів) відомі всі умови майбутнього договору купівлі-продажу, окрім ціни та особи покупця.

Учасники електронних торгів висувають свої цінові пропозиції (оферти) щодо укладення договору купівлі-продажу за запропонованими ними цінами шляхом їх подання через веб-сайт електронних торгів. Прийняття пропозиції (акцепт) учасника, який запропонував найвищу ціну, здійснюється автоматично засобами системи реалізації майна (пункт 2 розділу V, пункт 1 розділу VIII Порядку).

За наслідками торгів визначаються і покупна ціна (яка запропонована переможцем), і особа покупця (яким є переможець торгів). Отже, моментом укладення договору купівлі-продажу є момент визначення переможця торгів, тобто момент акцепту його пропозиції (частина друга статті 638 ЦК України). Протокол електронних торгів підписується організатором (пункт 2 розділу VIII Порядку) і є доказом укладення договору купівлі-продажу продавцем та переможцем торгів за ціною, визначеною у протоколі. Подальше оформлення та підписання договору купівлі-продажу як окремого документа Порядком не передбачене.

Укладений на електронних торгах договір купівлі-продажу підлягає виконанню у порядку, визначеному розділом X Порядку. Покупець (переможець електронних торгів) протягом десяти банківських днів з дня визначення його переможцем здійснює розрахунки за придбане на електронних торгах майно відповідно до пункту 1 розділу X Порядку. Дата, до якої переможець електронних торгів повинен повністю сплатити ціну лота, зазначається також у протоколі (абзац дев`ятий пункту 1 розділу VIII Порядку). Правовою підставою сплати покупцем (переможцем торгів) коштів як покупної ціни за придбане майно є договір купівлі-продажу, укладений на торгах.

Після виконання покупцем (переможцем електронних торгів) свого обов`язку за договором купівлі-продажу, тобто після повного розрахунку за придбане майно, виконавець протягом п`яти робочих днів складає акт про проведені електронні торги. Державний виконавець додатково затверджує акт про проведені електронні торги у начальника відділу, якому він безпосередньо підпорядкований; приватний виконавець самостійно затверджує акт про проведені електронні торги шляхом його підписання та скріплення печаткою приватного виконавця (пункт 4 розділу X Порядку). У випадку придбання нерухомого майна документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно, є свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, яке видається нотаріусом на підставі акта про проведені електронні торги (пункт 8 розділу X Порядку).

Перевірка змісту заявки на відповідність вимогам законодавства організатором не здійснюється. За відповідність документів, на підставі яких вноситься інформація до Системи, а також за достовірність інформації, зазначеної у заявці, відповідають посадові особи відділу державної виконавчої служби (приватний виконавець).

ДП «СЕТАМ» розміщує інформацію в системі електронних торгів виключно на підставі документів, наданих відповідним органом державної виконавчої служби. Обов`язок організатора торгів перевіряти законність дій державного виконавця щодо передачі майна на реалізацію та достовірність інформації, зазначеної у заявці на реалізацію арештованого майна, у тому числі наявність рішень щодо заборони органу ДВС вчиняти дії по виконанню виконавчого провадження, чинним законодавством не передбачений.

Виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення електронних торгів, а самі електронні торги з реалізації рухомого майна організовує і проводить організатор електронних торгів.

Відповідно до частини другої статті 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Відповідно до частини першої статті 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. За змістом зазначених положень моментом укладення договору купівлі-продажу на прилюдних торгах є момент визначення переможця торгів, тобто момент акцепту пропозиції останнього щодо ціни. Оформлення та підписання договору купівлі- продажу як окремого документа Порядок не передбачає.

Тому всі умови майбутнього договору купівлі-продажу, окрім ціни та особи покупця, повинні міститися в інформаційному повідомленні про електронні торги (торги за фіксованою ціною). Зокрема, у такому повідомленні повинна міститися вичерпна інформація про майно, яке продається.

Процедура реалізації майна на торгах полягає у забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця-учасника прилюдних торгів за плату. Така процедура полягає в укладенні та виконанні договору купівлі-продажу. На підтвердження його укладення складається відповідний протокол, а на підтвердження виконання з боку продавця - акт про проведені прилюдні торги. Такі висновки сформульовані у пункті 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 438/610/14-ц (провадження № 14-577цс19), постанова КЦС ВС від 23.11.2022 року по справі № 461/4262/17).

Верховний Суд України у постанові від 29.11.2017 року у справі № 668/5633/14-ц зазначив, що головною умовою, яку повинні встановити суди, є наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, окрім наявності порушення норм закону при проведенні прилюдних торгів, повинні бути встановлені й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними.

Верховний Суд у постанові від 21.07.2022 року у справі № 519/761/15-ц (провадження № 61-8283св21) зазначив, що сам по собі факт неналежного повідомлення боржника стосовно проведення прилюдних торгів чи втрата чинності звіту про оцінку майна не можуть бути підставою для визнання таких торгів недійсними. Головною умовою, яку повинні встановити суди, є наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, а тому, окрім наявності порушення норм закону при проведенні прилюдних торгів, встановленню підлягають порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними.

Тобто, для визнання судом електронних торгів недійсними необхідним є: наявність підстав для визнання прилюдних торгів недійсними (порушення правил проведення електронних торгів); встановлення того, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Підставою для визнання прилюдних торгів недійсними є наявність порушення норм закону при проведенні торгів водночас із порушенням прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює. (постанова КЦС ВС від 14.12.2022 року по справі № 755/5232/19).

За вищенаведеного, суд першої інстанції вірно зазначив, що до предмета доказування в даній справі належить дотримання порядку проведення електронних торгів, а саме, встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених Порядком реалізації арештованого майна від 29 вересня 2016 року і чи такі призвели до порушення прав та законних інтересів позивачки, за захистом яких вона звернулася до суду.

Суд вірно зазначив, що порушення, допущені виконавцем при здійсненні своїх повноважень до призначення прилюдних торгів та які не стосуються правил проведення електронних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання електронних торгів недійсними.

Відповідно до частини шостої статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Оскарження всудовому порядкурезультатів визначеннявартості чиоцінки майнане зупиняєпередачі майнана реалізацію,крім випадківзупинення передачімайна нареалізацію судом. Звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні є дійсним протягом шести місяців з дня його підписання суб`єктом оціночної діяльності-суб`єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно.

Позивачка ОСОБА_1 в обґрунтування позовних вимог про визнання електронних торгів недійсними посилалася серед іншого на те, що вона оскаржила дії приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького З.В. по проведенню оцінки майна квартири АДРЕСА_1 . Ухвалою Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 22.01.2020 року по справі № 452/2061/19, яка була залишена без змін постановою Львівського апеляційного суду від 07.10.2020 року, дії приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького З.В. по проведенню оцінки майна квартири АДРЕСА_1 було визнано неправомірними.

Крім цього, позивачка, як на підставу для визнання електронних торгів недійсними, посилалася на те, що згідно з висновком експерта від 09.11.2021 року, виготовленим на її замовлення, ринкова вартість спірної квартири становить 645312.00 грн., і оскільки квартира примусово реалізована на торгах за нижчою ціною, то це свідчить про порушення її прав та законних інтересів.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції врахував те, що дії, які вчинялися приватним виконавцем та ДП «Сетам» щодо продажу майна, мали місце за шість місяців до постановлення ухвали Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 22.01.2020 року по справі № 452/2061/19 та більш ніж за рік до ухвалення постанови Львівського апеляційного суду від 07.10.2020 року у цій же справі.

Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 оскаржувала дії приватного виконавця по проведенню оцінки майна, і як на підставу для задоволення позовних вимог про визнання торгів недійсними, покликалася на судові рішення, ухвалені за результатами розгляду скарги на дії приватного виконавця, які, на її думку, свідчать про недостовірність оцінки квартири, про невідповідність дійсної ринкової вартості квартири ринковій вартості квартири, що визначена оцінювачем ОСОБА_8 .

Суд першої інстанції врахував, що правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб`єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначені Законом України № 2658-III «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» (далі - Закон України № 2658-ІІІ).

Згідно з частиною 4 статті 3 цього Закону процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону.

Статтею 32 Закону України № 2658-III передбачено відповідальність оцінювачів та суб`єктів оціночної діяльності, а згідно з частиною 2 цієї статті оцінювачі та суб`єкти оціночної діяльності - суб`єкти господарювання несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору, зокрема, за недостовірність чи необ`єктивність оцінки майна, відповідно до умов договору та закону.

Отже, чинним законодавством України передбачено підстави відповідальності суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання в разі неналежного виконання (зокрема недостовірності чи необ`єктивності оцінки майна) ним своїх обов`язків.

Водночас звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності (частина 1 статті 12 Закону України № 2658-III).

Системний аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що звіт про оцінку майна є документом, який фіксує дії суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо оцінки майна, здійснювані ним у певному порядку та спрямовані на виконання його професійних обов`язків, визначених законом і встановлених відповідним договором.

Аналогічну правову позицію викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13 березня 2018 року у справі № 914/881/17 (провадження № 12-18гс18).

У статті 447 ЦПК України передбачено право сторін виконавчого провадження звернутися до суду із скаргою, якщо вони вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

У частині п`ятій статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення.

Аналіз статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» свідчить про те, що учасники виконавчого провадження, яким є, у тому числі і заявник,мають право на оскарження оцінки майна, а не процесуальної дії державного виконавця, оскільки відповідно до цієї статті виконавець лише залучає оцінювача, який здійснює свою діяльність відповідно до Закону України № 2658-ІІІ (постанова КЦС ВС від 08.05.2019 року по справі № 2-79/11).

При цьому, суд враховує, що у своїй діяльності суб`єкт оціночної діяльності є самостійним, а тому виконавець жодним чином не може впливати на порядок проведення оцінки майна.

Залучивши суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для проведення оцінки майна, приватний виконавець діяв відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження» та, відповідно до положень цього ж Закону, має визначити ціну продажу майна згідно зі складеним звітом про оцінку майна.

Вимоги про визнання незаконною та скасування постанови про призначення суб`єкта оціночної діяльності позивач не заявляла, доказів, які б свідчили про її звернення до виконавця з відповідними заявами про незгоду з результатами визначення вартості майна зазначеного у даному звіті, до проведення електронних торгів, не надала.

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання електронних торгів недійсними, посилаючись, окрім іншого, на невідповідність вартості квартири, зазначеній у звіті оцінювача про оцінку вартості квартири, вартості квартири, зазначеній у висновку експерта від 09.11.2021 року.

Як вбачається з висновку про вартість об`єкта оцінки, а саме, квартири АДРЕСА_1 , складеного 14.06.2019 року оцінювачем ОСОБА_6 , ринкова вартість реалізації в умовах вимушеного продажу становить без урахування ПДВ становить 575907.00 грн.

З висновку експерта №23 за результатами проведення оціночно-будівельної експертизи за заявою ОСОБА_1 та угоді №01-08/21 з визначення ринкової вартості квартири АДРЕСА_1 з проведеним ремонтом станом на 03 липня 2019 року, від 09.11.2021 року вбачається, що ринкова вартість квартири АДРЕСА_3 з проведеним ремонтом станом на 03.07.2019 року згідно наданих матеріалів, становить 645312,00 грн.

Тобто, у висновку експерта зазначена ринкова вартість квартири АДРЕСА_1 з проведеним ремонтом станом на 03 липня 2019 року, без врахування ПДВ.

Крім цього, у висновку експерта визначена ринкова ціна квартири АДРЕСА_1 без зазначення мети проведення оцінки квартири, в той час як у висновку оцінювача зазначено, що оцінка квартири проведена для реалізації квартири в умовах вимушеного продажу, що суттєво впливає на визначення ринкової вартості квартири, оскільки в умовах примусового продажу квартири її ринкова вартість є нижчою.

Подаючи до суду висновок експерта № 23 за результатами проведення оціночно-будівельної експертизи від 09.11.2021 року, відповідно до якого вартість спірної квартири становить 645312,00 гривні станом на 03.07.2019 року, позивач вказує на те, що у висновку про вартість об`єкта оцінки (звіт про оцінку квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ) від 14.06.2019 року визначено ринкову вартість об`єкта оцінкибез врахування ПДВ в умовах вимушеного продажуі така становить 575907,00 грн.

Національним стандартом №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 року за №1440 передбачено, що у звіті про оцінку майна та у висновку про вартість об`єкта оцінки оцінювач повинен відображати факт про включення або невключення до ринкової вартості суми податку на додану вартість. Оціночні процедури, пов`язані з визначенням ринкової вартості, здійснюються з урахуванням включення або невключення до неї суми податку на додану вартість. При цьому умова щодо визначення ринкової вартості з включенням суми податку на додану вартість зазначається у договорі на проведення оцінки майна (пункт 17 Національного стандарту №1).

Відтак, оскільки в поданому позивачкою висновку експерта № 23 за результатами проведення оціночно-будівельної експертизи від 09.11.2021 року відсутні відомості про включення або невключення до ринкової вартості суми податку на додану вартість, такий висновок не є беззаперечним доказом, що вартість квартири АДРЕСА_1 є значно більшою.

Крім цього,у висновкуексперта №23за результатамипроведення оціночно-будівельноїекспертизи від09.11.2021року не зазначено, що оцінка вартості квартири проводиться з метою примусового її відчуження, що також впливає на визначення вартості квартири.

Наведеним вище спростовуються доводи позивачки і апелянта про порушення її прав реалізацією квартири АДРЕСА_1 , оскільки така реалізована за значно нижчою ціною.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачці було відомо про здійснення приватним виконавцем дій, спрямованих на примусове виконання рішення суду, в тому числі щодо примусової реалізації квартири, оскільки нею оскаржувалися дії приватного виконавця.

Разом з тим матеріали цивільної справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження тих обставини, що позивачка, якій достовірно було відомо про відкриття виконавчого провадження, про арешт квартири, про проведення оцінки та визначення оцінювачем ринкової вартості квартири, про результат визначення оцінювачем ринкової вартості квартири для подальшої примусової реалізації на торгах, своєчасно повідомила приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького З.В. про те, що вона звернулася до суду зі скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького З.В. щодо виконання виконавчого листа №452/435/17, доказів надання приватному виконавцю ухвали про відкриття провадження за цією скаргою, доказів того, що вона повідомила приватного виконавця про ухвалення судового рішення щодо зупинення реалізації арештованого майна та надіслання такого приватному виконавцю до проведення електронних торгів.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження надання позивачкою приватному виконавцю Маковецькому З.В. до проведення електронних торгів висновку на підтвердження тієї обставини, що ринкова вартість квартири на час її примусового продажу значно вища та перевищує оцінку, зазначену у висновку про вартість об`єкта оцінки, яким є квартира АДРЕСА_1 .

Тобто, на момент проведення електронних торгів, позивачка не надала приватному виконавцю виконавчого округу Львівської області Маковецькому З. В. іншого висновку, виготовленого на її замовлення, на спростування вартості квартири, визначеної оцінювачем ОСОБА_6 , і такий висновок експерта було виготовлено на замовлення ОСОБА_1 лише 09.11.2021 року, під час розгляду даної справи судом першої інстанції.

Підставою для пред`явлення позову про визнання прилюдних торгів недійсними є наявність порушення норм закону при проведенні торгів водночас із порушенням прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює (постанова КЦС ВС від 09.11.2022 року по справі № 755/11730/18).

Відповідно до п. 2 розділу XI Порядку підставою для зупинення електронних торгів (торгів за фіксованою ціною) в цілому або за окремим лотом є: рішення суду щодо зупинення реалізації арештованого майна; зупинення вчинення виконавчих дій у випадках, визначених Законом України «Про виконавче провадження»; відкладення проведення виконавчих дій; наявність технічних підстав, що унеможливлюють роботу Системи, виключно на період відновлення її працездатності.

Колегія суддів погоджується з висновками суду про те, що на момент вчинення приватним виконавцем виконавчих дій, виконавчий документ, на підставі якого приватний виконавець відкрив виконавче провадження, наклав арешт на зазначену квартиру, здійснив її оцінку та передав на реалізацію на прилюдних торгах, був чинним, такої підстави для невчинення дій щодо реалізації майна, як визнання дій приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького З.В. по проведенню оцінки майна квартири АДРЕСА_1 неправомірними, або зупинення передачі на реалізацію шляхом проведення електронних торгів Державним підприємством «Система електронних торгів арештованого майна», описаного та арештованого при здійсненні виконавчого провадження № 57963770 нерухомого майна, згідно ухвали Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 19.07.2019 року по справі №452/2061/19 не існували на момент проведення електронних торгів, відомостей про те, що були підстави для зупинення електронних торгів станом на дату їх проведення позивачкою ОСОБА_1 не надано, а тому посилання позивача на судові рішення у справі № 452/2061/19, які ухвалені вже після проведення електронних торгів, не спростовують висновків суду та не є підставою для задоволення позовних вимог.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні з приводу посилань позивачки на порушення приватним виконавцем при реалізації спірної квартири на електронних торгах ст. 16 Закону України «Про охорону дитинства» та статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей», так як в даній квартирі зареєстровані неповнолітні діти, члени її сім`ї, зазначив, що такі посилання позивачки спростовуються матеріалами справи, адже орган опіки та піклування виконавчий комітет Самбірської міської ради Львівської області рішенням № 2/31-681/1 надав дозвіл на відчуження квартири АДРЕСА_1 .

В матеріалах справи міститься лист від 13.06.2019 року №2/31-683/1 за підписом міського голови м. Самбір Львівської області Юрія Гамара, який одночасно очолює виконавчий комітет Самбірської міської ради, адресований приватному виконавцю виконавчого округу Львівської області Маковецькому З.В., з якого вбачається, що комісія з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Самбірської міської ради вирішила дати дозвіл на відчуження квартири за адресою АДРЕСА_2 .

Підписавши такий лист, міський голова, який очолює виконавчий комітет Самбірської міської ради Львівської області, тим самим погодився з рішенням комісії з питань захисту прав дитини і не заперечував щодо примусової реалізації квартири на електронних торгах.

Як на підставу для визнання торгів недійсними позивачка покликалася на порушення прав неповнолітніх дітей, зареєстрованих у квартирі АДРЕСА_1 .

Судом першої інстанції встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є бабцею неповнолітніх дітей, що зареєстровані у квартирі АДРЕСА_1 , законними представниками яких є батьки, які, як вбачається з матеріалів справи не зверталися до суду з позовом про визнання торгів недійсними з підстав порушення прав їхніх дітей на проживання у спірній квартирі, які у зв`язку з примусовою її реалізацією на прилюдних торгах втрачатимуть право на користування квартирою, на проживання у спірній квартирі.

А відтак, зазначені ОСОБА_1 підстави визнання електронних торгів недійсними з підстав порушення прав неповнолітніх дітей на користування спірною квартирою, не можуть бути підставою для задоволення її позовних вимог, оскільки не свідчать про порушення прав та законних інтересів саме позивачки, яка звернулася з даним позовом в своїх інтересах, а не в інтересах неповнолітніх дітей, законними представниками яких є їхні батьки, які і наділені правом звернення до суду в інтересах захисту прав неповнолітніх дітей..

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про визнання недійсними акту приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького З.В. про проведені електронні торги від 16.07.2019 року та свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів № 1159 від 30.07.2019 року, виданого приватним нотаріусом Самбірського нотаріального округу Копистянським Ю.Р., є похідними від позовної вимоги про визнання електронних торгів недійсними, а тому вірним є висновок суду про те, що та за умови відсутності підстав для визнання електронних торгів недійсними, ці позовні вимоги задоволенню не підлягають.

За вищенаведеного, з огляду на те, що при вирішенні позовних вимог про визнання недійсними торгів, слід встановити не лише наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, а окрім наявності порушення норм закону при проведенні прилюдних торгів, повинні бути й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними, то оскільки позивач, всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України, сукупність цих обставин під час розгляду справи судом першої інстанції не довела належними та допустимими доказами, зокрема, не надала суду належних і допустимих доказів, що зазначені нею у позовній заяві порушення вплинули на результат електронних торгів, і що це призвело до порушення її прав чи законних інтересів, суд дійшов обгрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, які достатньо мотивовані.

Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Стаття 375 ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Старосамбірського районного суду Львівської області від 27 грудня 2022 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 13.04.2023 року.

Головуючий: Н.О. Шеремета

Судді: О.М. Ванівський

Р.П. Цяцяк