Ухвала

від 20.04.2023 по справі 380/6772/23

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/6772/23

У Х В А Л А

з питань забезпечення позову

20 квітня 2023 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П. розглянув у порядку письмового провадження заяву представника позивача про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом приватного підприємства «Вибранівка» до Державної служби геології та надр України про визнання протиправними дій та скасування наказу -

УСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Вибранівка» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Державної служби геології та надр України, у якій, з урахуванням заяви про усунення недоліків (вх. № 26968 від 18.04.2023), просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо видачі наказу № 251 від 25 липня 2022 року «Про анулювання Спеціального дозволу на користування надрами № 4213 від 22 лютого 2007 року»;

- скасувати наказ відповідача № 251 від 25 липня 2022 року «Про анулювання Спеціального дозволу на користування надрами № 4213 від 22 лютого 2007 року».

Ухвалою від 10.04.2023 позовну заяву залишено без руху для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 18.04.2023 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі.

Представник позивача подав заяву про забезпечення позову (вх. № 26860 від 18.04.2023), у якій просить забезпечити позов шляхом зупинення дії наказу органу державної влади «Державна служба геології та надр України» № 251 від 25 липня 2022 року «Про анулювання Спеціального дозволу на користування надрами № 4213 від 22 лютого 2007 року».

В обґрунтування заяви зазначено, що підставою для видачі суб`єктом владних повноважень оскаржуваного Наказу № 251 від 25 липня 2022 року слугувало рішення Львівського окружного адміністративного суду в справі № 380/8822/21 від 25 березня 2022 року. Вказав, що ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження в справі №380/8822/21 від 06 березня 2023 року, станом на момент звернення до суду із заявою про забезпечення позову, рішення Львівського окружного адміністративного суду у вказаній справі від 25 березня 2022 року переглядається в апеляційному порядку, а отже є таким, що не набрало законної сили в розумінні адміністративного процесуального законодавства України. Відтак, беручи до уваги відсутність станом на момент звернення до суду із заявою про забезпечення позову правових підстав для видачі суб`єктом владних повноважень оскаржуваного наказу № 251 від 25 липня 2022 року Про анулювання Спеціального дозволу на користування надрами № 4213 від 22 лютого 2007 року, а саме не набрання законної сили рішенням Львівського окружного адміністративного суду в справі № 380/8822/21 від 25 березня 2022 року, а також зважаючи на таку обставину, що у випадку передачі відповідачем права на користування надрами у Південно-Вибранівському родовищі будь-кому з інших суб`єктів господарювання у період чинності оспорюваного наказу і, як наслідок, відсутністю в подальшому у ПП Вибранівка правових підстав для оспорювання дій Держгеонадр щодо правомірності такої передачі прав на надрокористування, заявою про забезпечення позову позивач змушений просити суд вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії зазначеного індивідуального акту.

Згідно з ч. 1 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

При вирішенні заяви про забезпечення позову суд керується ч. 1 ст. 2 КАС України, відповідно до якої завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Забезпечення позову згідно з ч. 2 ст. 150 КАС України допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим позовним вимогам, мають бути безпосередньо пов`язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

При розгляді заяви про вжиття заходів забезпечення позову суд оцінює обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв`язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення; імовірності виникнення утруднень для виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; необхідності у зв`язку із вжиттям заходів запобігти порушенню прав та інтересів інших осіб, в тому числі, й осіб, які не приймають участь у розгляді справи.

Заявник обов`язково повинен обґрунтувати своє клопотання і з цією метою подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язує застосування певного заходу забезпечення позову. Доказами у даному випадку вважатимуться будь-які відомості, що вказують на ймовірне порушення чиїхось прав (свобод, інтересів) під час провадження у справі. При цьому тягар доказування при розгляді клопотання покладається виключно на заявника.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд згідно ч. 1 ст. 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Для можливості застосування судом вищезазначених форм забезпечення позову, про які просить позивач у заяві про забезпечення позову, необхідна наявність певних підстав, передбачених чинним законодавством України.

Суд зазначає, що заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з правовими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Такий правовий висновок також викладено в постанові Верховного Суду від 19.06.2018 (справа № 826/9263/17, адміністративне провадження № К/9901/44796/18).

Суд також зазначає, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивача, які б гарантували виконання рішення суду, у разі задоволення позову; для задоволення судом поданої позивачем заяви про забезпечення адміністративного позову останній має обґрунтувати необхідність задоволення такого клопотання та довести, що незадоволення клопотання призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених ч. 2 ст. 150 КАС України.

За приписами п. 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" № 2 від 06.03.2008 року, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування обставин, які б свідчили про наявність зазначених вище підстав для забезпечення позову.

У випадку звернення сторони із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із таким клопотанням.

З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Тому, у вирішенні питання про забезпечення позову адміністративний суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів.

Як слідує з поданої заяви про забезпечення позову, заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу органу державної влади «Державна служба геології та надр України» № 251 від 25 липня 2022 року «Про анулювання Спеціального дозволу на користування надрами № 4213 від 22 лютого 2007 року».

В той же час, суд зауважує, що заявник не обґрунтував доцільності та ефективності застосування судом заходів забезпечення позову та не надав доказів, які б вказували, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або його інтересів або вказували на наявність очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення у зв`язку із цим прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду.

При цьому, суд зазначає, що подання заяви про забезпечення позову зумовлене відкриттям апеляційного провадження за апеляційною скаргою позивача на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25.03.2022 у справі № 380/8822/21, яким припинене право користування надрами шляхом анулювання спеціального дозволу на користування надрами № 4213 від 22.02.2007 року наданого Приватному підприємству «Вибранівка» (81710 Львівська обл. Жидачівський район, с. Вибранівка, код ЄДРПОУ - 33171295).

Однак, наведені заявником обставини, на думку суду не є обґрунтованими для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову визначеним позивачем, оскільки матеріали справи не містять об`єктивних доказів існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, неможливості захисту цих прав, свобод та інтересів без вжиття таких заходів.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до частин 1-3 статті 26 Кодексу України про надра право користування надрами припиняється у разі закінчення встановленого строку користування надрами, внесення змін до спеціального дозволу на користування надрами у зв`язку з відчуженням прав на користування надрами шляхом укладення договору купівлі-продажу чи внесення таких прав ж вклад до статутного капіталу суб`єктів господарювання, анулювання спеціального дозволу на користування надрами.

Анулювання спеціального дозволу на користування надрами здійснюється у разі: 1) звернення користувача надр із заявою про анулювання спеціального дозволу на користування надрами, в тому числі якщо відпала потреба у користуванні надрами; 2) виявлення факту вичерпання запасів, визначених спеціальним дозволом на користування надрами, на основі звітності, поданої надрокористувачем, - якщо надрокористувач не звернувся у встановленому цим Кодексом порядку із заявою про внесення змін до спеціального дозволу на користування надрами на підставі пункту 5 частини першої статті 16-5 цього Кодексу; 3) наявності в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомостей про припинення юридичної особи, яка є надрокористувачем, шляхом ліквідації або відомостей про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, яка є надрокористувачем, а також у разі неподання надрокористувачем заяви про внесення змін до спеціального дозволу на користування надрами у зв`язку з перетворенням юридичної особи - власника спеціального дозволу на користування надрами у строк, встановлений пунктом 14 частини першої статті 16-5 цього Кодексу; 4) заподіяння внаслідок проведення робіт, пов`язаних з користуванням ділянкою надр, безпосередньої шкоди життю чи здоров`ю людей або виникнення істотного забруднення навколишнього природного середовища; 5) невиконання, за винятком наявності обставин, не залежних від надрокористувача, затвердженої програми робіт з порушенням строків на більш ж один рік з дати закінчення виконання відповідного етапу програми робіт; 6) встановлення факту подання в заяві про видачу спеціального дозволу на користування надрами та документах, що додаються до неї, недостовірних відомостей щодо заявника; 7) невжиття надрокористувачем заходів для усунення причин зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами у зв`язку з порушенням вимог законодавства - після зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами у зв`язку з таким порушенням із наданням достатнього часу для їх усунення; 8) застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) відповідно до Закону України "Про санкції" у вигляді анулювання спеціального дозволу на користування надрами; 9) наявності підстави, передбаченої частиною четвертою статті 16-1 цього Кодексу; 10) виявлення підстав для анулювання спеціального дозволу на користування надрами, передбачених Законом України "Про газ (метан) вугільних родовищ" - для спеціальних дозволів на геологічне вивчення, у тому числі дослідно-промислову розробку, та видобування газу (метану) вугільних родовищ. Спеціальний дозвіл на користування надрами анулюється з підстав, визначених пунктами 1, 3, 8 і 9 частини другої цієї статті, відповідним дозвільним органом, а з підстав, визначених пунктами 2, 4-7 і 10 частини другої цієї статті - виключно судом.

При цьому, у разі визнання за рішенням суду, що набрало законної сили, незаконним (безпідставним) анулювання спеціального дозволу на користування надрами строк дії такого спеціального дозволу на користування надрами та відповідно строк користування надрами продовжується дозвільним органом на строк такого анулювання (ч. 5 ст. 26 Кодексу України про надра).

Судом встановлено, що спірним наказом анульовано з 26.04.2022 спеціальний дозвіл на користування надрами № 4213 від 22.02.2007, наданий Приватному підприємству «Вибранівка» з метою видобування піску ділянок Південно-Східної та Північно-Західної Південно-Вибранівського родовища, розташованого у Львівській області. Таким чином, суд дійшов висновку про те, що наказ Державної служби геології та надр України № 251 від 25 липня 2022 року «Про анулювання Спеціального дозволу на користування надрами № 4213 від 22 лютого 2007 року» вичерпує свою дії його виконанням, а тому обраний позивачем спосіб забезпечення не є ефективним, з огляду на анулювання Спеціального дозволу на користування надрами № 4213 від 22 лютого 2007 року з 26.04.2022.

З цих же підстав суд критично оцінює доводи заявника про наявність підстав для забезпечення позову з огляду на відкриття Восьмим апеляційним адміністративним судом апеляційного провадження у справі № 380/8822/21.

Виходячи з системного тлумачення положень ст. 151 КАС України слідує, що застосування заходів забезпечення позову можливе лише у випадку існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або якщо захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також наявність ознак, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. При цьому, небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача має бути очевидною.

Дослідивши заяву про забезпечення позову, суд вказує, що позивачем не доведено обставини, які б вказували, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся до суду, шляхом подання позовної заяви.

З урахуванням зазначеного, на даній стадії, до початку розгляду справи по суті, у суду відсутні підстави стверджувати про очевидну протиправність оскаржуваного наказу відповідача та порушення прав або інтересів позивача таким наказом, а також про наявність підстав вважати, що невжиття судом заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів позивача, а тому суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову.

Крім цього, суд звертає увагу на те, що позов не може бути забезпечено таким способом, який фактично підмінює собою судове рішення у справі. Тобто, забезпечивши позов у спосіб, визначений заявником, останній втратить інтерес до розгляду справи по суті.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №800/521/17 та у постанові Верховного Суду від 08 листопада 2019 року у справі № 640/3277/19, який в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України, враховується судом при вирішенні спірних правовідносин.

При цьому, суд зазначає, що у випадку задоволення поданого позову, права ПП «Вибранівка» будуть відновлені з дати початку такого порушення, з огляду на положення ч. 5 ст. 26 Кодексу України про надра.

Враховуючи зазначене, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви про забезпечення позову та відсутність підстав для її задоволення, оскільки станом на день розгляду заяви про вжиття заходів забезпечення позову у спосіб який просить заявник жодним чином не підтверджено належними та допустимими доказами.

Відтак у задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 150, 153, 154, 243, 248, 256, 293-295 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом приватного підприємства «Вибранівка» до Державної служби геології та надр України про визнання протиправними дій та скасування наказу відмовити.

2. Копію ухвали надіслати заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду у п`ятнадцятиденний строк з дати її складання.

СуддяР.П. Качур