Постанова

від 13.04.2023 по справі 520/1814/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2023 р.Справа № 520/1814/19Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Чалого І.С.,

Суддів: Бершова Г.Є. , Ральченка І.М. ,

за участю секретаря судового засідання Юсіфової Г.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Держпраці у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.10.2021, головуючий суддя І інстанції: Бідонько А.В., м. Харків,, повний текст складено 28.10.21 по справі № 520/1814/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Квартал 1" до Головного управління Держпраці у Харківській області про визнання протиправними та скасування постанов,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Квартал 1" (надалі -ТОВ "Квартал 1", позивач) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держпраці у Харківській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати постанови Головного управління Держпраці у Харківській області № ХК3789/296/АВ/П/МГ-ФС від 08.02.2019 про накладення штрафу у розмірі 1 126 710, 00 грн. та №ХК3789/296/АВ/П/ІП-ФС від 08.02.2019 про накладення штрафу у розмірі 4 173 грн.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.10.2021 позовні вимоги ТОВ "Квартал 1" задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову Головного управління Держпраці у Харківській області №ХК3789/296/АВ/П/МГ-ФС від 08.02.2019 року про накладення штрафу на Товариство з обмеженою відповідальністю "Квартал 1" у розмірі 1 126 710,00 грн.

Визнано протиправною та скасовано постанову Головного управління Держпраці у Харківській області №ХК3789/296/АВ/П/ІП-ФС від 08.02.2019 року про накладення штрафу на Товариство з обмеженою відповідальністю "Квартал 1" у розмірі 4 173,00 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав, що висновки суду першої інстанції викладені в рішенні від 18.10.2021 не відповідають фактичним обставинам справи є передчасними та необгрунтованими, таким чином підставою для скасування рішення суду першої інстанції є недоведеність обставин, що мають значення для справи. Головне управління Держпраці у Харківській області звертає увагу на те, що викладена інформація в акті інспекційного відвідування грунтувалася безпосередньо на тих документах, які було надано самим позивачем під час інспекційного відвідування (08.01.2019. 09.01.2019). Судом першої інстанції під час розгляду справи безпідставно було прийнято до уваги документи, надані позивачем після закриття акту інспекційного відвідування та підписання зазначеного акту без зауважень, тобто після того, коли контрольний захід було проведено та призначено дату розгляду справи про накладення штрафу. Вказує, що документи надані позивачем 30.01.2019 (після вже проведеного інспекційного відвідування та закриття акту інспекційного відвідування) є штучно створеними доказами, які позивач створив намагаючись замаскувати виявлені та зафіксовані актом інспекційного відвідування порушення трудового законодавства, та як наслідок уникнути відповідальності зазначеної приписами ст.265 КЗпП України.

Скориставшись правом подання відзиву на апеляційну скаргу, позивач просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

У судове засідання суду апеляційної інстанції учасники справи не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, відповідно до ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) , не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що посадовими особами відповідача, на підставі направлення № 01.01-94/02.03/57 від 08.01.2019 проведено інспекційне відвідування Товариства з обмеженою відповідальністю "Квартал 1", результати якого викладені в акті від 09.01.2019 №ХК3789/296/АВ ( т.1 а.с.11-34).

Висновки вказаного заходу контролю свідчать про наявність низки порушень ТОВ "Квартал 1" законодавства, а саме:

- ч.1 ст. 83 КЗпП України, яке полягає у невиплаті грошової компенсації за всі невикористані дні щорічних відпусток низці працівників;

- ч.1 ст.116 КЗпП України, яке полягає у невиплаті в день звільнення певним працівникам всіх належних сум;

- ч.4 ст.96 КЗпП України, ч.4 ст.6 Закону України "Про оплату праці", яке полягає у несформуванні тарифної сітки ( схеми посадових окладів) на основі тарифної ставки робітника першого розряду та міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів);

- п. 2.5 глави 2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, яке полягає у відсутності підписів про ознайомлення працівників з занесеними до трудових книжок записами;

- ч.2 ст.30 Закону України "Про оплату праці", яке полягає у незабезпеченні позивачем достовірного обліку виконуваної працівниками роботи - не надано табелів обліку робочого часу;

- ч.6 ст.95 КЗпП України, ст.33 Закону України "Про оплату праці", яке полягає у непроведенні індексації заробітної плати.

По суті виявлених порушень відповідачем складено припис про їх усунення №ХК3789/296/АВ/П (т.1 а.с.35-37).

За наслідками розгляду справи у сфері порушення законодавства про працю відповідачем було притягнуто позивача до відповідальності у вигляді штрафу постановами від 08.02.2019:

- № ХК3789/296/АВ/П/МГ-ФС від 08.02.2019, якою на позивача накладено штраф у розмірі 1 126 710, 00 грн;

- №ХК3789/296/АВ/П/ІП-ФС від 08.02.2019, якою на позивача накладено штраф у розмірі 4 173 грн ( т.1 а.с.38-47).

Не погодившись з вказаними постановами, позивач звернувся до суду з даним позовом.

В обґрунтування позову позивач зазначав про порушення відповідачем процедури проведення інспекційного відвідування, оскільки у наказі про проведення заходу інспекційного відвідування не наведено підстав, які послугували причиною такої перевірки.

Позивач зазначав, що спірні постанови про накладення штрафу є протиправними з огляду на відсутність у відповідача підстав для застосування санкцій, передбачених ст. 265 КЗпП України, оскільки останні прийняті на підставі даних, отриманих поза межами предмету інспекційного відвідування що, на думку позивача, свідчить про порушення контролюючим органом частини 1 ст. 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", за змістом яких під час проведення позапланового заходу з`ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу. Висновки перевірки про порушення позивачем норм КЗпП України та Закону України "Про оплату праці", на підставі яких складено спірні постанови, не відповідають дійсності та спростовуються відповідними документами.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 08.05.2019, залишеного без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2019, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Квартал 1" до Головного управління Держпраці у Харківській області про визнання протиправними та скасування постанов задоволено. Скасовано постанови Головного управління Держпраці у Харківській області № ХК3789/296/АВ/П/МГ-ФС від 08.02.2019 про накладення штрафу у розмірі 1 126 710, 00 грн. (один мільйон сто двадцять шість тисяч сімсот десять гривень) та №ХК3789/296/АВ/П/ІП-ФС від 08.02.2019 про накладення штрафу у розмірі 4 173 грн. (чотири тисячі сто сімдесят три гривні), які винесені відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Квартал 1".

Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду касаційну скаргу від 07.06.2021 року касаційну скаргу Головного управління Держпраці у Харківській області задоволено частково, рішення судів першої та апеляційної інстанції скасовано.

Повертаючи справу на новий розгляду, суд касаційної інстанції зазначив, що даючи оцінку рішенню посадової особи територіального органу Держпраці за наслідками перевірки, окрім правомірності, власне вимог цього рішення (з огляду на правовий статус Держпраці та її територіальних органів), важливим є з`ясувати, серед іншого, дотримання процедури проведення цієї позапланової перевірки. У такому контексті слід зважити на те, на якій підставі призначено цю перевірку, що було предметом перевірки, чи оформлено відповідні документи на проведення позапланової перевірки, чи ознайомлений суб`єкт господарювання про проведення позапланової перевірки з її предметом. Тобто з`ясування дотримання процедури проведення перевірки (інспекційного відвідування) є важливим питанням в аналогічних спорах.

Враховуючи викладене, колегія суддів касаційної інстанції визнала помилковими висновки суду першої інстанції, з якими погодився апеляційний суд, про те, що оскільки посадовців відповідача позивачем було допущено до інспекційного відвідування, то предметом розгляду у суді, за вказаних обставин, має бути лише суть виявлених порушень, та наголосила на необхідності перевірити правомірність підстав для проведення інспекційного відвідування ТОВ "Квартал 1".

За результатами нового розгляду справи судом першої інстанції прийнято рішення про задоволення позовних вимог з підстав того, що у правовідносинах, з приводу яких подано позов, відсутні підстави для притягнення позивача до відповідальності, а отже, прийняті Головним управлінням Держпраці у Харківській області постанови від 08.02.2019 №ХК3789/296/АВ/П/МГ-ФС та №ХК3789/296/АВ/П/ІП-ФС є протиправними та підлягають скасуванню.

Колегія суддів частково погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до преамбули Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 № 877-V (далі Закон № 877-V) цей Закон визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).

В цьому випадку слід наголосити, що Закон № 877-V визначає основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, а як слідує з тлумачення поняття принцип - це твердження, яке сприймається як головне, важливе, суттєве, неодмінне або, принаймні, бажане.

Статтею 1 Закону № 877-V встановлено, що державний нагляд (контроль) діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Заходами державного нагляду (контролю) є планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.

Відповідно до частини четвертої статті 2 Закону № 877-V заходи контролю здійснюються, зокрема органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Згідно з частиною п`ятою вказаної вище статті Закону № 877-V зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Тлумачення цієї норми вказує на те, що органи державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення в першу чергу повинні ураховувати особливості правового регулювання, визначені законами у відповідній сфері та міжнародними договорами, одночасно звертаючи увагу на правила перелічені в частині п`ятій статті 2 Закону № 877-V та, якщо певні правовідносини не врегульовані законами у відповідній сфері та міжнародними договорами звертатись до інших норм Закону № 877-V.

Закону, який би регулював правовідносини зі здійснення державного нагляду (контролю) у сфері дотримання законодавства про працю та зайнятість населення на цей час немає, а тому спеціальним законодавчим актом, який регулює ці правовідносини є Закон № 877-V незважаючи на те, що він регулює правовідносини зі здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності для багатьох органів контролю.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 31.01.2019 у справі № 809/799/17, від 09.07.2020 у справі № 818/585/17.

Статтею 259 Кодексу законів про працю України визначено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктами 1, 7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою КМУ від 11.02.2015 №96 (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується КМУ через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб. Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 26.04.2017 (надалі - Порядок № 295) визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування).

Відповідно до пункту 2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці.

Пунктом 5 Порядку №295 визначено, що інспекційні відвідування проводяться:

1) за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю;

2) за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин;

3) за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту;

4) за рішенням суду, повідомленням правоохоронних органів про порушення законодавства про працю;

5) за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), про виявлені в ході виконання ними контрольних повноважень ознак порушення законодавства про працю;

6) за інформацією:

Держстату та її територіальних органів про наявність заборгованості з виплати заробітної плати;

ДФС та її територіальних органів про:

- невідповідність кількості працівників роботодавця обсягам виробництва (виконаних робіт, наданих послуг) до середніх показників за відповідним видом економічної діяльності;

- факти порушення законодавства про працю, виявлені у ході здійснення контрольних повноважень;

- факти провадження господарської діяльності без державної реєстрації у порядку, встановленому законом;

- роботодавців, що мають заборгованість із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі, що перевищує мінімальний страховий внесок за кожного працівника;

Пенсійного фонду України та його територіальних органів про:

- роботодавців, які нараховують заробітну плату менше мінімальної;

- роботодавців, у яких стосовно працівників відсутнє повідомлення про прийняття на роботу;

- роботодавців, у яких протягом місяця кількість працівників, що працюють на умовах неповного робочого часу, збільшилась на 20 і більше відсотків;

- працівників, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року;

- роботодавців, у яких стосовно працівників відсутні нарахування заробітної плати у звітному місяці (відпустка без збереження заробітної плати без дотримання вимог Кодексу Законів про працю України та Закону України Про відпустки);

- роботодавців, у яких протягом року не проводилась індексація заробітної плати або сума підвищення заробітної плати становить менше суми нарахованої індексації;

- роботодавців, у яких 30 і більше відсотків працівників працюють на умовах цивільно-правових договорів;

- роботодавців з чисельністю 20 і більше працівників, у яких протягом місяця відбулося скорочення на 10 і більше відсотків працівників;

7) за інформацією профспілкових органів про порушення прав працівників, які є членами профспілки, виявлених в ході здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про працю.

Статтею 6 Закону № 877-V визначено, що підставами для здійснення позапланового заходу є:

- подання суб`єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням;

- виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених суб`єктом господарювання у документі обов`язкової звітності, крім випадків, коли суб`єкт господарювання протягом місяця з дня первинного подання повторно подав такий документ з уточненими достовірними даними або якщо недостовірність даних є результатом очевидної описки чи арифметичної помилки, яка не впливає на зміст поданої звітності. У разі виявлення органом державного нагляду (контролю) помилки у документі обов`язкової звітності він упродовж десяти робочих днів зобов`язаний повідомити суб`єкта господарювання про необхідність її виправлення у строк до п`яти робочих днів з дня отримання повідомлення. Невиправлення помилки у встановлений строк є підставою для проведення позапланового заходу;

- перевірка виконання суб`єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення попереднього заходу органом державного нагляду (контролю);

- звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності).

- неподання суб`єктом господарювання документів обов`язкової звітності за два звітні періоди підряд без поважних причин або без надання письмових пояснень про причини, що перешкоджали поданню таких документів;

- доручення Прем`єр-міністра України про перевірку суб`єктів господарювання у відповідній сфері у зв`язку з виявленими системними порушеннями та/або настанням події, що має значний негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров`я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави;

- настання аварії, смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, що було пов`язано з діяльністю суб`єкта господарювання.

Згідно з ч. 3 статті 6 Закону № 877-V суб`єкт господарювання повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Відповідно до ч. 4 вказаної статті строк здійснення позапланового заходу не може перевищувати десяти робочих днів, а щодо суб`єктів малого підприємництва - двох робочих днів.

Системний аналіз наведених вище положень дає підстави дійти висновку, що інспекційне відвідування є формою державного нагляду за додержанням законодавства про працю, яке відноситься до повноважень відповідача та яке проводиться на підставі наказу та направлення.

Верховний Суд у постанові від 19.09.2018 у справі № 804/2956/17 дійшов висновку, що даючи оцінку рішенню посадової особи територіального органу Держпраці за наслідками перевірки, окрім правомірності, власне вимог цього рішення (з огляду на правовий статус Держпраці та її територіальних органів), важливим є з`ясувати, серед іншого, дотримання процедури проведення цієї позапланової перевірки. У такому контексті слід зважити на те, на якій підставі призначено цю перевірку, що було предметом перевірки, чи оформлено відповідні документи на проведення позапланової перевірки, чи ознайомлений суб`єкт господарювання про проведення позапланової перевірки з її предметом. Тобто з`ясування дотримання процедури проведення перевірки (інспекційного відвідування) є важливим питанням в аналогічних спорах.

З огляду на матеріали справи, судом апеляційної інстанції встановлено, що вказаний контрольний захід призначений у зв`язку з надходженням до Головного управління Держпраці у Харківській області інформації про порушення позивачем трудового законодавства, зокрема через наявність фактів допуску до роботи без належного оформлення трудових відносин, що в свою чергу є підставою для призначення інспекційного відвідування відповідно до пп.3 п. 5 Порядку №295.

Так, зі змісту направлення про заходи державного контролю у формі інспекційного відвідування №01.01.-94/02.03/57 від 08.01.2019, на підставі якого й було проведено інспекційне відвідування, вбачається, що це був позаплановий захід здійснення державного нагляду (контролю), оскільки у направленні вказано, що заходи державного контролю проводяться лише з питань виявлення неоформлених трудових відносин. В свою чергу, із акту інспекційного відвідування від 09.01.2019 №ХК3789/296/АВ вбачається, що питання, які є предметом інспекційного відвідування фахівцями відповідача взагалі не досліджувались і в акті не відображені. При цьому, в акті встановлені інші порушення трудового законодавства.

При цьому, зазначені в акті порушення не були підставою для призначення інспекційного відвідування підприємства, що свідчить про те, що відповідачем, в порушення абзацу 9 частини першої статті 6 Закону №877-V, під час проведення позапланового заходу з`ясовувалися питання, які не були підставою для здійснення цього заходу.

Колегія суддів наголошує, що недотримання вимог абзацу 9 частини першої статті 6 Закону № 877-V та пункту 5 Порядку №295 є порушенням порядку проведення перевірки (інспекційного відвідування) та самостійною підставою для скасування постанов про накладення штрафу, які прийняті на підставі акту, складеного за результатами такої перевірки.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 17.03.2021 (справа №500/2878/18), 08.06.2021 у справі № 420/1173/20.

Від так, оскаржувана постанова підлягає скасуванню саме з підстав порушення порядку проведення перевірки (інспекційного відвідування) та не вимагає від суду надання оцінки доводам апеляційної скарги по суті виявлених порушень.

Водночас суд першої інстанції, дійшовши правомірного висновку про задоволення вимог позову, вдався до оцінки виявлених порушень з приводу оплати праці, несформуванні тарифної сітки ( схеми посадових окладів) на основі тарифної ставки робітника першого розряду та міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів), ознайомлення працівників з занесеними до трудових книжок записами, незабезпеченні достовірного обліку виконуваної працівниками роботи, непроведенні індексації заробітної плати, помилково вказавши, що ці питання були предметом інспекційного відвідування.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частини або змінити судове рішення.

Відповідно до частини четвертої статті 317 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Зважаючи на наведене, а також суд першої інстанції ухвалив правильне по суті рішення, але з помилковим застосуванням норм матеріального права, колегія суддів зважає на наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги шляхом зміни рішення суду першої інстанції з мотивів та підстав задоволення вимог позову.

З огляду на результат апеляційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції (крім витрат суб`єкта владних повноважень на сплату судового збору за подання апеляційної скарги, що не підлягають відшкодуванню відповідно до ст. 139 КАС України), судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Харківській області задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.10.2021 по справі № 520/1814/19 змінити з мотивів та підстав задоволення вимог позову.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя І.С. ЧалийСудді Г.Є. Бершов І.М. Ральченко Повний текст постанови складено 21.04.2023