Постанова

від 20.04.2023 по справі 620/17084/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 620/17084/21 Суддя (судді) першої інстанції: Ткаченко О.Є.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів: Єгорової Н.М. та Сорочка Є.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2022 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС ЛАЙН ГРУП" до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРАНС ЛАЙН ГРУП" (далі - позивач, ТОВ «Транс Лайн Груп» звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області (далі - відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №5141/25010700, №5142/25010700, №5144/25010700 від 16 вересня 2021 року.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2022 року адміністративний позов було задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області (форма Р) №5141/25010700 від 16 вересня 2021 року в частині визначення податкового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем в сумі 3363316,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 720492,00 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області (форма Р) №5142/25010700 від 16 вересня 2021 року в частині визначення податкового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем в сумі 3737018,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 934254,50 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує про те, що взаємовідносини між ТОВ «Транс Лайн Груп» та його контрагентами не опосередковувались реальним виконанням операцій, які становлять їх предмет.

Вказує про те, що під час перевірки встановлено, що фактичне постачання ТМЦ від контрагентів ТОВ «Інтер Лейк» та ТОВ «Петролайт» не відбувалось.

Сторони в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, в період з 25.05.2021 по 18.08.2021 працівниками ГУ ДПС у Чернігівській області проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «Транс Лайн Груп» щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотримання якого покладено на контролюючі органи, за наслідками якої складено акт №5131/07/35884094 від 27.08.2021 (далі акт перевірки).

Актом перевірки встановлено такі порушення:

-п.5.П(С)БО 11 «Зобов`язання», п.12. П(С)БО 9 «Запаси», п.5, п.7, п.15 П(С)БО 15 «Дохід», п.44.1, 44.2 ст.44, п.п.134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п.135.1 ст. 135, п. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 3380776 грн., у тому числі за 1 квартал 2019 року на 60249 грн., за 1 півріччя 2019 року на 2031238 грн., за 9 місяців 2019 року на 2881969 грн., за 2019 рік на 2881969 грн., за 1 квартал 2020 року на 121857 грн., за 1 півріччя 2020 року на 223894 грн., за 9 місяців 2020 року на 498807 грн., за 2020 рік на 498807 грн.;

-п.п.14.1.13 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 198.1. п. 198.3, п. 198.5 ст. 198, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в періоді, що перевірявся, на загальну суму 3785880 грн., в т. ч. за березень 2019 року на 66944 грн., за квітень 2019 року на 606730 грн., за травень 2019 року на 500102 грн., за червень 2019 року на 1083155 грн., за липень 2019 року на 409728 грн., за серпень 2019 року на 337478 грн., за вересень 2019 року на 198050 грн., грудень 2019 року на 32159 грн., за березень 2020 року на 22854 грн., за травень 2020 на 102416 грн., за червень 2020 року на 32954 грн., за липень 2020 року на 92916 грн., за серпень 2020 року на 265073 грн., за листопад 2020 року на 19752 грн., за грудень 2020 року на 15569 грн.;

-п.п.201.10. ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями) не зареєстровано податкову накладну;

-п.п.168.1.2, п.п.168.1.5 п.168.1 ст. 168; п.п. а п. 176.2 ст.176 Податкового кодексу України, а саме протягом періоду з 05.02.2020 по 26.02.2020 підприємством несвоєчасно перераховано податок на доходи з фізичних осіб в сумі 34333,24 грн., який нарахований та утриманий із заробітної плати працівників;

-розділ III «Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку», який затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4, зареєстрованого в МЮУ 30.01.2015 за № 111/26556;

-п.п.164.2.6, п.164.2; п.п.168.1.1, п.п.168.1.2 п.168.1. ст.168; абз.«а» п.171.2 ст.171; п.176.2 ст.176 ПКУ, п.38 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України підприємством не оподатковано податок на доходи з фізичних осіб сума 3320,00 грн. виплаченої фізичним особам - підприємцям, місцезнаходженням або місцем проживання яких є тимчасово окупована територія (незалежно від системи оподаткування), доходу від здійснення ними підприємницької діяльності.

-п.п.164.2.6 п.164.2; п.п.168.1.1, п.п.168.1.2 п.168.1. ст.168; абз.«а» п.171.2 ст.171; п.176.2 ст.176 ПКУ, п.161 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України, п.38 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу підприємством не оподаткована військовим збором сума 3320,00 грн. виплачена фізичним особам - підприємцям, місцезнаходженням або місцем проживання яких є тимчасово окупована територія (незалежно від системи оподаткування), доходу від здійснення ними підприємницької діяльності.

За результатами перевірки, ГУ ДПС у Чернігівській області прийняті податкові повідомлення-рішення, зокрема:

№5141/25010700 від 16 вересня 2021 року за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 4101268,00 грн., в т.ч. податкових зобов`язань -3380776,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій 720492,00 грн.;

№5142/25010700 від 16 вересня 2021 року за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 4732350,00 грн. в т.ч. податкових зобов`язань 3785880,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій 946470,00 грн.;

№5144/25010700 від 16 вересня 2021 року, яким застосовано штрафні санкції з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 1020,00 грн.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пп.14.1.36. п.14.1. ст.14 Податкового Кодексу України (тут та далі в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пункту 44.1., пункту 44.2. статті 44 Кодексу, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду.

Згідно із п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом положень п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п.201.7 ст.201 ПК України).

Згідно п.201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно підпункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового періоду).

Відповідно до підпункту 200.4 статті 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 і 3 статті 200 і цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового періоду).

Підпунктом б) пункту 200.4 статті 200 ПК України встановлено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

Тобто податковим законодавством передбачено дві умови відшкодування платнику податків податку на додану вартість, а саме:

сума від`ємного значення податку на додану вартість розрахована згідно з пунктом 200.1 ст.200 ПК України і заявлена платником податків до відшкодування має бути фактично сплачено у попередніх та звітному (податкових) періодах постачальникам товарів/послуг або до Державного бюджету України;

сума, заявлена до відшкодування (обчислена відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 розділу V Кодексу) станом на дату подання декларації має бути документально підтверджена.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності платника податку та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства, на підтвердження факту понесення витрат на їх придбання.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, у власному капіталі підприємства у зв`язку з його господарською діяльністю.

За змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, будь-які документи можна вважати первинними, що є підставою для їх врахування в податковому обліку, лише в разі фактичного здійснення господарської операції. При цьому, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, між ТОВ «Транс Лайн Груп» (Покупець) та ТОВ «Петролайт» (Продавець) укладено договір поставки №0104/1 від 01.04.2019.

Відповідно до п.1.1 договору продавець зобов`язується передати у власність Покупцю, а Покупець зобов`язується прийняти і сплати за нафтопродукти, надалі товар, у відповідності з умовами договору і додатковими угодами до нього.

На виконання зазначеного договору Постачальником поставлено бітум дорожньої марки 70/100, а Покупцем прийнято товар та оплачено його.

На підтвердження виконання даного договору позивачем надано:

- видаткову накладну №1 від 03 квітня 2019 року на товар - бітум дорожньої марки 70/100, вага 23,94 тонни, загальна сума накладної 406980,00 грн., в тому числі ПДВ 67 830,00 грн. (т. 1 а.с.138); податкову накладну №1 від 03.04.2019 (ПДВ 67830,00 грн.), дата реєстрації в ЄРПН 24.04.2019;CMR на підтвердження завезення партії бітуму через державний кордон України, кількість товару 23,94 тонни; паспорт якості №44, виданий ВАТ «Мозирський НПЗ» 02.04.2019 та сертифікат походження товару; акт №001 приймання-здавання товару від 03.04.2019 року, вага 23,94 тонни;

- видаткову накладну №2 від 04 квітня 2019 року на товар - бітум дорожньої марки 70/100, вага 24,06 тонни, загальна сума накладної 409020,00 грн. (в тому числі ПДВ 68170,00 грн.); податкову накладну №2 від 04.04.2019 (ПДВ 68 170,00 грн.), дата реєстрації в ЄРПН 24.04.2019; CMR на підтвердження завезення партії бітуму через державний кордон України, кількість товару 24,06 тонни; паспорт якості №46, виданий ВАТ «Мозирський НПЗ» 03.04.2019 року та сертифікат походження товару; акт №002 приймання-здавання товару від 04.04.2019 року, вага 24,06 тонни;

- видаткову накладну №3 від 13 квітня 2019 року на товар - бітум дорожньої марки 70/100, вага 23,18 тонни, загальна сума накладної 394060,00 грн. (в тому числі ПДВ 65676,67 грн.); податкову накладну №3 від 13.04.2019 року (ПДВ 68 170,00 грн.), дата реєстрації в ЄРПН 26.04.2019;CMR на підтвердження завезення партії бітуму через державний кордон України, кількість товару 23,18 тонни; паспорт якості №93, виданий ВАТ «Мозирський НПЗ» 11.04.2019 року та сертифікат походження товару; акт №003 приймання-здавання товару від 13.04.2019 року, вага 23,18 тонни.

Також, між ТОВ «Транс Лайн Груп» (Покупець) та ТОВ «Інтер Лейк» (Продавець) укладено договір купівлі-продажу бітуму дорожнього №010319 від 01.03.2019.

Відповідно до п.1.1 даного договору Постачальник зобов`язується передати у власність Покупцю, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити бітум нафтовий дорожній марки 60/90, в подальшому товар, у відповідності з умовами, визначеними цим договором та/або додатками до нього, які є його невід`ємною частиною.

На виконання зазначеного договору Постачальником поставлено бітум дорожньої марки 70/100, 60/90 та емульсію бітумну катіонну марки С50В3, а Покупцем прийнято товар та оплачено його.

На підтвердження виконання даного договору позивачем надано: видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, акти приймання-передачі, CMR на підтвердження завезення партії бітуму через державний кордон України, паспорти якості, та сертифікати походження товару, які містяться в матеріалах справи.

Враховуючи виробничо-технічну необхідність між ТОВ «Транс Лайн Груп» та ТОВ «Інтер Лейк» було укладено договір відповідального зберігання №26/11 від 26.11.2019.

На виконання зазначеного договору ТОВ «ІНТЕР ЛЕЙК» (Поклажодавець) передав ТОВ «ТРАНС ЛАЙН ГРУП» (Зберігачеві) 241,98 тонни бітуму дорожнього марки 70/100, шо підтверджується актами приймання-передачі №1 від 28.11.2019, №2 від 28.11.2019, №3 від 28.11.2019, №4 від 29.11.2019, №5 від 01.12.2019, №6 від 01.12.2019, №7 від 04.12.2019, №8 від 04.12.2019, №9 від 05.12.2019, №10 від 05.12.2019, №1/1 від 28.02.2020, №2/2 від 20.03.2020, №2/3 від 20.03.2020, №3/4 від 23.06.2020, №7/1 від 17.07.2020, №5/1-6/1 від 14.08.2020, №10/1 від 14.08.2020, №8/1 від 14.08.2020, №9/1 від 14.08.2020; товарно-транспортні накладні №27/11/19 від 27.11.2019 року; №28/11/19 від 28.11.2019 року; №01/12/19 від 01.12.2019 року; №03/12/19 від 03.12.2019 року; №04/12/19 від 04.12.2019 року; паспорт якості №862, виданий ПАТ «УКРНАФТА» 27.11.2019.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, починаючи з 28 лютого 2020 року придбаний бітум реалізовувався ТОВ «ТРАНС ЛАЙН ГРУП», що підтверджується матеріалами справи, які були ретельно перевірені судом першої інстанції.

Так, придбана у ТОВ «Петролайт» та ТОВ «Інтер Лейк» продукція була використана позивачем у господарській діяльності шляхом передачі у використання ДП «Чернігівський облавтодор» по договору №20/02/1про надання послуг від 20.02.2019 на виготовлення асфальтобетонної суміші; договору №08/09/1 про надання послуг від 08.09.2020 на виготовлення асфальтобетонної суміші; договору №27/08/1 про надання послуг від 27.08.2020 на виготовлення асфальтобетонної суміші; договору №9 про надання послуг від 20.03.2019 на забезпечення належного рівня експлуатаційного утримання автомобільних доріг державного значення; договору №24 про надання послуг від 31.07.2019 на забезпечення належного рівня експлуатаційного утримання автомобільних доріг місцевого значення, договору №14 про надання послуг від 22.05.2019 на забезпечення належного рівня експлуатаційного утримання автомобільних доріг місцевого значення; договору №18 про надання послуг від 24.05.2019 на забезпечення належного рівня експлуатаційного утримання автомобільних доріг місцевого значення.

Виконання даних договорів підтверджується: актами приймання-передачі матеріалів; актами здачі-прийняття робіт (надання послуг); актами про приймання-передачі готової продукції; актами про використання матеріалів, які містяться в матеріалах справи.

ТОВ «ТРАНС ЛАЙН ГРУП» реалізувало придбаний у ТОВ «Петролайт» та ТОВ «Інтер Лейк» бітум ДП «Чернігівський ОАД» та ТОВ «НПО СВАРОГ», що підтверджується видатковими накладними.

На підтвердження належного відображення даних правочинів у бухгалтерському обліку позивачем надано журнали-ордери та відомості по рахунку 20 «Виробничі запаси».

Кореспонденція рахунку обліку запасів (рах.20)з рахунком 63:

Колонка рах.63 - зазначене оприбуткування матеріалів на склад;

Колонка рахунок 20 - передача матеріалів між складами, або передача як давальницькі матеріали/сировина структурним підрозділам ДП "Чернігівський облавтодор";

Колонка рах.23 - відображено списання матеріалів у виробництво, які знаходилися в ДП "Чернігівський облавтодор", або залишилися на обліку у ТОВ "ТРАНС ЛАЙН ГРУП";

Колонка рах.94 - відображено реалізацію матеріалів ДП "Чернігівський облавтодор" або ТОВ "НПО СВАРОГ".

Матеріали справи свідчать, що надані первинні документи за своєю формою та змістом не суперечать вимогам податкового законодавства та мають необхідні обов`язкові реквізити, визначені законом.

Відтак, дослідивши наявні в матеріалах справи документи надані позивачем, колегія суддів дійшла висновку, що понесені ним витрати безпосередньо пов`язані з господарською діяльністю останнього.

При цьому, висновки податкового органу покладені в основу акту перевірки зроблені на підставі податкової інформації, зібраної згідно аналізу баз даних АІС «Податковий блок», не можуть свідчити про нереальність проведених позивачем господарських операцій.

Згідно постанови Верховного Суду від 03 вересня 2019 року у справі № 810/3790/17 податкова інформація, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган.

Так, податкові повідомлення-рішення, на підставі яких визначаються податкові зобов`язання платника податків, приймаються податковим органом за результатами безпосередньої оцінки фінансово-господарських документів, активів та інших обставин господарської діяльності особи, з дотриманням визначеної законом процедури, висновки податкового органу повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв`язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів. Разом з тим, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

За наведених обставин, а також враховуючи, що позивачем доведено дотримання ним спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум, віднесених до податкового кредиту, а також надано всі первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю контрагентів, які фактично підтверджують реальне виконання умов укладених договорів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення - придбання товарів для здійснення господарської діяльності, направленої на отримання прибутку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит на підставі розрахунків, проведених за наслідками господарських операцій з контрагентами ТОВ «Інтер Лейк» та ТОВ «Петролайт».

Отже, враховуючи вищевикладені обставини та матеріали справи, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що оскаржувані в цій частині рішення суб`єкта владних повноважень прийняті безпідставно та необґрунтовано, а відтак підлягають скасуванню в частині нарахувань по взаємовідносинам з ТОВ «Інтер Лейк» та ТОВ «Петролайт».

Також, апелянт у своїй апеляційній скарзі посилається на аналіз даних ЄДР судових рішень, яким встановлено що відповідно до ухвали Печерського районного суду м. Києва від 13.11.2019 у справі №757/56563/19-к « 16.06.2019 внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42019101060000182, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191 КК України, за фактом розкрадання бюджетних коштів службовими особами ККК «Київавтодор», які вступивши в злочинну змову з службовими особами, зокрема ТОВ «Транс Лайн Груп» під час виконання тендерних угод щодо «Капітального ремонту шляхопроводу вул. Заболотного від площі Одеської до буд.№156 та в зворотному напрямку» тощо.

Під час проведення досудового розслідування зазначеного кримінального провадження встановлено, що бюджетні кошти, які ККК «Київавтодор» перераховував за будівельно-ремонтні роботи на ТОВ «Транс Лайн Груп», які перераховували грошові кошти на підприємства з ознаками «ризиковості», а саме ТОВ «Петролайт» та ТОВ «Інтер Лейк», які в свою чергу отримані кошти переводять в готівку та повертають представникам вказаних вище підприємств за мінусом відсотка конвертації.

Щодо вказаних доводів, колегія суддів зауважує наступне.

Так, факт наявності кримінального провадження не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Доказів наявності вироків суду відносно контрагентів позивача чи відносно самого позивача за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво), відповідачем не надано ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції, а договори, укладені між позивачем з вказаним контрагентом недійсними не визнавались.

Один лише факт здійснення кримінального провадження щодо контрагента платника податків, в якому не винесено обвинувального вироку або ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, які набрали законної сили, в силу приписів ч. 6 ст. 78 КАС України не є підставою для визнання спірних господарських операцій нереальними.

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26.06.2018 року у справі № 826/24815/15, від 26.03.2020 року у справі № 826/9967/16, від 04.02.2020 року у справі № 810/847/16.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 7 липня 2022 року (справа № 160/3364/19) зазначено, що вирок щодо посадової особи контрагента за статтею 205 КК України а також ухвала про звільнення особи від кримінальної відповідальності за цією статтею у зв`язку із закінченням строків давності не можуть створювати преюдицію для адміністративного суду, якщо тільки суд кримінальної юрисдикції не встановив конкретні обставини щодо дій чи бездіяльності позивача. Такі вирок чи ухвала суду за результатами розгляду кримінального провадження мають оцінюватися адміністративним судом разом з наданими первинними документами та обставинами щодо наявності первинних документів, правильності їх оформлення, можливості виконання (здійснення) спірних господарських операцій, їх зв`язку з господарською діяльністю позивача та можливого використання придбаного товару (робіт, послуг) у подальшій діяльності. Вирок може слугувати підтвердженням нереальності операцій між платником податку та його контрагентом, тільки якщо він містить посилання саме на ці операції. Визнання вироком суду у кримінальному провадженні підприємства фіктивним не обов`язково означає, що всі його операції з усіма контрагентами були фіктивними за весь період його діяльності.

Виходячи зі змісту згаданого вище правового висновку Великої Палати Верховного Суду, наявність вироку у кримінальній справі не є безумовною обставиною, що вказує на фактичне нездійснення господарської операцій, натомість, врахуванню підлягають саме встановлені у цьому судовому рішенні фактичні обставини.

Таким чином, слід зазначити, що підставою для донарахування платнику податку грошових зобов`язань може слугувати лише встановлення факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов`язань.

Отже, визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі: лише наявність вироку щодо контрагента платника податків; лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів (окремо) - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду у справі № 826/3687/18 від 14.12.2022.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів, які підтверджують фактичне проведення відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що відповідно до вимог ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч.1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що перевіркою не встановлено відсутності документів бухгалтерського і податкового обліку, необхідних для підтвердження задекларованих показників по операціям з контрагентами, обов`язок ведення і зберігання яких покладено на позивача, а наявні в матеріалах справи містять достатні дані про зміст господарських операцій та її учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з урахуванням належним чином оформлених первинних документів, встановлених обставин про фактичний рух коштів позивача за зобов`язанням перед контрагентом та про фактичних рух товарів, що визнано відповідачем в акті перевірки, висновок про безоплатне отримання таких товарів є недоведеним, як і твердження про фіктивність господарських операцій в цілому.

Враховуючи, що апелянтом оскаржується рішення суду лише в частині задоволених позовних вимог, то в силу статті 308 КАС України, апеляційний суд іншим висновкам суду першої інстанції оцінку не надає.

Таким чином, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно встановлено обставини справи та правильно застосовано норми матеріального і процесуального права.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2022 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.

Головуючий суддя: І.В. Федотов

Судді: Н.М. Єгорова

Є.О. Сорочко