Постанова

від 23.05.2024 по справі 620/17084/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2024 року

м. Київ

справа № 620/17084/21

касаційне провадження № К/990/28305/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області

на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2022 року (головуючий суддя - Ткаченко О.Є.)

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2023 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Федотов І.В.; судді - Єгорова Н.М., Сорочко Є.О.)

у справі № 620/17084/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС ЛАЙН ГРУП»

до Головного управління ДПС у Чернігівській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРАНС ЛАЙН ГРУП» (далі - ТОВ «ТРАНС ЛАЙН ГРУП»; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області (далі - ГУ ДПС у Чернігівській області; відповідач; контролюючий орган), в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 16 вересня 2021 року № 5141/25010700, від 16 вересня 2021 року № 5142/25010700, від 16 вересня 2021 року № 5144/25010700.

Чернігівський окружний адміністративний суд рішенням від 04 серпня 2022 року позов задовольнив частково. Визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 16 вересня 2021 року № 5141/25010700 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 3363316,00 грн за основним платежем та 720492,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, а також від 16 вересня 2021 року № 5142/25010700 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 3737018,00 грн за основним платежем та 934254,50 грн за штрафними (фінансовими) санкціями. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.

Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 20 квітня 2023 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.

ГУ ДПС у Чернігівській області звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2022 року, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2023 року в частині задоволення позову та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. При цьому наголошує на фіктивному характері господарських операцій платника з Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтер Лейк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Петролайт».

Верховний Суд ухвалою від 25 вересня 2023 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у Чернігівській області.

17 жовтня 2023 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами з`ясовано, що відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «ТРАНС ЛАЙН ГРУП» щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотримання якого покладено на контролюючі органи, за період з 01 жовтня 2018 року по 31 березня 2021 року, за результатами якої складено акт від 27 серпня 2021 року № 5131/07/35884094.

Перевіркою, зокрема, встановлено порушення позивачем вимог пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пунктів 198.1, 198,3, 198.5, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України), пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 «Зобов`язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 січня 2000 року № 20 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року № 290 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), у зв`язку з неправомірним формуванням даних податкового обліку за наслідками придбання бітуму дорожнього в Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Лейк» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Петролайт» з огляду на удаваний (фіктивний) характер проведених господарських операцій, що мотивовано неперебуванням постачальників за податковою адресою, непідтвердженням придбання товарно-матеріальних цінностей по ланцюгам постачання, недоліками представлених для здійснення контрольного заходу первинних документів, наявністю кримінального провадження.

На підставі зазначеного акта перевірки та з огляду на вказані порушення ГУ ДПС у Чернігівській області 16 вересня 2021 року прийнято податкові повідомлення-рішення: № 5141/25010700, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 3363316,00 грн за основним платежем та 720492,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями; № 5142/25010700, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 3737018,00 грн за основним платежем та 934254,50 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Надаючи оцінку правомірності прийняття контролюючим органом названих актів індивідуальної дії в розглядуваній частині, Верховний Суд виходить із такого.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Так, підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення фінансового результату до оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні витрат та податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що вони є реальними та підтверджуються долученими платником до матеріалів справи належним чином оформленими копіями документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій, а також господарський характер понесених за ними витрат, а саме: видаткових накладних; податкових накладних; товарно-транспортних накладних; актів приймання-передачі; CMR на підтвердження перевезення партій бітуму через державний кордон України; паспортів якості; сертифікатів походження товару; документів, які свідчать про подальшу реалізацію придбаного в Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Лейк» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Петролайт» бітуму дорожнього.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, а також не зазначено про здійснення ТОВ «ТРАНС ЛАЙН ГРУП» розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Доводи відповідача про непідтвердження придбання товарно-матеріальних цінностей по ланцюгам постачання цілком об`єктивно відхилено судами, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами, ґрунтуються виключно на припущеннях, які, в свою чергу, базуються на узагальненій податковій інформації без проведення контрольних заходів щодо відповідних осіб, дослідження первинних документів, а також спростовані платником шляхом подання достатніх доказів.

Посилання ГУ ДПС у Чернігівській області на наявність кримінального провадження також доцільно не прийнято до уваги судовими інстанціями, оскільки за правилами частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою, проте контролюючим органом, всупереч вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, такого доказу як вирок надано не було.

За таких обставин висновок судів попередніх інстанцій про необ`єктивність твердження відповідача щодо неправомірності формування позивачем даних податкового обліку за розглядуваними господарськими операціями ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги ГУ ДПС у Чернігівській області без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

У частині відмови в задоволенні позовних вимог рішення судів першої та апеляційної інстанцій особами, які беруть участь у справі, не оскаржуються, а тому відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним висновкам судів у рамках даного касаційного провадження.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. А. Васильєва

С. С. Пасічник