Постанова

від 21.04.2023 по справі 826/10887/13-а

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/10887/13-а Суддя (судді) першої інстанції: Келеберда В.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2023 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Кучми А.Ю.,

суддів Аліменка В.О., Безименної Н.В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2022 року (м. Київ, дата складання повного тексту не зазначається) у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної податкової служби у місті Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агровестпостач» про нарахування та стягнення податкових зобов`язань, визначених із застосуванням звичайних цін,-

В С Т А Н О В И Л А :

Головне управління Державної податкової служби у місті Києві звернулося з позовом до суду, в якому просить нарахувати та стягнути з відповідача податкові зобов`язання, визначені із застосуванням звичайних цін.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що враховуючи виявлені порушення наявні підстави для нарахування та стягнення з відповідача податкових зобов`язань, визначених із застосуванням звичайних цін.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову, зазначив, що ТOB «Агровестпостач» не мав можливості визначити звичайну ціну з використанням інформації про укладені договори з ідентичними (однорідними) товарами у співставних умовах через відсутність відповідної інформації, а тому при укладанні Договору купівлі-продажу земельної ділянки для обґрунтування рівня ціни договору була використана ціна, яка була визначена об`єктом оціночної діяльності - TOB «Консалтингова фірма «Євротерра» з урахуванням національного стандарту з питань оцінки майна та майнових прав. Тобто, дохід, отриманий платником податку від продажу земельної ділянки пов`язаній особі, був визначений виходячи із договірної ціни, яка не була меншою за звичайну ціну на такий товар, що діяла на дату укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Як свідчать матеріали справи позивач, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог просить суд стягнути з ТОВ «Агровестпостач» суму податкового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 229 698,00 грн та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 57 424,50 грн за заниження податкових зобов`язань у півріччі 2012 року із застосуванням звичайних цін та нарахувати і стягнути з ТОВ «Агровестпостач» суму податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 185 946,00 грн та штрафні (фінансові санкції) у розмірі 46 846,50 грн за заниження податкових зобов`язань у 2012 році із застосуванням звичайних цін.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.11.2013 позов Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агровестпостач» про нарахування та стягнення податкових зобов`язань, визначених із застосування звичайних цін задоволено.

Нараховано та стягнуто з ТОВ «Агровестпостач» суму податкового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 229 698,00 грн та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 57 424,50 грн за заниження податкових зобов`язань у півріччі 2012 року із застосуванням звичайних цін.

Нараховано та стягнуто з ТОВ «Агровестпостач» суму податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 185 946,00 грн та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 46 486,50 грн за заниження податкових зобов`язань у 2012 році із застосуванням звичайних цін.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 31.07.2014 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агровестпостач» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2013 року задоволено. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.11.2013 скасовано. Ухвалено нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Верховного Суду від 31.05.2019 касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві задоволено частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.11.2013 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 31.07.2014 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Верховним Судом вказано, що для правильного розгляду справи судам необхідно було встановити рівень звичайних цін на земельні ділянки, що розташовані на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району, станом на травень 2012 року.

Колегія суддів зазначає, що суди попередніх інстанцій залишили поза увагою обставини щодо виготовлення експертного висновку від 07 грудня 2011 року та в порушення приписів статей 70, 86 КАС України (в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року), не з`ясували питання щодо можливості використання вказаного висновку в якості належного та допустимого доказу у справі, що розглядається.

З огляду на суперечність письмових доказів щодо ринкової вартості земельної ділянки суди для забезпечення повного і всебічно з`ясування обставин в адміністративній справі не з`ясували питання щодо можливості призначення судової експертизи для визначення ринкової вартості земельної ділянки станом на час укладення договору купівлі-продажу та не здійснили заходів для з`ясування реальної ринкової вартості земельної ділянки.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2022 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з`ясування усіх фактичних обставин у справі. Апелянт зазначив, що матеріали справи містять усі необхідні докази для нарахування та стягнення з відповідача податкових зобов`язань, визначених із застосуванням звичайних цін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.

Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Агровестпостач» зареєстровано як юридична особа 19.09.2005, до видів діяльності відповідача за КВЕД відносяться оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних, виробництво продуктів борошномельно-круп`яної промисловості, діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами, агентства нерухомості. Свою діяльність здійснює на підставі Статуту, Зареєстроване як платник податку на додану вартість з 22.11.2002 року.

Контролюючим органом проведена документальна планова виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.20122, за результатами якої був складений акт перевірки №350/22.2/32248560 від 12.04.2013, яким (з урахуванням рішення №19069/10/22.2-10 від 25.04.2013 «Про результати розгляду заперечення на акт документальної перевірки») встановлено порушення:

- підпунктів 1.20.1, 1.20.8 пункту 1.20 статті 1, п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого занижений податок на прибуток у розмірі 494 550,00 грн, в тому числі по періодах: півріччя 2012 року - 494 550,00 грн;

- підпункту 164.2.17 «е» пункту 164.2 статті 164, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, пункту 171.2 «а» ст.171 ПК України, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку на доходи фізичних осіб до бюджету в періоді, що перевірявся, на загальну суму 402 655,00 грн, у тому числі: за 2012 рік - 402 655,00 грн.

На підставі акту контролюючим органом 30.04.2013 прийнято податкові повідомлення-рішення, зокрема: №0005812202 про сплату 494 550,00 грн грошового зобов`язання з податку на прибуток і 123 638,00 грн застосованих штрафних (фінансових) санкцій; №0002371705 про сплату 402 655,00 грн грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб і 100 664,00 грн застосованих штрафних фінансових санкцій.

Матеріалами підтверджено, що податкові повідомлення-рішення 13.05.2013 вручені уповноваженій особі TOB «Агровестпостач», про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення.

Позивач звернувся до суду із позовом про нарахування та стягнення з ТОВ «Агровестпостач» сум податкового зобов`язання з податку на прибуток та податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що положення пункту 39.14 статті 39 Податкового кодексу України зобов`язують безпосередньо податковий орган довести те, що договір (правочин) не відповідає рівню звичайної ціни, чого, у свою чергу ГУ ДПС у м. Києві в межах даної адміністративної справи не доведено.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 39.15 статті 39 Податкового кодексу України (надалі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), пункту 5.6 розділу V Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 листопада 2012 року №1236 (був чинний на час виникнення спірних правовідносин), з 1 січня 2013 року у разі коли платник податків розпочинає процедуру оскарження податкового повідомлення-рішення, винесеного із застосуванням звичайних цін або не сплачує відповідної суми, визначеної в такому податковому повідомленні-рішенні, протягом строків, встановлених Кодексом, податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним. Керівник органу державної податкової служби зобов`язаний звернутися до суду з позовом про нарахування та сплату податкових зобов`язань, коригування від`ємного значення об`єкта оподаткування або інших показників податкової звітності.

Підпунктом 14.1.71 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Водночас згідно з підпунктом 14.1.219 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України ринкова ціна - ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.

За правилами пункту 39.1 статті 39 Податкового кодексу України звичайна ціна на товари (роботи, послуги) збігається з договірною ціною, якщо інше не встановлено цим Кодексом і не доведено зворотне, в тому числі в результаті неможливості визначення звичайної ціни із застосуванням положень пунктів 39.3 - 39.4 цієї статті.

Звичайна ціна застосовується у разі здійснення платником податків: а) бартерних операцій; б) операцій з пов`язаними особами; в) операцій з платниками податків, що застосовують спеціальні режими оподаткування або інші ставки, ніж основна ставка податку на прибуток, або не є платником цього податку, крім фізичних осіб, які не є суб`єктами підприємницької діяльності; г) в інших випадках, визначених цим Кодексом. У даному випадку це визначено в п. 188.1 cт.188 Податкового кодексу України.

Пунктом 39.3 статті 39 Податкового кодексу України передбачено, що у разі відсутності даних для застосування зазначених методів визначення звичайної ціни така ціна може бути визначена виходячи з результатів незалежної оцінки майна та майнових прав, яка проводиться суб`єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Відповідно до пунктів 39.14, 39.15 статті 39 Податкового кодексу України обов`язок доведення того, що ціна договору (правочину) не відповідає рівню звичайної ціни, покладається на орган державної податкової служби у порядку, встановленому законом.

Під час проведення перевірки платника податку орган державної податкової служби має право надати запит, а платник податку зобов`язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого цього пункту.

У разі відхилення договірних цін у податковому обліку платника податків у бік збільшення або зменшення від звичайних цін менше ніж на 20 відсотків, таке відхилення не може бути підставою для визначення (нарахування) податкового зобов`язання, коригування від`ємного значення об`єкта оподаткування або інших показників податкової звітності.

Визначені із застосуванням звичайних цін база, об`єкт оподаткування та інші показники податкового обліку використовуються органами державної податкової служби для проведення розрахунку податкових зобов`язань, коригування від`ємного значення об`єкта оподаткування або інших показників податкової звітності за результатами проведення перевірки.

За результатами цієї перевірки приймається відповідне податкове повідомлення-рішення. У разі коли платник податків розпочинає процедуру оскарження цього податкового повідомлення-рішення, або несплати відповідної суми, визначеної в такому податковому повідомленні-рішенні, протягом строків, встановлених цим Кодексом податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним. Керівник органу державної податкової служби зобов`язаний звернутися до суду з позовом про нарахування та сплату податкових зобов`язань, коригування від`ємного значення об`єкта оподаткування або інших показників податкової звітності.

Згідно з частиною восьмою підрозділу 10 Інших перехідних положень Податкового кодексу України у випадках, визначених цим Кодексом, до вступу в дію статті 39 цього Кодексу застосовується пункт 1.20 статті 1 Закону України від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон №334/94-ВР), вимоги якого передбачають аналогічні методи визначення та порядок застосування звичайної ціни.

Так, відповідно до пункту 1.20.1 статті 1 Закону №334/94-ВР звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території.

Ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися.

Однорідні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), які не є ідентичними, мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними. Під час визначення однорідності товарів (робіт, послуг) беруться до уваги, зокрема, їх якість, наявність товарного знака, репутація на ринку, країна походження та виробник.

Згідно з абзацом 1 пункту 1.20.2 статті 1 Закону №334/94-ВР для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов`язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об`єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов`язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов`язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

За правилами пункту 1.20.51 статті 1 Закону №334/94-ВР якщо звичайна ціна не може бути визначена з використанням норм попередніх підпунктів цього пункту, то для доказів обґрунтування її рівня застосовуються правила, визначені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а також національними стандартами з питань оцінки майна та майнових прав. З метою оподаткування терміни «справедлива вартість», «ринкова вартість» та «чиста вартість реалізації», які використовуються в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку та національних стандартах з питань оцінки майна і майнових прав, прирівнюються до терміну «звичайна ціна», визначеного цим Законом.

Отже, для визначення та застосування правил звичайної ціни на товари (роботи та послуги) для цілей оподаткування необхідне одночасне додержання таких умов: ціна є справедливою і сторони володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку; однорідні товари мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати однакові функції: використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи. послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах, при цьому відмінність між такими умовами суттєво не має вплив на ціну, а укладання угод здійснюється між непов`язаними особами.

З матеріалів справи вбачається, що згідно з умовами укладеного між відповідачем та ОСОБА_1 договору купівлі-продажу земельної ділянки від 25 квітня 2012 року №23 Товариство здійснило продаж земельної ділянки, розташованої на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району, площею 3,00 га, за ціною 1 245 000 грн, що складає 4 150 грн за 1 сотку землі.

З акта перевірки від 12 квітня 2013 року вбачається, що ДПІ дійшла висновку про те, що відчуження земельної ділянки відбулось за цінами, нижчими за звичайні, що призвело до заниження валового доходу та неутримання податку з доходів фізичної (пов`язаної) особи ОСОБА_1 .

В обґрунтування власних доводів позивач послався на лист Державного агентства земельних ресурсів України від 19.07.2013 №13111/22/12-13, яким позивача повідомлено, що середній рівень ринкової вартості 1 сотки на території Бориспільського району Київської області в зазначений період часу складав 7 796,90 грн.

За таких умов, вартість ділянки мала становити 2 388 800,00 грн (7 796,90 грн*300 соток). Відтак, різниця становить 2 388 800,00 грн - 1 245 000,00 грн = 1 093 800,00 грн.

Разом із тим, лист Державного агентства земельних ресурсів України від 19.07.2013 №13111/22/12-13 не є належним та достатнім доказом на підтвердження обґрунтованості позовних вимог із наступних мотивів.

Згідно Положення про Державне агентство земельних ресурсів України, яке затверджене Указом Президента України від 08.04.2011 №445, Державне агентство земельних ресурсів України є центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів та топографо-геодезичної і картографічної діяльності, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері земельних відносин та топографо-геодезичної і картографічної діяльності.

Згідно пп. 6 п. 3 вищевказаного Положення, одним із завдань Держземагентства України є видача витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок.

Статтею 13 Закону України «Про оцінку земель» визначено підстави обов`язкового проведення грошової оцінки земельних ділянок.

Відповідно до частини 1 вказаної норми застосування нормативної грошової оцінки є обов`язковим у випадках: визначення розміру земельного податку; визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності; визначення розміру державного мита при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок згідно із законом; визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва; розробки показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель; відчуження земельних ділянок площею понад 50 гектарів, що належать до державної або комунальної власності, для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд.

Частиною 2 зазначеної статті передбачено, що експертна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі: відчуження та страхування земельних ділянок, що належать до державної або комунальної власності, крім випадку, передбаченого абзацом сьомим частини першої цієї статті; застави земельної ділянки відповідно до закону; визначення інвестиційного вкладу в реалізацію інвестиційного проекту на земельні поліпшення; визначення вартості земельних ділянок, що належать до державної або комунальної власності, у разі якщо вони вносяться до статутного фонду господарського товариства; визначення вартості земельних ділянок при реорганізації, банкрутстві або ліквідації господарського товариства (підприємства) з державною часткою чи часткою комунального майна, яке є власником земельної ділянки; виділення або визначення частки держави чи територіальної громади у складі земельних ділянок, що перебувають у спільній власності; відображення вартості земельних ділянок та права користування земельними ділянками у бухгалтерському обліку відповідно до законодавства України; визначення збитків власникам або землекористувачам у випадках, встановлених законом або договором; рішення суду.

Відповідно до частини 3 статті 13 Закону України «Про оцінку земель» у всіх інших випадках грошова оцінка земельних ділянок може проводитися за згодою сторін та у випадках, визначених цим та іншими законами України.

Аналогічні положення закріплені пунктом 3 Методичних рекомендацій щодо застосування нотаріусами деяких положень цивільного та земельного законодавства при посвідченні правочинів, предметом яких є нерухоме майно, який затверджено Консультативно-методичною радою з питань нотаріату при Департаменті нотаріату, фінансового моніторингу юридичних послуг та реєстрації адвокатських об`єднань 26.11.2010.

За змістом пункту 3 Методики експертної грошової оцінки земельних ділянок, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 11.10.2002 №1531, експертна грошова оцінка передбачає визначення ринкової (імовірної ціни продажу на ринку) або іншого виду вартості об`єкта оцінки (заставна, страхова, для бухгалтерського обліку тощо), за яку він може бути проданий (придбаний) або іншим чином відчужений на дату оцінки відповідно до умов угоди.

Зі змісту договору купівлі-продажу земельної ділянки від 25.04.2012 №23 вбачається, що земельна ділянка належала продавцю на праві приватної власності на підставі Державного акту серії ЯЕ №985972.

Враховуючи встановлені обставини та наведені вище положення, застосування сторонами договору купівлі-продажу земельної ділянки нормативної грошової оцінки, для визначення ціни договору та бази оподаткування, у даному випадку є правом а не обов`язком сторін договору.

Крім того, суд також критично оцінює посилання позивача на лист Державного агентства земельних ресурсів України від 19.07.2013 №13111/22/12-13, яким інспекцію повідомлено, що середній рівень ринкової вартості 1 «сотки» на території Бориспільського району Київської області в зазначений період часу складав 7 796,90 грн.

Вищевказаний рівень ціни обґрунтовано наявною в управлінні Держкомзему інформацією щодо продажу у Бориспільському районі 5 земельних ділянок, при цьому, згідно з листом, найменша вартість за 1 «сотку» становить 495,5 грн, найбільша - 15 910 грн.

У додатку до вказаного листа наведено 6 договорів купівлі-продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення державної та комунальної власності у 2012 році, серед яких найбільша вартість за 0,01 га становить 24 430 грн, найменша - 500,11 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зі змісту листа та додатку до нього не видається за можливе встановити, що ці земельні ділянки мали подібні характеристики і використовувалися у співставних умовах із земельною ділянкою щодо якої відповідачем укладено договір купівлі-продажу (географічне розташування, рельєф, віддаленість від населеного пункту, відстань до автомобільних доріг та транспортних зупинок, наявність комунікацій та інші обставини, які можуть суттєво впливати на вартість), тому доводи позивача про необхідність застосування зазначеної в листі Держземагенства України середньої вартості продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення державної та комунальної власності у розмірі 7 796 грн за 0,01 га є необґрунтованими, оскільки не доведено ідентичності (однорідності) характеристик земельних ділянок.

Позивач послався на те, що вартість однієї з відчужуваних ділянок, наведених у додатку до листа, із таким же цільовим призначенням, є значно вищою і складала 7 185,00 грн за 0,01 га (Гірська сільська рада, село Гора).

Разом із тим, цільове призначення не є єдиною ознакою, що впливає на розмір ціни земельної ділянки. При цьому, вказані земельні ділянки розташовані у різних населених пунктах, цільове призначення земельної ділянки, на яку посилається позивач «розміщення бази відпочинку», цільове призначення земельної ділянки, щодо якої укладено договір купівлі-продажу відповідачем «під учбово-спортивну базу « Осокорки ».

Посилання позивача на листи TOB «Агенство нерухомості «Парк Лейн «Софійські ворота» та TOB «Агенство нерухомості «Благовіст «Ввіденське» від 02.04.2013 не є належним та допустимим доказом в розумінні КАС України, оскільки, по-перше, зазначені листи мають ідентичний зміст, що викликає сумнів у безсторонності та об`єктивності зазначеної в них інформації, а, по-друге, наведена у них інформація не є офіційною, тобто зміст вказаних листів містить лише суб`єктивну думку або припущення, не засновані на відомостях щодо конкретних умов здійсненої відповідачем господарської операції та властивостей земельної ділянки, що є її предметом.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем не надано належних та достатніх доказів, що ціна договору (правочину), укладеного ТОВ «Агровестпостач» не відповідає рівню звичайної ціни.

Відповідно до положень частини 1, 2 статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У відповідності до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно із частиною 4 статті 77 КАС України докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Положеннями частини 3 статті 80 КАС України про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.11.2021 зобов`язано сторін надати письмові пояснення по суті спору, з урахуванням висновків, які викладені в постанові Верховного Суду від 31.05.2019 у справі №826/10887/13-а та всі докази, які наявні у них на спростування чи підтвердження правової позиції в межах даної адміністративної справи.

04.01.2022 від ГУ ДПС у м. Києві надійшли письмові пояснення, досліджуючи які суд звертає увагу на те, що жодних належних, нових доказів на підтвердження власної правової позиції позивачем до суду не надано.

Також ГУ ДПС у м. Києві проігноровано питання щодо доцільності проведення експертизи в межах даної адміністративної справи та у разі, наявної думки про доцільність проведення експертизи запропонувати питання, роз`яснення яких, на їх думку, потребує висновку експерта.

Суд першої інстанції вірно наголосив, що відповідно до пунктів 39.14, 39.15 статті 39 Податкового кодексу України обов`язок доведення того, що ціна договору (правочину) не відповідає рівню звичайної ціни, покладається на орган державної податкової служби у порядку, встановленому законом.

В даному випадку слід відмітити, що ГУ ДПС у м. Києві не виконано обов`язку, передбаченого пунктом 39.14 статті 39 Податкового кодексу України та не доведено того, що ціна договору (правочину) не відповідає рівню звичайної ціни, тобто не підтверджено належними та достатніми доказами заявлені позовні вимоги.

Більше того, колегія суддів зазначає, що судом вжито всіх належних та можливо об`єктивних заходів з метою повного та всебічного розгляду даної адміністративної справи та надано оцінку спірним правовідносинам з урахуванням наявних в ній матеріалів.

Між відповідачем та ТОВ «Консалтингова фірма «Євротерра» 06.12.2011 укладено договір на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки, а 07.12.2011 оцінювачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виготовлено висновок щодо ринкової вартості земельної ділянки.

09.12.2011 ТОВ «Консалтингова фірма «Євротерра» складено звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки та 13.12.2011 сторонами підписано акт виконання умов договору оцінки.

Водночас, у якості додатків до звіту ТОВ «Консалтингова фірма «Євротерра» залучено довідку з державного реєстру суб`єктів оціночної діяльності про наявність у останнього права проводити діяльність з визначення оціночної вартості об`єктів нерухомості, яка видана 25 січня 2012 року, посвідчення про підвищення кваліфікації оцінювачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , видані у вересні 2012, та витяг з нормативно грошової оцінки спірної земельної ділянки, виготовлений Управлінням Держкомзему 27.03.2012.

Невідповідність використаних під час складання звіту вищенаведених документів часу складання звіту і висновку щодо ринкової вартості земельної ділянки та обставини складання самого висновку за таких обставин дають обґрунтовані підстави сумніватися у можливості використовувати висновок від 07.12.2011 в якості доказу, що підтверджує відповідність ціни продажу земельної ділянки рівню звичайних цін, що склались у квітні 2012 року.

При цьому, доводи позивача, що витрати понесені ТОВ «Агровестпостач» у зв`язку з нотаріальним посвідченням договорів, являються доходом фізичної особи ОСОБА_1 , що виступає в даному випадку покупцем є необґрунтованими, оскільки позивачем не було доведено наявності законним підстав для притягнення відповідача до відповідальності за порушенням, які встановленні в акті перевірки та стягнення з відповідача податкових зобов`язань.

Колегія суддів наголошує, що положення пункту 39.14 статті 39 Податкового кодексу України зобов`язують безпосередньо податковий орган довести те, що договір (правочин) не відповідає рівню звичайної ціни, чого, у свою чергу ГУ ДПС у м. Києві в межах даної адміністративної справи не доведено.

Доводи апеляційної скаргу, що суд першої інстанції не зазначив про отримання відповідей від відповідних органів державної влади та не вжив заходів щодо повторного витребування необхідної інформації колегія суддів не приймає, оскільки, по-перше, отриманні листи жодним чином не підтверджують доводи позивача щодо порушення відповідачем приписів чинного законодавства; по-друге, податковий орган, як вбачається з матеріалів справи та не спростовано в апеляційній скарзі, не вчинив ніяких дій з метою доведення своєї правової позиції, з метою спростування висновків суду та на виконання вимог постанови Верховного Суду, натомість подібними доводами суб`єкт владних повноважень намагається перекласти тягар доведення своєї позиції на суд, що є неприпустимим.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не має.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2022 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 21.04.2023.

Головуючий суддя: А.Ю. Кучма

В.О. Аліменко

Н.В. Безименна