Постанова

від 21.04.2023 по справі 640/23716/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/23716/21 Суддя (судді) першої інстанції: Погрібніченко І.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів Епель О.В., Кузьменка В.В., секретар Євгейчук Ю.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 травня 2022 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Істерн Машинері Компані" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В :

Історія справи.

26.08.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "Істерн Машинері Компані" (далі - Позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (далі - Відповідач), яким просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у м. Києві від 02.08.2021 №95229 про відповідність Товариства з обмеженою відповідальністю «Істерн Машинері Компані» (код ЄДПОУ 39630054) критеріям ризиковості платника податку;

- зобов`язати Комісію з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у м. Києві виключити Товариство з обмеженою відповідальністю «Істерн Машинері Компані» (код ЄДПОУ 39630054) з переліку платників податків які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що рішення прийнято з порушенням встановленого чинним законодавством порядку, не містить обґрунтувань підстав та причин віднесення ТОВ "Істерн Машинері Компані" до ризикових платників податків відповідно до пункту 8 Критеріїв ризиковості платників податків.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 травня 2022 р. адміністративний позов було задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у м. Києві від 02.08.2021 №95229 про відповідність Товариства з обмеженою відповідальністю «Істерн Машинері Компані» (код ЄДПОУ 39630054) критеріям ризиковості платника податку; зобов`язано Комісію з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у м. Києві виключити Товариство з обмеженою відповідальністю «Істерн Машинері Компані» (код ЄДПОУ 39630054) з переліку платників податків які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено, що існують підстави для застосування до позивача пункту 8 Критеріїв ризиковості платників податку з відповідними наслідками у вигляді внесення до переліку ризикових суб`єктів господарювання.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, викладаючи правові норми та зазначаючи, що підприємством реалізовано трактори (8701), інформаційні послуги (63.99), добрива мінеральні (3102) в обсягах більших за придбання за рахунок залишків інших ТМЦ, а саме: машини та механізми (8433), частини пристроїв (8708) тощо. Відсутня інформація щодо зберігання техніки, яка знаходиться в залишках.

Апелянт вважає, що оскаржуване ним рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, наполягаючи на безпідставності та необґрунтованості доводів апелянта.

З огляду на положення до ст.311 КАС України, апеляційну скаргу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав.

Обставини справи, установлені судом першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Істерн Машинері Компані» перебуває на обліку у ГУ ДПС у м. Києві та зареєстровано за юридичною/податковою адресою: 03680, м. Київ, вул. Пирогівський шлях, 28.

14 січня 2021 року ГУ ДПС у м. Києві рішенням № 5529 про відповідність/невідповідності платників податку критеріям ризиковості платника податку Товариство з обмеженою відповідальністю «Істерн Машинері Компані» було віднесено до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку на підставі п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку.

В полі «податкова інформація» Контролюючий орган зазначив: «В ході аналізу баз даних ДПС отримано податкову інформацію: гербіциди (код УКТЗЕД 3808), Супер ПАВ (код УКТЗЕД 3808932720) відсутні в придбанні. ПК сформовано за рахунок придбання автозапчастин».

01.06.2021 Позивач надав Відповідачу повідомлення про надання інформації та копії документів, в якому вказав на помилку у коді УКТЗЕД 3808932720 замість 340220200, а також детально обґрунтував ланцюг придбання товарів, що зазначені в рішенні ДПС як такі. що відсутні в придбанні.

За результатами розгляду цих пояснень Комісія регіонального рівня прийняла Рішення про відповідність платника податку на додану вартість - ТОВ «Істерн Машинері Компані» критеріям ризиковості платника податку від 10.06.2021 №75159.

23.07.2021 року ТОВ «Істерн Машинері Компані» повторно надав повідомлення про надання інформації та копії документів разом з детальним обґрунтуванням того, що ним реалізовано трактори (8701), добрива мінеральні (3102) в обсягах, що відповідають обсягам придбання, а інформаційні послуги (63.99) надані працівником позивача з використанням спеціальних знань та досвіду, відповідно відсутні в придбанні Позивача.

25.06.2021 року ТОВ «Істерн Машинері Компані» також звернувся із скаргою до ДПС України на рішення від 10.06.2021 №75159, яка була залишена без задоволення.

За результатами розгляду повторних пояснень відповідачем було прийнято третє рішення про відповідність платника ПДВ критеріям ризиковості від 02.08.2021 №95229, в якому підставою відповідності позивача критеріям ризиковості зазначено: «п.8 Критеріїв ризиковості платника податку. Використовуючи бази даних ДПС України, надані пояснення та копії документів, проведено аналіз діяльності ТОВ «ІМКОМ (39630054), в процесі якого встановлено, що підприємством реалізовано трактори (8701), інформаційні послуги (63.99), добрива мінеральні (3102) в обсягах більших за придбання за рахунок залишків інших ТМЦ, а саме: машини та механізми (8433), частини пристроїв (8708) тощо. Відсутня інформація щодо зберігання техніки, яка знаходиться в залишках».

Вважаючи протиправним вищевказане рішення Відповідача, а свої права порушеними, Позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Нормативно-правове обґрунтування.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Податковим кодексом України (далі - ПК України), постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 «Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних» (далі - Постанова № 1246), Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1165 (далі - Порядок № 1165), Порядком прийняття рішень про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 № 520 (далі - Порядок № 520).

Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 201.1 статті 201 ПК України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України (п. 201.16 ст. 201 ПК України).

Пунктами 5-7 Порядку № 1165 передбачено, що платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2).

Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).

У разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Питання відповідності/невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку розглядається комісією регіонального рівня.

У разі встановлення відповідності платника податку хоча б одному з критеріїв ризиковості платника податку комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Включення платника податку до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, здійснюється в день проведення засідання комісії регіонального рівня та прийняття відповідного рішення.

Платник податку отримує рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку через електронний кабінет у день прийняття такого рішення (додаток 4).

У рішенні зазначається підстава, відповідно до якої встановлено відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Комісією регіонального рівня розглядається питання виключення платника податку з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, у разі виявлення обставин та/або отримання інформації, що свідчать про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку та/або отримання інформації та копій відповідних документів від платника податку, що свідчать про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

У разі виявлення обставин та/або отримання інформації, визначених абзацом сьомим цього пункту, та прийняття комісією регіонального рівня рішення про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку платник податку отримує таке рішення в електронному кабінеті в день його прийняття.

Інформація та копії документів подаються платником податку до ДПС в електронній формі засобами електронного зв`язку з урахуванням вимог Законів України Про електронні документи та електронний документообіг, Про електронні довірчі послуги та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого Мінфіном.

Документами, необхідними для розгляду питання виключення платника податку з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, можуть бути: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством; інші документи, що підтверджують невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Інформацію та копії документів, подані платником податку, комісія регіонального рівня розглядає протягом семи робочих днів, що настають за датою їх надходження, та приймає відповідне рішення.

За результатами розгляду інформації та копій документів комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку, яке платник податку отримує в електронному кабінеті у день його прийняття (додаток 4).

Додатками №1, №3 до Порядку №1165 визначені Критерії ризиковості платника податку на додану вартість та Критерії ризиковості здійснення операцій.

У пункті 8 додатку 1 до Порядку №1165 встановлено наступні Критерії ризиковості платника податку на додану вартість, а саме у контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування.

Пунктом 4 Порядку № 1165 визначено, що у разі коли за результатами перевірки податкової накладної/розрахунку коригування визначено, що податкова накладна/розрахунок коригування відповідають одній з ознак безумовної реєстрації, визначених у пункті 3 цього Порядку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування не зупиняється в Реєстрі.

Згідно із пунктом 6 Порядку № 1165 у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну / розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється. Питання відповідності/невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку розглядається комісією регіонального рівня. У разі встановлення відповідності платника податку хоча б одному з критеріїв ризиковості платника податку комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Включення платника податку до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, здійснюється в день проведення засідання комісії регіонального рівня та прийняття відповідного рішення.

Платник податку отримує рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку через електронний кабінет у день прийняття такого рішення (додаток 4).

У рішенні зазначається підстава, відповідно до якої встановлено відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Висновки суду апеляційної інстанції.

Системний аналіз викладених правових норм свідчить про те, що законодавцем встановлена певна послідовність прийняття рішення про відповідність платника ПДВ Критеріям ризиковості.

Так, рішенню Комісії регіонального рівня питання відповідності платника податку Критеріям ризиковості платника ПДВ має передувати складання та направлення таким платником податкової накладної/розрахунку коригування, за наслідками чого здійснюється моніторинг платника податку, податкової накладної/розрахунку коригування.

Крім того, встановленню наявності у контролюючих органах податкової інформації, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, яка стала відома контролюючому органу у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, має передувати моніторинг податкової накладної/розрахунку коригування, поданої для реєстрації.

Отже, питання відповідності підприємства Критеріям ризиковості платника ПДВ має розглядатись Комісією регіонального рівня за наслідками подання товариством для реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування та моніторингу платника податку і податкової накладної/розрахунку коригування, що направлена для реєстрації.

При цьому моніторинг проводиться в автоматизованому порядку.

Разом з тим, рішення про відповідність/невідповідність платника ПДВ критеріям ризиковості повинно містити чітку підставу, згідно з якою встановлено його відповідність критеріям ризиковості платника податку.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що Відповідачем не доведено, що існують підстави для застосування до Позивача пункту 8 Критеріїв ризиковості платників податку, з якими погоджується апеляційний суд з огляду на таке.

По-перше, відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявну податкову інформацію, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих Позивачем для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування.

Натомість, згідно матеріалів справи судом встановлено, що з метою виключення Позивача з реєстру ризикових суб`єктів господарювання, Відповідачу було надано документи, якими підтверджується правомірність здійснення господарських операцій щодо реалізації товару.

Зокрема, господарські взаємовідносини, щодо поставки техніки контрагентами підтверджуються такими документами:

договором поставки від 21.01.2020 № 2101/1-2020, укладеним з ФГ «Карат» та складеними на його виконання документами (платіжним дорученням на аванс № 7 від 22.01.2020; податковою накладною № 2 від 22.01.2020; видатковою накладною №13 від 08.05.2020; податковою накладною № 3 від 28.05.2020);

договором поставки № 0110/1-2020 від 01.10.2020, укладеним з ФГ «Усатий» та складеними на його виконання документами (платіжним дорученням № 29 від 02.10.2020 та рахунком-фактурою № 127 від 01.10.2020; податковою накладної № 4 від 02.10.2020; видатковою накладною №37 від 08.10.2020; податковою накладною№16 від 08.10.2020).

Позивач отримував від покупців авансовий платіж та за правилом першої події складав податкові накладні, які реєстрував в ЄРПН, тобто формував податкові зобов`язання. Потім, по факту відвантаження товару, на підставі видаткової накладної складалася друга податкова накладна на товар.

Також позивачем було зазначено, що він надавав послуги з організаційного заходу, пов`язані з підготовкою та укладанням договорів, які полягали в тому що використовуючи спеціальні знання та досвід, працівник Позивача складав проекти договорів. Ці послуги є нематеріальним об`єктом, які може оцінити лише надавач таких послуг. Господарські взаємовідносини, щодо надання послуг з організаційного заходу підтверджуються такими документами: Договором № 0110/1-2020 від укладеним з ФГ «Усатий» (актом надання послуг № 38 від 08.10.2020; платіжним дорученням № 28 від 02.10.2020 та рахунком-фактурою № 128 від 01.10.2020; податковою накладною № 3 від 02.10.2020, яка була зупинена. 04.11.2020 Позивач направив до ДПС повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо ПН/РК щодо зупиненої податкової накладної №3 від 02.10.2020. Рішенням № 2120879/39630054 від 10.11.2020 р. комісією ДПС було прийняте рішення про Реєстрацію податкової накладної № 3 від 02.10.2020 в ЄРПН).

Крім того, Позивач реалізовував мінеральні добрива, про які було зазначено в Рішенні, в обсягах їх придбання. Господарські взаємовідносини, щодо реалізації мінеральних добрив підтверджуються такими документами: договором поставки № AI - 00010 від 04.01.2017 на придбання мінеральних добрив у ТОВ «Торговий дім «Агроімпорт ГІТД» (платіжне доручення №110 від 29.10.2019; видаткова накладна №АІ-00012430 від 04.11.2019; платіжне доручення №1 ЗО від 03.12.2019; видаткова накладна №АІ-0000159 від 13.01.2020); договором купівля-продажу № 0015/03 від 01.10.2016 на реалізацію (продаж) мінеральних добрив ТОВ «Агсолко Україна» (видаткова накладна №ОЮ- 000000127 від 04.11.2019; видаткова накладна №1 від 13.01.2020; банківські виписки по рахунку, якими підтверджується оплата за мінеральні добрива).

З аналізу вищевикладеного вбачається , що Позивач надав повний пакет документів, проте, Відповідач не обґрунтував, чому ці факти не були взяті до уваги на підтвердження невідповідності платника податку критерію ризиковості платника податку.

При цьому, Відповідач досліджував як документи так і обставини господарської діяльності Позивача станом на момент прийняття оскаржуваних рішення, а отже очевидно, що Відповідач незаконно прийняв рішення про віднесення Позивача до п.8 критеріїв ризиковості.

Також Відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження фактичної відсутності у контрагентів позивача об`єктивної неможливості здійснення господарської діяльності з надання послуг, адже у комерційній діяльності виконання послуг не завжди вимагає наявності власних основних засобів, значної кількості персоналу, оскільки наявна можливість укладення договорів оренди, найму тощо.

Тож, зазначені Апелянтом доводи не є достатніми для підтвердження правомірності прийняття ним спірного в цій справі рішення та у сукупності з вищевстановленими обставинами вказують на те, що таке рішення прийнято з порушенням законодавчо визначеної процедури, за відсутності відповідних правових підстав та на основі припущень контролюючого органу, що суперечить принципу верховенства права та є порушенням принципу належного урядування.

У розрізі наведеного суд апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу, що у справі «Рисовський проти України» Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Принцип «належного урядування» не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу.

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що Відповідачем не доведено, що існують підстави для застосування до Позивача пункту 8 Критеріїв ризиковості платників податку з відповідними наслідками у вигляді внесення до переліку ризикових суб`єктів господарювання, у зв`язку з чим рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку - коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ГУ ДПС у м. Києві від 02.08.2021 №95229 про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку є протиправним та таким що підлягає скасуванню.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується із твердженням Відповідача, що рішення комісії про відповідність Позивача п.8 критеріїв ризиковості «не породжує правові наслідки» та «не порушує права Позивача як платника податку», оскільки перебуваючи у стані відповідності критеріям ризиковості ДПС України автоматично зупиняє реєстрацію всіх подальших податкових накладних.

Таким чином, незаконне рішення Відповідача має очевидні значні негативні економічні та репутаційні наслідки для Позивача.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що належним способом захисту прав позивача, який забезпечить їх ефективне поновлення, є зобов`язання Комісію з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у м. Києві виключити Товариство з обмеженою відповідальністю «Істерн Машинері Компані» з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

Надаючи оцінку доводам апелянта, судова колегія також приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».

Отже, проаналізувавши всі доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони є не аргументованими, засновуються на припущеннях та не спростовують висновків суду.

Апелянт, який є суб`єктом владних повноважень, всупереч вимогам частини другої статті 77 КАС України, не довів тих обставин, на які він посилається, а судом першої інстанції повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Головного управління Державної податкової служби у м. Києві підлягає залишенню без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 травня 2022 р. - без змін.

Розподіл судових витрат.

Судом апеляційної інстанції не здійснено зміни або скасування рішення суду, доводів в цій частині апеляційна скарга відповідача не містить, а тому відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати в суді першої інстанції перерозподілу не підлягають.

Однак, у відзиві на апеляційну скаргу представником позивача заявлено клопотання про відшкодування позивачу витрат з правової допомоги у суді апеляційної інстанції.

Перевіривши надані матеріали, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 134 КАС витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З огляду на частини 9 та 11 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Водночас, згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Разом з тим, пунктом 1 ч. 3 ст. 134 КАС України визначено, що для цілей розподілу судових витрат, розмір витрат на правничу допомогу визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Згідно з ч.7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків).

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

З огляду на викладене, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

На підтвердження понесення судових витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції інстанції позивачем надано копії документів: договору про надання правової допомоги від 19.02.2021 № 01-02/21, додаткової угоди №9 від 24.11.2022 до договору про надання правової допомоги від 19.02.2021 № 01-02/21, акту про надання послуг від 08.12.2022, рахунку-фактури №9 від 24.11.2022, платіжної інструкції №142 від 25.11.2022.

Проте, колегія суддів не вбачає підстав для відшкодування в повному розмірі витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції з огляду на таке.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 травня 2022 р. вже було стягнуто з бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Істерн Машинері Компані» понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп.

Положення частин першої та другої статті 134 КАС України кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Колегія суддів зазначає, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката та пропорційність витраченого часу обсягу виконаних робіт та наданих послуг.

З акту про надання послуг вбачається, що в послуги адвоката у Шостому апеляційному адміністративному суді входять: ознайомлення з матеріалами справи, підготовку проекту та подачу відзиву на апеляційну скаргу, інших процесуальних документів, необхідних для розгляду справи, з вартістю 15000 грн.

Проте, враховуючи, що інтереси позивача у суді першої інстанції представляв той же адвокат, що у суді апеляційної інстанції, то додаткового ознайомлювання з матеріалами справи від адвоката не вимагалося, зміст відзиву до апеляційної скарги відповідає змісту позову в скороченій формі, що також не вимагало від адвоката багато часу та роботи.

З огляду на вищенаведені норми закону та практику Європейського суду та Верховного Суду з прав людини, колегія суддів вважає, що визначений у сумі 15000 грн гонорар адвоката у суді апеляційної інстанції є необґрунтованим, тому підлягає задоволенню в частині, а саме відшкодуванню підлягають судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 грн, що є співрозмірним з виконаною роботою адвоката у суді апеляційної інстанції.

При ухвалені рішення в частині відшкодування судових витрати на професійну правничу допомогу колегією суддів враховувались висновки Верховного Суду, викладені у додатковій постанові від 26.01.2023 у справі № 640/11149/20.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 травня 2022 р. - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 травня 2022 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Істерн Машинері Компані" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - залишити без змін.

Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011, 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Істерн Машинері Компані» (код ЄДПОУ 39630054, 03680, м. Київ, вул. Пирогівський шлях, 28) понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

О.В. Епель

В.В. Кузьменко