КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
03680 м. Київ , вул. Солом`янська, 2-а
Номер апеляційного провадження: 22-ц/824/4483/2023
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 квітня 2023 року м. Київ
Справа № 752/7229/22
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,
суддів Махлай Л.Д., Немировської О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 09 вересня 2022 року, постановлену у складі судді Мазура Ю.Ю.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,
встановив:
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 09 вересня 2022 року позовну заяву повернуто позивачу.
Не погоджуючись з ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись її незаконність, порушення судом першої інстанції норм процесуального права.
Вказує, що випадки повернення позовної заяви, перелічені у ч.4 ст. 185 ЦПК України, не містять такої підстави, як порушення територіальної підсудності. Згідно вимог ч.10 ст.187 ЦПК України, якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі. Подальший виклик такої особи як відповідача у справі здійснюється через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, а тому ухвала підлягає скасуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зокрема, про повернення позовної заяви позивачеві, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищезазначене, справу розглянуто апеляційним судом відповідно до ст. 369 ЦПК України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, з`ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 09 вересня 2022 року позовну заяву повернуто позивачу.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, згідно з Витягом Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання фізичних осіб в Голосіївському районі, що отримано судом на запит, вбачається, що ОСОБА_2 в Голосіївському районі в м. Києві зареєстрованим не значиться.
Разом з тим, при зверненні до Голосіївського районного суду м. Києва, позивач не надав будь-яких належних та допустимих доказів проживання відповідача у Голосіївському районі м. Києва. З огляду на те, що даний позов за підсудністю не відноситься до Голосіївського районного суду м. Києва, позов підлягає поверненню позивачу.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки він зроблений з порушенням норм процесуального права, враховуючи наступне.
За змістом ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.
Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Територіальна підсудність - це компетенція із розгляду справ однорідними судами залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція. Основними видами територіальної підсудності є, зокрема загальна, альтернативна та виключна.
Загальна територіальна підсудність встановлюється як загальне правило і застосовується у тому випадку, коли вона не змінена або доповнена іншим видом територіальної підсудності.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України, передбачено правило загальної територіальної підсудності, згідно з якою позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Статтею 28 ЦПК України передбачено підсудність справ за вибором позивача (альтернативну підсудність).
Частиною 9 ст. 28 ЦПК України визначено, що позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред`являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи).
Таким чином, зазначена норма передбачає право позивача звернутися до суду за зареєстрованим місцем проживання позивача або за останнім відомим зареєстрованим місцем проживання відповідача.
Частиною 6 ст. 187 ЦПК України встановлено, що у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.
З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції на виконання вимог ст. 187 ЦПК України з метою отримання інформації про зареєстроване місце проживання відповідача ОСОБА_2 звернувся до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи.
Згідно з Витягом Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання фізичних осіб в Голосіївському районі, вбачається, що ОСОБА_2 в Голосіївському районі в м. Києві зареєстрованим не значиться.
Згідно з ч. 10 ст. 187 ЦПК України, якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі. Подальший виклик такої особи як відповідача у справі здійснюється через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.
Крім того, частиною 9 статті 187 ЦПК України, визначено, що якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.
З матеріалів справи вбачається, що при пред`явленні позову до Голосіївського районного суду м. Києва позивач зазначив останнє відоме йому місце проживання відповідача - АДРЕСА_1 , що територіально відноситься до Голосіївськогорайону м. Києва.
У матеріалах справи відсутні будь-які відомості, які б свідчили про інше зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання або зареєстроване у встановленому законом порядку місце перебування відповідача, крім адреси, зазначеної позивачем в позовній заяві.
Разом з тим, суд першої інстанції, в порушення вимог ст. 185 ЦПК України, безпідставно повернув позовну заяву позивачу з підстав не підсудності цьому суду.
Так, чинним процесуальним законодавством визначено вичерпний перелік випадків, у яких позовна заяву повертається позивачу.
Згідно з ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Відповідно до ч.4 ст. 185 ЦПК України, крім цього, заява повертається у випадках, коли: 1) заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано; 2) порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 188 цього Кодексу); 3) до постановлення ухвали про відкриття провадження у справі від позивача надійшла заява про врегулювання спору або заява про відкликання позовної заяви; 4) відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи; 5) подана заява про розірвання шлюбу під час вагітності дружини або до досягнення дитиною одного року без дотримання вимог, встановлених Сімейним кодексом України; 6) позивачем подано до цього самого суду інший позов (позови) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з однакових підстав і щодо такого позову (позовів) на час вирішення питання про відкриття провадження у справі, що розглядається, не постановлена ухвала про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду; 7) до заяви не додано доказів вжиття заходів досудового врегулювання спору у випадку, коли такі заходи є обов`язковими згідно із законом.
Суд першої інстанції на вищезазначене уваги не звернув та дійшов безпідставного висновку про наявність підстав про повернення позовної заяви позивачу з підстав непідсудності цьому суду, що суперечить як ч. 9 ст. 187 ЦПК України, яка визначає дії суду при встановленні тієї обставини, що справа не підсудна цьому суду, так і ст. 185 ЦПК України, якою визначено вичерпний перелік підстав, за яких позовна заяву повертається позивачу.
Посилання суду в оскаржуваній ухвалі на альтернативну підсудність для позивача, колегія суддів вважає недоречними, оскільки цивільним процесуальним законодавством не передбачено обов`язок позивача звертатись до суду з позовом за зареєстрованим місцем проживання позивача, а лише встановлює правила підсудності на вибір позивача - альтернативної підсудності.
Сутність альтернативної підсудності полягає в тому, що вона не виключає можливості звернення до суду за правилами загальної підсудності, а навпаки, поряд з цією, встановлює можливість звертатися до іншого або інших судів, тобто встановлює альтернативу - можливість для позивача обирати один із двох чи декількох судів. Суд не має права обмежувати вибір позивача для розгляду справи у конкретному суді.
Як роз`яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ у п. 37 Постанови № 3 від 01.03.2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», право вибору між судами, яким згідно із правилом загальної підсудності і правилом альтернативної підсудності підсудна справа, належить виключно позивачеві.
Якщо позивач при пред`явленні позову дотримався правил територіальної чи альтернативної підсудності, суд не має права повернути позивачеві позовну заяву з мотивів непідсудності справи цьому суду. Отже, застосування правил альтернативної підсудності належить виключно позивачеві.
Відповідно до ч.4 ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала Голосіївського районного суду м. Києва від 09 вересня 2022 року постановлена з порушенням вимог процесуального права, тому наявні підстави для скасування ухвали та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 379, 381-384, 390 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 09 вересня 2022 року - скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя - доповідач: Ящук Т.І.
Судді: Махлай Л.Д.
Немировська О.В.
Суд | Київський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 20.04.2023 |
Оприлюднено | 24.04.2023 |
Номер документу | 110382120 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них страхування, з них позики, кредиту, банківського вкладу, з них |
Цивільне
Київський апеляційний суд
Ящук Тетяна Іванівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні