Рішення

від 10.04.2023 по справі 753/14709/22

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/14709/22

провадження № 2/753/298/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2023 року Дарницький районний суд м. Києва в складі

головуючого судді Колесника О.М.

при секретарі Дядейко К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного Науково-Дослідного інституту Міністерства внутрішніх справ України, 3-тя особа: ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулась до суду з позовом до відповідача про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, пояснивши, що наказом №500 від 14.08.2020 року ОСОБА_1 була прийнята на службу в органи внутрішніх справ України. Наказом №78 о/с від 6.11.2015 року у зв`язку з організаційно-штатними змінами в ході реформування МВС позивач була звільнена з органів внутрішніх справ України у званні майора міліції. Наказом ДНДІ МВС України №79 о/с від 7.11.2015 року вона прийнята на посаду провідного наукового співробітника 3-ого науково-дослідного відділу науково-дослідної лабораторії кримінологічних досліджень та проблем запобігання злочинності Державного науково-дослідного інституту МВС України. З моменту активних бойових дій в м. Києві ОСОБА_1 була евакуйована за кордон. Згідно заяви від 22.08.2022 року позивач перебувала у безоплатній відпустці за власний рахунок без грошового утримання з 24.08.2022 року по 18.10.2022 року, виїхавши до Швейцарії м. Берн. З 14.10.2022 року у ОСОБА_1 погіршився стан здоров`я. Після обстеження в лікарні м. Берн їй призначили лікування і видали довідку про тимчасову непрацездатність за формою, запровадженою в Швейцарії, при цьому попередили про категоричну заборону виїжджати навіть за межі кантону до повного одужання. В цей же день 14.10.2022 року о 12 годині дня позивач сповістила про своє захворювання керівника лабораторії, заступника директора інституту, завідувача сектора кадрового забезпечення інституту усно у телефонній розмові та письмово, надіславши їм відповідні повідомлення разом з медичними документами, виданими на німецькій мові кантону Берн і продубльованими на міжнародній мові - англійській у месенджерах мобільного зв`язку Viber та WhatsApp. Але не дочекавшись одужання позивача, ігноруючи її медичні документи, не беручи до уваги поважність причини відсутності на робочому місці, відповідач розпочав службове розслідування і 31.10.2022 року наказом №77 о/с звільнив ОСОБА_1 з займаної посади на підставі п.4, ч.1, ст.40 КЗпП України за прогули без поважних причин за період з 17 по 31.10.2022 року. Вважає, що звільнення позивача відбулось незаконно, оскільки вона сповістила своє керівництво про захворювання, крім того, 24.10.2022 року ОСОБА_1 звернулась до Кабінету Міністрів України та Міністерства охорони здоров`я України щодо роз`яснення процедури отримання лікарняного і передачі його роботодавцю. 28.10.2022 року позивач отримала відповідь з Міністерства охорони здоров`я України, а 1.11.2022 року звернулась до посольства України в Швейцарії для засвідчення їй медичних документів про тимчасову непрацездатність. Але посольство їй відмовило, оскільки засвідчення або апостилізація швейцарських документів не входить до їх компетенції. І тільки 7.11.2022 року Державна канцелярія кантону Берн здійснила апостилізацію виданих швейцарських медичних документів. 8.11.2022 року ОСОБА_1 звернулась електронною поштою до центру перекладів „Експерт", що знаходиться в м. Києві, вул. Березняківська, 8, офіс 115, а 11.11.2022 року було отримано батьком позивача нотаріально посвідчений переклад з німецької мови на українську мову виданих за кордоном медичних документів. 13.11.2022 року ОСОБА_1 надіслала повторно заяву до Центральної поліклінніки МВС України про продовження лікування та нотаріально посвідчений переклад виданих за кордоном медичних документів. Однак 22.11.2022 року ЦП МВС України надала відповідь, що позивачу необхідно надати медичні документи із зазначенням діагнозу згідно Міжнародної класифікації хвороб десятого перегляду, перекладених на державну мову та нотаріально посвідчених документів, які підтверджують тимчасову втрату непрацездатності під час перебування за межами України. Однак керівництво Центральної поліклінні не врахувало, що за ст.321 КК Швейцарії посадова особа несе кримінальну відповідальність за розголошення лікарської таємниці щодо діагнозу пацієнта. Тому вважає, що ОСОБА_1 надала всі необхідні медичні документи і належним чином оформлені і відповідач не мав права її звільняти з займаної посади. За таких обставин просить визнати незаконним та скасувати наказ про звільнення позивача, поновити її на роботі, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня звільнення до дня винесення судового рішення.

Представник відповідача Державного Науково-Дослідного інституту Міністерства внутрішніх справ України Шадура В.В. в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити у його задоволенні в повному обсязі, пояснивши, що відповідно до наказу ДНДІ МВС України від 24.08.2022 року №58 о/с ОСОБА_1 перебувала у відпустці без збереження заробітної плати за згодою сторін з 24.08.2022 року по 16.10.2022 року. Тобто, 17.10.2022 року вона зобов`язана була приступити до роботи. З метою встановлення підстав відсутності позивача на робочому місці з 17.10.2022 року наказом директора ДНДІ МВС України від 24.10.2022 року №102 було призначено комісію для проведення службового розслідування до 31.10.2022 року. Згідно пояснень завідувача науково-дослідної лабораторії кримінологічних досліджень та проблем запобігання злочинності ДНДІ МВС України ОСОБА_5 . ОСОБА_1 було повідомлено кілька разів по телефону у період з 7 по 14.10.2022 року про закінчення відпустки 16.10.2022 року, повернення до України та необхідності приступити до роботи з 17.10.2022 року. Також їй було запропоновано прибути не до Києва, а до м. Ужгород або іншого більш безпечного міста та продовжити роботу на дистанційній формі. Однак вона відмовилась від пропозиції і повідомила, що направила заяву про своє захворювання. 17.10.2022 року у месенджері мобільного зв`язку Viber позивач направила ОСОБА_5 фотокопії власної заяви про захворювання і неможливість приступити до роботи у період з 14 по 30.10.2022 року і два листи англійською і німецькою мовами, де не зазначено діагноз пацієнта, а його переклад до відповідача так і не надійшов. 17; 18 та 19 жовтня 2022 року ОСОБА_1 була відсутня на робочому місці, про що були складені відповідні акти. 28.10.2022 року завідувачем ОСОБА_5 в присутності співробітників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 по телефону у месенджері мобільного зв`язку Viber було запропоновано позивачу надати пояснення з приводу відсутності її на роботі у період з 17 по 28.10.2022 року, однак вона відмовилась пояснювати підстави, додавши, що всі обставини вона виклала у своїй заяві від 17.10.2022 року. Але представлені ОСОБА_1 через додаток мобільного зв`язку Viber листи німецькою та англійською мовами від 14.10.2022 року та 21.10.2022 року, в яких ніби то вказується неможливість позивача приступити до роботи через стан її здоров`я не відповідають нормативним актам, оскільки в них не вказано діагноз з використанням Міжнародної кваліфікації хвороб десятого перегляду (МКХ-10), тобто вони не можуть бути визнані лікарем в Україні як підстава для надання листка непрацездатності. Таким чином, ОСОБА_1 не надала до ДНДІ МВС України оформлені в установленому порядку документи, які підтверджують її відсутність на роботі з 17 жовтня по 31.10.2022 року з поважних підстав. В Реєстрі медичних висновків в електронній системі охорони здоров`я листок непрацездатності позивача відсутній. Тому наказом директора ДНДІ МВС України ОСОБА_8 від 31.10.2022 року №77 о/с ОСОБА_1 було звільнено з займаної посади за прогули без поважних причин, дисциплінарне стягнення за вчинення проступку в період з 17 жовтня по 31.10.2022 року на підставі п.4, ч.1, ст.40 КЗпП України відповідно до висновку службового розслідування щодо відсутності на робочому місці провідного наукового співробітника ОСОБА_1 . Таким чином, вказаний наказ був прийнятий відповідно до норм діючого законодавства, є обгрунтованим і підстав для його скасування немає. За таких обставин не підлягають задоволенню і вимоги позивача про поновлення її на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу при звільненні за період з 31.10.2022 року по день винесення судового рішення по даній справі, які є похідними від позовної вимоги про скасування наказу про звільнення.

3-я особа ОСОБА_8 в судові засідання не з'явився, про розгляд справи був повідомлений судом належним чином, з заявами до суду про неможливість розгляду справи у його відсутність не звертався.

Заслухавши представників сторін, всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Стаття 43 Конституції України зазначає, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Суд в межах заявлених позовних вимог та наданих доказів по справі встановив наступні факти та правовідносини.

Як наголошує ст.2 КЗпП України право громадян України на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Працівники мають право на … звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади.

Як зазначає ст.2-1 КЗпП України забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров`я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов`язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їх прав, за мовними або іншими ознаками, не пов`язаними з характером роботи або умовами її виконання.

Як наголошує ч.1, ст.139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Як встановлено в судовому засіданні та не заперечувалось сторонами, Державний Науково-Дослідний інститут Міністерства внутрішніх справ України (код ЄДРПОУ юридичної особи: 34045600) був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 23.02.2006 року, про що свідчить витяг з Реєстру (а.с.135-138).

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 була прийнята на службу в органи внутрішніх справ України на підставі наказу №500 від 14.08.2002 року, а 6.11.2015 року була звільнена з органів внутрішніх справ України згідно наказу №78 о/к. Наказом Державного Науково-Дослідного інституту Міністерства внутрішніх справ України №79 о/с від 7.11.2015 року позивач була прийнята на посаду провідного наукового співробітника 3-ого науково-дослідного відділу науково-дослідної лабораторії кримінологічних досліджень та проблем запобігання злочинності Державного науково-дослідного інституту МВС України, що підтверджується записами №1-3 трудової книжки позивача НОМЕР_1 (а.с.15-16).

За приписами ч.1, ст.147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

Як регламентує ч.1-2, ст.148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується роботодавцем безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Відповідно до ч.1; 3-4, ст.149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення роботодавець повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. При обранні виду стягнення роботодавець повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

За змістом наказу ДНДІ МВС України від 24.08.2022 року №58 о/с ОСОБА_1 було надано відпустку без збереження заробітної плати у зв`язку з продовженням строку воєнного стану за згодою сторін з 24.08.2022 року по 16.10.2022 року (а.с.97). Тобто, 17.10.2022 року позивач зобов`язана була приступити до роботи.

Згідно актів №1-3 від 17.10.2022 року, від 18.10.2022 року та від 19.10.2022 року відповідно позивач ОСОБА_1 була відсутня на своєму робочому місці з 9-00 годин до 18-00 годин 17; 18 та 19 жовтня 2022 року в кабінеті №2 приміщення ДНДІ МВС України, розташованого в м. Києві, вул. Довнар-Запольського, 8 (а.с.101-103).

З метою встановлення підстав відсутності позивача на робочому місці з 17.10.2022 року наказом директора ДНДІ МВС України від 24.10.2022 року №102 було призначено комісію для проведення службового розслідування до 31.10.2022 року (а.с.98).

Згідно пояснень від 27.10.2022 року завідувача науково-дослідної лабораторії кримінологічних досліджень та проблем запобігання злочинності ДНДІ МВС України ОСОБА_5 . ОСОБА_1 було повідомлено кілька разів по телефону у період з 7.10.2022 року по 14.10.2022 року про закінчення відпустки 16.10.2022 року, повернення до України та необхідності приступити до роботи з 17.10.2022 року. Також їй було запропоновано прибути не до Києва, а до м. Ужгород або іншого більш безпечного для неї міста та продовжити роботу на дистанційній формі. Однак вона відмовилась від пропозиції і повідомила, що направила заяву про своє захворювання. 17.10.2022 року у месенджері мобільного зв`язку Viber позивач направила ОСОБА_5 фотокопії власної заяви про захворювання і неможливість приступити до роботи у період з 14.10.2022 року по 30.10.2022 року і два листи англійською і німецькою мовами, де не зазначено діагноз пацієнта, а його переклад до відповідача так і не надійшов. 17; 18 та 19 жовтня 2022 року ОСОБА_1 була відсутня на робочому місці, про що були складені відповідні акти (а.с.100).

Про відсутність позивача на робочому місці з 17.10.20222 року по 19.10.2022 року свідчать і пояснення начальника 3 відділу НДЛ кримінологічних досліджень та проблем запобігання злочинності ДНДІ МВС України Олени Сахарової від 26.10.2022 року (а.с.104) та провідного наукового співробітника 3 відділу НДЛ кримінологічних досліджень та проблем запобігання злочинності ДНДІ МВС України ОСОБА_9 від 27.10.2022 року (а.с.105).

28.10.2022 року завідувачем ОСОБА_5 в присутності співробітників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 по телефону у месенджері мобільного зв`язку Viber було запропоновано позивачу надати пояснення з приводу відсутності її на роботі у період з 17.10.2022 року по 28.10.2022 року, однак вона відмовилась пояснювати підстави, додавши, що всі обставини вона виклала у своїй заяві від 17.10.2022 року, що відображено в акті про відмову ОСОБА_1 надати пояснення комісії з проведення службового розслідування щодо її відсутності на робочому місці від 28.10.2022 року (а.с.106).

14.10.2022 року та 21.10.2022 року ОСОБА_1 через додаток мобільного зв`язку Viber направила листи німецькою та англійською мовами від 14.10.2022 року та 21.10.2022 року, в яких ніби то вказується про неможливість позивача приступити до роботи через стан її здоров`я. В даних документах не вказано діагноз з використанням Міжнародної кваліфікації хворобдесятого перегляду (МКХ-10), тобто вони не можуть бути визнані лікарем в Україні як підстава для надання листка непрацездатності. Позивач пояснює це тим, що за ст.321 КК Швейцарії посадова особа, включаючи лікаря, несе кримінальну відповідальність за розголошення лікарської таємниці щодо діагнозу пацієнта. Тому вказані документи, видані їй у Швейцарській медичній установі, не містять її діагнозу.

Відповідно до п.1.1 інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України 13.11.2001 року №455 тимчасова непрацездатність працівників засвідчується листком непрацездатності. Станом на теперішній час наказом МОЗ України від 25.03.2022 року №522 було відтерміновано повний перехід на е-лікарняні до 1 січня 2023 року. До наступного року лікар може виписати паперовий листок непрацездатності у п`яти випадках. Лікарі під час воєнного стану та протягом 3 місяців після його припинення або скасування за рішенням керівника медичного закладу можуть видавати паперові лікарняні, роздруковані на білому аркуші паперу за затвердженою формою.

За змістом п.1.11 інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України 13.11.2001 року №455 документи, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян України під час їх тимчасового перебування за межами держави, підлягають обміну на листок непрацездатності згідно з рішенням лікарсько-консультаційної комісії (ЛКК) лікувально-профілактичного закладу за місцем проживання чи роботи у разі:

а) гострих захворювань і травм;

б) загостренні хронічних захворювань;

в) вагітності та пологів;

г) оперативних втручань при невідкладних станах;

д) лікування згідно з рішенням комісії МОЗ України з питань направлення на лікування за кордон.

Обмін здійснюється на підставі перекладених на державну мову та нотаріально засвідчених документів, які підтверджують тимчасову втрату працездатності під час перебування за межами України.

Згідно п.3 розділу ІІІ Порядку формування медичних висновків про тимчасову непрацездатність в Реєстрі медичних висновків в електронній системі охорони здоров`я, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України 1.06.2021 року №1066, не допускається формування медичного висновку, початок строку дії якого починається раніше за дату його формування в електронній системі охорони здоров`я, окрім: випадків формування медичного висновку зі встановленою відмісткою про тимчасову непрацездатність, що виникла за кордоном, для першого медичного висновкувипадку тимчасової непрацездатності; медичного висновку категорії „вагітність та пологи", що не був сформований в 30 тижнів вагітності; ідентифікації неідентифікованої непрацездатної особи; наявності обставинЮ визначених в п.7 та 9 розділу ІV цього Порядку.

Як наголошує п.3, розділу ІV Порядку медичний висновок зі встановленою відміткою про тимчасову непрацездатність, що виникла за кордоном, формується лікарем, з яким у пацієнта укладена декларація про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу, відповідно до Порядку вибору лікаря, який надає первинну медичну допомогу, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19.03.2018 року №503, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.03.2018 року за №347/31799, (крім випадку, передбаченого п.10 цього розділу) на підставі медичних записів, внесених лікарем, відповіднодо перекладених на державну мову та засвідчених в установленому законом порядку, медичних документів, що підтверджують тимчасову непрацездатність за категоріями „Захворювання або травма загального характеру", „Догляд за хворою дитиною", „Вагітність та пологи", „Ортопедичне протезування".

Крім того, п.10, розділу ІV Порядку зазначає, що на період дії воєнного стану та протягом трьох місяців з дня його припинення або скасування медичний висновок зі встановленою відміткою про тимчасову непрацездатність, що виникла за кордоном, може формуватися лікарем на підставі медичних записів, які внесені таким лікарем відповідно до виданих за кордоном медичних документів (їх копій), що підтверджують тимчасову непрацездатність, за категоріями „Захворювання або травма загального характеру", „Догляд за хворою дитиною", „Вагітність та пологи", „Ортопедичне протезування". Медичні документи або їх копії можуть бути надіслані поштою або надані лікарю за допомогою технічних засобів електронних комунікацій (електронна пошта, мобільні застосунки, соціальні мережі, тощо).

У виданих за кордоном медичних документах зазначається діагноз з використанням Міжнародної класифікації хвороб десятого перегляду (МКХ-10). Необхідність перекладу на державну мову таких документів визначає лікар у випадках, коли неможливо сформувати медичний запис з використанням мови оригіналу медичного документу.

Таким чином, ОСОБА_1 , знаючи, що за місцем її роботи проводиться службова перевірка з причин відсутності її на роботі з 17.10.2022 року по 31.10.2022 року, не надала до Державного Науково-Дослідного інституту Міністерства внутрішніх справ України оформлені в установленому законом порядку документи, які підтверджують її відсутність на роботі з 17 жовтня по 31.10.2022 року з поважних підстав, де не було зазначено її діагноз з подальшим визначенням медичним співробітником на території України підстав, передбачених п.1.11 інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України 13.11.2001 року №455. В Реєстрі медичних висновків в електронній системі охорони здоров`я листок непрацездатності позивача також відсутній.

Тому 31.10.2022 року директором Державного Науково-Дослідного інституту Міністерства внутрішніх справ України михайлом Вербенським було затверджено висновок службового розслідування щодо відсутності на робочому місці ОСОБА_4 , в якому зазначено, службову перевірку щодо відсутності ОСОБА_1 на робочому місці вважати закінченою; дні відсутності на роботі ОСОБА_1 з 17 по 31 жовтня 2022 року рахувати прогулами; за результатами службової перевірки провідний науковий співробітник третього науково-дослідного відділу НДЛ кримінологічних досліджень та проблем запобігання злочинності ДНДІ МВС України ОСОБА_1 підлягає звільненню відповідно до п.4, ч.1, ст.40 КЗпП України за прогул без поважних причин (а.с.111-116).

31.10.2022 року наказом №105 ДНДІ МВС України встановлено: дні відсутності на роботі ОСОБА_1 з 17 по 31 жовтня 2022 року рахувати прогулами; провідного наукового співробітника третього науково-дослідного відділу НДЛ кримінологічних досліджень та проблем запобігання злочинності ДНДІ МВС України ОСОБА_1 звільнити за прогули без поважних причин на підставі п.4, ч.1, ст.40 КЗпП України (а.с.107-110).

Згідно п.4, ч.1, ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

31.10.2022 року наказом №77 о/с ДНДІ МВС України ОСОБА_1 , провідного наукового співробітника третього науково-дослідного відділу НДЛ кримінологічних досліджень та проблем запобігання злочинності ДНДІ МВС України звільнено за прогули без поважних причин на підставі п.4, ч.1, ст.40 КЗпП України (а.с.117).

Відповідно до роз`яснень, які містяться в абз.1, п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами трудових спорів" №9 від 6.11.1992 року, При розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п.4 ст.40 КЗпП, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв`язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

Як зазначає ч.1, ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Згідно ч.3, ст.12 та ч.1, ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналізуючи докази, зібрані у судовому засіданні, суд приходить до висновку, оскільки позивач ОСОБА_1 не надала до ДНДІ МВС України оформлені в установленому законом порядку документи, які підтверджували б її відсутність на роботі з 17.10.2022 року по 31.10.2022 року з поважних причин, тому підстав для скасування наказу №77 о/с від 31.10.2022 року про її звільнення немає. Оскільки позовна вимога ОСОБА_1 про поновлення її на роботі є похідною від першої позовної вимоги про скасування наказу про звільнення, в задоволенні якої було відмовлено, тому підстави для поновлення її на роботі відсутні.

За змістом ч.2, ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Оскільки позовна вимога позивача ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідною від перших двох вимог позову, в задоволенні яких судом відмовлено, тому і вказана третя позовна вимога не підлягає задоволенню.

Згідно ст.133; 141 ЦПК України оскільки суд відмовляє у задоволенні позову в повному обсязі, тому не підлягає задоволенню і вимога позивача про стягнення з відповідача на її користь всіх судових витрат, а судовий збір в частині вимоги про поновлення на роботі компенсується за рахунок держави.

Керуючись ст.4; 10; 12-13; 76-80; 81; 133; 137; 141; 223; 258-259; 263-265 ЦПК України, на підставі ст.43 Конституції України, ст.2; 2-1; 40; 147-149; 233; 235 КЗпП України, п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами трудових спорів" №9 від 6.11.1992 року, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного Науково-Дослідного інституту Міністерства внутрішніх справ України, 3-тя особа: ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, судових витрат відмовити.

Повний текст рішення виготовлено 23.04.2023 року.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Суддя :