Постанова

від 13.09.2023 по справі 753/14709/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 753/14709/22 головуючий у суді І інстанції Колесник О.М.

провадження № 22-ц/824/9642/2023 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

13 вересня 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд

у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Фінагеєва В.О.,

суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,

за участю секретаря Лобоцької В.П.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 10 квітня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного науково-дослідного інституту Міністерства внутрішніх справ України, третя особа - директор Державного науково-дослідного інституту Міністерства внутрішніх справ України Вербенський Михайло Георгійович, про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом та просила визнати незаконним та скасувати наказ № 77 о/с від 31 жовтня 2022 року про звільнення ОСОБА_1 з посади провідного наукового співробітника 3-го науково-дослідного відділу науково-дослідної лабораторії кримінологічних досліджень та проблем запобігання злочинності Державного науково-дослідного інституту МВС України на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України з дати звільнення 31 жовтня 2022 року; поновити ОСОБА_1 на посаді провідного наукового співробітника 3-го науково-дослідного відділу науково-дослідної лабораторії кримінологічних досліджень та проблем запобігання злочинності Державного науково-дослідного інституту МВС України.; стягнути з Державного науково-дослідного інституту МВС України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 31 жовтня 2022 року по час прийняття рішення судом про поновлення на роботі, у відповідності із заробітною платою за один робочий день у сумі 1 014 грн. 54 коп. за кожен робочий день вказаного вимушеного прогулу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказом № 500 від 14 серпня 2002 року ОСОБА_1 була прийнята на службу в органи внутрішніх справ України. Наказом №78 о/с від 06 листопада 2015 року у зв`язку з організаційно-штатними змінами в ході реформування МВС позивач була звільнена з органів внутрішніх справ України у званні майора міліції. Наказом ДНДІ МВС України №79 о/с від 07 листопада 2015 року вона прийнята на посаду провідного наукового співробітника 3-ого науково-дослідного відділу науково-дослідної лабораторії кримінологічних досліджень та проблем запобігання злочинності Державного науково-дослідного інституту МВС України. З моменту активних бойових дій в м. Києві ОСОБА_1 була евакуйована за кордон. Згідно заяви від 22 серпня 2022 року позивач перебувала у безоплатній відпустці за власний рахунок без грошового утримання з 24 серпня 2022 року по 18 жовтня 2022 року, виїхавши до Швейцарії м. Берн. З 14 жовтня 2022 року у ОСОБА_1 погіршився стан здоров`я. Після обстеження в лікарні м. Берн їй призначили лікування і видали довідку про тимчасову непрацездатність за формою, запровадженою в Швейцарії, при цьому, попередили про категоричну заборону виїжджати навіть за межі кантону до повного одужання. В цей же день, 14 жовтня 2022 року о 12 годині дня позивач сповістила про своє захворювання керівника лабораторії, заступника директора інституту, завідувача сектора кадрового забезпечення інституту усно у телефонній розмові та письмово, надіславши їм відповідні повідомлення разом з медичними документами, виданими на німецькій мові кантону Берн і продубльованими на міжнародній мові - англійській у месенджерах мобільного зв`язку Viber та WhatsApp. Але не дочекавшись одужання позивача, ігноруючи її медичні документи, не беручи до уваги поважність причини відсутності на робочому місці, відповідач розпочав службове розслідування і 31 жовтня 2022 року наказом № 77 о/с звільнив ОСОБА_1 з займаної посади на підставі п. 4 ч.1 ст.40 КЗпП України за прогули без поважних причин за період з 17 по 31 жовтня 2022 року. Позивач вважає, що її звільнення відбулось незаконно, оскільки вона сповістила своє керівництво про захворювання. Крім того, ОСОБА_1 вказує, що надала всі необхідні медичні документи і належним чином оформлені, відтак, відповідач не мав права її звільняти з займаної посади.

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 10 квітня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції через неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, всупереч всьому не дав належної оцінки і фактично не прийняв до уваги обставини викладені ОСОБА_1 в позовній заяві та у відповіді на відзив, в яких позивач зазначала, що визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення її з роботи за пунктом 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України є з`ясування поважності причин відсутності на роботі. Так, з 17 по 31 жовтня 2022 року позивач вказує, що була відсутня на роботі саме з поважних причин, про що відповідач був належним чином повідомлений. При цьому, достовірно знаючи, що позивач перебуває на лікуванні, відповідач свідомо звільнив її з роботи. Що стосується перекладу та діагнозу, про що зазначається в наказі, зауважує, що з перших днів хвороби та під час лікування подала усі відповідні заяви (клопотання, інформаційні запити) за допомогою технічних засобів електронних комунікацій (електронна пошта, мобільні застосунки тощо) та зробила усі необхідні та доступні їй в умовах воєнного стану дії, щодо належного реагування на ситуацію, що склалася, уповноваженими особами у порядку та спосіб, встановлений чинним законодавством. Саме це й було зроблено ОСОБА_1 навіть у хворобливому стані під час лікування за вказівкою керівництва ДНДІ, що не дозволяло зосередитися на одужанні. При прийнятті рішення, суд першої інстанції не застосував норми права, які підлягають застосуванню, повно і всебічно не з`ясував всі обставини у справі і прийшов до висновку, щодо ненадання ОСОБА_1 керівництву ДНДІ інформації щодо причини своєї відсутності на роботі, який слід вважати хибним, оскільки він суперечить не лише змісту наказу про її звільнення, а й іншим об`єктивним даним у своїй сукупності. Окрім того, суд першої інстанції також не взяв до уваги роз`яснення Державної служби України з питань праці, щодо правомірності призначення комісією зі соцстрахування допомоги за листком непрацездатності без діагнозу та шифру (За матеріалами Держпраці), про що позивач зазначала у відповіді на відзив, що якщо в листку непрацездатності відсутня інформація про діагноз і шифру МКХ-10, це не може бути підставою для відмови в оплаті такого листка непрацездатності. Про причину непрацездатності можна дізнатися за кодом, підкресленим у відповідній графі.

У відзиві на апеляційну скаргу ДНДІ МВС України вказує про те, що посилання позивача на Кримінальний кодекс Швейцарії, норми якого нібито забороняють лікарям надавати відомості про захворювання пацієнтів, є правильними частково. Адже відповідно до того ж таки швейцарського та українського законодавства лікарям забороняється надавати відомості про захворювання пацієнтів без згоди самих пацієнтів. У цьому випадку позивач мала бути зацікавленою в наданні відповідних медичних документів лікарю в Україні відповідно до українського законодавства та надати відповідну згоду лікарю в Швейцарії для надання медичних документів сімейному/лікуючому лікарю в Україні згідно з українським законодавством. Таким чином, як на момент звільнення позивача, так і на момент розгляду справи в суді, у позивача був відсутній листок непрацездатності за період з 17 жовтня 2022 року по 31 жовтня 2022 року, що є єдиним документом відповідно до законодавства України, який звільняє від роботи у зв`язку з непрацездатністю. У Реєстрі медичних висновків в електронній системі охорони здоров`я листок непрацездатності ОСОБА_1 також відсутній. Тому твердження позивача про невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи є хибними. У судовому засіданні судом першої інстанції на підставі норм матеріального і процесуального права були повно та всебічно досліджені всі обставини справи й докази, надані позивачем і відповідачем. ДНДІ МВС України вважає посилання позивача, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними та мотиви, з яких подана апеляційна скарга, такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого рішення.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що Державний Науково-Дослідний інститут Міністерства внутрішніх справ України (код ЄДРПОУ юридичної особи: 34045600) був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 23 лютого 2006 року, про що свідчить витяг з Реєстру (а.с.135-138).

Позивач ОСОБА_1 була прийнята на службу в органи внутрішніх справ України на підставі наказу № 500 від 14 серпня 2002 року, а 06 листопада 2015 року була звільнена з органів внутрішніх справ України згідно наказу №78 о/к. Наказом Державного Науково-Дослідного інституту Міністерства внутрішніх справ України №79 о/с від 07 листопада 2015 року позивач була прийнята на посаду провідного наукового співробітника 3-ого науково-дослідного відділу науково-дослідної лабораторії кримінологічних досліджень та проблем запобігання злочинності Державного науково-дослідного інституту МВС України, що підтверджується записами №1-3 трудової книжки позивача НОМЕР_1 (а.с.15-16).

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивач ОСОБА_1 не надала до ДНДІ МВС України оформлені в установленому законом порядку документи, які підтверджували б поважність її відсутності на роботі з 17 жовтня 2022 року по 31 жовтня 2022 року, тому підстав для скасування наказу №77 о/с від 31 жовтня 2022 року про її звільнення немає.

Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Як наголошує ст.2 КЗпП України право громадян України на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Працівники мають право на … звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади.

Як зазначає ст. 2-1 КЗпП України забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров`я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов`язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їх прав, за мовними або іншими ознаками, не пов`язаними з характером роботи або умовами її виконання.

За змістом ч. 1, ст. 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

За приписами ч. 1 ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

Як регламентує ч. 1-2 ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується роботодавцем безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Відповідно до ч. 1, 3-4 ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення роботодавець повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. При обранні виду стягнення роботодавець повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом ДНДІ МВС України від 24 серпня 2022 року № 58 о/с ОСОБА_1 було надано відпустку без збереження заробітної плати у зв`язку з продовженням строку воєнного стану за згодою сторін з 24 серпня 2022 року по 16 жовтня 2022 року (а.с.97). Тобто, 17 жовтня 2022 року позивач зобов`язана була приступити до роботи.

14 жовтня 2022 року та 21 жовтня 2022 року ОСОБА_1 через додаток мобільного зв`язку Viber направила листи німецькою та англійською мовами, в яких ніби то вказується про неможливість позивача приступити до роботи через стан її здоров`я. В даних документах не вказано діагноз з використанням Міжнародної класифікації хвороб десятого перегляду (МКХ-10), тобто, вони не можуть бути визнані лікарем в Україні, як підстава для надання листка непрацездатності. Позивач пояснює це тим, що за ст.321 КК Швейцарії посадова особа, включаючи лікаря, несе кримінальну відповідальність за розголошення лікарської таємниці щодо діагнозу пацієнта. Тому вказані документи, видані їй у Швейцарській медичній установі, не містять її діагнозу.

Згідно актів №1-3 від 17 жовтня 2022 року, від 18 жовтня 2022 року та від 19 жовтня 2022 року відповідно позивач ОСОБА_1 була відсутня на своєму робочому місці з 9-00 годин до 18-00 годин 17; 18 та 19 жовтня 2022 року в кабінеті №2 приміщення ДНДІ МВС України, розташованого в м. Києві, вул. Довнар-Запольського, 8 (а.с.101-103).

З метою встановлення підстав відсутності позивача на робочому місці з 17 жовтня 2022 року наказом директора ДНДІ МВС України від 24 жовтня 2022 року №102 було призначено комісію для проведення службового розслідування до 31 жовтня 2022 року (а.с.98).

Згідно пояснень від 27 жовтня 2022 року завідувача науково-дослідної лабораторії кримінологічних досліджень та проблем запобігання злочинності ДНДІ МВС України ОСОБА_4 . ОСОБА_1 було повідомлено кілька разів по телефону у період з 7 жовтня 2022 року по 14 жовтня 2022 року про закінчення відпустки 16 жовтня 2022 року, повернення до України та необхідності приступити до роботи з 17 жовтня 2022 року. Також, їй було запропоновано прибути не до Києва, а до м. Ужгород або іншого більш безпечного для неї міста та продовжити роботу на дистанційній формі. Однак, вона відмовилась від пропозиції і повідомила, що направила заяву про своє захворювання. 17 жовтня 2022 року у месенджері мобільного зв`язку Viber позивач направила ОСОБА_4 фотокопії власної заяви про захворювання і неможливість приступити до роботи у період з 14 жовтня 2022 року по 30 жовтня 2022 року і два листи англійською і німецькою мовами, де не зазначено діагноз пацієнта, а його переклад до відповідача так і не надійшов. 17, 18 та 19 жовтня 2022 року ОСОБА_1 була відсутня на робочому місці, про що були складені відповідні акти (а.с.100).

28 жовтня 2022 року завідувачем ОСОБА_4 в присутності співробітників ОСОБА_5 та ОСОБА_6 по телефону у месенджері мобільного зв`язку Viber було запропоновано позивачу надати пояснення з приводу відсутності її на роботі у період з 17 жовтня 2022 року по 28 жовтня 2022 року. Однак, вона відмовилась пояснювати підстави, додавши, що всі обставини вона виклала у своїй заяві від 17 жовтня 2022 року, що відображено в акті про відмову ОСОБА_1 надати пояснення комісії з проведення службового розслідування щодо її відсутності на робочому місці від 28 жовтня 2022 року (а.с.106).

Відповідно до п.1.1 інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України 13 листопада 2001 року №455 тимчасова непрацездатність працівників засвідчується листком непрацездатності. Станом на теперішній час наказом МОЗ України від 25 березня 2022 року № 522 було відтерміновано повний перехід на е-лікарняні до 01 січня 2023 року. До наступного року лікар може виписати паперовий листок непрацездатності у п`яти випадках. Лікарі під час воєнного стану та протягом 3 місяців після його припинення або скасування за рішенням керівника медичного закладу можуть видавати паперові лікарняні, роздруковані на білому аркуші паперу за затвердженою формою.

За змістом п.1.11 інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України 13 листопада 2001 року №455 документи, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян України під час їх тимчасового перебування за межами держави, підлягають обміну на листок непрацездатності згідно з рішенням лікарсько-консультаційної комісії (ЛКК) лікувально-профілактичного закладу за місцем проживання чи роботи у разі:

а) гострих захворювань і травм;

б) загостренні хронічних захворювань;

в) вагітності та пологів;

г) оперативних втручань при невідкладних станах;

д) лікування згідно з рішенням комісії МОЗ України з питань направлення на лікування за кордон.

Обмін здійснюється на підставі перекладених на державну мову та нотаріально засвідчених документів, які підтверджують тимчасову втрату працездатності під час перебування за межами України.

Згідно п.3 розділу ІІІ Порядку формування медичних висновків про тимчасову непрацездатність в Реєстрі медичних висновків в електронній системі охорони здоров`я, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України 01 червня 2021 року №1066, не допускається формування медичного висновку, початок строку дії якого починається раніше за дату його формування в електронній системі охорони здоров`я, окрім: випадків формування медичного висновку зі встановленою відміткою про тимчасову непрацездатність, що виникла за кордоном, для першого медичного висновку у випадку тимчасової непрацездатності; медичного висновку категорії «вагітність та пологи», що не був сформований в 30 тижнів вагітності; ідентифікації неідентифікованої непрацездатної особи; наявності обставин, визначених в п.7 та 9 розділу ІV цього Порядку.

Як наголошує п.3, розділу ІV Порядку медичний висновок зі встановленою відміткою про тимчасову непрацездатність, що виникла за кордоном, формується лікарем, з яким у пацієнта укладена декларація про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу, відповідно до Порядку вибору лікаря, який надає первинну медичну допомогу, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19 березня 2018 року №503, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 березня 2018 року за №347/31799, (крім випадку, передбаченого п.10 цього розділу) на підставі медичних записів, внесених лікарем, відповідно до перекладених на державну мову та засвідчених в установленому законом порядку, медичних документів, що підтверджують тимчасову непрацездатність за категоріями «Захворювання або травма загального характеру», «Догляд за хворою дитиною», «Вагітність та пологи», «Ортопедичне протезування».

Крім того, п.10, розділу ІV Порядку зазначає, що на період дії воєнного стану та протягом трьох місяців з дня його припинення або скасування медичний висновок зі встановленою відміткою про тимчасову непрацездатність, що виникла за кордоном, може формуватися лікарем на підставі медичних записів, які внесені таким лікарем відповідно до виданих за кордоном медичних документів (їх копій), що підтверджують тимчасову непрацездатність, за категоріями «Захворювання або травма загального характеру», «Догляд за хворою дитиною», «Вагітність та пологи», «Ортопедичне протезування». Медичні документи або їх копії можуть бути надіслані поштою або надані лікарю за допомогою технічних засобів електронних комунікацій (електронна пошта, мобільні застосунки, соціальні мережі, тощо).

У виданих за кордоном медичних документах зазначається діагноз з використанням Міжнародної класифікації хвороб десятого перегляду (МКХ-10). Необхідність перекладу на державну мову таких документів визначає лікар у випадках, коли неможливо сформувати медичний запис з використанням мови оригіналу медичного документу.

Таким чином, ОСОБА_1 , знаючи, що за місцем її роботи проводиться службова перевірка з причин відсутності її на роботі з 17 жовтня 2022 року по 31 жовтня 2022 року, не надала до Державного Науково-Дослідного інституту Міністерства внутрішніх справ України оформлені в установленому законом порядку документи, які підтверджують її відсутність на роботі з 17 жовтня по 31 жовтня 2022 року з поважних підстав, де було б зазначено її діагноз з подальшим визначенням медичним співробітником на території України підстав, передбачених п.1.11 інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України 13 листопада 2001 року №455. В Реєстрі медичних висновків в електронній системі охорони здоров`я листок непрацездатності позивача також відсутній.

Тому, 31 жовтня 2022 року директором Державного Науково-Дослідного інституту Міністерства внутрішніх справ України Михайлом Вербенським було затверджено висновок службового розслідування щодо відсутності на робочому місці ОСОБА_1 , в якому зазначено, що службову перевірку щодо відсутності ОСОБА_1 на робочому місці закінчено; дні відсутності на роботі ОСОБА_1 з 17 по 31 жовтня 2022 року рахувати прогулами (а.с.111-116).

Згідно п. 4, ч.1, ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

31 жовтня 2022 року наказом №77 о/с ДНДІ МВС України ОСОБА_1 , провідного наукового співробітника третього науково-дослідного відділу НДЛ кримінологічних досліджень та проблем запобігання злочинності ДНДІ МВС України звільнено за прогули без поважних причин на підставі п.4, ч.1, ст.40 КЗпП України (а.с.117).

Відповідно до роз`яснень, які містяться в абз.1, п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» №9 від 06 листопада 1992 року, при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п. 4 ст. 40 КЗпП, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв`язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

Як зазначає ч.1 ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Згідно ч.3, ст.12 та ч.1, ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи зазначене, аналізуючи докази, наявні у матеріалах справи, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що позивач ОСОБА_1 не надала до ДНДІ МВС України оформлені в установленому законом порядку документи, які підтверджували б її відсутність на роботі з 17 жовтня 2022 року по 31 жовтня 2022 року з поважних причин, тому підстав для скасування наказу №77 о/с від 31 жовтня 2022 року про її звільнення немає.

Посилання позивача на Кримінальний кодекс Швейцарії, норми якого нібито забороняють лікарям надавати відомості про захворювання пацієнтів, є не обґрунтованими, оскільки відповідно до того ж таки швейцарського та українського законодавства лікарям забороняється надавати відомості про захворювання пацієнтів без згоди самих пацієнтів. У цьому випадку позивач мала бути зацікавленою в наданні відповідних медичних документів лікарю в Україні відповідно до українського законодавства та надати відповідну згоду лікарю в Швейцарії для надання медичних документів сімейному/лікуючому лікарю в Україні згідно з українським законодавством.

За змістом ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Оскільки підстав до визнання незаконним та скасування наказу про звільнення та відповідно поновлення позивача на посаді немає, відповідно і відсутні підстави до стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в задоволені яких обґрунтовано відмовлено судом першої інстанції.

Враховуючи зазначене, висновки суду першої інстанції по суті відповідають фактичним обставинам справи, судом повно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, доводами апеляційної скарги висновки суду не спростовані, що у відповідності до ст. 375 ЦПК України є підставою для залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги без задоволення.

На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 375, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 10 квітня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повне судове рішення складено 15 вересня 2023 року.

Головуючий Фінагеєв В.О.

Судді Кашперська Т.Ц.

Яворський М.А.