Рішення

від 04.04.2023 по справі 195/1101/21

МАРГАНЕЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 195/1101/21

2/180/8/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2023 р.

Марганецький міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Тананайської Ю.А., за участю секретаря Назаренко Г.В.

з участю представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Марганець в порядку спрощеного провадження цивільну справу 195/1101/21 за позовною заявою ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Томаківської селищної ради, треті особи: Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, в особі Відділу у Томаківському районі, приватний нотаріус Томаківського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Корнієнко Юрій Валентинович про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Томаківської селищної ради від 13 березня 1998 року № 38 та Державного акту на право приватної власності на землю ДП № 034837,

в с т а н о в и в:

Позивачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звернулися до суду із позовом, посилаючись на те, що їм на праві спільної власності на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 27.12.2011 року належить квартира АДРЕСА_1 . З 19 листопада 1982 року ОСОБА_4 користується прилеглими земельними ділянками. ОСОБА_6 є власником земельної ділянки, площею 0,1082 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованої під її квартирою, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки № 917 від 26.12.2017 року. Зазначена земельна ділянка об`єднанню співвласників зазначеного будинку у власність не передавалась, а можливість передачі окремому співвласнику земельної ділянки, на якій розташовано багатоквартирний будинок, законодавством не передбачено. Відповідно до Генерального плану смт.Томаківка земельна ділянка з кадастровим номером 1225455000:03:001:0037 площею 0,1082 га по АДРЕСА_2 є частиною земельної ділянки, розташованої на землях під садибну забудову, а не для будівництва і обслуговування житлового будинку. В рішенні Виконавчого комітету Томаківської селищної ради Томаківського району Дніпропетровської області від 13.03.1998 року № 38 «Про передачу земельних ділянок у приватну власність» не вірно зазначено прізвище ОСОБА_5 , замість ОСОБА_5 . Виходячи з цього просять визнати недійсними рішення виконкому Томаківської селищної ради від 13.03.1998 року № 38 та Державний акт на право приватної власності на землю ДП № 034837 від 5.03.2005 року, площею 0,1082 га, розташованої по АДРЕСА_3 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Позивач ОСОБА_4 подав заяву про забезпечення позову.

Ухвалою судді від 16.07.2021 року відкрито провадження у даній справі.

Ухвалою суду від 16 липня 2021 року заява ОСОБА_4 ро забезпечення позову задоволена частково, накладено арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 1225455000:03:001:0037 площею 0,1082 га по АДРЕСА_2 , власником якої є ОСОБА_6 та заборонено органам, які проводять реєстрацію речових прав на нерухоме майно здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки.

Відповідач Виконавчий комітет Томаківської селищної ради подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що вважає позовні вимоги безпідставними з наступних міркувань. Відповідно до інформаційної довідки КП`Томаківське бюро технічної інвентаризації» ДОР» від 22.10.2019 року № 423, об`єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою АДРЕСА_3 відноситься до будинку блокованого типу житлового будинку, що розташований на окремій земельній ділянці, який складається із житлових та нежитлових приміщень. Кожен блокований будинок є окремим об`єктом нерухомості і йому присвоюється окремий номер на відповідній АДРЕСА_4 , в подальшому ОСОБА_6 , та Позивачам на праві приватної власності належать частини житлового будинку, а не частки спільно сумісної власності. Доказів того, що будинок АДРЕСА_2 є об`єктом права спільної власності Позивачами не надано, а останні є співвласниками квартири АДРЕСА_1 , а не всього будинку АДРЕСА_2 . Державний акт виданий ОСОБА_5 5.03.2005 року, а Генеральний план смт.Томаківка затверджений 23 липня 2019 року. Позивач ОСОБА_4 підписав Акт встановлення меж земельної ділянки від 28 квітня 2004 року, що фіксує факт обізнаності про встановлення межі в натурі та підтвердив відсутність будь-яких претензій щодо меж земельної ділянки.

Позивачі ОСОБА_4 , ОСОБА_3 в судові засідання неодноразово не з`являлися, суд роз`яснив про можливість прийняти участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, визнав причини неявки в судові засідання неповажними.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини друга, четверта статті 12 ЦПК України).

Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

У частині першій статті 44 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

На учасників судового процесу та їх представників покладається загальний обов`язок добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю варто розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборону зловживати наданими правами.

Відповідно до ч.3 ст. 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки;

2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки.

Суд не вбачає перешкод для розгляду та вирішенню спору у даній справі по суті заявлених позовних вимог через неявку позивачів, з участю представника позивача ОСОБА_4 за наявними матеріалами.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 ОСОБА_1 просив задовольнити позов з підстав, зазначених в ньому.

Відповідач ОСОБА_5 повідомлений про дату та час судового засідання належним чином, в судове засідання не з`явився, причини неявки не повідомив.

Представник відповідача ОСОБА_6 ОСОБА_2 в задоволенні позову просив відмовити, пояснив, що ОСОБА_6 є неналежним відповідачем, придбала будинок та земельну ділянку на підставі договору, посвідченого нотаріально, а питання про визнання угоди недійсною позивачами не ставиться. Державний акт ОСОБА_5 видано на підставі рішення. До позову долучено копію землевпорядної справи з актом встановлення меж, який підписано ОСОБА_4 ОСОБА_6 являється добросовісним набувачем. Просить задовольнити заяву про пропущення строку позовної давності.

Третя особа приватний нотаріус Томаківського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Корнієнко Ю.В. просив справу розглядати без його присутності.

Ухвалою Марганецького міського суу Дніпропетровської області від 4 квітня 2023 року провадження у частині позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_6 , Томаківської селищної ради Томаківського району Дніпропетровської області про визнання недійсним Державного акта на право приватної власності ДП № 034837 закрито на підставі п.3 ч.1 ст.255 ЦПК України.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до положень ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно вимог ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків,встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Судом встановлено, що ОСОБА_7 , ОСОБА_3 належить по 1/4 частки квартири, з належними будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_5 .

Статею 78 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ч.9. 10 ст. 79 Земельного кодексу України земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Згідно інформаційної довідки наданої відділом у Томаківському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 23.06.2020 року земельна ділянка з кадастровим номером 1225455000:03:001:0037 зареєстрована за ОСОБА_5 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія ДП № 034837 від 05.03.2005 року, який було видано відповідно до рішення виконкому Томаківської селищної ради від 13.03.1998 року № 38 та зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010513400185 від 05.03.2005 року.

Відповідно до землевпорядної справи № 172 про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_5 для будівництва і обслуговування житлового будинку за адресою АДРЕСА_5 , наявний акт встановлення меж земельної ділянки, що передається у приватну власність від 28.04.2004 року в якій вказані суміжні землекористувачі, зокрема позивач ОСОБА_4 , яким підписано даний акт.

ОСОБА_6 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 1225455000:03:001:0037, площею 0,1082 га, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_3 , на підставі договору купівлі- продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Томаківського районного нотаріального округу, Дніпропетровської області за № 917 26 грудня 2017 року.

Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та друга статті 5 ЦПК України).

Тлумачення вказаних норм свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Під способами захисту суб`єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника.

У частинах другій, третій статті 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема: відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; застосування інших, передбачених законом, способів.

У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (частина перша статті 155 ЗК України).

Статтею 42 Земельного кодексу України передбачено, що земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.

Земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідачем ОСОБА_6 в обґрунтування своїх заперечень також заявлено про застосування позовної давності.

Загальна позовна давність установлена тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України), перебіг якої відповідно до частини першої статті 261 цього Кодексу починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Для правильного застосування частини першої статті 261 ЦК України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав. Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен довести, що він і не міг дізнатися про порушення свого права.

Європейський суд з прав людини вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав - учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що які відбули у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v. THE UNITED KINGDOM, № 22083/93, № 22095/93, § 51, ЄСПЛ, від 22 жовтня 1996 року; ZOLOTAS v. GREECE (No. 2), № 66610/09, § 43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року).

Позивачі звернулися до суду через 23 роки після ухвалення оспорюваного рішення, та 16 років після видачі Державного акту на право приватної власності на землю, і не навели обґрунтованих доводів, що вони не могла дізнатися про порушення свого права з 2005 року.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

За таких обставин в задоволенні позову слід відмовити, оскільки за вимогами позивачів позовна давність пропущена.

Керуючись ст.ст.12, 13, 77-81, 141, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Томаківської селищної ради, треті особи: Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, в особі Відділу у Томаківському районі, приватний нотаріус Томаківського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Корнієнко Юрій Валентинович про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Томаківської селищної ради від 13 березня 1998 року № 38 та Державного акту на право приватної власності на землю ДП № 034837, та ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Томаківської селищної ради, треті особи: Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, в особі Відділу у Томаківському районі, приватний нотаріус Томаківського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Корнієнко Юрій Валентинович про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Томаківської селищної ради від 13 березня 1998 року № 38 відмовити.

Скасувати захід забезпечення позову арешт, накладений ухвалою Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 16 липня 2021 року на земельну ділянку з кадастровим номером 1225455000:03:001:0037 площею 0,1082 га, яка розташована в АДРЕСА_2 власником якої є ОСОБА_6 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження за умов, визначених в ч.2 ст.354 ЦПК України.

Позивач : ОСОБА_3 АДРЕСА_6

Позивач: ОСОБА_4 АДРЕСА_5

Відповідач : ОСОБА_5 - АДРЕСА_3

Відповідач: ОСОБА_6 , АДРЕСА_3

Відповідач: Томаківська селищна рада, смт.Томаківка, Дніпропетровської області, вл.Лесі Українки 17

Повний текст рішення складено 10 квітня 2023 року.

Суддя: Ю. А. Тананайська