Рішення

від 27.02.2023 по справі 932/10057/21

БАБУШКІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 932/10057/21

Провадження № 2/932/5282/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

27 лютого 2023 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Кондрашова І.А.,

за участі секретаря судового засідання Мотуз Я.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі цивільну справу за позовом Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, виконавчого комітету Дніпровської міської ради про припинення права власності,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді2021року доБабушкінського районногосуду м. Дніпропетровська надійшла позовна заява Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, виконавчого комітету Дніпровської міської ради про припинення права власності, в якій позивач просив суд: визнати недійсним та скасувати рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 25.03.1998 за №198; припинити право приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 1210100000:02:268:0096; скасувати державну реєстрацію земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1210100000:02:268:0096 у Державному земельному кадастрі з виключенням відомостей щодо кадастрового номеру 1210100000:02:268:0096 з Державного земельного кадастру припинивши речові права на неї; вирішити питання розподілу судових витрат.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилався на те, що за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на земельну ділянку кадастровий номер 1210100000:02:268:0096, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно з відомостями зазначеними у Державному земельному кадастрі, підставою виникнення права на вищезазначену земельну ділянку є рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради №198 від 25.03.1998.

Як стало відомо, під час службового розслідування, проведеного на виконання розпорядження міського голови №2-22/1-рк від 22.01.2020, рішення №198 стосується передачі в оренду нежитлового приміщення розташованого на ж/ АДРЕСА_2 . Будь-які рішення щодо передання у власність земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , відсутні.

З огляду на те, що будь-які рішення щодо передання у власність земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , не приймалися, позивач вважав за необхідне звернутися до суду з даним позовом.

Виконавчим комітетом Дніпровської міської ради було надано відзив на позовну заяву доводи викладені в якому зводяться до згоди з заявленими позовними вимогами оскільки рішення щодо передачі з комунальної у приватну власність уповноваженим органом місцевого самоврядування стосовно земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , не приймалися.

Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області було надано відзив на позовну заяву в якому зазначено, що Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області не було порушено права позивача, що підлягають судовому захисту. Крім того зазначено, що рішення №198 не стосується спірної земельної ділянки, а тому не може бути скасовано. Також вказано на те, що право власності на земельну ділянку за кадастровим номером 1210100000:02:268:0096, згідно матеріалів справи, ні за ким не зареєстровано, а тому не може бути скасованим/припиненим. Інші вимоги є похідними у зв`язку з чим також не підлягають задоволенню.

Дніпровською міською радою було надано відповідь на відзив та додаткові пояснення до позовної заяви, доводи викладені в яких є ідентичними до доводів викладених у позовній заяві.

ОСОБА_1 відзиву не надано.

Ухвалою судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 14.12.2021 відкрито провадження у справі та вирішено проводити її розгляд за правилами загального позовного провадження з проведенням підготовчого судового засідання.

Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за її відсутності, в якій зазначено про підтримання заявлених позовних вимог.

Відповідачі, у судове засідання не з`явилися, про день, час розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомлено, жодних клопотань відповідачами не надіслано.

Згідно до положення ч. 3 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

З огляду на викладене, враховуючи, що відповідачі належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, доказів про поважність неявки до суду не надано, позивач не заперечує проти проведення заочного розгляду справи тому у відповідності з вимогами ст. 280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідачів, постановивши по справі заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до таких висновків.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 19.09.2022, за ОСОБА_1 зареєстровано право на земельну ділянку за кадастровим номером 1210100000:02:268:0096, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Документ, який є підставою для виникнення права: рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради №198 від 25.03.1998. Документ, що посвідчує право: Державний акт від 02.04.1998 ДПД*148841.

Згідно з копією Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, відомості щодозареєстрованого прававласності наземельну ділянку за кадастровим номером 1210100000:02:268:0096, відсутні.

Відповідно до копії рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради №198 від 19.02.1998, вирішено, виробничому житловому ремонтно-експлуатаційному підприємству Бабушкінського району, передати в оренду нежитлове приміщення на ж/ АДРЕСА_2 загальною площею 365,1 кв.м ТОВ «Нікод» під торгівельне приміщення строком на три роки.

Згідно з копією листа голови Дніпровської міської ради Філатова Б.А. від 13.02.2020 за №7/22-413, на земельній ділянці за кадастровим номером 1210100000:02:268:0096 ( АДРЕСА_1 ) розміщено дитячий майданчик.

Відповідно до листа ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 29.09.2021 за вих.№1556/407-21, внаслідок пожежі, яка відбулась 04.08.2008 в приміщенні інституту ДП «Дніпроцивільпроект» в якому зберігався фонд документації із землеустрою Управління земельних ресурсів м. Дніпропетровська, було знищено більшу частину документації із землеустрою разом із документами Державного реєстру земель, що посвідчують права на землю, у зв`язку з чим надати достовірну інформацію з Державного реєстру земель щодо реєстрації прав на земельні ділянки за вказаними у листі кадастровими номерами немає можливості.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1 ст.122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Статтею 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Суб`єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним кодексом та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

Згідно з ч.1 ст.21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ч.1 ст.393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Згідно з ч.1 ст. 393 ЦК України якщо інше не встановлено законом, власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

Відповідно до ч.2,5 ст.158 ЗК Українивиключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органу місцевого самоврядування спір вирішується у судовому порядку.

Тобто, з аналізу вказаних норм вбачається, що акти індивідуальної дії (у даному випадку рішення №198 від 25.03.1998) породжують права та обов`язки тільки того суб`єкта, якому його адресовано. Необхідною умовою для встановлення незаконності правового акту індивідуальної дії, виданого органом місцевого самоврядування є встановлення його невідповідності вимогам законодавства. Встановити не відповідність вимогам Законодавства можливо лише того правового акта який існує.

З огляду на те, що виконавчим комітетом Дніпровської міської ради, згідно інформації зазначеній у відзиві, та Дніпровською міською радою, згідно інформації зазначеній у позові, рішення №198 від 25.03.1998 не приймалося, відсутня можливість його скасування, оскільки Законом не передбачено можливість скасування того, чого не існує.

Також суд зазначає, що рішення Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради №198 від 19.02.1998 не стосується суті спору та не містить будь яких ідентифікаційних даних які б його пов`язували з земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до вимог ст.140 ЗК України, підставами припинення права власності на земельну ділянку є: а) добровільна відмова власника від права на земельну ділянку; б) смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця; в) відчуження земельної ділянки за рішенням власника; г) звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора; ґ)відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; д) конфіскація за рішенням суду; е) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 125 ЗК України передбачено, що правовласності та право постійного користування на земельнуділянку виникає після одержанняїї власникомабо користувачемдокумента,що посвідчуєправо власності чи право постійного користування земельною ділянкою та його державної реєстрації.

Статтею 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

З оглядуна те,що відповіднодо інформації,яка міститьсяу витязіз Державногоземельного кадастру,право власностіна земельнуділянку закадастровим номером 1210100000:02:268:0096, виникло (зареєстроване) у ОСОБА_1 , на підставі рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради №198 від 25.03.1998, якого, відповідно до матеріалів справи, не існує, вимога про припинення права власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку, підлягає задоволенню, оскільки спрямована на відновлення порушених прав позивача.

Також судомвраховано відсутністьінтересу ОСОБА_1 до виниклогоспору,що вразилосяу ненаданнібудь-якихналежних доказівна спростуваннядоводів позивача,тобто правомірностінабуття неюправа власностіна земельнуділянку закадастровим номером 1210100000:02:268:0096.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моментудержавної реєстраціїцих прав (ст.125 ЗК України) відповідно до вимог визначених ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Частиною 1 статті 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстр прав містить відомості про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про зареєстровані права власності на об`єкти незавершеного будівництва та їх обтяження, а також про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна і ціну (вартість) нерухомого майна та речових прав на нього чи розмір плати за користування нерухомим майном за відповідними правочинами, відомості та електронні копії документів, подані у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав під час проведення таких реєстраційних дій, та відомості реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, отримані державним реєстратором шляхом безпосереднього доступу до них чи в порядку інформаційної взаємодії таких систем з Державним реєстром прав.

Відповідно висновку до якого дійшла колегія суддів ВС/КГС у постанові від 11.02.2020 прийнятій за результатами розгляду справи №915/572/17, державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а вважається лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. Досліджуючи обставиниіснування вособи прававласності,суд маєпередусім встановлюватипідстави,на якійособа набулатаке право,оскільки за Законом, сама пособі державнареєстрація прав не є підставою виникнення права власності.

З огляду на зазначене, твердження ГУ Держгеокадпастру у Дніпропетровській області про відсутність підстав для припинення права власності, оскільки воно не зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, є хибним оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності.

У статті 1 Закону України від 07.07.2011 №3613-VI «Про Державний земельний кадастр» визначено, що державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Відповідно до ст.21 ЗУ «Про Державний земельний кадастр» відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру: на підставі відповідної документації із землеустрою щодо формування земельних ділянок - у випадках, визначених статтею 79-1 ЗК України, при їх формуванні; на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) - у разі встановлення (відновлення) меж земельної ділянки за її фактичним використанням відповідно до статті 107 ЗК України; на підставі проектів землеустрою щодо впорядкування існуючих землеволодінь - у разі зміни меж суміжних земельних ділянок їх власниками.

Згідно з ч.13 ст.79-1 ЗК України та ч.10 ст.24 ЗУ «Про Державний земельний кадастр» земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації.

Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Дії суб`єкта владних повноважень щодо скасування державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі врегульовані відповідними нормами Закону України «Про державний земельний кадастр», який є спеціальним законом, а тому його норми мають пріоритет над нормами загальних законодавчих актів.

З огляду на те, що судом було встановлено відсутність законних підстав для набуття ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку за кадастровим номером 1210100000:02:268:0096, тобто відсутність законних підстав для встановлення розміру земельної ділянки, що стало передумовою для припинення права власності останньої на неї, скасуванню також підлягає державна реєстрація земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 261, 263-265, 268, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, виконавчого комітету Дніпровської міської ради про припинення права власності, задовольнити частково.

Припинити право власності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживанням: АДРЕСА_3 ) на земельну ділянку за кадастровим номером 1210100000:02:268:0096.

Скасувати державну реєстрацію земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1210100000:02:268:0096 у Державному земельному кадастрі з виключенням відомостей щодо кадастрового номеру 1210100000:02:268:0096 з Державного земельного кадастру.

В іншій частині вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ігор КОНДРАШОВ