Ухвала

від 29.01.2024 по справі 932/10057/21

БАБУШКІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 932/10057/21

Провадження № 2-п/932/17/23

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2024 року м. Дніпро

Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі головуючого судді Кондрашова І.А., за участі секретаря судового засідання Мотуз Я.А., представника позивача Риженко М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі заяву Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про перегляд заочного рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 лютого 2023 року у справі за позовом Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, виконавчого комітету Дніпровської міської ради про припинення права власності,

В С Т А Н О В И В:

До суду звернулось Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області із заявою про перегляд заочного рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 лютого 2023 року у справі за позовом Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, виконавчого комітету Дніпровської міської ради про припинення права власності.

Свою заяву обґрунтовують тим, що їм не надано було можливість прийняти участь у справі в режимі відеоконференції, оскільки судом не вирішувалось це питання. Крім того, обставини, на які посилається відповідач, є істотними, оскільки судом було неправильно розглянуто справу та застосовано спосіб захисту, що не є ефективним. Посилаються на відповідну практику Верховного Суду у спірних правовідносинах.

Виходячи з викладеного, представник відповідача просить суд скасувати заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 лютого 2023 року, справу призначити до розгляду в загальному порядку.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 травня 2023, прийнято до розгляду заяву відповідача про перегляд заочного рішення, призначено дату засідання.

Слухання справи відкладалось у зв`язку із неявкою представника відповідача та позивача.

Представник Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області в судове засідання не з`явився, повідомлений належним чином. Судом підключено представника відповідача до участі в засіданні в режимі відеоконференції, однак суду було повідомлено, що представник приймає участь в іншому судовому засіданні. За таких обставин, з урахуванням думки представника позивача, суд дійшов висновку про можливість проведення засідання у відсутність представника Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та вивчивши заяву, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. ч. 1, 2ст. 284 ЦПК України, заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Згідно із положеннями ст. 285 ЦПК України, у заяві про перегляд заочного рішення повинно бути зазначені, зокрема, обставини, що свідчать про поважність причин неявки в судове засідання і не повідомлення їх суду, і докази про це посилання на докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача.

Відповідно до ст. 288 ЦПК України, заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Отже, для скасування заочного рішення необхідна наявність одночасно двох вищенаведених умов.

Судом встановлено, що заочним рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 лютого 2023 року по справі № 932/10057/21, позовні вимоги Дніпровської міської ради задоволені частково.

Припинено право власності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживанням: АДРЕСА_1 ) на земельну ділянку за кадастровим номером 1210100000:02:268:0096.

Скасовано державну реєстрацію земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 1210100000:02:268:0096 у Державному земельному кадастрі з виключенням відомостей щодо кадастрового номеру 1210100000:02:268:0096 з Державного земельного кадастру.

В іншій частині вимог відмовлено.

Відповідно до ч. 1ст. 288 ЦПК України,заочне рішенняпідлягає скасуванню,якщо судомбуде встановлено,що відповідачне з`явивсяв судовезасідання та(або)не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи, судом належним чином повідомлялись сторони про дату, час та місце судового розгляду, надсилалась поштова кореспонденція.

Проте відповідач Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, маючи у своєму підпорядкуванні юридичний відділ, та який розташований територіально по вул. Філософській, 39 у м. Дніпро, тобто на відстані 2 км від Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська, протягом усього часу розгляду справи уповноваженого представника не направив. Судом неодноразово надавалась можливість провести засідання в режимі відеоконференції, однак в суді є лише кілька залів з можливістю відеоконференції, канал інтернет зв`язку не є надійним та стабільним, тому увесь час або виникала технічна неможливість проведення конференції, або інші причини, в тому числі як й 29.01.2024 неможливість участі представника у зв`язку із зайнятістю в іншому процесі.

Між тим, відповідач будучи повідомленим про дату, час та місце судового розгляду, та достеменно будучи обізнаним про перебування такої справи у провадженні суду, не надав письмового відзиву на позовну заяву, клопотань та заяв, окрім, власне, клопотання про участь в засіданні в режимі відеоконференції.

За таких підстав суд вказує, що відповідачу Головному управлінню Держгеокадастру у Дніпропетровській області було створено всі умови, для того, щоб реалізувати своє право на участь в засіданнях та подання письмових заперечень проти позову. Однак такою можливістю відповідач не скористався.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Водночас будь-яких поважних причин нез`явлення в судове засідання та не подання відзиву, відповідачем суду не надано, як і не надано будь-яких належних і допустимих доказів поважності причин неявки.

У відповідності до ч. 4 ст. 10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на які надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Желтяков проти України» від 09 червня 2001 року, зазначено, що право на справедливий розгляд судом, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів (рішення суду у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [ВП], №28342/95, п. 61, ECHR1999-VII).

Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов`язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру (рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), № 52854/99, п. 52, ECHR 2003-Х).

Виходячи з вищенаведеної практики ЄСПЛ, скасування рішення суду, що набрало законної сили, за відсутності факту істотності таких обставин, з мотивів неправильного застосування судом норм матеріального та/або процесуального права буде порушенням принципу юридичної визначеності, тобто п. 1 ст. 6 конвенції, а також ст. 1 Першого протоколу до неї, оскільки у позивача після задоволення його вимог були законні сподівання на те, що його інтереси є остаточно захищеними.

Так, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод наголошує, що термін «строк на оскарження рішення», що є звичайним явищем у національних законодавствах держав учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів та позивачів, які можуть трапитись після прийняття судом рішення (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

Крім того, слід зазначити про те, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суду необхідно виходити з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 та «Круз проти Польщі» від 19.06.2001.

Що стосується посилань представника відповідача на те, що судом неправильно розглянуто справу, то такі доводи не заслуговують уваги, оскільки розгляд справи відбувається в межах заявлених позовних вимог, вийти за які суд не може.

З матеріалів справи встановлено, що позивачем не ставилось питання про визнання недійсним та скасування державного акту, повернення земельної ділянки чи її витребування, тож суд, встановивши наявність підстав для припинення права власності та скасування державної реєстрації земельної ділянки, задовольнив відповідні вимоги. При цьому такі вимоги самі по собі є законними і відповідають встановленим способам захисту, в даному випадку, з урахуванням спірних правовідносин та фактичних обставин спору.

Суд не обмежений у застосуванні способів захисту, які передбачені законом, оскільки юрисдикцію суду поширено на всі правовідносини, що виникають у Державі, а про ефективність того чи іншого способу захисту можна стверджувати лише виходячи з обставин конкретного спору та суб`єктного складу його учасників.

Слід зауважити, що відповідач ОСОБА_1 , як належний відповідач у справі, із заявою про перегляд заочного рішення не зверталась, хоча спір безпосередньо стосується її прав та обов`язків, на відміну від Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській, який виконує суто технічні функції, як то реєстрація земель, ведення обліку земель, здійснення державного контролю тощо.

Упостанові від 19 грудня 2022 року у справі № 359/3951/17Верховний Суд надав правову оцінку належності відповідача у спорі про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Верховний Суд, зокрема, зауважив, що державна реєстрація прав проводиться державним реєстратором не з власної ініціативи, а на підставі відповідної заяви, поданої зацікавленою особою. Відносини у сфері державної реєстрації речового права виникають між суб`єктом звернення за такою послугою та суб`єктом, уповноваженим здійснювати відповідні реєстраційні дії.

Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано.

Фактично у цій Постанові Верховного Суду виловив позиції щодо законності таких способів захисту як припинення права власності та скасування державної реєстрації, однак у цьому спорі також не було заявлено вимоги про витребування майна.

Таким чином, посилання представника відповідача на те, що суд неправильно вирішив спір та застосував неналежний спосіб захисту, не заслуговують увагу.

Беручи до уваги, що відповідачем не надано доказів поважності причин неявки до суду, а наведені ним доводи і аргументи не дають підстав для висновку про неправильність розгляду справи, та не мають істотного значення для її вирішення, суд приходить до висновку про необґрунтованість поданої заяви, а отже у її задоволенні належить відмовити.

Відповідно до частини четвертої ст. 287 ЦПК України у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Керуючись ст. ст. 260, 261, 280, 287, 288, 353 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Заяву Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про перегляд заочного рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 лютого 2023 року у справі за позовом Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, виконавчого комітету Дніпровської міської ради, про припинення права власності, залишити беззадоволення.

Заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 лютого 2023 року може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду в загальному порядку протягом 30 днів з дня постановлення цієї ухвали.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Ігор КОНДРАШОВ