Герб України

Постанова від 19.04.2023 по справі 408/6106/16-ц

Полтавський апеляційний суд

Новинка

ШІ-аналіз судового документа

Отримуйте стислий та зрозумілий зміст судового рішення. Це заощадить ваш час та зусилля.

Реєстрація

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2821/23 Справа № 408/6106/16-ц Суддя у 1-й інстанції - Цимбал Ю.Ю. Суддя у 2-й інстанції - Космачевська Т. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2023 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Космачевської Т.В.,

суддів: Канурної О.Д., Халаджи О.В.,

за участю секретаря судового засідання Паромової О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Яцишин Анатолій Олександрович, на заочне рішення Біловодського районного суду Луганської області від 31 липня 2017 року в цивільній справі номер 408/6106/16-ц за позовом військового прокурора Луганського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до ОСОБА_1 , третя особа ІНФОРМАЦІЯ_1 , про відшкодування майнової шкоди, яка спричинена вчиненням злочину,

В С Т А Н О В И В:

Військовий прокурор Луганського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа ІНФОРМАЦІЯ_1 , про відшкодування майнової шкоди, яка спричинена вчиненням злочину, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що відповідач ОСОБА_1 був визнаний винним та засуджений вироком Новопсковського районного суду Луганської області за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 414 ч. 2 КК України.

Так, ОСОБА_1 , будучи військовослужбовцем, проходив військову службу у військові частині НОМЕР_1 та вчинив порушення правил поводження зі зброєю, що виразилось у необережному поводженні із нею, в результаті вчиненого загинув солдат ОСОБА_2 , який також був військовослужбовцем, проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

По факту смерті ОСОБА_2 проведено службове розслідування та встановлено, що ОСОБА_2 загинув під час виконання обов`язків військової служби, та згідно з діючим законодавством, зокрема положенням Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975, Міністерством оборони України рідним загиблого було виплачено одноразову грошову допомогу 609000,00 грн державних коштів.

Військовослужбовці і призвані на збори військовозобов`язані у разі заподіяння з їх вини третім особам шкоди, яку було відшкодовано відповідно до чинного законодавства військовою частиною, зобов`язані відшкодувати її військовій частині у порядку, передбаченому «Положенням про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі», затвердженого постановою Верховної ради України від 23 червня 1995 року та цивільним законодавством України.

Військовою прокуратурою Луганського гарнізону в ході вивчення вищезазначених матеріалів з приводу вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення та наслідків, які настали в результаті його дій встановлено факт порушення законних інтересів держави в особі Міністерства оборони України, пов`язаних із відшкодування витрат в сумі 609000,00 грн, у зв`язку із смертю військовослужбовця військової частини польова пошта НОМЕР_1 , солдата ОСОБА_2 .

Міністерство оборони України за правилами ст. 1191 ЦК України має право зворотної вимоги до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, оскільки смерть ОСОБА_2 спричинена не бойовими діями чи іншими спеціальними умовами військової служби, а незаконними (злочинними) діями ОСОБА_1 .

Просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Міністерства оборони України майнову шкоду, яка спричинена вчиненням злочину у кримінальному провадженні №42015161320000007 в сумі 609000,00 (шістсот дев`ять тисяч) грн.

Заочним рішенням Біловодського районного суду Луганської області від 31 липня 2017 року позовні вимоги військового прокурора Луганського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до ОСОБА_1 , третя особа ІНФОРМАЦІЯ_1 , про відшкодування майнової шкоди, яка спричинена вчиненням злочину - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Міністерства оборони України майнову шкоду, завдану вчиненням злочину (кримінальне провадження №42015161320000007), у сумі 609000,00 (шістсот дев`ять тисяч) гривень.

Із вказаним рішенням не погодився відповідач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Яцишин А.О., подав апеляційну скаргу, просив апеляційний суд скасувати заочне рішення Біловодського районного суду Луганської області від 31 липня 2017 року та ухвалити нове, яким в задоволенні позовної заяви відмовити в повному обсязі.

Доводами апеляційної скарги наведено, що оскаржуване рішення суду є незаконним і необґрунтованим, та таким, що ухвалено з істотними порушеннями вимог матеріального та процесуального права.

ОСОБА_1 не був належним чином повідомлений про призначення судових засідань у даній справі, а також не повідомлений про винесення оскаржуваного рішення. Зокрема, на судове засідання, яке було призначено 31 липня 2017 року ОСОБА_1 повідомлено через оголошення у пресі (станом на 31 липня 2017 року порядок даного виклику до суду регулювався ч. 9 ст. 74 ЦПК України).

Відповідно до вироку Новопсковського районного суду Луганської області від 09 квітня 2015 року вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Тобто, суду першої інстанції було відомо про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача та виклик ОСОБА_1 до суду через оголошення у пресі відбулося у неналежний спосіб.

Вважає, що у прокурора Луганського гарнізону відсутні підстави для представництва інтересів Міністерства оборони України в суді. Оскільки відповідно до абз. 1-3 ч. 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Судом першої інстанції неправильно визначено суб`єкта, який несе відповідальність за заподіяну внаслідок поводження зі зброєю під час несення військової служби. Діяльність із використання, зберігання та утримання зброї ОСОБА_1 має ознаки джерела підвищеної небезпеки. Враховуючи те, що військові частини володіють на праві оперативного управління закріпленим за військовим майном (в тому числі зброєю та боєприпасами до них), використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, вони несуть відповідальність згідно з ч. 2. ст. 1187 ЦК України.

Від позивача Міністерства оборони України надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити ОСОБА_1 в задоволенні апеляційної скарги,рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У відповідності до ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

Статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Рішенням Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року за №3-рп/99 визначено, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Військовою прокуратурою Луганського гарнізону в ході вивчення матеріалів кримінального провадження №42015161320000007 встановлений факт порушення законних інтересів держави в особі Міністерства оборони України щодо відшкодування витрат в сумі 609000,00 грн у зв`язку зі смертю потерпілого.

Пред`явлення військовою прокуратурою Луганського гарнізону даної позовної заяви в інтересах Держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних відносинах - Міністерства оборони України, викликано винятково захистом інтересів Держави.

Щодо суб`єкта відповідальності, зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» зброя та боєприпаси є військовим майном.

Міністерство оборони України як центральний орган управління Збройних Сил України здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами.

Військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління.

З моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна. Військові частини використовують закріплене за ними військове майно лише за його цільовим та функціональним призначенням. Облік, інвентаризація, зберігання, списання, використання та передача військового майна здійснюються у спеціальному порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Військові частини ведуть облік закріпленого за ними майна у кількісних, якісних, обліково-номерних та вартісних показниках і враховують по відповідних службах - продовольчій, речовій, квартирно-експлуатаційній, пально-мастильних матеріалів тощо.

Відповідно до ст. 20 Статуту Внутрішньої служби Збройних Сил України (Закон України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України») військовослужбовці під час виконання службових обов`язків мають право застосовувати заходи фізичного впливу, а також носити, зберігати та застосовувати спеціальні засоби, зброю в порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до Додатку 5 до Статуту внутрішньої служби «Порядок вручення особовому складові озброєння, бойової та іншої техніки» командир військової частини видає наказ про закріплення озброєння, бойової та іншої техніки за членами екіпажів (обслуг), водіями (механіками-водіями) та іншими особами і встановлює час та порядок урочистого вручення озброєння, бойової та іншої техніки особовому складові. Номер наказу й прізвища осіб, за якими закріплюються озброєння, бойова та інша техніка, заносяться до формулярів (паспортів). Назва стрілецької зброї, її серія, номер і дата вручення заносяться у документи, які посвідчують особу, а також у відомості закріплення зброї за особовим складом.

Таким чином, законодавством встановлено право військовослужбовців на носіння, зберігання та застосування зброї (врученої їм військовою частиною), але в порядку, встановленому законодавством.

Тому, оскільки відповідальність за скоєння злочину в даному випадку має індивідуальний характер, тому відшкодування шкоди повинно здійснюватися саме ОСОБА_1 .

Від третьої особи ІНФОРМАЦІЯ_2 відзив в письмовій формі на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надійшов.

Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну

скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Яцишин А.О. в режимі відео конференції доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, судове рішення скасувати та в задоволенні позову відмовити.

Представник позивача ОСОБА_3 в судовому засіданні апеляційного суду доводи апеляційної скарги не визнала, просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.

В судове засідання апеляційного суду третя особа не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, відповідно до статей 128, 130 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Тому апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю нез`явившихся осіб.

Заслухавши головуючого, представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно зі статтями 13 і 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що 31 липня 2017 року Біловодським районним судом Луганської області ухвалено заочне рішення у цивільній справі за позовом військового прокурора Луганського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до ОСОБА_1 , третя особа ІНФОРМАЦІЯ_1 , про відшкодування майнової шкоди, яка спричинена вчиненням злочину, яким позовні вимоги військового прокурора Луганського гарнізону задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь Міністерства оборони України майнову шкоду, завдану вчиненням злочину (кримінальне провадження №42015161320000007), у сумі 609000 (шістсот дев`ять тисяч) гривень 00 копійок (а.с. 38 39зв.).

Ухвалою Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 04 листопада 2022 року було частково відновлено втрачене судове провадження в цивільній справі за єдиним унікальним номером 408/6106/16-ц, номер провадження 2/408/3/17, за позовною заявою військового прокурора Луганського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до ОСОБА_1 , третя особа ІНФОРМАЦІЯ_1 , про відшкодування майнової шкоди, яка спричинена вчиненням злочину. Відновлено процесуальні документи: ухвалу Біловодського районного суду Луганської області по справі №408/6106/16-ц від 30 березня 2017 року про відкриття провадження у справі; ухвалу Біловодського районного суду Луганської області в справі №408/6106/16-ц від 28 квітня 2017 року про прийняття справи до провадження суду; вирок Новопсковського районного суду Луганської області від 09 квітня 2015 року у справі №420/264/15-к відносно ОСОБА_1 ; рішення Біловодського районного суду Луганської області в справі №408/6106/16-ц від 31 липня 2017 року (а.с. 34 39 зв).

Згідно з вироком Новопсковського районного суду Луганської області від 09 квітня 2015 року військовослужбовця ОСОБА_1 , який перебував на військові службі у військові частині НОМЕР_1 , визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 414 КК України (порушення правил поводження зі зброєю, що заподіяло смерть потерпілій особі) і призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на чотири роки, на підставі ст.75 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком один рік. З вироку суду вбачається, що в результаті вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення загинув солдат ОСОБА_2 , який проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . (а.с. 36-38).

З судового рішення вбачається, що відповідно до повідомлення Департаменту фінансів МО України від 29 червня 2016 року ІНФОРМАЦІЯ_3 переказано кошти в сумі 609000,00 грн для проведення виплати одноразової грошової допомоги родичам загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 (а.с. 10).

Згідно з протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 02 квітня 2015 року №13 встановлено, що, розглянувши подані документи, комісія прийшла висновку про можливість призначення одноразової грошової допомоги відповідно до постанови КМУ від 25 грудня 2013 року №975: матері, дружині, сину та дочці загиблого 09 січня 2015року внаслідок поранення, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби, солдата ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про смерть НОМЕР_2 від 13 січня 2015 року в розмірі 500 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату смерті, в сумі 609 000 грн. 00 коп. в рівних долях кожному (а.с. 9), що також підтверджується витягом з вказаного протоколу (а.с. 11).

Відповідно до платіжних доручень №738, 739 від 10 квітня 2015 року ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 перерахована одноразова грошова допомога у сумі 152250,00 грн, ОСОБА_5 перерахована одноразова грошова допомога у сумі 456750,00 грн (а.с. 12, 13).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції повністю погодитися не можна, оскільки рішення суду не відповідає нормам закону.

Згідно з п. 4 ч. 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Апеляційним судом встановлено, що судове рішення Біловодського районного суду Луганської області від 31 липня 2017 року за позовом військового прокурора Луганського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до ОСОБА_1 , третя особа ІНФОРМАЦІЯ_1 , про відшкодування майнової шкоди, яка спричинена вчиненням злочину ухвалено заочно.

Відповідач ОСОБА_1 в апеляційній скарзі посилається на те, що він не був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

Матеріали відновленої цивільної справи не містять відомостей, що відповідач ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи.

Рівність сторін передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу та докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів» («Dombo Beheer B. V. v. the Netherlands») від 27 жовтня 1993 року, заява №14448/88, § 33).

Створення рівних можливостей учасникам процесу у доступі до суду та до реалізації і захисту їх прав є частиною гарантій справедливого правосуддя, зокрема принципів рівності та змагальності сторін.

Європейський суд з прав людини зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на "усне слухання". Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, N 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).

Пунктом 3 частини 3 статті 376 ЦПК України передбачено, що порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Відтак, апеляційний суд вважає, що цей довід апеляційної скарги є обґрунтованим і судове рішення підлягає скасуванню.

Вирішуючи питання про обґрунтованість позовних вимог, апеляційний суд виходить з наступного.

Статтями 16, 16-1, 16-2, 16-3, 23 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується, зокрема, у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби. Право на її отримання мають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця.

Частиною 1 ст. 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Приписами ст. 1191 ЦК України визначено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Судом встановлено, що 31 липня 2017 року Біловодським районним судом Луганської області ухвалено заочне рішення у цивільній справі за позовом військового прокурора Луганського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до ОСОБА_1 , третя особа ІНФОРМАЦІЯ_1 , про відшкодування майнової шкоди, яка спричинена вчиненням злочину, яким позовні вимоги військового прокурора Луганського гарнізону задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь Міністерства оборони України майнову шкоду, завдану вчиненням злочину (кримінальне провадження №42015161320000007), у сумі 609000 (шістсот дев`ять тисяч) гривень 00 копійок (а.с. 38 39зв.).

Ухвалою Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 04 листопада 2022 року було частково відновлено втрачене судове провадження в цивільній справі за єдиним унікальним номером 408/6106/16-ц, номер провадження 2/408/3/17, за позовною заявою військового прокурора Луганського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до ОСОБА_1 , третя особа ІНФОРМАЦІЯ_1 , про відшкодування майнової шкоди, яка спричинена вчиненням злочину.

Зокрема, відновлені тексти документів: рішення Біловодського районного суду Луганської області в справі №408/6106/16-ц від 31 липня 2017 року та вирок Новопсковського районного суду Луганської області від 09 квітня 2015 року у справі №420/264/15-к відносно ОСОБА_1 .

Згідно з вироком Новопсковського районного суду Луганської області від 09 квітня 2015 року військовослужбовця ОСОБА_1 , який перебував на військові службі у військові частині НОМЕР_1 , визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 414 КК України (порушення правил поводження зі зброєю, що заподіяло смерть потерпілій особі) і призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на чотири роки, на підставі ст.75 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком один рік. З вироку суду вбачається, що в результаті вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення загинув солдат ОСОБА_2 , який проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

Відповідно до повідомлення Департаменту фінансів МО України від 29 червня 2016 року ІНФОРМАЦІЯ_3 переказано кошти в сумі 609000,00 грн для проведення виплати одноразової грошової допомоги родичам загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 .

Згідно з протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 02 квітня 2015 року №13 встановлено, що, розглянувши подані документи, комісія прийшла висновку про можливість призначення одноразової грошової допомоги відповідно до постанови КМУ від 25 грудня 2013 року №975: матері, дружині, сину та дочці загиблого 09 січня 2015року внаслідок поранення, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби, солдата ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про смерть НОМЕР_2 від 13 січня 2015 року в розмірі 500 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату смерті, в сумі 609000,00 грн. в рівних долях кожному.

Відповідно до платіжних доручень №738, 739 від 10 квітня 2015 року ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 перерахована одноразова грошова допомога у сумі 152250,00 грн, ОСОБА_5 перерахована одноразова грошова допомога у сумі 456750,00 грн.

З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з відповідача ОСОБА_1 підлягає стягненню матеріальна шкода в розмірі 609000,00 грн, сплачена Державою у особі Міністерства оборони України сім`ї загиблого ОСОБА_2 .

Відповідно до ст. 20 Статуту Внутрішньої служби Збройних Сил України (Закон України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України») військовослужбовці під час виконання службових обов`язків мають право застосовувати заходи фізичного впливу, а також носити, зберігати та застосовувати спеціальні засоби, зброю в порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до Додатку 5 до Статуту внутрішньої служби «Порядок вручення особовому складові озброєння, бойової та іншої техніки» командир військової частини видає наказ про закріплення озброєння, бойової та іншої техніки за членами екіпажів (обслуг), водіями (механіками-водіями) та іншими особами і встановлює час та порядок урочистого вручення озброєння, бойової та іншої техніки особовому складові. Номер наказу й прізвища осіб, за якими закріплюються озброєння, бойова та інша техніка, заносяться до формулярів (паспортів). Назва стрілецької зброї, її серія, номер і дата вручення заносяться у документи, які посвідчують особу, а також у відомості закріплення зброї за особовим складом.

Стосовно доводів апеляційної скарги щодо неналежного представництва прокурором інтересів держави Україна в особі Міністерства оборони України, апеляційний суд зазначає наступне.

У відповідності до ст.131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

Статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Рішенням Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року за №3-рп/99 визначено, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

З огляду на наведене, довід апеляційної скарги про відсутність у військового прокурора Луганського гарнізону підстав для представництва інтересів Міністерства оборони України в

суді єнеобґрунтованим.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Суд, у цій справі, враховує положення Висновку №11(2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32 - 41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 06 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) (Рішення): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

За таких обставин, враховуючи наведене вище, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції ухвалив судове про відшкодування майнової шкоди, яка спричинена вчиненням злочину, з порушенням норм процесуального права.

Відтак, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Яцишин Анатолій Олександрович, задовольнити частково.

Заочне рішення Біловодського районного суду Луганської області від 31 липня 2017 року скасувати.

Позов військового прокурора Луганського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до ОСОБА_1 , третя особа ІНФОРМАЦІЯ_1 , про відшкодування майнової шкоди, яка спричинена вчиненням злочину задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Міністерства оборони України

майнову шкоду, завдану вчиненням злочину, в сумі 609000,00 грн (шістсот дев`ять тисяч грн).

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді:

Повне судове рішення складено 24 квітня 2023 року.

Суддя:

СудПолтавський апеляційний суд
Дата ухвалення рішення19.04.2023
Оприлюднено08.04.2024
Номер документу110389291
СудочинствоЦивільне
КатегоріяСправи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них про відшкодування шкоди, з них

Судовий реєстр по справі —408/6106/16-ц

Ухвала від 16.06.2025

Цивільне

Дніпровський апеляційний суд

Гапонов А. В.

Ухвала від 26.05.2025

Цивільне

Першотравенський міський суд Дніпропетровської області

Демиденко С. М.

Ухвала від 15.04.2025

Цивільне

Першотравенський міський суд Дніпропетровської області

Демиденко С. М.

Постанова від 19.04.2023

Цивільне

Дніпровський апеляційний суд

Космачевська Т. В.

Постанова від 19.04.2023

Цивільне

Дніпровський апеляційний суд

Космачевська Т. В.

Ухвала від 21.03.2023

Цивільне

Дніпровський апеляційний суд

Космачевська Т. В.

Ухвала від 16.02.2023

Цивільне

Дніпровський апеляційний суд

Космачевська Т. В.

Ухвала від 30.01.2023

Цивільне

Дніпровський апеляційний суд

Космачевська Т. В.

Ухвала від 18.01.2023

Цивільне

Дніпровський апеляційний суд

Космачевська Т. В.

Ухвала від 12.01.2023

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Грушицький Андрій Ігорович

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні