Постанова

від 21.04.2023 по справі 916/2953/22

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2023 рокум. ОдесаСправа № 916/2953/22Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Принцевської Н.М.;

суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.;

(Південно-західний апеляційний господарський суд, м. Одеса, проспект Шевченка,29)

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Газопостачальна компанія „Нафтогаз України

на рішення Господарського суду Одеської області від 06.02.2023 року

по справі №916/2953/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Газопостачальна компанія „Нафтогаз України

до Навчально-виховного комплексу „Балтська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №3-колегіум Балтської міської ради

про стягнення 107 837,23 грн.

(суддя першої інстанції: Д`яченко Т.Г. дата та місце ухвалення рішення: 06.02.2023 року, Господарський суд Одеської області, м. Одеса, проспект Шевченка,29)

У листопаді 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю „Газопостачальна компанія „Нафтогаз України (далі ТОВ „ ГК «Нафтогаз України») звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Навчально-виховного комплексу „Балтська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №3-колегіум Балтської міської ради про стягнення 477584,84 грн., що складаються з: 369 747,61 грн. основного боргу, 55895,72 грн. пені, 5144,07 грн. 3% річних та 46 797,44 грн. інфляційних витрат.

В обґрунтування позову ТОВ «ГК «Нафтогаз України» посилалось на невиконання відповідачем умов Типового договору постачання природного газу постачальником „останньої надії затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року №2501 щодо оплати отриманого природного газу.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.02.2023 провадження у справі №916/2953/22 в частині стягнення основного боргу 369 747,61 грн. закрито.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 06.02.2023 по даній справі позов ТОВ „ГК „Нафтогаз України задоволено частково; стягнуто з Навчально-виховного комплексу „Балтська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №3-колегіум Балтської міської ради на користь ТОВ „ГК „Нафтогаз України пеню у розмірі 27 947,86 грн., 3% річних у розмірі 5 144,07 грн., інфляційні втрати у розмірі 46 797,44 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 617, 56 грн.; в іншій частині позову відмовлено.

Зменшуючи розмір заявленої позивачем до стягнення пені на 50%, суд зазначив, що присудження до стягнення із відповідача всього розміру пені матиме наслідком покладення на відповідача невиправданого тягаря, оскільки порушення відповідачем грошових зобов`язань за договором є безпосереднім наслідком неможливості відповідача виконувати власні зобов`язання у зв`язку із певними обставинами.

Отже, суд першої інстанції дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог зі стягненням з відповідача пені у розмірі 27 947,86 грн., 3% річних 5 144,07 грн. та інфляційних втрат 46 979,44 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ТОВ «ГК „Нафтогаз України звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 06.02.2023 по справі №916/2953/22 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 27 947,86 грн. скасувати та прийняти нове рішення в цій частині, яким позовні вимоги щодо стягнення пені в розмірі 27 947,86 грн. задовольнити.

На думку апелянта, рішення Господарського суду Одеської області від 06.02.2023 прийняте з порушенням норм матеріального права та процесуального права, зокрема, ст. 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 236, 238 Господарського процесуального кодексу України, без дослідження усіх істотних обставин справи та підлягає скасуванню в частині відмовлених позовних вимог.

Позивач у своїй скарзі не погоджується зі зменшенням судом неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню з відповідача, оскільки посилання на норми права (ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України), не є підставою для звільнення від господарсько-правової відповідальності, з огляду на те, що між сторонами у цій справі виникли майнові відносини, які засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (ч.1 ст.1 ЦК України).

На переконання скаржника, суд, зменшуючи розмір пені, не врахував інтереси позивача, оскільки повинен був об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, а не лише відповідача, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення.

Позивач вважає, що зменшуючи розмір пені майже на 50%, суд таким чином хоче ототожнити зменшення розміру пені з повним звільненням боржника від відповідальності за порушення зобов`язання (ст. 218 ГК України), тоді як зі змісту ст..233 Господарського кодексу України, яка регулює зменшення розміру штрафних санкцій, чітко вбачається, що зменшення судом розміру стягуваної пені є проявом обмеження відповідальності боржника, але аж ніяк не звільненням його від відповідальності.

Отже апелянт вважає, що суд першої інстанції не надав належної уваги ступеню виконання зобов`язання боржником, не виконавши при цьому вимоги закону щодо оцінки майнового стану сторін, які беруть участь у зобов`язанні, та інших інтересів сторін, які заслуговують на увагу, що призвело до порушення ст.233 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 551, 599, 625 Цивільного кодексу України, а отже оскаржуване рішення підлягає скасуванню в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 27 947,86 грн.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.02.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ „ГК „Нафтогаз України на рішення Господарського суду Одеської області від 06.02.2023 по справі №916/2953/22; вирішено розглянути зазначену скаргу в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження; витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали справи №916/2953/22.

03.03.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/2953/22.

20.03.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Навчально-виховного комплексу „Балтська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №3-колегіум Балтської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу.

У своєму відзиві відповідач заперечує проти задоволення апеляційної скарги ТОВ „ГК „Нафтогаз України, вважає її необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Одеської області від 06.02.2023 у справі №916/2953/22 законним, прийнятим з урахуванням всіх обставин справи, які мають значення для її правильного вирішення.

Відповідач зазначає у своєму відзиві, що позивачем в порушення п.4.3. Типового договору постачання природного газу постачальником „останньої надії, невчасно направлялись рахунки на оплату природного газу, що фактично унеможливлювало своєчасну оплату зазначених рахунків відповідно до вимог п.4.4. цього Договору. Крім того, Навчально-виховний комплекс „Балтська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №3-колегіум Балтської міської ради фінансується з бюджету, та проведення платежів Державним казначейством України в перші дні війни здійснювалось із затримкою.

На думку відповідача, зменшення судом першої інстанції розміру пені на 50% було справедливим та прийнятим з урахуванням оптимального балансу інтересів сторін, оскільки стягнення штрафних санкцій в зазначеному позивачем розмірі призведе до погіршення і без того складного фінансового становища відповідача, вплине на можливість своєчасного виконання відповідачем поточних платежів, у точу числі за природний газ.

Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, відповідач також зазначає, що позивачем не надано доказів заподіяння йому збитків внаслідок прострочення сплати суми заборгованості за поставлений природний газ, з огляду на що відсутні підстави для її задоволення.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та відзив на апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Позивач відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 04.07.2017 №880 здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.

За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 №917-р Товариство з обмеженою відповідальністю „Газопостачальна компанія „Нафтогаз України визначено постачальником „останньої надії на ринку природного газу. Відповідно до пункту 26 частини 1 статті 1 Закону України „Про ринок природного газу, постачальник „останньої надії визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу.

26.10.2021 року набула чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 №1102 „Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 №809 і від 09.12.2020 №1236. Пунктом 2 Постанови КМУ №1102 визначено зобов`язання акціонерного товариства „Магістральні газопроводи України, товариства з обмеженою відповідальністю „Оператор газотранспортної системи України, операторів газорозподільних систем забезпечити автоматичне включення оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем до портфеля постачальника „останньої надії обсягів природного газу, спожитих з 1 жовтня 2021 року бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), закладами охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та закладами охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), постачання природного газу яким не здійснювалося жодним постачальником.

У зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи (даті - Оператор ГТС) за участю операторів газорозподільних систем (далі - оператори ГРМ) об`єми природного газу, спожитого відповідачем з 1 листопада 2021 року автоматично включено до портфеля постачальника „останньої надії - Товариства з обмеженою відповідальністю „Газопостачальна компанія „Нафтогаз України, і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об`ємів, поставлених позивачем.

Факт включення відповідача до реєстру споживачів постачальника „останньої надії та віднесення газу, спожитого відповідачем, до портфеля постачальника „останньої надії з наведених вище підстав підтверджується: листом Оператора ГТС від 27.09.2022 № ТОВВИХ-22-10353; інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника „останньої надії від оператора ГРМ (Форма № 10); відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача.

24.12.2019 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, прийнято постанову №3011 „Про видачу ліцензії з транспортування природного газу ТОВ „Оператор ГТС України, на право провадження господарської діяльності з транспортування природного газу ТОВ „Оператор газотранспортної системи України.

На виконання зазначеного пункту Оператором ГРМ було надано позивачу вказаний реєстр за Формою №10, що погоджений листом НКРЕКП від 30.09.2020 №10261/16.3.2/7-20 за зверненням ТОВ „Оператор ГТС України від 29.09.2020 №ТОВВИХ-20-11085. Згідно з Формою №10, відповідач був зареєстрований в Реєстрі Споживачів постачальника „останньої надії.

Разом із цим, відповідно до пункту 4.4. Договору, Постачальник зобов`язаний надати Споживачу рахунок на оплату природного газу за цим Договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між Постачальником і Споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо Сторонами це окремо обумовлено).

На виконання вказаного пункту позивачем направлялись на адресу відповідача відповідні рахунки на оплату поставленого природного газу, однак останнім такі рахунки були проігноровані. Крім цього, порядок здійснення оплати визначений пунктом 4.4. Договору, яким передбачено, що Споживач зобов`язаний оплатити вартість спожитого ним природного газу до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу. Позивачем було виконано в повному обсязі взяті на себе зобов`язання, відповідно до Договору, у строк та порядок передбачений Договором, належним чином та в повному обсязі. Позивач поставив відповідачу природний газ в об`ємі 11,313 тис. куб. м. на загальну суму 369747,61 грн. (з урахуванням вартості транспортування).

Таким чином у відповідача перед позивачем сформувалась заборгованість за спожитий природній газ на загальну суму 369747,61 грн.

Пунктом 4.5 Типового договору визначено, що у разі порушення відповідачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

З урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу відповідача перед позивачем за Договором, розмір нарахованої пені за неналежне виконання відповідачем умов Договору склав 55895,72 грн. Загальний розмір нарахованих 3% річних від основного боргу складає 5144,07 грн., згідно детального розрахунку, здійсненого у додатку до позовної заяви ТОВ „Газопостачальна компанія „Нафтогаз України. Сума, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів складає 46797,44 грн., згідно детального розрахунку, здійсненого у додатку до позову.

Відповідачем було здійснено оплату суми основного боргу у розмірі 369747,61 грн., у зв`язку з чим судом першої інстанції закрито провадження у даній частині позовних вимог.

У зв`язку зі сплатою відповідачем суми основного боргу позовні вимоги позивача було направлено на стягнення пені у розмірі 55 895,72 грн., 3% річних у розмірі 5144,07 грн. та інфляційних втрат у розмірі 46797,44 грн.

Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального права, перевіривши дотримання судом норм процесуального законодавства, в контексті встановлених обставин, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Як зазначалося раніше, рішення Господарського суду Одеської області від 06.02.2023 по справі №916/2953/22 оскаржується позивачем лише в частині зменшення пені на 50%, у зв`язку з чим, відповідно до вимог ст.269 Господарського процесуального кодексу України, переглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а у відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу положень ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.2 ст.612 ЦК України).

Частиною 1 ст.230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, серед іншого, неустойкою.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (ч.1 ст.550 ЦК України).

У ч.6 ст.231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч.6 ст.232 Господарського України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Позивачем було здійснено нарахування пені у розмірі 55895,72 грн.

Отже, суд перевіривши розрахунок пені, вважає його вірними, а вимоги про стягнення - правомірними.

Разом з тим, частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч.1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Правовий аналіз наведених вище норм свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Отже, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ч.1 ст.3 ЦК України).

Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання (ч.2 ст.216 ГК України).

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Верховний Суд неодноразово наголошував у своїх постановах, що визначення конкретного розміру, на який зменшуються належні до сплати штрафні санкції, належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Задовольняючи частково клопотання відповідача (зменшивши розмір пені до 27947,86 грн.), судом першої інстанції враховано, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом №2102-IX від 24 лютого 2022 року, з 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, строк дії якого в подальшому продовжувався.

Судом взято до уваги ту обставину, що відповідач є комунальною неприбутковою установою, яка фінансується з бюджету.

В даному випадку враховано також ту обставину, що погашення суми основного боргу відповідачем під час розгляду справи у Господарському суді Одеської області, що стало підставою для закриття провадження у цій частині.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про достатність підстав для зменшення заявленої позивачем до стягнення пені, оскільки, за даних обставин, присудження до стягнення із відповідача всього розміру пені матиме наслідком покладення на відповідача невиправданого тягаря, оскільки порушення відповідачем грошових зобов`язань за договором є безпосереднім наслідком неможливості відповідача виконувати власні зобов`язання у зв`язку із певними обставинами.

Отже на думку апеляційного суду, зменшення судом першої інстанції заявленої позивачем до стягнення пені до суми 27947,86 грн. повною мірою відповідає принципам справедливості, добросовісності та розумності.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно з ч. ч. 1, 2, 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Беручи до уваги все наведене вище, враховуючи виконання відповідачем зобов`язання у повному обсязі, а також відсутність доказів понесення позивачем збитків внаслідок прострочення сплати суми заборгованості за поставлений газ, колегія суддів вважає правильним висновок місцевого господарського суду про можливість зменшення у цьому випадку пені до 27947,86 грн. (із заявлених до стягнення 55895,72 грн.).

Такий висновок суду не порушує балансу інтересів сторін та не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, передбаченим статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність).

Судовою колегією розглянуто та відхилено доводи апелянта стосовно того, що зменшивши пеню на 50%, суд першої інстанції ототожнив це зі звільненням відповідача від відповідальності, оскільки стягнення пені у розмірі 50% від заявленої суми жодним чином не є повним звільненням від відповідальності, а є правом суду, який в даному випадку обґрунтував свою позицію та ухвалив рішення з врахуванням конкретних обставин справи.

За вказаних обставин, доводи позивача про скасування рішення місцевого господарського суду в частині зменшення розміру пені є безпідставними.

Рішення суду першої інстанції прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний господарський суд не вбачає.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Статтею 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційної скарги без задоволення.

Судовий збір за подання апеляційної скарги, у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст.236, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Газопостачальна компанія „Нафтогаз України на рішення Господарського суду Одеської області від 06.02.2023 по справі №916/2953/22 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 06.02.2023 в оскарженій частині по справі №916/2953/22 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 286 ГПК України.

Головуючий суддя: Н.М. Принцевська

Судді: Г.І. Діброва

А.І. Ярош