Постанова

від 12.04.2023 по справі 5011-50/9749-2012

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" квітня 2023 р. Справа№ 5011-50/9749-2012

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Копитової О.С.

суддів: Полякова Б.М.

Отрюха Б.В.

за участю секретаря судового засідання: Гуньки О.В.

представники сторін в судове засідання не з`явилися,

розглянувши матеріали апеляційної скарги публічного акціонерного товариства «ВІЕЙБІ БАНК», виведення якого здійснюється безпосередньо Фондом гарантування вкладів фізичних осіб

на ухвалу господарського суду міста Києва від 17.08.2022 року

(повний текст складено 31.08.2022 року)

у справі № 5011-50/9749-2012 (суддя Івченко А.М.)

за заявою публічного акціонерного товариства «Київський річковий порт»

до закритого акціонерного товариства «БОССЕМ»

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.08.2022 року у справі № 5011-50/9749-2012 клопотання про затвердження нарахування та виплату винагороди ліквідатора задоволено. Затверджено розмір винагороди арбітражного керуючого Шевченка В.Є. за виконання повноважень ліквідатора закритого акціонерного товариства «БОССЕМ» (надалі по тексту- ЗАТ «БОССЕМ») за період з 01.07.2020 року по 20.07.2021 року в сумі 208 338,00 грн. Виплату винагороди арбітражного керуючого Шевченка В.Є. ухвалено здійснити за рахунок кредиторів ЗАТ «БОССЕМ» пропорційно визнаним кредиторським вимогам, а саме: з публічного акціонерного товариства «ВІЕЙБІ БАНК» - 206 254,62 грн.; з ПАТ «Київський річковий порт» - 2 062,55 грн.; з ТОВ «Директ Інвестмент» - 20,83 грн. на користь арбітражного керуючого Шевченка В.Є. Затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ЗАТ «БОССЕМ». Ліквідовано банкрута - ЗАТ «БОССЕМ» як юридичну особу у зв`язку з банкрутством. Зобов`язано ліквідатора, орган державної реєстрації і орган статистики провести відповідні дії по виключенню юридичної особи банкрута з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Провадження у справі № 5011-50/9749-2012 закрито. Дію мораторію припинено.

Не погоджуючись з зазначеною ухвалою, публічне акціонерне товариство «ВІЕЙБІ БАНК», виведення якого здійснюється безпосередньо Фондом гарантування вкладів фізичних осіб (надалі по тексту - ПАТ«ВІЕЙБІ БАНК», виведення якого здійснюється безпосередньо Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, апелянт) звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 17.08.2022 року у справі № 5011-50/9749-2012 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні клопотання про затвердження нарахування та виплату винагороди ліквідатора. Крім того, апелянт просив поновити строк на апеляційне оскарження ухвали господарського суду міста Києва від 17.08.2022 року у справі № 5011-50/9749-2012.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу апелянт зазначає, що на його думку, судом першої інстанції не досліджено належним чином обставини справи та ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апелянт зазначає, що Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 року №4452-VI встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

У даних правовідносинах пріоритетними в даному випадку є положення Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним законом у даних правовідносинах.

Посилаючись на правову позицію Верховного Суду, викладену в постановах від 08.02.2018 року у справі №308/3282/15-ц, від 14.02.2018 року у справі №761/20903/15-ц, №553/2630/15-ц, апелянт зазначає, що на момент ухвалення рішення судом першої інстанції у банку вже було введено тимчасову адміністрацію та розпочато процедуру ліквідації, що унеможливлює стягнення коштів у будь-який інший спосіб ніж це передбачено Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Однак, суд першої інстанції всупереч положень ст.ст. 46, 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» стягнув з Банку кошти на відшкодування витрат ліквідатора.

Апелянт стверджує, що під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов`язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) , крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Проте, судом першої інстанції, всупереч процедурі ліквідації та заборонам встановленим нормами спеціального Закону стягнуто кошти, що суперечить нормам Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», та є порушенням норм матеріального та процесуального права.

Також апелянт зазначає, що суд першої інстанції прийняв рішення щодо особи, яка не є кредитором ЗАТ «БОССЕМ», оскільки 26.02.2020 року відбулися електронні торги з продажу лоту GL16N616802, за яким право вимоги за кредитним договором від 23.02.2009 року №3, укладеним між ПАТ «ВІЕЙБІ БАНК» та ЗАТ «БОССЕМ» відступлено ТОВ «Фінансова компанія «АССІСТО», в зв`язку з чим суд першої інстанції неправомірно стягнув кошти з ПАТ «ВІЕЙБІ БАНК» в розмірі 206 254,62 грн.

Крім того, апелянт зазначає, що звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат має бути схвалений комітетом кредиторів. Однак, в порушення вимог чинного законодавства України, звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат не був схвалений комітетом кредиторів.

Апелянт вважає, що арбітражний керуючий Шевченко В.Є. неналежним чином виконував повноваження ліквідатора ЗАТ «БОССЕМ», а тому відсутні правові підстави для затвердження розміру винагороди арбітражного керуючого Шевченка В.Є. за виконання повноважень ліквідатора ЗАТ «БОССЕМ» в розмірі 208 338,00 грн.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.09.2022 року, зазначену апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Грек Б.М., судді: Отрюх Б.В., Поляков Б.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.10.2022 року витребувано матеріали справи № 5011-50/9749-2012 з господарського суду міста Києва за заявою ПАТ «Київський річковий порт» до ЗАТ «БОССЕМ» про банкрутство.

31.10.2022 року до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №5011-50/9749-2012.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2022 року задоволено заяву судді Північного апеляційного господарського суду Грека Б.М. про самовідвід у справі № 5011-50/9749-2012. Відведено суддю Північного апеляційного господарського суду Грека Б.М. від розгляду апеляційної скарги ПАТ «ВІЕЙБІ БАНК», виведення якого здійснюється безпосередньо Фондом гарантування вкладів фізичних осіб на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.08.2022 у справі № 5011-50/9749-2012. Матеріали справи № 5011-50/9749-2012 передано для здійснення визначення складу судової колегії у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.11.2022 року справу №5011-50/9749-2012 передано для розгляду колегії суддів у складі головуючого судді: Копитової О.С., суддів: Полякова Б.М., Остапенка О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ «ВІЕЙБІ БАНК», виведення якого здійснюється безпосередньо Фондом гарантування вкладів фізичних осіб на ухвалу господарського суду міста Києва від 17.08.2022 року у справі № 5011-50/9749-2012. Розгляд апеляційної скарги ПАТ «ВІЕЙБІ БАНК», виведення якого здійснюється безпосередньо Фондом гарантування вкладів фізичних осіб призначено на 18.01.2023 року.

22.12.2022 року через відділ документального забезпечення суду від арбітражного керуючого Шевченка В.Є. надійшло клопотання про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, проведення якого просить забезпечити поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення EasyCon.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2023 року клопотання арбітражного керуючого Шевченка В.Є. про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено та повідомлено сторін, що судове засідання призначене на 18.01.2023 року відбудеться в режимі відеоконференції.

17.01.2023 року на адресу Північного апеляційного господарського суду від арбітражного керуючого Шевченка В.Є. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.

Обґрунтовуючи поданий відзив арбітражний керуючий зазначає, що відповідно до ухвали господарського суду міста Києва від 06.12.2012 року, зокрема, ПАТ ««ВІЕЙБІ БАНК» визнано конкурсним кредитором ЗАТ «БОССЕМ» на суму 77 904 656,68 грн., тому у відповідності до норм Кодексу України з процедур банкрутства обов`язок щодо сплати грошової винагороди ліквідатора повинен бути покладений на кредиторів боржника пропорційно до розміру визнаних їх кредиторських вимог.

Арбітражний керуючий у відзиві не погоджується з твердженнями апелянта, що ПАТ «ВІЕЙБІ БАНК» не є кредитором боржника за наслідками проведених 26.02.2020 року електронних торгів з продажу лоту GL16N616802, за яким право вимоги за кредитним договором від 23.02.2009 року №3, укладеним між ПАТ «ВІЕЙБІ БАНК» та ЗАТ «БОССЕМ» відступлено ТОВ «Фінансова компанія «АССІСТО» та зазначає, що клопотання про заміну кредитора ПАТ ««ВІЕЙБІ БАНК» на ТОВ «Фінансова компанія «АССІСТО» на адресу ліквідатора та суду першої інстанції не надходило.

Також, арбітражний керуючий вважає, що апелянтом не наведено обґрунтування чому винагорода арбітражному керуючому не повинна бути виплачена і стягнута з кредиторів боржника та в чому саме полягає на його думку пріоритетність Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», оскільки в зазначеному випадку сам банк виступає кредитором, а не боржником.

Також арбітражний керуючий зазначає, що під час ліквідаційної процедури з метою з`ясування обставин заміни кредитора, останнім було надіслано вимогу від 07.09.2020 року №02-11/15 та запити від 01.02.2021 року №02-11/02 та від 28.04.2021 року №02-11/10 до ТОВ «Фінансова компанія «АССІСТО» з приводу підтвердження або спростування інформації чи є ТОВ «Фінансова компанія «АССІСТО» правонаступником вимог ПАТ «ВІЕЙБІ БАНК» до ЗАТ «БОССЕМ». Відповіді на вищезазначені листи ліквідатор не отримав.

Арбітражний керуючи стверджує, що представником ПАТ «ВІЕЙБІ БАНК» під час ліквідації банку надавалися письмові пояснення до суду (04.09.2019 року). Однак, весь час як було винесено рішення про ліквідацію банку, апелянт жодного разу не згадав про те, що відповідно до торгів, які відбулися 26.02.2020 року належний кредитор у справі про банкрутство ЗАТ «БОССЕМ», є саме ТОВ «Фінансова компанія «АССІСТО», а не ПАТ «ВІЕЙБІ БАНК».

Крім того, арбітражний керуючий зазначає, що в процесі ліквідації ПАТ «ВІЕЙБІ БАНК» відбулася заміна саме права застави рухомого майна банку, а не те, що банк припинив свої повноваження як кредитор у справі про банкрутство ЗАТ «БОССЕМ». Докази того, що ТОВ «Фінансова компанія «АССІСТО» є правонаступником і відповідно кредитором у справі про банкрутство не надаються і апелянтом.

Тому, арбітражний керуючий вважає, що стягнення в пропорційному розмірі з кредиторів грошової винагороди господарським судом міста Києва було постановлено цілком законно та з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

18.01.2023 року у судове засідання з`явились представник апелянта та представник арбітражного керуючого та надали пояснення по справі.

У зв`язку з необхідністю додаткового дослідження матеріалів справи оголошено перерву до 25.01.2023 року.

24.01.2023 року на електронну адресу суду від арбітражного керуючого надійшло клопотання про долучення до справи пояснень.

В доданих до клопотання поясненнях, арбітражний керуючий зазначає, що відповідно до положень Кодексу України з процедур банкрутства, обов`язок щодо сплати грошової винагороди ліквідатора повинен бути покладеним на кредиторів боржника пропорційно до розміру визнаних їх кредиторських вимог, оскільки майно боржника ліквідатором не виявлено, фонд оплати послуг ліквідатора кредиторами не утворювався, договір між ліквідатором та кредиторами про оплату його послуг на певну суму не укладався.

Таким чином, арбітражний керуючий вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Також арбітражний керуючий просить суд апеляційної інстанції, судове засідання призначене на 25.01.2023 року провести без його участі.

25.01.2023 року через відділ документообігу суду від апелянта надійшло клопотання про заміну кредитора ПАТ «ВІЕЙБІ БАНК» на ТОВ «Фінансова компанія «АССІСТО».

В обґрунтуваннях поданого клопотання апелянт зазначає, що 26.02.2020 року відбулися електронні торги з продажу лоту GL16N616802, за яким право вимоги за кредитним договором від 23.02.2009 року №3, укладеним між ПАТ «ВІЕЙБІ БАНК» та ЗАТ «БОССЕМ» відступлено ТОВ «Фінансова компанія «АССІСТО», в зв`язку з чим апелянт просить суд здійснити заміну кредитора ЗАТ «БОССЕМ» з ПАТ «ВІЕЙБІ БАНК» на ТОВ «Фінансова компанія «АССІСТО».

31.01.2023 року через відділ документообігу суду від арбітражного керуючого надійшли пояснення ідентичні поясненням, які були подано до суду апеляційної інстанції 24.01.2023 року.

25.01.2023 року суддя Північного апеляційного господарського суду Остапенко О.М. подав заяву про самовідвід у справі №5011-50/9749-2012.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2023 року заяву судді Остапенка О.М. про самовідвід у справі № 5011-50/9749-2012 задоволено. Матеріали справи № 5011-50/9749-2012 передано для визначення складу суду відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2023 року, у зв`язку з задоволенням заяви про самовідвід судді Остапенка О.М., призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.01.2023 року, для розгляду справи сформовано колегію у складі головуючого судді: Копитової О.С. суддів: Полякова Б.М., Отрюха Б.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2023 року прийнято до свого провадження апеляційну скаргу ПАТ «ВІЕЙБІ БАНК», виведення якого здійснюється безпосередньо Фондом гарантування вкладів фізичних осіб на ухвалу господарського суду міста Києва від 17.08.2022 року у справі № 5011-50/9749-2012. Розгляд апеляційної скарги призначено на 15.03.2023 року.

13.03.2023 року через відділ документального забезпечення суду від арбітражного керуючого Шевченка В.Є. надійшло клопотання про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, проведення якого просить забезпечити поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення EasyCon.

06.03.2023 року на адресу суду від арбітражного керуючого надійшло клопотання про заміну кредитора на процесуального правонаступника, в якому останній просить суд замінити ПАТ «ВІЕЙБІ БАНК» на ТОВ «Фінансова компанія «АССІСТО».

В обґрунтуваннях поданого клопотання арбітражний керуючий зазначає, що останньому з усного клопотання апелянта, стало відомо, що ПАТ «ВІЕЙБІ БАНК» право вимоги за кредитним договором від 23.02.2009 року №3, який було укладено між банком та боржником відступлене ТОВ «Фінансова компанія «АССІСТО», згідно електронних торгів, які відбулися 26.02.2020 року, тому арбітражний керуючий вважає, що процесуальним правонаступником вимог ПАТ «ВІЕЙБІ БАНК» є ТОВ «Фінансова компанія «АССІСТО».

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.03.2023 року у задоволенні клопотання арбітражного керуючого Шевченка В.Є. про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів по справі № 5011-50/9749-2012 відмовлено, у зв`язку з технічною неможливістю проведення відеоконференції у Північному апеляційному господарському суді 15.03.2023 року у призначений час.

15.03.2023 року на електронну адресу суду від апелянта надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.03.2023 року розгляд справи відкладено на 05.04.2023 року.

27.03.2023 року на адресу Північного апеляційного господарського суду від арбітражного керуючого Шевченка В.Є. надійшло клопотання про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, проведення якого просить забезпечити поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення EasyCon.

У зв`язку з виходом у відпустку головуючого судді Копитової О.С. з 30.03.2023 року по 10.04.2023 року розгляд справи № 5011-50/9749-2012 ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.03.2023 року перепризначено на 12.04.2023 року.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.03.2023 року у зв`язку з технічною неможливістю проведення відеоконференції у Північному апеляційному господарському суді 12.04.2023 року у призначений час, у задоволенні клопотання арбітражного керуючого Шевченка В.Є. про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів по справі № 5011-50/9749-2012 відмовлено.

12.04.2023 року до початку судового засідання через відділ документообігу суду від апелянта надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, обґрунтоване тим, що працівник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, який здійснює виведення ПАТ «ВІЕЙБІ БАНК» з ринку безпосередньо, адвокат - Юлія Сидоренко у період з 07.04.2023 року по 22.04.2023 року перебуває у відпустці.

Представники інших учасників провадження, а також арбітражний керуючий Шевченко В.Є. в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялися належним чином.

Розглянувши клопотання апелянта про відкладення розгляду справи, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про відмову в його задоволенні з огляду на наступне.

По-перше, відповідно до ч. 1 ст. 216 ГПК України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених ч. 2 ст. 202 цього Кодексу, по-друге, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (ст. 202 Господарського процесуального кодексу України), по-третє, розгляд апеляційної скарги судом вже відкладався та було надано можливість учасникам процесу подати суду свої пояснення в разі їх наявності, по-четверте, 18.01.2023 року представник апелянта брав участь у судовому засіданні та його явка в наступні судові засідання обов`язковою не визнавалась, по-п`яте, розгляд апеляційної скарги вже відкладався, між іншим і з урахуванням клопотання апелянта, по-шосте, апеляційним судом не встановлено неможливості вирішення апеляційної скарги у судовому засіданні 12.04.2023 року, клопотань учасників провадження про те, що вони мають намір подавати інші пояснення чи додаткові докази до суду не надходило.

Крім того, перевіривши матеріали справи, судом встановлено, що ухвала Північного апеляційного господарського суду від 28.03.2023 року була надіслана учасникам провадження, зокрема і апелянту, 30.03.2023 року. Також, 30.03.2023 року вказана ухвала була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Таким чином, враховуючи викладене вище, апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення клопотання апелянта та повторного відкладення розгляду справи.

Також необґрунтованими та непідтвердженими відповідними доказами суд апеляційної інстанції визнав клопотання апелянта та ліквідатора Шевченка В.Є. про заміну кредитора його правонаступником у справі № 5011-50/9749-2012 та ухвалою від 12.04.2023 року відмовив в його задоволенні.

12.04.2023 року в судовому засіданні прийнято постанову у даній справі.

Згідно зі ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Як вбачається з матеріалів справи та зазначено місцевим судом, заявник звернувся до господарського суду міста Києва з заявою про порушення справи про банкрутство боржника, оскільки останній неспроможний сплатити борг.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.05.2012 року порушено провадження у справі № 5011-50/9749-2012.

Ухвалою попереднього засідання господарського суду міста Києва від 06.12.2012 року затверджено реєстр вимог кредиторів, зокрема, і визнано конкурсними кредиторами товариство з обмеженою відповідальністю «Директ Інвестмент» на суму 1611,35 грн. -четверта черга. Публічне акціонерне товариство «ВіЕйБі Банк» на суму 77 904 656,68 грн. -перша черга. Публічне акціонерне товариство «Київський річковий порт» на суму 782 389,78 грн., де 774 409,68 грн. - четверта черга, 7980,10 грн. -перша черга.

Постановою господарського суду міста Києва від 04.06.2013 року визнано боржника банкрутом та призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого Ковальчука М.М.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.11.2015 року замінено ліквідатора боржника на арбітражного керуючого Титаренка М.О.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.01.2017 року затверджено звіт ліквідатора боржника та припинено провадження у справі №5011-50/9749-2012.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2017 року скасовано ухвалу господарського суду міста Києва від 23.01.2017 року, а справу скеровано до господарського суду міста Києва.

Враховуючи викладене вище, місцевим судом розгляд справи призначено на 04.07.2017 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.07.2017 року продовжено ліквідатору боржника строк для подання суду на затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута на шість місяців, тобто до 04.01.2018 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.09.2018 року залишено без задоволення клопотання ПАТ «ВІЕЙБІ БАНК» про заміну ліквідатора боржника у справі № 5011-50/9749-2012 та відкладено розгляд справи на 01.11.2018 року.

Постановою Північного апеляційного господарського суд від 20.12.2018 року апеляційну скаргу ПАТ «ВІЕЙБІ БАНК» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВІЕЙБІ БАНК» Славкіної Марини Анатоліївни залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду міста Києва від 20.09.18 у справі № 5011-50/9749-2012 - без змін.

В подальшому, розгляд справи призначено на 14.02.2019 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.02.2019 року затверджено звіт ліквідатора; затверджено ліквідаційний баланс станом на 12.02.2019 року; закрито провадження у справі № 5011-50/9749-2012.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.06.2019 року апеляційну скаргу ПАТ «ВІЕЙБІ БАНК» залишено без задоволення; ухвалу господарського суду міста Києва від 12.02.2019 року у справі № 5011-50/9749-2012 залишено без змін.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.06.2019 року касаційну скаргу ПАТ «ВІЕЙБІ БАНК» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВІЕЙБІ БАНК» Славкіної Марини Анатоліївни задоволено; постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.04.2019 року та ухвалу господарського суду міста Києва від 12.02.2019 року у справі №5011-50/9749-2012 скасовано; справу №5011-50/9749-2012 передано на розгляд до господарського суду міста Києва на стадію ліквідаційної процедури в іншому складі суду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.07.2019 року прийнято справу № 5011-50/9749-2012 до свого провадження, призначено розгляд справи на 04.09.2019 року та вирішено інші процесуальні питання.

Розгляд справи неодноразово відкладався.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.07.2020 року призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Шевченка В.Є.; вирішено інші процесуальні питання.

31.07.2020 року, 31.08.2020 року, 30.09.2020 року, 02.11.2020 року, 01.12.2020 року, 11.01.2021 року, 03.02.2021 року, 01.03.2021 року, 01.04.2021 року, 05.05.2021 року, 10.06.2021 року від ліквідатора банкрута надійшли поточні звіти.

01.07.2021 року строк, визначений судом, закінчився.

05.07.2021 року від ліквідатора банкрута надійшов поточний звіт та клопотання про продовження терміну ліквідаційної процедури.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.08.2021 року задоволено клопотання ліквідатора банкрута; продовжено ліквідатору банкрута строк для подання суду на затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута на три місяці, тобто до 01.10.2021 року; зобов`язано ліквідатора боржника надати суду на затвердження звіт та ліквідаційний баланс банкрута.

25.08.2021 року від ліквідатора банкрута надійшов звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.08.2021 року призначено до розгляду звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута на 27.10.2021 року; запропоновано кредиторам надати суду письмові пояснення щодо поданого звіту.

В подальшому місцевий суд неодноразово відкладав розгляд звіту та зобов`язував кредиторів надати суду письмові пояснення щодо поданого звіту та щодо клопотання про затвердження нарахування та виплату винагороди ліквідатора. Однак, вимоги ухвал суду, зокрема від 26.08.2021 року, від 28.10.2021 року, від 08.12.2021 року, від 09.02.2022 року від 29.04.2022 року та від 06.07.2022 року, кредиторами не виконувалися. В судові засідання та на засідання комітету кредиторів кредитори не з`являлися.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.08.2022 року у справі № 5011-50/9749-2012 клопотання про затвердження нарахування та виплату винагороди ліквідатора задоволено. Затверджено розмір винагороди арбітражного керуючого Шевченка В.Є. за виконання повноважень ліквідатора ЗАТ «БОССЕМ» за період з 01.07.2020 року по 20.07.2021 року в сумі 208 338,00 грн. Виплату винагороди арбітражного керуючого Шевченка В.Є. ухвалено здійснити за рахунок кредиторів ЗАТ «БОССЕМ» пропорційно визнаним кредиторським вимогам, а саме: з ПАТ «ВІЕЙБІ БАНК» - 206 254,62 грн.; з ПАТ «Київський річковий порт» - 2 062,55 грн.; з ТОВ «Директ Інвестмент» - 20,83 грн. на користь арбітражного керуючого Шевченка В.Є. Затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ЗАТ «БОССЕМ». Ліквідовано банкрута - ЗАТ «БОССЕМ» як юридичну особу у зв`язку з банкрутством. Зобов`язано ліквідатора, орган державної реєстрації і орган статистики провести відповідні дії по виключенню юридичної особи банкрута з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Провадження у справі № 5011-50/9749-2012 закрито. Дію мораторію припинено.

Апелянт не погоджується з ухвалою місцевого суду саме в частині задоволення клопотання про затвердження нарахування та виплату винагороди ліквідатора. В іншій частині ухвала суду першої інстанції апелянтом не оскаржується.

Зазначена ухвала суду в оскаржуваній частині і переглядається в апеляційному порядку.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги ПАТ «ВІЕЙБІ БАНК», виведення якого здійснюється безпосередньо Фондом гарантування вкладів фізичних осіб слід відмовити, а ухвалу господарського суду міста Києва від 17.08.2022 року по справі №5011-50/9749-2012 в оскаржуваній частині залишити без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Разом з тим, 21.04.2019 року набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства від 18.10.2018 року №2597-VIII, який введено в дію 21.10.2019 року.

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

Оскільки дана справа перебуває на стадії ліквідації застосуванню підлягають положення Кодексу України з процедур банкрутства.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з апеляційної скарги, апелянт не погоджується з ухвалою суду першої інстанції в частині затвердження розміру винагороди арбітражного керуючого Шевченка В.Є. за виконання повноважень ліквідатора ЗАТ «БОССЕМ» та зазначає, що судом першої інстанції неправомірно стягнуто грошову винагороду арбітражного керуючого з банку, який ліквідовано, а також те, що банк не є кредитором боржника, оскільки 26.02.2020 року відбулися електронні торги з продажу лоту GL16N616802, за яким право вимоги за кредитним договором від 23.02.2009 року №3, укладеним між ПАТ «ВІЕЙБІ БАНК» та ЗАТ «БОССЕМ» відступлено ТОВ «Фінансова компанія «АССІСТО». ТОВ «Фінансова компанія «АССІСТО» внесено відомості до Єдиного державного реєстру обтяжень рухомого майна щодо нового кредитора.

Таким чином, враховуючи відступлення права вимоги до ЗАТ «БОССЕМ» та внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру обтяжень рухомого майна - ПАТ «ВІЕЙБІ БАНК», на думку останнього, не є належним кредитором ЗАТ «БОССЕМ».

Також апелянт вважає, що арбітражний керуючий Шевченко В.Є. неналежним чином виконував повноваження ліквідатора ЗАТ «БОССЕМ», а відтак відсутні правові підстави для затвердження розміру винагороди арбітражного керуючого Шевченка В.Є. за виконання повноважень ліквідатора ЗАТ «БОССЕМ».

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 12 Кодексу України з процедур банкрутства арбітражний керуючий користується усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у тому числі має право отримувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду. Грошова винагорода арбітражного керуючого складається з основної та додаткової грошових винагород.

Згідно з ч. 2 ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства право вимоги основної грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень. Сплата основної винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією здійснюється за рахунок коштів, авансованих заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу, до моменту подання заяви про відновлення відкриття провадження у справі. У разі якщо процедура триває після закінчення авансованих заявником коштів, основна винагорода арбітражного керуючого сплачується за рахунок коштів, одержаних боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності, або коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі.

Частиною 5 ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що кредитори можуть створювати фонд для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого. Порядок формування фонду та порядок використання його коштів визначаються рішенням комітету кредиторів та затверджуються ухвалою господарського суду.

Згідно з ч. ч. 1, 4, 7 ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Кредитори за умови непогодження з роботою арбітражного керуючого, з належним виконанням покладених на нього функцій, з розміром оплати праці арбітражного керуючого вправі подавати скарги на дії арбітражного керуючого, ставити питання про відсторонення його від виконання повноважень, оскаржувати ухвали суду про затвердження звітів про нарахування і виплату грошової винагороди

Кредитори як споживачі послуг арбітражного керуючого, які очікують на результат його діяльності, мають усвідомлювати, що арбітражний керуючий в свою чергу правомірно очікує на отримання передбаченої законом грошової винагороди у зв`язку із належним здійсненням ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією у конкретній справі, оплата грошової винагороди у випадку неможливості здійснення її оплати з інших джерел має покладатися на кредиторів (кредитора) неплатоспроможного боржника.

За відсутності у боржника будь-яких майнових активів, покладення оплати основної грошової винагороди арбітражного керуючого та його витрат у справі на кредиторів боржника юридичної особи є правильним, як у разі створення ними фонду для авансування таких витрат відповідно до ч. 5 ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства, так і за ухвалою суду пропорційно сумам визнаних вимог, адже залишається єдиним можливим засобом дотримання принципу оплатності послуг арбітражного керуючого у відповідності до приписів ст. 43 Конституції України та ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства.

Правова позиція аналогічного змісту викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2021 року у справі N 5002-17/1718-2011.

При цьому, ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: приймає у своє відання майно боржника, забезпечує його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; проводить інвентаризацію та визначає початкову вартість майна банкрута; аналізує фінансовий стан банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; формує ліквідаційну масу; заявляє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості; має право отримувати кредит для виплати вихідної допомоги працівникам, які звільняються внаслідок ліквідації банкрута, який відшкодовується згідно з цим Кодексом позачергово за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута; з дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури повідомляє працівників банкрута про звільнення та здійснює його відповідно до законодавства України про працю. Виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банкрута провадиться ліквідатором у першу чергу за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута, або отриманого для цієї мети кредиту; заявляє в установленому порядку заперечення щодо заявлених до боржника вимог поточних кредиторів за зобов`язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство і є неоплаченими; подає до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; передає в установленому порядку на зберігання документи банкрута, які відповідно до нормативно-правових актів підлягають обов`язковому зберіганню; продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Кодексом; повідомляє про своє призначення державний орган з питань банкрутства в десятиденний строк з дня прийняття рішення господарським судом та надає державному реєстратору в електронній формі через портал електронних сервісів юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомості, необхідні для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, у порядку, встановленому державним органом з питань банкрутства; у разі провадження банкрутом діяльності, пов`язаної з державною таємницею, вживає заходів з ліквідації режимно-секретного органу; веде реєстр вимог кредиторів; подає в установленому порядку та у випадках, передбачених Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", інформацію до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення; здійснює дії щодо скасування реєстрації випуску акцій, передбачені законодавством, якщо організаційно-правовою формою юридичної особи - банкрута є акціонерне товариство; здійснює інші повноваження, передбачені цим Кодексом.

Відтак, чинне законодавство, яке регулює провадження у справі про банкрутство наділяє ліквідатора як певними правами, так й обов`язками. При цьому, ліквідатор у справі про банкрутство має самостійний статус як особа, що за рішенням суду зобов`язана належним чином виконувати свої повноваження в ході ліквідаційної процедури, зокрема ті, що направлені на формування ліквідаційної маси боржника та задоволення вимог кредиторів.

При реалізації своїх прав та обов`язків арбітражний керуючий зобов`язаний діяти сумлінно та розумно з урахуванням інтересів боржника та його кредиторів. Крім того, дії арбітражного керуючого мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою до інтересів інших учасників провадження у справі про банкрутство, виходячи з основоположних засад цивільного законодавства (пункт 6 ст. 3 Цивільного кодексу України).

Ліквідатором були направлені запити до реєструючих та контролюючих органів, які надали змогу з`ясувати, що рухоме та нерухоме майно у власності ЗАТ «БОССЕМ» відсутнє.

За час здійснення ліквідатором Шевченко В.Є. своїх обов`язків було з`ясовано, що Банкрут (органи управління та співробітники) за адресою вказаній в єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (04119, м. Київ, вулиця Дегтярівська, 21, ЛІТЕРА "Г") фактично не перебуває. Про відсутність майна та органів управління за місцем реєстрації Банкрута складений акт від 29.07.2020 року.

З метою виявлення майна Боржника, ліквідатором проведена наступна робота: направлені запити на адресу: Головного управління ДПС у м. Києві, Київської митниці Держмитслужби, Головного управління статистики у м. Києві, Головного управління Держгеокадастру у м. Києві, Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Головного сервісного центру МВС, Головного управління Держпродспоживслужби у м. Києві, Головне Управління Держпраці у Київській області, Морської Адміністрації, Державної авіаційної служби України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, ПАТ «Національний депозитарій України», Національного Банку України, AT «Укрзалізниця», Міністерства енергетики України, Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях.

Відповідно до листа Головного управління ДПС у м. Києві від 05.08.2020 року №37162/АК/26-15-02-01-21 Боржник має рахунок в АТ «ПУМБ». Зазначений рахунок визначений ліквідатором Банкрута як ліквідаційний.

Ліквідатором забезпечено закриття рахунку Банкрута, що підтверджується Довідкою AT «ПУМБ» від 22.12.2020 року № КІЕ-07.8/2839.

Співробітники Банкрута ліквідатором Шевченко В.Є. не звільнялись. Як зазначено у матеріалах справи №5011-50/9749-2012 попереднім ліквідатором Ковальчуком М.М. встановлено, що на день визнання Боржника Банкрутом, на останньому немає працюючих.

Як стало відомо із матеріалів справи попереднім ліквідатором Ковальчуком М.М. була проведена інвентаризація за місцем знаходження Боржника. Складено інвентаризаційний опис №1 від 01.11.2014 року де зазначено, що майно за результатами інвентаризації не виявлено.

Під час виконання повноважень ліквідатора Банкрута на адресу арбітражного керуючого Шевченка В.Є. вимог від кредиторів та пропозицій по укладанню мирової угоди чи санації Банкрута не надходило. За результатами інформації наявної в системі електронної звітності арбітражних керуючих та єдиному державному реєстрі судових рішень складений реєстр вимог кредиторів. Загальна сума вимог кредиторів до боржника складає 78 688 657, 81 грн.

Також матеріалами підтверджено, що ліквідатором боржника арбітражним керуючим Шевченком В.Є. щомісяця готувались на надавались звіти до місцевого суду та комітету кредиторів про проведену роботу та нараховану винагороду у повній відповідності до вимог Кодексу України з процедур банкрутства.

У звіті ліквідатором зазначено, що ПАТ «ВІЕЙБІ БАНК» (код ЄДРПОУ 19017842) перебуває у стані припинення. З Єдиного державного реєстру обтяжень рухомого майна вбачається, що відбулась заміна права застави рухомого майна з ПАТ «ВІЕЙБІ БАНК» на ТОВ «Фінансова компанія «АССІСТО» (код ЄДРПОУ 43426003).

Під час ліквідаційної процедури ліквідатор намагався з`ясувати інформацію щодо підтвердження або спростування інформації чи є ТОВ «Фінансова компанія «АССІСТО» правонаступником вимог ПАТ «ВІЕЙБІ БАНК» до ЗАТ «БОССЕМ» , ліквідатором надіслано вимогу від 07.09.2020 № 02-11/15 та запити від 01.02.2021 № 02-11/02 та від 28.04.2021 № 02-11/10. Відповіді на вищевказані листи отримано не було.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції від ПАТ «ВІЕЙБІ БАНК» стосовно правонаступництва жодних пояснень та клопотань не надходило.

Посилаючись на неналежне виконання ліквідатором своїх обов`язків апелянт наголошує на непогодженні його звіту кредиторами боржника та не скликання ліквідатором таких зборів.

Вказані доводи апелянта не приймаються судом, оскільки як убачається з матеріалів справи та встановлено вище, саме кредитори боржника ухилялись від виконання своїх обов`язків в справі про банкрутство.

На звернення ліквідатора щодо проведення зборів кредиторів кредитори не реагували і на збори не з`являлися, не вбачали за необхідне кредитори і виконувати вимоги господарського суду міста Києва, викладені в ухвалах суду від 26.08.2021 року, від 08.12.2021 року, від 09.02.2022 року та від 06.04.2022 року.

Тобто, під час здійснення ліквідаційної процедури кредитори, зокрема і ПАТ «ВІЕЙБІ БАНК», не вважали за необхідне подати суду свої заперечення на дії ліквідатора, так як і не подали до суду доказів на підтвердження наявності підстав для проведення заміни кредитора.

Лише в апеляційній скарзі апелянт вказав, що така заміна відбулась в 2020 році та заявив клопотання про здійснення заміни кредитора.

При цьому, і під час апеляційного розгляду апелянтом не надано належних доказів на підтвердження відступлення права вимоги до боржника, а ті що подані (без клопотання оформленого належним чином, щодо неможливості їх подання до суду першої інстанції) взагалі не підтверджують таке відступлення, в зв`язку з чим судом відмовлено в задоволенні клопотання про заміну кредитора ПАТ «ВІЕЙБІ БАНК» на правонаступника - «Фінансова компанія «АССІСТО».

В даному випадку колегія суддів вбачає затягування ліквідаційної процедури і відповідно збільшення витрат ліквідаційної процедури саме з вини кредиторів боржника, зокрема, й ПАТ «ВІЕЙБІ БАНК».

Таким чином, враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі щодо неналежного виконання ліквідатором своїх повноважень не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Твердження апелянта стосовно того, що ПАТ «ВІЕЙБІ БАНК» не є кредитором боржника станом на дату прийняття оскаржуваної ухвали також не підтверджені належним чином, про що вказано в ухвалі Північного апеляційного господарського суду від 12.04.2023 року.

Щодо посилань апелянта, як на підставу скасування оскаржуваної ухвали, що Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не передбачено відшкодування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого у зв`язку з виконанням ним повноважень у справі про банкрутство банківською установою, яка перебуває на стадії ліквідації і задоволення вимог арбітражного керуючого призведе до порушення порядку черговості задоволення вимог кредиторів неплатоспроможного банку, визначеному ст. 52 цього закону, відхиляються судом як безпідставні, оскільки грошова винагорода та відшкодування витрат арбітражного керуючого у зв`язку з виконанням ним повноважень у справі про банкрутство регулюються за нормами Кодексу України з процедур банкрутства, спеціального законодавчого акту та пріоритетного для застосування в даних правовідносинах.

В даному контексті колегія суддів звертається до позиції Верховного Суду викладеній в Постанові від 09.07.2019 року в справі № 15/55/2011/5003.

При цьому слід зазначити, що законодавець взагалі не ставить порядок розподілу витрат на оплату послуг ліквідатора в залежність від майнового стану кожного кредитора у справі про банкрутство, правового статусу кредитора (особа, заснована на приватній чи державній формі власності, державний орган, громадська організація тощо), від джерел фінансування того чи іншого кредитора, а також від майнових результатів арбітражного керуючого у справі про банкрутство.

Не виявлення ліквідатором боржника в процедурі ліквідації майна боржника, інших його активів чи грошових коштів, жодним чином не впливає на оплату його послуг.

Право особи на своєчасне одержання винагороди за працю захищено ст. 43 Конституції України, якою визначено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом та на своєчасне одержання винагороди за працю.

Ініціюючи провадження у справі про банкрутство кредитори, як споживачі послуг арбітражного керуючого, котрі очікують на результат його діяльності, мають усвідомлювати, що надавши на свій ризик згоду на участь у справі про банкрутство, однак не знайшовши майна, як джерела своїх доходів і покриття видатків, арбітражний керуючий правомірно очікує покриття забезпечення процедури, яке у такому випадку лягає тягарем на кредиторів (кредитора) неплатоспроможного боржника юридичної особи.

У зв`язку із викладеним та враховуючи встановлені обставини, що:

- Боржник не здійснює господарської діяльності та у нього протягом ліквідаційної процедури не виявлені будь-які активи, за рахунок яких було б можливо здійснити оплату послуг та витрат ліквідатора;

- Ліквідатором було подано поточні звіти про нарахування основної грошової винагороди за виконання повноважень ліквідатора ЗАТ «БОССЕМ» та звіт про нарахування основної грошової винагороди за виконання повноважень ліквідатора ЗАТ «БОССЕМ» за період з 01.07.2020 року по 20.07.2021 року, щодо яких жоден кредитор заперечень чи будь-яких інших пояснень не надавав;

- обставин надходження протягом ліквідаційної процедури боржника скарг на дії ліквідатора Шевченка В.Є. від кредиторів та, зокрема від апелянта не надходило, а також не встановлено обставин ухвалення у цій справі жодних рішень з приводу неналежного виконання ліквідатором Шевченком В.Є. обов`язків у цій справі;

- навпаки апеляційним судом встановлено саме факт неналежної поведінки кредиторів у вказаній справі,

суд погоджується з правильними висновками суду першої інстанції в оскаржуваній ухвалі про те, що за недостатністю майнових активів банкрута, за рахунок яких можна б було відшкодувати оплату послуг та витрати арбітражному керуючому у ліквідаційній процедурі Боржника, ця оплата повинна здійснюватися за рахунок коштів кредиторів відповідно до принципу пропорційності голосів кредиторів кількості їх грошових вимог, який суд вправі застосувати до розподілу витрат між кредиторами за відсутності коштів від реалізації майна боржника на проведення ліквідаційної процедури.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За вказаних обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції в частині задоволення клопотання про затвердження нарахування та виплату винагороди ліквідатора прийнята у відповідності до норм чинного законодавства, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі не підтверджені належним чином та не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, а відтак підстав для її задоволення та скасування ухвали в частині задоволення клопотання про затвердження нарахування та виплату винагороди ліквідатора не вбачається.

Керуючись ст. ст. 253-255, 269, ст. 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України та Кодексом України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «ВІЕЙБІ БАНК», виведення якого здійснюється безпосередньо Фондом гарантування вкладів фізичних осіб у справі №5011-50/9749-2012 - залишити без задоволення.

2.Ухвалу господарського суду Києва від 17.08.2022 року у справі № 5011-50/9749-2012 в частині задоволення клопотання про затвердження нарахування та виплату винагороди ліквідатора залишити без змін.

3.Копію постанови суду надіслати учасникам провадження у справі.

4.Матеріали справи №5011-50/9749-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок касаційного оскарження передбачено ст. 287 ГПК України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.

В зв`язку з перебуванням судді Отрюха Б.В. у відпустці повний текст постанови підписано 24.04.2023 року.

Головуючий суддя О.С. Копитова

Судді Б.М. Поляков

Б.В. Отрюх