СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 квітня 2023 року м. Харків Справа № 922/477/22
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В. , суддя Геза Т.Д.
при секретарі Стойка В.В.
за участю:
позивача адвокат Даузе Ю.М., ордер серія ВІ №1081874 від 12.12.2022 року; свідоцтво від 08.10.2019 року;
відповідача адвокат Рибалко М.А., ордер серія АЕ №1176238 від 25.01.2023 року,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів EаsyCon апеляційну скаргу Фермерського господарства "Єва-Агро" (вх. №1486Х/1-18)
на рішення господарського суду Харківської області від 10.11.2022 року у справі №922/477/22, ухвалене в приміщенні господарського суду Харківської області (суддя Шатерніков М.І.), повний текст якого складено 14.11.2022 року
за позовом Фермерського господарства товариства "Єва-Агро", Харківська область до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зміїв-Агро" , Харківська область про розірвання договору суборенди та стягнення 412 024, 41 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Харківської області від 10.11.2022 року у справі №922/477/22 закрито провадження у справі № 922/477/22 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Зміїв-Агро"заборгованості по сплаті орендної плати за договором суборенди земельної ділянки від 24.05.2019 року у розмірі 404 314,74 грн, пені у розмірі 6 646,27 грн., 3% річних у розмірі 1063,40 грн.; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Зміїв-Агро" на користь Фермерського господарства "Єва-Агро" витрати зі сплати судового збору в розмірі 6180,37 грн.
Фермерське господарство "Єва-Агро" з рішенням господарського суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 10.11.2022 року в частині відмови у задоволенні вимоги про розірвання договору суборенди від 24.05.2019 року, предметом якого є земельні ділянки площею 150,6280 га та ухвалити в цій частині нове рішення, яким розірвати договір суборенди від 24.05.2019 року, предметом якого є земельні ділянки площею 150,6280 га.
Апелянт в обгрунтування доводів апеляційної скарги вказує на таке.
Приймаючи оскаржуване рішення, господарський суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про те, що на час звернення позивача до суду була відсутня систематичність несплати суборендної плати, оскільки відповідачем на момент винесення рішення у даній справі в повному обсязі сплачено суму заборгованості з орендних платежів та станом на 10.11.2022 року у останнього були відсутні борги за договором суборенди.
Посилається на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 06.03.2019 року у справі №183/262/17 та від 23.01.2019 року у справі №355/385/17.
Оскільки законодавець визначає однієї із істотних умов договору оренди землі орендну плату, то основний інтерес особи, яка передає йому майно в оренду полягає в отриманні орендної плати за договором. Сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.12.2022 року, суддею доповідачем у справі визначено суддю Зубченко І.В. та сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Зубченко І.В., суддя Радіонова О.О., суддя Чернота Л.Ф.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.12.2022 року, з урахуванням ухвали від 30.12.2022 року, поновлено Фермерському господарству "Єва-Агро" пропущений процесуальний строк для подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Харківської області від 10.11.2022 року у справі №922/477/22; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства "Єва-Агро" на рішення господарського суду Харківської області від 10.11.2022 року у справі №922/477/22; встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 15 днів, з урахуванням вимог ст.263 Господарського процесуального кодексу України, з дня вручення даної ухвали, а також доказів надсилання (надання) копії відзиву та доданих до нього документів апелянту; призначено розгляд справи на "08" лютого 2023 року об 11:45год., який відбудеться у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, м.Харків, пр-т Незалежності, 13, 1-й поверх, зал судових засідань №131; роз`яснено учасникам справи, що в умовах дії режиму воєнного стану, з міркувань безпеки та враховуючи приписи ст.3 Конституції України, розгляд апеляційної скарги може бути перенесений на іншу дату; повідомлено учасників справи про дату, час та місце розгляду справи. Доведено до відома учасників справи, що нез`явлення у судове засідання апеляційної інстанції їх представників не тягне за собою відкладення розгляду справи на іншу дату, а також не перешкоджає розгляду справи по суті; явку представників учасників справи визнано необов`язковою; запропоновано учасникам справи заздалегідь визначитися із бажанням та можливістю взяти участь у судовому засіданні, про що письмово повідомити Східний апеляційний господарський суд; зупинено дію рішення господарського суду Харківської області від 10.11.2022 року у справі №922/477/22; запропоновано учасникам справи для прискорення документообігу в межах цієї справи надсилати документи з використанням програми Електронний суд (за умови відповідної реєстрації в системі) або скеровувати їх із засвідченням електронним цифровим підписом уповноваженої особи на електронну адресу Східного апеляційного господарського суду: inbox@eag.court.gov.ua.; учасникам справи повідомити суд про їх номери телефонів і факсів, адресу електронної пошти або інші засоби зв`язку, зокрема, мобільного (за їх наявності), які можуть бути використані для викликів або повідомлень; витребувано матеріали справи №922/477/22 із господарського суду Харківської області.
04.01.2023 року на адресу суду з господарського суду Харківської області надійшли матеріали справи №922/477/22 (вх..№86).
26.01.2023 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№1144 ел.1676), в якому останній просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, який долучено до матеріалів справи, в обгрунтування якого вказує на те, що станом на дату звернення позивача до суду з позовом існувала лише заборгованість з орендної плати за 2021 рік; незначне запізнення з виплати орендної плати не було істотним порушенням договору в контексті ст. 651 ЦК України, а отже не могло бути підставою для його розірвання.
26.01.2023 року на електронну адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Зміїв-Агро" надійшло клопотання (вх.№1145 ел.1678), в якому останній просив забезпечити можливість присутності представника відповідача у судових засіданнях шляхом забезпечення проведення відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів EаsyCon.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.02.2023 року клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Зміїв-Агро", про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено; судове засідання у справі, призначене на 08.02.2023р. об 11:45год. ухвалено провести за участю представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Зміїв-Агро" - Рибалко Марини Анатоліївни у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення EаsyCon, з використанням власних технічних засобів вказаного представника; роз`яснено представнику, що Інструкція щодо участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon" знаходиться за посиланням на офіційному веб-порталі судової влади України vkz.court.gov.ua, та роз`яснено, що для участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду необхідно використовувати комп`ютерну техніку або смартфони з доступом в мережу Інтернет, які дозволяють передавати аудіосигнал та відеозображення; за 10 хвилин до початку судового засідання представник зобов`язаний зайти та авторизуватися в системі відеоконференцзв`язку, активувати технічні засоби (мікрофон, навушники та камеру), перевірити їх працездатність шляхом тестування за допомогою системи відеоконференцзв`язку та очікувати запрошення секретаря судового засідання до участі в судовому засіданні.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.02.2023 року оголошено в судовому засіданні перерву до "05" квітня 2023 р. о 11:15 год.; повідомлено, що розгляд справи відбудеться у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, м.Харків, пр-т Незалежності, 13, 1-й поверх, зал судових засідань №131; повідомлено сторін про дату, час та місце розгляду справи; явку представників сторін визнано необов`язковою; попереджено сторін, що в умовах дії режиму воєнного стану, задля забезпечення безпеки життю та здоров`ю учасників судового процесу, враховуючи приписи ст.3 Конституції України, розгляд апеляційної скарги може бути перенесений на іншу дату; запропоновано сторонам заздалегідь письмово визначитися із бажанням та можливістю взяти участь безпосередньо у судовому засіданні (або проведення його за відсутності представника), про що письмово повідомити Східний апеляційний господарський суд; попереджено, що неявка представників сторін, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.02.2023 року,у зв`язку із звільненням у відставку головуючого судді Зубченко І.В. на підставі п. 2.3.49. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, суддею доповідачем у справі визначено суддю Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В., суддя Геза Т.Д.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.02.2023 року прийнято справу №922/477/22 за апеляційною скаргою Фермерського господарства "Єва-Агро" на рішення господарського суду Харківської області від 10.11.2022 року у справі №922/477/22 до провадження; доведено до відома учасників справи про те, що дата наступного розгляду справи у відкритому судовому засіданні буде визначена після усунення обставин, що становлять загрозу та небезпеку життю і здоров`ю сторін спору та інших учасників судового процесу; про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги Фермерського господарства "Єва-Агро" на рішення господарського суду Харківської області від 10.11.2022 року у справі ухвалено учасників справи повідомити додатково; запропоновано учасникам справи свої процесуальні права та обов`язки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України, реалізовувати з використанням офіційної електронної пошти суду: inbox@eag.court.gov.ua та телекомунікаційної мережі Електронний суд.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.03.2023 року призначено справу до розгляду на "19" квітня 2023 р. о 15:30 год.у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, зал судового засідання №132; запропоновано учасникам справи визначитися із своєю явкою у судове засідання (можливістю його проведення за відсутністю представника) шляхом своєчасного повідомлення суду; попереджено, що неявка учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи; запропоновано учасникам справи для прискорення документообігу в межах цієї справи, надсилати їх з використанням програми "Електронний суд" (за умов відповідної реєстрації) або скеровувати документи з засвідченням електронним цифровим підписом уповноваженої особи на електронну адресу Східного апеляційного господарського суду inbox@eag.court.gov.ua.; учасникам справи необхідно повідомити суд про їх номери телефонів і факсів, адресу електронної пошти або інші засоби зв`язку, зокрема, мобільного (за їх наявності), які можуть бути використані для викликів або повідомлень.
Ухвалою Східного апеляційного господарького суду від 04.04.2023 року судове засідання у справі, призначене на "19" квітня 2023 р. о 15:30 год. в приміщенні Східного апеляційного господарського суду в залі судового засідання №132, ухвалено провести за участю представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Зміїв-Агро" Рибалко Марини Анатоліївни в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon", з використанням власних технічних засобів вказаного представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Зміїв-Агро", клопотання якої про проведення судового засідання у справі в режимі відеоконференції (вх.№1145 ел.1678) було задоволено ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.02.2023 року; повідомлено представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Зміїв-Агро" Рибалко М.А., що для участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції представник зобов`язаний зайти до системи відеоконференцзв`язку та авторизуватися в ній за 10 хвилин до початку судового засідання; активувати технічні засоби (мікрофон, навушники, камеру) та перевірити їх працездатність шляхом тестування за допомогою системи; очікувати запрошення секретаря судового засідання до участі в судовому засіданні. Для участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції надіслати на електронну адресу суду документи, що посвідчують особу та її повноваження, скріплені електронним цифровим підписом, а в разі відсутності такого підпису - скановані копії документів і пред`явити їх оригінали під час судового засідання; запропоновано учасникам справи для прискорення документообігу в межах цієї справи, надсилати їх з використанням програми "Електронний суд" (за умов відповідної реєстрації) або скеровувати документи з засвідченням електронним цифровим підписом уповноваженої особи на електронну адресу Східного апеляційного господарського суду inbox@eag.court.gov.ua.
Представник позивача в судовому засіданні 19.04.2023 року підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити; представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, просила оскаржуване рішення місцевого госодарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Статтею 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" передбачено, що в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.
Навіть в умовах воєнного стану конституційне право особи на судовий захист не може бути обмеженим.
Відповідно до ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя на території, на якій уведено воєнний стан, здійснюється лише судами. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.
Запровадження воєнного стану у країні не може слугувати самостійною та достатньою підставою для відтермінування вирішення спору (не здійснення розгляду справи).
Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.
Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення Європейського суду з прав людини від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).
Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено учасникам справи необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 ГПК України та беручи до уваги відсутність клопотань від учасників справи щодо відкладення розгляду апеляційної скарги у зв`язку з заходами, встановленими особливим режимом роботи суду під час дії воєнного стану, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши повноту встановлення господарським судом першої інстанції неоспорених обставин справи, колегія суддів встановила наступне.
24.05.2019 року між Фермерським господарством "Єва-Агро" (позивач, суборендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю"Зміїв-Агро" (відповідач, суборендар) укладений договір суборенди земельної ділянки, відповідно до умов якого суборендодавець надає, а суборендар приймає у строкове платне користування земельні ділянки загальною площею 150,6280 га, ріллі, із земель сільськогосподарського призначення за рахунок невитребуваних земельних часток (паїв) членів колишнього ВАТ Племінний завод Червоний Велетень, розташованих за межами населених пунктів на території Бірківської сільської ради Зміївського району Харківської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, право оренди на які належить суборендодавцю на підставі договору оренди земельної ділянки від 16.06.2017року, а саме: ділянка № 2 площею 4,2040 га, рілля, кадастровий номер 6321780500:01:000:0057; ділянка № 10 площею 4,0788 га, рілля, кадастровий номер 6321780500:01:000:0065; ділянка № 44 площею 3,9644 га, рілля, кадастровий номер 6321780500:02:000:1444; ділянка № 101 площею 1,7382 га, рілля, кадастровий номер 6321780500:02:000:0125; ділянка № 101.1 площею 2,3795 га, рілля, кадастровий номер 6321780500:02:000:0126; ділянка № 135 площею 2,4943 га, рілля, кадастровий номер 6321780500:02:000:0163; ділянка № 135.1 площею 1,9126 га, рілля, кадастровий номер 6321780500:02:000:0164; ділянка № 138 площею 4,8248 га, рілля, кадастровий номер 6321780500:02:000:0167; ділянка № 160 площею 3,9680 га, рілля, кадастровий номер 6321780500:02:000:0189; ділянка № 184 площею 6,2845 га, рілля, кадастровий номер 6321780500:02:000:0213; ділянка № 185 площею 6,7436 га, рілля, кадастровий номер 6321780500:02:000:0214; ділянка № 216 площею 4,6905 га, рілля, кадастровий номер 6321780500:02:000:0247; ділянка № 216.1 площею 0,7824 га, рілля, кадастровий номер 6321780500:02:000:0248; ділянка № 221 площею 4,3466 га, рілля, кадастровий номер 6321780500:02:000:0253; ділянка № 247 площею 4,3467 га, рілля, кадастровий номер 6321780500:02:000:0279; ділянка № 267 площею 4,2059 га, рілля, кадастровий номер 6321780500:02:000:0300; ділянка № 270 площею 4,2374 га, рілля, кадастровий номер 6321780500:02:000:0303; ділянка № 273 площею 4,1877 га, рілля, кадастровий номер 6321780500:02:000:0306; ділянка № 280 площею 4,3469 га, рілля, кадастровий номер 6321780500:02:000:0313; ділянка № 283 площею 4,3465 га, рілля, кадастровий номер 6321780500:02:000:0316; ділянка № 343 площею 3,0370 га, рілля, кадастровий номер 6321780500:02:000:0381; ділянка № 343.1 площею 1,1302 га, рілля, кадастровий номер 6321780500:02:000:0396; ділянка № 346 площею 3,9824 га, рілля, кадастровий номер 6321780500:02:000:0384; ділянка № 389 площею 4,0622 га, рілля, кадастровий номер 6321780500:02:000:0431; ділянка № 393 площею 3,9655 га, рілля, кадастровий номер 6321780500:02:000:0435; ділянка № 396 площею 4,0842 га, рілля, кадастровий номер 6321780500:02:000:0438; ділянка № 401 площею 1,4670 га, рілля, кадастровий номер 6321780500:02:000:0443; ділянка № 401.1 площею 2,4978 га, рілля, кадастровий номер 6321780500:02:000:0444; ділянка № 420 площею 0,9517 га, рілля, кадастровий номер 6321780500:02:000:0463; ділянка № 420.1 площею 3,0138 га, рілля, кадастровий номер 6321780500:02:000:0464; ділянка № 426 площею 3,9658 га, рілля, кадастровий номер 6321780500:02:000:0471; ділянка № 437 площею 4,3467 га, рілля, кадастровий номер 6321780500:02:000:0482; ділянка № 470 площею 4,1753 га, рілля, кадастровий номер 6321780500:02:000:0516; ділянка № 471 площею 4,1109 га, рілля, кадастровий номер 6321780500:02:000:0517; ділянка № 474 площею 4,0789 га, рілля, кадастровий номер 6321780500:02:000:0520; ділянка № 501 площею 3,9656 га, рілля, кадастровий номер 6321780500:02:000:0549; ділянка № 505 площею 0,7389 га, рілля, кадастровий номер 6321780500:02:000:0553; ділянка № 505.1 площею 3,5122 га, рілля, кадастровий номер 6321780500:02:000:0076; ділянка № 523 площею 4,0145 га, рілля, кадастровий номер 6321780500:02:000:0653; ділянка № 523.1 площею 2,3631 га, рілля, кадастровий номер 6321780500:02:000:0573; ділянка № 583 площею 4,7344 га, рілля, кадастровий номер 6321780500:02:000:0635; ділянка № 598 площею 4,3466 га, рілля, кадастровий номер 6321780500:02:000:0651 (п. 1 договору).
Відповідно до п. 8 договору орендна плата вноситься суборендарем на рахунок суборендодавця, у грошовій формі в розмірі 8,5 % від нормативної грошової оцінки земельних ділянок за 1 (один) рік та складає 404 314,74 грн. (чотириста чотири тисячі триста чотирнадцять грн. 74 коп.).
За змістом п. 9 договору, обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням індексів інфляції. Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки здійснюється з урахуванням коефіцієнтів індексації.
Згідно п. 10 договору орендна плата вноситься один раз на рік в строк до 31 грудня поточного року.
Відповідно до п. 12 договору за порушення строків сплати орендної плати суборендар сплачує суборендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення.
Сторонами у п. 32-35 договору узгоджено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом. Розірвання договору суборенди землі в односторонньому порядку не допускається. Перехід права власності на орендовані земельні ділянки до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-суборендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору.
Договір укладено на строк до моменту отримання власником або спадкоємцем правовстановлюючих документів на земельну частку (пай), якщо земельна частка (пай) залишається не витребуваною, то передається в суборенду строком до 16.06.2066 року (пункт 7 договору).
Позивач посилається на те, що відповідач всупереч умов договору оренди систематично несвоєчасно та не у повному розмірі сплачує орендну плату, а саме: орендна плата за 2019 рік сплачена лише 22.01.2020 року в розмірі 245 911,98грн.; орендна плата за 2020 рік сплачена лише 08.02.2021 року в розмірі 404 314,74грн.; орендна плата за 2021 рік станом на 03.02.2022 року взагалі не сплачена.
Внаслідок чого у відповідача станом на лютий 2022 року утворилась заборгованість з орендної плати за 2021 року перед позивачем у розмірі 404314,74 грн. Крім того, у зв`язку з несвоєчасним внесенням орендних платежів позивачем заявлено про стягнення з відповідача 6646,27 грн. пені та 3% річних у розмірі 1063,40 грн., нарахованих на суму заборгованості у розмірі 404314,74 грн. за період з 01.01.2022 року по 01.02.2022 року.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду Харківської області, в якому останній просив розірвати договір суборенди земельної ділянки від 24.05.2019 року, укладений між Фермерським господарством "Єва-Агро" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Зміїв-Агро" , предметом якого є земельні ділянки загальною площею 150,6280 га та стягнути з ТОВ "Зміїв-Агро" заборгованість по сплаті орендної плати за договором суборенди земельної ділянки від 24.05.2019 року у розмірі 412 024,41 грн., з яких: 404 314,74 грн. основна заборгованість; 6 646,27 грн. - пеня; 1063,40 грн. - 3% річних.
10.11.2022 року господарським судом Харківської області ухвалено оскаржуване рішення, з підстав викладених вище.
Переглянувши справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення господарського суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.
Після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.
З прийняттям у 2006 році Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.
Відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод справи про цивільні права та обов`язки осіб, а також справи про кримінальне обвинувачення мають бути розглянуті у суді впродовж розумного строку. Ця вимога спрямована на швидкий захист судом порушених прав особи, оскільки будь-яке зволікання може негативно відобразитися на правах, які підлягають захисту. А відсутність своєчасного судового захисту може призводити до ситуацій, коли наступні дії суду вже не матимуть значення для особи та її прав.
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh.Russia" від 24.07.2003 року, "Svitlanav. Ukraine" від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Частиною 1 ст. 2 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України (далі - ЗК України), Цивільним кодексом України (далі ЦК України), цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
За приписами ст. 1 Закону України "Про оренду землі", яка кореспондується з положеннями ч. 1 ст. 93 ЗК України, орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності (ст. 3 Закону України Про оренду землі).
За змістом ст. 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них.
Статтями 526 і 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим до виконання сторонами, а зобов`язання по ньому має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 8 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця (крім випадків, визначених законом). Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 774 ЦК України, передання наймачем речі у володіння та користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.
Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Положеннями ст.ст. 24, 25 Закону України "Про оренду землі" визначено права та обов`язки орендодавця і орендаря, а саме: орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; своєчасного внесення орендної плати. Орендар, у свою чергу, має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі, за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження та зобов`язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку.
Обов`язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлено і ч. 3 ст.285 ГК України.
Відповідно до положень ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Позивач вказує на те, що відповідачем не виконуються взяті на себе зобов`язання за договором оренди в частині сплати вчасно та в повному обсязі орендної плати, у зв`язку з чим станом на лютий 2022 року у відповідача існувала заборгованість з орендної плати за договором суборенди за 2021 року у розмірі 404314,74 грн.
Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Зважаючи на вимоги вказаних норм права щодо обов`язковості своєчасного внесення орендних платежів, вимоги п. 10 договору щодо внесення орендної плати один раз на рік в строк до 31 грудня поточного року, а також враховуючи те, що відповідачем не було спростовано встановлених фактів, викладених у позові стосовно неналежного виконання своїх зобов`язань за договором суборенди від 24.05.2019 року в частині своєчасної та у повному обсязі сплати орендної плати, господарський суд першої інстанції обгрунтовано визнав відповідача таким, що станом на час звернення позивача з позовом до суду прострочив з 01.01.2022 року виконання зобов`язання з оплати орендних платежів за 2021 рік на суму 404314,74 грн., правомірність нарахування яких підтверджена матеріалами справи.
Разом з тим, станом на час вирішення спору, зокрема 06 вересня 2022 року відповідачем в рахунок погашення заборгованості з суборендної плати за спірним договором суборенди було перераховано позивачу грошові кошти у розмірі 404314,74 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 7557 від 06.09.2022 року, а також відповідачем 02.11.2022 року були перераховані на розрахунковий рахунок позивача грошові кошти у розмірі 7709,67 грн. із зазначенням призначення платежу: "пеня та 3% річних за договором суборенди земельної ділянки від 24.05.2019 року", на підтвердження чого відповідачем надано до суду копію платіжного доручення № 7847 від 2.11.2022 року.
Отже, місцевим господарським судом обгрунтовано вказано на те, що за матеріалами справи станом на 07.02.2022 року (станом на час звернення позивача до суду з позовом) сума основного боргу відповідача за 2021 року дорівнювала 404314,74 грн., на яку позивачем за період з 01.01.2022 року по 01.02.2022 року було нараховано пеню у розмірі 6646,27 грн. та 3% річних у розмірі 1063,40 грн.
Проте, в подальшому в період з 06.09.2022 року по 02.11.2022 року відповідачем перераховано позивачу в рахунок погашення боргу з суборендної плати та нараховані позивачем пеню та 3% річних у загальному розмірі 412024,12 грн.
Таким чином, аргументи апелянта на те, що приймаючи оскаржуване рішення, господарський суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про те, що на час звернення позивача до суду була відсутня систематичність несплати суборендної плати, оскільки відповідачем на момент винесення рішення у даній справі в повному обсязі сплачено суму заборгованості з орендних платежів та станом на 10.11.2022 року у останнього були відсутні борги за договором суборенди, не приймаються.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
А отже, враховуючи факт погашення відповідачем основної заборгованості за спірним договором у розмірі 404314,74 грн., пені у розмірі 6646,27 грн. та 3% річних у розмірі 1063,40 грн. після звернення позивача до суду з відповідним позовом, провадження у справі в частині стягнення з відповідача зазначеної суми заборгованості обгрунтовано закрито місцевим господарським судом, у зв`язку з відсутністю предмета спору.
Щодо позовних вимог про розірвання договору суборенди земельної ділянки від 24.05.2019 року, слід зазначити наступне.
Так, обґрунтовуючи підстави для розірвання договору суборенди позивач посилається на систематичність несвоєчасності та не в повному обсязі сплати суборендної плати, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість.
Також, позивач зазначає, що відповідач систематично несвоєчасно сплачує суборендні платежі за користування земельною ділянкою в порушення умови п. 10 договору, що виходячи із положень ст.ст. 31, 32 Закону України "Про оренду землі", ст. 651 ЦК України, є спеціальною кваліфікуючою підставою для розірвання договору суборенди земельної ділянки з підстав систематичного невиконання відповідачем істотної умови цього договору щодо внесення орендної плати у встановлені договором строки з урахуванням індексу інфляції в обумовленому розмірі.
Позивач зазначає, що сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, оскільки згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Так, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
Згідно з частинами 3,4 ст. 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.
Частиною 1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі" визначено, що на вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
Стаття 141 Закону України "Про оренду землі" передбачає таку підставу припинення права користування земельною ділянкою, як систематична несплата земельного податку або орендної плати.
У відповідності до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Місцевим господарським судом обгрунтовано враховано правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 11.10.2017 року у справі № 6-1449цс17 та від 27.11.2018 року у справі 912/1385/17, де, зокрема, вказано на те, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України.
Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.
Пункт д ст.141 , ч.1 ст.32 Закону України Про оренду землі визначає можливість розірвання договору оренди землі на вимогу однієї із сторін за рішенням суду у разі невиконання іншою стороною обов`язків, передбачених умовами договору, зокрема, у разі систематичної несплати орендної плати за землю, що узгоджується з положеннями ч.2 ст.651 ЦК України щодо можливості розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін в інших випадках, встановлених договором або законом.
Тобто, підлягає встановленню наявність або відсутність факту систематичного порушення відповідачем умов договору щодо сплати орендної плати протягом періоду його дії.
Під систематичністю необхідно розуміти два та більше випадки несплати орендної плати.
Так, в п. 10 договору суборенди сторони узгодили, що орендна плата вноситься один раз на рік в строк до 31 грудня поточного року.
За матеріалами справи, орендна плата за 2019 рік була сплачена відповідачем 22.01.2020 року, тобто з простроченням у 22 дня; орендна плата за 2020 рік була сплачена - 08.02.2021 року, тобто з простроченням у 39 днів.
Вказані платежі були прийняті суборендачем без будь-яких зауважень. Доказів наявності правових суперечок щодо порушення умов договору з боку суборендаря за вказаний період до матеріалів справи не надано та про існування таких суду не повідомлено.
Станом на 07.02.2022 року (дату звернення позивача до суду з позовом) існувала лише заборгованість по суборендній платі за 2021 рік.
За таких обставин, аргументи апелянта на те, що оскільки законодавець визначає однією із істотних умов договору оренди землі орендну плату, то основний інтерес особи, яка передає йому майно в оренду полягає в отриманні орендної плати за договором; сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, не приймаються, оскільки відповідачем несплачено плату за користування земельними ділянками за 2021 рік, яка передбачалась як разовий платіж за рік, таким чином у правовідносинах що склались між сторонами на час звернення позивача до суду була відсутня систематичність несплати суборендної плати, а тому апелянтом не доведено істотного порушення ТОВ "Зміїв-Агро" умов договору в частині систематичної несплати суборендної плати.
Разом з тим, місцевим господарським судом обгрунтовано враховано правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 року у справі № 912/1385/17, де між іншим, вказано на те, що судом під час вирішення питання щодо розірвання договору оренди з підстав систематичної несплати орендарем платежів, необхідно встановити факт наявності істотного порушення договору, тобто встановити, що порушення стороною договору було таким, що завдало значної шкоди іншій стороні та значною мірою позбавило того, на що розраховувала потерпіла сторона при укладенні договору.
Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
Відтак, матеріалами справи встановлено, що відповідачем на момент винесення рішення у справі в повному обсязі сплачено пред`явлену до стягнення суму заборгованості з орендних платежів та станом на 10.11.2022 року у останнього відсутні будь-які борги за спірним договором суборенди. При цьому судом враховано виключність обставин, які склались у 2022 року у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України.
Так, із звичаїв ділового обороту слідує, що орендодавець, укладаючи договір оренди має в першу чергу на меті отримання прибутку (орендних платежів), що у відповідності до положень ч. 2 ст. 651 ЦК України є саме те, на що розраховує і позивач у даній справі.
В матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про понесення орендодавцем значних збитків у зв`язку з несплатою орендарем орендних платежів за 2019 рік та 2020 рік. При цьому, повне погашення відповідачем боргу, пені та 3% річних до моменту прийняття рішення, свідчить про відсутність ознак критерію істотності порушення відповідачем умов договору щодо внесення орендних платежів.
Таким чином, відсутні обставини, які б свідчили про неможливість досягнення позивачем як стороною договору оренди мети договору (отримання плати за оренду земельної ділянки) та неотримання того, на що розраховував орендодавець, укладаючи спірний договір, тобто не вбачається істотного порушення умов договору оренди у сукупності з недоведеністю систематичності таких порушень.
А отже, господарський суд першої інстанції дійшов обгрунтовано висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги про розірвання договору суборенди земельної ділянки від 24.05.2019 року з підстав недоведеності обставин, які б свідчили про реальність шкоди, завданої другій стороні договору (отримувачу суборендних платежів), за якої ці особи позбавлені можливості отримати очікуване при укладенні договору.
Разом з тим, місцевим господарським судом обгрунтовано враховано правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 року у справі №912/431/18, де, зокрема, вказано на те, що помилковими є висновки щодо того, що розірвання договору у випадках встановлених законом або договором не пов`язується з істотним порушенням, а є достатньою підставою для розірвання договору.
Посилання апелянта на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 06.03.2019 року у справі №183/262/17, де, зокрема, вказано на те, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди та від 23.01.2019 року у справі №355/385/17, де, зокрема, вказано на те, що відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами, тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду), не приймаються з огляду на таке.
Так, у справі №183/262/17 підставою позову є неналежне виконання відповідачем свого обов`язку щодо поставки соломи та обробітку присадибної ділянки (оранки, культивації), яке створило несприятливі умови для позивача, оскільки остання була змушена нести додаткові витрати на обробіток землі та придбання соломи; у справі №355/385/17 предметом спору є зобов`язання вчинити певні дії, стягнення страхового відшкодування та компенсації моральної шкоди.
Колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 31.05.2021 року у справі №913/567/19 (913/403/20), де, між іншим, вказано на таке.Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в ухвалі від 27.03.2020 року у справі № 910/4450/19 зазначив, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет). Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (п. 32 постанови від 27.03.2018 року №910/17999/16; п. 38 постанови від 25.04.2018 року № 925/3/7, п. 40 постанов від 25.04.2018 року № 910/24257/16). Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 року у справі № 910/8956/15 та від 13.09.2017 року у справі № 923/682/16. При цьому, під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Суд звертається до правової позиції, щодо послідовно та неодноразово викладалась Великою Палатою Верховного Суду в питанні визначення подібності правовідносин у судових рішеннях: п. 60 постанови від 23.06.2020 року у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19), п. 6.30 постанови від 19.05.2020 року у справі № 910/719/19, постанова від 16.01.2019 року у справі № 757/31606/15-ц, постанова від 12.12.2018 року у справі № 2-3007/11, пункт 5.5 від 19.06.2018 року у справі №922/2383/16; п. 8.2 постанови від 16.05.2018 року у справі № 910/5394/15-г.
Таким чином, правовідносини у справах, на які посилається апелянт та обставини вказаних справ №183/262/17, №355/385/17, не є подібними до правовідносин у справі №922/477/22, оскільки відсутня тотожність суб`єктного складу учасників відносин; підстави позовів у цих справах, відповідно і встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, а також їх правове регулювання є різними, що виключає подібність спірних правовідносин у цих справах.
Отже, висновок місцевого господарського суду про закриття провадження у справі та відмову у задоволенні позовних вимог відповідає принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржників та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 року).
Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Апелянту було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скаргзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків господарського суду першої інстанції.
Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року)
Апелянту була надана можливість спростувати достовірність доказів і заперечити проти їх використання.
Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).
Отже, на думку колегії суддів, під час розгляду справи її фактичні обставини були встановлені судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження поданих доказів; висновки суду відповідають цим обставинам, юридична оцінка надана їм з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 269, 270, ч.1 ст. 275, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Єва-Агро" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 10.11.2022 року у справі №922/477/22 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у строк протягом двадцяти днів з дня її проголошення, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 24.04.2023 року.
Головуюча суддя О.І. Терещенко
Суддя П.В. Тихий
Суддя Т.Д. Геза
Суд | Східний апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 19.04.2023 |
Оприлюднено | 25.04.2023 |
Номер документу | 110392556 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин про припинення права користування земельною ділянкою щодо припинення права оренди |
Господарське
Східний апеляційний господарський суд
Терещенко Оксана Іванівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні