Рішення

від 13.04.2023 по справі 902/1283/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" квітня 2023 р. Cправа № 902/1283/22

Господарський суд Вінницької області у складі головуючої судді Нешик О.С., при секретарі судового засідання Шаравській Н.Л., за відсутності учасників справи, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ростітранс", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд-Майстер Груп", м. Вінниця

про стягнення 192408,74 грн заборгованості згідно договору про надання послуг

ВСТАНОВИВ:

09.12.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "Ростітранс" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовною заявою б/н від 18.11.2022 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд-Майстер Груп" 192408,74 грн заборгованості за надані послуги подачі бетону, а саме: 124000,06 грн - основного боргу, 55987,60 грн - суми, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів, та 12421,08 грн - 3 % річних.

Ухвалою суду від 23.01.2023 відкрито провадження у справі № 902/1283/22. Розгляд справи вирішено здійснити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 02.03.2023.

За результатами судового засідання, 02.03.2023, судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи №902/1283/22 до судового розгляду по суті на 13.04.2023.

На визначену судом дату, 13.04.2023, сторони не з`явились, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, а саме: позивач, шляхом повідомлений надіслання ухвали суду від 02.03.2023 за адресою місцезнаходження, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується підписом його представника на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (листа з ухвалою суду від 02.03.2023) (а.с.56), відповідач повідомлений шляхом надіслання ухвали суду від 02.03.2023 за адресою місцезнаходження, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, яка повернулась до суду у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою, що підтверджується довідкою оператора поштового зв`язку (а.с.61).

Враховуючи викладене у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення учасників справи про дату, час та місце слухання справи. Суд зауважує, що відповідно до положень ч. 3 ст. 202 ГПК України неявка в судове засідання учасників справи без поважних причин або без повідомлення причин неявки є підставою розгляду справи за відсутності таких учасників справи.

При цьому 07.03.2023 до суду надійшло клопотання позивача б/н від 03.03.2023 (а.с.57), в якому заявник просив здійснювати розгляд справи без участі його представника.

Враховуючи наведене, неявка належним чином повідомлених учасників справи не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому справа розглянута за відсутності учасників справи.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 178 ГПК України у зв`язку з ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин судом вирішено спір за наявними матеріалами справи.

В судовому засіданні, 13.04.2023, відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ростітранс" та Товариством з обмеженою відповідальністю Товариством з обмеженою відповідальністю "Моноліт-житлобуд" була досягнута усна домовленість, за умовами якої позивач зобов`язувався надати послуги по подачі бетону відповідачу, а відповідач - прийняти результати вказаних послуг та здійснити їх оплату в узгодженому розмірі.

В матеріалах справи містяться акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), які підтверджують надання позивачем послуг по подачі бетону відповідачу, а саме:

- акт № ОУ-0000169 від 10.07.2019 (а.с.30), згідно якого позивачем надано відповідачу послуги подачі бетону на загальну вартість 71000,03 грн.

- акт № ОУ-0000178 від 27.07.2019 (а.с.31), з огляду на який позивачем було надано відповідачу послуг подачі бетону на загальну вартість 53000,03 грн.

Зазначені акти підписано Товариством з обмеженою відповідальністю "Моноліт-житлобуд" без зауважень.

Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.35) 16.06.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "Моноліт-житлобуд" змінило найменування на "Буд-Майстер Груп".

Враховуючи несплату відповідачем вартості наданих послуг, позивач звернувся із цим позовом до суду.

З урахуванням встановлених обставин справи суд дійшов наступних висновків.

За приписами ст. 11 ЦК України (тут і надалі в редакції чинній на момент виникнення правовідносин), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ч. 4 ст. 203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Статтею 205 ЦК України передбачено можливість вчиняти правочини усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Разом з тим, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Згідно із ч. 2 ст. 184 ГК України (тут і надалі в редакції чинній на момент виникнення правовідносин), укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Отже у даному випадку між сторонами у справі фактично був укладений договір про надання послуг у спрощений спосіб шляхом прийняття позивачем до виконання завдань відповідача, на підставі якого у сторін виникли взаємні права та зобов`язання. У подальшому надання позивачем послуг за завданням відповідача та прийняття відповідачем таких послуг були підтверджені діями обох сторін шляхом складання та підписання двосторонніх актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000169 від 10.07.2019 та № ОУ-0000178 від 27.07.2019, які містять відомості щодо виду послуги, кількості витраченого часу на надання послуги, ціну послуги, які відповідають усім істотним умовам договору про надання послуг. Схожі висновки наведено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.12.2019 у справі № 904/1542/18.

Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства. Вказана норма за своїм змістом кореспондується з приписами п. 1 ст. 193 ГК України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як встановлено ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Надаючи оцінку, визначеній позивачем дати, з якої відповідач вважається таким, що прострочив виконання свого зобов`язання суд відзначає, що умовами укладеного між сторонами договору у спрощений спосіб не визначено строку (терміну) оплати наданих послуг, як і не визначено такого строку (терміну) положеннями чинного законодавства.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Разом з цим, в матеріалах справи відсутні докази направлення відповідачу вимоги про необхідність виконання свого зобов`язання в порядку ст. 530 ЦК України до подання цього позову до суду.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2022 у справі №1519/2-5034/11 вказано, що "оскільки статтею 530 ЦК України не передбачено, у який спосіб та в якій формі повинна бути заявлена вимога кредитора до боржника, отже, звернення особи щодо повернення боргу з позовною заявою до боржника є одним із варіантів вимоги в розумінні частини другої статті 530 ЦК України".

У постанові Верховного Суду України від 28.11.2011 у справі № 3-127гс11 зроблено висновок, що "оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову. Обмеження заявників у праві на судовий захист шляхом відмови у задоволенні позову за відсутності доказів попереднього їх звернення до продавця з вимогами, оформленими в інший спосіб, ніж позов (відмінними від нього), фактично буде призводити до порушення принципів верховенства права, доступності судового захисту."

У матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач оплачував надані послуги до моменту звернення позивача з цим позовом до суду.

Враховуючи, що позовна заява отримана відповідачем, суд доходить висновку, що строк виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Буд-Майстер Груп" обов`язку щодо оплати коштів за послуги по подачі бетону станом на час розгляду справи в суді настав, в зв`язку з чим позов в частині стягнення 124000,06 грн основного боргу визнається обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання стосовно правомірності заявлених до стягнення 55987,60 грн - суми, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів, та 12421,08 грн - 3 % річних, суд зауважує наступне.

Як встановлено ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив строк виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з розрахунком позивача, який міститься в матеріалах справи (а.с. 27), періодом за який нараховуються інфляційні втрати та 3 % річних визначено з 11.07.2019 по 18.11.2022 по акту № ОУ-0000169 від 10.07.2019 та з 28.07.2019 по 18.11.2022 по акту № ОУ-0000178 від 27.07.2019.

Суд враховує, що згідно з пп. 1.12. п. 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Враховуючи, що строк виконання відповідачем обов`язку щодо оплати за отримані послуги по подачі бетону пов`язаний з подією щодо отримання ним копії позовної заяви у цій справі, а матеріали справи не містять доказів в обґрунтування правомірності розрахунку інфляційних втрат та 3 % річних до цього моменту, позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Положення ст. 76, 77 ГПК України передбачають, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, оцінивши подані докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

За правилами ст. 129 ГПК України на відповідача покладається відшкодування судового збору, пропорційно розміру правомірно заявлених позовних вимог - в сумі 1860,00 грн.

В зв`язку з відмовою в задоволенні позову в частині стягнення 55987,60 грн - суми, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів, та 12421,08 грн - 3% річних, судовий збір в розмірі 1026,14 грн залишається за позивачем.

Крім того, суд зазначає, що в позовній заяві позивач просив вказати в резолютивній частині рішення наступне: "Зазначити в виконавчому документі про нарахування 3% річних на суму основного боргу до моменту виконання рішення суду. Нарахування 3% річних здійснювати за наступною формулою: Сума 3% річних = С х 3 х Д / 365 / 100, де: С сума основного боргу, Д-кількість днів прострочення. Роз`яснити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у випадку часткової сплати Товариством з обмеженою відповідальністю "Буд-Майстер Груп" (код ЄДРПОУ 41460739) суми основного боргу, нарахування 3% річних повинно здійснюватися на залишок заборгованості."

Розглянувши дану вимогу суд зазначає наступне.

Стаття 238 ГПК України визначає зміст судового рішення та встановлює, що саме повинно/може бути зазначено в судовому рішенні.

Згідно з приписами ч. 10 ст. 238 ГПК України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Тобто, вимога про зазначення в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення не є самостійною позовною вимогою немайнового характеру, яка повинна оплачуватись судовим збором в розумінні норм ГПК України, оскільки вказана вимога заявляється безпосередньо не до відповідача у справі, а є за своєю правовою природою клопотанням позивача заявленими до суду про використання останнім передбаченого ч. 10 ст. 238 ГПК України відповідного права. Таким чином, зазначаючи в тексті судового рішення про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення, суд лише використовує своє право на вчинення дії встановленої ч. 10 ст. 238 ГПК України.

Відповідно до ч. 11, 12 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження", якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі. До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку. За таких обставин, клопотання позивача про зазначення у резолютивній частині рішення формули про нарахування та стягнення на користь позивача 3% річних, розмір яких визначено у ст. 625 ЦК України, - до моменту виконання судового рішення підлягає задоволенню.

Згідно відомостей, отриманих з веб-сайту "УКРПОШТА" у розділі "Трекінг" (пошук поштових відправлень) поштове відправлення під номером 0405352796522, яке містило позовну заяву та додатки до неї (а.с. 37), надіслане позивачем на адресу відповідача: м. Вінниця, вул. Соборна, 72, прибуло до точки доставки 12 січня 2023 року.

Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" днем пред`явлення вимоги слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв`язку і підприємством зв`язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред`явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Оскільки момент виникнення спірної заборгованості суд пов`язує з направленням відповідачу копії позовної заяви з додатками у цій справі, а саме з моментом прибуття поштового відправлення з позовною заявою до точки видачі відповідачу - 12 січня 2023 року, нарахування відсотків на підставі ч. 10 ст. 238 ГПК України слід починати після спливу із вищевказаної дати семиденного строку, встановленого боржнику частиною 2 статті 530 ЦК України для виконання його зобов`язання, а саме з 20 січня 2023 року.

Керуючись ст. 7, 8, 13, 14, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд-Майстер Груп" (Україна, 21050, Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Соборна, буд. 72, ідентифікаційний код: 41460739) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ростітранс" (Україна, 02660, м. Київ, вул. Ялтинська, буд. 5-б, офіс 12, ідентифікаційний код: 39029741) 124000,06 грн основного боргу та 1860,00 грн відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. У задоволенні позову в частині стягнення 55987,60 грн - суми, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів, та 12421,08 грн - 3% річних - відмовити.

4. Судовий збір в розмірі 1026,14 грн залишити за позивачем.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Нараховувати на суму заборгованості 124000,06 грн (або її непогашену частину) та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд-Майстер Груп" (Україна, 21050, Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Соборна, буд. 72, ідентифікаційний код: 41460739) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ростітранс" (Україна, 02660, м. Київ, вул. Ялтинська, буд. 5-б, офіс 12, ідентифікаційний код: 39029741) 3% річних за наступною формулою: Сума 3% річних = С х 3 х Д / 365 / 100, де: "С" - сума основного боргу, "Д" - кількість днів прострочення, протягом періоду з 20 січня 2023 року до моменту виконання судового рішення в частині повної сплати грошових коштів у сумі 124000,06 грн.

7. Повний текст судового рішення направити згідно переліку.

8. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1, 2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.256, 257 ГПК України).

Повне рішення складено 24 квітня 2023 р..

Суддя Нешик О.С.

кількість прим:

1 - до справи;

2 - Товариству з обмеженою відповідальністю "Ростітранс" (вул.Ялтинська, буд.5-Б, офіс 12, м.Київ, 02660) - рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення;

3 - Товариству з обмеженою відповідальністю "Буд-Майстер Груп" (вул.Соборна, буд.72, м.Вінниця, 21050) - рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення та на електронну пошту (bud-master@gmail.com)