Рішення

від 24.04.2023 по справі 909/157/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.04.2023 м. Івано-ФранківськСправа № 909/157/23

Господарський суд Івано-Франківської області у складі: судді Фанди О.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику представників сторін справу

за позовом: Калуської міської ради,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Балтік Груп РС",

про стягнення безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки в розмірі орендної плати в сумі 191 614,15 грн

без виклику представників сторін

установив: Калуська міська рада (далі позивач) звернулась до Господарського суду Івано-Франківської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Балтік Груп РС" (далі відповідач) про стягнення безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки в розмірі орендної плати в сумі 191 614,15 грн.

Позовні вимоги, обґрунтовує тим, що відповідач по справі є користувачем земельної ділянки, площею 1, 8474 га, кадастровий номер 2610400000:03:001:0050, яка знаходиться за адресою вул. Промислова, 13 м. Калуш. На земельній ділянці розташоване нерухоме майно, що належить відповідачу. Вважає, що відповідач без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї земельної ділянки - територіальної громади міста Калуш, зберіг у себе кошти у вигляді орендної плати за період з 01.08.2022 року по 31.01.2023 року в сумі 191 614,15 грн, які позивач просить суд стягнути з відповідача. Позовні вимоги мотивує нормами статті 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статті 1 Закону України "Про оренду землі", статті 206 Земельного кодексу України, статей 181, 190, 1212-1214 Цивільного кодексу України, статті 174 Господарського кодексу України.

Господарський суд Івано-Франківської області ухвалою від 22.02.2023 року прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження та ухвалив здійснювати розгляд справи відповідно до приписів ст.252 ГПК України за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами. У вказаній ухвалі суд надав відповідачу по справі п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали в передбаченому ст. 178 ГПК України порядку для подачі Господарському суду Івано-Франківської області відзив на позовну заяву і всі документи, що підтверджують заперечення проти позов.

Копії зазначеної ухвали суд надіслав сторонам по справі.

Позивач належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі ухвалою суду від 22.02.2023 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №76501 0269419 8. Інших доказів на підтвердження своїх вимог, окрім наявних у матеріалах справи, на час розгляду справи по суті позивачем суду не надано.

Ухвалою суду від 22.02.2023 відповідач також повідомлений про відкриття провадження у справі, про що свідчить відмітка на зворотньому боці оригіналу ухвали, який долучений до матеріалів справи. Однак, на адресу Господарського суду Івано-Франківської області 08.03.2023 року повернулась ухвала суду про відкриття провадження у справі з відміткою поштового зв`язку "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до пункту 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду. Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Факт знаходження відповідача по справі за адресою, на яку здійснювалось відправлення поштової кореспонденції (ухвали суду від 22.02.2023), свідчить копія Витягу з ЄДРЮОФОП та ГФ від 23.01.2023, яка знаходиться в матеріалах справи.

Крім того, за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі, а тому відповідач мав можливість ознайомитися з текстом цих ухвал.

Сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами. Згідно ч.2 ст.42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи.

Як вбачається із ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності судового процесу, суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.

При розгляді даної справи суд також керується положеннями п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 р. про те, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, що кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 р. у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.

23.04.2020 проведено державну реєстрацію земельної ділянки площею 1,8474 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 з кадастровим номером 2610400000:03:001:0050 з цільовим призначенням -11.02 - для розміщення та експлуатації основних , підособних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості ; вид використання - для обслуговування виробничої бази , що підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру від 23.04.2020.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (індексний номер витягу 263610908), копія якого знаходиться в матеріалах справи, на вказаній земельній ділянці, за вказаною вище адресою, розташовані об`єкти нерухомого майна, а саме будівлі та споруди (адміністративний будинок; виробничий цех КС-38А, КС-38, КС-39, склад металу з кранбалкою, арковий склад, бомбосховище, арковий склад, гаражні бокси, огорожа 1, огорожа 2) , що на праві приватної власності належить ТОВ "Інтер Балтік Груп РС" з 24.06.2021.

Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 23.04.2020, копія якого долучена до матеріалів справи, власником даної земельної ділянки є Калуська міська рада.

Спірну земельну ділянку відповідач використовує, як власник нерухомого майна, яке на ній знаходиться. Однак правовстановлюючих документів на землю відповідачем не оформлено .

Згідно розрахунку, копія якого знаходиться в матеріалах справи, розмір орендної плати, нарахованої за володіння і користування земельною ділянкою в період з 01.08.2022 по 31.01.2023 за площу спірної земельної ділянки, а саме 1,8474 га становить 191 614,15 грн.

Розрахунок суми безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою проводився із врахуванням нормативної грошової оцінки земель відповідно до Витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок та ставки орендної плати згідно рішення Калуської міської ради від 21.06.2018 №1634 та рішення Калуської міської ради від 24.06.2021 №623.

Згідно інформації фінансового управління Калуської міської ради №04-12/48 від 07.02.2023 плати за землю від відповідача по справі на рахунок Калуської міської ради за спірний період не надходило.

Вказана обставина і зумовила позивача звернутись із даним позовом до суду.

За наведеного, суд виходить з наступного.

Статтею 14 Конституції України врегульовано, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно статті 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Приписами частин 1, 2 статті 83 Земельного кодексу України встановлено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

У відповідності до статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується Земельним кодексом України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга статті 120 Земельного кодексу України). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт "е" частини першої статті 141 цього Кодексу).

Частина 1 статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 Земельного кодексу України).

Отже, за змістом вказаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини другої статті 120 Земельного кодексу України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

Належними доказами, що містяться в матеріалах справи, судом встановлено, що відповідач є власником нерухомого майна, а саме будівлі та споруди (адміністративний будинок; виробничий цех КС-38А, КС-38, КС-39, склад металу з кранбалкою, арковий склад, бомбосховище, арковий склад, гаражні бокси, огорожа 1, огорожа 2), які знаходиться на земельній ділянці комунальної форми власності площею 1, 8474 га з кадастровим номером 2610400000:03:001:0050 по АДРЕСА_1 .

При цьому суду не подано договір оренди земельної ділянки укладений між позивачем та відповідачем , як і відсутні докази проведення державної реєстрації права оренди земельної ділянки у спірний період, відтак суд констатує, що відповідач користувався цією земельною ділянкою без достатньої правової підстави.

Відносини з приводу безпідставного отримання чи збереження майна врегульовано главою 83 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1,2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

За змістом приписів глави 83 Цивільного кодексу України кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Для кондикційних зобов`язань характерним є приріст майна в набувача без достатніх правових підстав і важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Таким чином, до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України. Наведена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №917/1739/17.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону. Землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт «в» частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

Частиною 1 статті 21 Закону України "Про плату за землю" встановлено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

З аналізу вищенаведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" та "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".

Оскільки відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, відтак не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, тому єдиною можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата.

Зі змісту частини 1 статті 79 Земельного кодексу України вбачається, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Положеннями частин 1, 3, 4, 9 статті 79-1 Земельного кодексу України встановлено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

На підставі матеріалів справи судом встановлено, що земельна ділянка, за користування якою позивач просить стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти у вигляді орендної плати, як в період зазначений у позові, так і на момент ухвалення рішення є сформованим об`єктом цивільних прав.

Поряд з цим основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 Податкового кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно з положеннями частини 5 статті 5, частини 1 статті 13 Закону України "Про оренду земель" для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності використовується нормативна грошова оцінка.

Крім того, приписи статті 288 Податкового кодексу України вказують на те, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку, для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки.

Як зазначалось вище Розрахунок суми безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою проводився позивачем на підставі витягу із технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки , площею 1,8474 га з кадастровим номером 2610400000:03:001:0050 за 2022 рік.

В контексті наведеного, в наявності порушене право позивача, яке підлягає судовому захисту шляхом стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати. При цьому розрахунок позивача визнається судом арифметично правильним.

З огляду на вимоги частин 1,3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (частини 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Суд встановив, що відповідач набув право власності на об`єкти, які знаходяться на спірній земельній ділянці право користування земельною ділянкою не оформив і здійснював користування нею, не сплачуючи орендну плату.

Як передбачено ч. 1 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Відносини з фактичного користування земельною ділянкою за період з без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Тому відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки.

Також доказів сплати орендної плати в сумі 191 614,15 грн за період з 01.08.2022 по 31.01.2023 відповідач суду не надав.

Відтак позовні вимоги про стягнення з відповідача . безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період з 01.01.2019 по 31.12.2019 обґрунтовані та підлягають до задоволення в повному обсязі.

Судовий збір, за правилами ст.129 Господарського процесуального кодексу України та результату розгляду позовних вимог (позов задоволено), слід відшкодувати позивачу за рахунок відповідача.

Керуючись ст. 33-79, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в :

позов Калуської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Балтік Груп РС" про стягнення безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки в розмірі орендної плати в сумі 191 614,15 грн - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Балтік Груп РС" (вул. Привокзальна, 9, м. Бориспіль, Київська область, 08304, код 44248239) на користь Калуської міської ради (вул. Івана Франка, 1, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300, код 33578261) - 191 614,15 грн (сто дев`яносто одна тисяча шістсот чотирнадцять гривень п`ятнадцять копійки) безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки та 2874,00 грн (дві тисячі вісімсот сімдесят чотири гривні) судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Західного апеляційного Господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О. М. Фанда