Постанова

від 03.09.2023 по справі 909/157/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" вересня 2023 р. Справа №909/157/23

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого суддіКравчук Н.М.

суддівСкрипчук О.С.

Плотніцький Б.Д.

розглянувшиапеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Балтік Груп РС (вх. № ЗАГС 01-05/1860/23 від 12.06.2023)

на рішенняГосподарського суду Івано-Франківської області від 24.04.2023 (суддя Фанда О.М.)

у справі № 909/157/23

за позовомКалуської міської ради, м. Калуш Івано-Франківська область

до відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Балтік Груп РС", (надалі ТзОВ "Інтер Балтік Груп РС"), м. Бориспіль, Київська обл.

простягнення безпідставно збережених коштів

без виклику сторін

ВСТАНОВИВ:

Калуська міська рада звернулась до Господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Балтік Груп РС" про стягнення безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки в розмірі орендної плати в сумі 191 614,15 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ТзОВ «Інтер Балтік Груп РС» користується земельною ділянкою, яка розташована по вул. Промислова, 13 м. Калуш, площею 1,8474 га, кадастровий номер 2610400000:03:001:0050, без правовстановлюючих документів. Оскільки власником цієї земельної ділянки є територіальна громада міста Калуш, відповідач використовував вказану земельну ділянку без достатньої правової підстави, відтак, Калуська міська рада вважає, що недоотримала кошти в сумі 191 614.15 грн (розмір орендної плати за фактичне використання земельної ділянки комунальної власності за період з 01.08.2022 по 31.01.2023), які просить стягнути з відповідача. Позовні вимоги мотивує нормами статті 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статті 1 Закону України "Про оренду землі", статті 206 Земельного кодексу України, статей 181, 190, 1212-1214 Цивільного кодексу України, статті 174 Господарського кодексу України.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 24.04.2023 року у справі №909/157/23 позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Балтік Груп РС" на користь Калуської міської ради - 191 614,15 грн безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки та 2874,00 грн судового збору. (а.с. 38-44).

Рішення суду мотивоване тим, що відносини з фактичного користування земельною ділянкою за період з 01.08.2022 по 31.01.2023 без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Тому відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки, без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ТзОВ "Інтер Балтік Груп РС" подало апеляційну скаргу, в якій оскаржуване рішення вважає незаконним, прийнятим при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права та неправильним дослідженням та оцінкою доказів, невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи, просить скасувати зазначене судове рішення та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Зокрема, апелянт зазначає, що судом допущено порушення правил підсудності, оскільки не враховано місцезнаходження ТзОВ "Інтер Балтік Груп РС" м. Бориспіль, Київська область, вул. Привокзальна, 9, 08300. Відтак, вважає, що дана справа повинна розглядатись Господарським судом Київської області за місцем знаходження відповідача. Окрім того, стверджує, що відповідач не був належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи.

Також скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що витяг щодо спірної земельної ділянки сформований до набуття у власність відповідачем прав на нерухоме майно, яке знаходиться на земельній ділянці. З оскаржуваного рішення не вбачається, що в матеріалах справи наявні докази, що відповідач використовує земельну ділянку площею 1, 8474 га, кадастровий номер 2610400000:03:001:0050 у власних цілях, як і не доведено, що вказана площа знаходиться під будівлями відповідача.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.06.2023 справу № 909/157/23 розподілено до розгляду судді-доповідачу Кравчук Н.М., склад колегії сформований з суддів: Кравчук Н.М. головуючий суддя, судді: Кордюк Г.Т. та Плотніцький Б.Д.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 19.06.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Балтік Груп РС на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 24.04.2023 року у справі №909/157/23 залишено без руху.

Рішенням Вищої Ради Правосуддя від 22.06.2023 року №652/0/15-23 звільнено ОСОБА_1 з посади судді Західного апеляційного господарського суду, у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддям від 29.06.2023 справу № 909/157/23 розподілено до розгляду судді доповідачу Кравчук Н.М., склад колегії сформований з суддів: Кравчук Н.М. головуючий суддя, судді: Скрипчук О.С. та Плотніцький Б.Д.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 03.07.2023 поновлено строк на подання апеляційної скарги та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Балтік Груп РС на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 24.04.2023 року у справі №909/157/23 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

19 липня 2023 року на адресу суду від Калуської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому остання доводи скаржника заперечує, вважає, що внаслідок протиправної поведінки ТзОВ «Інтер Балтік ГРУП РС», (не оформлення належним чином права користування земельною ділянкою, на якій перебувають його будівлі, не укладення з Калуською міською радою договору оренди та відсутність реєстрації речового права на земельну ділянку) відповідач недоотримав значні кошти, які б міг отримати від вищевказаних дій та, відповідно, йому було заподіяно шкоду в заявленому розмірі.

Таким чином, вважає, що доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, підлягають відхиленню як такі, що не відповідають чинному законодавству, не грунтуються на належних доказах і спростовуються фактично встановленими обставинами та матеріалами справи.

Вивчивши апеляційну скаргу, здійснивши оцінку доказів, що містяться в матеріалах справи, Західний апеляційний господарський суд встановив наступне.

23.04.2020 проведено державну реєстрацію земельної ділянки площею 1,8474 га, що розташована за адресою: вул. Промислова, 13, м. Калуш, з кадастровим номером 2610400000:03:001:0050. Цільове призначення даної земельної ділянки -11.02 - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості; вид використання - для обслуговування виробничої бази. Вказана земельна ділянка належить на праві комунальної власності Калуській міській раді, що підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру №НВ-2610156372020 від 23.04.2020 (а.с. 12-130).

Як вбачається з матеріалів справи, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (індексний номер витягу 263610908), на земельній ділянці, за вказаною вище адресою, розташовані об`єкти нерухомого майна, а саме будівлі та споруди (адміністративний будинок; виробничий цех КС-38А, КС-38, КС-39, склад металу з кранбалкою, В, арковий склад СА-2, бомбосховище, арковий склад, гаражні бокси, огорожа 1, огорожа 2), що на праві приватної власності належить ТОВ "Інтер Балтік Груп РС" з 24.06.2021 (а.с.11-12).

Рішенням Калуської міської ради №1634 від 21.06.2018 затверджено Положення про встановлення ставок земельного податку та орендної плати на території м. Калуша. Положенням (додатком до рішення) визначено код класифікації видів цільового призначення земель (КВЦПЗ) - підрозділ 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості; ставка орендної плати - 3,5% (а.с. 22-28).

Як вбачається з долученої позивачем до позовної заяви копії витягу з технічної документації №4196 від 07.02.2022 Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, встановлено нормативно-грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 2610400000:03:001:0050 у розмірі 10 682 340,40 грн. (а.с. 18).

Згідно з інформацією Фінансового управління Калуської міської ради №04-12/48 від 07.02.2023, за період з 01.08.2022 по 31.01.2023 кошти від сплати орендної плати від ТОВ "Інтер Балтік Груп РС" до місцевого бюджету не надходили (а.с.19).

Згідно наданого позивачем розрахунку безпідставно збережених коштів за користування землею (а.с.20) за період з 01.08.2022 по 3101.2023 Калуська міська рада могла отримати від ТзОВ «Інтер Балтік Груп РС» 191 614, 15 грн орендної плати.

Розрахунок суми безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою проводився із врахуванням нормативної грошової оцінки земель відповідно до Витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок та ставки орендної плати згідно рішення Калуської міської ради від 21.06.2018 №1634 та рішення Калуської міської ради від 24.06.2021 №623 (копії яких наявні в матеріалах справи).

Предметом судового розгляду є матеріально-правова вимога позивача до відповідача про стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати в розмірі 191 614, 15 грн.

При прийнятті постанови суд апеляційної інстанції виходив з наступного.

Земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (частина 1 статті 3 Земельного кодексу України).

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За змістом статті 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Приписами частин 1, 2 статті 83 Земельного кодексу України встановлено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

У відповідності до статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується Земельним кодексом України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга статті 120 Земельного кодексу України). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт «е» частини першої статті 141 цього Кодексу).

Частиною 1 статті 93 Земельного кодексу України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 Земельного кодексу України).

З аналізу наведених норм права вбачається, що виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте, з огляду на приписи частини другої статті 120 Земельного кодексу України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

В ході розгляду справи судом встановлено, що відповідач - ТОВ "Інтер Балтік Груп РС" з 24.06.2021 є власником нерухомого майна, розташованого по вул. Промислова, 13 в м. Калуш, Івано-Франківська область.

При цьому, в матеріалах справи відсутній укладений в період з 24.06.2021 до 31.01.2023 договір оренди земельної ділянки площею 1,8474 га з кадастровим номером 2610400000:03:001:0050 між Калуською міською радою та ТОВ "Інтер Балтік Груп РС", як і відсутні докази проведення державної реєстрації права оренди земельної ділянки.

Відтак, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач користується цією земельною ділянкою без достатньої правової підстави.

Доводи апелянта про те, що державну реєстрацію земельної ділянки площею 1,8474 га, що розташована за адресою м. Калуш, вул. Промислова, 13 проведено 23.04.2020 року, а згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, право власності у ТзОВ «Інтер Балтік Груп РС» виникло 24.06.2021 спростовуються наступним.

Позовна заява про стягнення безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки в розмірі орендної плати за землю в сумі 191 614, 15 грн подана Калуською міською радою за період від 01.08.2022 по 31.01.2023, що не випереджає набуття права власності на нерухоме майно ТзОВ «Інтер Балтік Груп РС».

Покликання скаржника на відсутність в матеріалах справи доказів, що відповідач використовує спірну земельну ділянку у власних цілях, оцінюються колегією суддів критично, оскільки дану земельну ділянку відповідач використовує, як власник нерухомого майна, яке на ній знаходиться. Окрім того, правовстановлюючих документів на землю відповідачем не оформлено і докази того, що скаржник після набуття права власності на нерухоме майно, вчиняв будь-які дії з метою набуття у оренду даної земельної ділянки, в матеріалах справи відсутні.

Відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна урегульовано главою 83 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1,2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідно до приписів глави 83 Цивільного кодексу України кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Для кондикційних зобов`язань характерним є приріст майна в набувача без достатніх правових підстав і важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.

Вказаний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі №905/1680/20.

За змістом статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт «в» частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 21 Закону України "Про плату за землю" встановлено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

З аналізу вищенаведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" та "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".

Колегія суддів погоджується з висновками господарського суду першої інстанції, що відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдиною можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата.

Водночас частиною 6 статті 120 Земельного кодексу України передбачено, що істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з набуттям права власності на ці об`єкти, крім об`єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації.

Приписами частини 1 статті 79 Земельного кодексу України встановлено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до положень частин 1, 3, 4, 9 статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

В ході розгляду справи судом встановлено, що земельна ділянка по вул. Промислова, 13 в м. Калуш, Івано-Франківська область за користування якою позивач просить стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати, як в період зазначений у позові, так і на сьогоднішній день є сформованим об`єктом цивільних прав. Зокрема, земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 2610400000:03:001:0050; визначено її площу - 1,8474 га; цільове призначення - 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості; вид використання - для обслуговування виробничої бази; форму власності - комунальна; власника - Калуську міську раду; земельну ділянку зареєстровано 23.04.2020 у Державному земельному кадастрі.

Основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктами 288.5.1, 288.5.2 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Відповідно до частини 5 статті 5, частини 1 статті 13 Закону України "Про оренду земель" для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності використовується нормативна грошова оцінка.

Для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності нормативна грошова оцінка земель проводиться обов`язково (стаття 13 Закону України "Про оцінку земель" ).

Відповідно до статті 18 Закону України "Про оцінку земель" нормативно-грошова оцінка земельних ділянок у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення проводиться не рідше ніж на 5 - 7 років.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки, якій присвоєно кадастровий номер, проводиться вперше відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 1995 року № 213 (зі змінами). Результатом нормативної грошової оцінки конкретної земельної ділянки є технічна документація на неї.

Приписами частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" встановлено, що дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Чинне законодавство України, у тому числі стаття 20 Закону України "Про оцінку земель" не містить обґрунтування обов`язковості надання витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за кожен календарний рік упродовж спірного періоду, а лише зазначає про необхідність фіксування нормативної грошової оцінки окремої земельної ділянки у відповідному витязі.

Таким чином, наведені вище норми спростовують твердження апелянта про відсутність технічної документації землеустрою на спірну земельну ділянку, оскільки матеріали справи містять витяг №4196 від 07.02.2022 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки загальною площею 1,8474 га з кадастровим номером 2610400000:03:001:0050 - 10 682 340,40 грн. Крім того, рішенням Калуської міської ради №1634 від 21.06.2018 визначено ставку орендної плати в розмірі 3,5 % за користування земельною ділянкою з цільовим призначенням - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

Відповідач, набувши право власності на об`єкти, які знаходяться на спірній земельній ділянці, право користування земельною ділянкою не оформив і здійснював користування нею, не сплачуючи орендну плату.

Відтак місцевим господарським судом зроблено праивльний висновок про порушене право позивача, яке підлягає судовому захисту шляхом стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за період з 01.08.2022 до 31.01.2023 в розмірі 191 614,15 грн, згідно розрахунку позивача (а.с.20), який перевірено судом та визнано арифметично правильним.

Щодо тверджень апелянта про порушення судом першої інстанції правил підсудності, то колегія суддів вважає їх безпідставними та зазначає, що такі були предметом розгляду у справі 911/1865/. Так, ухвалою Господарського суду Київської області від 04.10 2022 у справі 911/1865/22 за позовом Калуської міської ради до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Балтік Груп РС» про стягнення 305 403,01 грн, місцевий господарський суд дійшов висновку, що дана вимога стосується прав на об`єкт нерухомого майна, а тому підсудність цього спору повинна визначатися за правилами, встановленими статтею 30 Господарського процесуального кодексу України «Виключна підсудність».

Відтак, враховуючи, що місцезнаходженням земельної ділянки, за користування якою без правовстановлюючих документів є місто Калуш Івано-Франківської області, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що за правилами виключної підсудності вирішення даного спору відноситься до територіальної юрисдикції (підсудності) Господарського суду Івано-Франківської області.

Твердження апелянта про неналежне повідомлення його щодо розгляду справи, колегія суддів також оцінює критично, та погоджується з висновками господарського суду першої інстанції, про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, позаяк отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку, суду.

Відтак, суд апеляційної інстанції констатує наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог про стягнення безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки в розмірі орендної плати в сумі 191 614,15 грн.

За приписами частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Підсумовуючи вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 253-254, 269, 275-276,281-284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Балтік Груп РС залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 24.04.2023 року у справі №909/157/23 залишити без змін.

3.Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги залишити за скаржником.

4.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку та в строки, передбачені ст.ст. 287-288 ГПК України.

5.Справу повернути до Господарського суду Івано-Франківської області.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Головуючий-суддяН.М. Кравчук

Судді

О.С. Скрипчук

Б.Д. Плотніцький