Рішення

від 11.04.2023 по справі 910/1925/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.04.2023Справа № 910/1925/23

За позовом Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія

«Укренерго»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрелектро Збут»

про стягнення 1.162.172,02 грн

Суддя Сівакова В.В.

секретар судового засідання Мелконян Н.Г.

за участю представників сторін

від позивача Прилєпов О.А., адвокат за довіреністю № 06/01-12 від 06.01.2023

від відповідача не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

07.02.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрелектро Збут» про стягнення 15.104.882,81 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що на підставі укладеного між сторонами договору про врегулювання небалансів електричної енергії № 2008-01024 від 23.03.2021, позивачем надано відповідачу послуги з врегулювання небалансів електричної енергії на загальну суму 13.890.196,75 грн за січень 2022 року, що підтверджується актом № ВН/22/01-2008 купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів за вказаний період. Згідно розділу 2 договору порядок розрахунку обсягів, ціни та вартості небалансів електричної енергії визначається Правилами ринку. Згідно п.7.7.3 глави 7.7. розділу Правил ринку оплата платіжного документа з банківського рахунку учасника ринку на банківський рахунок АР здійснюється протягом 2 робочих днів з дати направлення платіжного документа. Проте, відповідачем здійснено часткову оплату послуг на суму 2.986.305,72 грн, що підтверджується платіжними дорученням №3003 від 02.02.2022. У зв`язку з тим, що відповідачем не виконано своїх зобов`язань за договором у повному обсязі, позивач звернувся до суду про стягнення з відповідача 15.104.882,81 грн, з яких 10.903.891,03 грн основного боргу, 2.725.972,76 грн інфляційних втрат, 321.088,72 грн 3% річних, 390.657,93 грн пені та 763.272,37 грн штрафу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2023 відкрито провадження у справі № 910/1925/23; прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 14.03.2023.

Даною ухвалою суду відповідачу встановлено строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подачі відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 14.02.2023 було 17.02.2023 направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0105493674060 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 04052, м. Київ, вул. Глибочицька, 13, секція 1, офіс 1, яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.

Проте, конверт разом з ухвалою від 14.02.2023 (номер відправлення 0105493674060) було повернуто до суду поштовим відділенням зв`язку без вручення адресату з довідкою форми Ф-20 від 23.02.2023 з позначкою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Згідно з ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

З огляду на викладене, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

14.03.2023 у підготовчому засіданні відповідно до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 21.03.2023.

Ухвалу (виклик) Господарського суду міста Києва від 14.03.2023 надіслано відповідачу 15.03.2023 рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0105493936979 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 04052, м. Київ, вул. Глибочицька, 13, секція 1.

Проте, конверт разом з ухвалою від 14.03.2023 (номер відправлення 0105493936979) було повернуто до суду поштовим відділенням зв`язку без вручення адресату з довідкою форми Ф-20 від 22.03.2023 з позначкою «адресат відсутній за вказаною адресою».

21.03.2023 у підготовчому засіданні судом постановлено ухвалу на місці, не виходячи до нарадчої кімнати, у відповідності до ст.ст. 182, 185 Господарського процесуального кодексу України, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 04.04.2023.

Ухвалу (виклик) Господарського суду міста Києва від 21.03.2023 надіслано відповідачу 22.03.2023 рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0105493937576 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 04052, м. Київ, вул. Глибочицька, 13, секція 1.

Проте, конверт разом з ухвалою від 21.03.2023 (номер відправлення 0105493937576) було повернуто до суду поштовим відділенням зв`язку без вручення адресату з довідкою форми Ф-20 від 28.03.2023 з позначкою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Позивач у судовому засіданні 04.04.2023 позовні вимоги підтримав повністю.

04.04.2023 у судовому засіданні відповідно до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 11.04.2023.

Ухвалу (виклик) Господарського суду міста Києва від 04.04.2023 надіслано відповідачу 06.04.2023 рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0105494346431 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 04052, м. Київ, вул. Глибочицька, 13, секція 1.

Проте, конверт разом з ухвалою від 04.04.2023 (номер відправлення 0105494346431) було повернуто до суду поштовим відділенням зв`язку без вручення адресату з довідкою форми Ф-20 від 13.04.2023 з позначкою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідач в судове засідання 11.04.2023 не з`явився.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Суд вважає за доцільне зазначити, що інформація стосовно розгляду судом справ є публічною та розміщується на офіційному сайті Господарського суду міста Києва в мережі Інтернет, що також свідчить про наявність в учасників справи можливості дізнатись про слухання справи за їх участю.

До того ж, необхідно зауважити, що у відповідності до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

Статтею 3 вказаного Закону передбачено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - це автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

У статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» передбачено, що судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Отже, з огляду на наведене вище, суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Суд приходить до висновку, що наявних в матеріалах справи документів достатньо для вирішення справи по суті без участі представника відповідача.

У судовому засіданні 11.04.2023 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частинами 1, 2 ст. 52 Закону України «Про ринок електричної енергії» адміністратор розрахунків забезпечує організацію роботи ринку електричної енергії відповідно до цього Закону, правил ринку та кодексу комерційного обліку. Функції адміністратора розрахунків покладаються на оператора системи передачі.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України «Про ринок електричної енергії» обов`язковою умовою участі в ринку електричної енергії (крім споживачів, які купують електроенергію за договором постачання електричної енергії споживачу) є укладення договору про врегулювання небалансів з оператором системи передачі.

Згідно зі ст. 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, договори про участь у балансуючому ринку;

Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг постановою № 307 від 14.03.2018 затверджено Правила ринку (далі - Правила ринку).

Згідно з п. 1.3.5 Правил ринку (в редакції чинній на момент виникнення договірних правовідносин) кандидат в учасники ринку, який бажає здійснювати операції на ринку електричної енергії України, повинен надати ОСП (оператор системи передачі) (у якості АР) належним чином заповнену заяву-приєднання до договору про врегулювання небалансів електричної енергії, що є додатком 2 до цих Правил.

Відповідно до п. 1.3.7 Правил ринку після отримання відповідної заяви-приєднання ОСП перевіряє повноту та правильність її заповнення та у разі відсутності підстав для її відхилення впродовж 2 робочих днів після отримання вносить кандидата до реєстру учасників ринку та присвоює йому відповідний ідентифікатор договору учасника ринку та дату акцептування заяви-приєднання, про що повідомляє учасника ринку.

22.03.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрелектро Збут» надало Приватному акціонерному товариству «Національна енергетична компанія «Укренерго» письмову згоду на приєднання до договору про врегулювання небалансів електричної енергії з дати акцептування цієї заяви.

Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» у повідомленні № 01/11264 від 23.03.2021 поставило до відома Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрелектро Збут» про приєднання останнього до умов договору про врегулювання небалансів електричної енергії та долучено до реєстру учасників ринку (ідентифікатор договору - № 2008-01024, дата акцептування - 23.03.2021).

Також у вказаному повідомленні зазначено, що договір є публічним, укладається сторонами з урахуванням ст. 634 Цивільного кодексу України та розміщений на офіційному сайті Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго».

Отже, позивачем приєднано відповідача до умов договору про врегулювання небалансів електричної енергії та долучено до реєстру учасників ринку (ідентифікатор договору - № 2008-01024, дата акцептування - 23.03.2021).

Відповідно до п. 1.2 договору на підставі цього договору сторона, що приєднується, набуває статусу учасника ринку та здійснює свою діяльність у якості СВБ (сторона, відповідальна за баланс).

Спір виник внаслідок того, що відповідач в порушення умов договору своєчасно не сплатив вартість електричної енергії для врегулювання небалансів, у зв`язку з чим виникла заборгованість за 11.01.2022 у розмірі 10.903.891,03 грн та за неналежне виконання грошового зобов`язання позивачем нараховано 390.657,93 грн пені, 763.272,37 грн штрафу, 2.725.972,76 грн інфляційних втрат та 321.088,72 грн 3% річних.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Відповідно до п. 9.1 договору цей договір набирає чинності з дати реєстрації ОСП СВБ відповідно до її заяви-приєднання до цього договору і є чинним до 31 грудня включно року, у якому була надана заява-приєднання.

Згідно з п. 9.2 договору якщо жодна зі сторін не звернулася до іншої сторони у строк не менше ніж за 1 місяць до закінчення терміну дії цього договору з ініціативою щодо його розірвання, то цей договір вважається продовженим на наступний календарний рік на тих же умовах.

Сторонами доказів в підтвердження виявлення однією із сторін про небажання продовжувати договірні правовідносини не подано, а отже договір є продовженим та наразі чинним.

Згідно з п. 1.3 договору СВБ врегульовує небаланси електричної енергії, що склалися в результаті діяльності її балансуючої групи на ринку електричної енергії, або передає свою відповідальність за небаланси електричної енергії іншій СВБ шляхом входження до балансуючої групи.

Відповідно до п. 1.4 договору ОСП врегульовує небаланси електричної енергії з СВБ у порядку, визначеному Законом України «Про ринок електричної енергії» та Правилами ринку, затвердженими постановою НКРЕКП № 307 від 14.03.2018.

Відповідно до п. 1.5 договору врегулюванням небалансів електричної енергії є вчинення СВБ правочинів щодо купівлі-продажу електричної енергії та оплати платежів відповідно до Правил ринку.

Згідно з п. 2.1 договору вартість небалансів електричної енергії та суми платежів, що передбачені до сплати зі сторони СВБ та ОСП, розраховуються АР для кожного розрахункового періоду доби відповідно до Правил ринку. Оплата платежів відповідно до цього договору здійснюється з урахуванням податків та зборів, передбачених діючим законодавством.

Пунктом 2.2. договору передбачено, що порядок розрахунку обсягів, ціни та вартості небалансів електричної енергії визначається Правилами ринку.

Згідно з п. 5.1 договору виставлення рахунків та здійснення платежів щодо оплати вартості небалансів відбувається відповідно до процедур та графіків, передбачених Правилами ринку, та згідно з умовами цього договору.

Відповідно до п. 1.1.2, п. 1.11.1 та п. 1.11.8 Правил ринку, система управління ринком - програмно-інформаційний комплекс, що включає низку підсистем, що забезпечують управління всіма необхідними базами даних, реєстрами та виконання розрахунків, що визначені цими Правилами.

За допомогою системи управління ринком здійснюється управління всіма процесами, зокрема, виконанням необхідних розрахунків, реєстрацією ринкових даних і результатів.

АР надає кожному учаснику ринку через його персональний кабінет доступ до записів даних розрахунків, що створив АР щодо цього учасника ринку, відповідно до інструкції з користування системою управління ринком. Авторизація користувачів системи відбувається із застосуванням особистого кваліфікованого електронного підпису (далі - КЕП).

Згідно з п. 5.28.1 Правил ринку щоденні звіти про розрахунки та остаточні щомісячні звіти про розрахунки надаються через систему управління ринком кожному ППБ та СВБ і включають детальну інформацію щодо індивідуального зарахування і списання коштів ППБ та СВБ. Форма і зміст початкових та остаточних звітів про розрахунки описані в цьому розділі.

Подання платіжних документів здійснюється сторонами відповідно до Правил ринку (п. 5.6 договору).

Відповідно до п. 7.3.1 Правил ринку передбачено, що АР на щоденній основі надсилає платіжний документ кожній СВБ із зазначенням суми, що СВБ зобов`язана сплатити АР, або суми, що АР зобов`язаний сплатити СВБ через її небаланси електричної енергії протягом відповідного періоду.

Згідно з п. 7.7.3 Правил ринку оплата платіжного документа з банківського рахунку учасника ринку на банківський рахунок АР здійснюється протягом двох робочих днів з дати направлення платіжного документа.

Позивач через систему управління ринком Market Management System (http//mms.ua.energy) 28.01.2022 надіслав відповідачу рахунок-фактуру № 2801202200082 від 28.01.2022 за електричну енергію для врегулювання небалансів (розрахунковий період 11.01.2022 - 11.01.2022) вартість якого склала 13.890.196,75 грн.

Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Отже, з урахуванням наведеної норми та п. 7.7.3 Правил ринку відповідач мав сплатити виставлений йому рахунок у строк до 01.02.2022 включно.

З матеріалів справи вбачається, що згідно платіжного доручення № 3003 від 02.02.2022 відповідачем частково здійснено оплату в розмірі 2.986.305,72 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Матеріали справи свідчать, що відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за договором вартість електричної енергії для врегулювання небалансів у визначений строк не виконав, в зв`язку з чим виникла заборгованість перед позивачем, яка становить 10.903.891,03 грн.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів того, що відповідачем виконано зобов`язання по сплаті відпущеної електроенергії в повному обсязі не подано.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача вартості електричної енергії для врегулювання небалансів в розмірі 10.903.891,03 грн.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату вартості електричної енергії для врегулювання небалансів не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно зі ст.ст. 546, 547 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.

Так, розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно п. 4.2 договору у разі несвоєчасного виконання грошових зобов`язань після підписання сторонами акта купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів (далі - акт купівлі-продажу) та сплати інших платежів винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі 0,01% за кожний день прострочення від суми простроченого платежу, але не більше розміру облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, наведений пункт договору передбачає можливість нарахування та сплату пені у разі прострочення виконання грошового зобов`язання за умови підписання акту купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів.

Разом з цим, в матеріалах справи наявний складений 31.01.2022 та підписаний позивачем акт № ВН/22/01-2008 купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів згідно з договором № 2008-01024 від 23.03.2021, з якого вбачається, що позивачем у січні 2022 року було поставлено, а відповідачем отримано електричну енергію для врегулювання небалансів загальною вартістю 13.897.891,03 грн, який з боку відповідача не підписаний та не скріплений печаткою.

Відповідно до п. 5.9 договору ОСП надає СВБ у паперовому та/або електронному вигляді (засобами електронного документообігу з накладенням КЕП) два примірника акта купівлі-продажу, підписані зі своєї сторони до 12 числа місяця, наступного за тим, щодо якого його сформовано.

Згідно з п. 5.10 договору СВБ протягом двох робочих днів повертає ОСП один примірник підписаного зі своєї сторони акт купівлі-продажу у паперовому та/або електронному вигляді )засобами електронного документообігу з накладанням КЕП).

Зазначений акт було 09.02.2022 надіслано відповідачу на електрону адресу ukrelectrozbut@gmail.com. У супровідному листі зазначено, що відповідачу не потрібно повертати на електрону адресу позивача скановану копію підписаного акту; зазначено, що оригінали акту у двох примірниках будуть надіслані поштою, які слід підписати та повернути один підписаний примірник протягом двох робочих днів.

При цьому позивачем не подано доказів в підтвердження направлення вказаного акту з накладенням КЕП, як це передбачено умовами договору.

Також позивачем не подано жодних доказів надіслання відповідачу поштою оригіналів актів.

Слід зазначити, що умовами договору не передбачено, що у разі не підписання відповідачем акту купівлі-продажу протягом двох робочих днів з моменту його отримання та за відсутності зауважень до нього відповідний акт вважається підписаним, що у свою чергу дозволило б застосування відповідальності у вигляді нарахування пені.

Таким чином за відсутності підписаного сторонами акту купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів у позивача наразі відсутні підстави для нарахування пені.

З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення 390.657,93 грн пені необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Також з приводу нарахування пені суд вважає за необхідне зазначити наступне

Позивач нараховує пеню на суму богу в розмірі 13.890.196,75 грн за 02.02.2022 та на суму боргу в розмірі 10.903.891,03 грн за період з 03.02.2022 по 25.01.2023.

Суд не погоджується із здійсненим позивачем нарахуванням пені за 02.02.2022 на суму 13.890.196,75 грн, оскільки

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, ст. 231 Господарського кодексу України пеня обчислюється за кожний день прострочення.

Зазначені норми закону свідчать про те, що пеня може бути нарахована лише за кожен повний день прострочення платежу, а тому день фактичної оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися стягнення.

З огляду на те, що відповідачем здійснено часткову сплату за договором 02.02.2022 в розмірі 2.986.305,72 грн позивачем неправомірно нараховано пеню на повну суму вартості в розмірі 13.890.196,75 грн.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 на 30 діб, який продовжено Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022, № 573/2022 від 12.08.2022, № 757/2022 від 07.11.2022 та № 58/2023 від 06.02.2023 з 05 години 30 хвилин 19.02.2023 строком на 90 діб.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП, Регулятор), є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, що утворений Кабінетом Міністрів України. Регулятор є колегіальним органом, що здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», Регулятор має право приймати рішення з питань, що належать до його компетенції, які є обов`язковими до виконання.

Так, судом встановлено, що НКРЕКП прийнято постанову № 332 від 25.02.2022 «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану».

26.04.2022 постанову НКРЕКП № 332 від 25.02.2022 доповнено п. 16, згідно якого на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування надано настанову зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії.

Спірні господарські правовідносини склалися відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», у зв`язку з чим вказана постанова НКРЕКП підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Отже, період нарахування пені позивачем заявлено такий, який входить в період дії воєнного стану.

Отже, враховуючи приписи п. 16 постанови НКРЕКП № 332 від 25.02.2022, яка є чинною, та обов`язковою для суб`єктів спірних правовідносин, відсутні правові підстави для нарахування та стягнення з відповідача пені за період дії воєнного стану в Україні.

За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача пені нарахованої з 24.02.2022 визнається судом безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.

Суд відзначає, що пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Даною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов`язання щодо здійснення платежів, проте не передбачили інший період нарахування ніж встановлений законом.

Всупереч викладеного позивачем здійснено нарахування пені за період по 25.01.2023, тобто з перевищенням встановленого шестимісячного періоду нарахування.

В обґрунтування стягнення з відповідача штрафу в розмірі 763.272,37 грн позивач посилається на ст. 231 Господарського кодексу України.

Частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Аналіз наведеної норми матеріального права дає підстави для висновку, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, санкції у вигляді штрафу, передбаченого абз. 3 ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, можливо за сукупності таких умов:

- якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачено договором або законом;

- якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки;

- якщо допущено прострочення виконання не грошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Таким чином, вказані санкції є видом відповідальності за порушення зобов`язань з передачі товарів, виконання робіт та надання послуг, а не за порушення виконання грошового зобов`язання (оплата вартості електричної енергії для врегулювання небалансів).

Враховуючи викладене, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 763.272,37 грн штрафу безпідставні та задоволенню не підлягають.

В зв`язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті вартості електричної енергії для врегулювання небалансів, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 2.725.972,76 грн інфляційних втрат та 321.088,72 грн 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Умовами договору не визначено інший розмір процентів.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (пп. 3.2 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань»).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у наступному місяці.

Якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Такий висновок викладений у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 № 910/13071/19.

За розрахунками суду (знаходяться в матеріалах справи) розмір інфляційних втрат становить 2.723.630,97 грн та розмір 3% річних становить 319.947,05 грн та вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

В іншій частині позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних в позові слід відмовити, оскільки розрахунок здійснений з порушенням чинного законодавства України, зокрема невірно визначено період прострочення.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго».

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 129, 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрелектро Збут» (04052, м. Київ, вул. Глибочицька, 13, секція 1, офіс 1, код ЄДРПОУ 44098658) на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25, код ЄДРПОУ 00100227) 10.903.891 (десять мільйонів дев`ятсот три тисячі вісімсот дев`яносто одну) грн 03 коп. основного боргу, 2.723.630 (два мільйони сімсот двадцять три тисячі шістсот тридцять) грн 97 коп. інфляційних втрат, 319.947 (триста дев`ятнадцять тисяч дев`ятсот сорок сім) грн 05 коп. 3% річних, 209.212 (двісті дев`ять тисяч двісті дванадцять) грн 03 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 24.04.2023.

СуддяВ.В. Сівакова