Рішення

від 24.03.2023 по справі 915/122/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2023 року Справа № 915/122/22

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М. при секретарі судового засідання Артьомові І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Миколаївської міської ради, вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54027 (код ЄДРПОУ 26565573)

електронна адреса: kancel@mkrada.gov.ua

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична Компанія "Євросервіс", вул. Лютеранська, 24, офіс 213, м. Херсон, 73030 (код ЄДРПОУ 30976248)

про стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 53 053, 40 грн.

Представники сторін у судове засідання не з`явились.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Миколаївської області звернулась Миколаївська міська рада з позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична Компанія "Євросервіс", в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична Компанія "Євросервіс" заборгованість з орендної плати в сумі 53 053, 40 грн. за користування з 09.09.2016 року по 17.05.2018 року земельною ділянкою площею 4 839 кв.м. для обслуговування нерухомого майна по вул. 116-ї Дивізії, 1 у м. Миколаєві.

І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 09.02.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 10.03.2022.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Відповідно до Указів Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022 у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України продовжувався строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.

Підготовче засідання 10.03.2022 не відбулось.

Розпорядженням Голови Верховного Суду "Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (господарські суди Миколаївської, Сумської та Чернігівської областей) від 22.03.2022 № 12/0/9-22 відповідно до частини сьомої статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність судових справ Господарського суду Миколаївської області.

Справи Господарського суду Миколаївської області на розгляд Господарського суду Одеської області не передавались.

Розпорядженням Голови Верховного Суду "Про відновлення територіальної підсудності судових справ Господарського суду Миколаївської області" від 25.07.2022 № 41 відновлено територіальну підсудність судових справ Господарського суду Миколаївської області, змінену розпорядженням Голови Верховного Суду від 22 березня 2022 року № 12/0/9-22, із 26 липня 2022 року.

Відповідно до ст. 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України.

Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів.

Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 29.08.2022 призначено підготовче засідання на 19.09.2022.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 19.09.2022 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 24.10.2022.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 24.10.2022 відкладено підготовче засідання на 05.12.2022.

Судове засідання з розгляду даної справи, яке було призначено на 05.12.2022, не відбулось, у зв`язку з відпусткою головуючої судді Олейняш Е.М.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 06.12.2022 призначено підготовче засідання на 19.12.2022.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 19.12.2022 відкладено підготовче засідання на 30.01.2023.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 30.01.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 27.02.2023.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 27.02.2023 відкладено розгляд справи по суті в судовому засіданні на 24.03.2023.

Сторони явку повноважних представників в судове засідання не забезпечили.

Позивачем 01.09.2022, 06.10.2022, 07.11.2022, 23.01.2023 подано до Господарського суду Миколаївської області заяви (вх. № 3566/22 від 01.09.2022, вх. № 4264/22 від 06.10.2022, вх. № 5102/22 від 07.11.2022, вх. № 749/23 від 23.01.2023) про розгляд справи без участі представника позивача.

Відповідно до ч. 3 ст. 196 ГПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідач явку повноважного представника в жодне підготовче/судове засідання не забезпечив.

Ухвали суду від 09.02.2022, 06.12.2022, 19.12.2022, 30.01.2023, 27.02.2023, направлені на адресу відповідача, повернуті до суду поштовою установою із зазначенням причини повернення "адресат відсутній за вказаною адресою".

Ухвали суду надіслані на юридичну адресу відповідача, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

В Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема, місцезнаходження юридичної особи (п. 10 ч. 2 ст. 9 вказаного Закону).

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Системний аналіз статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку свідчить, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17; від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19; від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20).

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням (правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20).

Верховний Суд звертає увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19, від 19.05.2021 у справі № 910/16033/20; від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20).

Оскільки в матеріалах справи відсутні підтвердження наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, Суд вважає, що факт неотримання відповідачем поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення (аналогічний висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19; від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20).

Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

В рішеннях від 28.10.1998 у справі "Осман проти Сполученого королівства" та від 19.06.2001 року у справі "Креуз проти Польщі" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Вказаними рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України".)

В рішенні від 07.07.1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії" ЄСПЛ вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Відповідач не повідомляв суд про зміну свого місцезнаходження, ухвали суду надсилались судом за адресою, зазначеною позивачем у позовній заяві (яка співпадає із відомостями, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань).

Крім того, судом було враховано те, що місцезнаходженням відповідача є місто Херсон.

Згідно з переліком територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 09.03.2023, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 (в редакції наказу від 09.03.2023 № 84), Херсонська міська територіальна громада відноситься до відповідних територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні).

З урахуванням наведеного, суд додатково повідомляв відповідача про час та місце розгляду справи через оголошення на офіційному вебсайті судової влади України.

Крім того, 30.01.2023 судом додатково вжито заходи щодо направлення телефонограми відповідачу за мобільним номером телефона керівника ТОВ "Юридична Компанія "Євросервіс", керівник Кравець К.Б., тел. ( НОМЕР_1 , який вказано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

Будь-яка інша контактна інформація з відповідачем в суду відсутня.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про вжиття всіх можливих та необхідних заходів з метою повідомлення відповідача про розгляд справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників сторін.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

В судовому засіданні 24.03.2023 судом відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України підписано вступну та резолютивну частини рішення.

ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.

2.1. Правова позиція позивача.

Підставою позову позивачем зазначено, що рішенням Миколаївської міської ради від 19.05.2005 року за № 33/27 ТОВ "Інтерагротранс" було передано в оренду на 15 років земельну ділянку площею 4 839 кв.м. для обслуговування майнового комплексу адміністративних приміщень та господарських споруд по вул. 116-ї Дивізії, 1.

На підставі вказаного рішення між Миколаївською міською радою та ТОВ "Інтерагротранс" укладено договір оренди землі від 23.06.2005 року № 3248 на 15 років.

Відповідно до даних з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ТОВ «Юридична Компанія «Євросервіс» з 09.09.2016 року по 17.05.2018 року належало право власності на нерухоме майно (квартирний (багатоповерховий) житловий будинок, об`єкт житлової нерухомості) по вул. 116-ї Дивізії, 1.

Таким чином, відповідачем було набуто речове право власності на нерухоме майно по вул. 116-ї Дивізії, 1, яке розташовано на земельній ділянці комунальної власності загальною площею 4 839 кв. м. по вул. 116-ї Дивізії, 1, внаслідок чого саме відповідач став фактичним користувачем цієї земельної ділянки, яка перебувала у користуванні попереднього землекористувача для обслуговування зазначеного нерухомого майна.

Посилаючись на положення ст. 377 ЦК України, ст. 120 ЗК України та судову практику, позивач зазначає, що вищевказаними нормами права закріплено принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. В силу вказаних норм до нового власника нерухомого майна (відповідача) автоматично перейшло право оренди земельною ділянкою на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача, та обов`язок зі сплати орендної плати.

Враховуючи викладене, у період з 09.09.2016 року по 17.05.2018 року користувачем земельної ділянки площею 4839 кв.м., на якій розташований вказаний об`єкт нерухомості, був відповідач, який не сплачував кошти за користування землею, чим порушені права Миколаївської міської ради як органу місцевого самоврядування та власника земельної ділянки щодо неодержання коштів (орендної плати) за час використання земельної ділянки.

Позовні вимоги обґрунтовано положеннями ст. 13, 144, 145 Конституції України, ст. 11, 377, 509, 525, 526, 610, 612, 627, 628, 629 ЦК України, ст. 174, 193 ГК України, ст. 14, 269, 270, 287 ПК України, ст. 12, 80, 83, 120, 141, 206 ЗК України, ст. 4, 16, 33 Закону України "Про місцеве самоврядування", ст. 2, 7, 13, 21, 22, 24, 31 ЗУ "Про оренду землі", Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284, судовою практикою та умовами договору.

2.2. Правова позиція (заперечення) відповідача.

Відповідачем не подано суду відзиву на позовну заяву відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 161 ГПК України

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.

16.06.2005 між Миколаївською міською радою та ТОВ «Інтерагротранс» укладено нотаріально посвідчений договір оренди землі.

Договір підписано сторонами та скріплено печатками сторін.

Відповідно до п. 1.1 договору Миколаївська міська рада на підставі рішення від 19.05.2002 за № 33/27 передає, а ТОВ «Інтерагротранс» приймає в оренду земельну ділянку для обслуговування майнового комплексу адміністративних приміщень та господарських споруд по вул. 116-Дивізії, 1 /Центрального району/.

Відповідно до п. 2.1 договору в оренду передається земельна ділянка площею 4839 кв. м., без права передачі її в суборенду.

Відповідно до п. 2.2 договору на земельній ділянці знаходяться будівля та споруди, які належать ТОВ «Інтерагротранс».

Відповідно до п. 3.1 договору договір діє на протязі 15 /п`ятнадцяти/ років з дати його реєстрації. Після закінчення строку договору Орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Відповідно до п. 4.2 договору розмір орендної плати:

Річна орендна плата за земельну ділянку (4839 кв. м.) встановлюється у розмірі 1, 2 % (одного цілого двох десятих) відсотка від її нормативної грошової оцінки, де:

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки (4839 кв. м.) на підставі витягу з технічної документації про визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки від 13.06.05 № 908 становить 526 289, 64 грн. (п`ятсот двадцять шість тисяч двісті вісімдесят дев`ять грн. 64 коп.).

Відповідно до п. 4.3 договору розмір грошової оцінки не є сталим і змінюється у зв`язку з проведенням її щорічної індексації та внесення змін на підставі вимог діючого законодавства й інших нормативних документів. Розмір грошової оцінки земельної ділянки змінюватиметься без внесення змін та доповнень до цього договору.

Відповідно до п. 4.6 договору умови цього договору про розмір орендної плати можуть переглядатись за згодою сторін шляхом внесення змін у вигляді додаткової угоди, що буде невід`ємною частиною цього договору та нотаріально посвідченою.

Відповідно до п. 5.1 договору земельна ділянка передається в оренду для обслуговування майнового комплексу адміністративних приміщень та господарських споруд.

Відповідно до п.п. "в" п. 9.1 договору орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати. Вказаному праву кореспондує передбачений п.п. "д" п. 9.4 договору обов`язок орендаря своєчасно вносити орендну плату.

Відповідно до п.п. "к" п. 9.4 договору орендар зобов`язаний у разі відчуження будівель (або їх часток), розташованих на земельній ділянці, наданій в оренду, орендар зобов`язаний повідомити про це міську раду у 10-денний термін з дня відчуження та переоформити документи на право подальшого користування земельною ділянкою, а також повідомити нового власника про необхідність оформлення правових документів на землю. До посвідчення міською радою прав третіх осіб на користування земельною ділянкою орендна плата виконується орендарем у повному обсязі по день фактичного використання земельною ділянкою або до укладення нового договору оренди.

Відповідно до п. 12.3 договору дія договору припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до п. 14.1 договору цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Договір зареєстровано у Миколаївській регіональній філії ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 23.06.2005 за № 040500100397.

Договір зареєстровано в книзі записів договорів оренди землі 23.06.2005 за № 3248.

Суду не подано доказів визнання недійсним або розірвання договору або внесення змін до договору.

Суду не подано доказів продовження строку дії договору.

На підставі акту приймання-передачі земельної ділянки від 23.06.2005 ТОВ «Інтерагротранс» прийняло в орендну земельну ділянку для обслуговування майнового комплексу адміністративних приміщень та господарських споруд по вул. 116-ї Дивізії, 1, загальною площею 4839 кв. м.

Судом встановлено, що відповідно до інформаційної довідки № 144360405 від 07.11.2018 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна власником об`єкта нерухомого майна за реєстраційним номером 16327341, а саме: нерухомого майна за адресою Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. 116-Дивізії (Тернівка), 1, (квартирного (багатоповерхового) житлового будинку, об`єкта житлової нерухомості), на праві приватної власності в період з 09.09.2016 по 17.05.2018 було ТОВ «Юридична компанія «Євросервіс» (код ЄДРПОУ 30976248).

Опис об`єкта: об`єкт складається з трьох основних будівель: літ. А-5 загальною площею 3 744, 4 кв. м.; житловою площею 1 329, 9 кв. м.; будівлі сторожки літ. Б-1 загальною площею 20, 3 кв.м.; житловою площею 16, 7 кв. м.; вбиральні літ. У, огорож № 9, 10, 11, 12, 13, споруд № 14, 15, 16, 17, 26, 1.

Форма власності: приватна. Розмір частки: 0.

Судом також встановлено, що відповідно до вищевказаної інформаційної довідки № 144360405 від 07.11.2018 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з 17.05.2018 право власності на нерухоме майно (квартирний (багатоповерховий) житловий будинок, об`єкт житлової нерухомості) по вул. 116-ї Дивізії, 1 з розміром частки 1/1 належить ТОВ "НОВА ТЕРНІВКА" (код ЄДРПОУ 41169799), основним видом діяльності якого згідно відомостей з ЄДРЮОФОПГФ є "68.32 Управління нерухомим майном за винагороду або на основі контракту".

09.02.2017 виконавчий комітет Миколаївської міської ради направив на адресу ТОВ «ЮК «Євросервіс» лист № 287/02.02.01-22/11/14/17, в якому просив повідомити виконком Миколаївської міської ради про вжиті заходи щодо оформлення правових документів на землю.

13.12.2018 Головне управління ДФС у Миколаївській області на запит Управління земельних ресурсів Миколаївської міської ради щодо плати за землю за земельну ділянку по вулиці 116-ї Дивізії, 1, яка була передана в оренду ТОВ «ІНТЕРАГРОТРАНС» для обслуговування майнового комплексу адміністративних приміщень та господарських споруд з терміном дії договору оренди землі № 3248 від 23.06.2005 до 23.06.2020, повідомило про те, що ТОВ «ІНТЕРАГРОТРАНС» за податкові періоди 2015-2018 роки податкову звітність з плати за землю до ДПІ не надано, сплату орендних платежів не здійснено. У ТОВ «Юридична фірма «Євросервіс» з 09.09.2016 знаходиться нерухоме майно, що розташоване на земельній ділянці по вул. 116 Дивізії, 1. ТОВ «Юридична фірма «Євросервіс» за податкові періоди 2015-2018 роки податкову звітність з плати за землю по договору оренди від 23.06.2005 № 3248 до ДПІ не надано, сплату орендних платежів не здійснено.

15.03.2019 виконавчий комітет Миколаївської міської ради направив на адресу ТОВ «ЮК «Євросервіс» лист, в якому запропонував сплатити розмір нанесених збитків територіальній громаді у вигляді неодержаних доходів (плати за орендну ділянку) у період з 09.09.2016 до 17.05.2018 у сумі 21 221, 36 грн.

Факт направлення листа підтверджується фіскальним чеком.

23.04.2019 виконавчий комітет Миколаївської міської ради направив на адресу ТОВ «ЮК «Євросервіс» лист № 1825/02.02.01-22/11/14/19 із запрошенням керівника підприємства на засідання комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, яке мало відбутись 14.05.2019 об 11.00 год.

Факт направлення листа підтверджується фіскальним чеком.

14.05.2019 за результатами засідання комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам був складений відповідний акт, згідно з якого ТзОВ «ЮК «Євросервіс» було визначено розмір збитків, нанесених Миколаївській міській раді у зв`язку з несплатою за користування земельною ділянкою у період з 09.09.2016 до 17.05.2018 у сумі 53 053, 40 грн. Детальний розрахунок збитків додано до Акту.

08.07.2019 виконавчий комітет Миколаївської міської ради направив на адресу ТОВ «ЮК «Євросервіс» лист із запрошенням керівника підприємства на засідання комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, яке мало відбутись 12.07.2019 о 08:15 год.

Факт направлення листа підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам 12.07.2019 виконавчий комітет Миколаївської міської ради прийняв рішення № 766 від 12.07.2019 про затвердження актів комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам від 14.05.2019 про визначення розміру збитків, нанесених Миколаївській міській раді ТзОВ «ЮК «Євросервіс» у зв`язку з безоплатним використанням земельної ділянки площею 4839 кв. м. для обслуговування нерухомого майна по вул. 116 Дивізії, 1 у період з 09.09.2016 до 17.05.2018 у розмірі 53 053, 40 грн.

22.07.2019 виконавчий комітет Миколаївської міської ради направив на адресу ТОВ «ЮК «Євросервіс» лист № 3730/02.02.01-22/11/14/19, в якому запропонував сплатити 53 053, 40 грн. збитків, нанесених Миколаївській міській раді у зв`язку з несплатою за використання земельної ділянки для обслуговування нерухомого майна у період з 09.09.2016 до 17.05.2018.

Факт направлення листа підтверджується фіскальним чеком.

Відповідачем не проведено оплату, що і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення орендної плати.

ІV. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.

4.1. Правове регулювання використання землі.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 626 ЦК України (тут і далі в редакції від 11.06.2016, яка була чинна на момент відчуження нерухомого майна) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них.

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до ч. 1, 9 ст. 93 ЗК України (тут і далі - в редакції від 04.08.2016) право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі» (тут і далі - в редакції від 20.12.2015) оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про оренду землі» орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про оренду землі» розрахунки щодо орендної плати за земельні ділянки, що перебувають у державній і комунальній власності, здійснюються виключно у грошовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Отже, договір оренди землі є договором, за яким у сторін виникають обов`язки щодо його виконання: в орендодавця виникає обов`язок передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а в орендаря - обов`язок використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства та сплачувати орендну плату в порядку і розмірі, встановленому договором або законом.

4.2. Правове регулювання переходу права на земельну ділянку у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна, що розміщений на ній.

Відповідно до п.п. "а", "е" ч. 1 ст. 141 ЗК України (тут і далі в редакції від 04.08.2016) підставами припинення права користування земельною ділянкою є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Відповідно до абз. 8 ч. 1 ст. 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі припиняється в разі: набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України "Про оренду землі" (тут і далі в редакції від 20.12.2015) до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

У розумінні наведених положень при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду (відповідно до договору, який містить необхідні за законом істотні умови), право попереднього власника або користувача припиняється в силу прямої вказівки закону без припинення у цілому договору оренди земельної ділянки. Відповідно, новий власник об`єкта нерухомості, якому переходить право оренди, набуває права оренди за чинним договором оренди, а не у порядку повторного надання земельної ділянки, тобто має місце заміна сторони у зобов`язанні (правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 29.08.2018 року у справі № 920/675/17, від 07.11.2018 року у справі № 910/20774/17, від 27.02.2019 року у справі № 913/661/17, від 13.06.2019 року у справі № 922/2427/18).

Відповідно до ч. 1 ст. 120 ЗК України (в редакції від 04.08.2016) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Відповідно до ч. 2 ст. 120 ЗК України якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідно до ч. 6 ст. 120 ЗК України істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з набуттям права власності на ці об`єкти.

Укладення договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що пов`язане з переходом права на частину земельної ділянки, здійснюється після виділення цієї частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй окремого кадастрового номера.

У разі набуття права власності на жилий будинок (крім багатоквартирного), який розташований на землях державної або комунальної власності, що перебувають у користуванні іншої особи, та необхідності поділу земельної ділянки площа земельної ділянки, що формується, не може бути меншою, ніж максимальний розмір земельних ділянок відповідного цільового призначення, визначених статтею 121 Земельного кодексу України (крім випадків, коли формування земельної ділянки в такому розмірі є неможливим).

Відповідно до ст. 377 ЦК України (тут і далі в редакції від 11.06.2016, яка була чинна на момент відчуження нерухомого майна) до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків).

Відповідно до ч. 2 ст. 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 42 ЗК України земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.

Земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 42 ЗК України порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками.

Розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі відповідної землевпорядної документації.

Нормами земельного законодавства не передбачено можливості передачі у власність чи користування окремим співвласникам багатоквартирних будинків земельної ділянки, на якій розташований багатоквартирний жилий будинок, або її частини.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_4 про те, що їй на праві власності належить указана квартира разом із прибудованим на прибудинковій території багатоквартирного будинку балконом, у зв`язку з чим до неї, на підставі статті 377 ЦК України, статті 120 ЗК України, перейшло право користування спірною земельною ділянкою і вона має право на розробку проектної документації на відведення земельної ділянки, не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до частини першої статті 377 ЦК України та статті 120 ЗК України до особи, яка набула право власності на квартиру у багатоквартирному будинку, право користування на земельну ділянку не переходить (постанова КЦС ВС від 18.03.2019 у справі № 263/68/17).

4.3. Висновки суду.

Відповідно до інформаційної довідки № 144360405 від 07.11.2018 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ТОВ «Юридична Компанія «Євросервіс» з 09.09.2016 року по 17.05.2018 року належало право власності на нерухоме майно (квартирний (багатоповерховий) житловий будинок, об`єкт житлової нерухомості) по вул. 116-ї Дивізії, 1.

Отже, відповідно до відомостей з Реєстру вищевказаний об`єкт нерухомого майна є квартирним (багатоповерховим) житловим будинком, об`єктом житлової нерухомості, про що також зазначено позивачем в позовній заяві.

Відповідно до ст. 377 ЦК України (в редакції від 11.06.2016, яка була чинна на момент відчуження нерухомого майна) до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Правове врегулювання питання використання землі під багатоквартирними житловими будинками здійснюється відповідно до Конституції України, Земельного кодексу України, Цивільного кодексу України, Законів України "Про землеустрій", "Про оренду землі", "Про основи містобудування", "Про регулювання містобудівної діяльності", "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", постанови Кабінету Міністрів України від 11.10.2002 № 1521 "Про реалізацію Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку".

За приписами ч. 1, 2 ст. 42 ЗК України земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються безоплатно у власність або на праві постійного користування. Крім того, вказаною нормою визначено спеціальних суб`єктів, яким надаються земельні ділянки, а саме: 1) підприємства, установи і організації, які здійснюють управління цими будинками; 2) співвласники багатоквартирного будинку.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що в спірному випадку до набувача нерухомого майна (відповідача) не перейшло право оренди за договором оренди, оскільки приписами законодавства, чинного на момент відчуження нерухомого майна, передбачено, що земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються у власність або на праві постійного користування суб`єктам, визначеним ст. 42 ЗК України. Суд дійшов висновку, що в спірному випадку в силу положень ст. 141 ЗК України, ст. 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі припинив свою дію.

Суд зазначає, що правова позиція, на яку посилається позивач та яка викладена в постановах Верховного Суду від 29.08.2018 року у справі № 920/675/17, від 07.11.2018 року у справі № 910/20774/17, від 27.02.2019 року у справі № 913/661/17, від 13.06.2019 року у справі № 922/2427/18), щодо автоматичного переходу до набувача нерухомого майна права оренди на земельну ділянку, на якій розташовано нерухоме майно у випадку його відчуження, стосувалась об`єктів відмінних від багатоквартирних житлових будинків (зокрема, ресторан, майновий комплекс, нежитлові приміщення, будівлі та споруди, торговий комплекс тощо).

Оскільки в спірному випадку не відбулось заміни орендаря у спірних правовідносинах (за договором оренди), в суду відсутні підстави для стягнення орендної плати з відповідача, який не набув прав та обов`язків сторони за договором оренди. Враховуючи викладене, судом відмовлено в позові.

V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Судовий збір в сумі 2 481, 00 грн. відповідно до ст. 129 ГПК України покласти на позивача.

Керуючись ст. 129, 130, 191, 233, 236-238, 240, 241, 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Повний текст рішення складено 21.04.2023

Суддя Е.М. Олейняш