Постанова

від 16.10.2023 по справі 915/122/22

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2023 рокум. ОдесаСправа № 915/122/22м. Одеса, проспект Шевченка, 29

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Савицького Я.Ф.,

суддів: Колоколова С.І.,

Разюк Г.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Миколаївської міської ради

на рішення Господарського суду Миколаївської області

від 24 березня 2023 року (повний текст складено 21.04.2023)

у справі №915/122/22

за позовом: Миколаївської міської ради

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Юридична Компанія Євросервіс

про стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 53 053, 40 грн., -

суддя суду першої інстанції: Олейняш Е.М.місце винесення рішення: м. Миколаїв, вул. Фалєєвська, 14, Господарський суд Миколаївської області.

В С Т А Н О В И В:

У лютому Миколаївська міська рада (далі-позивач, Міська рада) звернулась до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Юридична Компанія Євросервіс (далі відповідач, ТОВ ЮК Євросервіс), в якому просить стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати в сумі 53 053, 40 грн. за користування земельною ділянкою комунальної власності.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ ЮК Євросервіс не виконало належним чином зобов`язання по оплаті орендних платежів за період з 09.09.2016 по 17.05.2018, які виникли на підставі договору оренди землі від 23.06.2005 року №3248.

При цьому, вказаний договір був раніше укладений між Миколаївською міською радою та ТОВ Інтерагротранс, однак, у зв`язку з набуттям відповідачем права власності на нерухоме майно (квартирний (багатоповерховий) житловий будинок, об`єкт житлової нерухомості), яке розташовано на земельній ділянці комунальної власності загальною площею 4 839 кв. м. по вул. 116-ї Дивізії, 1 у м. Миколаєві, на орендованій за договором земельній ділянці, права та обов`язки орендаря за наведеним договором автоматично перейшли до ТОВ ЮК Євросервіс в порядку ст. 120 Земельного кодексу України, ст. 377 Цивільного кодексу України, ст. 7 Закону України Про оренду землі, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 24.03.2023 у справі №915/122/22 (суддя Е.М Олейняш) у задоволенні позову Миколаївської міської ради відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог Миколаївської міської ради, суд першої інстанції виходив з того, що у даному випадку не відбулось заміни орендаря у спірних правовідносинах (за договором оренди), що свідчить про відсутність підстав для стягнення орендної плати саме з відповідача, який не набув прав та обов`язків сторони за договором оренди.

Зокрема, місцевий господарський суд зазначив, що в спірному випадку до набувача нерухомого майна (відповідача) не перейшло право оренди за договором оренди, оскільки приписами законодавства, чинного на момент відчуження нерухомого майна, а саме: ст. 42 Земельного кодексу України визначено суб`єктів, яким надаються у власність або на праві постійного користування земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності. До таких суб`єктів відносяться, зокрема, співвласники багатоквартирного будинку або організації, які здійснюють управління цими будинками. А тому, в силу положень ст. 141 Земельного кодексу України, ст. 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі припинив свою дію.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Миколаївська міська рада звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Миколаївської області від 24.03.2023 у справі №915/122/22 скасувати повністю та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог Миколаївської міської ради.

Відповідач вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права та невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи.

Апелянт вказує, що місцевим господарським судом не було у повній мірі враховано те, що при розгляді справи слід застосовувати законодавство, яке діяло у спірний період, тобто з 09.09.2016 по 17.05.2017, і в першу чергу слід користуватись нормами профільного законодавства, а саме: Земельним кодексом України (ч.ч. 2, 5 ст. 120) та Законом України «Про оренду землі» (ч. 3 ст. 7).

Посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №910/18560/16 та низку рішень Верховного Суду (постанови від 07.11.2018 у справі №910/20774/17, від 07.11.2018 у справі №910/20774/17, від 29.08.2018 у справі №920/675/17, від 19.06.2018 у справі №922/3655/17 та ін.), Миколаївська міська рада переконана, що на момент відчуження нерухомого майна відповідачу не передбачалось жодних винятків щодо переходу права оренди на земельну ділянку в разі розміщення на ній багатоквартирних будинків.

Враховуючи вищенаведені норми законодавства, що діяли в зазначений позивачем період, та правову позицію Верховного Суду, наведену у визначених апелянтом рішеннях, Міська рада зауважує, що після відчуження об`єкта нерухомості по вулиці 116-ї Дивізії, 1, розташованого на орендованій земельній ділянці, договір оренди землі у відповідній частині припиняється щодо відчужувача, однак діє на тих самих умовах стосовно відповідача, як нового власника нерухомості, який з моменту набуття такого права набуває також права оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене, а отже й відповідні права та обов`язки орендаря, у тому числі зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою, а відтак суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що в спірному випадку не відбулось заміни орендаря у спірних правовідносинах (за договором оренди).

Водночас, апелянт не погоджується із висновком суду першої інстанції про неможливість врахування правової позиції, наведеної у вищезазначених постановах Верховного Суду, з посиланням на надмірний формалізм місцевого господарського суду у визнанні останнім відсутності подібності правовідносин у даній справі та справах, зазначених позивачем.

Крім того, за твердженням Міської ради, земельна ділянка загальною площею 4839 кв.м. передана в оренду для обслуговування майнового комплексу адміністративних приміщень та господарських споруд. Поняття «багатоквартирний будинок», «майновий комплекс адміністративних приміщень та господарських споруд» та «квартирний (багатоповерховий) житловий будинок» не є тотожними, а відтак, суд першої інстанції передчасно та не правильно застосував норми ст. 377 Цивільного кодексу України при розгляді даного питання щодо віднесення об`єкта нерухомого майна, за адресою: вул. 116-ї Дивізії, 1, м. Миколаїв, до поняття «багатоквартирний будинок».

Більш детально доводи Миколаївської міської ради викладені в апеляційній скарзі.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.06.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Миколаївської міської ради на рішення Господарського суду Миколаївської області від 24.03.2023 у справі №915/122/22; продовжено розгляд вказаної апеляційної скарги на розумний строк, у зв`язку із перебуванням апеляційної колегії у щорічній відпустці та вирішено розглянути справу №915/122/22 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Відзиву на апеляційну скаргу від ТОВ Юридична Компанія Євросервіс до Південно-західного апеляційного господарського суду не надходило, що не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції, відповідно до ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі статтею 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

16.06.2005 між Миколаївською міською радою (орендодавець) та ТОВ Інтерагротранс (орендар) укладено нотаріально посвідчений договір оренди землі №3248 (далі Договір), згідно з яким орендодавцем на підставі рішення від 19.05.2002 за №33/27 передано, а орендарем прийнято в оренду земельну ділянку для обслуговування майнового комплексу адміністративних приміщень та господарських споруд по вул. 116-Дивізії, 1 /Центрального району/ (п. 1.1 Договору).

За умовами п. 2.1 Договору в оренду передається земельна ділянка площею 4839 кв. м., без права передачі її в суборенду.

Відповідно до п. 2.2 Договору на земельній ділянці знаходяться будівля та споруди, які належать ТОВ Інтерагротранс.

Пунктом 3.1 Договору визначено, що договір діє протягом 15 /п`ятнадцяти/ років з дати його реєстрації. Після закінчення строку договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Відповідно до п.п. 4.1, 4.2 Договору, за оренду земельної ділянки орендар сплачує орендну плату у грошовій формі; річна орендна плата за земельну ділянку (4839 кв. м.) встановлюється у розмірі 1,2% від її нормативної грошової оцінки, де: нормативна грошова оцінка земельної ділянки (4839 кв. м.) на підставі витягу з технічної документації про визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки від 13.06.05 №908 становить 526 289, 64 грн.

При цьому, пунктом 4.3. Договору встановлено, що розмір нормативної грошової оцінки не є сталим і змінюється у зв`язку з проведенням її щорічної індексації та внесенням змін на підставі вимог діючого законодавства і інших нормативних документів; розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки змінюватиметься без внесення змін і

Орендна плата за землю вноситься орендарем щомісячно (п. 4.4 Договору).

Умови цього договору про розмір орендної плати можуть переглядатись за згодою сторін шляхом внесення змін у вигляді додаткової угоди, що буде невід`ємною частиною цього договору та нотаріально посвідченою (п. 4.6 Договору).

За умовами п. 5.1 Договору, земельна ділянка передається в оренду для обслуговування майнового комплексу адміністративних приміщень та господарських споруд.

Пунктом 6.1 Договору визначено, що передача земельної ділянки в оренду здійснюється за актом приймання-передачі об`єкта оренди в день державної реєстрації цього Договору.

У відповідності до п. 6.2 Договору право на оренду земельної ділянки виникає після державної реєстрації цього договору.

Згідно з п.п. «а», «в» п. 9.1 Договору орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням; своєчасного внесення орендної плати. Вказаному праву кореспондує передбачений п.п. "д" п. 9.4 Договору обов`язок орендаря своєчасно вносити орендну плату.

Відповідно до п.п. "к" п. 9.4 договору орендар зобов`язаний у разі відчуження будівель (або їх часток), розташованих на земельній ділянці, наданій в оренду, орендар зобов`язаний повідомити про це міську раду у 10-денний термін з дня відчуження та переоформити документи на право подальшого користування земельною ділянкою, а також повідомити нового власника про необхідність оформлення правових документів на землю. До посвідчення міською радою прав третіх осіб на користування земельною ділянкою орендна плата виконується орендарем у повному обсязі по день фактичного використання земельною ділянкою або до укладення нового договору оренди.

Всі зміни або доповнення до цього Договору здійснюються у письмовій формі (п.12.1 Договору).

Пунктом 12.3 Договору встановлено, що його дія припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено та в інших випадках, передбачених законом.

Цей Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (п. 14.1 Договору).

Договір зареєстровано у Миколаївській регіональній філії ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 23.06.2005 за № 040500100397.

Договір зареєстровано в книзі записів договорів оренди землі 23.06.2005 за № 3248.

Як правильно зазначено судом першої інстанції, у матеріалах справи не міститься доказів щодо визнання недійсним або розірвання Договору, або внесення змін до Договору.

Також відсутні докази продовження строку дії Договору.

Отже, строк дії вказаного Договору оренди становить до 23.06.2020.

Матеріали справи свідчать, що 23.06.2005 Миколаївська міська рада (орендодавець), а ТОВ Інтерагротранс (орендар) прийняло в оренду земельну ділянку по вул. 116-ї Дивізії, 1, загальною площею 4839 кв. м. для обслуговування майнового комплексу адміністративних приміщень та господарських споруд, про що між сторонами договору складено та підписано Акт приймання-передачі земельної ділянки від 23.06.2005.

Згідно інформаційної довідки №144360405 від 07.11.2018 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 16327341, а саме: квартирний (багатоповерховий) житловий будинок, об`єкт житлової нерухомості за адресою Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. 116-Дивізії (Тернівка), 1 зареєстровано на праві приватної власності в період з 09.09.2016 по 17.05.2018 за ТОВ Юридична компанія Євросервіс (код ЄДРПОУ 30976248).

Форма власності: приватна. Розмір частки: 0.

Опис об`єкта: об`єкт складається з трьох основних будівель: літ. А-5 загальною площею 3 744, 4 кв. м.; житловою площею 1 329, 9 кв. м.; будівлі сторожки літ. Б-1 загальною площею 20, 3 кв.м.; житловою площею 16, 7 кв. м.; вбиральні літ. У, огорож № 9, 10, 11, 12, 13, споруд № 14, 15, 16, 17, 26, 1.

У зв`язку з цим, 09.02.2017 виконавчий комітет Миколаївської міської ради направив на адресу ТОВ ЮК Євросервіс лист №287/02.02.01-22/11/14/17, в якому просив відповідача повідомити виконком Миколаївської міської ради про вжиті заходи щодо оформлення правових документів на землю.

Однак, вказаний лист залишився з боку відповідача без реагування.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до вищевказаної інформаційної довідки №144360405 від 07.11.2018 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з 17.05.2018 право власності на нерухоме майно (квартирний (багатоповерховий) житловий будинок, об`єкт житлової нерухомості) по вул. 116-ї Дивізії, 1 з розміром частки 1/1 належить ТОВ "НОВА ТЕРНІВКА" (код ЄДРПОУ 41169799), основним видом діяльності якого згідно відомостей з ЄДРЮОФОПГФ є "68.32 Управління нерухомим майном за винагороду або на основі контракту".

Як вбачається з інформації, наданої листом від 13.12.2018 №73/9/14-29-50-05 Головним управлінням ДФС у Миколаївській області, ТОВ «Інтерагротранс» до органів фіскальної служби не надавалась податкова звітність з плати за землю за період з 2015 по 2018: сплату орендних платежів не здійснено.

Також, у листі зазначено, що у ТОВ Юридична фірма Євросервіс з 09.09.2016 знаходиться нерухоме майно, що розташоване на земельній ділянці по вул. 116 Дивізії, 1. ТОВ Юридична фірма Євросервіс за податкові періоди 2015-2018 роки податкову звітність з плати за землю по договору оренди від 23.06.2005 № 3248 до ДПІ не надано, сплату орендних платежів не здійснено.

Внаслідок не оформлення відповідачем ТОВ ЮК Євросервіс права користування земельною ділянкою та не здійснення плати за землю у період з 09.09.2016 по 17.05.2018, позивачем на адресу відповідача 15.03.2019 було направлено лист (номер не читається а.с. 15), в якому відповідачу було запропоновано сплатити розмір нанесених збитків територіальній громаді у вигляді неодержаних доходів (плати за орендну ділянку) у визначений період у сумі 21 221,36 грн. Факт направлення листа підтверджується копією фіскального чеку.

Вказаний лист залишився без відповіді з боку відповідача.

Тому, 23.04.2019 листом №1825/02.02.01-22/11/14/19 виконавчий комітет Миколаївської міської ради запросив керівника ТОВ ЮК Євросервіс на засідання комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, яке мало відбутись 14.05.2019 об 11.00 год. Факт направлення листа підтверджується копією фіскального чеку.

14.05.2019 за результатами засідання комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам був складений відповідний акт, згідно якого ТОВ ЮК Євросервіс було визначено розмір збитків, нанесених Миколаївській міській раді у вигляді неодержаної орендної плати за земельну ділянку у період з 09.09.2016 до 17.05.2018 у сумі 53 053, 40 грн. Детальний розрахунок збитків додано до Акту.

Позивачем 08.07.2019 направлено на адресу відповідача лист (а.с. 29) із запрошенням керівника підприємства на засідання комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, яке мало відбутись 12.07.2019 о 08:15 год. Факт направлення листа підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам 12.07.2019 виконавчий комітет Миколаївської міської ради прийняв рішення №766 від 12.07.2019 про затвердження актів комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам від 14.05.2019 про визначення розміру збитків, нанесених Миколаївській міській раді ТОВ ЮК Євросервіс, у зв`язку з безоплатним використанням земельної ділянки площею 4839 кв. м. для обслуговування нерухомого майна по вул. 116 Дивізії, 1 у період з 09.09.2016 до 17.05.2018 у розмірі 53 053, 40 грн.

22.07.2019 виконавчий комітет Миколаївської міської ради направив на адресу ТОВ ЮК Євросервіс лист №3730/02.02.01-22/11/14/19, в якому запропонував сплатити 53 053,40 грн. збитків, нанесених Миколаївській міській раді у зв`язку з несплатою за використання земельної ділянки для обслуговування нерухомого майна у період з 09.09.2016 до 17.05.2018. Факт направлення листа підтверджується фіскальним чеком.

Зважаючи на відсутність реагування з боку ТОВ ЮК Євросервіс на вказаний лист, Миколаївська міська рада звернулась до господарського суду із позовом про стягнення заборгованості з орендної плати у сумі 53 053, 40 грн. за користування з 09.09.2016 по 17.05.2018 відповідною земельною ділянкою.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків зокрема є: "договори та інші правочини.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону України "Про оренду землі).

В силу ст. 206 Земельного колдексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 21 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Тобто, підставою для виникнення орендної плати є підписаний сторонами договір оренди.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 626 Цивільного кодексу України (тут і далі в редакції від 11.06.2016, яка була чинна на момент відчуження нерухомого майна) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Наведені положення цілком унормовуються з приписами 9 ст. 93 Земельного кодексу України (тут і далі - в редакції від 04.08.2016).

Частиною 1 ст. 2 Закону України Про оренду землі встановлено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Разом з цим, суд зауважує, що плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Законодавець розмежовує поняття "земельний податок" та "орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності" в залежності від правових підстав передання прав землекористування такими ділянками.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України Про оренду землі орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

За статтею 31 Закону України "Про оренду землі" (тут і далі в редакції від 20.12.2015- тобто чинній на момент виникнення спірних правовідносин), договір оренди землі припиняється, зокрема, в разі: набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.

Частиною 3 ст. 7 Закону України "Про оренду землі» визначено, що до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (ч.ч.1, 2 ст. 120 Земельного кодексу України, в редакції від 04.08.2016)

Як зазначалось вище, спірна земельна ділянка була передана Міською радою в оренду ТОВ Інтерагротранс, у зв`язку з чим сторонами був укладений Договір оренди від 16.06.2005 №3248, однак, пред`являючи вимоги щодо сплати орендної плати за користування вказаною земельною ділянкою у період з 09.09.2016 по 17.05.2018 до ТОВ Юридична компанія Євросервіс (код ЄДРПОУ 30976248), позивач посилається на те, що відповідач набув обов`язки орендаря, у зв`язку із набуттям права власності на об`єкт нерухоме майно, яке розташовано на спірній земельній ділянці, та раніше належало ТОВ Інтерагротранс.

Проте, як правильно зазначив суд першої інстанції, відповідно до відомостей з Реєстру речових прав на нерухоме майно, таким об`єктом нерухомого майна є (квартирний (багатоповерховий) житловий будинок, об`єкт житлової нерухомості) по вул. 116-ї Дивізії, 1. При цьому, розмір частки відповідача на це майно визначено як « 0».

Позивачем вказана офіційна інформація жодним чином не спростована.

У даному контексті судова колегія зазначає, що частиною 1 ст. 377 Цивільного кодексу України визначено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Апеляційна колегія вважає посилання позивача на вказану норму та норми ст. 120 Земельного кодексу України щодо автоматичної зміни орендаря безпідставними, оскільки ст. 120 Земельного кодексу України не врегульовує питання переходу права власності на багатоквартирний будинок. Правове регулювання вищевказаних статей стосується жилого будинку, будівлі або споруди. Багатоквартирний будинок є специфічним об`єктом права власності, визначення якого наведено в статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» - багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. Крім того, за змістом ч. 6 ст. 120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок (крім багатоквартирного), який розташований на землях державної або комунальної власності, що перебувають у користуванні іншої особи, та необхідності поділу земельної ділянки площа земельної ділянки, що формується, не може бути меншою, ніж максимальний розмір земельних ділянок відповідного цільового призначення, визначених статтею 121 цього Кодексу (крім випадків, коли формування земельної ділянки в такому розмірі є неможливим).

Тобто, стаття 120 Земельного кодексу України у ч. 6 містить виключення щодо багатоквартирних будинків.

Згідно з підпунктом «г» ч. 2, ч. 3 ст. 89 Земельного кодексу України у спільній сумісній власності перебувають зокрема земельні ділянки співвласників багатоквартирного будинку. Володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою спільної сумісної власності здійснюються за договором або законом.

Водночас, за приписами ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 382 Цивільного кодексу України, усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Згідно з ч. 1 ст. 368 Цивільного кодексу України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Статтею 385 Цивільного кодексу України передбачено, що власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для управління та утримання багатоквартирного будинку можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку. Таке об`єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту.

Водночас, Законом України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" (в редакції станом на 06.07.2016 тобто діюче на момент виникнення спірних правовідносин) права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія, віднесено до спільного майна багатоквартирного будинку, яке є спільною сумісною власністю власників квартир та нежитлових приміщень у такому будинку.

Вказане підтримується позицією Верховного Суду, за якою багатоквартирні будинки та належні до них господарські будівлі, споруди і приміщення є нерозривно пов`язаними із земельними ділянками, на яких вони розміщені (постанова від 21.07.2020 у справі №922/3461/17).

При цьому, режим використання земельних ділянок багатоквартирних житлових будинків регулюється ст. 42 Земельного кодексу України, частиною 1 якої встановлено, що земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.

Земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, оскільки земельна ділянка, на якій розташований квартирний (багатоповерховий) житловий будинок, надається в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками або співвласникам такого будинку, суд апеляційної інстанції вважає правильним висновок місцевого господарського суду про те, що у даному випадку до ТОВ Юридична компанія Євросервіс не перейшло право оренди, оскільки силу положень ст. 141 Земельного кодексу України, ст. 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі припинив свою дію.

При цьому, судова колегія зазначає, що матеріалами справи повністю спростовуються доводи позивача про неправомірність висновків суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки судом першої інстанції застосовано саме профільне законодавства у редакціях станом на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами у даній справі; низка судових рішень Верховного Суду, на які посилається апелянт не є ревалентною для господарської справи, що розглядається, оскільки спірні правовідносини, що розглядались у справах: №920/675/17, №910/20774/17, №913/661/17, №922/2427/18 не стосувались автоматичного переходу права оренди на земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні житлові будинки.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у спірних правовідносинах позивачем не доведено наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Таким чином висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, які належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді даної справи.

Щодо інших аргументів апелянта колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Пунктом 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення Господарського суду Миколаївської області від 24.03.2023 у справі №915/122/22 винесено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що дає підстави для залишення його без змін, та відповідно, апеляційна скарга Миколаївської міської ради залишається без задоволення.

З огляду на те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги покладається на апелянта.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 24.03.2023 у справі №915/122/22 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених ч.3 ст.287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддяСавицький Я.Ф.

СуддяКолоколов С.І.

СуддяРазюк Г.П.