Рішення

від 21.04.2023 по справі 916/2792/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" квітня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/2792/22

Господарський суд Одеської області у складі судді Литвинової В.В., за участю секретаря судового засідання Арнаутової А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі філії "Дельта-лоцман" Державного підприємства "Адміністрація морських портів України";

до відповідача: Державного підприємства Чорноморське головне морське агентство "ІНФЛОТ"

про стягнення 6578,64 дол. США та 21420,79 грн

за участю представників

від позивача - Табула О.М.

від відповідача - Гула О.Є.

До суду надійшла позовна заява Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі філії "Дельта-лоцман" Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" до Державного підприємства Чорноморське головне морське агентство "ІНФЛОТ" про стягнення 6578,64 дол. США основного боргу та 21420,79 грн пені за договором від 21.12.2015 № 431-П-АМПУ-15.

Ухвалою від 24.10.2022 відкрито провадження у справі, справа розглядається за правилами загального позовного провадження.

14.11.2022, у встановлений строк, відповідач подав відзив, яким просить відмовити в задоволенні позову.

Засідання 23.11.2022 не відбулось через відсутність постачання електроенергії до суду, через що суд призначає іншу дату засідання, у зв"язку з чим суд ухвалою від 23.11.2022 призначив підготовче засідання на 14.12.2022 о 10 год. 30хв.

01.12.2022 відповідачем подані доповнення до відзиву з посиланням на те, що раніше зазначені докази неможливо було надати.

07.12.2022 позивач подав відповідь на відзив, якою наполягає на задоволенні позову.

Ухвалою від 14.12.2022 суд відклав розгляд справи на 18.01.2023 та продовжив строк підготовчого провадження.

14.12.2022 до суду надійшли заперечення відповідача.

16.12.2022 від відповідача надійшла заява про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Sea Gates Agency LLC., яка була морським агентом у порту Ольвія.

13.01.2023 від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, якою він просить стягнути з відповідача 2676,23 дол. США основного боргу та 8713,93 грн пені.

В судовому засіданні 18.01.2023 р. відповідач просить не розглядати та відкликає свою заяву про залучення третьої особи.

18.01.2023 р. суд закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 15.02.2023 р.

24.02.2023 р. відповідачем подано до матеріалів справи Заяву про визнання поважними причин несвоєчасного подання доказів, поновлення строку їх подання та приєднання до матеріалів справи (т.1 а.с.232-242).

Згідно приписів ст..207 ГПК України суд вирішує заяви та клопотання учасників справи, повязані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Враховуючи те, що Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань кримінального провадження №12023231040000178 від 24.01.2023 р. (т.1 а.с.239) та Лист Головного Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Херсонській області від 03.02.2023 №6601-352/66 (т.1 а.с.240) отримані відповідачем після закриття підготовчого провадження, на думку відповідача, мають суттєве значення для розгляду справи, - суд визнав поважними причини неподання вищезазначених доказів в підготовчому провадженні, залучив їх до матеріалів справи та прийняв до розгляду.

Щодо листа №1381/29-03-05 вих. від 22.12.2022 (т.1 а.с.235-238), в якому Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі філії "Дельта-лоцман" Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (позивач) підтверджує, що на підставі листа відповідача від 18.11.2022 №78 зарахував переплату по рахунку від 22.02.2022 №МР-01034 в сумі 380,10 дол.США в рахунок часткової оплати за послуги, надані судну „EYUP рахунок від 13.02.2022 №МР-00815 - на думку суду, відсутні підстави для того, щоб визнати поважними причини неподання вищезазначеного листа в підготовчому провадженні.

В судовому засіданні з розгляду справи по суті 15.02.2023 р. оголошено перерву до 15.03.2023 р. В судовому засіданні 15.03.23 р. через повітряну тревогу оголошено перерву до 05.04.2023 р.

В судовому засіданні 05.04.2023 оголошувалась перерва до 21.04.2023.

Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог. Наголошує, що відповідачем несвоєчасно виконані зобовязання за договором №431-П-АМПУ від 21.12.2015 щодо здійснення оплати за надані послуги судну, яке знаходилося під агентуванням відповідача, а також просить стягнути з останнього пеню та судові витрати.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на форс-мажорні обставини, а також вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на їх невідповідність законодавству України та умовам Договору №431-П-АМПУ від 21.12.2015р. Звертає увагу суду на відсутність факту порушення відповідачем строків розрахунків по судно заходу до порту та відсутність порушення відповідачем зобовязань за договором.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, заслухавши представників, які прибули в судове засідання, суд

встановив:

21.12.2015 р. між державним підприємством «Адміністрація морських портів України» (далі - позивач, підприємство) та Чорноморським головним морським агенством «Інфлот» (в подальшому було змінено назву на Державне підприємство Чорноморське головне морське агенство «Інфлот» (далі відповідач, агент) укладено договір № 431-П-АМПУ-15 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого підприємство зобов`язується за заявками агента надавати (забезпечувати):

-послуги з лоцманського проведення суден (лоцманський збір),

-послуги з регулювання руху суден у зонах дії центрів і постів регулювання руху суден (ЦРРС/ПРРС) (збір за послуги служби регулювання руху суден),

-проходження суднам по Бузько-Дніпровсько-лиманському, Херсонському морському каналам та каналом Дунай-Чорне море на баровій частині гирла Новостамбульське (Бистре) (БДЛК, ХМК та ГСХ) (канальний збір),

-послуги швартовної бригади з швартування, відшвартування, перетягування і перешвартування суден в морському порту «Южний» (згідно розцінок підприємства),

-послуги м/б «Гайдамака» та інших плавзасобів (згідно розцінок підприємства),

-інформаційні послуги при проходженні судном ГСХ (згідно розцінок підприємства), а агент зобов`язується замовити, прийняти і оплатити надані послуги. При цьому споживачем послуг підприємства є судновласник (в розумінні ст. 20 КТМ України), від імені якого виступає агент.

Згідно п. 2.1.1 договору підприємство зобов`язано за заявками агента у встановленому цим договором порядку, відповідно до діючих Правил плавання, Обов`язкових постанов, Зводу звичаїв порту тощо своєчасно і якісно надавати агенту послуги, зазначені в п. 1.1 цього договору.

Також відповідно до п. 2.1.2 договору підприємство зобов`язано надавати агенту рахунки для сплати зборів і платежів за користування зазначеними послугами, які оформлені на підставі встановлених цін і державних тарифів, розцінок підприємства та вимог цього договору. Рахунки направляються поштою або вручаються агенту під розписку. В необхідних випадках рахунки попередньо можуть направлятися факсом.

У п. 2.3.1 договору вказано, що агент зобов`язаний своєчасно, відповідно до Правил та умов цього договору, подавати на адресу підприємства заявки на надання послуг (додатки № 1 та № 2 до цього договору) і їх уточнення. В заявці вказується відповідний перелік інформації, яка зазначена у відповідних проформах заявок (додатки № 1 та № 2 до цього договору).

За вимогою підприємства агент обов`язково у 5-ти денний термін з моменту отримання вимоги письмово надає підприємству відомості щодо конкретного судновласника і його банківських, поштових реквізитів, номерів телефонів, факсів і електронних адресах, а також належним чином-засвідчені дійсні в Україні копії документів, згідно яких агент номінований судновласником і які є підтвердженням повноважень агента.

Пунктом 2.3.3 договору передбачено, що агент зобов`язаний робити своєчасну оплату відповідно до умов цього договору по суднах, що плавають під іноземним прапором - у ВКВ, а під прапором України - у національній валюті України, якщо інше не передбачено чинним валютним законодавством України, вказувати в банківських документах необхідну розшифровку платежу по кожному судну.

Оплата здійснюється у порядку, визначеному діючим законодавством України в сфері ЗЕД, валютного регулювання та валютного контролю.

За умовами п. 2.3.4 договору агент зобов`язаний сплачувати рахунки виставлені підприємством у строки, визначені цим договором.

Пунктом 4.1 договору встановлено, що порядок стягнення і розмір зборів та плати визначаються відповідно до нормативно-правових актів, якими затверджені відповідні збори та плата. При цьому в разі внесення змін та (або) доповнень до нормативно-правових актів, якими затверджені відповідні збори і плата, сторони під час розрахунків застосовують вищезазначені нормативно-правові акти з урахуванням змін та (або) доповнень з моменту набрання чинності такими змінами та (або) доповненнями.

По зборам та платам, що не підлягають державному регулюванню, розмір зборів та плат визначаються згідно розцінок підприємства.

Розцінки підприємства та порядок стягнення зборів (плат) по таким послугам (п. 1.1 цього договору), а також їх зміни, направляються агенту рекомендованим листом/електронною поштою/факсом.

Подання агентом заявки на надання відповідних послуг, які тарифікуються згідно розцінок підприємства, є одночасно підтвердженням погодження та прийняття агентом розміру ставок (плати) та порядку стягнення відповідних зборів (плат) згідно розцінок підприємства.

Витрати за перерахування коштів відносяться на рахунок агента і проводяться за його рахунок.

Згідно п. 4.2 договору оплата проводиться агентом наступним чином:

-у випадках, коли рух судна здійснюється транзитом без заходження судна в український порт, до подання заявки на надання підприємством послуг, агент здійснює передплату в розмірі повної вартості послуг, що мають бути надані підприємством на підставі цієї заявки, в тому числі ПДВ (п. 4.2.);

-у випадках, коли судно заходить в український порт, розрахунок за надання підприємством послуг та права проходження судна по БДЛК, ХМК та ГСХ здійснюється агентом до виходу судна із українського порту;

-у випадках, коли вихід судна з українського порту здійснюється у вихідні та святкові дні, послуги надаються на підставі заявки і повинні бути оплачені агентом не пізніше першого робочого дня, наступного за днем виходу судна з порту.

Відповідно до п. 4.2.2 договору остаточний розрахунок здійснюється агентом на протязі двадцяти банківських днів з дати отримання від підприємства рахунку за реквізитами, зазначеними у такому рахунку.

За умовами п. 4.3 договору зобов`язання по оплаті вважаються виконаними агентом з моменту зарахування грошових коштів на рахунок підприємства.

У п. 4.4 договору зазначено, що сторонами не рідше одного разу на місяць проводиться звіряння по взаєморозрахунках.

Пунктом 5.2 договору встановлено, що у разі затримки остаточного розрахунку чи будь-якого іншого платежу за цим договором підприємство має право ініціювати арешт судна або відмову у видачі дозволу на вихід судна з порту згідно з ст.ст. 41-43, 80, 91 КТМ України.

Пунктом 5.3 договору передбачено, що агент бере на себе зобов`язання зі сплати штрафних санкцій у випадках та в розмірі, передбачених ст.ст. 102, 105 Кодексу торговельного мореплавства України.

Згідно п. 5.4 договору в разі порушення строків здійснення остаточного розрахунку, передбачених п. 4.2.2 і п. 4.3 цього договору, агент за вимогою підприємства несе перед останнім відповідальність у вигляді сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від несплаченої вартості послуг за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 5.5 договору агент несе повну матеріальну відповідальність перед підприємством за повноту та своєчасність оплати наданих послуг по розрахунках як у національній валюті, так і у ВКВ.

Пунктом 7.1 договору встановлено, що правові відносини сторін регламентуються законодавством України, у т.ч. КТМ України, постановами Уряду, наказами і листами Мінтрансзв`язку України, Міністерства інфраструктури України та умовами цього договору.

Згідно п. 8.1 договору останній набуває чинності з моменту підписання і скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2016 р.

Пунктом 8.2 договору передбачено, що у відповідності до ст. 631 ЦК України сторони дійшли згоди, що умови цього договору застосовуються до відносин між ними, які виникли з 01.01.2016 р.

За умовами п. 8.3 договору останній може бути розірваний у встановленому законодавством порядку тільки після виконання сторонами всіх взаємних зобов`язань.

31.12.2015 р. між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору № 431-П- АМПУ-15 від 21.12.2015 р., відповідно до якої було внесено ряд змін до договору. Зокрема, сторони домовились внести зміни до п. 4.1 договору та викласти його в наступній редакції: «Порядок стягнення і розмір зборів та плати визначаються відповідно до нормативно-правових актів, якими затверджені відповідні збори та плата. При цьому в разі внесення змін та (або) доповнень до нормативно-правових актів, якими затверджені відповідні збори і плата, сторони під час розрахунків застосовують вищезазначені нормативно-правові акти з урахуванням змін та (або) доповнень з моменту набрання чинності такими змінами та (або) доповненнями. Вартість послуг, щодо яких не здійснюється державне регулювання цін, визначається згідно розцінок підприємства. Вільні ціни та тарифи (розцінки) підприємства, чинні на момент укладення цього договору, та порядок їх справляння по відповідним послугам (п. 1.1 цього договору) додаються до цього договору (додаток № 6, додаток № 7, додаток № 8 до цього договору). Порядок зміни розцінок (вільних цін та тарифів) підприємства наведено в п. 2.2.1 цього договору. Витрати за перерахування коштів відносяться на рахунок агента і проводяться за його рахунок.»

Додатковою угодою № 2 до договору № 431-П-АМПУ-15 від 21.12.2015 р. строк дії договору продовжено до 31.12.2017.

Додатковою угодою № 3 до договору № 431-П-АМПУ-15 від 21.12.2015 р. були змінені реквізити підприємства.

Також 13.12.2017 між сторонами було укладено додаткову угоду № 4 договору №431- П-АМПУ-15 від 21.12.2015 р., відповідно до якої сторони домовились внести зміни до п. 8.1. договору та викласти його в наступній редакції: «Цей договір набирає чинності з моменту підписання і скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2018.»

Додатковою угодою № 6 від 27.11.2018 до договору № 431 -П-АМПУ-15 від 21.12.2015 р. сторони виклали в новій редакції п. 4.1. договору та домовились внести зміни до п. 8.1 договору та викласти його в наступній редакції: «Цей договір набирає чинності з моменту підписання і скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2019.»

Додатковою угодою № 7 від 22.11.2019 до договору № 431 -П-АМПУ-15 від 21.12.2015 р. сторони домовились внести зміни до п. 8.1 договору та викласти його в наступній редакції: «Цей договір набирає чинності з моменту підписання і скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2021.

Додатковою угодою № 9 від 22.12.2021 до договору № 431 -П-АМПУ-15 від 21.12.2015 р. сторони домовились внести зміни до п. 8.1 договору та викласти його в наступній редакції: «Цей договір набирає чинності з моменту підписання і скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2023.»

Під час розгляду справи судом встановлено, що в період з 09.02.2022 по 23.02 2022 року на виконання умов зазначеного договору № 431-П-АМПУ-15 від 21.12.2015 р. на підставі заявок агента, судам, які знаходилися під агентуванням Державного підприємства Чорноморське головне морське агенство «Інфлот», позивач надав послуги з лоцманського проведення та послуги з регулювання руху суден, забезпечив проходження каналами.

Надання позивачем послуг підтверджується лоцманськими квитанціями №715 від 09.02.2022 (т.1 а.с.64), №9185 від 09.02.2022 (т.1 а.с.65), № 9211 від 13.02.2022 (т.1 а.с.66), №9214 від 13.02.2022 (т.1 а.с.67), № 716 від 13.02.2022 (т.1 а.с.68), № 9261 від 23.02.2022 (т.1 а.с.76), а також квитанціями СРРС № 2397 від 09.02.2022 (т.1 а.с.69), № 2705 від 13.02.2022 (т.1 а.с.70), № 3349 від 23.02.2022 (т.1 а.с.77) .

Матеріалами справи підтверджується, що 03.07.2022 для оплати наданих послуг, на виконання п. 2.1.2 Договору відповідачу було направлено поштою (т.1 а.с.81,82) рахунок № МР-00815 від 13.02.2022 на загальну суму 12 931,71 дол. США з ПДВ (т.1 а.с.61) та рахунок № МР-01085 від 23.02.2022 на загальну суму 2296,13 дол. США з ПДВ (т.1 а.с.74), які отримані відповідачем 04.07.2022

Судом встановлено, що заборгованість відповідачем була оплачена частково - 10.02.2022 у сумі 4993,12 дол. США, 22.03.2022 у сумі 3656,08 дол. США (т.1 а.с.83, 84).

Також матеріалами справи підтверджується, що 18.11.2022 р. позивачем було відкореговано рахунок №00815 (т.1 а.с.204), сума коригування 3902,41 дол. США, тобто сума за рахунком складає 9029,30 дол. США.

Позивачем не надано до матеріалів справи доказів направлення відповідачу відкорегованого рахунку №00815.

Відповідач надав до відзиву відкорегований рахунок №МР-00815 від 13.02.2022 на суму 9029,30 дол.США, але дату його отримання від позивача не зазначив.

Судом встановлено, що відповідно до рахунку №МР-01034 від 22.02.2022 р. на суму 4233,84 дол.США за відповідачем рахується переплата у розмірі 380,10 дол.США (т.1 а.с.135).

Позивач не визнає вищевказану переплату, посилається на те, що не отримував від відповідача листів про зарахування переплати в рахунок оплати саме за заборгованістю за рахунками №МР-00815 від 13.02.2022 та №МР-01085 від 23.02.2022. Для врегулювання питання переплати, на думку позивача, сторони повинні були підписати заяву про зарахування однорідних зустрічних вимог або відповідач повинен був скористатися приписами ч.2 ст.530 ЦК України.

Відповідач стверджує, що 23.02.2022 направив на електронну адресу позивача лист №38 (т.1 а.с.136), в якому просить переплату в сумі 380,10 дол. США, сплачену 23.02.2022 платіжним дорученням №26 по рахунку №01034-п від 23.02.22022 по т/х „Kuruoglu-3 рахувати частковою оплатою рахунку №МР-00815 від 13.02.2022 по т/х «Eyup. Суд звертає увагу відповідача, що відповідних доказів на підтвердження вищевикладеного відповідачем не надано.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Так, укладений між сторонами по справі договір № 431-П-АМПУ-15 від 21.12.2015 р. є підставою для виникнення у сторін договору зобов`язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України). В свою чергу згідно ст. 629 ЦК України вказаний договір є обов`язковим для виконання його сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статті 173 Господарського кодексу України один суб`єкт господарського зобов`язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб`єкта, а інший суб`єкт має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно ч.1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення глави 63 згідно ч. 2 ст. 901 цього ж Кодексу можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частинами 1 та 3 ст. 22 Закону України «Про морські порти України» передбачено, що у морському порту справляються такі портові збори: корабельний, причальний, якірний, канальний, маяковий, адміністративний та санітарний.

Розміри ставок портових зборів для кожного морського порту встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту, відповідно до затвердженої нею методики. Порядок справляння, обліку та використання коштів від портових зборів, крім використання коштів від адміністративного збору, визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і річкового транспорту (ч. 2 ст. 22 Закону України «Про морські порти України»).

Порядок справляння та ставки канального збору передбачені Порядком справляння та розмірами ставок портових зборів, затвердженим наказом Міністерства інфраструктури України 27.05.2013 №316 (далі - Порядок №316).

Відповідно до п. 1.3 Порядку №316 портові збори (корабельний, причальний, якірний, канальний, маяковий, адміністративний та санітарний) справляються в морських портах із суден і плавучих споруд, що плавають під Державним прапором України та іноземними прапорами, за групами згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Нарахування канального збору здійснюється за кожне проходження каналу судном в один кінець і кожне проходження каналу судном транзитом в один кінець за одиницю умовного об`єму судна (за 1 куб. м об`єму судна) за ставками, наведеними в додатку 3 до цього Порядку. Нарахування канального збору здійснюється за кожне проходження підхідного каналу судном в один кінець і кожне проходження підхідного каналу судном транзитом в один кінець за одиницю умовного об`єму судна за ставками, наведеними в додатку 4 до цього Порядку (п.п. 3.3. та 3.4. Порядку №316).

Відповідно до ст. 106 Кодексу торговельного мореплавства України із суден, що користуються послугами морських лоцманів, справляється лоцманський збір, порядок справлення і розмір якого встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері транспорту, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики економічного розвитку.

Відповідно до п. 4.8 Положення про морських лоцманів, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 08.05.2013 р. № 292, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.06.2013 р. за № 920/23452, із суден, що користуються послугами морських лоцманів, справляється лоцманський збір, порядок справляння і розмір якого встановлюються відповідно до закону.

Відповідно до п. 4.9 Положення, лоцманські послуги надаються на підставі двостороннього договору між капітаном судна або морським агентом, що виступає від імені судновласника (фрахтувальника або оператора), з однієї сторони, і лоцманським підприємством, що надає ці послуги, з іншої сторони.

Також згідно з п. 4.10 Положення лоцманська квитанція заповнюється і підписується капітаном судна та є документом, що підтверджує факт надання лоцманських послуг. У квитанцію капітан судна вносить відомості, які визначені у формі лоцманської квитанції (додаток 1). Внесені у квитанцію відомості та зауваження капітан судна засвідчує своїм підписом та печаткою судна.

Згідно п. 4.11 Положення, зобов`язання судновласника (фрахтувальника або оператора) і капітана судна щодо сплати лоцманського збору, окремої винагороди і штрафів, установлених відповідно до чинного законодавства, можуть здійснюватися морським агентом. Останній повинен перебувати в договірних відносинах з лоцманським підприємством, яке надало ці послуги.

Згідно п. 4.17 Положення, лоцманський збір, окремі винагороди і штрафи, передбачені цим Положенням, стягуються лоцманськими підприємствами і включаються в їх дохід. Тарифи на послуги із забезпечення лоцманського проведення суден затверджені наказом Міністерства інфраструктури України від 03.12.2013 р. № 965 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 18 грудня 2013 р. за № 2138/24670.

Відповідно до п. 1.3 вказаних Тарифів, нарахування лоцманського збору здійснюється з умовного об`єму судна, який обчислюється в кубічних метрах і дорівнює добутку трьох величин (довжина судна, ширина судна і висота борту судна), зазначених в обмірному свідоцтві (головні розмірення) або документі, що його замінює.

Як вказано в п. 2.1 Тарифів, із суден (крім суден групи В) лоцманський збір справляється за зовнішньопортове проведення (судновим ходом, судноплавним каналом, внутрішнім підхідним каналом, фарватером, рекомендованим шляхом, на якірній стоянці, рейді, за межами портової акваторії або між портовими акваторіями) та внутрішньопортове проведення (безпосередньо до причалу, відходу від причалу та маневрування суден між причалами в межах операційної акваторії причалу (причалів)) за базовими ставками, наведеними у додатку 2 до цих Тарифів.

Відповідно до п. 2.8 Тарифів, підставою для справляння лоцманського збору є лоцманська квитанція, що заповнюється та підписується капітаном судна та підтверджує факт надання лоцманських послуг, або радіотелеграфне підтвердження судна.

Фактичне надання лоцманських послуг підтверджується лоцманськими квитанціями, які додані до позовної заяви.

Відповідно до ст. 110 КТМ України у районах інтенсивного судноплавства (портові та узбережні води, вузькості, перетин морських шляхів) рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері транспорту, створюються служби регулювання руху суден, що здійснюють радіолокаційне обслуговування суден. Під радіолокаційним обслуговуванням мається на увазі контроль за безпекою судноплавства, регулювання руху суден, радіолокаційне проведення, подання допомоги суднам під час аварійно-рятувальних операцій, інформування про рух суден, стан засобів навігаційного облаштування, гідрометеорологічні умови та інші фактори, що впливають на безпеку плавання.

Відповідно до ст. 115 КТМ України із суден, що користуються послугами служби регулювання руху суден, справляється збір, порядок справляння і розмір якого встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері транспорту, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики економічного розвитку.

Відповідно до п. 3.1 Порядку надання послуг з регулювання руху суден, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 08.05.2013 № 291 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24 травня 2013 року за №807/23339 (далі Порядок) послуги з регулювання руху суден надаються СРРС для суден, які здійснюють закордонне плавання, на підставі заявки капітана судна і/або морського агента, уповноваженого судновласником. Заявка на послуги з регулювання руху суден може бути поєднана із заявкою на лоцманські послуги.

Згідно з п. 4.1 Порядку, із суден, що користуються послугами СРРС з регулювання руху суден, справляється збір, порядок справляння і розмір якого встановлюються відповідно до закону.

Тарифи на послуги з регулювання руху суден затверджені наказом Міністерства інфраструктури України від 03.12.2013 № 966 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 18 грудня 2013 р. за№ 2139/24671 (далі - Тарифи на послуги з регулювання руху суден).

Відповідно до п. 1.2. Тарифів на послуги з регулювання руху суден, нарахування збору за послуги з регулювання руху суден здійснюється з умовного об`єму судна, який обчислюється в кубічних метрах і дорівнює добутку трьох величин (довжина судна, ширина судна і висота борту судна), зазначених в обмірному свідоцтві (головні розмірення) або документі, що його замінює.

Відповідно до п. 2.1 Тарифів на послуги з регулювання руху суден, збір за послуги з регулювання руху суден справляється із суден груп А, Б, Д та Е (у частині суден, що проходять ходові випробування) при наданні послуг у зоні відповідної Служби регулювання руху суден (далі - СРРС), а також при транзитному проходженні без заходження в морські порти / морські термінали у зоні відповідної СРРС за базовими ставками, наведеними у додатку 2 до цих Тарифів та становлять для суден у закордонному плаванні, які здійснюють плавання у порту Миколаїв 0,0112 доларів США за кубічний метр.

Згідно примітки 2 до додатку 2 до Тарифів на послуги з регулювання руху суден, із суден, що прямують Бузько-Дніпровсько-лиманським та Херсонським морським каналами з подальшим заходженням у морські порти / морські термінали цих регіонів, для яких не встановлені індивідуальні ставки, або без заходження у морські порти / морські термінали цих регіонів (у тому числі проходження транзитом), збір за послуги з регулювання руху суден справляється за ставками, установленими відповідно для морських портів Миколаїв та Херсон.

Згідно приписів ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, у відповідності з п. 2.3.3 договору агент зобов`язаний робити своєчасну оплату відповідно до умов цього договору по суднах, що плавають під іноземним прапором - у ВКВ, а під прапором України - у національній валюті України, якщо інше не передбачено чинним валютним законодавством України, вказувати в банківських документах необхідну розшифровку платежу по кожному судну.

За умовами п.4.1. Договору (в редакції Додаткової угоди №5 від 15.05.2018 р.) порядок стягнення і розмір зборів та плати визначаються відповідно до нормативно-правових актів, якими затверджені відповідні збори та плата. При цьому в разі внесення змін та (або) доповнень до нормативно-правових актів, якими затверджені відповідні збори і плата, Сторони під час розрахунків застосовують вищезазначені нормативно-правові акти з урахуванням змін та (або) доповнень з моменту набрання чинності такими змінами та (або) доповненнями.

Відповідно з п.1.4. Порядку справляння та розмірами ставок портових зборів, затвердженим Наказом Міністерства інфраструктури України 27.05.2013 3316 (далі Порядок №316), який встановлює порядок стягнення та розміри вищезазначених зборів сплата портових зборів у морських портах здійснюється до виходу судна з морського порту, а за транзитний прохід каналами шляхом попередньої оплати або безпосередньо на вході у канал.

Відповідно до п.4.2.1. абз.2 Договору (в редакції Додаткової угоди №1 від 31.12.2015) у випадках, коли судно заходить в український порт, розрахунок за надання „Підприємством послуг та права проходження судна по БДЛК, ХМК, ГСХ здійснюється „Агентом до виходу судна із українського порту на підставі рахунку „Підприємства, який оформлюється відповідно до наданої „Агентом інформації для виставлення рахунку(а.с.28).

Судом встановлено, що Додаток 4 Інформація для виставлення рахунку (а.с.24) на вихід т/х «Tuzla із порту Херсон не надавалася відповідачем позивачу, що унеможливлює формування позивачем остаточного рахунку.

Відповідач звертає увагу суду на те, що відповідно до Заявок на надання послуг з лоцманського проведення, послуг регулювання руху суден, забезпечення проходження по БДЛК, ХМК по судну EYUP (а.с.78, 79) відповідачем замовлялись послуги з швартування до причалу №5 ХМТП та від швартування від причалу №4 ХМТП.

Щодо судна TUZLA (а.с. 80) замовлено лише послуги зі швартування до причалу терміналу СМГ, послуги на відшвартування відповідачем не замовлялись, що є доказом того, що судно знаходиться в порту Херсон.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача 2296,13 дол.США за рахунком №МР-01085 від 23.02.2022 по судну TUZLA .

З огляду на встановлення факту переплати відповідачем оплати послуг в сумі 380,10 дол.США, яка відображена в рахунку №МР-01034 від 22.02.2022 (а.с.35), відсутні правові підстави для стягнення цієї суми з відповідача. Суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до п.6 ст.3 ЦК України добросовісність це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного право відношення. Доктрина „venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки, базується ще на римській максимі „non concedit venire contra factum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини „venire contra factum proprium лежить принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона розумно покладається на них. Суд не погоджується з позицією позивача в тому, що з вирішення питання переплати, на думку позивача, відповідач повинен був користуватися приписами ч.2 ст.530 ЦК України. Пунктом 2.3.3 договору передбачено, що питання розрахунків між сторонами регулюється діючим законодавством України в сфері ЗЕД, валютного регулювання та валютного контролю, що унеможливлює безпідставне знаходження на рахунках позивача переплати за договором в сумі 380,10 дол.США.

Оскільки суд відмовляє в задоволенні основного боргу в сумі 2676,23 дол.США, задоволенню не підлягають вимоги щодо стягнення пені в сумі 8713,93 грн.

Щодо посилання відповідача на наявність форс-мажорних обставин - суд вважає за доцільне зазначити наступне.

Відповідно до п.5.7. Договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобовязань за договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладення цього договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна, тощо). Сторона, що не може виконувати зобовязання за цим договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом пяти робочих днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі. Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є документ Торгово-промислової палати України.

Відповідач надав до матеріалів справи лист про форс-мажор від 22.03.2022 №41 (т.1 а.с.128), але без відповідних доказів надіслання позивачу.

Відповідно до ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

На думку суду, лист ТПП від 28.02.22 №2024/02.0-7.1 не звільняє сторону від виконання зобовязань за договором. Настання форс-мажорних обставин має бути підтверджено і сертифікатом Торгово-промислової палати України щодо конкретного випадку, тобто форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і в разі їх виникнення сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобовязання, повинна довести не тільки їх наявність самих собою, а й те, що такі обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобовязання, зокрема, надати відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Серявін та інші проти України", № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

При розподілі судових витрат суд виходить з приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України, згідно із якими судовий збір покладається на позивача.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 129, 233-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

1.Відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги в строк встановлений частиною першою статті 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 24 квітня 2023 р.

Суддя В.В. Литвинова