Рішення

від 12.04.2023 по справі 927/240/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

12 квітня 2023 року справа № 927/240/23 Господарський суд Чернігівської області у складі судді Демидової М.О., за участю секретаря судового засідання Хіловської І.Д. розглянувши матеріали справи за позовом за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Укр нано хім", пр-т Миру, 53, оф. 562, м. Чернігів, Чернігівська область, 14005, ел. пошта: unh_sever@ukr.net

до відповідача: Приватного сільськогосподарського підприємства "Прогрес", вул. Шевченка, буд.42, с. Хотуничі, Сновський район, Чернігівська область, 15220,

фактична адреса: вул. Центральна, буд 1Б-1, с. Щимель, Корюківський район, Чернігівська область, 15207

про стягнення 809199,85 грн.

Представники сторін:

від позивача: Коленченко О.О., адвокат;

відповідача: Ковтун М.О., адвокат;

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Укр нано хім" звернулося з позовом до Господарського суду Чернігівської області про стягнення з Приватного сільськогосподарського підприємства "Прогрес" 809199,85 грн, з яких 201894,28 пені, 56414,31 грн штрафу, 156275,84 грн 24% річних, 224959,80 грн курсової різниці та 169655,62 грн інфляційних нарахувань.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки на умовах товарного кредиту №14-06-21/ДК-Х від 14.06.2021.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 13.02.2023 відкрите загальне позовне провадження у справі №927/240/23, підготовче засідання призначено на 14.03.2023, 12:10. Встановлено учасникам справи строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив.

У судове засідання 14.03.2023 сторони не прибули, про час та дату судового засідання повідомлені належним чином.

Від відповідача на адресу суду надійшла заява про відкладення розгляду справи.

Судове засідання було відкладено на 04.04.2023, 11:40.

У судове засідання прибули повноважні представник сторін.

04.04.2023 від відповідача на адресу суду надійшла заява про зменшення розміру інфляційних, 24% річних, пені, штрафу до 1% від заявленої суми.

Представник позивача у судовому засіданні усно заперечив щодо поданої заяви відповідача про зменшення штрафних нарахувань до 1%.

У судовому засіданні 04.04.2023 суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі №927/240/23 та призначення справи до судового розгляду по суті на 12.04.2023, 11:40.

У судове засідання 12.04.2023 прибули представники сторін у даній справі.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позиції у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень створені усі належні умови для надання сторонами доказів.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

14.06.2021 між Товариствомз обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Укр нано хім" (постачальник, позивач) та Приватним сільськогосподарським підприємством "Прогрес" (відповідач, покупець) укладено договір поставки на умовах товарного кредиту №14-06-21/ДК-Х від 14.06.2021, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлений строк покупцеві продукцію для сільгоспвиробництва (надалі - товар), а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму (а.с. 21-26).

Відповідно до п. 1.2, 1.3 договору поставка товару в рамках і на підставі договору може здійснюватись окремими партіями відповідно до додаткових угод (специфікацій) до цього договору. Загальна кількість та найменування товару, що підлягає поставці, його певне співвідношення (асортимент), упаковка та маркування, ціна, строк, порядок поставки та оплати, а також інші умови визначаються додатковими угодами (специфікаціями) до цього договору, які є невід`ємною його частиною.

Зобов`язання сторін з поставки відповідної партії товару (певного асортименту) у рамках договору виникають лише після підписання сторонами відповідної додаткової угоди (специфікації) до цього договору (п. 1.4 договору).

Згідно п. 2.4, 2.5 договору строки, порядок та інші умови поставки, вибірки (отримання) товару встановлюються сторонами в додатковій угоді (специфікації). Товар постачається партіями в асортименті та кількості, які визначаються сторонами у додаткових угодах (специфікаціях), які є невід`ємною частиною даного договору.

Відповідно до п. 4.1 договору вартість товару повинна бути повністю сплачена постачальнику покупцем на умовах, які зазначені в додаткових угодах (специфікаціях) до даного договору, що є невід`ємною частиною даного договору.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і є укладеним на строк до 31.12.2021, а щодо невиконаних до цього дня зобов`язань та відповідальності - до повного їх виконання (п. 2.1 договору).

Сторонами укладено:

специфікацію №1 від 14.06.2021, у якій зазначено найменування товару, кількість, ціна - 800035,68 грн, строк поставки - до 14.06.2021, строк оплати до 01.12.2021 (а.с. 27);

специфікацію №2 від 18.06.2021, у якій зазначено найменування товару, кількість, ціна - 136130,40 грн, строк поставки - до 14.06.2021, строк оплати до 01.12.2021 (а.с. 31);

специфікацію №3 від 18.06.2021, у якій зазначено найменування товару, кількість, ціна - 16319,88 грн, строк поставки - до 30.06.2021, строк оплати до 01.12.2021 (а.с. 35);

специфікацію №4 від 31.08.2021, у якій зазначено найменування товару, кількість, ціна - 175800,24 грн, строк поставки - до 31.08.2021, строк оплати до 01.12.2021 (а.с. 39).

Позивач свої зобов`язання за договором та специфікаціями виконав у повному обсязі, поставивши відповідачеві товар на загальну суму 1128286,20 грн, що підтверджено видатковими накладними та товарно-транспортними накладними (а.с. 28-30,32-34,37-38,40-42).

Строк оплати усієї суми за всіма специфікаціями встановлений сторонами до 01.12.2021.

Відповідач повністю сплатив суму за поставлений товар, а саме:

- платіжним дорученням № 2520 від 30.12.2021 - 192120,12 грн;

- платіжним дорученням № 2720 від 23.02.2022 - 300000,00 грн;

- платіжним дорученням № 2936 від 24.10.2022 - 636166,08 грн;

Факт оплати товару з порушенням умов договору відповідачем у справі не спростовано.

Як зазначив позивач у позовній заяві, відповідач порушив взяті на себе зобов`язання за договором у частині строків виконання зобов`язань, внаслідок чого до відповідача повинні застосовуватись штрафні санкції.

Відповідно до п. 4.3.3 договору на дату фактичної оплати частини товару, згідно з певною додатковою угодою (специфікацією), у випадку зростання курсу іноземної валюти, вказаного банком постачальника, відносно курсу, вказаного у додатковій угоді (специфікації), або курсу перерахунку вартості товару на дату фактичного відвантаження, вартість оплачуваної частини товару змінюється пропорційно такому зростанню за формулою де:

Ао - сума належна до оплати у гривні на день фактичного перерахування коштів, згідно умов договору;

В1о - курс продажу відповідної іноземної валюти, визначений банком постачальника на день фактичного перерахування коштів;

В2о - курс продажу відповідної іноземної валюти, визначений банком Постачальника на дату підписання відповідної додаткової угоди (специфікації-);

Со - сума належна до оплати у гривні на дату підписання Договору, згідно умов Договору та відповідних додаткових угод (специфікацій).

Зміна вартості товару на дату фактичної оплати фіксується постачальником у вигляді коригування видаткових накладних після повної оплати вартості товару, з урахуванням курсу валюти на дату кожної часткової оплати та не потребує додаткових угод чи погоджень обома сторонами договору.

Постачальник може здійснити перерахунок вартості товару та надати коригування видаткових накладних на будь-яку дату на власний розсуд або на прохання покупця, за наявності відповідних підстав, згідно з пунктами 4.3.2 та 4.3.3 договору.

Банком Постачальника є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», а курс валюти, який використовується для розрахунку гривневої ціни товару для даного договору, вказано на сайті www.aval.ua у розділі «Курси валют», як курс продажу відповідної валюти (п. 4.3.4. договору).

Позивач, з урахуванням п. 4.3.3 договору, нарахував та виписав коригуючі накладні №1 від 19.08.2022 на суму 107602,56 грн, №2 від 19.08.2022 на суму 117357,24 грн і рахунок на оплату №131 від 19.08.2022 на сплату курсовиї різниці станом на 19.08.2022 на загальну суму 224959,80 грн (а.с. 48-50).

Сума курсової різниці у сумі 224959,80 грн заявлна до стягнення з відповідача за даним позовом.

Відповідно до п. 8.5 договору нарахування неустойки (пені) за договором здійснюється протягом всього часу існування заборгованості.

Строк позовної давності щодо вимог про стягнення неустойки (пені) та відшкодування завданих збитків, передбачених п.8.5.1 - 8.5.2 договору, встановлюється у 3 роки (п. 8.10 договору).

Згідно із п. 8.4.1 договору за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань з оплати ціни товару покупець сплачує на користь постачальника штраф у розмірі 5 % та пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу.

З посиланням на п. 8.4.1 договору позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню за період прострочення обов`язку з оплати поставленого товару за період з 02.12.2021 до 23.10.2022 на суму 201894,28 грн, що позивач обґрунтовує наявним у матеріалах справи розрахунком (а.с. 16-18).

На підставі п. 8.4.1 позивачем нараховано 5% штраф від суми ботргу у розмірі 56414,31 грн.

Відповідно до п. 8.4.2 договору за порушення грошових зобов`язань з оплати ціни товару на підставі статті 625 Цивільного Кодексу України, покупець сплачує на користь постачальника 24 % річних від суми боргу.

Відповідно до п. 8.4.2 та ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 24 % річних за період прострочення платежу з 02.12.2021 до 23.10.2022 на суму 156275,84 грн, а також інфляційні нарахування за період прострочення платежу за період з 02.12.2021 до 31.10.2022 на суму 169655,62 грн, що позивач обґрунтовує наявним у матеріалах справи розрахунком (а.с. 12-14).

Відповідачем відзив на позовну заяву не надано, проте подана заява про зменшення розміру інфляційних, 24% річних, пені та штрафу до 1% від заявленої суми.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та необхідність часткового задоволення позову з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 Цивільного кодексу України ).

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Спір між сторонами даної справи виник у зв`язку з простроченням виконання відповідачем зобов`язань з оплати одержаного за договором поставки на умовах товарного кредиту №14-06-21/ДК-Х від 14.06.2021 товару.

Договір №14-06-21/ДК-Х від 14.06.2021, що укладений сторонами у даній справі, за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За правилами статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено факт укладення між сторонами договору поставки на умовах товарного кредиту №14-06-21/ДК-Х від 14.06.2021 та специфікацій №1-4 до договору, у яких сторони перебачили строк оплати товару -до 01.12.2021, факт поставки обумовленого договором товару за вищезазначеними специфікаціями та накладними на загальну суму 1128286,20 грн, факт порушення відповідачем строку оплати за товар, вказаного у специфікаціях, а саме: відповідачем 30.12.2021 сплачено 192120,12 грн (платіжне доручення № 2520 від 30.12.2021), 24.10.2022 сплачено 636166,08 грн (платіжне доручення № 2936 від 24.10.2022), 23.02.2022 - 300000,00 грн (платіжне доручення № 2720 від 23.02.2022).

Вказані обставини відповідачем у справі не спростовано.

Позивачем на підставі п. 4.3.3, 4.3.4 договору заявлено до стягнення суму курсосої різниці на загальну суму 224959,80 грн.

Нараховані позивачем суми курсових різниць відповідно до коригуючих накладних та виставленого рахунку на оплату на сплату курсової різниці станом на 19.08.2022 №131 від 19.08.2022 на загальну суму 224959,80 грн відповідає фактичним обставинам справи, а тому вимога про стягнення з відповідача суми курсової різниці у заявлено розмірі є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Позивачем на підставі п. 8.4.1 договору позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню за період прострочення обов`язку з оплати поставленого товару за період з 02.12.2021 до 23.10.2022 на суму 201894,28 грн та 5% штрафу від суми боргу у розмірі 56414,31 грн, що позивач обґрунтовує наявним у матеріалах справи розрахунком.

Як встановлено судом, відповідальність за порушення строків оплати товару у вигляді пені та штрафу було погоджено сторонами у п. 8.4.1 договору.

Суд зазначає, що одночасне застосування позивачем до відповідача пені та штрафу узгоджується з положеннями діючого законодавства, оскільки відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності.

Аналогічна правова позиція викладена у пункті 5.44 постанови Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 18.05.2021 у справі №913/686/19.

За таких обставин нарахування позивачем до сплати відповідачу пені та штрафу є правомірним.

Судом враховано п. 8.5 та п. 8.10 договору, яким сторони передбачили, що нарахування неустойки (пені) за договором здійснюється протягом всього часу існування заборгованості. Строк позовної давності щодо вимог про стягнення неустойки (пені) та відшкодування завданих збитків встановлюється у 3 роки.

Здійснивши перевірку розрахунку позивача, суд дійшов висновку про те, що позов в частині стягнення пені обґрунтований та підтверджений належними у справі доказами.

Є обґрунтованою й вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 5% від суми боргу у розмірі 56414,31 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. п. 8.4.2 ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 24 % річних за період прострочення платежу з 02.12.2021 до 23.10.2022 на суму 156275,84 грн, а також інфляційні нарахування за період прострочення платежу за період з 02.12.2021 до 31.10.2022 на суму 169655,62 грн, що позивач обґрунтовує наявним у матеріалах справи розрахунком (а.с. 12-14).

Наданий позивачем розрахунок 24% річних та інфляційних нарахувань відповідає фактичним обставинам справи, а тому вимога про стягнення з відповідачів 24% річних за період прострочення платежу з 02.12.2021 до 23.10.2022 на суму 156275,84 грн, а також інфляційних нарахувань за період прострочення платежу за період з 02.12.2021 до 31.10.2023 на суму 169655,62 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо зменшення розміру інфляційних, 24% річних, пені, штрафу до 1% від заявленої у позові суми суд зазначає таке.

Обґрунтовуючи заяву про зменшення розміру розміру інфляційних, 24% річних, пені, штрафу до 1% від заявленої суми, відповідач послався на те, що станом на момент звернення позивача до суду, підприємство відповідача повністю виконало свої зобов`язання перед позивачем за спірним договором. Прострочена заборгованість виникла внаслідок скрутного матеріального становища відповідача, спричиненого обставинами непереборної сили, а саме військовим вторгненням російської федерації на територію України (окупація території, порушення логістичних шляхів); нараховані позивачем інфляційні, 24% річних, пеня, штраф завищені та такі, що не відповідають засадам справедливості та розумності, оскільки такі санкції можуть призвести до банкрутства підприємства. Посилаючись на відсутність у позивача будь-якої шкоди або прямих збитків за договором, у той час як негативні наслідки, спричинені позивачу простроченням виконання грошового зобов`язання, компенсуються, окрім штрафних санкцій, також і за рахунок застосування до боржника відповідальності в порядку ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, відповідач просить суд зменшити розмір інфляційних, 24% річних, пені, штрафу на 99%.

Вирішуючи питання щодо можливості зменшення судом розміру неустойки (шрафу), що підлягає стягненню з боржника за прострочення грошового зобов`язання, 24% річних та інфляційних нарахувань, суд звертається до правових висновків викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.

У пункті 8.38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 зазначено, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Великою Палатою зроблено висновок відносно можливості зменшення: 1) неустойки; 2) відсотків річних, що встановлені статтею 625 Цивільного кодексу України. Вказаний висновок не стосується інфляційних втрат, а отже не може бути застосовний до даної справи, у зв`язку з чим відсутні правові підстави для зменшення розмірі інфляційних втрат.

При цьому суд зазначає, що інфляційні втрати не є штрафними санкціями, нараховуються незалежно від вини боржника та входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання. Оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.

За змістом ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки. Господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Встановивши відповідні обставини, суд вирішує питання стосовно можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені та штрафу, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд (відповідний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18).

Враховуючи вищевикладене, суд підкреслює, що зменшення розміру заявлених до стягнення пені та штрафу є правом суду. Суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафних санкцій (пеня, штраф), а також розмір, до якого вони підлягають зменшенню.

Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Законом визнання розміру, до якого штрафні санкції підлягають зменшенню, віднесено на розсуд суду. Таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013.

Зі змісту наведених норм випливає, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.

При визначенні можливості зменшення пені суд має суд врахувати баланс інтересів сторін.

Позивач і відповідач є господарюючими суб`єктами, які несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Зменшення (за клопотанням сторони) розміру заявленого штрафу та пені, який нараховується за неналежне виконання стороною своїх зобов`язань, кореспондує обов`язок сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно зі статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, статтею 233 Господарського кодексу України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту, на підставі належних і допустимих доказів.

Враховуючи те, що на момент звернення позивача до суду з даним позовом відповідач повністю виконав свої зобов`язання перед позивачем за спірним договором, погіршення економічної ситуації внаслідок військової агресії російської федерації проти України (окупація території, порушенням логістичних шляхів), зважаючи на відсутність у матеріалах справи доказів виникнення у позивача прямих збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за спірним договором, суд вважає за можливе зменшити розмір пені на 50% - до 100947,14 грн, штрафу на 50% - до 28207,16 грн.

Таким чином, суд доходить до висновку про доцільність стягнення з відповідача пені у сумі 100947,14 грн., штрафу у сумі 28207,16 грн.

Судом вище вказувалось, що відповідно до п. 8.4.2 договору за порушення грошових зобов`язань з оплати ціни товару на підставі статті 625 Цивільного Кодексу України покупець сплачує на користь постачальника 24 % річних від суми боргу.

Надаючи оцінки вказаному пункту договору, судом враховано, що частиною 3 ст.6 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Отже, за висновками суду, визначений сторонами у договорі поставкина умовах товарного кредиту №14-06-21/ДК-Х від 14.06.2021 розмір та порядок нарахування 24 % річних у повному обсязі відповідає принципу свободи договору та є результатом волевиявлення обох сторін. Відповідачем договір підписано без будь-яких застережень. Відповідачем не надано доказів поважності причини зменшення 24% річних саме на 90%.

За таких обставин у суду відсутні підстави для висновку про доцільність та наявність правових підстав для суттєвого зменшення належних до стягнення 24% річних.

Таким чином, суд вважає, що заява відповідача щодо зменшення розміру належних до стягнення інфляційних, 24% річних, пені, штрафу до 1% від заявленої суми, є частково обґрунтованою та підлягає частковому задоволенню..

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню в частині стягнення з відповідача курсової різниці у сумі 224959,80 грн, пені у сумі 100947,14 грн, штрафу у сумі 28207,16 грн, 24% річних у сумі 156275,84 грн, інфляційних нарахувань у сумі 169655,62 грн. В решті позовних вимог відмовити.

Усі доводи, посилання та обгрунтування учасників справи судом враховані при вирішенні спору, проте є такими, що не спростовують висновків суду щодо спірних правовідносин.

За правилами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Разом з цим суд враховує те, що даний спір виник внаслідок винних дій відповідача у справі, тому судові витрати покладаються на відповідача у справі.

У складі судових витрат позивач просить стягнути з відповідача суму оплати послуг адвоката у розмірі 6600,00 грн.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно із ч. 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 2-6 ст.126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно із ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У підтвердження вимоги про стягнення витрат на оплату послуг адвоката позивачем надано договір на надання правничої допомоги №11 від 28.07.2020, укладений між адвокатом Коленченко О.О. та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Укр нано хім", додаткову угоду №3 від 01.02.2023, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №000052 від 07.11.2013, акт прийому-передачі виконаних робіт/наданих послуг на суму 6600,00 грн., платіжне доручення №1978 від 08.02.2023 на суму 6600,00 грн (оплата за юридичні послуги згідно п. 1 додаткової угоди №3 від 01.02.2023).

Відповідно до умов п. 1 додаткової угоди №3 клієнт та адвокат домовились що орієнтований загальний розмір винагороди (гонорару) за надання правової допомоги клієнту у зв?язку із поданням та розглядом заяви клієнта до ПСП «Просгрес» про стягнення заборгованості за договором поставки №14-06-21/ДК-Х на умовах товарного кредиту від 14.06.2021 складає 6600,00 грн.

Жодних претензій щодо якості, повноти, строків та обсягу послуг довіритель до адвоката не має.

Актом прийому-передачі виконаних робіт/наданих послуг на суму 6600,00 грн., підписаного сторонами підтверджується, що адвокат надав, а ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Укр нано хім" прийняв послуги адвоката на суму 6600,00 грн.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони у справі викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката від відповідача не надходило.

Факт сплати клієнтом адвокату грошових коштів у сумі 6600,00 грн. підтверджується платіжним дорученням №1978 від 08.02.2023 на суму 6600,00 грн (оплата за юридичні послуги згідно п. 1 додаткової угоди №3 від 01.02.2023).

Заявлений позивачем до відшкодування розмір витрат на правову допомогу не є надмірним та завищеним, оскільки ціна позову у справі склала 809199,85 грн.

Домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин між якими і може розглядатися питання щодо обов`язковості такого зобов`язання. У контексті вирішення судом питання про розподіл судових витрат суд повинен оцінювати розумність витрат, їх співмірність із ціною позову, складністю справи та її значенням для позивача.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.

Судом враховано те, що розмір гонорару адвоката, встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, є визначеним (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 28.12.2020 у справі №640/18402/19 та від 20.01.2021 у справі № 357/11023/18).

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі N 922/445/19 дійшов висновку про те, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Вивчивши надані позивачем докази понесених ним судових витрат на правничу допомогу з урахуванням матеріалів справи, її категорії та складності, суд доходить висновку про те, що позивачем доведено факт надання послуг правничої допомоги на суму 6600,00 грн, які є документально підтвердженими, співмірними із складністю справи та наданими послугами.

З урахуванням викладеного вище витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 6600,00 грн підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у справі на підставі положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 129, 236-239, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства "Прогрес" (вул. Шевченка, буд.42, с. Хотуничі, Сновський район, Чернігівська область, 15220, фактична адреса: вул. Центральна, буд 1Б-1, с. Щимель, Корюківський район, Чернігівська область, 15207, код 00132144) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Укр нано хім"(пр-т Миру, 53, оф. 562, м. Чернігів, Чернігівська область, 14005, код 43262179) курсову різницю у сумі 224959 грн. 80 коп., пеню у сумі 100947 грн. 14 коп., штраф у сумі 28207 грн. 16 коп., 24 % річних у сумі 156275 грн. 84 коп., інфляційні втрати у сумі 169655 грн. 62 коп., судовий збір у сумі 12138 грн. 00 коп. та витрати на послуги адвоката у сумуі 6600 грн. 00 коп. Видати наказ.

3. В решті позову відмовити.

В судовому засіданні 12.04.2023 оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення підписаний 24.04.2023.

Суддя М.О. Демидова