Постанова

від 24.04.2023 по справі 522/17172/21

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/1885/23

Справа № 522/17172/21

Головуючий у першій інстанції Федчишена Т. Ю.

Доповідач Сегеда С. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.04.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Громіка Р.Д.,

Драгомерецького М.М.,

за участю секретаря Хухрова С.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, у відсутність учасників справи, апеляційну скаргу Президента Міжнародної наукової спільноти в особі Громадської організації «Національні та Міжнародні дослідження прав людини та основних свобод «Університет» в інтересах науковця ОСОБА_1 , а також ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 16 вересня 2021 року про відмову у відкритті провадження, ухвалену під головуванням судді Федчишеної Т.Ю., у цивільній справі за позовною заявою Міжнародної наукової спільноти, в особі Громадської організації «Національні та Міжнародні дослідження прав людини та основних свобод «УНІВЕРСИТЕТ» в інтересах науковця ОСОБА_1 , ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шевченко Тетяни Сергіївни,про визнання протиправною та скасування постанови Приватного виконавця серії ВП №66511346 від 26.08.2021 року,

встановив:

07.08.2021 року Міжнародна наукова спільнота, в особі Громадської організації «Національні та Міжнародні дослідження прав людини та основних свобод «Університет» в інтересах науковця ОСОБА_1 , а також ОСОБА_1 звернулися до суду зі скаргою, в якій зазначили себе позивачами, а Приватного виконавцявиконавчого округуОдеської областіШевченко Т.С. відповідачем,тобто фактичноізвищевказаним позовом (а.с.1).

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 16 вересня 2021 року у відкритті провадження було відмовлено (а.с.10-12).

В апеляційнійскарзі Міжнароднанаукова спільнотав особіГромадської організації«Національні таМіжнародні дослідженняправ людинита основнихсвобод «Університет»в інтересахнауковця ОСОБА_1 ,а також ОСОБА_1 просять ухвалуПриморського районногосуду м.Одеси від16вересня 2021року скасувати,а справунаправити досуду першоїінстанції дляпродовження розгляду,посилаючись напорушення судомпершої інстанціїнорм матеріальногота процесуальногоправа (а.с.14-15).

20.03.2023 року від Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шевченко Т.С. надійшов відзив, у якому вона просила у задоволенні апеляційної скарги відмовити, ухвалу суду першої інстанції залишити без змін (а.с.64).

Вирішуючи питання про слухання справи в порядку спрощеного позовного провадження, у відсутність учасників справи, колегія суддів виходить із того, що учасники справи повідомлені про час і місце судового засідання (а.с.53-55), у тому числі заявники апеляційної скарги: Президент Міжнародної наукової спільноті, в особі Громадської організації «Національні та Міжнародні дослідження прав людини та основних свобод «УНІВЕРСИТЕТ» в інтересах науковця ОСОБА_1 , та ОСОБА_1 , оскільки останні неодноразово повідомлялись судом про час і місце судового засідання за адресами, вказаними в апеляційній скарзі, проте поштова кореспонденція поверталась до суду з відміткою про відсутність адресата (а.с.34-35, 39-40, 49-52,72-73), що у відповідності до ст. 131 ЦПК України є їх належним чином повідомленням.

З цих підстав, колегія суддів також зазначає, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі Конвенція), кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, ЄСПЛ в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції.

На підставі викладеного, а також враховуючи, що в своїх рішеннях ЄСПЛ наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, колегія суддів вирішила слухати справу на підставі наявних доказів.

Крім того, у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Таким чином, розгляд даної справи здійснений 05.04.2023 року в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами, у відсутність учасників справи, оскільки учасники справи повідомлені про час і місце судового засідання належним чином, про що вказано вище. У зв`язку із перебуванням судді Драгомерецького М.М. з 17 по 21 квітня 2023 року у відпустці (а.с.75), повний текст судового рішення складений в перший його робочий день після відпустки, тобто 24.04.2023 року.

Крім того, відповідно до ст. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також судів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність. Згідно зі ст. 12-2 вказаного Закону в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені. Згідно зі ст. 26 вказаного Закону правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. Явка сторони до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою, а тому перешкоди для розгляду справи в даному випадку відсутні.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що дана справа перебуває на розгляді суду апеляційної інстанції тривалий час (а.с.18-19), від учасників справи не надходило заяв або клопотань про відкладення слухання справи, колегія суддів вирішила дану справу розглядати судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними матеріалами, у відсутність учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Так, відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції виходив із того, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки предметом оскарження є дії приватного виконавця Шевченко Т.С. у виконавчому провадженні, відкритому у зв`язку з виконанням виконавчого напису нотаріуса.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців.

Згідно зі ст.124 Конституції України юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

За змістом ч. 1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Загальні суди не мають чітко визначеної предметної юрисдикції і розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин в усіх випадках, за виключенням, якщо розгляд таких справ прямо визначений за правилами іншого судочинства.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.09.2021 року керівник Міжнародної наукової спільноти, в особі Громадської організації «Національні та Міжнародні дослідження прав людини та основоположних свобод «УНІВЕРТСИТЕТ» в інтересах науковця ОСОБА_1 , а також ОСОБА_1 звернулись до суду зі скаргою (фактично з позовною заявою) до приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шевченко Т.С. про визнання протиправною та скасування постанови приватного виконавця серії ВП № 66511346 від 26.08.2021 року, в якій просили суд визнати протиправною та скасувати постанову від 26.08.2021 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, винесену приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Шевченко Т.С. у виконавчому провадженні № 66511346 при примусовому виконанні виконавчого напису № 36109, виданого 12.05.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. (а.с.1).

Тобто зі змісту вказаної скарги вбачається, що її заявниками оскаржуються дії приватного виконавця Шевченко Т.С. у виконавчому провадженні, відкритому у зв`язку з виконанням виконавчого напису нотаріуса.

Отже суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що юрисдикція спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби залежить від типу виконавчого документа, на підставі якого було відкрито виконавче провадження, а також суб`єктів їх видання.

Відповідно до ч.1 ст. 1 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом ст. 3 Закону № 1404-VIII, передбачено перелік виконавчих документів, на підставі яких рішення підлягають примусовому виконанню. Серед них є виконавчі листи та накази, що видаються судами у передбачених законом випадках, зокрема, на підставі судових рішень, а також рішення інших державних органів та рішення Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами (пункти 1 і 7 зазначеної частини).

Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби на час звернення із позовом до суду врегульований у ст.74 Закону № 1404-VIII.

Відповідно до ч.1 ст.74 Закону № 1404-VIII, визначено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

За змістом ч.2 ст. 74 Закону № 1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Отже суд першої інстанції дійшов вірного висновку, з яким погоджується і апеляційний суд, про те, що якщо примусове виконання здійснюється на підставі інших документів, виданих іншими органами, такі заяви учасників виконавчого провадження мають розглядатися у порядку, передбаченому ст.287 Кодексу адміністративного судочинства (далі КАС України).

Крім того, у п.6 абзацу 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» від 07.02.2014 року № 6, не підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі й під час виконання виконавчих написів нотаріуса. Такі скарги подаються до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Згідно з ч. 1 ст. 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

З огляду на те, що позивачі подали скаргу на дії та рішення державного виконавця з виконання виконавчого документа, виданого іншою посадовою особою, а не судом, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанцій про підвідомчість спору адміністративному суду.

Близьких за змістом висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла у постановах від 14 березня 2018 року у справі № 213/2012/16, від 14 листопада 2018 року у справі № 161/15523/17, від 20 березня 2019 року у справі № 821/197/18, від 12 червня 2019 року у справі № 308/12150/16-ц, від 20 березня 2020 року у справі № 821/197/18.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції правильно визначив наявність законних підстав для відмови у відкритті провадження у справі за скаргою (фактично - позовною заявою) Міжнародної наукової спільноти, в особі Громадської організації «Національні та Міжнародні дослідження прав людини та основних свобод «УНІВЕРСИТЕТ» в інтересах науковця ОСОБА_1 , ОСОБА_1 до Приватного виконавця Виконавчого округу Одеської області Шевченко Т.С. про визнання протиправною та скасування постанови Приватного виконавця серії ВП №66511346 від 26.08.2021 року.

Крім того, колегія суддів зазначає, що скаржником у своїй апеляційній скарзі не обґрунтовано, у чому саме полягає незаконність та необґрунтованість ухвали суду першої інстанції, та не наведено достатніх підстав для її скасування.

Згідно ч. ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги не надав суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог та доводів апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

При цьому, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Колегія суддів також зазначає, що ЄСПЛ вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції, зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду, доводи апеляційної скарги її не спростовують, оскільки ухвала постановлена у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу суду - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу Президента Міжнародної наукової спільноти, в особі Громадської організації «Національні та Міжнародні дослідження прав людини та основних свобод «УНІВЕРСИТЕТ» в інтересах науковця ОСОБА_1 , ТА ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Приморськогорайонного судум.Одеси від16вересня 2021року провідмову увідкритті провадження залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Повний текст складено: 24.04.2023 року.

Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда

Р.Д. Громік

М.М. Драгомерецький