Ухвала

від 24.04.2023 по справі 593/203/23

ЗБАРАЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 593/203/23

провадження № 2/598/238/2023

УХВАЛА

іменем України

"24" квітня 2023 р. м.Збараж Тернопільської області

Суддя Збаразького районного суду Тернопільської області Олещук Б.Т. ознайомившись із позовною заявою ОСОБА_1 до Збаразької міської ради Тернопільської області, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача: товариство з обмеженою відповідальністю «Агроскрілл», третя особа без самостійних вимог: приватне підприємство «АУСА БЕРЕЖАНИ», про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,

встановив:

До Бережанського районного суду Тернопільської області звернувся ОСОБА_1 із позовною заявою, зареєстрованою через канцелярію Бережанського районного суду 13.02.2023, до Збаразької міської ради Тернопільської області, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача: товариство з обмеженою відповідальністю «Агроскрілл», третя особа без самостійних вимог: приватне підприємство «АУСА БЕРЕЖАНИ», про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Ухвалою Бережанського районного суду Тернопільської області від 17 лютого 2023 року дану справу направлено для розгляду за підсудністю до Збаразького районного суду Тернопільської області мотивуючи це тим, що згідно ч.2 ст.27 ЦПК України позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Ознайомившись з позовною заявою, приходжу до висновку, про наявність підстав для передачі справи за виключною підсудністю для розгляду до Бережанського районного суду Тернопільської області виходячи з наступного.

Так,згідно зч.1,ч.2ст.27ЦПК Українипозови дофізичної особипред`являютьсяв судза зареєстрованиму встановленомузаконом порядкумісцем їїпроживання абоперебування,якщо іншене передбаченозаконом. Позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Разом з тим, статтею 30 ЦПК України встановлена виключна підсудність цивільних справ і зокрема в частині 1 цієї статті зазначено, що позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п.42 постанови від 01 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» роз`яснив, що виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна. Згідно з положеннями ст.181 ЦК України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

У постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року справа №638/1988/17 визначено, що правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна та стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об`єктом якого є нерухоме майно.

У постанові від 09 вересня 2020 року у справі №910/6644/18 Верховний Суд дійшов висновку про те, що виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані із нерухомим майном.

Згідно з ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч.1 ст.181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

У постанові від 16 лютого 2021 року у справі №911/2390/18 Велика Палата Верховного Суду визначила, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» у ч.3 ст.30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередній об`єкт спірних правовідносин.

Позиція Великої Палати Верховного Суду ґрунтується, зокрема, на висновку про те, що, враховуючи аналіз змін у законодавчому регулюванні та лексичне тлумачення поняття, виключна підсудність справ застосовується до відповідних правовідносин загалом, а не щодо їх окремих складових.

Таким чином, правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна та стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об`єктом якого є нерухоме майно.

Предметом даного позову у цій справі є усунення перешкод в користуванні належної на праві власності земельної ділянки, яка розташована на території Рогачинської сільської ради Бережанського району Тернопільської області, кадастровий номер 6120487300:01:001:0051, шляхом вилучення запису про реєстрацію речового права оренди земельної ділянки за товариством з обмеженою відповідальністю «Агроскрілл» у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та відновлення запису про реєстрацію речового права оренди земельної ділянки відповідно до укладеного договору оренди землі від 25 січня 2018 року, що був укладений між ОСОБА_1 та приватним підприємством «АУСА Бережани».

З урахуванням наведеного, дана позовна заява про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою має пред`являтися за місцем знаходження спірного нерухомого майна, за правилами виключної підсудності.

З огляду на наведене дана справа не підсудна Збаразькому районному суду Тернопільської області, а тому підлягає передачі Бережанському районному суду Тернопільської області, до виключної підсудності якого у порядку ч.1 ст.30 ЦПК України належить розгляд вищезазначеної позовної заяви, як суду за місцем знаходження нерухомого майна та місцем виконання пов`язаного з нерухомим майном договору.

У зв`язку з чим, беручи до уваги, що позивач звернувся до суду саме за правилом виключної підсудності, то вищевказаний позов підлягає передачі до Бережанського районного суду Тернопільської області.

Збаразький районний суд, вирішуючи питання передаючі даного позову до Бережанського районного суду, враховує вимоги ст.32 ЦПК України, згідно якої спори між судами про підсудність не допускаються. Але в даному випадку Бережанським районним судом помилково не взято до уваги те, що предметом даного позову є нерухоме майно, що знаходиться на території, на яку не поширюється юрисдикція Збаразького районного суду Тернопільської області, оскільки спір є з приводу нерухомого майна, розташованого на території Рогачинської сільської ради Бережанського району Тернопільської області та має бути розглянутий судом за місцем розташування такого майна.

Також Збаразький районний суд враховує те, що згідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, Закону України «Про виконання рішень, застосування практики Європейського суду з прав людини», інститут підсудності безпосередньо пов`язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу. При цьому, недотримання правил територіальної юрисдикції (виключної підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю (ч.1 ст.378 ЦПК України).

Разом з тим, вважаю, що розгляд судом непідсудної йому справи може призвести до ухвалення незаконного рішення, обмежити право кожного на судовий захист належним судом в розумні строки, позбавити можливості скористатися правом на апеляційне чи касаційне оскарження рішення.

Частиною 9 статті 187 ЦПК України, яка регулює питання відкриття провадження у справі, передбачено, що в разі, якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.

Отже, вищевказаний позов є підсудним Бережанському районному суду Тернопільської області за правилом виключної підсудності.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Виходячи з наведеного вище, враховуючи те, що Збаразьким районним судом Тернопільської області, розгляд даної справи по суті не розпочинався, суд дійшов висновку, що вищевказану справу слід передати на розгляд Бережанського районного суду Тернопільської області, до територіальної юрисдикції якого відноситься дана справа, у зв`язку з непідсудністю даного позову Збаразькому районному суду Тернопільської області.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.27, 3-32, 353,354 ЦПК України, суд,

постановив:

Позовну заяву ОСОБА_1 доЗбаразької міськоїради Тернопільської області, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача: товариство з обмеженою відповідальністю «Агроскрілл», третя особа без самостійних вимог: приватне підприємство «АУСА БЕРЕЖАНИ», про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою передати на розгляд до Бережанського районного суду Тернопільськоїобласті (47501, вул.Банкова, 2, м.Бережани Тернопільської області).

На дану ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Тернопільського апеляційного суду через Збаразький районний суд Тернопільської області протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи,якому ухваласуду небула врученау деньїї складення,має правона поновленняпропущеного строкуна апеляційнеоскарження, якщо апеляційнаскарга поданапротягом п`ятнадцятиднів здня врученняйому відповідноїухвали суду.

Дана ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дана повнаухвала судускладена іпідписана суддею24квітня 2023 року.

Суддя Богдан Олещук