Рішення

від 20.04.2023 по справі 280/2106/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20 квітня 2023 року Справа № 280/2106/23 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернової Ж.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Апеляційного суду Запорізької області до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови

ВСТАНОВИВ:

04 квітня 2023 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Апеляційного суду Запорізької області (далі позивач) до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 (далі третя особа), в якій позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сніжинського Тараса Євгенійовича, винесену 03 березня 2023 року у виконавчому провадженні №71178653 про стягнення з Апеляційного суду Запорізької області виконавчого збору в розмірі 26 800,00 грн.

Ухвалою суду від 10.04.2023 клопотання Апеляційного суду Запорізької області про звільнення від сплати судового збору задоволено. Звільнено Апеляційний суд Запорізької області від сплати судового збору у справі №280/2106/23.

Ухвалою суду від 10.04.2023 відкрито спрощене провадження у справі, а розгляд справи призначено без виклику/повідомлення учасників справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сніжинським Тарасом Євгенійовичем в порушення вимог законодавства винесено 03.03.2023 y виконавчому провадженні ВП № 71178653 постанову про стягнення з Апеляційного суду Запорізької області виконавчого збору в сумі 26800 грн. Зазначає,що державним виконавцем не прийнято до уваги положення п.3 ч.5 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження» та законодавчо визначений порядок виконання судових рішень, ухвалених на користь суддів. Наголошує на тому, що виконання судових рішень, ухвалених на користь суддів, здійснюється Державною судовою адміністрацією України у порядку черговості за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів і працівників апаратів судів» у межах передбачених асигнувань на відповідний бюджетний період та з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 «Про затвердження порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників». Фінансування програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів і працівників апаратів судів» здійснюється за рахунок бюджетних коштів, які передбачаються у Законі України «Про державний бюджет України». Вказує, що виконання рішення суду не може ставитись у залежність лише від волі та/або бажання боржника щодо такого виконання, а й повинно бути оцінено виконавчою службою на предмет наявності об`єктивних можливостей та відповідного законодавчого регулювання такого виконання. Позивач зазначає, що державним виконавцем зазначені обставини не було враховано, що призвело до протиправного винесення спірної постанови. Просить задовольнити позовні вимоги.

Відповідач у поданому до суду письмовому відзиві проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень посилається на те, що стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку з імовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання. Вважає, що доводи позивача помилковими, оскільки згідно зі статтею 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Тобто, дана стаття стосується виконання рішень суду про стягнення коштів. Проте, Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 07.08.2020 по справі №280/700/19 зобов`язано Апеляційний суд Запорізької області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01.04.2002 по 31.12.2005, з 01.01.2007 по 31.12.2007, з 22.05.2008 по 31.12.2011 включно заробітку плату за час відпустки, допомогу по тимчасовій непрацездатності та матеріальні вирішення допомоги на соціально-побутових питань з врахуванням донарахованої надбавки за вислугу років за вказані періоди включно, з урахуванням компенсації відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. Таке рішення суду не містить звернення стягнення, як форми заходу примусового виконання рішення, у вказаному рішенні позивача зобов`язано вчинити певні дії, тому вважає, що спір несе зобов`язальний характер. Наведене кореспондується з положеннями статті 63 Закону, за змістом якої немайновими рішеннями є рішення, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення. Твердження позивача стосуються виконання рішень саме про стягнення коштів з боржників державних органів, а що стосується рішень зобов`язального характеру, вони підлягають примусовому виконанню і виконавчий збір стягується у розмірі передбаченому п. 3 ст. 27 Закону. Вважає, що державним виконавцем відділу не порушено вимоги Закону, а підстави для задоволення позову відсутні.

Крім того, зазначено, що відповідачами у справах з приводу оскарження рішень, дій або бездіяльності органів державної виконавчої служби можуть бути лише Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких входять відділи примусового виконання рішень; районні, районні в містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних територіальних управлінь юстиції. У зв`язку з тим, що структурні підрозділи органів державної виконавчої служби: відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України; відділи примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі не визначені як самостійні органи державної виконавчої служби, це виключає можливість їхньої участі як відповідачів у таких справах. Зазначає, Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України є належним відповідачем у даному спорі. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Від третьої особи пояснення щодо заявлених позовних вимог не надходили.

18.04.2023 від відповідача надійшла заява (вх. № 15736) про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, установив наступне.

З матеріалів справи судом установлено, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 06 квітня 2020 року по справі №280/700/19 частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 , серед іншого:

зобов`язано Апеляційний суд Запорізької області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 за період з 01.04.2002 по 31.12.2005, з 01.01.2007 по 31.12.2007, з 22.05.2008 по 31.12.2011 включно заробітну плату за час відпустки, допомогу по тимчасовій непрацездатності та матеріальні допомоги на вирішення соціально-побутових питань з врахуванням донарахованої надбавки за вислугу років за вказані періоди включно, з урахуванням компенсації відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».

07 серпня 2020 року на виконання рішення в зазначеній частині видано виконавчий лист.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 14 червня 2022 року по справі №280/700/19 заяву представника представника ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження задоволено. Замінено сторону стягувача у виконавчих листах №280/700/19, виданих Запорізьким окружним адміністративним судом 07.08.2020, з ОСОБА_2 на ОСОБА_1 .

03.03.2023 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сніжинським Тарасом Євгенійовичем відкрито виконавче провадження ВП №71178653 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Запорізьким окружним адміністратвиним судом 07.08.2020 у справі №280/700/19, про зобов`язання Апеляційного суду Запорізької області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01.04.2002 по 31.12.2005, з 01.01.2007 по 31.12.2007, з 22.05.2008 по 31.12.2011 включно заробітну плату за час відпустки, допомогу по тимчасовій непрацездатності та матеріальні допомоги на вирішення соціально-побутових питань з врахуванням донарахованої надбавки за вислугу років за вказані періоди включно, з урахуванням компенсації відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».

03.03.2023 у межах виконавчого провадження ВП №71178653 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сніжинським Тарасом Євгенійовичем винесено постанову про стягнення виконавчого збору, відповідно до якої постановлено стягнути з Апеляційного суду Запорізької області виконавчий збір у розмірі 26800,00 грн.

15.03.2023 Апеляційний суд Запорізької області отримав постанову від 03.03.2023 ВП №71178653 та на її виконання здійснив відповідний перерахунок, у підсумку якого сума донарахованої заробітної плати за виконавчим листом ОСОБА_1 становить 252343,39 грн, в тому числі ПДФО 18% - 45421,81 грн та військовий збір 1,5% - 3785,15 грн, що підверджується інформацією щодо перерахунку складових заробітної плати ОСОБА_1 за періоди згідно рішення Запорізького окружного адміністратвиного суду від 06.04.2020 №280/700/19 та постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №71178653 від 03.03.2023.

Листом від 17.03.2023 №01/6/23 Апеляційний суд Запорізької області звернувся до Державної судової адміністрації України із повідомленням про отримання вищезазначеної постанови та про суму здійснених на її виконання нарахувань.

Листом від 17.03.2023 №01/5/23 Апеляційний суд Запорізької області повідомив старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сніжинського Т.Є. про здійснення на виконання постанови від 03.03.2023 ВП №71178653 перерахунку, суму донарахувань.

До листа долучено інформацію щодо перерахунку складових заробітної плати ОСОБА_1 за періоди згідно рішення Запорізького окружного адміністратвиного суду від 06.04.2020 №280/700/19 та постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №71178653 від 03.03.2023.

Крім того, у листах повідомлено відповідача про те, що з об`єктичних причин позивач не може виконати рішення суду в частиі виплати ОСОБА_1 здійснених їй на виконання зазначеного судового рішення нарахувань, повідомлено про закриття рахунків у зв`язку із завершенням процедури ліквідації.

Позивач, не погодившись з постановою про стягнення виконавчого збору, звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відповідно до яких завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (тут та надалі у редакції, чинній на момент винесення спірних постанов), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (пункт 1 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження»).

Нормами пункту 1 частини 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що за заявою стягувача виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону.

Згідно частин 1, 2 статті 42 Закону України «Про виконавче провадження» кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

За визначенням частин 1, 4 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Разом із тим, за правилами пункту 3 частини 5 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір не стягується якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

Так, гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження", та особливості їх виконання встановлює Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012 № 4901-VI.

Згідно частини 1 статті 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).

Як вбачається із відкритих відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, Апеляційний суд Запорізької області є органом державної влади, який з 02.10.2018 перебуває у стані припинення.

Так, указом Президента України «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» від 29.12.2017 №452/2017 постановлено ліквідувати, серед іншого, Апеляційний суд Запорізької області.

Відповідно до повідомлення ДКСУ про закриття рахунків від 12.12.2019, рахунки позивача закрито.

Фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. (ч. 1 ст. 148 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII).

Виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. (ч. 1 ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»).

З урахуванням викладеного, у даному випадку виконання рішення суду має здійснюватися з урахуванням вимог Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Таким чином, враховуючи приписи пункту 3 частини 5 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження», суд доходить висновку, що постанова старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції Україні Сніжинського Тараса Євгенійовича, винесена 03 березня 2023 року у виконавчому провадженні №71178653 про стягнення з Апеляційного суду Запорізької області виконавчого збору в розмірі 26 800,00 грн підлягає скасуванню як протиправна.

Щодо посилань відповідача на практику Верховного Суду (постанови від 18.01.2019 у справі № 826/19730/16, від 13.02.2019 у справі № 295/13991/16-а) суд зауважує, що в даних постановах боржниками у виконавчих провадженнях не виступали органи державної влади, а отже обставини таких справ є відмінними від обставин справи № 280/2106/23.

Щодо посилань на постанови Верховного Суду від 20.02.2019 у справі № 712/5014/17; від 13.03.2019 у справі № 812/1413/17; від 08.05.2019 у справі № 750/4867/17; від 16.05.2019 у справі № 750/3140/17 слід зазначити, що хоча боржниками у виконавчих провадженнях у даних постановах виступали органи державної влади, підстави оскарження постанов державного виконавця є іншими (виконання рішення суду в добровільному порядку), отже до спірних правовідносин дана практика Верховного Суду застосуванню не підлягає.

Позицію відповідача щодо неналежного відповідача суд відхиляє з таких підстав.

Відповідно до частини 3 статті 287 КАС України відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби, а у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця приватний виконавець.

Частиною першою статті 5 Закону № 1404-VIII передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно з частиною першою статті 6 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" систему органів примусового виконання рішень становлять: 1) Міністерство юстиції України; 2) органи державної виконавчої служби, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку.

Відповідно до пункту 3 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2016 за № 512/5 (у редакції наказу від 29.09.2016 за № 2832/5), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за № 489/20802органами державної виконавчої служби є:

Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України;

відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України;

управління забезпечення примусового виконання рішень в місті Києві Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - управління забезпечення примусового виконання рішень в місті Києві);

відділи примусового виконання рішень в районах міста Києва управління забезпечення примусового виконання рішень в місті Києві;

управління забезпечення примусового виконання рішень міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України (далі - управління забезпечення примусового виконання рішень);

відділи примусового виконання рішень управлінь забезпечення примусового виконання рішень;

районні, районні в містах, міські, міськрайонні, міжрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України (далі - відділи державної виконавчої служби).

Наведений перелік органів державної виконавчої служби є вичерпним.

З огляду на викладене, органом державної виконавчої служби та належним відповідачем у цій справі є Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Ухвалою суду від 10.04.2023 позивача звільнено від сплати судового збору, у зв`язку із чим розподіл судових витрат судом не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 287 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Апеляційного суду Запорізької області (69005, м.Запоріжжя, пр.Соборний, 162, код ЄДРПОУ 02891457) до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01001, м.Київ, вул.Городецького, буд.13, код ЄДРПОУ 00015622), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сніжинського Т.Є., винесену 03 березня 2023 року у виконавчому провадженні №71178653 про стягнення виконавчого збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 20.04.2023.

Суддя Ж.М. Чернова