Постанова

від 21.06.2023 по справі 280/2106/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

21 червня 2023 року м. Дніпросправа № 280/2106/23

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Мельника В.В. (доповідач),

суддів: Сафронової С.В., Чепурнова Д.В.,

розглянувши в порядку

письмового провадження

в м. Дніпрі апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20 квітня 2023 року (головуючий суддя Чернова Ж.М.) в адміністративній справі

за позовом Апеляційного суду Запорізької області

до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

третя особа ОСОБА_1

про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

Апеляційний суд Запорізької області (далі - Позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі Відповідач), третя особа ОСОБА_1 (далі Третя особа), в якому просив суд: визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сніжинського Тараса Євгенійовича, винесену 03 березня 2023 року у виконавчому провадженні №71178653 про стягнення з Апеляційного суду Запорізької області виконавчого збору в розмірі 26 800,00 грн.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сніжинським Тарасом Євгенійовичем в порушення вимог законодавства винесено 03.03.2023 y виконавчому провадженні ВП № 71178653 постанову про стягнення з Апеляційного суду Запорізької області виконавчого збору в сумі 26 800 грн. Позивач вказує, що державним виконавцем не прийнято до уваги положення п.3 ч.5 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження» та законодавчо визначений порядок виконання судових рішень, ухвалених на користь суддів. Наголошує на тому, що виконання судових рішень, ухвалених на користь суддів, здійснюється Державною судовою адміністрацією України у порядку черговості за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів і працівників апаратів судів» у межах передбачених асигнувань на відповідний бюджетний період та з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 «Про затвердження порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників». Фінансування програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів і працівників апаратів судів» здійснюється за рахунок бюджетних коштів, які передбачаються у Законі України «Про державний бюджет України». На думку Позивача, виконання рішення суду не може ставитись у залежність лише від волі та/або бажання боржника щодо такого виконання, а й повинно бути оцінено виконавчою службою на предмет наявності об`єктивних можливостей та відповідного законодавчого регулювання такого виконання. Позивач зазначає, що державним виконавцем зазначені обставини не було враховано, що призвело до протиправного винесення спірної постанови.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 20 квітня 2023 року у справі №280/2106/23 адміністративний позов Апеляційного суду Запорізької області, до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 , про визнання протиправною та скасування постанови задоволено.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, оскаржив його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі Відповідач, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права та неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовної заяви Позивача відмовити у повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що суд першої інстанції не надав належної оцінки тому, що згідно зі статтями 1, 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» цей Закон Встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження», та особливості їх виконання. Так, Держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган. Судом першої інстанції встановлено, що у виконавчому провадженні №71178653 боржником є державний орган - Апеляційний суд Запорізької області. Однак, виконавчий лист на підставі якого відкрито вищевказане виконавче провадження містить вимоги про зобов`язання вчинити певні дії, а не стягнення коштів чи майна, що виключає можливість застосування норм Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» в процесі виконання рішення. Тобто рішення суду у виконавчому провадженні №71178653 не містить звернення стягнення, як форми заходу примусового виконання рішення, у вказаному рішенні позивача зобов`язано вчинити певні дії, тому спір несе зобов`язальний характер. Таким чином, примусове виконання категорії судових рішень зобов`язального характеру регулюється Законом України «Про виконавче провадження».

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін, з огляду на таке. Приписи ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» містять вичерпний перелік підстав та умови, за якими виконавчий збір не стягується. Зокрема, у відповідності до п. З ч. 5 ст. 27 вказаного Закону, виконавчий збір не стягується якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень». Так, гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження» та особливості їх виконання встановлює Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012 № 4901-VI (із змінами) (далі - Закон). Відповідно до ч.1 ст. 3 Закону, виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Згідно із законодавством, виконання судових рішень, ухвалених на користь суддів, здійснюється за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів і працівників апаратів судів» у межах передбачених асигнувань на відповідний бюджетний період та з урахуванням особливостей, встановлених Законом та постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 «Про затвердження порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників* (із змінами) (далі - Порядок). Фінансування програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів і працівників апаратів судів» здійснюється за рахунок бюджетних коштів, які передбачаються у Законі України «Про державний бюджет України». Абзацом 10 пункту 25 Порядку передбачено, що в разі наявності у боржника або головного розпорядника бюджетних коштів окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду безспірне списання коштів здійснюється лише за такою бюджетною програмою. При цьому положення пунктів 28-34 Порядку застосовуються лише щодо зазначеної бюджетної програми. Відтак виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 06.04.2020 в адміністративній справі №280/700/19 повинно здійснюватися за рахунок бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів» у порядку, встановленому Законом та Порядком, а тому виконавчий збір за його примусове виконання стягненню з Апеляційного суду Запорізької області не підлягає. Однак, ігноруючи специфіку виконавчого провадження відносно боржника - Апеляційного суду Запорізької області - як державного органу, не зважаючи на чітко визначені ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» обмеження щодо стягнення виконавчого збору з державного органу у випадку, якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом, державним виконавцем винесено протиправну постанову № 71178653 від 03.03.2023 про стягнення виконавчого збору. Крім того, Позивач зазначив, що в Апеляційному суді Запорізької області, як на момент пред`явлення виконавчого документу та відкриття виконавчого провадження, так і на теперішній час, відсутні кошти, рахунки, відповідні асигнування і навіть кошторис, що унеможливлює виконання ним будь-яких рішень суду в частині виплати коштів.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст. 311 КАС України.

Проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 06 квітня 2020 року по справі №280/700/19, яке набрало законної сили 02.07.2020, частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 , та, зокрема: зобов`язано Апеляційний суд Запорізької області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 за період з 01.04.2002 по 31.12.2005, з 01.01.2007 по 31.12.2007, з 22.05.2008 по 31.12.2011 включно заробітну плату за час відпустки, допомогу по тимчасовій непрацездатності та матеріальні допомоги на вирішення соціально-побутових питань з врахуванням донарахованої надбавки за вислугу років за вказані періоди включно, з урахуванням компенсації відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».

07 серпня 2020 року на виконання рішення в зазначеній частині видано виконавчий лист.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, у зв`язку з чим ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 14 червня 2022 року по справі №280/700/19 заяву представника ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження задоволено. Замінено сторону стягувача у виконавчих листах №280/700/19, виданих Запорізьким окружним адміністративним судом 07.08.2020, з ОСОБА_2 на ОСОБА_1 .

03.03.2023 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сніжинським Тарасом Євгенійовичем відкрито виконавче провадження ВП №71178653 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Запорізьким окружним адміністративним судом 07.08.2020 у справі №280/700/19, про зобов`язання Апеляційного суду Запорізької області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01.04.2002 по 31.12.2005, з 01.01.2007 по 31.12.2007, з 22.05.2008 по 31.12.2011 включно заробітну плату за час відпустки, допомогу по тимчасовій непрацездатності та матеріальні допомоги на вирішення соціально-побутових питань з врахуванням донарахованої надбавки за вислугу років за вказані періоди включно, з урахуванням компенсації відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».

03.03.2023 у межах виконавчого провадження ВП №71178653 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сніжинським Тарасом Євгенійовичем винесено постанову про стягнення виконавчого збору, відповідно до якої постановлено стягнути з Апеляційного суду Запорізької області виконавчий збір у розмірі 26 800,00 грн.

15.03.2023 Апеляційний суд Запорізької області отримав постанову від 03.03.2023 ВП №71178653 та на її виконання здійснив відповідний перерахунок, у підсумку якого сума донарахованої заробітної плати за виконавчим листом ОСОБА_1 становить 252343,39 грн, в тому числі ПДФО 18% - 45421,81 грн та військовий збір 1,5% - 3785,15 грн, що підтверджується інформацією щодо перерахунку складових заробітної плати ОСОБА_1 за періоди згідно рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 06.04.2020 №280/700/19 та постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №71178653 від 03.03.2023.

Листом від 17.03.2023 №01/6/23 Апеляційний суд Запорізької області звернувся до Державної судової адміністрації України із повідомленням про отримання вищезазначеної постанови та про суму здійснених на її виконання нарахувань.

Листом від 17.03.2023 №01/5/23 Апеляційний суд Запорізької області повідомив старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сніжинського Т.Є. про здійснення на виконання постанови від 03.03.2023 ВП №71178653 перерахунку, суму донарахувань.

До листа долучено інформацію щодо перерахунку складових заробітної плати ОСОБА_1 за періоди згідно рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 06.04.2020 №280/700/19 та постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №71178653 від 03.03.2023.

Крім того, у листах повідомлено Відповідача про те, що з об`єктивних причин позивач не може виконати рішення суду в частині виплати ОСОБА_1 здійснених їй на виконання зазначеного судового рішення нарахувань, повідомлено про закриття рахунків у зв`язку із завершенням процедури ліквідації.

Правомірність постанови Відповідача від 03.03.2023 ВП №71178653 про стягнення виконавчого збору є предметом судового розгляду у даній справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що у даному випадку виконання рішення суду має здійснюватися з урахуванням вимог Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», тому враховуючи приписи пункту 3 частини 5 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження», постанова старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції Україні Сніжинського Тараса Євгенійовича, винесена 03 березня 2023 року у виконавчому провадженні №71178653 про стягнення з Апеляційного суду Запорізької області виконавчого збору в розмірі 26 800,00 грн підлягає скасуванню як протиправна.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі Закон №1404-VIII), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Положеннями пункту 1 частини 1 статті 26 Закону №1404-VIII передбачено, що за заявою стягувача виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону.

Згідно частин 1, 2 статті 42 Закону №1404-VIII кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

За визначенням частин 1, 4 статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Водночас, пунктом 3 частини 5 статті 27 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавчий збір не стягується якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»

Так, гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження», та особливості їх виконання встановлює Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012 №4901-VI (далі Закон №4901-VI).

Згідно з частини 1 статті 2 Закону №4901-VI держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).

Відповідно до ст. 7 Закону №4901-VI виконання рішень суду про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

У разі якщо рішення суду, зазначені в частині першій цієї статті, не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов`язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.

З матеріалів справи встановлено, що рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 06 квітня 2020 року по справі №280/700/19, яке має виконуватись в межах виконавчого провадження ВП №71178653 містить зобов`язання вчинити певні дії, зокрема виплатити кошти, боржником за яким є державний орган - Апеляційний суд Запорізької області, що свідчить про наявність підстав для застосування до спірних правовідносин положень ст. 7 Закону №4901-VI.

Водночас з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань слідує, що Апеляційний суд Запорізької області є органом державної влади, який з 02.10.2018 перебуває у стані припинення.

Так, Указом Президента України «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» від 29.12.2017 №452/2017 постановлено ліквідувати, серед іншого, Апеляційний суд Запорізької області.

Відповідно до повідомлення ДКСУ про закриття рахунків від 12.12.2019, рахунки Апеляційного суду Запорізької області закрито.

Враховуючи зазначені обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення суду у справі №280/700/19, яке є обов`язковим до виконання, 06.04.2023 державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко Владислав Андрійович звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду у справі №280/700/19 із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення у справі №280/700/19 про зобов`язання Апеляційного суду Запорізької області перерахувати та виплатити (з урахуванням різниці виплаченої суми) ОСОБА_1 надбавку за вислугу років за періоди з 01.04.2002 по 31.12.2005, з 01.01.2007 по 31.12.2007, з 22.05.2008 по 31.12.2011 в розмірі, визначеному ч. 4 ст. 44 Закону України «Про статус суддів», з урахуванням окладу, доплати за кваліфікаційний клас, премій всіх видів, надбавки за виконання особливо важливої роботи, додаткового посадового окладу до щорічної відпустки, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, інших нарахувань, та індексації доходу з урахуванням компенсації відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України відповідної суми коштів з бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів», розпорядником якої є Державна судова адміністрація України, у порядку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» і постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845.

В обґрунтування такої заяви, посилаючись на Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та постанову Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845, державний виконавець зазначав, що рішення суду можливо виконати лише шляхом безспірного списання суми коштів з відповідної бюджетної програми.

Запорізький окружний адміністративний суд у справі №280/700/19 ухвалою від 03.05.2023, яка набрала законної сили 03.05.2023, змінив спосіб і порядок виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 06.04.2020 у справі №280/700/19 в частині зобов`язання Апеляційного суду Запорізької області перерахувати та виплатити (з урахуванням різниці виплаченої суми) ОСОБА_2 надбавку за вислугу років за періоди з 01.04.2002 по 31.12.2005, з 01.01.2007 по 31.12.2007, з 22.05.2008 по 31.12.2011 в розмірі, визначеному ч. 4 ст. 44 Закону України «Про статус суддів», з урахуванням окладу, доплати за кваліфікаційний клас, премій всіх видів, надбавки за виконання особливо важливої роботи, додаткового посадового окладу до щорічної відпустки, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, інших нарахувань, та індексації доходу з урахуванням компенсації відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», зазначивши наступне: «Стягнути на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 ) шляхом безспірного списання з бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів», розпорядником якої є Державна судова адміністрація України, в порядку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» і постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників» недоплачену суму надбавки за вислугу років за періоди з 01.04.2002 по 31.12.2005, з 01.01.2007 по 31.12.2007, з 22.05.2008 по 31.12.2011 в розмірі, визначеному ч. 4 ст. 44 Закону України «Про статус суддів», з урахуванням окладу, доплати за кваліфікаційний клас, премій всіх видів, надбавки за виконання особливо важливої роботи, додаткового посадового окладу до щорічної відпустки, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, інших нарахувань, та індексації доходу з урахуванням компенсації відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», у розмірі 78 451 (сімдесят вісім тисяч чотириста п`ятдесят одна) гривня 19 коп., з утриманням з цієї суми передбачених законодавством України податків та обов`язкових платежів при її виплаті».

Проаналізувавши наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що факт звернення державного виконавця до суду у справі №280/700/19 із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення шляхом безспірного списання з бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів», розпорядником якої є Державна судова адміністрація України, в порядку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», лише підтверджує висновки суду першої інстанції у цій справі, що у даному випадку виконання рішення суду має здійснюватися з урахуванням вимог Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

За вказаних обставин, враховуючи приписи пункту 3 частини 5 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження», суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що постанова старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції Україні Сніжинського Тараса Євгенійовича, винесена 03 березня 2023 року у виконавчому провадженні №71178653 про стягнення з Апеляційного суду Запорізької області виконавчого збору в розмірі 26 800,00 грн підлягає скасуванню як протиправна.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За даних обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об`єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про задоволення адміністративного позову прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому рішення суду першої інстанції у даній адміністративній справі від 20.04.2023 скасуванню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 243, 311, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20 квітня 2023 року у справі №280/2106/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Головуючий - суддяВ.В. Мельник

суддяС.В. Сафронова

суддяД.В. Чепурнов