Рішення
від 11.04.2023 по справі 380/566/23
ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2023 року справа № 380/566/23

10 год 34 хв м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П., за участю секретаря судового засідання Сенчука Л. Ю. представника позивача Сулімова О. П. представниці відповідача Кухар Н. М. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «БАРІЛЛА» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень та зобов`язання вчинити дії -

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «БАРІЛЛА» (далі позивач, ТзОВ «БАРІЛЛА») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДПС у Львівській області (далі - відповідач), у якій просить:

- визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення рішення форми «В1» від 08.12.2022 № 13798/13-01-07-03 про визначення податкового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 1476373,75 грн, з яких 1181099,00 грн сума податку на додану вартість, 295274,75 грн штрафні (фінансові) санкції;

- визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення рішення форми «В3» від 08.12.2022 № 13799/13-01-07-03 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 4178507,00 грн;

- визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення рішення форми «ПС» від 08.12.2022 № 13800/13-01-07-03 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1020,00 грн;

- зобов`язати відповідача внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого позивачем у січні 2022 року в розмірі 3816846,00 грн;

- зобов`язати відповідача внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого позивачем у лютому 2022 року в розмірі 361661,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що висновки податкового органу у акті перевірки № 15207/13-01-07-03/44078144 від 18.11.2022 "Про результати позапланової документальної перевірки ТзОВ «БАРІЛЛА» з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за січень 2022 року, лютий 2022 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету" про відсутність факту реальності господарських операцій ТОВ «БАРІЛЛА» із його контрагентом ТОВ "СТІМ-2018", а також відмова у бюджетному відшкодуванні заявлених сум ПДВ за січень 2022 року, лютий 2022 року на підставі "…ненадання платіжних доручень, які підтверджують, що суми ПДВ, заявлені до бюджетного відшкодування, є фактично сплаченими у попередньому звітному (податковому) періоді постачальниками товарів/послуг…" спростовуються первинними документами бухгалтерського обліку, які надані позивачем в якості письмових доказів. Вказав, що всі первинні документи відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" до первинних документів, не викликають сумнівів щодо їх достовірності та в сукупності з іншими доказами підтверджують реальність здійснення господарських операцій. Оплата за поставлений товар підтверджується платіжними документами та виписками з банку. Тому вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області № 13798/13-01-07-03 від 08.12.2022, № 13799/13-01-07-03 від 08.12.2022, № 13800/13-01-07-03 від 08.12.2022 протиправними і такими, що підлягають скасуванню.

Ухвалою від 11.01.2023 позовну заяву залишено без руху для усунення недоліків.

Ухвалою від 26.01.2023 провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі.

Ухвалою суду від 09.03.2023 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позові та відповіді на відзив (вх. № 12663 від 23.02.2023). Просив позов задовольнити повністю.

Представниця відповідача у судовому засіданні щодо заявлених позовних вимог заперечила з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (вх. № 10948 від 16.02.2023), зазначила, що ГУ ДПС у Львівській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ «БАРІЛЛА» з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за січень, лютий 2022 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету. Перевіркою достовірності і правильності визначення суми від`ємного значення, яка підлягає бюджетному відшкодуванню за січень, лютий 2022 року, встановлено порушення позивачем п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 статті 198; п. 200.1, п. 200.4 статті 200 ПК України. В результаті чого відмовлено в отриманні заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за січень 2022 року на загальну суму 1181099 грн, за лютий 4178507 грн. Зазначила, що в охопленому перевіркою звітному періоді платник податків ТзОВ «БАРІЛЛА» оформляв взаємовідносини із ризиковими контрагентами, відображення яких у бухгалтерському і податковому обліку вплинуло на визначення у декларації від`ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до бюджетного відшкодування. Перевіркою достовірності і правильності визначення та врахування при розрахунку показника рядка 19 декларації суми податкового кредиту (рядок 17 (колонка Б декларації) встановлено завищення рядка 10.1 (колонка Б) Декларації на суму 1181099,00 грн, що призвело до завищення на цю ж суму показника рядка 19 декларації. Вказала, що оскільки було завищено на 1181099,00 грн показник у рядку 10.1 (колонка Б) декларації внаслідок врахування всупереч п.п. "а" п. 198.1 статті 198, абзацам першому-третьому п. 198.2, абзацам першому-другому п. 198.3 і абзацу третьому п. 198.6 статті 198 ПК України при його визначенні нереальних операцій з придбання у ТзОВ "СТІМ-2018", що зі свого боку призвело до завищення показників рядка 19 на суму 1181099,00 грн цієї ж декларації. Звернула увагу суду на те, що за результатами дослідження ланцюга придбання ТзОВ «БАРІЛЛА» у ТзОВ «СТІМ- 2018» ТМЦ, а саме: крему кулінарного пастеризованого RASA в асортименті, крему кондитерського пастеризованого в асортименті, сиру м`якого вершкового Food Union Professional безлактозного, сиру м`якого вершкового Fun Professional classic, згідно з даними інформаційних баз ДПС, встановлено неможливість здійснення господарських операції з вищезазначеними матеріалами, у зв`язку із відсутністю факту (джерела) їх законного введення в обіг та/або реального задекларованого виробництва. Відповідно до рішень про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 29.06.22 № 143684, від 27.09.22 № 155634, від 18.10.22 № 157949, від 10.11.22 № 161043, прийнято рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку, а саме у зв`язку з ненаданням документів (договори, видаткові, товарно-транспортні накладні, акти звірок, довіреності на отримання ТМЦ, платіжних доручень, оборотно-сальдових відомостей по рахунках 28, 361, 631, договорів на перевезення продукції, відомостей щодо зберігання товару на складі) щодо здійснення фінансово - господарських операцій з підприємствами, які внесено до АІС «Журнал ризикових платників», а саме: ТОВ «БАРІЛЛА», ТОВ «Бассікс», ТОВ «Опт-трейд 2025», ТОВ «ТД Гіріс». Сукупність вищезазначених фактів та обставин, досліджених по ланцюгу постачання, на думку відповідача, вказує на транзитність операцій ТзОВ «СТІМ-2018» (42397092), спрямованих на отримання податкової вигоди кінцевим отримувачем. ТзОВ «Стім-2018» у січні 2022 року відображено придбання: суборенда приміщення, питна вода "Аляска" 18.9 л. негаз., транспортно-експедиційні послуги, компенсація постачання електроенергії тощо - обрив ланцюга.

Крім того, ТзОВ «Стім-2018» у січні 2022 року було імпортером готових харчових продуктів із сировини товарних позицій 0401-0404, кулінарний крем без вмісту какао. Проте, реалізованих на адресу ТзОВ «БАРІЛЛА» товарів ТзОВ «Стім-2018» у січні 2022 року не імпортувало. Згідно даних інформаційних баз ДПС, встановлено неможливість здійснення господарської операції з вищезазначеним товаром у зв`язку із відсутністю факту (джерела) його законного введення в обіг та/або реального задекларованого виробництва, жоден з вищезазначених контрагентів в ланцюгу постачання продукції не є виробником чи імпортером. Сукупність вищезазначених фактів та обставин, як стверджує представниця відповідача, досліджених по ланцюгу постачання, вказує на транзитність операцій ТзОВ «СТІМ-2018» (42397092), спрямованих на отримання податкової вигоди кінцевим отримувачем. Оскільки відсутній сам факт придбання контрагентом ТзОВ «СТІМ-2018» ТМЦ, що відображено в податкових накладних на реалізацію для ТзОВ «БАРІЛЛА», відповідно, відсутній і факт продажу вищезазначеного ТМЦ для ТзОВ «БАРІЛЛА». При складанні відповідних первинних документів за нереальними операціями між ТзОВ «БАРІЛЛА» та ТзОВ «СТІМ-2018» (42397092) які дійсно не відбулися, ТзОВ «БАРІЛЛА» порушено норми частини першої ст. 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (із змінами та доповненнями) (далі - Закон № 996) та пп. 2.1 і 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення № 88). Такі документи не можуть за змістом п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу вважатися документами для підтвердження даних податкового обліку і звітності. Враховуючи вищенаведені факти, виявлені даною перевіркою, немає підстав вважати, що операції з придбання ТМЦ у ТзОВ «Стім-2018» задекларовані в податковій звітності ТзОВ «БАРІЛЛА» є фактично отримані від ТзОВ «Стім-2018», в зв`язку з чим податкові накладні, виписані зазначеними підприємствами, вважаються недійсними.

Перевіркою достовірності і правильності визначення ТзОВ «БАРІЛЛА» суми від`ємного значення, яка підлягає бюджетному відшкодуванню (показник рядка 20.2 Декларації з податку на додану вартість) за січень 2022 року, лютий 2022 року , внаслідок порушення підприємством п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, відмовлено в отриманні заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку на загальну суму 4178507 грн, грн, в тому числі за січень 2022 року на суму 3816846 грн, та за лютий 2022 року на суму 361661 гривень. В ході проведення перевірки ТзОВ «БАРІЛЛА» не представлено платіжні доручення, які підтверджують, що суми ПДВ заявлені до бюджетного відшкодування є фактично сплаченими у попередніх та звітному (податкових) періодах постачальникам товарів/послуг або до Державного бюджету України, на суму 4178507 грн, в тому числі за січень 2022 року на суму 3816846 грн та за лютий 2022 року на суму 361661 грн, про що складено акт не надання в повному обсязі документів від 15.11.2022 року № 990/13-01-07-03.

Також зазначила, що вимоги про зобов`язання відповідача внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого позивачем у січні 2022 року в розмірі 3816846,00 грн, а також заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого позивачем у лютому 2022 року в розмірі 361661,00 грн є передчасними, оскільки обов`язок відповідача щодо внесення в Реєстр заяв про повернення сум бюджетного відшкодування даних щодо узгодження суми бюджетного відшкодування ТзОВ «БАРІЛЛА» виникне після набрання рішення суму про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення, в разі прийняття судом такого рішення. Просила у задоволенні позову відмовити.

Суд заслухав вступне слово представника позивача та представниці відповідача, повно, всебічно і об`єктивно оцінив подані докази у їх сукупності та встановив таке.

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 02.11.2022 товариство з обмеженою відповідальністю «БАРІЛЛА» зареєстроване у вказаному реєстрі з 02.11.2022 та перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Львівській області як платник податків і платник єдиного внеску. Основним видом діяльності позивача є оптова торгівля м`ясом і м`ясними продуктами (КВЕД 46.32). Також видами господарської діяльності позивача є оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, оптова торгівля фруктами й овочами, оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами, оптова торгівля напоями, оптова торгівля тютюновими виробами, оптова торгівля цукром, шоколадом і кондитерськими виробами, оптова торгівля кавою, чаєм, какао та прянощами, оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками.

На підставі наказу від 20.09.2022 № 1987-ПП «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ «БАРІЛЛА» Головним управлінням ДПС у Львівський області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ «БАРІЛЛА» з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за січень 2022 року та лютий 2022 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету та за результатами проведеної перевірки складено акт № 15207/13-01-07-03/44078144 від 18.11.2022.

Відповідно до акта перевірки № 15207/13-01-07-03/44078144 від 18.11.2022 Головним управлінням ДПС у Львівській області встановлено порушення п. 44.6 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 статті 200 Податкового кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010 (із змінами і доповненнями). Зокрема контролюючим органом зроблено наступні висновки: підприємством завищено суму бюджетного відшкодування у сумі 1181099 грн, в тому числі за січень 2022 року у сумі 1181099 гривень; відмовлено у бюджетному відшкодуванні на рахунок платника у банку в сумі 4178507 грн в тому числі за січень 2022 року на суму 3816846 грн та за лютий 2022 року на суму 361661 грн; позивачем не надано в повному обсязі документів, що підтверджують показники податкової звітності за період, що перевірявся.

Головним управлінням ДПС у Львівській області за результатами перевірки, що оформлена Актом № 15207/13-01-07-03/44078144 від 18.11.2022, прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 08.12.2022 № 13798/13-01-07-03, від 08.12.2022 № 13799/13-01-07-03, від 08.12.2022 № 13800/13-01-07-03.

Так, податковим повідомленням-рішенням від 08.12.2022 № 13798/13-01-07-03 форми «В1» встановлено завищення податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ТзОВ «СТІМ-2018» (код за ЄДРПОУ 42397092) всього в сумі 1181099 грн, в тому числі за період: січень 2022 року в сумі 1181099 грн, внаслідок чого завищено суму від`ємного значення, яка підлягає бюджетному відшкодуванню (ряд. 20.2) за травень 2022 року в сумі 1181099,00 грн (встановлено порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198; п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-IV із змінами та доповненнями).

Податковим повідомленням-рішенням № 13799/13-01-07-03 від 08.12.2022 року форми «ВЗ» про встановлення відсутності права на отримання бюджетного відшкодування за період січень 2022 року, лютий 2022 року та відсутність права на врахування такої суми від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за період січень 2022 року, лютий 2022 року (порушення п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-IV із змінами та доповненнями).

Податковим повідомленням-рішенням № 13800/13-01-07-03 від 08.12.2022 року форми «ПС» про встановлення порушення п. 44.1, п. 44.3 ст. 44, п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України та п. 69.2 ст. 69 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України.

Між позивачем (Покупець) та ТОВ «СТІМ-2018» (Постачальник) укладений Договір поставки № 9/09-21 від 15.09.2021 року (далі - «Договір»).

Відповідно до п. 1.1. Розділу 1 Договору, Постачальник зобов`язався передавати (поставляти) в обумовлений цим Договором строк у власність Покупцеві визначену Сертифікацією продукцію (надалі - Товар), а Покупець зобов`язався прийняти Товар і вчасно здійснити його оплату відповідно до умов даного Договору.

Згідно з п. 3.1 Товар поставляється за рахунок і транспортом Покупця або за рахунок та транспортом Постачальника на склад Покупця. На виконання вказаного Договору в період січня-лютого 2022 року ТОВ «СТІМ-2018» поставило на ТОВ «БАРІЛЛА» Товар - на загальну суму 7086594,00 грн (з них ПДВ на суму 1181099,00 грн), що підтверджується первинними документами, наданими до перевірки та які зазначені в Акті перевірки.

У свою чергу, ТОВ «СТІМ-2018» на адресу ТОВ «БАРІЛЛА» виписано відповідні податкові накладні, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних. Суми податку на додану вартість за даними податковими накладними Позивачем включено до податкового кредиту за січень 2022 року, що підтверджується податковою декларацією з податку на додану вартість за січень 2022 року.

Суми податку на додану вартість, згідно з податковими накладними, отриманими від ТОВ «СТІМ-2018», ТОВ «БАРІЛЛА» включено до податкового кредиту на загальну суму 1181099,00 грн, що відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, додатку 5 до Податкових декларацій з податку на додану вартість та Податкової декларацій з податку на додану вартість за січень 2022 року та включено у загальну суму ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку за січень 2022 року (таблиця 2 додатку 3 до Декларації з ПДВ за січень 2022 року).

Позивач проводив для ТОВ «СТІМ-2018» оплату за поставлені продукти харчування (крем кондитерський пастеризований) на загальну суму 7086594,00 грн в безготівковій формі згідно з платіжними дорученнями від 05.01.2022 року № 274 на суму 790260,00 грн; від 10.01.2022 року № 282 на суму 396840,00 грн; від 10.01.2022 року № 283 на суму 399600,00 грн; від 10.01.2022 року № 284 на суму 396420,00 грн; від 10.01.2022 року № 285 на суму 398412,00 грн; від 12.01.2022 року № 299 на суму 394500,00 грн; від 12.01.2022 року № 300 на суму 367200,00 грн; від 12.01.2022 року № 301 на суму 394740,00 грн; від 18.01.2022 року № 310 на суму 391500,00 грн; від 18.01.2022 року № 311 на суму 399600,00 грн; від 18.01.2022 року № 312 на суму 398490,00 грн; від 18.01.2022 року № 313 на суму 399000,00 грн; від 25.01.2022 року № 332 на суму 399600,00 грн; від 25.01.2022 року № 333 на суму 384400,00 грн; від 25.01.2022 року № 334 на суму 394740,00 грн; від 25.01.2022 року № 335 на суму 381132,00 грн; від 25.01.2022 року № 336 на суму 395160,00 грн.

Оплата за товар проведена в повному обсязі, що не заперечується сторонами, та підтверджується банківською випискою та платіжними дорученнями. Сторони узгодили спосіб розрахунку, зокрема, шляхом перерахування грошових коштів на банківських рахунок Постачальника.

Перевезення товарів, що поставлялися ТОВ «СТІМ-2018» організовувалося за рахунок Постачальника, з залученням третіх осіб (перевізників), який був залучений ТОВ «СТІМ-2018» на договірних засадах з метою забезпечення належного транспортування товару на адресу орендованого складу Позивача, а саме: Луганська область, місто Сєверодонецьк, вулиця Механізаторів, 7А.

Факт безпосередньо перевезення підтверджується товарно-транспортними накладними, копії яких містяться в матеріалах справи, що супроводжували продукцію під час транспортування та були надані до перевірки.

Також у матеріалах справи наявні договори поставки, укладені між позивачем та ТзОВ «СТІЛТОН-Р», ТзОВ «ЛІКА-ГРУПП», ТзОВ «ПОЛАРІС-С», ТзОВ «ФУДЗ-СЕРВІС», ТзОВ «СТІЛТОН-ТРЕЙД», ТзОВ «ДЖАМП», ТзОВ «ГРЕЙН СТАР», ТзОВ «АВІС», ТзОВ «АВАНТА-ТРЕЙД», ТзОВ «ХВИЛЯСТІ», ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ТзОВ «ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ «ЮКМ», ТзОВ «Ю.К.М».

Матеріалами справи підтверджується факт поставки товарів, визначених вищевказаними договорами, а також реєстрації податкових накладних за результатом вчинення вказаних операцій. На підставі зазначеного позивачем включено до податкового кредиту за січень 2022 року суми податку на додану вартість за такими податковими накладними на суму 3816846,00 грн, та за лютий 2022 року 361661,00 грн.

У зв`язку з зазначеним позивачем подано заяви про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого ТОВ «БАРІЛЛА» (ідентифікаційний код 44078144) у січні 2022 року у розмірі 3816846,00 грн, та у лютому 2022 року у розмірі 361661,00 грн.

Однак такі заяви не зареєстровані відповідачем у Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування.

Позивач не погоджується із податковими повідомленнями-рішеннями від 08.12.2022 № 13798/13-01-07-03, від 08.12.2022 № 13799/13-01-07-03, від 08.12.2022 № 13800/13-01-07-03, а також із невнесенням до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість даних щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого позивачем у січні 2022 року в розмірі 3816846,00 грн та у лютому 2022 року в розмірі 361661,00 грн, відтак звернувся із цим позовом до суду.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з п. 1.1 ст. 1 Податкового кодексу України (далі - ПК України) відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Відповідно до ст. 20.1.1 ПК України відповідачу надано право запрошувати платників податків або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів, дотримання вимог іншого законодавства, здійснення контролю за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Письмові повідомлення про такі запрошення надсилаються в порядку, встановленому статтею 42 цього Кодексу, не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня запрошення рекомендованими листами, в яких зазначаються підстави запрошення, дата і час, на які запрошується платник податків (представник платника податків)

Згідно з п. 75.1 ст. 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Документальною перевіркою згідно із пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до положень Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого Наказом міністерства фінансів України № 727 від 20.08.2015 (далі - Порядок № 727), акт документальної перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

В акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до пп. 2 п. 4 розділу III Порядку № 727 у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно:

викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів (міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування), що порушені платником податків, зазначити період (календарний день, місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, при здійсненні якої вчинено це порушення;

викласти зміст порушень (у разі їх встановлення), в тому числі щодо правильності та повноти визначення фінансового результату до оподаткування згідно з бухгалтерським обліком відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, виконання законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;

зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів, документів податкового або бухгалтерського обліку, інших документів, що підтверджують факт порушення, або у разі ненадання їх для перевірки - зазначити перелік цих документів.

При цьому, перевіркою достовірності і правильності визначення суми від`ємного значення, яка підлягає бюджетному відшкодуванню за січень, лютий 2022 року, встановлено порушення позивачем п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 статті 198; п. 200.1, п. 200.4 статті 200 ПК України. В результаті чого відмовлено в отриманні заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за січень 2022 року на загальну суму 1181099 грн, за лютий 4178507 грн. В охопленому перевіркою звітному періоді платник податків ТзОВ «БАРІЛЛА» оформляло взаємовідносини із ризиковими контрагентами, відображення яких у бухгалтерському і податковому обліку вплинуло на визначення у декларації від`ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до бюджетного відшкодування. Перевіркою достовірності і правильності визначення та врахування при розрахунку показника рядка 19 декларації суми податкового кредиту (рядок 17 (колонка Б декларації) встановлено завищення рядка 10.1 (колонка Б) Декларації на суму 1181099,00 грн, що призвело до завищення на цю ж суму показника рядка 19 декларації. Вказала, що оскільки було завищено на 1181099,00 грн показник у рядку 10.1 (колонка Б) декларації внаслідок врахування всупереч п.п. "а" п. 198.1 статті 198, абзацам першому-третьому п. 198.2, абзацам першому-другому п. 198.3 і абзацу третьому п. 198.6 статті 198 ПК України при його визначенні нереальних операцій з придбання у ТзОВ "СТІМ-2018", що зі свого боку призвело до завищення показників рядка 19 на суму 1181099,00 грн цієї ж декларації.

Також вищевказаним актом встановлено, що ТзОВ «Стім-2018» у січні 2022 року було імпортером готових харчових продуктів із сировини товарних позицій 0401-0404, кулінарний крем без вмісту какао. Проте, реалізованих на адресу ТзОВ «БАРІЛЛА» товарів ТзОВ «Стім-2018» у січні 2022 року не імпортувало. Згідно даних інформаційних баз ДПС, встановлено неможливість здійснення господарської операції з вищезазначеним товаром у зв`язку із відсутністю факту (джерела) його законного введення в обіг та/або реального задекларованого виробництва, жоден з вищезазначених контрагентів в ланцюгу постачання продукції не є виробником чи імпортером. Сукупність вищезазначених фактів та обставин, як стверджує представниця відповідача, досліджених по ланцюгу постачання, вказує на транзитність операцій ТзОВ «СТІМ-2018» (42397092), спрямованих на отримання податкової вигоди кінцевим отримувачем. Оскільки відсутній сам факт придбання контрагентом ТзОВ «СТІМ-2018» ТМЦ, що відображено в податкових накладних на реалізацію для ТзОВ «БАРІЛЛА», відповідно, відсутній і факт продажу вищезазначеного ТМЦ для ТзОВ «БАРІЛЛА». При складанні відповідних первинних документів за нереальними операціями між ТзОВ «БАРІЛЛА» та ТзОВ «СТІМ-2018» (42397092) які дійсно не відбулися, ТзОВ «БАРІЛЛА» порушено норми частини першої ст. 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (із змінами та доповненнями) (далі - Закон № 996) та пп. 2.1 і 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення № 88). Такі документи не можуть за змістом п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу вважатися документами для підтвердження даних податкового обліку і звітності. Враховуючи вищенаведені факти, виявлені даною перевіркою, немає підстав вважати, що операції з придбання ТМЦ у ТзОВ «Стім-2018» задекларовані в податковій звітності ТзОВ «БАРІЛЛА» є фактично отримані від ТзОВ «Стім-2018», в зв`язку з чим податкові накладні, виписані зазначеними підприємствами, вважаються недійсними.

Перевіркою достовірності і правильності визначення ТзОВ «БАРІЛЛА» суми від`ємного значення, яка підлягає бюджетному відшкодуванню (показник рядка 20.2 Декларації з податку на додану вартість) за січень 2022 року, лютий 2022 року , внаслідок порушення підприємством п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, відмовлено в отриманні заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку на загальну суму 4178507 грн, грн, в тому числі за січень 2022 року на суму 3816846 грн, та за лютий 2022 року на суму 361661 гривень. В ході проведення перевірки ТзОВ «БАРІЛЛА» не представлено платіжні доручення, які підтверджують, що суми ПДВ заявлені до бюджетного відшкодування є фактично сплаченими у попередніх та звітному (податкових) періодах постачальникам товарів/послуг або до Державного бюджету України, на суму 4178507 грн, в тому числі за січень 2022 року на суму 3816846 грн. та за лютий 2022 року на суму 361661 грн, про що складено акт не надання в повному обсязі документів від 15.11.2022 року № 990/13-01-07-03.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Пункт 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до абзацу 1 пункту 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних.

Відповідно до обставин справи між сторонами виник спір щодо правомірності винесення контролюючим органом податкових повідомлень-рішень від 08.12.2022 № 13798/13-01-07-03, від 08.12.2022 № 13799/13-01-07-03 які ґрунтуються на висновках останнього про нереальність здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом ТОВ «СТІМ-2018».

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Також платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарів з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, Товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Cуд критично оцінює доводи контролюючого органу про допущені позивачем порушення вимог податкового законодавства, які були виявлені під час проведення перевірки, щодо безпідставності формування даних податкового обліку за господарськими операціями, які не підтверджені належними первинними документами та проведені (оформлені) з контрагентами, які мають ознаки фіктивності та у яких відсутні необхідні умови та ресурси для проведення відповідної господарської діяльності, й дійшов висновку про достовірність задекларованих позивачем даних, а відповідно і про правомірність формування податкового кредиту з податку на додану вартість за господарськими операціями проведеними з контрагентом-постачальником, оскільки такі операції фактично відбулись та є реальними.

Судом встановлено, що між позивачем (Покупець) та ТОВ «СТІМ-2018» (Постачальник) укладено Договір поставки № 9/09-21 від 15.09.2021 року (далі - «Договір»).

Отже, судом встановлено, що співставлення змісту первинних документів та доказів підтвердження здійснення господарських операцій вказує на те, що позивач здійснював замовлення та отримання товару у ТОВ «СТІМ-2018» для провадження своєї господарської діяльності; спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Крім того, первинні документи оформлені належним чином, містять необхідні реквізити, повністю відображають зміст господарських операцій і не мають недоліків, які б свідчили про їх невідповідність вимогам до первинних документів.

На підставі наведеного, оскільки господарські операції позивача з ТОВ «СТІМ-2018» підтверджуються відповідними первинними документами, а саме: видатковими накладними, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, розрахунки між сторонами доведені, господарська мета їх проведення, доцільність і економічний результат підтверджені, відтак суд дійшов висновку, що висновки податкового органу щодо фіктивності таких операцій є безпідставними та необґрунтованими.

Верховний Суд у постановах від 11.11.2020 № 320/1147/19, від 24.11.2020 № 813/3034/15 зробив висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, відповідно до якого норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Вказані висновки Верховного Суду, в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України, враховуються судом при вирішенні спірних правовідносин.

З цих підстав суд відхиляє доводи відповідача про те, що здійснення позивачем господарських операцій з підприємствами, які внесено до АІС «Журнал ризикових платників», а саме: ТзОВ «БАССІКС», ТзОВ «ОПТ-ТРЕЙД 2025», ТзОВ «ТД Гіріс», з огляду на непідтвердження таких доводів належними і допустимими доказами, а також у зв`язку з таким.

Правовідносини контрагентів із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, на які посилається відповідач, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть свідчити про нереальність господарських взаємовідносин, які є предметом дослідження у цій справі (наведене відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 24.10.2019 у справі № 820/7293/13-а).

Відповідачем не наведено обставин та доказів, які б свідчили про штучний характер господарських операцій, невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди. Разом з тим, судом встановлено рух активів (товару) по ланцюгу від постачальника до покупця, встановлено зв`язок між фактом придбання товару і господарською діяльністю позивача.

Крім того, згідно з практикою Верховного Суду зі спорів щодо оскарження рішень податкових органів з оцінки питань щодо відсутності у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів, наявності або відсутності окремих документів, а також недоліки в їх оформленні, відсутності ТТН, порушення податкової дисципліни по ланцюгу постачання, які не можуть бути безумовною підставою для висновку про нереальність господарських операцій та для позбавлення суб`єкта господарювання податкового кредиту.

Так, висновком Верховного Суду, викладеному у постановах у справах № 826/7704/16 від 19.06.2018, № 2а/1770/3360/12 від 30.01.2018 надана критична оцінка посиланню контролюючих органів на відсутність у контрагентів позивача власних чи орендованих основних фондів, кваліфікованих фахівців для здійснення діяльності, оскільки сама по собі наявність або відсутність у контрагентів основних фондів, певної кількості персоналу, не можуть являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю. Укладення договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки; податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів (робіт, послуг) постачальником. При цьому залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Крім того, суд зазначає, що наявність недоліків у оформленні видаткових накладних чи відсутність таких документів не може бути самостійним доказом безтоварності господарських операцій проведених з контрагентами, натомість, факт передання товару позивачу та, відповідно, набуття права власності на нього, підтверджується належно оформленими видатковими накладними, які наявні в матеріалах справи.

З огляду на вказані висновки суд відхиляє доводи відповідача про те, що на видаткових накладних відсутнє прізвище і посада отримувача, а також відсутні реквізити довіреностей. Крім того, суд зазначає, що вказані накладні містять печатку покупця та підпис особи, яка я приймає товар, що у розумінні п. 4.1 Договору поставки № 9/09-21 від 15.09.2021 свідчить про належність оформлення вказаних документів.

Також суд вважає необґрунтованими посилання скаржника на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагента суб`єкта господарювання, а також податкову інформацію надану іншими контролюючими органами, оскільки остання носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

При цьому, згідно з правовою позицією викладеною Верховним Судом у постановах від 26.06.2018 у справі № К/9901/27855/18, від 19.06.2018 у справі № К/9901/3749/18, від 27.03.2018 у справі № 816/809/17, збирання податкової інформації є етапом контрольно-перевірочної роботи та не передбачає здійснення контролюючим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, оскільки питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються контролюючим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов`язаних з нарахуванням і сплатою податку. Записи у інформаційних базах контролюючого органу до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, не відносяться, відповідно, сама по собі така інформація не є належним доказом по справі.

Таким чином, суд зауважує, що інформація про контрагентів позивача з автоматизованих інформаційних систем органів ДФС може бути підставою для висновків щодо реальності господарських операцій лише в сукупності з іншими доказами, що підтверджують неможливість конкретного контрагента приймати участь у здійсненні конкретної господарської операції, що в даному випадку відсутнє.

За умови невстановлення компетентним органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його контрагентів для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ТзОВ «БАРІЛЛА» в частині оскарження податкового повідомлення-рішення форми «В1» від 08.12.2022 № 13798/13-01-07-03 про визначення податкового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 1476373,75 грн, з яких 1181099,00 грн сума податку на додану вартість, 295274,75 грн штрафні (фінансові) санкції.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення форми «В3» від 08.12.2022 № 13799/13-01-07-03 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 4178507,00 грн, суд зазначає таке.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

За визначенням ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-ХІV від 16.07.1999 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) «первинний документ» - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При цьому, за змістом ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Тобто, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як встановлено судом та не заперечується відповідачем, за результатами проведеної документальної позапланової перевірки позивача контролюючим органом не встановлено випадків неоприбуткування ТзОВ «БАРІЛЛА» за даними бухгалтерського обліку товарно-матеріальних цінностей (товару), отриманих від контрагентів.

Суд зазначає, що недоліки в оформленні документів за своєю суттю не спростовують вчинені між сторонами господарські операції, а тому такі недоліки самі по собі не нівелюють наслідків цих господарських операцій.

Як встановлено з матеріалів справи, на підтвердження реальності придбання товарів позивач надав відповідні первинні документи, що не заперечується відповідачем, та всі первинні документи перелічені в акті перевірки.

Згідно з п. 200.1, пп. пп. б, в п. 200.4 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг згідно з пунктом 187.1 статті 187 ПК України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 ПК України бюджетне відшкодування - це відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначений у статті 200 ПК України.

Так, згідно з п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

За приписами пп. б п. 200.4 ст. 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

Відповідно до п.п. 200.7 та 200.10 ст. 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Відтак відповідно до додатку до податкових декларацій з податку на додану вартість «Розрахунок суми бюджетного відшкодування» за січень 2022 року у розмірі 3816846,00 грн, та за лютий 2022 року у розмірі 361661,00 грн.

При вирішенні спору суд врахував правову позицію викладену у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 816/1422/17, яка в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України, враховується при вирішенні спірних правовідносин.

Верховний Суд у вказаному рішенні наголосив, що податкові накладні надають відповідні права платнику податків виключно за умови реального вчинення засвідченного ними правочину. Такий факт підверджується додатковими документами, як-то докази переміщення товару, його якості (відповідності або походження), зберігання, використання в господарській діяльності платника, реалізації тощо.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування об`єкту оподаткування податком на прибуток (витрат) та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та витрат.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, Підприємство повинно мати відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що є підставою для формування платником податкового обліку.

Оскільки під час розгляду справи судом встановлено, що правовідносини між позивачем та контрагентами, а саме: ТзОВ «СТІЛТОН-Р», ТзОВ «ЛІКА-ГРУПП», ТзОВ «ПОЛАРІС-С», ТзОВ «ФУДЗ-СЕРВІС», ТзОВ «СТІЛТОН-ТРЕЙД», ТзОВ «ДЖАМП», ТзОВ «ГРЕЙН СТАР», ТзОВ «АВІС», ТзОВ «АВАНТА-ТРЕЙД», ТзОВ «ХВИЛЯСТІ», ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ТзОВ «ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ «ЮКМ», ТзОВ «Ю.К.М» оформлені належним чином, тобто їх реальність підтверджується належно складеними первинними бухгалтерськими документами, суд дійшов висновку, що спірне податкове повідомлення-рішення від 08.12.2022 № 13799/13-01-07-03 є протиправним та підлягає скасуванню.

Суд не погоджується з твердженням відповідача про те, що позивачем не надано платіжних доручень, які підтверджують, що суми ПДВ заявлені до бюджетного відшкодування є фактично сплаченими у попередніх та звітному (податкових) періодах постачальникам товарів/послуг або до Державного бюджету України, з огляду на таке.

Суд зазначає, що розрахункові документи, подані з порушенням, банк повертає без виконання. Відтак вказані платіжні доручення пройдені на оплату, тобто є такими, що" оформлені правильно.

З огляду на вказане суд дійшов висновку, що здійснена банком перевірка достовірності ЕЦП підтвердила, що вищезазначений платіж був підписаний легітимним цифровим підписом, що належить уповноваженому представнику позивача.

Тобто, банк перевірив дешифрування та справжність електронних цифрових підписів, які на час підписання платіжних доручень були дійсними і сторонніх втручань в систему Клієнт-Банк не встановлено.

Відповідно до ст. 3 Закону України Про електронний цифровий підпис електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки).

Як встановлено судом, вказані платіжні доручення містять всі необхідні реквізити електронного розрахункового документа: дату і номер; назву, код платника та номер його рахунку; код банку платника; назву, код одержувача та номер його рахунку; код банку одержувача; суми цифрами; призначення платежу, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Усупереч посиланням відповідача на відсутність під час перевірки банківських документів, судом із змісту акта перевірки № 15207/13-01-07-03/44078144 від 18.11.2022 встановлено, що позивачем надавалися всі банківські документи, що підтверджуються проведену оплату.

Щодо вимоги про зобов`язання Головне управління ДПС у Львівській області внести в Реєстр заяв про повернення сум бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого позивачем у січні 2022 року в розмірі 3816846,00 грн та у лютому 2022 року в розмірі 361661,00 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 200.12 статті 200 ПК України зазначена у заяві сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування з однієї із таких дат: ґ) з дня визнання протиправним та/або скасування податкового повідомлення-рішення. У випадках, передбачених підпунктами «а», «г» і «ґ» цього пункту, інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування контролюючим органом на наступний робочий день після виникнення такого випадку. Узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та перераховується органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у строки, передбачені пунктом 200.13 цієї статті, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України.

Згідно з пунктом 200.13 статті 200 ПК України на підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п`яти операційних днів.

Відповідно до пункту 200.15 статті 200 ПК у разі коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов`язаний внести відповідні дані до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду контролюючий орган на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов`язаний внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника.

У разі неузгодження контролюючим органом суми податку, заявленої до відшкодування, або її частини зобов`язання з бюджетного відшкодування податку в частині неузгодженої суми виникає з дня закінчення процедури адміністративного або судового оскарження, за результатами якої прийнято рішення на користь платника податків.

Верховним Судом в постанові від 25 лютого 2020 року у справі № 320/6625/18 сформульовано висновок, що Держава в особі відповідних державних органів, виконуючи певний комплекс дій, зобов`язана повернути платнику суму бюджетного відшкодування з ПДВ протягом законодавчо встановленого строку після дня набуття відповідною сумою статусу узгодженої, в даному випадку після вчинення контролюючим органом дій по внесенню до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування даних щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника на наступний робочий день після отримання рішення суду апеляційної інстанції, яке набрало законної сили.

У вказаній постанові Верховний Суд визнав передчасним заявлення позовних вимог про зобов`язання відповідача внести до Реєстру заяв про повернення бюджетного відшкодування податку на додану вартість необхідні дані по заяві платника податку (позивача у зазначеній справі) про повернення суми бюджетного відшкодування як такої, що є узгодженою, з огляду на положення пункту 200.15 статті 200 ПК України, які зобов`язують контролюючий орган внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника лише на наступний робочий день після отримання, зокрема, рішення суду, яке набрало законної сили.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10.11.2022 у справі № 420/4194/19, яка в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України, враховується судом при вирішенні спірних правовідносин.

Відтак в цій частині позовних слід відмовити з огляду на їх передчасність.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення форми «ПС» від 08.12.2022 № 13800/13-01-07-03 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1020,00 грн, суд зазначає таке.

Листом Головного управління ДПС у Львівській області «Про надання документів та інформації» запропоновано позивачу надати всі бухгалтерські та первинні документи щодо фінансово-господарської діяльності підприємства, отримувані доходи, видатки та іншу інформацію, що підтверджують дані податкових декларацій за січень 2022 року, лютий 2022 року: договори на придбання та реалізацію, первинні банківські документи, договори зберігання, картки по контрагентах на придбання та реалізацію, загальні оборотно-сальдові відомості, картки по рахунках 311, 312, загальні оборотно-сальдові по рах. 361, 362, 631, 632, 37, 20, 26, 28, аналізи рахунків 361, 362, 631, 632, 20, 28, 31, 90, 91, 92, 93, 94, сертифікати якості на кожну партію придбаного товару від постачальника (виробника), розрахунок втрат при придбанні-продажі товару, інформацію щодо власних та орендованих основних засобів та виробничих потужностей за період, що перевіряється, інформацію щодо кількості працівників на підприємстві та затверджений штатний розпис за період, що перевіряється, інші первинні документи та зведені облікові документи, які систематизовані на рахунках бухгалтерського обліку і регістрах синтетичного та аналітичного обліку за період, що перевіряється, пояснення та підтверджуючі документи, а саме: договори, накладні, товарно-транспортні накладні, інші документи, що підтверджують факт безпосереднього придбання (отримання) ТМЦ.

Разом з тим, на вказану вимогу контролюючого органу позивачем не представлено матеріалів інвентаризації, ОСВ по рахунку 28 помісячно в розрізі найменувань, що не заперечив представник позивача в судовому засіданні.

Вказані обставини підтверджуються актом від 15.11.2022 року № 990/13-01-07-03.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Згідно з п. 44.3 ст. 44 ПК України платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством термінів, але не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статей 39 та 39-2 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності, та документів, пов`язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, - не менш як 1095 днів з дня здійснення відповідної господарської операції (для відповідних дозвільних документів - не менш як 1095 днів з дня завершення терміну їх дії).

У разі ліквідації платника податків документи, визначені пунктом 44.1 цієї статті, за період діяльності платника податків не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статей 39 та 39-2 цього Кодексу), що передували даті ліквідації платника податків, в установленому законодавством порядку передаються до архіву.

Передбачені цим пунктом терміни зберігання документів продовжуються на період зупинення відліку строку давності у випадках, передбачених пунктом 102.3 статті 102 цього Кодексу.

У силу приписів п. 85.2 ст. 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

При цьому великий платник податків на запит контролюючого органу зобов`язаний також надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги" копії таких документів, що створюються ним в електронній формі з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів, не пізніше двох робочих днів, наступних за днем отримання запиту.

Для платників податків, які відповідно до цього пункту зобов`язані надавати інформацію в електронному вигляді, загальний формат та порядок подачі такої інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. У разі невстановлення електронного формату та порядку надання такої інформації платник податків звільняється від обов`язку подання її в електронній формі.

Для проведення електронної перевірки платник податків забезпечує подання до контролюючого органу засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги" документів, які відповідно до цього Кодексу пов`язані з обчисленням та сплатою податків і зборів (якщо такі документи створюються таким платником податків в електронній формі та зберігаються на машинних носіях інформації). Загальний формат та порядок подання такої інформації встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 04 березня 2020 року у справі № 0440/5658/18, адміністративне провадження № К/9901/21544/19 (ЄДРСРУ № 88360076), вказав на те, що обставина порушення платником податків обов`язку, встановленого пунктом 85.2 статті 85 ПК України, щодо надання після початку перевірки всіх документів, які належать або пов`язані з предметом перевірки, не означає, що такий платник не має права додатково їх надати після спливу 90-денного строку, але до прийняття відповідного рішення, і, при цьому, не звільняє контролюючий орган від обов`язку врахувати такі документи, та, за наявності передбачених підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 ПК України підстав, призначити додаткову позапланову перевірку.

Верховний Суд також зауважив, що неможливість платника в силу об`єктивних обставин надати певні документи контролюючому органу безпосередньо до перевірки не свідчить про невиконання ним обов`язку, встановленого підпунктами 16.1.5, 16.1.7 пункту 16.1 статті 16 ПК України, а також обумовлює здійснення відповідачем певних дій з метою отримання таких документів.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22 серпня 2019 року по справі № 805/1690/16-а.

Окрім цього, право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу із поданням учасником процесу нових доказів, що у протилежному випадку є обмеження судом предмету дослідження та призведе до неповноти дослідження й порушення справедливого судового розгляду, на що наголошується Верховним Судом у постановах від 12.11.2018 у справі № 806/434/16 (ЄДРСРУ № 78329873), від 24.01.2019 у справі № 820/12113/15 (ЄДРСРУ № 79409332), від 12.02.2019 у справі № 820/6512/16 (ЄДРСРУ № 79791393).

Судом встановлено, що позивачем не надано всіх документів, які визначені контролюючим органом, а саме: матеріалів інвентаризації, ОСВ по рахунку 28 помісячно в розрізі найменувань, відтак протиправності дій відповідача при винесення податкового повідомлення-рішення від 08.12.2022 № 13800/13-01-07-03 судом не встановлено.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки у цій справі оспорюються рішення, прийняті відповідачем - суб`єктом владних повноважень, суд відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 КАС України, перевіряє чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вищенаведених норм чинного законодавства та фактичних обставин справи суд дійшов висновку, що відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, при ухваленні рішень діяв без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення (дія), що призвело до безпідставного податкового навантаження на позивача.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та частково обґрунтованими, а тому адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позивачем документально підтверджено сплату судового збору в сумі 29772,00 грн, та враховуючи обсяг задоволених позовних вимог, такий згідно з ст. 139 КАС України слід стягнути на користь ТзОВ «БАРІЛЛА» з Головного управління ДПС у Львівській області за рахунок його бюджетних асигнувань у розмірі 24810,00 грн.

Керуючись ст.ст. 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «БАРІЛЛА» (79040 м. Львів вул. Городоцька 367/2; код ЄДРПОУ 44078144) до Головного управління ДПС у Львівській області (79026 м. Львів вул. Стрийська 35; код ЄДРПОУ ВП 43968090) про скасування картки відмови, визнання протиправним та скасування рішення про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення рішення форми «В1» від 08.12.2022 № 13798/13-01-07-03 Головного управління ДПС у Львівській області.

3. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення рішення форми «В3» від 08.12.2022 № 13799/13-01-07-03 Головного управління ДПС у Львівській області.

4. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

5. Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «БАРІЛЛА» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області сплачений судовий збір в сумі 24810 (двадцять чотири тисячі вісімсот десять) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено та підписано 21.04.2023.

Суддя Р.П. Качур


Суд	Львівський окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення	11.04.2023
Оприлюднено	26.04.2023
Номер документу	110403014
Судочинство	Адміністративне
Категорія	Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо соціального захисту (крім соціального страхування), з них громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи

Качур Роксолана Петрівна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 11.04.2023 по справі 380/566/23ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —380/566/23

Рішення від 11.04.2023

Рішення
від 11.04.2023 по справі 380/566/23
ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД