Постанова

від 24.02.2023 по справі 440/391/22

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2023 р. Справа № 440/391/22

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Подобайло З.Г.,

Суддів: Бартош Н.С. , Григорова А.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21.04.2022, головуючий суддя І інстанції: А.О. Чеснокова, м. Полтава, повний текст складено 21.04.22 по справі № 440/391/22

за позовом Комунального некомерційного медичного підприємства "Лікарня відновного лікування"

до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Комунальне некомерційне медичне підприємство "Лікарня відновного лікування" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області, в якій просить суд визнати протиправним та скасувати рішення № 508 від 21 грудня 2021 року про повернення страхових коштів Фонду та застосування штрафних санкцій за порушення порядку використання страхових коштів Фонду.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2022 року адміністративний позов Комунального некомерційного медичного підприємства "Лікарня відновного лікування" задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення № 508 від 21 грудня 2021 року про повернення страхових коштів Фонду та застосування штрафних санкцій за порушення порядку використання страхових коштів Фонду. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області на користь Комунального некомерційного медичного підприємства "Лікарня відновного лікування" витрати зі сплати судового збору у розмірі 2270,0 грн.

Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції , подало апеляційну скаргу , вважає , що під час проведення перевірки ним виявлено допущені позивачем порушення пункту 1 частини другої статті 15, частини третьої статті 30, частини другої статті 33 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування", абзацу 1 пункту 3, пунктів 30, 32 Постанови № 1266, пунктів 1.2 та 2.2 Положення про комісію (уповноваженого) із соціального страхування у в`язку з тимчасовою втратою працездатності, які полягають у наданні матеріального забезпечення застрахованим особам на підставі оформлених без дотримання вимог чинного законодавства листків непрацездатності, а також визнано неправомірними призначення та виплати допомоги по тимчасовій втраті працездатності медичним працівникам без проведення розслідування та з`ясування обставин за яких сталось їх інфікування гострою респіраторною хворобою COVID-19. Посилаючись на обставини та обґрунтування , викладені в апеляційній скарзі, просить суд скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2022 р. та прийняти нове рішення , яким в задоволенні позову відмовити.

Позивач надіслав до суду клопотання, в якому проситьзамінити позивачапо справі з Комунального некомерційного медичного підприємства "Лікарня відновного лікування" (код ЄДРПОУ 01204147)на Комунальне некомерційне медичне підприємство «Лікарня інтенсивного лікування «Кременчуцька» (юридична адреса: 39623. Полтавська область, м. Кременчук, вул. Лікаря Парнети, 2, код ЄДРПОУ 41318879).

Колегія суддів зазначає, що згідно рішення Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 25.03.2022 припинено комунальне некомерційне медичне підприємство «Лікарня відновного лікування» в результаті реорганізації шляхом приєднання до комунального некомерційного медичного підприємства «Лікарня інтенсивного лікування «Кременчуцька».

02.12.2022 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відомості про припинення юридичної особи Комунальне некомерційне медичне підприємство «Лікарня відновного лікування», відповідно до рішення Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 25.03.2022 «Про прийняття рішення про припинення комунального некомерційного медичного підприємства «Лікарня відновного лікування» в результаті реорганізації шляхом приєднання до комунального некомерційного медичного підприємства «Лікарня інтенсивного лікування «Кременчуцька». Також, 02.12.2022 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відомості про правонаступництво закладу охорони здоров`я, який припинено.

Згідно з частиною першою статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи їїправонаступником.Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступуправонаступника,обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Враховуючи викладене, слідзамінити позивачау справі, а саме: Комунальне некомерційне медичне підприємство "Лікарня відновного лікування" (код ЄДРПОУ 01204147) на Комунальне некомерційне медичне підприємство «Лікарня інтенсивного лікування «Кременчуцька» (юридична адреса: 39623. Полтавська область, м. Кременчук, вул. Лікаря Парнети, 2, код ЄДРПОУ 41318879).

Відповідно до п.п. 1, 3 ч.1 ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Оскільки оскаржуване рішення суду першої інстанції було розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи і заявником не наведено достатніх мотивів для необхідності призначення справи до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні, колегія суддів вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Учасникам по даній справі було направлено судом апеляційної інстанції та отримано останніми копії ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження, у т.ч. копію апеляційної скарги, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовим повідомленням про вручення .

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №2102-IX від 24.02.2022, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.

З огляду на вищевикладене, з урахуванням запровадженого на території України воєнного стану та активними бойовими діями на території Харківської області та безпосередньо у м. Харків, апеляційна скарга була розглянута 24.04.2023 року.

Згідно з ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи у їх сукупності , колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції , відповідно до наказу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області № 158-од від 03 грудня 2021 року відповідачем проведено перевірку дотримання вимог законодавства у сфері загальнообов`язкового державного соціального страхування КНМП "Лікарня відновного лікування".

За результатами проведеної перевірки складений акт № 186 від 09 грудня 2021 року, у якому зафіксовано порушення пункту 1 частини другої статті 15, частини третьої статті 30, пункту 1 частини другої статті 32, частини другої статті 33, абзацу 1 частини першої статті 34 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування", абзацу 1 пункту 3, пунктів 30, 32 Постанови № 1266, пунктів 1.2 та 2.2 Положення про комісію (уповноваженого) із соціального страхування у в`язку з тимчасовою втратою працездатності.

На підставі висновків зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято рішення № 508 від 21 грудня 2021 року, яким визначено неправомірно витрачену суму коштів Фонду в розмірі 39474,43 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 19737,22 грн.

Незгода позивача з правомірністю спірного рішення стала підставою для звернення до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги . суд першої інстанції виходив з того , що в діях позивача відсутній склад правопорушення у вигляді неправомірної виплати на користь працівників, а відтак рішення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області № 508 від 21 грудня 2021 року про повернення страхових коштів Фонду та застосування штрафних санкцій є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог , виходячи з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Основи законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР (далі по тексту Основи №16/98-ВР) відповідно до Конституції України визначають принципи та загальні правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування громадян в Україні.

Відповідно до статті 4 Основ № 16/98-ВР залежно від страхового випадку види загальнообов`язкового державного соціального страхування, зокрема, страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності. Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, регулюються законами, прийнятими відповідно до цих Основ.

Приписами статті 25 Основ № 16/98-ВР передбачено надання за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням видів соціальних послуг та матеріального забезпечення, зокрема, страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, а саме: допомоги по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною).

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV (далі по тексту - Закон № 1105-XIV).

Частиною першою статті 4 Закону № 1105-XIV визначено, що Фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом.

Пунктами 2 та 7 частини першої статті 9 Закону № 1105-XIV встановлено, що основними завданнями Фонду та його робочих органів є: надання матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг відповідно до цього Закону; здійснення контролю за використанням роботодавцями та застрахованими особами коштів Фонду.

Пунктами 1, 2 та 6 частини другої вказаної статті визначено, що Фонд та його робочі органи відповідно до покладених на них завдань: здійснюють управління та оперативне розпорядження фінансовими ресурсами Фонду в межах бюджету Фонду, затвердженого Кабінетом Міністрів України, управління майном; проводять розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, страхових виплат; здійснюють контроль за використанням коштів Фонду, веденням і достовірністю обліку та звітності щодо їх надходження та використання, застосовують в установленому законодавством порядку фінансові санкції та накладають адміністративні штрафи.

Згідно з пунктами 3 та 5 частини першої статті 10 Закону № 1105-XIV Фонд має право: перевіряти достовірність відомостей, поданих роботодавцем для отримання коштів Фонду, дотримання порядку використання роботодавцем виділених йому коштів Фонду та зупиняти виплати з Фонду в разі відмови або перешкоджання з боку роботодавця у проведенні перевірки, виявлення фактів подання ним Фонду недостовірних відомостей або порушення порядку використання роботодавцем коштів Фонду; накладати і стягувати фінансові санкції та адміністративні штрафи, передбачені законом за порушення вимог цього Закону.

Пунктом 1 частини п`ятої статті 15 Закону № 1105-XIV визначено, що роботодавець несе відповідальність за порушення порядку використання коштів Фонду, несвоєчасне або неповне їх повернення.

Частиною 6 цієї статті встановлено, що у разі порушення порядку використання страхових коштів роботодавці відшкодовують Фонду в повному обсязі неправомірно витрачену суму страхових коштів та/або вартість наданих соціальних послуг і сплачують штраф у розмірі 50 відсотків такої суми.

Відповідно до статті 18 Закону № 1105-XIV страхуванню у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), цивільно-правового договору, на інших підставах, передбачених законом, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах, фізичні особи - підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності на інших підставах.

Згідно з частиною першою статті 19 Закону № 1105-XIV право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані особи - громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), зайняття підприємницькою та іншою діяльністю, якщо інше не передбачено законом.

Частиною першою статті 30 Закону № 1105-XIV встановлено, що матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності застрахованим особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту), цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених законом, призначаються та надаються за основним місцем роботи (діяльності).

Відповідно до частини третьої вказаної статті рішення про призначення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг приймається комісією (уповноваженим) із соціального страхування, що створюється (обирається) на підприємстві, в установі, організації, до складу якої входять представники адміністрації підприємства, установи, організації та застрахованих осіб (виборних органів первинної профспілкової організації (профспілкового представника) або інших органів, які представляють інтереси застрахованих осіб), або фізичною особою-підприємцем, особою, яка провадить незалежну професійну діяльність. Комісія (уповноважений) із соціального страхування здійснює контроль за правильним нарахуванням і своєчасною виплатою матеріального забезпечення, приймає рішення про відмову в його призначенні, про припинення виплати матеріального забезпечення (повністю або частково), розглядає підставу і правильність видачі листків непрацездатності та інших документів, які є підставою для надання матеріального забезпечення та соціальних послуг. Комісія (уповноважений) із соціального страхування виконує свої функції відповідно до положення про комісію (уповноваженого) із страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, яке затверджується правлінням Фонду.

Приписами пункту 2.2 Положення про комісію (уповноваженого) із страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, затвердженого Постановою правління Фонду соціального страхування України № 13 від 19 липня 2018 року (далі по тексту - Положення № 13), комісія (уповноважений) із соціального страхування підприємства зобов`язана, зокрема, приймати рішення про призначення матеріального забезпечення; приймати рішення про відмову в призначенні матеріального забезпечення, про припинення його виплати (повністю або частково), розглядати підставу і правильність видачі та заповнення листків непрацездатності та інших документів, які є підставою для надання матеріального забезпечення.

Відповідно до пункту 3.1 Положення № 13 комісія (уповноважений) із соціального страхування підприємства, зокрема: приймає рішення про призначення або відмову в призначенні матеріального забезпечення (допомоги по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), вагітності та пологах, на поховання) і передає його роботодавцю для проведення виплат, здійснення розрахунків тощо; приймає рішення про припинення виплати матеріального забезпечення (повністю або частково); перевіряє правильність видачі та заповнення документів, які є підставою для надання матеріального забезпечення; здійснює контроль за правильним нарахуванням і своєчасною виплатою матеріального забезпечення застрахованим особам.

Згідно з частиною першою статті 31 Закону № 1105-XIV підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності. У разі роботи за сумісництвом, за трудовим договором (контрактом) одночасно із здійсненням підприємницької чи іншої діяльності підставою для призначення допомоги є копія листка непрацездатності, засвідчена підписом керівника і печаткою (за наявності) за основним місцем роботи. Для застрахованих осіб, які одночасно здійснюють підприємницьку та іншу діяльність і не працюють на умовах трудового договору (контракту), копію листка непрацездатності засвідчує установа охорони здоров`я, яка його видає. Порядок і умови видачі, продовження та обліку листків непрацездатності, здійснення контролю за правильністю їх видачі встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, за погодженням з Фондом.

Отже, підставою для призначення комісією (уповноваженим) із соціального страхування підприємства допомоги по тимчасовій непрацездатності є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності.

Відповідно до пункту 1.1 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 13 листопада 2001 року № 455, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 04 грудня 2001 року за № 1005/6196 (далі по тексту - Інструкція № 455 в редакції чинній на час спірних правовідносин), тимчасова непрацездатність працівників засвідчується листком непрацездатності.

Згідно з підпунктом 1.3.1 пункту 1.3 Інструкції № 455 листок непрацездатності видається громадянам України, іноземцям, особам без громадянства, які проживають в Україні і працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та господарювання або у фізичних осіб, у тому числі в іноземних дипломатичних представництвах та консульських установах.

Пунктом 1.4 зазначеної Інструкції встановлено, що право видачі листків непрацездатності надається: 1.4.1. лікуючим лікарям державних і комунальних закладів охорони здоров`я; 1.4.2. лікуючим лікарям стаціонарів протезно-ортопедичних установ системи Міністерства праці та соціальної політики України; 1.4.3. лікуючим лікарям туберкульозних санаторно-курортних закладів; 1.4.4. фельдшерам у місцевостях, де відсутній лікар, а також на плаваючих суднах. Список цих фельдшерів затверджується щороку органами охорони здоров`я; 1.4.5. лікуючим лікарям закладів охорони здоров`я незалежно від форми власності та лікарям, що провадять господарську діяльність з медичної практики як фізичні особи-підприємці.

Пунктами 1.6 та 1.7 Інструкції № 455 передбачено, що видача документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність, здійснюється лікуючим лікарем (фельдшером) при пред`явленні паспорта чи іншого документа, який засвідчує особу непрацездатного, і не може бути платною послугою в закладах охорони здоров`я незалежно від форми власності. Видача та продовження документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність, здійснюються тільки після особистого огляду хворого лікуючим лікарем (фельдшером), про що робиться відповідний запис у медичній карті амбулаторного чи стаціонарного хворого з обґрунтуванням тимчасової непрацездатності. На період проведення заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), а також локалізацією та ліквідацією її спалахів та епідемій в Україні, відкриття листків непрацездатності може здійснюватися лікарем, що надає первинну медичну допомогу на підставі звернення та опитування хворого за допомогою засобів телефонного зв`язку або інтернет-телефонії з обов`язковим відповідним записом у медичній карті амбулаторного хворого.

Відповідно до положень пунктів 1-3 Інструкції про порядок заповнення листка непрацездатності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 03 листопада 2004 року № 532/274/136-ос/1406, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2004 року за № 1456/10055 (далі по тексту - Інструкція № 532/274/136-ос/1406), листок непрацездатності (далі - ЛН) - це багатофункціональний документ, який є підставою для звільнення від роботи у зв`язку з непрацездатністю та з матеріальним забезпеченням застрахованої особи в разі тимчасової непрацездатності, вагітності та пологів. Лицьовий бік бланка ЛН заповнюється лікуючим лікарем або молодшим медичним працівником з медичною освітою. Зворотний бік бланка ЛН заповнюється за місцем роботи застрахованої особи. Заповнюється частина лицьового боку ЛН, що видається непрацездатному. Насамперед заповнюється корінець ЛН. Підкреслюється слово "первинний" або "продовження", у разі продовження ЛН зазначається номер попереднього. Указуються: прізвище, ім`я та по батькові (повністю) непрацездатного та місце його роботи (назва підприємства, установи, організації), дата видачі ЛН (цифрою вказується число, після чого літерами - назва місяця, цифрою зазначається рік), прізвище лікаря, який видав ЛН, номер медичної карти амбулаторного чи стаціонарного хворого, підпис одержувача у графі "Підпис одержувача". Паспортна частина ЛН (прізвище непрацездатного, ім`я та по батькові, вік) заповнюється за даними документів, місце роботи - зі слів непрацездатного. Після заповнення корінець залишається в закладі охорони здоров`я. Далі заповнюється частина лицьового боку ЛН, що видається непрацездатному. У графі "Звільнення від роботи" у першому стовпчику "З якого числа" дата видачі ЛН (число, місяць, рік) позначається арабськими цифрами; у другому стовпчику "До якого числа включно" дата продовження ЛН (число і місяць) позначається літерами; у четвертому стовпчику "Підпис та печатка лікаря" продовження або закриття ЛН підтверджується підписом та печаткою лікаря. У графі "Стати до роботи" вказують словами число і місяць, коли приступити до роботи; посаду, прізвище лікаря, що засвідчується його підписом та печаткою закладу охорони здоров`я "Для листків непрацездатності". У разі продовження тимчасової непрацездатності підкреслюється "Продовжує хворіти" та зазначається номер нового ЛН.

Отже, з аналізу наведених вище норм права вбачається, що листок непрацездатності є підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, якщо він виданий лікарем, який наділений правом видачі листків непрацездатності (а саме: лікуючим лікарем закладу охорони здоров`я незалежно від форми власності або лікарем, що провадить господарську діяльність з медичної практики як фізична особа-підприємець); містить всі необхідні реквізити (прізвище лікаря, який видав ЛН, підпис та печатку лікаря, печатку закладу охорони здоров`я "Для листків непрацездатності" тощо).

Відповідно до пункту 32 Постанови КМУ № 285 від 02 березня 2016 року, суб`єкт господарювання забезпечує наявність щонайменше одного медичного працівника, зокрема з числа працюючих за сумісництвом, за кожною заявленою лікарською спеціальністю, спеціальністю молодших спеціалістів з медичною освітою та немедичних працівників, які працюють у системі охорони здоров`я. Кількість посад медичних і немедичних працівників визначається керівником закладу охорони здоров`я та фізичною особою-підприємцем залежно від обсягу, нормативів надання медичної допомоги відповідного рівня та заявлених спеціальностей.

Пунктом 34 зазначеної Постанови передбачено, що фізична особа-підприємець має право приймати на роботу лікарів відповідно до заявленої спеціальності, а молодших спеціалістів з медичною освітою - залежно від профілю (спеціальності) за умови, що їх кваліфікаційний рівень відповідає єдиним кадровим вимогам, затвердженим МОЗ. Фізичні особи-підприємці з числа молодших спеціалістів з медичною освітою провадять медичну практику самостійно або під керівництвом лікаря.

Положеннями пункту 35 Постанови КМУ № 285 від 02 березня 2016 року врегульовано, що фізична особа-підприємець, яка не має спеціальної освіти та не відповідає єдиним кваліфікаційним вимогам, затвердженим МОЗ, має право отримати ліцензію. У такому разі фізична особа-підприємець зобов`язана укомплектувати штат медичними та немедичними працівниками відповідно до заявлених спеціальностей.

Як вбачається з матеріалів справи, спірні листки непрацездатності серії АЛД № 255516 від 21 грудня 2020 року містить відтиск печатки ФОП ОСОБА_1 з написом "Для листків непрацездатності" в той час, коли прийом застрахованої особи здійснювався лікарем ОСОБА_2 .

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань міністерства юстиції України видами діяльності ФОП ОСОБА_1 є: загальна медична практика (основний) (КВЕД - 86.21); діяльність лікарняних закладів (КВЕД - 86.10); спеціалізована медична практика (КВЕД 86.22); стоматологічна практика (КВЕД - 86.23), інша діяльність у сфері охорони здоров`я (КВЕД - 86.90).

Відповідно до Договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, укладеного між ФОП ОСОБА_1 та Національною службою здоров`я України, ФОП ОСОБА_1 має право на оформлення листів непрацездатності. Тобто, державою право на видачу листків непрацездатності надано ФОП ОСОБА_1 .

Відповідно до роз`яснень МОЗ України, для виписування листків непрацездатності лікарям-ФОП не потрібна державна акредитація. Лікар-ФОП, який отримав ліцензію МОЗ України на надання медичних послуг, є таким самим лікуючим лікарем, як і лікарі, які працюють у державних та недержавних закладах охорони здоров`я і відповідно мають ті самі права, в тому числі - виписувати листки непрацездатності. Лікарі-ФОП мають право на отримання бланків листків непрацездатності.

Судом встановлено, що лист непрацездатності серії АЛД № 255516 від 21 грудня 2020 року підписаний лікарем ОСОБА_2 , який перебуває у трудових відносинах із ФОП ОСОБА_1 .

Зі змісту наявного в матеріалах справи листка непрацездатності АЛД № 255516 від 21 грудня 2020 року вбачається, що останній містить усі необхідні реквізити та завірений печаткою ФОП ОСОБА_1 "Для листків непрацездатності".

Відхиляючи доводи відповідача про те, що ФОП ОСОБА_1 не є лікарем застрахованої особи, а відтак не мав права засвідчувати листок непрацездатності останньої своєю печаткою, суд виходить з такого.

Право видавати листки непрацездатності мають виключно лікарі, що працюють у закладах охорони здоров`я зі статусом юридичної особи, а також фізичні особи зі статусом підприємця, які провадять господарську діяльність з медичної практики. Лікарі, що працюють за трудовими договорами у таких фізичних осіб-підприємців, правом видачі листків непрацездатності не наділені.

Дійсно, як вбачається з наявної в матеріалах справи копії спірного листка непрацездатності, що певні дії в цих листках були відображені лікарем, проте це лише вказує на певні порушення особою, що видала такий листок непрацездатності, однак це жодним чином не свідчить про те, що вказаний документ виданий не у встановленому порядку, оскільки листок непрацездатності виданий від імені ФОП ОСОБА_1 містить необхідні відтиски печатки та підписи.

Крім того, наявність дрібних помилок та описок в них жодним чином не впливають на умови та строки настання страхових випадків, та не звільняють відповідача від обов`язку виплати страхових сум у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності.

Зазначене вище, в своїй сукупності, не дає підстав для висновку про те, що позивачем неправомірно витрачено кошти Фонду для здійснення виплати застрахованій особі.

Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 розділу ІІІ Положення № 13 до повноважень Комісії із соціального страхування підприємства входить, зокрема перевірка правильності видачі та заповнення документів, які є підставою для надання матеріального забезпечення.

Разом із тим, відповідно до пункту 2.1 розділу ІІ Положення № 13 комісія (уповноважений) із соціального страхування підприємства має право звертатися за необхідності до робочих органів виконавчої дирекції Фонду або його відділень щодо перевірки правильності видачі та продовження листків непрацездатності застрахованим особам підприємства.

Також згідно з пунктом 3.3 розділу ІІІ Положення № 13 робочі групи (представники) комісії із соціального страхування підприємства, створені (призначені) відповідно до пункту 1.5 цього Положення, за функціональним розподілом обов`язків виконують практичну роботу з окремих повноважень комісії, визначених у розділі ІІІ цього Положення. Зокрема, за необхідності звертаються до робочого органу виконавчої дирекції Фонду та його відділення щодо перевірки правильності видачі документів, які є підставою для надання допомоги.

Водночас згідно з пунктом 8.1 розділу 8 Інструкції № 455 контроль за виконанням цієї Інструкції закладами охорони здоров`я усіх відомств здійснюють у межах своєї компетенції Міністерство охорони здоров`я України, Фонд соціального страхування з тимчасової страти працездатності, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, профспілки та їх об`єднання.

Відповідно до пункту 8.3 розділу 8 Інструкції № 455 за порушення порядку видачі та заповнення документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, відповідальність згідно з законодавством України несуть лікарі.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що хоча комісія із соціального страхування підприємства наділена повноваженнями перевірки правильності видачі та заповнення документів, які є підставою для надання матеріального забезпечення, проте контроль за дотриманням порядку видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян та виявлення порушень правил видачі таких документів покладено на (враховуючи межі компетенції) Міністерство охорони здоров`я України, Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, профспілки та їх об`єднання, позаяк комісія із соціального страхування підприємства наділена повноваженням перевірки правильності заповнення листка непрацездатності відповідно до Інструкції № 532, а у разі необхідності перевірки дотримання порядку видачі документа, що засвідчує тимчасову непрацездатність, - звернутися до робочого органу виконавчої дирекції Фонду.

Слід також зазначити, що за відсутності відповідальності пацієнта стосовно правильності заповнення листків непрацездатності, а також враховуючи, що сам факт настання страхового випадку по досліджуваному листку непрацездатності не ставиться під сумнів органом Фонду, підстав для повернення коштів Фонду, які були виплачені відповідно до вказаного листка непрацездатності не вбачається. Такий висновок було застосовано Верховним Судом у постановах від 18 червня 2020 року у справі № 802/2184/16-а, від 26 червня 2020 року у справі № 815/1819/16.

Також , статтею 3 Закону № 1105-XIV визначені принципи соціального страхування, зокрема, державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав.

Застраховані особи мають право на отримання у разі настання страхового випадку матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг, передбачених цим Законом (пункт 2 частини першої статті 16 Закону № 1105-XIV).

Отже, застрахований пацієнт має державні гарантії реалізації своїх прав, зокрема, на відповідне матеріальне забезпечення та страхові виплати, та одночасно має право вибирати лікуючого лікаря, а тому позбавлення пацієнта - застрахованої особи права на таке матеріальне забезпечення чи страхові виплати без встановлення відсутності у цього пацієнта права на такі виплати, є порушенням принципів соціального страхування, встановлених Законом № 1105-XIV.

Щодо доводів апелянта про порушення позивачем при наданні матеріального забезпечення застрахованій особі на підставі листка непрацездатності серії АЛД № 216292 вимог абзацу 1 пункту 3 та пункту 32 Постанови № 1266, якою затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, колегія зазначає наступне.

За правилами абзацу 1 пункту 3 Порядку № 1266 середньоденна заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період (12 календарних місяців) заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на яку нарахований єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або страхові внески на відповідні види загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - єдиний внесок та/або страхові внески), на кількість календарних днів зайнятості (відповідно до видів страхування - період перебування у трудових відносинах, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими договорами, проходження служби, провадження підприємницької або іншої діяльності, пов`язаної з отриманням доходу безпосередньо від такої діяльності) у розрахунковому періоді без урахування календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин, - тимчасова непрацездатність, відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами, відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком, відпустка без збереження заробітної плати (далі - поважні причини). Місяці розрахункового періоду (з першого до першого числа), в яких застрахована особа не працювала з поважних причин, виключаються з розрахункового періоду. Для військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та інших осіб, які отримують грошове забезпечення, календарні дні тимчасової непрацездатності і відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами з розрахункового періоду не виключаються.

Пунктом 32 Порядку № 1266 передбачено, що середня заробітна плата для розрахунку допомоги по вагітності та пологах і допомоги по тимчасовій непрацездатності, оплати перших п`яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця обчислюється роботодавцями на підставі відомостей, що включаються до звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що подаються до ДФС.

Тобто , доводи Фонду щодо неправильного розрахунку позивачем середньоденної заробітної плати для обчислення розміру належної до виплати допомоги по тимчасовій втраті працездатності за листком непрацездатності серії АЛД № 216292 не підтверджені жодними доказами.

Щодо зазначених у акті перевірки порушення пункту 1 частини другої статті 15, частини третьої статті 30 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування", яке полягає у тому, що застрахованим особам нарахована та виплачена допомога по тимчасовій непрацездатності у випадках лабораторно підтвердженого інфікування гострою респіраторною хворобою COVID-19 і щодо якого наявне повідомлення про нещасний випадок/гостре професійне захворювання (отруєння) без розслідування та з`ясування обставин, за яких стався нещасний випадок (без встановлення того, що гостре професійне захворювання (отруєння) не пов`язане з виробництвом; відсутні акти за формою Н-1/НП), колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 3 статті 30 Закону № 1105-XIV рішення про призначення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг приймається комісією (уповноваженим) із соціального страхування, що створюється (обирається) на підприємстві, в установі, організації, до складу якої входять представники адміністрації підприємства, установи, організації та застрахованих осіб (виборних органів первинної профспілкової організації (профспілкового представника) або інших органів, які представляють інтереси застрахованих осіб), або фізичною особою - підприємцем, особою, яка провадить незалежну професійну діяльність. Комісія (уповноважений) із соціального страхування здійснює контроль за правильним нарахуванням і своєчасною виплатою матеріального забезпечення, приймає рішення про відмову в його призначенні, про припинення виплати матеріального забезпечення (повністю або частково), розглядає підставу і правильність видачі листків непрацездатності та інших документів, які є підставою для надання матеріального забезпечення та соціальних послуг. Комісія (уповноважений) із соціального страхування виконує свої функції відповідно до положення про комісію (уповноваженого) із страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, яке затверджується правлінням Фонду.

Приписами пункту 2.2 Положення про комісію (уповноваженого) із страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, затвердженого Постановою правління Фонду соціального страхування України № 13 від 19 липня 2018 року /далі - Положення № 13/ передбачено, що комісія (уповноважений) із соціального страхування підприємства зобов`язана, зокрема, приймати рішення про призначення матеріального забезпечення; приймати рішення про відмову в призначенні матеріального забезпечення, про припинення його виплати (повністю або частково), розглядати підставу і правильність видачі та заповнення листків непрацездатності та інших документів, які є підставою для надання матеріального забезпечення.

Разом із тим, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 32 Закону № 1105-XIV документи для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах розглядаються не пізніше десяти днів з дня їх надходження. Повідомлення про відмову в призначенні допомоги із зазначенням причин відмови та порядку оскарження видається або надсилається заявникові не пізніше п`яти днів після винесення відповідного рішення.

Приписами статей 20, 23 Закону № 1105-XIV врегульовано, що за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності надаються такі види матеріального забезпечення та соціальних послуг: 1) допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною); 2) допомога по вагітності та пологах; 3) допомога на поховання (крім поховання пенсіонерів, безробітних та осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві); 4) оплата лікування та/або реабілітаційної допомоги у відділеннях санаторно-курортного закладу після перенесених захворювань і травм. Допомога по тимчасовій непрацездатності не надається: 1) у разі одержання застрахованою особою травм або її захворювання при вчиненні нею кримінального правопорушення; 2) у разі навмисного заподіяння шкоди своєму здоров`ю з метою ухилення від роботи чи інших обов`язків або симуляції хвороби; 3) за час перебування під арештом і за час проведення судово-медичної експертизи; 4) за час примусового лікування, призначеного за постановою суду; 5) у разі тимчасової непрацездатності у зв`язку із захворюванням або травмою, що сталися внаслідок алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння або дій, пов`язаних з таким сп`янінням; 6) за період перебування застрахованої особи у відпустці без збереження заробітної плати, творчій відпустці, додатковій відпустці у зв`язку з навчанням. Застраховані особи, які в період отримання допомоги по тимчасовій непрацездатності порушують режим, встановлений для них лікарем, або не з`являються без поважних причин у призначений строк на медичний огляд, у тому числі на лікарсько-консультативну комісію (ЛКК) чи медико-соціальну експертну комісію (МСЕК), втрачають право на цю допомогу з дня допущення порушення на строк, що встановлюється рішенням органу, який призначає допомогу по тимчасовій непрацездатності.

Згідно з положеннями частини 1 та частини 2 статті 22 Закону № 1105-XIV допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі настання в неї одного з таких страхових випадків: 1) тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві, а також тимчасової непрацездатності на період реабілітації внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві; 2) необхідності догляду за хворою дитиною; 3) необхідності догляду за хворим членом сім`ї; 4) догляду за дитиною віком до трьох років або дитиною з інвалідністю віком до 18 років у разі хвороби матері або іншої особи, яка доглядає за цією дитиною; 5) карантину, накладеного органами санітарно-епідеміологічної служби; 5-1) на період перебування у закладах охорони здоров`я, а також на самоізоляції під медичним наглядом у зв`язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), а також локалізацію та ліквідацію її спалахів та епідемій; 6) тимчасового переведення застрахованої особи відповідно до медичного висновку на легшу, нижчеоплачувану роботу; 7) протезування з поміщенням у стаціонар протезно-ортопедичного підприємства; 8) перебування в реабілітаційних відділеннях санаторно-курортного закладу після перенесених захворювань і травм.

Допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, перебування у закладах охорони здоров`я, а також на самоізоляції під медичним наглядом у зв`язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), а також локалізацію та ліквідацію її спалахів та епідемій, виплачується Фондом застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією (далі - МСЕК) інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності) незалежно від звільнення, припинення підприємницької або іншої діяльності застрахованої особи в період втрати працездатності, у порядку та розмірах, встановлених законодавством. Оплата перших п`яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з положеннями частин 1, 2, 3, 7 статті 36 Закону № 1105-XIV страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку. Факт нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання розслідується в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, відповідно до Закону України "Про охорону праці". Підставою для оплати потерпілому витрат на медичну допомогу, проведення реабілітації у сфері охорони здоров`я, професійної та соціальної реабілітації, а також страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за встановленими формами. Страхові виплати складаються із: 1) страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата); 2) страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім`ї та особам, які перебували на утриманні померлого); 3) страхової виплати дитині, яка народилася з інвалідністю внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності; 4) страхових витрат на медичну та соціальну допомогу.

Водночас, постановою правління Фонду соціального страхування України від 19 липня 2018 року № 12 затверджено Порядок фінансування страхувальників для надання матеріального забезпечення застрахованим особам у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та окремих виплат потерпілим на виробництві за рахунок коштів Фонду соціального страхування України (далі - Порядок № 12).

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 Порядку № 12 цей Порядок визначає механізм та умови фінансування страхувальників для надання за рахунок коштів Фонду соціального страхування України (далі - Фонд): 1) матеріального забезпечення у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності застрахованим особам, передбаченого статтею 20 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон), за такими видами: допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною); допомога по вагітності та пологах; допомога на поховання (крім поховання пенсіонерів, безробітних та осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві); 2) виплат потерпілим на виробництві, передбачених абзацом четвертим частини третьої статті 42 Закону, за такими видами: допомога по тимчасовій непрацездатності, яка настала внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; виплата при тимчасовому переведенні потерпілого на легшу, нижчеоплачувану роботу; відшкодування вартості поховання потерпілого та пов`язаних з цим ритуальних послуг. У разі настання у застрахованої особи страхового випадку, пов`язаного з тимчасовою втратою працездатності, комісія (уповноважений) із соціального страхування підприємства, з урахуванням вимог Положення про комісію (уповноваженого) із страхування з тимчасової втрати працездатності, на підставі поданих документів, передбачених статтею 31 Закону, приймає рішення про призначення матеріального забезпечення застрахованій особі.

На підставі рішення комісії (уповноваженого) із соціального страхування підприємства про призначення матеріального забезпечення (далі - комісія) страхувальник нараховує суми матеріального забезпечення та оформлює заяву-розрахунок, яка повинна бути передана до робочих органів виконавчої дирекції Фонду не пізніше 5 робочих днів з дати прийняття комісією такого рішення.

У разі виникнення обставин щодо надання страхувальником відповідно до статей 39 та абзацу четвертого частини три статті 42 Закону: допомоги по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; виплат при тимчасовому переведенні на легшу, нижчеоплачувану роботу потерпілого на виробництві; відшкодування вартості поховання потерпілого та пов`язаних з цим ритуальних послуг, виплати призначаються відповідно до Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого постановою правління Фонду.

Постановою правління Фонду соціального страхування України від 19 липня 2018 року № 11 затверджено Порядок призначення, перерахування та проведення страхових виплат (далі - Порядок № 11), в пунктах 1.1, 1.2 якого визначено, що дія цього Порядку поширюється на потерпілих від нещасного випадку на виробництві та/або професійного захворювання (далі - потерпілі) та осіб, які мають право на страхові виплати в разі втрати годувальника.

У разі настання страхового випадку управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, або в межах повноважень відділення виконавчої дирекції Фонду в районах і містах обласного значення (далі - управління (відділення) Фонду) зобов`язані своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну потерпілому внаслідок ушкодження його здоров`я або в разі його смерті особам, які мають на це право, виплачуючи: 1) допомогу по тимчасовій непрацездатності; 2) одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого; 3) щомісячну страхову виплату втраченого заробітку потерпілого (далі - щомісячна страхова виплата); 4) страхову виплату потерпілому у розмірі його середньомісячного заробітку при тимчасовому переведенні його на легшу, нижчеоплачувану роботу; 5) щомісячну страхову виплату особам, які мають на неї право в разі смерті потерпілого; 6) відшкодування вартості поховання потерпілого та пов`язаних з цим ритуальних послуг.

Пунктами 2.1, 2.2 Порядку № 11 встановлено, що допомога по тимчасовій непрацездатності, пов`язана з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням, призначається та виплачується страхувальником за місцем роботи потерпілого, де стався страховий випадок, у розмірі 100 відсотків середньої заробітної плати (оподаткованого доходу). Виплата допомоги по тимчасовій непрацездатності за перші п`ять днів тимчасової непрацездатності потерпілого проводиться за рахунок коштів страхувальника, а починаючи з шостого дня непрацездатності - за рахунок коштів Фонду.Підставою дляоплати перших п`яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів страхувальника танадання допомоги, пов`язаної з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням за рахунок коштів Фонду, євиданий в установленому порядку листок непрацездатності та наявністьакта розслідування нещасного випадку, пов`язаного з виробництвом,або акта розслідування хронічногопрофесійного захворювання (отруєння) за встановленими формами.

Як слідує з матеріалів справи, підставою для виплати медичним працівникам-застрахованим особами допомоги по тимчасовій непрацездатності внаслідок лабораторно підтвердженого інфікування гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, стали належним чином оформлені листки непрацездатності. Будь-яких зауважень з приводу правильності оформлення таких листків непрацездатності відповідач у акті перевірки не висловив.

У всіх вказаних листках тимчасової непрацездатності внаслідок лабораторно підтвердженого інфікування гострою респіраторною хворобою COVID-19, причиною непрацездатності зазначено "захворювання загальне - 1".

Таким чином, після отримання КНМП "Лікарня відновного лікування" листків непрацездатності із зазначенням в якості причини непрацездатності "захворювання загальне - 1", такі листки були розглянуті комісією із соціального страхування підприємства та надані до фінансування в порядку та строки, передбачені Законом № 1105-XIV.

З огляду на відсутність підстав для відмови у наданні працівникам позивача на підставі пред`явлених належно оформлених листків непрацездатності із зазначенням причини непрацездатності "захворювання загальне-1" допомоги по тимчасовій непрацездатності, які визначені статтею 23 Закону № 1105-XIV, суд доходить висновку про правомірне отримання працівниками підприємства допомоги по тимчасовій непрацездатності за рахунок коштів Фонду, що жодним чином не порушує порядок використання коштів Фонду, а також не наносить будь-яких втрат державному бюджету.

Тобто, доводи відповідача про те, що позивачем допущено порушення вимог Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та неправомірно витрачено суму страхових коштів є помилковим.

Враховуючи вищенаведене , колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність спірного рішення та наявність підстав для визнання його протиправним та скасування.

Аналогічний висновок викладений Верховним судом в постанові від 05.12.2022 у справі № 440/2621/21, яка в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховується апеляційним судом під час вирішення наведеного спору.

Інші доводи апеляційної скарги не містять належних та обґрунтованих міркувань, які б спростовували наведені висновки судів. У ній також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки суду першої інстанції та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведеного аргументу.

Відповідно до ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Частиною 1 ст.9 КАС визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Будь-яке рішення чи дії суб`єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження, колегія суддів не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні.

Таким чином, враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та є таким, що ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

З урахуванням того, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, відсутні правові підстави, в розумінні ст.139 КАС України, для розподілу судових витрат.

Оскільки, відповідно до п.6 ч.6 ст.12 КАС України справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, і дана справа відноситься до справ незначної складності, відповідно вказане рішення (постанова) суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21.04.2022 по справі № 440/391/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло Судді(підпис) (підпис) Н.С. Бартош А.М. Григоров