Ухвала

від 24.04.2023 по справі 160/15602/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

24 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 160/15602/20

адміністративне провадження № К/990/12955/23

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Білак М.В., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 липня 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2023 року у справі № 160/15602/20 за позовом ОСОБА_1 до Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), Міністерства юстиції України, треті особи: Акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» у місті Кривому Розі, Товариство з обмеженою відповідальністю «Консалтингова компанія Бі.Еф.Сі» про визнання протиправними та скасування постанов, визнання протиправними дій, стягнення збитків,

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом в якому просив:

- визнати протиправною і скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Клименко Н.О. від 11 грудня 2018 року про виведення виконавчого провадження НОМЕР_2 із зведеного виконавчого провадження;

- визнати протиправною і скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Торбинської О.М. від 10 січня 2019 року про прийняття виконавчого провадження № НОМЕР_2;

- визнати протиправною і скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Торбинської О.М. від 10 січня 2019 року про прийняття виконавчого провадження № НОМЕР_3;

- визнати протиправною і скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Торбинської О.М. від 05 лютого 2019 року про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження № НОМЕР_4;

- визнати протиправною і скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Торбинської О.М. від 15 квітня 2020 року про призначення суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні № НОМЕР_1;

- визнати незаконними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Торбинської О.М. та заступника директора департаменту - начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Озадовського Р.Ю. у виконавчому провадженні НОМЕР_1 щодо оцінки майна ОСОБА_1 , а саме: побутового корпусу прядильного виробництва літ. А1, А2, АЗ, А4, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 6679,7 кв.м. шляхом призначення суб`єкта оціночної діяльності-суб`єкта господарювання - товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтингова компанія "Бі.Еф.Сі.";

- визнати оцінку майна позивача, а саме: побутового корпусу прядильного виробництва літ. А1, А2, АЗ, А4, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 6679,7 кв.м., проведену 10 липня 2020 року суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання - товариством з обмеженою відповідальністю "Консалтингова компанія "Бі. Еф. Сі." у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 недійсною;

- стягнути з Державного бюджету України на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України та Південно- Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) майнову шкоду в розмірі 3 159 591,58 грн. (три мільйони сто п`ятдесят дев`ять тисяч п`ятсот дев`яносто одна гривня 58 копійок), завдану протиправними рішеннями і діями державних виконавців та інших посадових осіб Міністерства юстиції України та Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро);

- стягнути з Державного бюджету України на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України та Південно- Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) моральну шкоду в розмірі 150 000,00 грн. (сто п`ятдесят тисяч гривень 00 копійок), завдану протиправними рішеннями і діями державних виконавців та інших посадових осіб Міністерства юстиції України та Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 липня 2022 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2023 року, у задоволенні позову відмовлено.

У поданій касаційній скарзі позивач з посиланням на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

08 лютого 2020 набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, що передбачають нові підстави для касаційного оскарження.

Так, відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається, зокрема, підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Дослідивши касаційну скаргу на предмет відповідності вищенаведеним вимогам КАС України, Суд установив, що у скарзі не зазначені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Скаржник у касаційній скарзі посилається на підставу касаційного оскарження пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, та зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 20 березня 2019 року у справі № 821/18/4440/16, від 12 червня 2019 року у справі №308/12150/16-ц, від 16 грудня 2019 року у справі №211/2171/15-ц, від 16 грудня 2019 року у справі №211/2171/15-ц, від 27 лютого 2023 року у справі №755/6058/20, від 10 серпня 2021 року у справі №461/4240/17, від 26 січня 2022 року у справі №658/4793/18, від 20 вересня 2022 року у справі « 2608/774/12 від 16 лютого 2023 року у справі №911/1850/18, від 01 жовтня 2020 року у справі №2-2394/10, від 15 жовтня 2020 року у справі №917/628/17, від 07 квітня 2021 року у справі « 753/3055/18, від 05 грудня 2018 року у справі №904/7326/17, від 31 липня 2019 року у справі №554/13475/15-ц, від 24 лютого 2021 року у справі №756/9582/ц, від 11 травня 2022 року у справі №172/2-1544/2010, від 07 травня 2018 року у справі №916/1605/15-г, від 27 грудня 2019 року у справі 686/11256/16-ц та інші.

Перелічивши вказані вище постанови Верховного Суду, прийняті, зокрема у цивільному, господарському судочинстві, автор касаційної скарги процитував окремі уривки з них, в частині проведення виконавчих дій, оцінки майна та процесу здійснення виконавчого провадження.

Верховний Суд роз`яснює скаржнику, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник повинен чітко вказати норму права, яку на його думку, застосовано судами попередніх інстанцій всупереч висновкам Верховного Суду.

Суд зазначає, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин).

Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.

Так, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінка судами їх сукупності не можна визнати як подібність правовідносин.

Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються такі, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Таким чином, для встановлення подібності справ і відносин слід враховувати сукупність таких критеріїв, як подібність фактичних обставин, суб`єктний склад, об`єкт і предмет правового регулювання, а також умови застосування правових норм.

Підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою на конкретні висновки судів, рішення яких оскаржуються, із одночасним зазначенням положень (пункту, частини, статті) закону або іншого нормативно-правового акта, який застосований цими судами при прийнятті відповідного висновку.

Це дозволяє суду касаційної інстанції на виконання вимог статті 341 КАС України перевірити правильність застосування норм матеріального і процесуального права у конкретній справі.

Водночас скаржником не вказано конкретної норми права, яку на його думку, застосовано судом апеляційної інстанції всупереч висновкам Верховного Суду щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах. Також скаржником не зазначено, який безпосередньо висновок Верховного Суду не було враховано судом апеляційної інстанції при вирішенні спору у цій справі.

Крім того, Верховний Суд уважає необхідним указати, що результат вирішення у кожній справі з цих справ зумовлений конкретними обставинами та оцінкою доказів. Суд зауважує, що посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.

Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, так само, як і визначити норму права, яку на думку скаржника, застосовано судами без врахування висновків Верховного Суду, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України).

Таким чином, скаржник не обґрунтував належним чином підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, отже у суду касаційної інстанції відсутні підстави для відкриття касаційного провадження у цій справі.

Суд враховує положення, що містяться в Рекомендаціях № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи, згідно з якими державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження.

Відповідно до частини "с" статті 7 вказаних Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад, справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону; вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року №460-IX і які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.

Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи.

Згідно із пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Керуючись ст. ст. 169, 328,330,332 КАС України,

у х в а л и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 липня 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2023 року у справі № 160/15602/20 повернути скаржнику.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддяМ.В. Білак