Ухвала

від 15.05.2023 по справі 160/15602/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

15 травня 2023 року

м. Київ

справа № 160/15602/20

адміністративне провадження № К/990/16234/23

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Білак М.В., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 липня 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2023 року у справі № 160/15602/20 за позовом ОСОБА_1 до Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), Міністерства юстиції України, треті особи: Акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» у місті Кривому Розі, Товариство з обмеженою відповідальністю «Консалтингова компанія Бі.Еф.Сі» про визнання протиправними та скасування постанов, визнання протиправними дій, стягнення збитків,

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом в якому просив:

- визнати протиправною і скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Клименко Н.О. від 11 грудня 2018 року про виведення виконавчого провадження №50033236 із зведеного виконавчого провадження;

- визнати протиправною і скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Торбинської О.М. від 10 січня 2019 року про прийняття виконавчого провадження № 50033236;

- визнати протиправною і скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Торбинської О.М. від 10 січня 2019 року про прийняття виконавчого провадження № 54007010;

- визнати протиправною і скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Торбинської О.М. від 05 лютого 2019 року про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження № 58294093;

- визнати протиправною і скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Торбинської О.М. від 15 квітня 2020 року про призначення суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні № 50370648;

- визнати незаконними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Торбинської О.М. та заступника директора департаменту - начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Озадовського Р.Ю. у виконавчому провадженні №50370648 щодо оцінки майна ОСОБА_1 , а саме: побутового корпусу прядильного виробництва літ. А1, А2, АЗ, А4, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 6679,7 кв.м. шляхом призначення суб`єкта оціночної діяльності-суб`єкта господарювання - товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтингова компанія "Бі.Еф.Сі.";

- визнати оцінку майна позивача, а саме: побутового корпусу прядильного виробництва літ. А1, А2, АЗ, А4, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 6679,7 кв.м., проведену 10 липня 2020 року суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання - товариством з обмеженою відповідальністю "Консалтингова компанія "Бі. Еф. Сі." у виконавчому провадженні № 50370648 недійсною;

- стягнути з Державного бюджету України на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України та Південно- Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) майнову шкоду в розмірі 3 159 591,58 грн. (три мільйони сто п`ятдесят дев`ять тисяч п`ятсот дев`яносто одна гривня 58 копійок), завдану протиправними рішеннями і діями державних виконавців та інших посадових осіб Міністерства юстиції України та Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро);

- стягнути з Державного бюджету України на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України та Південно- Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) моральну шкоду в розмірі 150 000,00 грн. (сто п`ятдесят тисяч гривень 00 копійок), завдану протиправними рішеннями і діями державних виконавців та інших посадових осіб Міністерства юстиції України та Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 липня 2022 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2023 року, у задоволенні позову відмовлено.

У поданій касаційній скарзі позивач з посиланням на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги. У поданій касаційній скарзі позивач з посиланням на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення.

Дослідивши подану касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд зазначає таке.

8 лютого 2020 набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, що передбачають нові підстави для касаційного оскарження.

За правилами частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Враховуючи положення процесуального закону необхідно зазначити, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.

Дослідивши касаційну скаргу на предмет відповідності вищенаведеним вимогам КАС України, Суд установив, що у скарзі не зазначені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

У касаційній скарзі позивач посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Зазначає, що суд апеляційної інстанції під час розгляду справи не врахував правові висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду:

« 1) від 20 березня 2019 року у справі № 821/197/18/4440/16, від 12 червня 2019 року у справі №308/12150/16-ц, від 16 грудня 2019 року у справі №211/2171/15-ц, з приводу того, що визначення вартості майна боржника є процесуальною дією державного виконавця (незалежно від того, яка конкретно особа - сам державний виконавець чи залучений ним суб`єкт оціночної діяльності, здійснювала відповідні дії) щодо примусового виконання на підставі виконавчих документів, внаслідок чого оскаржити оцінку майна можливо в порядку оскарження рішень та дій виконавців, що призвело до неправильного застосування під час розгляду і вирішення справи норм пункту 15 частини третьої статті 18, частини першої статті 20, частини третьої, п`ятої статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» пункту 8 розділу II, підпунктів 18, 19 розділу VIII Інструкції про ВП, статті 33 Закону про оцінку». ( аркуш касаційної скарги №5);?

« 2) від 12 червня 2019 року у справі № 308/12150/16-ц з приводу того, що з метою недопущення реалізації описаного та арештованого майна за заниженою ціною, що може завдати істотних збитків стягувану у вигляді неотриманого доходу, а боржнику - у вигляді передачі майна на реалізацію за суттєво нижчою від ринкової вартості ціною, чи вимога про визнання оцінки майна недійсною підлягає задоволенню, що призвело до неправильного застосування під час розгляду і вирішення справи норм частини першої статті 2, частини першої статті 18, частини п`ятої статті 57 Закону про оцінку;

3) від 16 грудня 2019 року у справі № 211/2171/15-ц, від 07 квітня 2021 року у справі №753/3055/18, від 10 серпня 2021 року у справі №461/4240/17, від 27 лютого 2023 року у справі №755/6058/20, з приводу того, що оцінка майна без огляду майна, що підлягає оцінці, без наведення пояснень про неможливість особистого огляду об`єкта оцінки, обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки, здійсненої без особистого огляду, є безумовною підставою для визнання незаконними дій державного виконавця з проведення оцінки майна, а також визнання оцінки такою, що не підлягає застосуванню, що призвело до неправильного застосування під час розгляду і вирішення справи норм частин першої, шостої статті 9 Закону про оцінку підпунктів 50, 51, 53, 56 Національного стандарту № 1, підпунктів 1, 5 Національного стандарту № 2». ( аркуш касаційної скарги №6);

« 4) від 10 серпня 2021 року у справі № 461/4240/17, від 26 січня 2022 року у справі №658/4793/18, від 20 вересня 2022 року у справі № 2608/774/12, від 16 лютого 2023 року у справі № 911/1850/18, з приводу обов`язковості ознайомлення з об`єктом оцінки, шляхом доступу до нього з метою проведення незалежної оцінки майна, що призвело до неправильного застосування під час розгляду і вирішення справи норм частин першої, шостої статті 9 Закону про оцінку, підпунктів 50, 51, 56 Національного стандарту № 1. (аркуш касаційної скарги №6);

« 5) від 01 жовтня 2020 року у справі № 2-2394/10, від 15 жовтня 2020 року у справі №917/628/17, від 07 квітня 2021 року у справі № 753/3055/18, від 29 листопада 2021 року у справі №754/2961/17 з приводу того, що ознайомлення з об`єктом оцінки шляхом доступу до нього має передувати процедурі підготовки та проведенню незалежної експертизи майна, що зобов`язаний забезпечити замовник оцінки (виконавець), або довести, що він вжив всіх заходів для виконання цього обов`язку, що призвело до неправильного застосування під час розгляду і вирішення справи норм частини першої статті 18, пункту 15 частини третьої статті 18, частини першої статті 20, частин третьої, п`ятої статті 57 Закону про ВП, пункту 8 розділу II, підпунктів 18, 19 розділу VIII Інструкції про ВП, частин першої, шостої статті 9 Закону про оцінку. (аркуш касаційної скарги №6);

« 6) від 05 грудня 2018 року у справі № 904/7326/17 з приводу обов`язку державного виконавця передати відкрите виконавче провадження для виконання тому державному виконавцю, який перший відкрив виконавче провадження щодо боржника, для виконання кількох рішень щодо цього боржника у межах зведеного виконавчого провадження, що призвело до неправильного застосування під час розгляду і вирішення справи норм абзацу 1 частини першої статті 30 Закону про ВП у системному ієрархічному зв`язку з нормами абзацами 1, 2, 6 14 розділу III, підпунктів 5, 6, 7 розділу V Інструкції про ВП. (аркуш касаційної скарги №6);

« 7) від 31 липня 2019 року у справі № 554/13475/15-ц, від 24 лютого 2021 року у справі № 756/9582/14-ц, від 11 травня 2022 року у справі № 127/2-1455/2010, з приводу обов`язку державного виконавця не лише направити боржнику копію постанови про відкриття виконавчого провадження, а й установити факт її отримання, що призвело до неправильного застосування під час розгляду і вирішення справи норм частини першої статті 28 Закону про ВП;

8) від 07 травня 2018 року у справі №916/1605/15-г, від 20 травня 2022 року у справі №264/3421/16-ц, від 29 липня 2022 року у справі №3369/703/21, з приводу заборони на вчинення дій у разі з`ясування факту неодержання боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження, що призвело до неправильного застосування під час розгляду і вирішення справи норм частини п`ятої статті 26, частини першої статті 28 Закону про ВП, пункту 7 розділу І, пункту 5 розділу III Інструкції про ВП». ( аркуш касаційної скарги №7);

« 9) від 09 жовтня 2019 року та від 11 жовтня 2019 року у справі № 910/22695/13, від 04 лютого 2022 року у справі №925/308/13-г, від 07 липня 2022 року №918/539/16 з приводу відсутності у сторін виконавчого провадження обов`язку відстежувати автоматизовану систему виконавчого провадження та передчасність висновку про ознайомлення учасника виконавчого провадження з постановою виконавця у разі відсутності доказів направлення виконавцем постанови про вчинення дії у виконавчому провадженні (документа виконавчого провадження), що призвело до неправильного застосування під час розгляду і вирішення справи норм частин першої, другої, третьої четвертої статті 8, частини першої статті 28 Закону про ВП, підпунктів 5, 7 розділу 1, пункту 5 розділу III Інструкції про ВП, п. 6 розділу І Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженого наказом и Міністерства юстиції України від 05 серпня 2016 року № 2432/5. ( аркуш касаційної скарги №7);

« 10) від 27 грудня 2019 року у справі № 686/11256/16-ц з приводу презумпції вини завдавача шкоди в деліктних зобов`язаннях, що є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не буде спростована відповідачем, на якого покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, що призвело до неправильного застосування під час розгляду і вирішення справи норм частини другої статті 19, статті 56 Конституції України, частини другої статті 13, частини першої статті 15, статтей 16, 22, 23, частини першої статті 614, частини першої, другої статтей 1166, 1167,1174 Цивільного кодексу України; від 11 січня 2022 року у справі № 904/1448/20, від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/19 з приводу мети ефективного способу захисту порушеного права, який покликаний забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, що призвело до неправильного застосування під час розгляду і вирішення справи норм частини першої статті 15, статті 16 Цивільного кодексу України, частини першої статті 2 КАС України». (аркуш касаційної скарги №7).

Таким чином, автор касаційної скарги перелічив різні постанови Верховного Суду у цивільних, господарських, адміністративних справах, вибірково надав оцінку правовідносинам, що виникли у цих справах та в довільному порядку перелічив норми законодавства, що не є належим обґрунтуванням підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Інша мотивувальна частина касаційної скарги містить нормативно-правове регулювання обґрунтування, проте Суд не наділений повноваженнями на власний розсуд з контексту скарги вибирати ті норми права, із застосуванням яких не погоджується скаржник.

Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, так само, як і визначити норму права, яку на думку скаржника, застосовано судами без врахування висновків Верховного Суду, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України).

Крім того, Верховний Суд ухвалою від 24 квітня 2023 року повернув касаційну скаргу ОСОБА_1 у справі № 160/15602/20, оскільки вона не містила належних обґрунтувань підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Звертаючись повторно, скаржник наводить ті самі обґрунтування, та перелічує ті ж постанови Верховного Суду, яким вже була надана оцінка в ухвалі Верховного Суду про повернення касаційної скарги.

З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року №460-IX і які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає справи, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах «Леваж Престасьон Сервіс проти Франції» («Levages Prestations Services v. France») від 23 жовтня 1996 року, заява №21920/93; «Гомес де ла Торре проти Іспанії» («Brualla Gomes de la Torre v. Spain») від 19 грудня 1997 року, заява №26737/95).

Згідно із пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи.

Керуючись ст. ст. 169, 328,330,332 КАС України,

у х в а л и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 липня 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2023 року у справі № 160/15602/20 повернути скаржнику.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддяМ.В. Білак