Постанова

від 19.04.2023 по справі 148/1440/20

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 148/1440/20

Провадження № 22-ц/801/709/2023

Категорія: 30

Головуючий у суді 1-ї інстанції Ковганич С. В.

Доповідач:Денишенко Т. О.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2023 рокуСправа № 148/1440/20м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

судді-доповідача Денишенко Т. О.,

суддів Голоти Л. О., Рибчинського В. П.,

за участі секретаря судового засідання Різник Д. С., осіб, які подали апеляційну скаргу, позивача ОСОБА_1 , його представниці адвокатки Чернілевської Р. В., представниці відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 адвокатки Шевчук О. В., розглянувши за правилами, встановленими для розгляду справи у поряд-ку спрощеного позовного провадження, у відкритому судовому засіданні у м. Вінниці, у залі судових засідань апеляційного суду цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 , ОСОБА_4 до

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Головного управління

Держгеокадастру у Вінницькій області, за участі третіх осіб, які не заявля-

ють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів

Шпиківської селищної ради Тульчинського району Вінницької області,

нотаріуса Тульчинської державної нотаріальної контори Сухомлин Окса-

ни Анатоліївни про визнання незаконним та скасування наказу про затвер-

дження проекту землеустрою і передачу земельної ділянки у приватну

власність, скасування державної реєстрації земельної ділянки, визнання

недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, визнання проти-

правним та скасування рішення державного реєстратора, припинення у

Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права приватної

власності на земельну ділянку,

за позовом третьої особи, яка заявила самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій облас-ті, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Шпиківської селищної ради Тульчинського райо-ну Вінницької області, нотаріуса Тульчинської державної нотаріальної контори Тульчинського нотаріального округу Сухомлин Оксани Анатоліївни про ви-знання незаконним та скасування наказу про затвердження проекту землеус-трою і передачу земельної ділянки, скасування державної реєстрації земельної ділянки, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, ви-знання протиправним та скасування рішення державного реєстратора, припи-нення у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права приватної власності на земельну ділянку,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , його представниці адво-катки ОСОБА_6 на рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 27 грудня 2022 року, ухвалене у приміщенні суду у м. Тульчині Вінницької області за головування судді Ковганича С. В., у від-сутності учасників справи, котрі не з`явилися у судове засідання 27 грудня 2022 року,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , їхньої представниці адвокатки Чернілевської Руслани Віталіївни на додаткове рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 12 січня 2023 року щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допо-могу, ухвалене у приміщенні суду у м. Тульчині Вінницької області за голову-вання судді Ковганича С. В., у відсутності учасників справи, котрі не з`явилися у судове засідання 12 січня 2023 року,

В С Т А Н О В И В:

04 вересня 2020 року ОСОБА_1 , ОСОБА_4 звернулися у Туль-чинський районний суд Вінницької області з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів Шпиківської селищної ради Тульчинського району Він-ницької області, нотаріуса Тульчинської державної нотаріальної контори Су-хомлин О. А., та з урахуванням заяв про уточнення позовних вимог від 17 гру-дня 2020 року, заяви від 12 травня 2022 року про зміну ( доповнення ) предмета позову просили суд визнати незаконним та скасувати наказ Головного управ-ління Держгеокадастру у Вінницькій області про затвердження проекту земле-устрою і передачу земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_2 ; скасувати державну реєстрацію у Державному земельному кадастрі земельної ділянки з кадастровим номером 0524387200:01:001:0680, здійснену Відділом у Тульчинському районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області; визнати недійсним договір від 12 травня 2020 року купівлі - продажу земельної ділянки з кадастровим номером 0524387200:01:001:0680; визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора з державної реєс-трації права приватної власності на земельну ділянку; припинити у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право приватної власності ОСОБА_3 на земельну ділянку. Позовні вимоги умотивовані наступними обставина-ми.

Позивачам на праві власності належать нежитлові будівлі № АДРЕСА_1 , плодопакувальний цех по АДРЕСА_2 , розташовані на земельній ділянці площею 1,000 га з кадастровим номером 0524387200:01:001:0851. Розташовані поряд за-значені об`єкти нерухомості фізична особа-підприємець ОСОБА_1 використо-вує для здійснення підприємницької діяльності, до цих нежитлових будівель від населеного пункту веде одна дорога, по якій можна проїхати автотранспортом. З метою забезпечення можливості належного господарювання ОСОБА_1 об-лаштував криницю, вигріб, під`єднані до нежитлових приміщень, у 2009 році встановив комплектну трансформаторну підстанцію № 416, відповідальність за технічний стан якої, її охоронну зону покладені на ФОП ОСОБА_1 . Рішенням Юрківської сільської ради 11 сесії 6 скликання від 11 січня 2012 року ОСОБА_1 наданий дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення ділянки орієнтовною площею 0,40 га на умовах оренди терміном на 49 років.

У 2019 році позивачам стало відомо, що 13 вересня 2019 року Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області виданий наказ № 15739/0/15-19 про надання дозволу ОСОБА_2 на розробку проекту зем-леустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1,10 га із зе-мель державної власності сільськогосподарського призначення. У подальшому Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області прийнято рішен-ня про затвердження проекту землеустрою та передачу у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,8298 га, з кадастровим номером 0524387200:01:001:0680 та цільовим призначенням для ведення особистого се-лянського господарства. На цій земельній ділянці розташовані криниця, вигріб-на яма та комплектна трансформаторна підстанція № 416 ОСОБА_1 , також у надану у власність земельну ділянку ввійшла частина дороги, що унеможливи-ло проїзд автотранспорту до будівель позивачів.

12 травня 2020 року ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу відчужив належну йому земельну ділянку ОСОБА_3 , який перегородив дорогу, зазначаючи, що це його приватна власність.

Позивачі як суміжні землекористувачі не погоджували меж земельної ді-лянки відповідачів. На переданій у власність ОСОБА_2 земельній ділян-ці розташовані пожежні водойми ( резервуари ), не відображені у документації із землеустрою. З переходом до позивачів права власності на нежитлові будівлі до них перейшло і право користування земельною ділянкою, на якій вони роз-міщені. Позивачі просили суд: 1) визнати незаконним та скасувати наказ Голов-ного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 27 квітня 2020 року № 2-9545/15-10-СГ про затвердження проекту землеустрою та передачу земель-ної ділянки площею 0,8298 га, з кадастровим номером 0524387200:01:001:0680, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства у приватну власність ОСОБА_2 , 2) скасувати здійснену Відділом у Туль-чинському районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 0524387200:01:001:0680, площею 0,8298 га, розташованої на території Юрківської сільської ради Тульчинського району Вінницької області, 3) визнати недійсним укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 12 травня 2020 року, посвідчений Тульчинською районною державною но-таріальною конторою, зареєстрований у реєстрі за № 1-695, договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,8298 га, з кадастровим номером 0524387200:01:001:0680, з цільовим призначенням для ведення особистого се-лянського господарства, 4) визнати протиправним і скасувати рішення держав-ного реєстратора нотаріуса Тульчинської державної нотаріальної контори Туль-чинського районного нотаріального округу Сухомлин О. А. від 12 травня 2020 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 52200693, про державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,8298 га, з кадастровим номером 0524387200:01:001:0680; 5) провести припинення у Державному реєстрі речо-вих прав на нерухоме майно права приватної власності ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,8298 га, з кадастровим номером 0524387200:01:001:0680, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2078189105243.

15 червня 2022 року у Тульчинський районний суд Вінницької області у якості третьої особи із самостійними позовними вимогами у цій справі звернув-ся ОСОБА_5 , вказавши, що у 2008 році він купив у СВАТ «Юрківське» бри-гадний будиночок, що знаходиться на території перевалки продавця. У травні 2022 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 стався конфлікт з приводу ко-ристування частиною земельної ділянки, використовуваної позивачем як під'-їзної дороги. Погоджень меж земельної ділянки з метою передачі її будь-кому у власність у ОСОБА_5 не запитували, тому він вважає, що передача у влас-ність суміжної земельної ділянки відбулася з порушенням його прав як корис-тувача земельною ділянкою, на якій розташована належна йому на праві влас-ності господарська будівля. Земельною ділянкою під будиночком і для його обслуговування площею 0,5 га ОСОБА_5 користувався на підставі договору оренди від 2007 року, сплачуючи за це кошти СВАТ «Юрківське». ГУ Держге-окадастру у Вінницькій області прийнято рішення про затвердження проекту землеустрою і передачу земельної ділянки з кадастровим номером 0524387200:01:001:0680, площею 0,8298 га, у приватну власність ОСОБА_2 , який 12 травня 2020 року продав цю земельну ділянку ОСОБА_3 . З переходом права власності на нежитлову будівлю колишнього СВАТ «Юр-кіське» до ОСОБА_5 перейшло і право користування земельною ділянкою, на якій ця будівля розміщена. Позивач вважає свої права порушеними, оскільки земельна ділянка ОСОБА_3 проходить майже впритул до стіни належного ОСОБА_5 будиночка.

Третя особа, яка заявила самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_5 просив суд визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 27 квітня 2020 року № 2-9545/15-10-СГ про затвердження проекту землеустрою і передачу земельної ділянки пло-щею 0,8298 га, з кадастровим номером 0524387200:01:001:0680, з цільовим при-значенням для ведення особистого селянського господарства у приватну влас-ність ОСОБА_2 ; скасувати здійснену Відділом у Тульчинському районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області у Державному зе-мельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,8298 га, з кадастровим номером 0524387200:01:001:0680, розташованої на території Юр-ківської сільської ради Тульчинського району Вінницької області; визнати не-дійсним укладений 12 травня 2020 року, посвідчений нотаріусом Тульчинської районної державної нотаріальної контори, зареєстрований у реєстрі за № 1-695, договір купівлі-продажу цієї земельної ділянки; визнати протиправним і скасу-вати рішення державного реєстратора нотаріуса Тульчинської державної нота-ріальної контори Тульчинського районного нотаріального округу Сухомлин О.А. від 12 травня 2020 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 52200693, про державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером 0524387200:01:001:0680, площею 0,8298 га; провести припинення у Держав-ному реєстрі речових прав на нерухоме майно права приватної власності ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,8298 га, з кадастровим номером 0524387200:01:001:0680, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2078189105243.

Рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 27 грудня 2022 року у задоволенні позовів ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , третьої особи, яка заявила самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_5 до ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо пред-мета спору, на стороні відповідачів Шпиківської селищної ради Тульчинського району Вінницької області, нотаріуса Тульчинської державної нотаріальної контори Сухомлин Оксани Анатоліївни про визнання незаконним та скасування наказу про затвердження проекту землеустрою і передачу земельної ділянки у приватну власність, скасування державної реєстрації земельної ділянки, визнан-ня недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, визнання проти-правним та скасування рішення державного реєстратора, припинення у Держав-ному реєстрі речових прав на нерухоме майно права приватної власності на земельну ділянку відмовлено. Судові витрати, понесені позивачами та третьою особою, яка заявила самостійні вимоги щодо предмета спору, залишені за ними.

Додатковим рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 12 січня 2023 року із ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 стягнуто на користь кожного: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу у сумі по 20000,00 гривень, тобто, по 6666,67 гривень з кожного відповідача.

Не погоджуючись з ухваленим 27 грудня 2022 року рішенням суду першої інстанції, позивач ОСОБА_1 , його представниця адвокатка Чернілевська Р. В. оскаржують його в апеляційному порядку, просять дане рішення суду скасу-вати, ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі. Виклав-ши у скарзі фактичні обставини, аналогічним зазначеним у позовній заяві, особи, які подали скаргу, підкреслюють, що на переданій ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області відповідачу ОСОБА_2 земельній ділянці знахо-дяться споруди ОСОБА_1 , а саме криниця, вигрібна яма та комплектна транс-форматорна підстанція № 416, а також пожежні водойми ( резервуари ). До переданої земельної ділянки увійшла частина шляху для проїзду автотранс-порту, що унеможливило доступ до будівель позивача.

ОСОБА_1 , його представниця підкреслюють, що дозвіл на розробку про-екту землеустрою щодо відведення скаржнику ділянки орієнтовною площею 0,40 га на умовах оренди терміном на 49 років, наданий рішенням Юрківської сільської ради від 11 січня 2012 року, не має обмеження строку дії. Позивач як суміжний землекористувач не погоджував межі земельної ділянки, переданої у власність ОСОБА_2 . З переходом до позивача права власності на нежит-лові будівлі колишнього СВАТ «Юрківське» відповідно до норм статей 120 ЗК України, 377 ЦК України перейшло і право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені. Заявлені позовні вимоги мають наслідком похідні ви-моги стосовно визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділян-ки, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , та скасування права власності на земельну ділянку за ОСОБА_3 , припинення за останнім тако-го права.

В апеляційній скарзі порушене питання щодо безпідставності відмови суду першої інстанції у призначенні земельно-технічної експертизи, через що відпо-відне клопотання заявлене суду апеляційної інстанції.

Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , їхня представниця адвокатка Черні-левська Р. В. в установлений законом строк оскаржують в апеляційному поряд-ку додаткове рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 12 січня 2023 року, просять дане додаткове рішення скасувати, ухвалити нове рі-шення про відмову відповідачам у стягненні на їхню користь витрат на профе-сійну правничу допомогу із позивачів у справі. Скаржники вважають додаткове рішення суду неправомірним, необгрунтованим, суми витрат на правничу допо-могу кожного з відповідачів у розмірі 20000,00 гривень завищеними, неспівмір-ними із складністю справи, такими, що не відповідають критеріям розумності, неминучості, дійсності та необхідності витрат, фінансовому стану обох сторін. Написання адвокаткою відповідачів окремих процесуальних документів не по-требувало витрат великої кількості робочого часу для ознайомлення із законо-давством, пошуку відповідної судової практики. Суд першої інстанції, обме-жившись поверхневим дослідженням наданих відповідачами доказів на під-твердження витрат на правничу допомогу, дійшов хибного висновку про спів-мірність, обгрунтованість заявленої суми витрат.

Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , їхня представниця адвокатка Шевчук О. В. скористалися встановленим цивільним процесуальним законом правом, забезпеченим ухвалою апеляційного суду від 30 березня 2023 року, і 05 квітня 2023 року подали відзив на апеляційну скаргу, де заперечують доводи апеляційної скарги, вважають, що судом першої інстанції правильно встанов-лені обставини справи, судове рішення ухвалене з додержанням норм матері-ального і процесуального права, є законним та обгрунтованим, натомість дово-ди апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги не убачається.

До суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу пред-ставниці у порядку самопредставництва відповідача ГУ Держгеокадастру у Він-ницькій області Ковальчук В. І. У відзиві зазначається, що даний відповідач вважає оскаржуване рішення суду першої інстанції законним, прийнятим у від-повідності до положень чинного законодавства, на підставі повного, всебічного з`ясування та доведеності обставин, що мають значення для справи. ГУ Держ-геокадастру у Вінницькій області, вчиняючи певні дії, що мають відношення до цієї справи, діяло виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, пе-редбачені Конституцією та законами України. Суд першої інстанції дійшов пра-вомірного висновку щодо законності наказу від 27 квітня 2020 року № 2-9545/15-20-СГ та відсутності порушення прав позивачів при видачі даного на-казу. Представниця ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області просить апеля-ційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. У відзиві порушене клопотання про поновлення строку на подання відзи-ву, оскільки разом із копією ухвали про відкриття апеляційного провадження апеляційну скаргу на рішення Тульчинського районного суду Вінницької облас-ті від 27 грудня 2022 року Головне управління не отримувало.

Клопотання про поновлення строку на подання відзиву на апеляційну скар-гу є обгрунтованим, у зв`язку із чим відзив даного учасника справи прийнятий апеляційним судом до розгляду у порядку апеляційного провадження у справі.

Решта учасників справи відзиви на апеляційну скаргу не направили.

Окрім осіб, які подали апеляційну скаргу, позивача ОСОБА_1 , його пред-ставниці адвокатки Чернілевської Р. В., представниці відповідачів адвокатки Шевчук О. В. інші учасники справи у судове засідання не з`явилися з невідомих суду причин. У відзиві на апеляційну скаргу представниця відповідача ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області просила здійснювати розгляд справи за відсутності представника управління. 11 квітня 2023 року до апеляційного суду в електронній формі надійшло клопотання начальника юридичного відділу Шпиківської селищної ради Тульчинського району Вінницької області від 11 квітня 2023 року про розгляд справи 19 квітня 2023 року без представника цієї третьої особи. Беручи до уваги, що усі учасники справи завчасно повідомлені про місце, день та час перегляду справи у порядку апеляційного провадження, будь-яких заяв від них суду не надходило, присутні у залі судових засідань учасники справи не заперечують щодо апеляційного її розгляду у відсутності решти учасників, відповідно до норм статті 372 ЦПК України колегія суддів апеляційного суду ухвалила розглянути справу у відсутності тих її учасників, котрі не з`явилися у судове засідання.

Статтею 367 ЦПК України визначені межі розгляду справи судом апеля-ційної інстанції, який переглядає справу за наявними в ній і додатково подани-ми доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інс-танції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та ( або ) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учас-ник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'-язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Оскільки позивач ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу на рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 27 грудня 2022 року із пропуском визначеного законом процесуального строку та не навів на вико-нання вимог ухвали апеляційного суду від 01 березня 2023 року поважних для поновлення цього строку причин, не сплатив у дохід держави судовий збір у встановленому розмірі, ухвалою апеляційного суду від 15 березня 2023 року йому відмовлено у відкритті апеляційного провадження у справі. Отже згідно із нормами статті 367 ЦПК України у частині вимог за скаргою ОСОБА_4 на судове рішення від 27 грудня 2022 року справа в апеляційному порядку не переглядається.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення по апеляційних скаргах на їх підтримання скаржників ОСОБА_1 , його адвокатки Чернілевської Р. В., заперечення на скарги представниці відповідачів адвокатки Шевчук О. В., до-слідивши матеріали справи, ретельно проаналізувавши у сукупності наявні в ній докази, перевіривши законність, обґрунтованість оскаржуваного судового рішення у межах доводів та вимог апеляційних скарг, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають.

Згідно норм статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рі-шення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права, з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підста-ву своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Оскаржувані рішення суду першої інстанції відповідають зазначеним ви-могам.

У справі мають місце наступні фактичні обставини.

Рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 05 грудня 2007 року у справі № 2-1788/2007, яке набрало законної сили 17 грудня 2007 року, позов ОСОБА_1 задоволений, визнаний дійсним договір купівлі-прода-жу плодопакувального цеху загальною площею 927,5 кв.м., розташованого у АДРЕСА_3 , укладений між ОСОБА_1 та СВАТ «Юрківське». За ОСОБА_1 ви-знано право власності на цей цех, зобов`язано Тульчинське МБТІ провести від-повідні реєстраційні дії.

Рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 24 верес-ня 2009 у справі № 2-1067/2009, яке набрало законної сили 08 жовтня 2009 ро-ку, позов ОСОБА_1 задоволений, за ним визнане право власності на брига-дирський будинок загальною площею 209,4 кв.м., розташований у АДРЕСА_3 .

Із акту від 23 вересня 2009 року допуску на підключення до електричної мережі електроустановки убачається, що на підставі технічної документації та огляду електроустановки, розташованої по АДРЕСА_3 , яка належить ПП ОСОБА_1 , споживачу необхідно погодити підключення КТП № 416 із Держенергонаглядом та Держгірпром-наглядом у термін до 01 жовтня 2009 року. Актом від 23 вересня 2009 року роз-межування балансової належності електромереж та експлуатаційної відпові-дальності сторін, складеним постачальником ВАТ «АК «Вінницяобленерго» в особі «СО Тульчинські ЕМ» та споживачем ФОП ОСОБА_1 , установлено, зо-крема, що споживач несе відповідальність за технічний стан та правильну експ-луатацію обладнання, що йому належить.

Рішенням 11 сесії 6 скликання Юрківської сільської ради Тульчинського району Вінницької області від 11 січня 2012 року «Про погодження надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на території Юрківської сільської ради з метою надання в оренду ОСОБА_1 » місцевий орган самоврядування погодив надання дозволу ОСОБА_9 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на території Юрківської сільської ради із земель, які перебували у користуванні бувшого СВАТ «Юрківське», за межами АДРЕСА_3 , орієнтовною площею 0,40 га на умовах оренди для об-слуговування нежитлових будинків комплексу будівель та споруд. ОСОБА_1 запропоновано замовити у землевпорядній організації, яка має ліцензію на про-ведення землевпорядних робіт, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки. 12 листопада 2019 року за договором від 08 листопада 2019 року № 34 на замовлення ОСОБА_1 ФОП ОСОБА_10 виготовлене технічно-еко-номічне обгрунтування використання та охорони земель для ведення особисто-го селянського господарства за межами населеного пункту с. Юрківка на тери-торії Юрківської сільської ради Тульчинського району Вінницької області. До-відкою Юрківської сільської ради від 31 березня 2020 року № 125 підтвер-джується, що на території сільської ради в урочищі «Яблуневому» знаходяться будівлі, а саме нежитлова будівля плодоупаковочного цеху, частина нежитлової будівлі плодопакувального цеху, бригадний будинок, які на праві власності на-лежать ОСОБА_1 . Останній з 2012 року вносив кошти за тимчасовими уго-дами про добровільну сплату за фактичне користування земельною ділянкою.

За нотаріально посвідченим договором від 11 липня 2018 року купівлі-про-дажу частки нежитлової будівлі плодопакувального цеху «д» ОСОБА_4 продав та передав, а ОСОБА_1 купив та прийняв 58/100 часток нежитлової будівлі плодопакувального цеху «д» під № 1 на території Юрківської сільської ради Тульчинського району Вінницької області в урочищі «Яблуневе», яка за ОСОБА_1 зареєстрована на праві спільної часткової власності. У цей же день був нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу частки належної ОСОБА_11 земельної ділянки площею 1,0000 га, за яким ОСОБА_4 продав та передав у власність ОСОБА_1 , який купив та прийняв у власність 58/100 часток земельної ділянки у межах згідно з планом, кадастровий но-мер 0524387200:01:001:0851, з цільовим призначенням без його зміни для ве-дення особистого селянського господарства, розташованої на території Юр-ківської сільської ради Тульчинського району Вінницької області під № 1 в уро-чищі «Яблуневе».

27 квітня 2020 року наказом ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області № 2-9545/15-20-СГ «Про надання у власність» затверджений розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 , йому у власність надана земельна ділянка площею 0,8298 га з кадастровим но-мером 0524387200:01:001:0680, із земель державної власності сільськогоспо-дарського призначення, для ведення особистого селянського господарства, роз-ташована на території Юрківської сільської ради Тульчинського району Він-ницької області. Зазначену земельну ділянку за нотаріально посвідченим дого-вором купівлі-продажу від 12 травня 2020 року ОСОБА_2 продав та пере-дав у власність ОСОБА_3 , а ОСОБА_3 купив та набув її у власність.

За зверненням ОСОБА_1 від 28 липня 2020 року актом обстеження від-повідно створеної комісії зафіксовано, що підстав вважати розташованими на земельній ділянці ОСОБА_3 пожежні підземні об`єкти ( резервуари ) не можна. Інших доказів щодо існування таких резервуарів у справі немає.

Відмовляючи у повному обсязі у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , керуючись статтями 14, 19, 55 Конституції України, частиною першою статті 15-1, статтями 22, 116, 118, частиною четвертою статті 122, статтями 123, 125, 126, 152, 155 ЗК України, статтями 15, 16 ЦК України, статтею 21 Закону Укра-їни «Про центральні органи виконавчої влади», Законами України «Про земле-устрій», «Про Державний земельний кадастр», пунктом сьомим Положення «Про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру», зат-вердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 15, пунктом восьмим Положення про Міністерство аграрної політики та про-довольства України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 листопада 2015 року № 1119, беручи до уваги положення наказу Міністер-ства аграрної політики та продовольства України від 29 вересня 2016 року № 333 «Про затвердження положень про територіальні органи Держгеокадастру», зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2016 року за № 1391/29521, яким визначалися повноваження Головного управління Держгео-кадастру в області, ураховуючи чинність окремих із зазначених нормативно-правових актів на момент виникнення правовідносин між сторонами у цій спра-ві, суд першої інстанції наголосив, що формування земельної ділянки полягає у визначенні її як об`єкта цивільних прав, встановлення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі, витяг з якого безоплатно видається заявнику. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Суд наголосив, що правом на звернення до суду за захистом наділена осо-ба у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інте-ресів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задово-лення позовних вимог або про відмову у їх задоволенні. Кожна сторона повин-на довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків установлених ЦПК України. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Критично оцінивши позицію позивачів з приводу наявності у них право-мочностей на спірну земельну ділянку, суд першої інстанції не знайшов під-твердження порушення їхніх прав оскаржуваним, наразі, наказом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 27 квітня 2020 року № 2-9545/15-20-СГ про затвердження проекту землеустрою і передачу земельної ді-лянки площею 0,8298 га, з кадастровим номером 0524387200:01:001:0680, роз-ташованої на території колишньої Юрківської сільської ради Тульчинського району Вінницької області, у приватну власність ОСОБА_2 , яка, за твер-дженням скаржників, перебуває у користуванні ОСОБА_1 . Таку позицію сто-рони позивача суд визнав такою, що не заслуговує на увагу, оскільки факт ко-ристування ОСОБА_1 земельною ділянкою за відсутності будь-яких право-встановлюючих документів, які підтверджували б правомірність такого корис-тування, не дають права на переважне надання земельної ділянки у користуван-ня чи власність. Наданий дозвіл на розробку проекту землеустрою, що має міс-це по відношенню до ОСОБА_1 , не є правовстановлюючим актом, не гарантує особі набуття права власності чи користування земельною ділянкою, це лише дозвіл власника земельної ділянки здійснити певні дії з метою у подальшому визначити предмет оренди. Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 380/624/16-ц ( провадження № 14-301цс18 ). Проект землеустрою щодо відве-дення земельної ділянки у користування ОСОБА_1 на умовах оренди суду не наданий. Не доведено належними доказами й ту обставину, що саме на отрима-ну у власність ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером 0524387200:01:001:0680 претендує позивач ОСОБА_1 .

Суд першої інстанції визнав доводи сторони позивача безпідставними через не підтвердження їх належними доказами, тому з огляду на відсутність підстав для визнання незаконним і скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області визнав такими, що не підлягають задоволенню, як і решту вимог ОСОБА_1 : про скасування державної реєстрації земельної ділянки; ви-знання недійсним договору купівлі - продажу земельної ділянки від 12 травня 2020 року, укладеного між ОСОБА_12 та ОСОБА_3 ; визнання про-типравним та скасування рішення державного реєстратора; припинення у Дер-жавному реєстрі речових прав на нерухоме майно права приватної власності ОСОБА_3 на земельну ділянку.

З висновками суду першої інстанції, викладеними у рішенні від 27 грудня 2022 року, колегія суддів апеляційного суду повністю погоджується, оскільки вони є правильними, об`єктивними, зробленими з урахуванням усіх фактичних обставин справи; суд не помилився у застосуванні до спірних правовідносин норм матеріального права, що їх регулюють, не порушив вимог процесуального законодавства.

З доводами апеляційної скарги погодитися не можна, вони не спросто-вують правильних висновків суду першої інстанції щодо необгрунтованості за-явлених ОСОБА_1 позовних вимог, через що апеляційна скарга задоволен-ню не підлягає.

Відповідно до частини четвертої статті 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною вось-мою цієї статті, у власність або у користування для усіх потреб.

Згідно з пунктом першим Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру ( Держгеокадастр ), затвердженого по-становою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 15, цей дер-жавний орган є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спря-мовується і координується Кабінетом Міністрів України, який реалізує держав-ну політику у сфері топографо-геодезичної, картографічної діяльності та зе-мельних відносин, а також у сфері Державного земельного кадастру. Відповід-но до зазначеного вище Положення Держгеокадастр розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення у межах, визначених ЗК України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи. Відповідні завдання покладені на Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області.

Відповідно до частини першої статті 116 ЗК України громадяни та юри-дичні особи набувають права власності або користування земельними ділянка-ми із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконав-чої влади або органів місцевого самоврядування у межах їх повноважень, ви-значених цим Кодексом або за результатами аукціону. Нормою частини шостої статті 118 ЗК України визначений порядок безоплатного одержання зацікавле-ними громадянами у власність земельної ділянки із земель державної власності або комунальної власності для ведення, зокрема, особистого селянського госпо-дарства, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських буді-вель і споруд і т. п. Крім визначених у законодавчому порядку, державним ор-ганам, які передають у власність земельні ділянки відповідно до визначених їхніх повноважень, забороняється вимагати додаткові матеріали, документи, не передбачені цією статтею.

За зверненням із відповідним клопотанням таке розглядається у місячний строк, за результатами розгляду дається дозвіл на розроблення проекту земле-устрою щодо відведення земельної ділянки або мотивована відмова у його на-данні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідпо-відність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обгрунту-вань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, за-тверджених у встановленому законом порядку.

У серпні 2019 року ОСОБА_2 згідно із зазначеними вище нормами звернувся у ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області як до розпорядника зе-мель із клопотанням про надання йому дозволу на розробку проекту земле-устрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 1,1 га на території Юрківської сільської ради Тульчинського району Вінницької області для ведення особистого селянського господарства, додавши при цьому визначені статтею 118 ЗК України документи. Бажана заявником земельна ді-лянка відносилася до земель запасу сільськогосподарського призначення дер-жавної власності. На етапі надання дозволу на розробку документації із зем-леустрою щодо відведення земельної ділянки чинним законодавством не перед-бачено погодження меж такої ділянки із суміжними землевласниками чи пре-тендентами на земельну ділянку.

На момент прийняття оскаржуваного наказу ГУ Держгеокадастру у Він-ницькій області про надання дозволу на розроблення документації із земле-устрою позивачі до цього органу не зверталися, що не оспорюється.

У березні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області із клопотанням про затвердження проекту землеустрою що-до відведення земельної ділянки площею 0,8298 га йому у власність для веден-ня особистого селянського господарства на території Юрківської сільської ради Тульчинського району Вінницької області. Відповідно до норм статті 118 ЗК України питання ОСОБА_2 було розглянуте у встановлений законом строк і за наслідком цього розгляду 27 квітня 2020 року виданий наказ № 2-0545/15-20-СГ про затвердження документації із землеустрою та надання зе-мельної ділянки у власність.

Невідповідності у діях відповідача ГУ Держгеокадастру у Вінницькій об-ласті під час вирішення звернення ОСОБА_2 встановленим законом пов-новаженням або способу, що визначені Конституцією України, її законами, не виявлено. Врешті й скаржники не наводять таких підстав та незаперечних до-казів, які б свідчили про зворотнє, а посилання осіб, які подали скаргу, на факт користування ОСОБА_1 земельною ділянкою ( її частиною ) без будь-яких правовстановлюючих документів, що доводили б таке твердження, є безпід-ставними.

Відповідно до норм статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна ( жилий будинок ( крім багатоквартирного ), іншу будівлю або споруду ), що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий бу-динок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жи-лий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача пе-реходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. У разі якщо відчужувачу (попередньому власнику) такого об`єкта належала частка у праві спільної власносності на земельну ділянку, до набувача цього об`єкта переходить право власності на таку частку. При вчиненні правочину, що передбачає перехід права власності на зазначений об`єкт, мають дотримува-тися вимоги частини шістнадцятої цієї статті.

Згідно із частиною шістнадцятою статті 120 ЗК України предметом право-чину, який передбачає перехід права власності на об`єкт нерухомого майна ( жилий будинок ( крім багатоквартирного ), іншу будівлю або споруду, який розміщений на земельній ділянці ( крім земель державної, комунальної власнос-ті ), що перебуває у власності відчужувача ( попереднього власника ) такого об`єкта, повинна бути також така земельна ділянка ( або частка у праві спільної власності на неї ). Істотною умовою договору, який передбачає такий перехід права власності, є умова щодо одночасного переходу права власності на таку земельну ділянку ( частку у праві спільної власності на неї ) від відчужувача до набувача такого об`єкта ( частки у праві спільної власності на неї ).

У матеріалах справи відсутні будь-які докази наявності у попереднього власника ( користувача ) законних прав на користування земельними ді-лянками, на яких розташовані будівлі, споруди, які на даний час належать ОСОБА_1 .

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 липня 2022 року у справі № 910/5201/19 зробила наступний правовий висновок. За відсутності у попереднього власника належним чином оформлених прав користування зе-мельною ділянкою, на якій розміщене нерухоме майно, положення статей 120 ЗК України, 377 ЦК України у частині переходу прав на земельну ділянку до нового власника у тому ж обсязі застосуванню не підлягають.

Відповідно до норм статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ді-лянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформляються згідно із Законом України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Факт ко-ристування земельною ділянкою без оформлення реєстрації відповідних прав на неї суперечить вимогам чинного законодавства.

Жодним чином не доводяться в установленому порядку твердження скарж-ників щодо наявності на спірній земельній ділянці проїзних, польових доріг, проїздів, тому відсутні підстави брати до уваги їх посилання на те, що під`їзд до будівель, власником яких є ОСОБА_1 , можливий виключно через земельну ді-лянку, яка перебуває у власності на даний час ОСОБА_3 . Облаштовані скаржником криниця, вигрібна яма, а також трансформаторна підстанція розта-шовані на земельній ділянці, яка не надавалася йому у власність чи користу-вання, тому захистові судом інтереси ОСОБА_1 щодо такого майна у площині земельного законодавства не підлягають.

Рішенням 11 сесії 6 скликання Юрківської сільської ради Тульчинського району Вінницької області від 11 січня 2012 року ОСОБА_1 наданий дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,40 га на умовах оренди. Це рішення зацікавленою особою не реалізоване по даний час, що не оспорюється. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 826/5737/16 зроблений правовий висновок про те, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відве-дення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання такої зе-мельної ділянки у власність. Таке рішення компетентного органу не є пра-вовстановлюючим документом та не гарантує набуття особою у подальшому права власності чи користування земельною ділянкою.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійснос-ті правочину є недодержання стороною в момент його вчинення вимог, вста-новлених частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Ко-дексу. Згідно із частиною третьою статті 215 ЦК України якщо недійсність пра-вочину прямо не передбачена законом, але одна із сторін або інша заінтере-сована особа заперечує його дійсність на підставах, установлених законом, та-кий правочин може бути визнаний судом недійсним ( оспорюваний правочин ).

Оскільки законних підстав для визнання незаконним і скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області від 27 квітня 2020 року № 2-9545/15-20-СГ немає, то, як наслідок, власник земельної ділянки ОСОБА_2 на свій розсуд, у межах повноважень власника, розпорядився свою власністю і 12 травня 2020 року шляхом укладення договору купівлі-продажу відчужив зе-мельну ділянку ОСОБА_3 . Чинне законодавство стало і грунтовно визначає підстави і порядок визнання правочинів недійсними. Частиною другою статті 328 ЦК України встановлена презумпція правомірності набуття права влас-ності. Вважається, що право власності на конкретне майно набуто правомірно, якщо інше не встановлено у судовому порядку або незаконність набуття права власності прямо не випливає із закону. Факт неправомірності набуття права власності, якщо це не випливає із закону, підлягає доказуванню, а правомір-ність набуття права власності включає у себе законність і добросовісність та-кого набуття. Наразі жодних законних підстав для визнання недійсним нотарі-ально посвідченого договору купівлі-продажу від 12 травня 2020 року земель-ної ділянки площею 0,8298 га, з кадастровим номером 0524387200:01:001:0680, цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , немає.

Вимоги скаржника та його представниці стосовно скасування державної реєстрації земельної ділянки, визнання протиправним і скасування рішення державного реєстратора, припинення у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права приватної власності на земельну ділянку обгрунтовано та об`єктивно залишені судом першої інстанції без задоволення як такі, що є наслідком відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання незаконним і скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області, а також, доцільно окремо зазначити, у визнанні недійсним договору купівлі-продажу частини власне самої земельної ділянки.

Суд апеляційної інстанції не знаходить законних підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , його адвокатки Чернілевської Р. В. на рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 27 грудня 2022 року. До-водів, які б спростовували правильні висновки суду першої інстанції, апеля-ційна скарга не містить, мотиви скарги не дають підстав визнати рішення суду ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, які мог-ли б призвести чи призвели до неправильного вирішення справи.

Позивачами ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , їхньою представницею адво-каткою ОСОБА_6 оскаржується додаткове рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 12 січня 2023 року з питання розподілу витрат відповідачів на професійну правничу допомогу у цій справі. Підстави оскарження цього додаткового рішення зводяться до тверджень про його необ-грунтованість, завищення сум витрат, їх неспівмірність із складністю справи та виконаними адвокаткою відповідачів роботою, витраченим нею часом на ви-конання відповідних робіт, надання послуг, обсягом таких послуг, врешті, ціною позову.

Згідно з нормами статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; судом не вирішене питання про судові витрати; суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, вста-новлених статтею 430 цього Кодексу. Заява про ухвалення додаткового рішен-ня може бути подана до закінчення строку на виконання рішення. Додаткове судове рішення ухвалюється у тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи у судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгля-ду заяви. Додаткове рішення або ухвалу про відмову у прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.

Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, крім іншого, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою - третьою статті 137 ЦПК України пов`язані з правничою допомогою адвоката витрати несуть сторони, крім випадків надання такої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допо-могу з метою розподілу їх як судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт ( наданих послуг ), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до пункту другого частини другої статті 141 ЦПК України у разі відмови у позові інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покла-даються на позивача. Пунктом восьмим частини другої статті 141 цього Кодек-су визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`яз-ку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів ( договорів, рахунків тощо ). Такі докази подаються до закінчення судо-вих дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це заяву.

04 січня 2023 року представниця ОСОБА_2 та ОСОБА_3 адво-катка Шевчук О. В. звернулася у Тульчинський районний суд Вінницької об-ласті із заявою простягнення у справі витрат на правничу допомогу, зазначив-ши, що на виконання вимог статті 178 ЦПК України у відзиві на позовну заяву вона повідомила суд про очікувані відповідачами судові витрати на правничу допомогу. На виконання вимог пункту восьмого статті 141 ЦПК України 27 грудня 2022 року Шевчук О. В. подала суду заяву про те, що докази на підтвер-дження понесених відповідачами витрат на оплату правничої допомоги будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення судом рішення.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касацій-ного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 зроб-лений правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної прав-ничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умо-вами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних дока-зів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже спла-ченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті ( буде сплачена ) відповідною сторо-ною або третьою особою. Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості під-лягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/ третьою особою чи тільки має бути сплаче-но.

Верховним судом вироблена стала правова позиція з питання відшкодуван-ня витрат на правничу допомогу, згідно з якою адвокатський гонорар може іс-нувати у двох формах: у фіксованому розмірі та погодинній оплаті. Вказані форми відрізняються порядком обчислення; при зазначенні фіксованого розмі-ру для виплати адвокатського гонорару фактична кількість витраченого адвока-том при наданні послуг клієнту не обчислюється, і навпаки, підставою для вип-лати гонорару, зазначеного як погодинна оплата, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його квалі-фікації, досвіду, складності справи, інших критеріїв. Відповідна правова пози-ція викладена у постановах Верховного Суду від 07 вересня 2020 року у справі № 910/4201/19, від 22 грудня 2022 року у справі № 904/4134/20.

На підтвердження витрат ОСОБА_2 на професійну правничу допо-могу у матеріалах справи містяться: договір про надання правничої допомоги від 27 листопада 2020 року; додаткова угода від 06 липня 2021 року до дого-вору про надання правничої допомоги від 27 листопада 2020 року, якою визна-чений фіксований розмір виплати адвокатського гонорару; свідоцтво на право заняття адвокатською діяльністю від 19 грудня 2004 року № 350; ордер від 14 грудня 2020 року серії ВН № 142416; звіт про виконану роботу від 28 грудня 2022 року. Фіксований розмір витрат ОСОБА_2 на професійну правничу допомогу склав 20000,00 гривень.

На підтвердження витрат ОСОБА_3 на професійну правничу допомогу у матеріалах справи містяться: договір про надання правничої допомоги від 14 грудня 2020 року; додаткова угода від 06 липня 2021 року до договору про на-дання правничої допомоги від 14 грудня 2020 року, якою визначений фіксова-ний розмір виплати адвокатського гонорару; свідоцтво на право заняття адво-катською діяльністю від 19 грудня 2004 року № 350; ордер від 16 грудня 2020 року серії ВН № 142417; звіт про виконану роботу від 28 грудня 2022 року. Фік-сований розмір витрат ОСОБА_3 на професійну правничу допомогу склав 20000,00 гривень.

Ухвалюючи 12 січня 2023 року додаткове рішення про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу у сумі 20000,00 гривень, по 6666,67 гривень з кожного, про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на ко-ристь ОСОБА_3 витрат на професійну правничу допомогу у сумі 20000,00 гривень, по 6666,67 гривень з кожного, суд першої інстанції, керуючись статтею 59 Конституції України, нормами Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», статтями 137, 141 ЦПК України, зазначив, що оскільки у задоволенні позовів ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , третьої особи, яка заявила самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_5 відмовлено, то понесені відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 витрати на професійну прав-ничу допомогу підлягають стягненню з позивачів та третьої особи, яка заявила самостійні вимоги. Суд також знайшов доведеним розмір цих витрат у сумі по 20000,00 гривень кожним із відповідачів та обгрунтування його доданими до справи доказами з урахуванням визначення сплачених коштів саме як гонорару у фіксованому розмірі, неодноразових поїздок адвоката у судові засідання у м. Тульчин Вінницької області. При цьому суд урахував, що представницею позивачів суду подане клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, але законних підстав для його задоволення не знайшов.

Суд першої інстанції узяв до уваги сталу практику Європейського суду з прав людини з питань відшкодування учасникам справи судових та інших вит-рат, послався на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 03 травня 2018 року у справі № 372/1010/16-ц, згідно з яким у разі докумен-тального доведення стороною понесених витрат на правничу допомогу, а саме, якщо наданий договір на правничу допомогу, платіжні документи про оплату таких послуг, їх розрахунок, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат на користь сторони, на задоволення інтересів якої ухвалене судове рішення. Також суд першої інстанції керувався правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19, згідно із якою розмір винагороди за надання правничої допомоги, визначений у договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється у залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.

Оцінивши співмірність витрат відповідачів на професійну правничу допо-могу зі складністю цієї справи, зокрема тим, що фактично правнича допомога адвокатки Шевчук О. В. полягала у підготовці та поданні до суду відзивів на позовні заяви, інших процесуальних документів правового характеру, перелік яких нею наведений у звіті про виконану роботу, участі адвокатки у судових засіданнях, ураховуючи зміст доданих до справи документів на підтвердження понесених відповідачами судових витрат та доводи представниці позивачів, бе-ручи до уваги, що справа перебувала на вирішенні тривалий проміжок часу, за результатами якого здійснений розгляд первісного позову та позову третьої особи, суд першої інстанції дійшов висновку, що визначена стороною відпо-відачів сума витрат на правничу допомогу відповідає критерію їх реальності, розумності та витраченому представницею часу на участь у цій справі у різних її формах.

Апеляційний суд, беручи до уваги принципи співмірності та розумності су-дових витрат, критерії реальності адвокатських послуг та адекватності розміру витрат, з огляду на конкретні обставини цієї цивільної справи, дійшов висновку про обгрунтованість, доведеність та правильність оскаржуваного додаткового рішення суду, через що апеляційна скарга позивачів та їхньої представниці за-доволенню не підлягає.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріально-го і процесуального права.

Керуючись статтями 368, 374, 375, 381 - 384, 389 - 391 ЦПК України, апе-ляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 , його представниці адвокатки Чернілевської Руслани Віталіївни, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , їхньої представниці адвокатки Чернілевської Руслани Віталіїв-ни залишити без задоволення.

Рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 27 грудня 2022 року, додаткове рішення Тульчинського районного суду Вінницької об-ласті від 12 січня 2023 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак вона може бути оскаржена касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 24 квітня 2023 року.

Суддя-доповідач Т. О. Денишенко

Судді Л. О. Голота

В. П. Рибчинський